На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Теоретичн основи цноутворення в мжнароднй торгвл. Економчна суть поняття цноутворення в мжнароднй торгвл. Особливост цноутворення на ринку ресурсв в аспект мжнародної торгвл. Шляхи оптимзацї процесу цноутворення в мжнароднй торгвл

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Правоведение. Добавлен: 18.03.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Особливості ціноутворення в міжнародній торгівлі.

ЗМІСТ

    Вступ 3
    Розділ 1. Теоретичні основи ціноутворення в міжнародній торгівлі 5
      1.1 Економічна суть поняття ціноутворення в міжнародній торгівлі 5
      1.2 Методи ціноутворення в міжнародній торгівлі 10
    Розділ 2. Особливості ціноутворення на ринку ресурсів в аспекті міжнародної торгівлі 15
      2.1 Особливе місце ринку ресурсів в міжнародних економічних відносинах 15
      2.2 Світовий ринок нафти: еволюція формули ціноутворення 20
    Розділ 3. Шляхи оптимізації процесу ціноутворення в міжнародній торгівлі 29
    Висновок 37
    Список використаної літератури 40
    Додатки 42

Вступ

Для сучасного світового ринку характерна наявність великої кількості різних галузевих ринків товарів і послуг, множинність цін. На практиці ціна на конкретну продукцію того самого ринку може істотно розрізнятися. В умовах ринкової економіки ціна визначається співвідношенням попиту та пропозиції. У принциповому плані процес ціноутворення на внутрішньому і зовнішньому ринках схожий, однак діяльність на зовнішньому ринку ускладнюється наявністю набагато більшого числа продавців і покупців, більш гострою конкуренцією. Процес ціноутворення на міжнародних ринках багато в чому залежить від типу ринку, у рамках якого діє відповідний суб'єкт зовнішньої торгівлі. Сучасному ринку характерна множинність цін. Для вивчення і використання на практиці цінових показників необхідно знати основні джерела даних про ціни. Механізм ціноутворення аналіз попиту та пропозиції, проектування цін - виходячи із ситуації на ринку - і формування контрактної ціни.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що Україна як незалежна держава об'єктивно не може стояти осторонь міжнародних економічних відносин. На сьогоднішній день перед країною постають завдання ефективного входження у світову економіку на основі загальних принципів, вироблених світовим співтовариством, проте з обов'язковим урахуванням національної специфіки, з метою реалізації національних інтересів через взаємовигідне співробітництво з іншими країнами і не останнє місце в цьому процесі належить проблемі ціноутворення в міжнародній торгівлі.

Основна мета написання курсової роботи - вивчити особливості ціноутворення у міжнародній торгівлі.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· дослідити методи ціноутворення у міжнародній торгівлі;

· вивчити особливості функціонування ринку природних ресурсів і ціноутворення на ньому;

· розглянути можливості оптимізації процесу ціноутворення у міжнародній торгівлі.

Предметом дослідження виступають відносини між економічними суб'єктами з приводу визначення ціни на міжнародному ринку.

Об'єктом дослідження виступає світовий ринок нафти.

Інформативною базою дослідження послугували праці вітчизняних та закордонних фахівців в галузі міжнародних економічних відносин.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об'єкт та інформативна база дослідження. В основній частині досліджується поставлена проблема. У висновках сформульовано основні результати курсового дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи ціноутворення в міжнародній торгівлі

1.1 Економічна суть поняття ціноутворення в міжнародній торгівлі

При аналізі процесів, пов'язаних з ціноутворенням на світових товарних ринках необхідно уважне вивчення усіх факторів, що завдають вплив на формування цін, як загального порядку, так і чисто прикладних. Від цін залежить, які витрати виробників будуть відшкодовані після продажу товару, які ні, який рівень доходів, прибутку і куди будуть, і чи будуть надалі спрямовані ресурси, чи виникнуть стимули для подальшого розширення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) [28, c.17].

В умовах ринкової економіки ціноутворення в зовнішній торгівлі, також як і на внутрішньому ринку, здійснюється під впливом конкретної ринкової ситуації. У принциповому плані саме поняття ціни подібно і для характеристики внутрішнього ринку, і для характеристики зовнішнього. Ціна, у тому числі в міжнародній торгівлі, - це грошова сума, яку має намір одержати продавець, пропонуючи товар чи послугу, і яку готовий заплатити за даний товар чи послугу покупець. Збіг зазначених двох вимог залежить від багатьох умов, що одержали назву "ціноутворюючих факторів". По характеру, рівню і сфері дії вони можуть бути розмежовані на п'ять нижчеперелічених груп [20, c57].

