Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Работа № 110649


Наименование:


Диплом вропейська практика формування кластерв

Информация:

Тип работы: Диплом. Добавлен: 18.12.2017. Год: 2015. Страниц: 85. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


вступ

Процеси економічної кластеризації є закономірним етапом та чинником об’єктивного розвитку ринкових систем. Успішне їх функціонування територіально-галузевих інтеграційних обєднань ­- економічних кластерів - є передумовою і важелем підвищення продуктивності праці та результативності підприємницької діяльності економічних субєктів на макро-, мезо- і мікрорівнях.
Необхідність дослідження теоретико-методологічних засад утворення і функціонування економічних кластерів зумовлена формуванням нової парадигми економічних відносин між суб’єктами підприємницької діяльності, яка формується в процесі поглиблення суспільного поділу праці та розвитку складних форм коопераційної взаємодії, що викликає розвиток нового типу ринкової взаємодії економічних суб’єктів і способу реалізації їх економічних інтересів.
У вітчизняній науковій літературі питання, пов’язані з принципами роботи кластерів, висвітлюються в роботах вітчизняних вчених: В.Базилевича, З.Варналія, М.Войнаренка, П.Єщенка, Я.Жаліла, В.Новицького, Ю.Павленка, О.Плотнікова, О.Розенфельда, С.Соколенка, А.Філіпенка та інших. Ця проблематика розглядається в дослідженнях багатьох зарубіжних авторів, зокрема в працях М.Кітінга, Дж.Клегга, М.Портера, В.Прайса, Д.Радеби, А.Ругмана, П.Самуельсона, Дж.Сороса, С.Ткачевої, Ю.Уеннопа, Д.Якобса, Л.Янга та інших.
Разом с тим у науковій літературі недостатньо повно розкрито причинно-наслідкові залежності та наслідки формування і розвитку кластерних обєднань, потребують подальшого визначення та обґрунтування критерії та чинники ефективного функціонування кластерів, їх роль в посиленні конкурентних позицій економічних суб’єктів на ринку.
Мета роботи полягає у дослідженні європейської практики формування кластерів та обґрунтуванні пропозицій щодо застосування позитивного досвіду в Україні.
Відповідно до мети автором було поставлено і вирішено наступні завдання:
- досліджено теоретичні засади формування і функціонування кластерів;
- розкрито організаційно-правові аспекти формування кластерів;
- узагальнено передумови та досвід становлення кластерів у країнах Європи;
- проналізовано сучасний стан функціонування кластерів в окремих європейських країнах;
- охарактеризовано досвід України в створенні кластерів та сучасний стан кластеризації;
- обґрунтовано заходи щодо удосконалення системи регулювання діяльності кластерів в економіці України.
Об’єктом дослідження виступає європейська практика формування кластерів.
Предметом дослідження є процеси формування і функціонування кластерів.
У роботі використані загальнонаукові методи пізнання обєктивної природи економічних явищ і процесів, які визначають використання переваг кластеризації виробничих систем в процесі реалізації економічних інтересів економічними субєктами. Зокрема, методи аналізу і синтезу, наукових узагальнень, єдності історичного і логічного використані при дослідженні чинників кластеризації і визначенні передумов і факторів функціонування кластерних систем. Метод наукової абстракції при визначенні економічного змісту категорії “кластерізація економіки” та “кластерна система”; метод системного підходу використано при формуванні критеріїв та системи показників ефективності кластерних систем.
Теоретичною основою роботи стали фундаментальні положення економічної теорії, міжнародних економічних відносин, викладені в українських та зарубіжних наукових працях. Інформаційною базою дослідження слугували дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, матеріали, зібрані під час проведення досліджень умов кластеризації підприємницької діяльності економічних суб’єктів країн Європи та України.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КЛАСТЕРІВ


