На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Цл та нормативно-правова база, пдходи до оцнки вартост прав на об'єкти нтелектуальної власност. Юридичний термн дї охоронного документа. Законодавчо-нормативн акти, що регулюють оцночну дяльнсть об'єктв авторського права та сумжних прав.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 03.08.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності
1. Цілі та нормативно-правова база оцінки

Знання вартості прав на об'єкт права інтелектуальної власності має велике значення для прийняття управлінських рішень стосовно ОПІВ на етапах створення, правової охорони, комерціалізації та захисту.
Оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності відповідно до Міжнародних стандартів оцінки здійснюється з метою визначення:
оподатковуваної бази майна фірми;
вартості інтелектуальної власності, що вноситься до статутного капіталу;
вартості виключних прав, переданих на підставі договору про передачу прав на об'єкт інтелектуальної власності або ліцензійного договору на право використання такого об'єкта;
- розміру компенсації, яку необхідно виплатити відповідно до чинного законодавства власникові інтелектуальної власності за порушення його виняткових прав. Необхідність оцінки вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності виникає також під час постановки їх на бухгалтерський облік, при визначенні ціни ліцензії; при страхуванні та передачі інтелектуальної власності в заставу з метою одержання кредиту; при
банкрутстві підприємства в процесі його ліквідації з метою задоволення позовів кредиторів, а також в інших випадках.
Випадки, в яких виникає потреба оцінити будь-яке майно, зокрема й права на ОІВ, можна розбити на дві групи. До першої групи належать ті, в яких змінюється юридичний статус об'єкта оцінки або підприємства, якому він належить:
має бути угода з продажу або купівлі оцінюваної власності;
має бути розподіл майна між власниками підприємства;
має бути виділення з великого підприємства невеликої життєздатної фірми;
планується поглинання одного підприємства іншим;
очікується реорганізація фірми;
має бути ліквідація підприємства;
надійшло попередження про відчуження активу державою.
До другої групи належать ситуації, в яких юридичний статус підприємства, що використовує оцінюваний актив, не змінюється:
виникла потреба внести нематеріальний актив до статутного капіталу;
очікується укладання ліцензійного договору й необхідно обґрунтувати розрахунок плати за користування актрівом;
треба визначити розмір авторської винагороди;
планується одержати банківський кредит під заставу виключних прав власника інтелектуальної власності;
складається бізнес-план з метою залучення інвестицій;
визначається розмір податку на майно при його даруванні або спадкуванні;
здійснюється страхування інтелектуальної власності;
визначається розмір компенсації за збиток, завданий порушником виключних прав.
Це далеко не повний перелік усіх можливих ситуацій, що трапляються в господарській практиці.
Серед перерахованих цілей оцінки особливу популярність наразі має визначення вартості прав на ОШВ, внесених у статутний Капітал підприємства. Статтею 13 Закону України «Про господарчі товариства» передбачено змогу використовувати нематеріальні активи при формуванні статутних фондів створюваних господарчих товариств.
Відзначимо ще одну відносно нову для України мету оцінки ОПІВ, а саме оцінку для постановки його на бухгалтерський облік. Відповідно під час постановки на облік ОПІВ як нематеріального активу обов'язково має бути передбачена оцінка його вартості.
В Україні поки що немає розвиненої нормативно-правової бази для оцінки вартості прав на ОПІВ. До найважливіших документів можна віднести хіба що Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національний стандарт №1 оцінки майна.
У Законі «...майном, що може оцінюватися, вважаються... нематеріальні активи, зокрема й об'єкти права інтелектуальної власності...».
Цей Закон розглядає: основні положення та основні принципи оцінки майна, придбання прав на заняття оціночною діяльністю, державне регулювання оціночної діяльності, права, зобов'язання та відповідальність оцінювачів і суб'єктів оцінної діяльності. Зокрема, Законом визначено суб'єкти оціночної діяльності, процедури оцінки, випадки та підстави для оцінки, містяться вимоги до звіту про оцінку та до акта оцінки.
Цей Закон визначає також правові основи оцінки. На жаль, ще не розроблено підзаконних актів, за винятком, мабуть, національного стандарту №1.