Загальноекономічні, тобто діючі незалежно від виду продукції і конкретних умов її виробництва і реалізації. До них відносяться:

· економічний цикл;

· стан сукупного попиту та пропозиції;

· інфляція.

Конкретно економічні, тобто обумовлені особливостями даної продукції, умовами її виробництва і реалізації. До них відносяться:

· витрати;

· прибуток;

· податки і збори;

· пропозиція та попит на цей товар чи послугу з урахуванням взаємозамінності;

· споживчі властивості: якість, надійність, зовнішній вигляд, престижність.

Специфічні, тобто діючі тільки у відношенні деяких видів товарів і послуг:

· сезонність;

· експлуатаційні витрати;

· комплектність;

· гарантії й умови сервісу.

Спеціальні, тобто пов'язані з дією особливих механізмів і економічних інструментів:

· державне регулювання;

· валютний курс.

Позаекономічні - політичні; військові.

Як відзначалося вище, ціни визначаються умовами конкуренції, станом і співвідношенням попиту та пропозиції. Однак на міжнародному ринку процес ціноутворення має особливості. З врахуванням цього варто розглядати і дію перерахованих вище груп ціноутворюючих факторів. Узяти для приклада попит та пропозицію. Відомо, що співвідношення попиту та пропозиції в умовах світового ринку відчуваються суб'єктами зовнішньої торгівлі набагато гостріше, ніж постачальниками продукції на внутрішньому ринку. Учасник міжнародної торгівлі зіштовхується на ринку з більшим числом конкурентів, ніж на ринку внутрішньому. Він зобов'язаний бачити перед собою світовий ринок, постійно порівнювати свої витрати виробництва не тільки з внутрішніми ринковими цінами, але і зі світовими. Виробник-продавець товару на зовнішньому ринку знаходиться в режимі постійного "цінового стресу". Значно більше на міжнародному ринку і покупців. По-друге, у рамках світового ринку фактори виробництва менш мобільні. Ніхто не буде заперечувати той факт, що свобода пересування товарів, капіталу, послуг і робочої сили значно нижче, ніж у рамках однієї конкретної держави. Їхнє переміщення стримується національними границями, відносинами у валютній сфері, що протидіє вирівнюванню витрат і прибутку. Природно, що все це не може не відбиватися на формуванні світових цін. Під світовими цінами розуміються ціни великих експортно-імпортних угод, що укладаються на світових товарних ринках, в основних центрах світової торгівлі. Поняття "світовий товарний ринок" означає сукупність стійких, повторюваних операцій по купівлі-продажу даних товарів і послуг, що мають організаційні міжнародні форми (біржі, аукціони і т.д.), чи великих фірм-постачальників, що виражаються в систематичних експортно-імпортних угодах, і покупців. І у світовій торгівлі до факторів, під впливом яких складаються ринкові ціни, насамперед природно відноситься стан попиту та пропозиції [8, c.115].

Практично на ціну пропонованого товару впливає:

· платоспроможний попит покупця даного товару, тобто попросту говорячи, наявність грошей;

· обсяг попиту - кількість товару, що здатний придбати покупець;

· корисність товару і його споживчі властивості.

На стороні пропозиції складові ціноутворюючі фактори:

· кількість товару, пропонованого продавцем на ринку;

· витрати виробництва і обігу при реалізації товару на ринку;

· ціни на ресурси чи на засоби виробництва, використовувані у виробництві відповідного товару.

Загальним фактором є замінність пропонованого до реалізації товару іншого, задовольняючого покупця. На рівень світових цін впливають валюта платежу, умови розрахунку і деякі інші, як економічні, так і позаекономічні фактори.

На світовому ринку можливі випадки "перекручування співвідношення попиту та пропозиції". У випадку величезного попиту на товар може виникнути ситуація, при якій на ринок буде викинутий товар, зроблений у найгірших умовах за національною ціною, що власне кажучи і буде якийсь час визначати світову ціну і яка напевно буде дуже високою. І навпаки, нерідко пропозиція значна перевищує попит. Тоді основний обсяг продажів приходиться на ті суб'єкти міжнародної торгівлі, умови виробництва в яких найкращі, а ціни нижче. (У даному контексті необхідно відзначити і такий нюанс: навіть якщо найбільший виробник товару в якійсь країні є найбільшим постачальником цього продукту на національний ринок, то це не значить, що він займе лідируюче положення і на світовому ринку. Найчастіше на міжнародному ринку велику частину товарів реалізують країни, що не є з економічної точки зору великими і могутніми державами.).