1.1 Економічна сутність кластерів

Результатом сучасних інтеграційних процесів є формування інтегрованих структур, які відрізняються принципами, напрямами та метою об’єднання, сферою або галуззю інтеграції, географічною локалізацією, особливістю юридичного оформлення, організаційною формою тощо. У світовій економіці сьогодні однією з найпоширеніших теорій розвитку економічних систем є кластерна теорія. Формування кластерів зумовлено сучасними тенденціями капіталу до постійного розширення, його концентрацією на конкретних територіях, пошуком нових сфер застосування для підвищення норм прибутку. Вони створюють основу для залучення інвестицій, розвитку малого і середнього бізнесу, сприяють спільній роботі науково-технічних, державних і приватних структур, а головне - кластер є дієвим інструментом підвищення конкурентоспроможності підприємств-учасників та регіону, в якому він функціонує.
Кластери як економічні утворення відомі досить давно, оскільки географічна концентрація компаній у певних галузях існувала протягом сторіч. Однак їхня роль через певні умови була обмеженою. А. Маршалл наприкінці XIX ст. вперше зауважив, що в деяких галузях промисловості групи малих та середніх підприємств за умови концентрації в одному районі країни та спеціалізації на одній певній стадії єдиного виробничого процесу будуть не менш ефективними, ніж великі підприємства [47, c.347]. Такі скупчення підприємств він називав «індустріальними районами». Дослідження А. Маршалла можна вважати першим вагомим внеском у теорію кластерів.
Розвитком сформованих положень є висновок А. Вебера у 1909 р. [47, с. 35] про важливість факторів розміщення у виробництві та географічних умов. Сам термін кластер вперше вжив дослідник Тріон у 1939 році.
Загалом поняття «економічний кластер» сформував М. Портер, який визначив їх як [43, с. 56] «сконцентровані за географічним принципом групи взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм споріднених галузей, а також пов’язаних з їхньою діяльністю організацій, що конкурують між собою, але при цьому ведуть спільну роботу». Автор виокремив такі його ключові характеристики: географічну локалізацію, поєднання в інтегрованій структурі конкуренції та кооперації.
Згодом М. Енрайт, в межах власної теорії регіональних кластерів, виокремив поняття «регіонального кластера», який представляє географічну агломерацію компаній та має конкурентні переваги [47, с. 278].
У вітчизняній економічній науці, під впливом реалій розвитку національної економічної системи, сформульовано власне бачення сутності кластерів. Так, Л. Птащенко характеризує їх як «вертикальні чи всебічні мережеві структури з комбінованих галузей, укомплектованих із різних і допоміжних фірм, які спеціалізуються на створенні будь-якого специфічного продукту, послуг чи бази даних, необхідних для цієї мережі» [15, с.50]. Як недолік слід відзначити, що таке визначення характеризує суть будь-якого об’єднання.
В. Бороненко акцентує увагу на прикріпленості кластера до конкретного регіону та розмаїтті економічних статусів учасників кластера [15, с.58].
Територіальну локалізацію виділяє і Н. Внукова [15, c.56]. Географічна локалізація кластера дійсно є однією з його найсуттєвіших характеристик, але необхідно враховувати такі аспекти функціонування кластера, як юридичну самостійність елементів і добровільність процесу інтеграції.
Деякі автори [42, с.28] в основі формування сутності кластера бачать їхні конкурентні переваги. С. Соколенко зазначає, що суттєвою особливістю кластера є спрямування власної діяльності на виробництво продукції світового рівня [48, с.19]. Поширеними є визначення, в яких основний акцент робиться на добровільності об’єднання. Такої думки притримуються Г. Семенов і О. Богма [15, c.32], В. Чевганова та І. Брижань [19, c.36]. Відмінним від попередніх є визначення І. Ткачук та С. Кропельницької, які розглядають кластер як систему економічних відносин [52, c.97].
На нашу думку, найбільш повним є визначення, яке подають В. Геєць і В. Семиноженко: «Кластер - це сукупність різних юридичних осіб, пов’язаних партнерськими відносинами по всьому технологічному ланцюжку - від видобутку сировини до споживання продукції і послуг» [48, c.158]. Вони виокремлюють основну особливість функціонування таких територіально-інтегрованих структур - їхній партнерський характер.
Найважливіша відмінність кластера від інших форм економічних обєднань полягає в тому, що компанії кластера не йдуть на повне злиття, а створюють механізм взаємодії, що дозволяє їм зберегти статус юридичної особи і при цьому співпрацювати з іншими господарюючими суб’єктами, які формують кластер, і за його межами. Іншими словами, в основі кластера лежить складна комбінація конкуренції і кооперації [13, с.45].
На основі аналізу характеристик змісту категорії кластер можна виділити основні особливості та закономірності, що характеризують процес формування та функціонування кластерів (рис. 1.1).
Основу кластера становить, насамперед, агломерація суб’єктів господарювання в одному регіоні, де визначальним є географічний фактор - територіальна близькість. Саме завдяки цій характеристиці - взаємовигідному розташуванню всіх суб’єктів інтегрованої структури - кластери стають ефективним механізмом підвищення регіональної конкурентоспроможності.