Цей стандарт містить такі розділи:
загальні питання;
база оцінки та порядок визначення вартості;
методичні підходи до оцінки майна та їх основні засади;
загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна;
загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна;
загальні вимоги до рецензування звіту про оцінку майна. Можна сподіватися, що найближчим часом з'являться інші
стандарти, методи й методики оцінки, які допоможуть оцінювати вартість прав на ОПІВ.
2. Підходи до оцінки

Підхід до оцінки -- це загальні способи визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, що базуються на основних принципах оцінки. Вибір підходу до оцінки здійснюється в залежності від конкретного сполучення об'єкта оцінки, мети та обраного для цього виду вартості.
Національним стандартом визначено три підходи до оцінки:
витратний підхід;
порівняльний підхід;
дохідний підхід.
Витратний підхід ґрунтується на обліку принципів корисності та заміщення. Він пропонує визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єктів оцінки в поточних цінах і подальше коректування її на суму зносу, тобто за витратами.
Звідси випливає важливий висновок, що вартість ОШВ у цьому разі та ринкова вартість, що передбачає прибуток, -- різні величини. Здавалося б, цей вид вартості непридатний для ринку. Однак до нього фахівці вдаються все частіше, розуміючи, що вартість ОШВ, визначена за цим підходом, відповідає рівню вартості за «ідеального» збалансованого стану ринку.
На активному ринку ОПІВ для визначення ринкової вартості використовують головно порівняльний і дохідний підходи. Однак у переважній більшості випадків отримана за витратним підходом оцінка є необхідним складником для висновку щодо остаточної величини ринкової вартості.
Порівняння результатів оцінки ОПІВ, отриманих за витратним підходом, з результатами, отриманими за порівняльного й дохідного підходів, може бути своєрідним індикатором стану ринку. Зокрема, якщо вартість за витратним підходом виявиться вищою, ніж розрахована за двома іншими підходами, то це значить, що конкуренція на ринку невелика й найближчим часом може відбутися підвищення цін. Якщо навпаки -- то можна очікувати підвищення конкуренції та зниження цін.
Витратний підхід -- єдиний, який можна застосовувати, коли ОПІВ не призначений для одержання доходу або коли через ті чи інші причини ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами. Наприклад, коли ОПІВ є унікальними, що продаються дуже рідко або взагалі не продаються. У разі визначення бази для оподатковування витратний підхід є основним при вирахуванні вартості.
Витратний підхід має істотні обмеження під час оцінки ОПІВ зі значним терміном служби через труднощі з виміром величини морального старіння. Крім того, результати підходу на основі активів відбивають вартість повного права власності, тому при оцінці часткових прав власності необхідне коректування отриманих результатів.
Отже, підхід на основі активів для визначення вартості є, з одного боку, корисним елементом процедури визначення ринкової вартості, а з іншого -- єдиним інструментом для певного уявлення про вартісну оцінку унікальних ОПІВ або під час постановки прав на ОПІВ на бухгалтерський облік як нематеріальних активів.
Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОПІВ визначається шляхом зіставлення цін нещодавніх продажів подібних об'єктів.
Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить простим і прямолінійним, його застосування на практиці пов'язано з безліччю труднощів і умовностей. Передусім наявність таких труднощів зумовлена тим, що немає навіть двох абсолютно однакових ОПІВ. Країна, вид ОПІВ, термін правової охорони, склад авторів, умови фінансування, час продажу -- от лише деякі з позицій, за якими, як правило, об'єкти мають відмінності. Причому деякі відмінності можуть змінювати свій внесок відповідно до зміни ринкової ситуації.
Ще однією перешкодою до застосування цього підходу є необхідність враховувати угоди, що відповідають визначенню ринкової вартості, тобто ті, на які не вплинули неринкові чинники. При великих угодах інформація про економічні характеристики й умови продажу часто недоступна або неповна, тому в таких випадках ринковий підхід може лише окреслити діапазон, у якому найімовірніше знаходитиметься величина ринкової вартості. Саме тому оцінку ОПІВ на основі цього підходу варто виконувати обережно. Але за наявності достатньої кількості достовірної інформації про нещодавні продажі подібних об'єктів ринковий підхід дозволяє одержати результат, що максимально близько відбиває відношення ринку до об'єкта оцінки.