При роботі з цінами ринку, у тому числі зовнішньоторговельними, варто враховувати розходження в них з урахуванням позицій окремих сторін і ринкової ситуації. По-перше, існують поняття "ціни продавця", тобто пропоновані продавцем, а виходить, відносно більш високі, і "ціни покупця", тобто прийнятна для покупця, а виходить, відносно більш низькі. По-друге, у залежності від ринкової кон'юнктури, "ринок продавця", на якому через перевагу попиту комерційні показники і ціни диктує продавець і "ринок покупця", на якому через перевагу пропозиції панує покупець і ситуація в частині цін протилежна. Але ця ринкова ситуація увесь час змінюється, що знаходить висвітлення в цінах. А це значить, що вона повинна бути предметом постійного спостереження і вивчення. У противному випадку у визначенні цін можливі дуже серйозні помилки [5, c.307].

В останні два-три десятиліття важливу роль у ціноутворенні на товари, особливо у світовій торгівлі, займають супутні послуги, що надаються виробником і постачальником будь-якого товару імпортеру чи кінцевому споживачу. Мова йде про загальноприйняті умови постачання: технічне обслуговування, гарантійний ремонт, інші специфічні види послуг, пов'язані з просуванням, реалізацією і використанням товару. Даний аспект особливо важливий в сучасних умовах, у період розвитку високих технологій, ускладнення машин і устаткування. Відомі приклади, коли вартість послуг при експорті устаткування і машин складала 60-процентну частку в ціні постачання.

Розвиток науки і технології, роблячи вплив на удосконалювання якісних характеристик товару, з іншої сторони впливає на світові ціни. Упровадження нових технологій підвищує продуктивність праці, ефективність виробництва, знижує витрати праці. В умовах НТР в абсолютному вираженні ціна росте практично для всіх груп товарів. Однак з врахуванням так званого корисного ефекту (наприклад, зростає швидкість, надійність і т.д.) відносна вартість товару, а виходить, і його ціна для споживача знижується.

При аналізі цін варто враховувати і рух економічного циклу, що в сфері міжнародних економічних відносин має визначену специфіку. Так, у стадії депресії, ціни як правило, не підвищуються. І навпаки, у стадії підйому в зв'язку з перевищенням попиту над пропозиціями ціни зростають. (Хоча і те й інше поширюється на міжнародну торгівлю уповільнено, у залежності від сфери і глибини цих явищ і тим більше на фазі кризи і підйому). Необхідно відзначити, що в залежності від виду товарів і товарних груп динаміка зміни цін відрізняється. Так, при зміні кон'юнктури найбільше різко і швидко міняються ціни практично на усі види сировини, повільніша реакція виробників і постачальників напівфабрикатів, ще слабкіша "реакція цін" на продукцію машинобудівного комплексу [5, c.108].

1.2 Методи ціноутворення в міжнародній торгівлі

Для сучасного світового ринку характерна наявність великої кількості різних галузевих ринків товарів і послуг, множинність цін. На практиці ціна на конкретну продукцію того самого ринку може істотно розрізнятися. Тому при обґрунтуванні, визначенні й узгодженні зовнішньоторговельної ціни необхідно мати чітке представлення про характер угоди, що диктує особливість "добору" ціни:

· використання цін роздільних експортних і імпортних операцій;

· ціни в умовах оплати готівкою;

· ціни, що формуються в рамках звичайних комерційних справ.

Виходячи з даних посилок ясно, що ціни, що фіксуються в рамках довгострокових міждержавних угод, будуть істотно відрізнятися від цін в угодах, чи від цін на товар, оплачуваний шляхом складних банківських операцій, в умовах визначених валютних обмежень і т.д. [12, c.55]

Постачальники товару на зовнішній ринок зустрічаються з істотними коливаннями цін, наданням різних знижок, додатковими надбавками. Крім того, практично завжди ціни на аналогічну продукцію відрізняються, тому що різні постачальники поставляють товари різної якості, комплектації і т.п. Значну частку в кінцевій ціні складають транспортні витрати.