Рис. 1.1. Особливості формування кластерів [48, с. 23 ]

Можна виокремити низку принципів за якими створюються кластери. Серед них [44, с.457]:
1. Компанії інтегруються у кластер на добровільних та партнерських умовах, що не знижує відповідальність за взяті виробничі зобов’язання.
2. Структуроутворюючі одиниці співпрацюють між собою, проте залишаються незалежними юридичними одиницями.
3. Співробітництво у кластері організовується на засадах довіри та відкритості структуроутворюючих елементів інтегрованої структури один до одного.
Крім цього, доцільно визначити найбільш загальні особливості функціонування кластерів [67, с. 145]:
1. Характерною ознакою кластера є функціональна взаємопов’язаність і взаємодія учасників кластера: науки, органів державного управління, фінансів та виробництва. Така взаємодія дає змогу повністю реалізувати цикл «ідея - розробка - виробництво - збут», тому з технологічної точки зору кластери сприяють темпам впровадження інновацій, визначають їхній напрямок і формують основу для майбутнього економічного зростання та підвищення конкурентних переваг кластера й регіону в якому він функціонує. Саме тому кластери часто називають «джерелом інновацій» за інноваційну спрямованість як одну із характерних ознак.
2. Кластер - це галузеве об’єднання. Тому важливою його характеристикою є спеціалізація - конкретна галузь, в якій формуються кластери. Кластери виникають переважно у тих галузях, які визначають спеціалізацію регіону, відповідають його соціально-економічному розвитку, максимально ефективно використовуючи природно-ресурсний та виробничий потенціал території.
3. Деякі науковці поділяють думку М. Портера про те, що важливою рисою кластерів є поєднання кооперації та конкуренції. Так, М. Войнаренко зазначає, що «конкуренція в кластерах сприяє об’єднанню в межах однієї галузі зацікавлених в успіху розвитку бізнесу підприємств, за умови поділу сфер впливу й розподілу ніш ринку відповідної продукції між учасниками кластера» [42, с .30].
4. Суттєвою ознакою кластера, яка відрізняє його від формального об’єднання підприємств, є наявність повного ланцюжка створення додаткової вартості від постачальника сировини до кінцевого споживача за умови забезпечення кластера необхідними ресурсами, послугами та інфраструктурою.
Діяльність кластерів різнобічна і може мати не тільки позитивний, а й негативний (за певних обставин) вплив на розвиток економіки як регіону, так і країни загалом. Це обумовлено низкою обставин, зокрема:
1. З позицій розвитку національної економіки кластер, будучи інструментом підвищення регіональної конкурентоспроможності, може разом із посиленням позицій одного регіону зумовити послаблення іншого.
2. Спеціалізацію кластера теж можна розглядати як недолік у його діяльності, особливо за умови, коли такий кластер займає більшу частину регіону та є ключовим у формуванні основних макроекономічних показників. Це може спричинити вразливість регіону, в якому він функціонує.
3. У процесі функціонування кластера, внаслідок об’єднання підприємств спільною метою на довгостроковий період, існує також небезпека монополізації регіону [10, c.130].
4. Необхідно враховувати таке явище, як можливість ефекту блокування діяльності інших компаній регіону, які не входять до складу кластера, що створює загрозу надмірної «брендизації» кластера, тобто він стає титульним підприємством регіону, значною мірою перешкоджаючи конкуренції інших підприємств.
5. Розглядаючи взаємозв’язок учасників кластера, не можна не погодитися з тим, що, орієнтуючись лише на внутрішні відносини всередині кластера, суб’єкти кластера ризикують не тільки втратою самостійності, а й (у разі виходу із кластера) відсутністю надійних економічних агентів. Надмірна впевненість щодо локальних контактів, у поєднанні з ігноруванням зовнішніми зв’язками, неякісним прогнозуванням та плануванням діяльності окремих членів кластера, може викликати ефект замкнутості для суб’єктів кластера.
6. Поєднання конкуренції та кооперації теж може негативно позначитися на результатах функціонування кластера, адже кооперація може викликати ефект зменшення конкурентних тисків, а отже й рушійної сили економічного розвитку та зростання конкурентоспроможності.