Повноцінне використання ринкового підходу може бути лише за наявності в покупця можливості вибору ОПІВ з-поміж інших подібних і з такими ж функціями. При цьому з кількох ОПІВ, приблизно однакового значення й корисності, в покупця має бути змога вибрати той, котрий влаштовує його за переліком таких властивостей: функціональне призначення, прийнятна вартість, тривалість терміну використання, ступінь захищеності, його унікальність та інші характеристики.
Під час передачі прав на об'єкти права промислової власності на ринкових умовах виникають додаткові труднощі. Чим унікальнішим є виробництво або продукція, в яких реалізовано право на об'єкт права промислової власності, тим складніше знайти покупця і, відповідно, тим менше вірогідність повноправних ринкових відносин. І навпаки, чим значніше виробництво й чим більше таких виробництв у світі, тим легше знайти покупців патентів та інших прав, і тем легше використовувати ринковий підхід. Прикладом цього може бути виробництво комп'ютерів, калькуляторів, телевізорів тощо.
Перевагою ринкового підходу є те, що він дозволяє визначити так звану справедливу ціну, що щонайкраще відповідає ситуації на ринку.
Необхідною умовою для застосування ринкового підходу є ефективний ринок і доступ до представницької бази даних продажів аналогічних ОПІВ. На жаль, в Україні ще не сформувався повноцінний ринок ОПІВ, тому використання цього підходу для оцінки прав на ОПІВ на цей час є проблематичним.
В основу дохідного підходу покладено принцип очікування, який свідчить про те, що вартість ОПІВ визначається величиною майбутньої вигоди його власника. Формалізується цей підхід шляхом перерахування майбутніх грошових потоків, що генеруються за допомогою ОПІВ, у дійсну вартість.
Як правило, потенційні покупці розглядають ОПІВ, що приносить дохід, з погляду інвестиційної привабливості, тобто як об'єкт вкладення капіталу з метою одержання в майбутньому відповідного прибутку. Однією з основних особливостей ОПІВ, що приносить прибуток, є та, що він дуже рідко належить одному власникові на правах повної власності. Саме тому під час оцінки ОПІВ зазвичай розглядаються конкретні набори прав власності, що визначають предмет оцінки.
Оскільки в основі дохідного підходу лежить принцип очікування майбутньої вигоди, то істотним моментом є чітке визначення та класифікація цих вигід для однакового їх тлумачення. Вважається, що вигода від володіння ОПІВ передбачає право одержувати всі регулярні доходи під час володіння, а також дохід від продажу ОПІВ після закінчення володіння, якщо це передбачено ліцензійною угодою.
В основу дохідного підходу до оцінки об'єктів інтелектуальної Власності покладено математичний апарат, що досить повно викладений у класичній монографії з оцінки нерухомості Дж. Фрідмана та Н. Ордуея.
Стосовно оцінки вартості об'єктів права інтелектуальної власності зміст дохідного підходу полягає в тому, що вартість будь-якого об'єкта інтелектуальної власності можна ототожнити з капіталом певної величини, здатної генерувати додатковий прибуток або, кажучи точніше, надлишкову додаткову вартість на умовах ефективного використання цього активу. Отже, для розв'язання зворотної задачі необхідно визначити додатковий прибуток за будь-який період, який можна отримати за рахунок еманації нових ідей, принципів, удосконалень в організаційну, технологічну або підприємницьку діяльність підприємства. При цьому додатковий прибуток ототожнюється з прибутком на якийсь капітал, що дорівнює вартості конкретного об'єкта права інтелектуальної власності.
Знаючи прибутковість конкретної галузі, до якої належить те чи інше підприємство, або визначивши внутрішню прибутковість потоку надлишкової додаткової вартості через відому додаткову вартість, за допомогою відомих економіко-математичних формул можна оцінити вартість конкретного об'єкта права інтелектуальної власності, тобто визначити величину шуканого капіталу.
3. Методи оцінки вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності

Кожному з підходів відповідає один або кілька методів. Стосовно оцінки прав на ОПІВ зв'язок підходів з методами можна представити в такий спосіб.