У сучасній міжнародній торгівлі, особливо в торгівлі сировинними товарами і напівфабрикатами помітне місце займають посередницькі фірми, що також мають свій прибуток у результаті здійснення продажів. Що ж стосується торгівлі машинно-технічною продукцією, технічно складними товарами, то тут ціни, як правило, формуються тільки при безпосередньому контакті між продавцем-виробником і покупцем-споживачем. При цьому в ціну включаються всілякі складові - надбавки за гарантію, передпродажний і післяпродажний сервіс, упакування й ін.

Для вивчення і використання на практиці цінових показників світового ринку необхідно знати основні джерела даних про ціни. В даний час створені спеціальні банки даних практично для всіх товарів і товарних груп по регіонах і тимчасових періодах (для товарів сезонних). Величезні можливості надає система комп'ютерних телекомунікацій, що дозволяє в лічені хвилини одержати орієнтування практично на всі товари, що поставляються на світовий ринок. Однак це будуть ціни орієнтовні, що дозволяють експортеру й імпортеру мати стартову площадку для переговорів за цінами постачання. Механізм же ціноутворення залишився старим: аналіз попиту та пропозиції, проект ціни, виходячи із ситуації на ринку, і формування контрактної ціни в ході безпосередніх переговорів постачальника і покупця.

Інформацію про ціни світових товарних ринків прийнято підрозділяти на кілька груп.

Контрактна ціна - це конкретна ціна, що погодили між собою продавець і покупець у ході переговорів, що, як правило, нижче ціни пропозиції постачальника. Контрактна ціна дійсна на весь період дії контракту, якщо її не піддали перегляду в ході виконання постачань. Контрактні ціни ніде не публікуються, тому що вони представляють комерційну таємницю. У принципі, контрактні ціни на визначений товар у визначеному регіоні і при наявності невеликого кола продавців і покупців відомі. Практичне завдання полягає в зборі інформації і створенні банку даних [12, c.56].

Довідкові ціни - це ціни продавця, що публікуються в спеціалізованих виданнях, бюлетенях, а також у періодичній літературі, у газетах, журналах, у каналах комп'ютерної інформації. Коло товарів, що попадають у цінові довідники, в основному охоплює небіржові сировинні товари і напівфабрикати (нафта і нафтопродукти, чорні метали, добрива і т.д.). В даний час довідкова література за цінами на небіржові товари одержала дуже велике поширення. Так, експортер нафтопродуктів орієнтується на щоденні котирування цін потоварні і регіональні - що публікуються в довідниках, які можна одержувати щодня через систему комп'ютерного зв'язку. Однак варто мати на увазі, що між цінами які публікуються в довідкових виданнях, і фактичними цінами угод існує визначений зазор. Як правило, довідкові ціни трохи завищені. Довідкові ціни не реагують швидко на зміни кон'юнктури чи на будь-які політичні події, за винятком, може бути, цін на нафту - товар дуже специфічний. Разом з тим, вони відбивають динаміку цін на даному ринку і тенденції [12, c.56].

Біржові ціни - це ціни на товари, торгівля якими проводиться на товарних біржах. До біржових товарів відносяться в основному сировині і напівфабрикати. Ціни на біржові товари оперативно відбивають усі зміни, що відбуваються на ринку даного товару. Найменші зміни в ту чи іншу сторону кон'юнктури ринку моментально позначаються на біржових котируваннях. Це порозумівається тим, що самі біржові котирування є фактичними цінами угод саме в даний момент. Слід зазначити, що біржові котирування не відбивають "у собі" інші інструменти міжнародної торгівлі, як: умови постачання, платежу і т.д. Існує визначений регламент роботи біржі й участі в її роботі. Біржі функціонують щодня, і котирувальна комісія реєструє і публікує котирувальні ціни в спеціальних бюлетенях. Котирування бувають двох видів: термінові котирування (фьючерси) на товари, відсутні на даний момент, з умовами постачання через визначений час і котирування на реалізовані товари. Як показує практика, біржові котирування, досить гостро реагуючи на різні зовнішні "подразники", усе-таки не можуть відбивати дійсні тенденції в русі цін. Найчастіше на біржах проводяться операції, що носять відверто спекулятивний характер [12, c.57].