7. Незважаючи на договірні, партнерські засади функціонування кластера, підприємства територіально-інтегрованої структури у своїй діяльності все ж обмежені спільною економічною політикою кластера, яка визначає основну стратегію розвитку. Для малих підприємств - учасників кластера - існує також небезпека втрати суб’єктами кластера самостійності у зв’язку із підпорядкуванням менших підприємств великим компаніям, які, переважно, становлять ядро кластера.
Внаслідок цього учасники кластера, впевнені у власних успіхах, можуть не розпізнати змін у зовнішньому середовищі функціонування кластера та уникнути ймовірних ризиків [56, c.85].
Для формування ефективно функціонуючого економічного кластера необхідні такі передумови, а саме наявність у регіоні [15, с. 63]:
- потенційних учасників кластера, зокрема взаємозв’язаних виробничих підприємств певної галузі;
- науково-дослідної установи, що сприятиме розробленню нових товарів та послуг;
- висококваліфікованих кадрів та навчальних закладів для підвищення кваліфікації;
- центру кластера, на базі якого можуть бути розроблені і реалізовані у промисловому масштабі інноваційні ідеї та проекти;
- стійкого попиту на інноваційну продукцію кластера;
- сталого розвитку регіону, спрямованого на реалізацію інноваційних програм і проектів;
- регіональної стратегії розвитку, що включає заходи з підтримки формування та функціонування кластерів з боку місцевої влади.
Кластери можуть утворюватися у формі міжгалузевих та внутрішньо-галузевих об’єднань. Для побудови виробничого кластера необхідно визначити частку основних великих підприємств галузі, а потім визначити вертикальні і горизонтальні їх взаємозв’язки.
Основною метою реалізації кластерної політики є забезпечення високих темпів економічного зростання і диверсифікації економіки за рахунок підвищення конкурентоспроможності підприємств, постачальників устаткування, комплектуючих, спеціалізованих виробничих і сервісних послуг, науково-дослідних та освітніх організацій, що створюють територіально-виробничі кластери.
Реалізація кластерної політики сприяє зростанню конкуренто-спроможності бізнесу за рахунок реалізації потенціалу ефективної взаємодії учасників кластера, пов’язаного з їх географічно близьким розташуванням, розширенню доступу до інновацій, технологій, «ноу-хау», спеціалізованих послуг і висококваліфікованих кадрів, а також зниженню трансакційних витрат, що забезпечує формування передумов для реалізації спільних коопераційних проектів і продуктивної конкуренції.
Формування і розвиток кластерів є ефективним інструментом залучення прямих іноземних інвестицій та активізації зовнішньоекономічної діяльності регіону. Розвиток кластерів дозволяє також забезпечити переваги підприємств у виробничих ланцюжках створення вартості, сприяючи підвищенню якості перероблення сировини, що добувається, імпортозаміщенню і зростанню локалізації окремих виробництв, а також підвищенню рівня нецінової конкурентоспроможності товарів і послуг.
Кластери можуть об’єднувати як невелику, так і значну кількість підприємств, а також формуватися з великих та малих фірм у різних поєднаннях і співвідношеннях. До них доцільно віднести: географічну концентрацію компаній, що працюють у певному напрямку бізнесу; конгломерацію великих та малих фірм, частина з яких є власністю іноземців. Кластери виникають у традиційних базових галузях, високотехнологічних напрямках, виробничо-комерційному секторі і у сфері послуг. Нерідко центром формування є університет чи група науково-дослідних структур.