Зв'язок між підходами та основними методами оцінки
Метод прямого відновлення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим відніманням сум зносу. Від-вовлювальна вартість активу визначає суму витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Ці витрати мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, енергоносії, комплектування, інформацію, а також на середньогалузевій вартості робочої сили визначеної кваліфікації. Метод прямого відновлення є найкращим методом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів.
Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення ОШВ з подальшим вирахуванням сум його зносу. При оцінці активу за цим методом використовується принцип заміщення, який стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити під час купівлі активу з аналогічною корисністю або з подібною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, еквівалентного за функціональними можливостями та варіантами його використання, але необов'язково подібного за зовнішнім виглядом й побудовою складових частин.
Цей метод широко застосовний за оцінки прав на ОПІВ масового попиту, наприклад, програмного забезпечення для ЕОМ або спеціалізованого програмного забезпечення, такого як програма автоматизованого ведення бухгалтерського обліку.
Метод фактичних витрат найчастіше застосовується для визначення балансової вартості прав на ОПІВ для цілей постановки їх на бухгалтерський облік і відображення цієї вартості на балансі в якості майна підприємства на дату постановки цього майна на бухгалтерський облік або на дату введення в експлуатацію. При визначенні балансової вартості ОПІВ зазвичай використовується витратний метод прямого підсумовування фактичних витрат без урахування часу здійснення їх. Обов'язковою умовою використання цього методу оцінки є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують фактичні витрати.
Розрахунок поточної ринкової вартості об'єкта оцінки методом «приведених витрат» полягає, в загальному випадку, в перерахуванні фактичних минулих витрат на створення та підготовку до використання об'єкта оцінки в поточну вартість, тобто в його вартість На дату оцінки. Вартість активу, що визначають за цим методом, зветься історичною тому, що вона насамперед базується на фактично приведених витратах, обраних з бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років. Треба звернути особливу увагу на дві обставини -- їх величину та термін створення активу. Витрати, що були проведені раніш, за потреби слід скоригувати в необхідному напрямку, а потім проіндексувати з урахуванням терміну давності їх. Метод приведених витрат найчастіше використовується для оцінки нематеріальних активів, що не беруть участі у формуванні майбутніх доходів і які не приносять прибутку на цей час.
На практиці цей метод застосовується у випадках, коли оцінювані нематеріальні активи мають соціальне значення або використовуються в оборонних програмах, програмах безпеки державного або регіонального значень.
Облік зроблених витрат має містити витрати не тільки на розроблення та правову охорону ОПІВ, але й на:
виробництво дослідних зразків продукції;
підготування виробництва;
забезпечення нормального перебігу виробничого процесу;
реалізацію продукції.
Чим детальніше враховано реальні витрати, тим більш обґрунтованим є результат оцінки.
Метод порівняння продажів є основним при ринковому підході. За наявності відповідних умов метод дозволяє визначити найточнішу, так звану справедливу ціну. Однак, попри свою простоту, його використання пов'язане з певними труднощами, властивими для порівняльного підходу.
Метод прямої капіталізації доходу застосовується в разі, коли прогнозується постійний за величиною і рівний за періодами прогнозування чистий операційний прибуток, одержання якого не обмежується в часі. Капіталізація такого доходу здійснюється шляхом ділення його на коефіцієнт капіталізації, що характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення.
Розрахунок вартості прав на ОПІВ за цим методом виконують за формулою:
де: PV -- поточна вартість об'єкта оцінки;
CF -- грошовий потік середньорічного доходу; К -- коефіцієнт капіталізації.
Характерним випадком застосування методу прямої капіталізації доходу під час оцінки прав на ОШВ може бути оцінка ОПІВ, що належить підприємству й постійно використовуються у виробничій діяльності протягом необмеженого часу, наприклад, виробничих технологій, торговельних марок, комерційної таємниці.
Метод дисконтування грошових потоків належить до методів непрямої капіталізації. В основу методу покладено перший закон фінансів. Співвідношення між дійсною та майбутньою вартістю зафіксовано формулою зростання знижки в майбутніх грошових потоках за методом складного відсотка. У процесі реалізації цього методу, по-перше, оцінюються майбутні грошові потоки, по-друге, визначається ставка дисконтування, по-третє, розраховується сумарна вартість грошових потоків.