У міжнародній зовнішньоторговельній практиці фахівці орієнтуються на котирування найбільш відомих, які добре зарекомендували себе бірж, та мають персонал винятково високої кваліфікації, таких, як Лондонська біржа металів (LME - London Metal Ехспапgе),Чикагська біржа (Chіcago Board of Trade), що займається котируваннями і продажами зернових, чи Нью-Йоркська біржа бавовни (NYCE -New York Cotton Exchange).

Ціни аукціонів - показують ціни, отримані в результаті торгів. Це реальні ціни, що відбивають попит та пропозицію в даний часовий період. Аукціонний вид торгівлі є досить специфічним. На аукціонних торгах, наприклад, продається і купується хутро, тварини. предмети мистецтва.

Статистичні зовнішньоторговельні ціни - публікуються в різних національних і міжнародних статистичних довідниках. Дані ціни, що з'являються в подібних виданнях, визначаються шляхом розподілу вартості експорту чи імпорту на обсяг закупленої чи поставленої продукції. Ці ціни не показують конкретну ціну конкретного товару. З погляду їхнього практичного застосування вони цікаві для розуміння загальної динаміки зовнішньої торгівлі тієї чи іншої країни, для статистичних розрахунків, використовуються як приблизний орієнтир. У процесі узгодження цін експортер і імпортер, ґрунтуючись на власному аналізі даних про положення на ринку товару, приступають до переговорів, заздалегідь знаючи, на які поступки вони можуть піти. У світовій практиці ведення зовнішньої торгівлі відома велика кількість різних знижок. Цінові знижки - метод вторговування ціни з урахуванням стану ринку й умов контракту. По оцінках фахівців, існують близько 40 різних видів цінових знижок і надбавок. До найбільш розповсюджених відносяться наступні [12, c.59]:

· знижка продавця, коли за обсяг одноразової покупки (партії) чи за стійкість покупок експортер у процесі торгу надає знижку в залежності від ситуації на конкретному ринку. Може досягати 20-30% до первісної ціни;

· знижка для ексклюзивного імпортера, фірма-імпортер є єдиним постачальником товару в країну чи регіон, домагається найкращих умов для продажу цього товару, власне кажучи допомагає експортеру закріпитися на ринку даної країни. Досягає 10-15% від первісної ціни. Практикується в умовах ринку монопольної конкуренції;

· знижка "сконто", у випадку здійснення імпортером передоплати, повної чи часткової, за товар, що поставляється. Як правило, така знижка надається й у випадку прямого банківського переведення грошей при оформленні товарних накладних;

· знижка традиційному партнеру (чи бонусна), як правило, надається імпортеру, тривалий час працюючому на ринку з тим самим експортером. У даному випадку експортер упевнений у своєму партнері покупці з погляду правильного і своєчасного виконання контрактних зобов'язань; знижка надається, як правило, на річний обсяг продажів товару. Характерна, у першу чергу, для ринку досконалої конкуренції;

· знижки за покупку несезонного товару, як правило, надається на ринках сільгосппродукції, одягу, взуття й ін.

· дилерська знижка, надається оптовим і роздрібним торговцям, агентам і посередникам. Ця знижка повинна покривати видатки дилерів на продаж і сервіс і забезпечувати їм визначений розмір прибутку.

Розміри знижок визначаються окремо для кожного конкретного випадку. Як правило, розміри знижок варіюються між 2 і 10% від спочатку пропонованої ціни. Безумовно, досягаються і більш істотні знижки.

Розділ 2. Особливості ціноутворення на ринку ресурсів в аспекті міжнародної торгівлі

2.1 Особливе місце ринку ресурсів в міжнародних економічних відносинах

Ринки ресурсів є важливим структурним елементом ринкової економіки. Від ефективності функціонування ринків ресурсів залежить оптимальність їхнього використання, а виходить, стійкість і рівновага економіки, результативність роботи фірм, підприємств.

Всі економічні ресурси розділяються на матеріальні ресурси (земля і капітал) і людські (праця і підприємницька здатність). Відповідно розрізняються ринки природних ресурсів (землі), капіталу і праці. Сукупність цих ринків виконує в сучасній ринковій економіці найважливіші функції: по-перше, сприяє більш ефективному виробництву товарів і послуг (при зміні цін фірми прагнуть удосконалювати свої методи виробництва, для того щоб застосовувати більше дешевих і менше дорогих ресурсів); по-друге, тому що плата за економічні ресурси є основним доходом більшості людей.

