На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Пдозрюваний, його права та обовязки. Затримання пдозрюваного. Показання пдозрюваного. Допит пдозрюваного. Особа, яку затримано за пдозрою у вчиненн злочину. Особа, до якої застосовано запобжний захд.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 15.08.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


24
“Підозрюваний в кримінальному процесі”

КИЇВ-2004

ПЛАН :

ВСТУП
1. Підозрюваний, його права та обов'язки
2. Затримання підозрюваного

3. Показання підозрюваного
4. Допит підозрюваного

ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Суб'єкти кримінального процесу -- це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією зло-чину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чин-ним законодавством.
Усі особи, які вступають в процесуальні правовідносини, неза-лежно від підстав і обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримінального процесу, в котрій вони беруть участь, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками) кримінального про-цесу. В кримінально-процесуальні відносини різні особи втягують-ся по-різному. Перші -- в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач та інші); другі -- в силу своїх посадових обов'язків (слідчий, прокурор, суддя та інші); треті -- за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник та інші); четверті -- притягаються до участі в процесі в примусовому порядку (обвинувачуваний, підозрюваний, підсудний).
Усі суб'єкти (учасники) процесу характеризуються тим, що вони:
а) беруть участь у справі на підставах і в порядку, передбаче-них кримінально-процесуальним законом, за умови, що відсутні об-ставини, за яких закон виключає можливість їх участі у справі;
б) мають визначені права та обов'язки (закон визначає порядок їх реалізації);
в) діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов'язків у встановленому порядку;
г) вступають у процесуальні правовідносини;
д) несуть відповідальність за невико-нання своїх обов'язків або порушення прав інших учасників. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002
Усі без винятку суб'єкти кримінального процесу зобов'язані до-тримуватись чинного законодавства, поважати честь і гідність інших учасників процесу і мають право на забезпечення-особистої безпеки.
За характером виконуваних функцій, завдань і свого процесу-ального статусу вони можуть бути поділені на чотири групи:
1. Органи та посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: слідчий, на-чальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, суд (суддя), прокурор. Загальним для них є охорона дер-жавних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнен-ня завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-розпоряд-чими повноваженнями та повинні бути не заінтересовані в резуль-татах справи.
2. Особи, які мають та відстоюють самостійний інтерес: по-терпілий, підозрюваний, обвинувачений, правопорушник у справах протокольної форми досудової підготовки матеріалів, цивільний по-зивач, цивільний відповідач. За слушною думкою деяких вчених, сюди слід відносити і жертву злочину -- особу, яка постраждала. від злочину, але до порушення кримінальної справи ще не визнана потерпілим.
3. Особи, які захищають та представляють інтереси "третіх осіб": захисник, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача. Спільним для них є те, що вони сприяють захисту прав осіб, які мають свої інтереси. Вони не можуть бути допитані про обставини справи, що стали відомі їм у зв'язку з ви-конуваною ними функцією.
4. Особи, які сприяють кримінальному судочинству; свідок, за-явник про злочин, поняті, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання та інші. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству виконанням завдань, покла-дених на них законом.
1.Підозрюваний, його права та обов'язки
Підозрюваним визнається: 1) особа, яку затримано за підо-зрою у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіж-ний захід до винесення постанови про притягнення її як обвину-ваченого. Див. ст. 43-1 Кримінально-процесуального кодексу України.
Підозрюваний має право:
знати, в чому він підозрюється; да-вати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
мати захисника і конфіденційне побачення з ним до першого допиту;
подавати докази; заявляти клопотання і відводи;
вимагати перевірки прокурором правомірності затримання;
по-давати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, користуватись рідною мовою та безплатною допомогою перекладача, а за наяв-ності відповідних підстав -- на забезпечення безпеки.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості підозрюва-ний має право на поводження з ним як невинним у вчиненні зло-чину, на повагу до його честі і гідності. Див. ст. 62 Конституції України.
Про роз'яснення прав підозрюваному вказується в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу.