У цьому методі одночасно використовується й другий закон фінансів. Тому ставка дисконтування на безризикове вкладення капіталу мінімальна, а на високоризикове -- максимальна.
Дійсна вартість прав на ОПІВ за цим методом визначається за формулою:
де: PV -- дійсна вартість прав на ОПІВ, гри.; t -- періоди; С1 -- чистий прибуток, у періоді t; DF -- коефіцієнт дисконтування.
де: і, -- ставка віддачі на капітал, у період t.
При розрахунку ставки дисконту для грошових потоків, створюваних оцінюваною власністю, звичайно враховують безризикову ставку віддачі на капітал, величину премії за ризики, пов'язані з інвестуванням капіталу в придбання оцінюваної інтелектуальної власності, ставки віддачі на капітал, аналогічних за рівнем ризику інвестицій.
Безризикова ставка віддачі на капітал звичайно визначається як ставка віддачі при найменш ризикованому вкладенні капіталу.
Метод надлишкового прибутку є різновидом методу дисконтування грошових потоків. Відмінність полягає в тому, що за грошовий потік приймається чистий надлишковий прибуток, генерований у періоді t. Тут під надлишковим прибутком розуміють отримано за рахунок використання ОПІВ понад той прибуток, що його отримували в цьому виробництві до використання ОПІВ. Слово «чистий» означає, що цей прибуток «очищений» від податків, тобто взятий після оподатковування.
Визначена вартість ОПІВ за цією методикою, так само, як і для попереднього варіанта, є розрахунковою вартістю ОПІВ для випадку використання його власником у своєму виробництві.
Цей метод може застосовуватися для ОПІВ-пристроїв та ОПІВ-способів у тих випадках, коли в результаті застосування їх на ринок надходить продукція, виготовлена з використанням ОПІВ.
Розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності методом роялті заснований на практиці міжнародного обміну технологіями і є процедурою оцінки, на основі міжнародного досвіду продажу ліцензій.
Оцінка вартості методом роялті полягає в дисконтуванні щорічних грошових потоків роялті за гіпотетичною або дійсною ліцензійною угодою.
Формула для визначення ціни ліцензії на базі роялті має такий вигляд:
де: PV -- дійсна ціна ліцензії, грн.; Ct -- грошовий потік у періоді t; Rt -- ставка роялті в t-му році, о/0.
Найчастіше як грошовий потік приймають обсяг продажів у періоді t
де: Vl -- обсяг випуску продукції за ліцензією в періоді t, одиниць; -- продажна ціна одиниці продукції в періоді t, грн. На розмір ставок роялті впливає низка обставин, які на практиці враховуються при виборі їх конкретного значення, зокрема звичайно враховуються:
технічна цінність об'єкта ліцензії;
економічна ефективність;
стадія розробки та готовність до промислового використаний;
наявність і обсяг патентної охорони;
обсяг переданих прав за ліцензією;
обсяг переданої документації та ноу-хау;
інжиніринговий супровід;
кон'юнктура ринку;
конкурентні пропозиції;
інші ціноутворювальні чинники.
Метод звільнення від роялті використовується за наявності інформації про угоди з подібними активами або щонайменше даних про ставки роялті, що використовувались в аналогічних справах. Суть цього методу ґрунтується на припущенні, що інтелектуальна власність, яку використовують на підприємстві, йому не належить. У такому разі частина прибутку, що підприємство мало б виплачувати у вигляді винагороди власникам цієї інтелектуальної власності, воно насправді залишає в себе, бо власність належить цьому підприємству й тому генерує для нього.додатковий прибуток, створений цим активом.
Формула для визначення ціни ліцензії за методом звільнення від роялті така ж, як і в методі роялті, крім того, що права частина множиться на RF -- коефіцієнт дисконтування:
4. Оцінка вартості прав на результати науково-технічної діяльності

Оцінка вартості прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші результати науково-технічної діяльності здійснюється за схемою.
Перш ніж почати, оцінювач повинен чітко визначити, що саме є предметом оцінки. У загальному випадку об'єктом оцінки може бути об'єкт права інтелектуальної власності, що не має охоронного документа, результат інтелектуальної діяльності, група об'єктів права інтелектуальної власності.
