На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Работа № 109200


Наименование:


Курсовик Психологчн гри, як метод виявлення лдерського потенцалу дтей

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 10.10.2017. Сдан: 2015. Страниц: 50. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ІГОР, ЯК МЕТОДІВ ВИЯВЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ
1.1 Лідерство і можливість формування його потенціалу у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі
1.2 Види ігор та їх характеристика
1.3 Поняття, суть і особливості психологічної гри
1.4 Психологічна гра як метод виявлення лідерського потенціалу дітей
Висновки до I роздiлу
РОЗДIЛ II ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОПРОБУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГРИ, ЯК МЕТОДУ ВИЯВЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ
2.1 Основні методики дослідження. Їх завдання й цілі
2.2 Використання психологічної гри як методу виявлення лідерського потенціалу дітей
2.3 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження
2.4 Рекомендації для розвитку лідерського потенціалу дітей
Висновки до II роздiлу
ЗАГАЛЬНI ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ


ВСТУП
Актуальність дослідження. У різній літературі обговорюється питання способів виявлення та розвитку лідерського потенціалу особи на різних вікових етапах. Існує дві точки зору. Перша передбачає, що лідером потрібно народитися, що вчення і виховання не грають жодної ролі. Друга точка зору полягає в тому, що і на природжені здібності роблять вплив умови життя і характер виховання. Якими б природними завдатками не володіла від народження та або інша людина, сформувати їх на основі певні здібності можна лише в діяльності. Тому щоб сформувати у дитини нову межу особи, раніше необхідно створити ситуацію в якій дитя вперше пережило б відповідні даній межі психічний стан, а потім цей стан закріпити, зробити стійкою межею особи дитини. Таким чином, основним двигуном людської діяльності є потреба, тому для розвитку лідерського потенціалу необхідно створити умови, які вимагають прояву дитячої активностi.
Для виявлення лідерського потенціалу використовують різноманітні методи діагностики, більш розповсюдженно використовують психологічні ігри. Поштовхом до розвитку лідерських якостей можуть стати спортивні або інтелектуальні (командні або індивідуальні) ігри-змагання, що вимагають спритності, точності, швидкості рухів або точності і швидкості запамятовування і відтворення інформації.
Роль успіху в розвитку особи величезна. Вважається, що «переживання успіху приходить тоді, коли зумієш здолати себе, своє невміння, незнання, недосвідченість. Особа дитяти немов зростає в успіху, тоді як невдача заставляє його згортатися, замикатися від усвідомлення своєї другорядності». «Успіх окриляє дитину, сприяє виробленню у нього ініціативи, упевненості в своїх силах, забезпечує надалі формування характеру борця, віруючого в свої сили». Таким чином, секрет виховання лідерських якостей полягає в успішності дітей, їх відчуття свого зростання і руху вперед. Педагоги і батьки повинні знаходити будь-яку можливість похвалити дитину, підтримати його - це перша умова забезпечення успіху. Дітям подобатися бути в ролі переможця.
Але, зіткнувшись з труднощами і невдачами, вони можуть випробовувати негативні емоції розчарування і страху, тому необхідно виявляти лідерський потенціал для подольшого його розвику.
Мета дослідження: аналіз ігрової діяльності як методу виявлення лідерського потенціалу дітей.
Завдання дослідження:
1. Здiйснити теоретичний аналiз психологічних ігор в наукової лiтературі.
2. Визначити та охарактеризувати види психологічної гри.
3. Вивчення рівнів лідерського потенціалу дітей .
4. Проведення психологічної гри, як методу виявлення лідерського потенціалу дітей.
Об’єкт дослідження – психологічна гра.
Предмет дослідження – виявлення лідерського потенціалу дітей.
Методи дослiдження:
O Аналiз педагогiчної, психологiчної, соцiально-педагогiчної лiтератури з теми дослiдження;
O Тестування, бесiди;
O Психодiагностичні методики;
O Спостереження.


РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ІГОР, ЯК МЕТОД ВИЯВЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ
1.1 Лідерство і можливість формування його потенціалу у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі

Пояснення природи лідерства реалізувалися в руслі психологічних шкіл: психоаналітичної (З. Фрейд, А. Адлер, К. Г. Юнг), що зосередив увагу на несвідомому прагненні до першості, переваг, реалізації «комплексу Наполеона»; Єльський (Г. Лассуел, Б. Скіннер, У. Уайт) і близькою за проблематики франк-фуртской (Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм), аналізуючи чинники взаємодії лідерів та їхніх послідовників, механізми формування лідерського впливу; в соціальній психології мас (Г. Тард, Г.Лебон), де лідер постає як гіпнотизер, ватажок натовпу, вміло використовує механізми масового зараження, переконання і навіювання [10,91].
Так чи інакше, але проблема набуття лідерських здібностей через певну просвіщає модель завжди залишалася привабливою ідеєю дослідників-практиків. У цьому звязку можна виділити теорію загальних рис лідерства, яка зародилася в 20-40-і рр.. XIX ст. І представляє собою систематизацію найбільш значущих для реалізації лідерського потенціалу якостей. Дана теорія грунтується на психодіагностичне тестування особистості, визначення лідерських передумов характеру випробуваного. І хоча чітке пояснення наявність у характері людини тих чи інших задатків переваги і перебуває в області туманних міркувань, але, тим не менш, допустимість емпіричного вимірювання лідерського потенціалу і не наявність низки корекційних процедур з його «нарощування» дозволяє зарахувати цю теорію до розряду «розкривають загадку »феномена [4,78].
Ця теорія виявляє особливу виробленої і в концепціях сучасних авторів при визначенні того, що було названо Л. Стаут «лідерським капіталом», - тобто сукупністю «особистісних якостей і талантів, що дозволяють лідеру ефективно вести за собою оточуючих».
У кінці XIX - початку XX ст. велике поширення одержують поведінкові теорії лідерства, концентрують увагу не стільки на властивостях характеру, скільки на манері поведінки лідера. Особливе значення надавалося зовнішньої оцінки його з боку оточення, сприйняття групою послідовників. Вимірювання в даному випадку будувалося на фіксації внутрішньої згуртованості навколишнього лідера структури, а також індивідуальної задоволеності членів групи діями свого керівника. Віднесення тієї чи іншої людини до розряду лідерів, таким чином, здійснювалося на основі його вміння діяти як лідер, іншими словами, створювати відповідну організаційну структуру. Поведінковий аспект лідерства досліджувався Р. Танненбаум, У. Шмідтом, Р. Лайкертом, Р. Блейком, Дж. Моутон, Дж. Фордом і ін [8,56].
Ще одним варіантом поведінкової теорії можна визнати одержали широке поширення в другій половині ХХ ст атрибутивні теорії лідерства (Д. Джіойя, Ф. Фідлер, Х. Сімз, П. Сьюдфельд, П. Тетлок та ін.) основне значення в них надається ступеня свободи лідера, що знаходяться в прямо прямопропорційної залежності від очікування послідовників. Саме групі відводиться домінуюча роль у моделюванні лідерської поведінки, саме межсубектівние взаємодії розглядаються як основний фактор впливу на процес прийняття управлінського рішення [15,47].
Зворотний поворот проблеми - вплив лідера на поведінку групи і формування відповідних лідерському задумом наслідків, піднімається в рамках мотиваційної теорії лідерства, що розробляється А. Маслоу, Р. Хаусом, Герцербергом, де механізм лідерства досліджується в рамках бихевиористской дихотомії «стимул - реакція».
Теорія обміну і трансактного аналізу (Дж. Хоманс, Дж. Марч, Г. Саймон, Дж. Тібо, Г. Келлі і ін) представляють лідера і навколишнє його середовище як компоненти взаємовигідного обміну: лідер вносить у соціальні взаємодії внесок у вигляді самого себе , отримуючи за це певну форму винагороди - групу, організацію, соціум. У даному випадку активна роль лідерського оточення дещо втрачає своє значення, стаючи рівноправним партнером трансактного. Найбільш показовою в цьому сенсі постає операциональная концепція лідерства Дж. М. Бернса, який виділив два типи лідерів: лідер, який регулює і лідер трансформуючий. Перший тип являє собою досягнення оптимальних форм згоди лідера і його оточення, що виражається в мінімально креативному вплив його на групу, другий передбачає творче зміна оточення, яке виражається у розвитку кожного члена групи, що потрапляє в радіус лідерського впливу [6,34].
Вивчення заломлення лідерського потенціалу у звязці з його оточенням зумовило розвиток цілої групи ситуативних теорій (Е. Уесбур, Дж. Браун, К. Джібб), акцентрірующіх увагу на соціальному контексті, породжує лідерскте якості або породженому в результаті новаторських ініціатив лідера.
Поворот у бік раціональної основи лідерської поведінки відбувається в 80-90-і рр.. ХХ ст. У руслі ціннісних моделей лідерства (К. Ходжкінсон, Г. Фейрхольм, С.І Т. Кучмарскіе). Тут основне значення у формуванні команди лідера надається вже не емоційно-особистісним контактам, а совподенію індивідуальної (лідер) і громадської (група) ціннісних систем. Взаємодія здійснюється не стільки на основі поведінкового домінування лідера, скільки на усвідомленні загальних цілей ініціювання та приймають. Лідер - це той, хто з одного боку, переймає склалося ціннісне устрій суспільства, з іншого - робить спроби його розумною корекції шляхом конструювання та впровадження ціннісно-нормативного ядра [8,57]...