Оскільки ресурси продаються і купуються, вони, природно, мають ціну. Ціни економічних ресурсів виступають у ринковій економіці у виді грошового доходу: прибутку (підприємницький доход), заробітної плати (доход від продажу праці), ренти (земельний доход). Отже, ціноутворення на ресурси є утворення визначених доходів - прибутку, заробітної плати, ренти.

Особливості ринків ресурсів узагальнено виражаються насамперед у тім, що внаслідок обмеженості ресурсів неминуче обмежений і сам обсяг виробництва (пропозиції). У силу обмеженості економічних ресурсів попит на них дуже стійкий; більш того, для ринку ресурсів характерна концентрація попиту, що робить типовими явища монопсонії (єдиний покупець) і олігопсонії (невелике число покупців) [25, c.107].

Важлива сторона проблеми використання природних ресурсів пов'язана з їхнім географічним розміщенням. Основна їхня частина зосереджена не в розвитих країнах, а в регіонах з відносно слабким рівнем економічного розвитку. Таке положення робить неминучим переміщення у величезних масштабах природних ресурсів з районів їхнього видобутку в райони їхньої переробки і споживання.. Існує проблема: як найбільше раціонально використовувати ці ресурси, забезпечивши ефективну структуру експорту, виключити перспективу перетворення паливно-сировинних галузей у переважні галузі господарства.

Істотне економічне значення має власність на природні ресурси. Державна власність дає можливість безкоштовно використовувати ряд природних ресурсів в інтересах суспільства (використання землі для будівництва транспортних магістралей, експлуатація лісових, водяних ресурсів, видобуток корисних копалин і т.д.) Використання природних ресурсів у приватному секторі звичайно припускає стягування спеціальних податків, рентних і інших платежів, що зменшують прибуток. В цьому контексті виникає таке поняття ринку природних ресурсів як - сировинні матеріали.

Статистика ООН відносить до сировинних товарів продовольство, сировинні матеріали (шкіряна сировина; каучук, включаючи синтетичний; лісопродукти, включаючи целюлозу і папір; текстильні волокна й ін.), такі природні ресурси як руди й інші мінерали, включаючи природні добрива, паливні товари і кольорові метали. У той же час чорні метали і хімічні продукти, пряжу, тканини ООН відносить до готових виробів.

У цілому досить складно провести границю між сировинними товарами і готовими виробами. У вузькому розумінні сировина містить у собі тільки продукцію видобувної промисловості і сільського господарства, у широкому - усі матеріали, (вугілля, що добуваються безпосередньо з навколишньої середовища, нафта, руди, ліс і ін.), а також напівфабрикати, тобто матеріали, які зазнали обробки й у свою чергу виступають сировиною для готової продукції (метали, хімічні товари, пряжа, фанера і т.д.) (див. додаток 1) [25, c.108].

Міжнародна торгівля сировиною в значно більшому ступені, чим торгівля готовою продукцією, монополізована найбільшими компаніями промислово розвитих капіталістичних країн, насамперед ТНК. THK контролюють, приміром, до 80-90% експорту кави, какао, бавовни, лісових продуктів, тютюну, джуту, міді, залізної руди і бокситів. При цьому в кожнім конкретному випадку контроль здійснюється трьома-шістьма ведучими фірмами, що мають можливість контролювати ціни на відповідних ринках.

Особливе місце в торгівлі сировиною займає внутрішньокорпоративна торгівля між материнськими і дочірніми фірмами видобувних ТНК. Вона ведеться по знижених трансферних цінах, що створює можливість для безподаткового перекладу прибутків, отриманих при розробці закордонних джерел сировини з використанням місцевої дешевої робочої сили. Внутрішньокорпоративна торгівля складає близько 30% світового експорту сировини.

Для торгівлі сировиною характерно зростаюче число довгострокових угод. Звичайно вони укладаються на термін 15-20 років і більш. Особливо поширені такі угоди при торгівлі залізною, марганцевою, хромовою рудою, природним газом, фосфатами, бокситами, кам'яним вугіллям, урановою рудою.

Важлива форма довгострокових угод - компенсаційні угоди. Відповідно до умов подібних угод, імпортер сировини надає експортеру кредит на розробку родовища чи створення відповідного виробництва, одержуючи в погашення позики частину продукції нового підприємства.