Оскільки об'єктом оцінки є не сам результат інтелектуальної діяльності, а право на нього, то необхідно встановити, чи існує таке право й кому воно належить. Наприклад, замовник може представити для оцінки 20-річний патент, юридичний термін служби якого спливає за 15 років. Але під час перевірки з'ясовується, що право-власник патенту забув зробити платежі за підтримку в силі патенту й відповідно до закону патент визнано недійсним, тобто зник об'єкт оцінки -- право на винахід.
де: к, - коефіцієнт морального старіння, обумовлений на дату оцінки:
У рамках витратного підходу як приклад використаймо метод вихідних витрат. За цим методом вартість прав на винахід або корисну модель, які були створені на власному підприємстві, можна визначити за формулою:
де: t - реальний юридичний термін дії охоронного документа на дату оцінки;
tu - номінальний термін дії охоронного документа;
З, - витрати річні, сумарні в t-м періоді, грн.
к, - коефіцієнт індексації, що враховує зміни індексу цін в t-му періоді у відповідних галузях промисловості;
Де: і - банківський відсоток за використання капіталу в і-му періоді,%.
к.й - коефіцієнт дисконтування в і-му періоді:
Ділення на коефіцієнт дисконту в основній формулі символізує той факт, якби гроші не були вкладені в цей ОШВ, а працювали на ринку капіталу, то вони принесли б прибуток, пропорційний розміру банківського відсотка за використання капіталу. При цьому відлік періодів починається від дати оцінки в минулі періоди, тобто чим раніш були ці витрати, тим більше грошей на момент оцінки міг би принести депозит.
При визначенні витрат виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, правовою охороною та введенням ОПІВ у дію:
де: З - витрати на розроблення ОПІВ, грн.; Зл - витрати на правову охорону ОПІВ, грн.
Своєю чергою:
де: Зи0р - витрати на проведення НДР, грн.;
Зкта - витрати на розроблення конструкторсько-технічної, технологічної і/або проектної документації, пов'язані зі створенням ОПІВ, грн.
де: Зп - витрати на розшукові роботи, грн.;
Зтд - витрати на проведення теоретичних досліджень, грн.;
Зг - витрати на проведення експериментів, грн.;
Зі - витрати на проведення іспитів, грн.;
Зг - витрати на складання, розгляд і твердження звітів, грн.
Зін - інші витрати.
де: Зж - витрати на виконання ескізного проекту, грн.;
Зтп - витрати на виконання технічного проекту, грн.;
З - витрати на виконання робочого проекту, грн.;
З -- витрати на виконання розрахунків, грн.;
3t -- витрати на проведення іспитів, грн.;
<?,„ -- витрати на проведення авторського нагляду, грн.;
За -- витрати на дизайн, грн.
Чим повніше будуть враховані витрати, тим більш обґрунтованим буде результат оцінки. По суті, за цим методом розраховується максимальна вартість права, тому що весь прибуток приписується ОПІВ, тобто під час переговорів вона може бути використана як «оцінка зверху».
У рамках дохідного підходу оцінку вартості прав на винахід і корисну модель найчастіше роблять за методом надлишкового прибутку.
Під «надлишковим прибутком» розуміють різницю між прибутком, отриманим при використанні винаходу або корисної моделі, і тим, що його виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу або корисної моделі. Цю щорічну перевагу в прибутку дисконтують з урахуванням передбачуваного періоду його одержання.
Вартість прав на винахід або корисну модель за цим методом можна визначити за формулою:
де: Pt - чистий надлишковий прибуток, одержуваний за рахунок використання винаходу або корисної моделі в періоді t, грн.;
it - ставка дисконту,%;
п - число періодів t, у яких передбачається одержання надлишкового прибутку.
Де: Риі - чистий надлишковий прибуток, одержуваний від використання винаходу або корисної моделі в періоді t, віднесений до одиниці продукції, грн.; Vl - число одиниць продукції, вироблених у періоді t.
Під терміном «чистий» мається на увазі прибуток, звільнений від податку.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок на прибуток становить 25%.
Зрештою, вартість прав на ці та інші результати науково-технічної діяльності можуть бути розраховані з використанням усіх розглянутих раніше методів оцінки.