Реалізація підозрюваним своїх прав здійснюється в тому само-му порядку, що й реалізація прав обвинуваченим. Право підозрю-ваного знати, в чому він підозрюється, забезпечується тим, що в протоколі затримання обов'язково вказуються підстави та мотиви затримання, наводяться пояснення затриманого, а сам протокол підписується затриманим; у постанові про застосування запобіжного заходу має бути вказано на злочин, у вчиненні якого особа підозрюється; перед допитом підозрюваному має бути ого-лошено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що зазна-чається в протоколі допиту.
Давання підозрюваним показань не може розглядатися як його процесуальний обов'язок. У цьому аспекті підозрюваний повністю прирівнюється до обвинуваченого. Допит його повинен вестися відповідно до правил допиту обвинуваченого. Підозрюваний не несе кримінальної відповідальності за відмову від давання пока-зань та за давання завідомо неправдивих показань.
Підозрюваному закон надає право мати захисника. При цьому захисник надається підозрюваному або допускається до участі у справі з моменту оголошення протоколу затримання або постано-ви про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. Захисник підозрюваного має ті самі права, що й захисник обвинуваченого.
Допит підозрюваного про обставини справи та про обставини, пов'язані з його затриманням, провадиться негайно, а якщо це не-можливо, то не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затри-мання. При допиті присутність захисника є обов'язковою, за ви-нятком випадку, коли підозрюваний відмовляється від захисника. Див. ч. 1 ст. 46 КПК України
Перед допитом підозрюваному повинні оголосити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити його права.
Підозрюваний зобов'язаний:
1) з'являтися за викликом органів дізнання та досудового слідства. У разі нез'явлення без поважних причин він може бути доставлений у порядку приводу;
2) не чинити перешкоди нормальному ходу розслідування про-тизаконними методами. У разі, коли підозрюваний вдається до таких дій, до нього можуть бути застосовані більш суворі запобіжні заходи.
Актуальна проблема сьогодні -- вдосконалення поняття та ста-тусу підозрюваного. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. - К.: А.С.К., 2003 Відповідно до чинного законодавства понят-тям "підозрюваний" не охоплюється статус особи, стосовно якої порушена справа, але вона ще не затримана і стосовно неї не за-стосовано запобіжний захід, вона не визнана ще обвинуваченим. Нерідко вона допитувалась як свідок. За таких умов вона під стра-хом кримінальної відповідальності за відмову від давання пока-зань (допит як свідка супроводжувався попередженням свідка за таку кримінальну відповідальність) примушувалась до давання показань стосовно самої себе. Це викликало низку проблем і на-укових пропозицій щодо їх розв'язання.
У значній мірі проблему розв'язує ст.63 Конституції України, згідно з якою ніхто (в тому числі і свідок) не несе відповідальносгі за відмову від давання показань стосовно самого себе. Але як бути допитуваному підозрюваному стосовно показань щодо дій його співучасників? Чи вправі вія відмовитись давати показання сто-совно їх дій, якщо він допитується як свідок, наприклад, по справі стосовно групової бійки чи іншого подібного діяння? Безумовно, що якби він допитувався як підозрюваний, то вправі був би відмо-витись від давання будь-яких показань взагалі. Але тут він допи-тується як свідок, бо не має статусу підозрюваного.
Проблема не тільки теоретична. Вона може тягнути значні практичні наслідки. З одного боку, підозрюваний може дійсно за-бажати розказати всю правду. Але суд може визнати його пока-зання не здатними мати доказову силу, так як вони одержані з застосуванням примусових заходів -- посиланням на відповідаль-ність за відмову від давання показань. З другого боку, підозрюва-ний може дійсно розказати правду, злякатись відповідальності за відмову від давання показань -- що в принципі буде мати ті самі наслідки.
Нарешті розслідування може проводитись і стосовно особи, яка вчинила злочин у стані неосудності, або захворіла психічною хворобою після вчинення злочину, або ж стосовно особи в віці від 11 років до досягнення нею віку, з якого можливе притягнення її до кримінальної вадповідальності. Такі особи не мають статусу обви-нуваченого, ні підозрюваного, але ж мають певні права і мають якось називатись.
Шлях до розв'язання цієї проблеми ми вбачаємо в такому. Замість понять "підозрюваний" і "обвинувачуваний" (у крайньому випадку наряду з ними) ввести в теорію кримінального процесу, законодавство і правозастосовчу практику поняття "підслідний". Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. - К.: А.С.К., 2003
Поняття ''підслідний" може бути сформульоване таким чином: "Підслідною є особа, щодо якої порушено кримінальну справу або винесено постанову про визнання її перебуваючою піц слідством, особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, або особа, до якої вжито запобіжний захід чи винесена постанова про притяг-нення ц як обвинувачуваного, а також особа, стосовно якої здійснюється процесуальне провадження для забезпечення засто-сування примусових заходів медичного чи виховного характеру". Підслідному необхідно надати всі права, які у даний час надані обвинувачуваному.