ВИСНОВКИ
Розглянувши тему даної роботи ми зробили висновок, що підлітковий вік займає особливе місце в психології. Це повязано з тим, що в підлітковий період відбувається становлення і бурхливий розвиток особистості. Питання про лідерство, як прояві особистісного дорослішання і важливого аспекту спілкування серед підлітків, досить актуальне в цьому віці.
Підлітки, як правило, хочуть домогтися високих результатів у різних видах діяльності. Для них важливий не стільки обєктивний результат діяльності, скільки визнання з боку суспільства, оточуючого їх.
Для підлітка бути лідером - це в першу чергу мати можливість широкого спілкування, а також бути в центрі уваги. Адже ці моменти суттєво важливі для підлітків.
Для того, щоб провести дослідження була обрана група підлітків - шкільний клас, який був утворений в цьому навчальному році шляхом обєднання двох класів. Як і очікувалося, в класі виділилося кілька лідерів серед хлопчиків і дівчаток. Лідери в даній групі досить різноманітні. Лідерами стають учні, що володіють рядом різних якостей: комунікативність, приємна зовнішність, економічна забезпеченість в порівнянні з іншими, інтелект вище, ніж середній в цій групі, висока фізична розвиненість.
Підводячи підсумки, хотілося б відзначити, що для повноцінного існування в суспільстві підростаючій дитині необхідно мати комунікативні навички, але для того, щоб добитися і громадських успіхів потрібно бути лідером. Але лідерами не народжуються. Необхідно розвивати ці якості в собі. А проблема дорослішання і розвитку не тільки проблема підлітка - це проблема і батьків, і школи. Тому необхідно допомагати. А для цього розроблено в даний час величезна кількість програм і прийомів. Необхідно тільки підібрати метод, відповідний саме нам.
Як показали результати, лідерський потенціал дитини можливо виявити за допомогою психологіної гри, але доцільно викоритовувати декілька діагностичних методик для більш точних результатів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Г.М. Социальная психология. М., Издательство мак. ун-та, 1980
2. Аникеева Н.П. Воспитание игрой: кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 144 с. (Психол. наука – школе).
3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М., 1992.
4. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание. М., 1986.
5. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. – СПб., 1996.
6. Бреслав Г.М. Уровни активности учения школьников и этапы формирования личности // Формирование активности учащихся и студентов в коллективе. Рига, 1985. С. 45–49.
7. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребёнка. – Вопросы психологии, 1966, №6, с. 74–75.
8. Выготский Л.С. Психология искусства М., 1963, с. 313
9. Гайда В.К., Захаров В.А. Психологическое тестирование. М., 1982.
10. Етапи шкільного життя дитини ІІ Психолог, №7 (55) лютий 2003
11. Кон И.С. Психология старшокласника. – М.: Просвещение, 1982.
12. Краткий психологический словарь Ред. – сост. Л.А. Карпенко; общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевського. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998.
13. Кулагіна Вікова психологія. – М., 2001.
14. Лолюв Б.Ф., Бєляєв А.В. Психологические исследования общения. – М.: Наука, 1985.
15. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М., 1970, с. 83.
16. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. – М.: Учпедгиз. 1953.
17. Макаренко А.С. Некоторые выводы из педагогического опыта. – соч. в 7-мит. М., 1958, 7.V.
18. Методика «Q-сортировка» В. Стефансона. Диагностика основных тенденций поведения в реальной группе и представлений личности о себе
19. Методика диагностики уровня эмоционального выгорания В.В. Бойко
20. Методика личностного дифференциала 21. Методика многофакторного исследования личности Р. Кеттелла (№=187)
22. Немов Р.С. Психология. Учеб. Для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 2 кн. кн. 1. Общие основы психологии – М.: Просвещение: Владос, 1994, с. 437, с. 461 с. 482–507.
23. Опросник мини – мульт (сокращенный вариант миннесотского многомерного личностного перечня ММРІ)
24. Орлов А.Б. Методы современной возрастной и педагогической психологии. М., 1982.
25. Пезешкион Н. Психотерапия повседневной жизни. Тренинг в воспитании партнерства и самопомощи: Пер. с нем. – М.: Медицина, 1995.
26. Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте (под ред. И.В. Дубровиной – 5-е изд. – Екатеринбург: Деловая книга, 2000.
27. Психология личности. Тесты, опросники, методики. – М., 1995.
28. Психология. Словарь /Под ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского. М., 1990.
29. Психологічні тренінги (Упоряди. О. Плавник. – К.: Шкільний світ, 2002. (випуск 2)
30. Рейгородский Д.Я. Практическая психодиагностика методики и тесты. Учебное пособие: – Самаре: Издательский Дом «Бахрак – М», 2001.
31. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: у. пособие. – М.: Владос, 1995.
32. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1946, с. 592 с. 590
33. Філософський словник. – М., 1985.
34. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии /Под ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис. М., 1980. Т.1.
35. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. М., 1988.
36. Щедровицкий Г.П. Методологические замечания к педагогическим следованиям игры. – В-кн.: Психология и педагогика игры дошкольника. М., 1966, с. 92–94
37. Эльконин Д.Б. Детская психология М, 1960, с. 156
38. Эльконин Д.Б. Психология игры. М., 1979, с. 290.



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.