5. Оцінка вартості прав на об'єкти авторського права

Основними законодавчо-нормативними актами, що регулюють оціночну діяльність стосовно об'єктів авторського права та суміжних прав, є:
Книга четверта Цивільного кодексу України;
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні»;
Закон України «Про авторське право і суміжні права»;
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм і порядок її виплати»;
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».
Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, передбачає, що «автор має невідчужуване право на одержання грошової суми в розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору».
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що об'єктами оцінки є «...нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності...».
Законом України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що виплата авторської винагороди може здійснюватися у формі одноразового платежу або відрахувань за кожен проданий примірник твору, або комбінованих платежів. А в ст. 33, ч. 2 Закону сказано, що авторська винагорода визначається в договорі про передачу прав у вигляді відсотка від доходу, отриманого від використання добутку, або у вигляді фіксованої суми, або в інший спосіб. При цьому ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 затверджено розміри винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.
Мінімальні ставки винагороди за використання об'єктів авторського права та суміжних прав установлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №72.
У більшості випадків стосовно об'єктів авторського права оцінка вартості прав зводиться до визначення розміру винагороди авторові за використання цих об'єктів. Стосовно об'єктів суміжних прав визначається розмір винагороди виконавцям, виробникам фонограм, відеограм або організаціям мовлення.
У загальному випадку до оцінки прав на об'єкти авторського права та суміжних прав можна застосувати підходи й методи, що були розглянуті раніше з урахуванням низки особливостей. Мабуть, основним підходом до оцінки прав на об'єкти авторського права та суміжних прав наразі в Україні є дохідний підхід, а в його рамках -- метод роялті.
Відповідно до методу роялті вартість прав на об'єкт авторського права та суміжних прав, за умови, що винагорода за використання прав виплачуватиметься у вигляді платежів роялті, тобто рівними частками наприкінці кожного періоду, може бути визначена за формулою:
де: t -- періоди, протягом яких передбачається одержувати дохід від використання прав на ці об'єкти, 1=1, 2, 3... п;
С, - база роялті в періоді і, грн.; Rl - ставка роялті в періоді t,%.
Якщо передбачається виплата винагороди у вигляді паушаль-ного платежу, то для розрахунку можна використовувати формулу
Де: і -- ставка дисконту,%.
Зіставивши цю формулу з попередньою, випливає, що розмір Пауіпального платежу буде меншим, ніж платежу роялті, оскільки
до останньої формули вводиться множник -- коефіцієнт дисконтування, величина якого менша за одиницю.
У разі комбінованого платежу величина винагороди матиме проміжне значення, оскільки частина суми буде виплачена відразу у вигляді паушального платежу, а інша частина -- у вигляді платежів роялті.
Кількість періодів встановлюється авторським, ліцензійним або іншим договорами на передачу прав користування добутком. Тут під використанням твору варто розуміти:
опублікування;
відтворення яким-небудь способом у будь-якій формі;
переклад;
переробка, адаптація, аранжування й інші подібні зміни;
вміщення складовою частиною в збірники, бази даних, антології, енциклопедії тощо;
публічне виконання;
продаж, передача в оренду тощо;
- імпорт примірників творів, їх перекладів і переробок тощо. Можливі й інші способи використання, що не суперечать законові.
За базу роялті приймають суму валового збору, що надходить від продажу квитків за публічне виконання одного твору чи програми або доходи, що отримані з того виду діяльності, в процесі здійснення якого відбувається використання об'єктів авторського права або суміжних прав, а за відсутності таких доходів -- загальна сума витрат на проведення заходу, під час проведення якого відбувається використання об'єктів авторського права і суміжних прав.
Мінімальна ставка роялті залежно від виду авторських чи суміжних прав встановлена постановами Кабінету Міністрів України. Це означає, що покупець прав на об'єкт авторського права або суміжних прав не може приймати для розрахунків менше значення ставки роялті, чим ті, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Але, зрештою, значення ставки роялті є договірною величиною й за згоди сторін може бути прийняте більше її значення.
Одним зі значних об'єктів авторського права є програми для ЕОМ. Але методик для оцінки вартості прав на них практично немає.
Якщо програма розроблена для використання у власному виробництві або на замовлення, то її вартість можна розрахувати, ґрунтуючись на підході на основі активів, наприклад, за методом в и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.