2. Затримання підозрюваного
Згідно зі ст. 106 КПК України орган дізнання, а також слідчий (ст. 115 КПК України) та прокурор (ст. 227 КПК України) має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. За-тримання є кримінально-процесуальною дією та здійснюється в пе-редбаченому законом порядку.
Особа, яку підозрюють у вчиненні злочину, відповідно до ч. І ст. 106 КПК України може бути затримана за наявності однієї з таких підстав:
1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосе-редньо після його вчинення;
2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу як на таку, що вчинила злочин;
3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його помешканні будуть знайдені явні сліди злочину.
За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо вона намагалася втекти, або якщо не має постійного місця проживання, або якщо не встановлена особистість підозрю-ваного.
Для прийняття рішення про затримання підозрюваного поряд із вказаними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву. Мотивом затримання у конкретному випадку може бути необхідність перешкодити особі ухилитись від розслідування, схо-вавшись від органів розслідування, або справити негативний вплив на його перебіг, виключити можливість продовження злочинної діяльності, вчинення нових злочинів.
Затримані за підозрою у вчиненні злочину беруться під варту й утримуються в ізоляторах тимчасового утримання на таких самих правах, як і заарештовані. Однак для затримання, на відміну від арешту, санкція прокурора не потрібна. Затримання оформ-ляється протоколом затримання, копія якого направляється про-курору.
Строк затримання особи, підозрюваної у вчиненій злочину, об-раховується з моменту доставлення її в орган дізнання або до слідчого, а якщо затримання провадиться на підставі постанови про затримання, винесеної органом дізнання або слідчим, то з мо-менту фактичного затримання.
Тривалість затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочи-ну, не може перевищувати сімдесяти двох годин.
Слідчий або особа, яка провадить дізнання, зобов'язані роз'яснити затриманому його права і обов'язки, встановлені чин-ним законодавством. Про це робиться відмітка в протоколі затри-мання.
Затримання особи є процесуальним актом, який офіційно ста-вить особу в стан підозрюваного. З моменту затримання особа одержує статус підозрюваного.
При затриманні провадиться особистий обшук підозрюваного з додержанням вимог ст.184 КПК України. Про обшук та його наслідки складається протокол, який підписують усі особи, що брали участь у цій слідчій дії.
Згідно зі ст. 21 КПК України слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор зобов'язані до першого допиту підозрюваного роз'яснити йому право мати захисника і скласти про це протокол. Доцільно складати окрему декларацію прав затриманого, копію якої вручати підозрюваному.
Підозрюваний підлягає негайному допиту, а якщо цього зробити не можна, то він має бути допитаний не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. До першого допиту він має право на побачення зі своїм захисником віч-на-віч, тобто в обме-жений певними межами час і наодинці. При допиті підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за винятком випадку, коли підозрюваний відмовляється від захисника, а відмова може бути прийнята, тобто закон для цього випадку не вимагає обов'язкової участі захисника. Така відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного і не може бути перешкодою для провадження участі у справі захисника інших підозрюваних. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. - К.: А.С.К., 2003.
Давати показання -- це право, а не обов'язок підозрюваного. Кримінальної відповідальності за відмову від давання показань або за давання заздалегідь неправдивих показань підозрюваний не несе. Про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, орган дізнання повідомляє його сім'ю.
Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчи-ненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол з за-значенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затри-мання, пояснень затриманого, часу складання протоколу, про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч.2 ст.21 КПК, права мати захисника та побачення з ним до першого допиту.
Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.
Протягом сімдесяти двох гвдин після затримання орган дізнан-ня, слідчий або прокурор:
1) звільняють затриманого -- якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затриман-ня або затримання було здійснено з порушенням вимог закону;
2) звільняють затриманого й обирають йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою;
3) доставляють затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Суддя, згідно з ч. 8 ст. 165-2 КПК України, вправі продовжити, затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвину-ваченого -- до п'ятнадцяти діб, якщо для обрання затриманому заяобіжного заходу є необхідність додатково вивчити дані про особу зат и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.