Істотне місце в торгівлі сировиною займають асоціації експортерів сировини, створювані на міжурядовій основі і здійснюючі колективну політику контролю над видобутком, торгівлею і цінами. Існує понад 20 подібних об'єднання, найбільш відоме і впливове серед них, мабуть, Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), створена в 1960 р. і об'єднуюча 11 держав, на які приходиться близько 40% обсягу нафтопродаж у світі [26, c.117].

У напрямку міждержавного регулювання ринків сировинних товарів в останні десятиліття успішно діє Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). У її рамках була висунута і схвалена Інтегрована програма по сировині (1976 р.), розроблена міжурядова угода про створення Загального фонду сировинних товарів, призначеного для стабілізації світових ринків сировини (1980 р.).

Близько 20% світової торгівлі сировинними і продовольчими товарами здійснюється через міжнародні товарні біржі. Біржові ціни служать орієнтирами для встановлення цін у позабіржовій торгівлі, а самі операції на біржі активно використовуються для страхування торгових угод і сировинних запасів від зміни ринкових цін.

В даний час об'єктами біржової торгівлі є 60-70 видів товарів. Дві третини товарів, що обертаються на міжнародних товарних біржах, - це сільськогосподарські і лісові товари (насамперед маслонасіння і продукти їхньої переробки, зернові, жива худоба і м'ясо). У групі промислової сировини і продуктів його переробки більш половини обороту приходиться на паливні товари (сиру нафту і продукти її переробки). Частка дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, палладія) складає 30% обороту товарів цієї групи, кольорових металів (міді, олова, свинцю, цинку, нікелю, алюмінію) - 20%.

Найважливіші центри міжнародної біржової торгівлі зосереджені в США (Чикаго, Нью-Йорк) і Великобританії (Лондон). В останні роки істотно зросла роль Японії (Токіо) (див. додаток 2) [28, c.43].

До числа міжнародних відносять також ряд спеціалізованих бірж, що обслуговують регіональні ринки, - Вінніпегська, Паризька, Сіднейська, Сінгапурська, Сянганська (Гонконг) і ряд інших (див. додаток 3).

На товарних біржах приблизно тільки 5-10% від загального числа угод відбувається на реальний товар, коли продавці зобов'язані доставити товар на біржу, а покупці - забрати його з біржі; 90-95% угод - це так називані термінові (ф'ючерсні) угоди, 80% яким відбувається з метою спекуляції, гри на підвищення чи зниження цін, 20% - для страхування (хеджування) від утрат, викликаних зміною цін на товари.

Країни, що розвиваються, продовжують залишатися найважливішими постачальниками палива (близько 57% світового експорту в 2003 р.) і мінеральної сировини (36%) для промислово розвитих країн Заходу. У той же час їхня частка у світовому експорті сировини (без нафти) і продовольства скоротилася з 40 у 1960 р. до 28% на початку 2000-х рр.

Країни Ближнього і Середнього Сходу забезпечують приблизно 2/3 світового експорту сирої нафти (найбільші експортери - Саудівська Аравія (1-і місце у світі), Іран, ОАЭ). У десятку ведучих експортерів нафти входять і такі країни, що розвиваються, як Венесуела, Нігерія, Мексика, Лівія. Алжир і Індонезія є великими експортерами природного газу, Колумбія - кам'яного вугілля.

Видобуток основних видів мінеральних ресурсів у країнах, що розвиваються, приблизно в три рази перевищує їхні власні потреби, а виникаючі "надлишки" направляються на експорт у промислово розвиті країни. Ведучими експортерами мінеральної сировини в цій групі держав є Бразилія (залізна руда, марганець, титан, олово, боксити, графить і ін.), Чилі (мідь), Перу (мідь, свинець, цинк, олово), Гвінея (боксити) і ін. [28, c.44-45]/

Таким чином, ми розглянули особливості функціонування ринку природних ресурсів. В наступному параграфі ми вважаємо за доцільне розглянути особливості ціноутворення на одному із сегментів ринку природних ресурсів - світовому ринку нафти.

2.2 Світовий ринок нафти: еволюція формули ціноутворення

Функціонування ринку ціноутворення будується, як правило, за принципом "від виробника - до споживача", тобто шляхом прямого додавання цін по стадіях технологічного ланцюжка на шляху від виробника до споживача. Проте світовий ринок нафти має суттєві особливості щодо процесу ціноутворення. Розглянемо їх докладніше. Даний параграф базується на науковому дослідженні Чухно А.Г., що були оприлюднені у науковому щомісячнику „Проблеми економіки” [29].

Однобазова система цін. До 1947 року на світовому ринку нафти діяла так називана "однобазова система цін", при якій ціни розраховувалися по формулі "затока плюс фрахт". Якщо бути більш точним - то по формулі "Мексиканська затока плюс фіктивний фрахт" (див. таблицю 1) відповідно до Ачнакаррської угоди про створення Міжнародного Нафтового Картелю (МНК), укладеним основними міжнародними нафтовими компаніями в 1928-м року.

Таблиця 1

Розвідка і видобуток вуглеводнів у світі

Компанії
Запаси
Видобуток
Нафта
Газ
Нафта
Газ
Національні нафтові компанії
93%
93%
72%
28%
Приватні нафтові компанії
7%
7%
70%
30%

Ачнакаррська угода передбачала закріплення за кожною компанією визначеної квоти продажів на тім чи іншому ринку за межами США. Центральним елементом цієї картельної угоди був механізм підвищення рентабельності нафтових операцій компаній МНК за рахунок установлення єдиної формули формування ціни реалізації нафти у покупців за межами США, обумовленої як ціна нафти Мексиканського узбережжя США плюс діючі фрахтові ставки від цього узбережжя до порту доставки товару поза залежністю від того, звідкіля фактично здійснювалися фізичні постачання нафти. При цьому відповідно до угоди фізичні постачання нафти на той чи інший ринок за межами США повинні були здійснюватися кожною компанією в межах виділеної їй квоти з найближчого до цього ринку району нафтовидобутку.

При такій системі ціноутворення для покупця не мало ніякого значення, звідкіля фактично надходила нафта. Якщо йому можна було поставляти нафту з родовищ, розташованих ближче Мексиканської затоки, вся економія (як на витратах видобутку, так і на витратах транспортування) діставалася компаніям-учасницям картелю.

Дія Ачнакаррської угоди не поширювалося на американський внутрішній ринок, щоб уникнути порушення американського антитрестовського законодавства. Однак, відповідно до закону США Вебба-Померена 1918-го року, американським компаніям дозволялося діяти за рубежем методами, забороненими для застосування на внутрішньому ринку антимонопольним законодавством.

Уклавши картельну Ачнакаррську угоду, найбільші нафтові компанії заблокували ціни на нафту, забезпечивши тим самим поступове зростання свого прибутку завдяки відкриттю в цей час нових дешевих родовищ на Ближньому і Середньому Сході. Крім того, вони всіма способами перешкоджали вступу на нафтовий ринок нових продавців, що у результаті зниження витрат виявилися б у дуже вигідній позиції і могли б, зберігаючи рентабельність своїх операцій, проводити демпінгову політику стосовно компаній картелю.

Таким чином, ціна сіф у будь-якій крапці земної кулі визначалася в цей період так, ніби ця нафта була добута в США і, відповідно, поставлена покупцю з району Мексиканської затоки. Так, заправляючись під час Другої Світової війни в Абадані, у глибині Перської затоки, американський і британський флоти повинні були платити за бункерування судів ціну, рівну ціні мазуту фоб Техаські порти США плюс надбавку за її фіктивну доставку з Мексиканської затоки до Абадану.

У цей час на долю американського експорту приходилося біля третини всієї нафти, споживаної за межами США. Тому Ачнакаррска угода і закон Вебба-Померена захищали інтереси як великих, так і дрібних американських виробників. У країні діяла безліч дрібних нафтовидобувних компаній, витрати видобутку в яких були маржинально високі. У прагненні підтримувати рівень конкуренції на внутрішньому ринку, американський Уряд проводив політику захисту незалежних національних виробників, установлюючи такий рівень внутрішніх цін, що забезпечував би цим дрібним компаніям прийнятну рентабельність.

Тому закріплення ціноутворюючої формули "затока плюс фрахт" давало можливість дрібним і середнім, незалежним американським нафтовим компаніям зберігати свій бізнес, а великим міжнародним нафтовим корпораціям - одержувати надприбутки як за рахунок різниці у витратах (між маржинально високими витратами видобутку американської нафти і низькими витратами видобутку близькосхі и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.