У багатьох країнах національні та регіональні органи влади часто схиляються до розвитку кластерів. Кластерний розвиток та методології підтримки різняться у регіонах. Однак існують деякі загальні риси та етапи цього процесу. Кластерні ініціативи можуть розроблятися на різних рівнях, більшість - на місцевому або регіональному рівні, а не на національному. Мета кластера - залучення додаткових ресурсів до регіону через посилення конкурентоспроможності підприємств галузі завдяки наданню допомоги у визначенні та використанні спільних можливостей і розширенні ринку. Кластерний підхід може створити у регіоні більш сприятливий підприємницький клімат, який допомагатиме розвиватися існуючим фірмам та залучати нові компанії до регіону. Для України, особливо в умовах зростання глобалізаційних процесів та конкуренції, питання швидкого створення та сприяння ефективному розвитку кластерних об’єднань набувають особливої актуальності та мають безумовну перспективу, особливо в умовах змін, що відбуваються у світовій економіці, коли на перший план виходить володіння якісно новим видом ресурсів, а саме - інформацією, інноваціями та інтелектом.
На підставі розглянутих визначень економічної категорії «кластер», а також основних негативних та позитивних особливостей його функціонування вважаємо за доцільне визначити кластер як територіальну виробничу систему, створену на засадах добровільної, договірної, партнерської взаємодії виробничих компаній, науково-дослідних, освітніх, фінансово-кредитних установ, громадських та інноваційних організацій, що характеризується спільною стратегією розвитку та функціонує для забезпечення інтересу кожного з її учасників і структури загалом.
При розгляді теоретичних основ процесу кластеризації економіки можна виділити такі теорії формування кластерних утворень [48, с. 56 ].
1. Теорія неокласичної економічної школи. Перші дослідження, присвячені кластерній теорії, провів Альфред Маршалл (1920 р.). Він обґрунтував, чому групи компаній певної галузі, розташовані поруч, будуть більш продуктивними, ніж ті, що знаходяться на відстані. Співпраця виробників, споживачів, спеціалізація та обмін знаннями і зовнішні екстерналії дозволяють отримати від концентрації підприємств додаткові вигоди, що полягають у економії ресурсів у результаті їх локалізації.
2. Соціальні та інституційні підходи. Ця школа соціальної й інституційної думки досліджує кластери за допомогою аналізу організації виробництва всередині і між фірмами. У межах цього напряму основна увага приділяється організації та структурі виробництва, взаєминам між працівниками і роботодавцями, розміщенню фірм.
У першій половині XX ст. в організації виробництва переважала система «масового виробництва», що дозволяла великим підприємствам користуватися економією від масштабу у виробництві для зниження витрат і домінування на ринках. У 1984 р. американські вчені Майкл Пайор і Чарльз Сейбел довели, що насичення ринків однорідними товарами привело до зростання потреб споживачів у різноманітних товарах і послугах. Такі зрушення попиту дали можливість малому бізнесу, що використовує висококваліфіковану працю, конкурувати з великими, менш адаптованими до ринку підприємствами. Розвиток окремих територій базувався на виробництві та постачанні унікальних високоякісних продуктів на міжнародні ринки та можливості швидко відзначати зміни попиту, реагувати на них і заповнювати ринкові ніші спеціалізованими, високоякісними й обмеженими за кількістю товарами та послугами. А тому окремі невеликі підприємства за рахунок кооперації та активної співпраці досягли зниження витрат і ефектів масштабу (групові закупівлі, технологічний розвиток, дослідження ринку), які раніше були доступні лише великим фірмам і транснаціональним корпораціям [2, с. 131 ].
Ця модель взаємодії значної кількості підприємств є альтернативою монополізації ринку та може бути одним із пріоритетних напрямків розвитку ринків. Такий підхід є одним із варіантів кластерної теорії. Досвід Італії почав використовуватись іншими європейськими державами, зокрема Данією. Практика створення таких формувань викликала науковий інтерес до дослідження цієї теми. Джакомо Бекаттіні під час дослідження промислових агломерацій зазначає, що «Маршалліанські промислові райони» - це природно або історично обмежені території, що характеризуються присутністю і взаємодією підприємств та органів влади. У своїх дослідженнях він також проводить порівняння понять «промислова територія» і «кластер». Згідно з цією теорією кластерний підхід передбачає наявність конкуренції між компаніями [ 48, с. 61].
3. Концепція промислових кластерів М. Портера. Теорію кластерів професор Гарвардської школи бізнесу М. Портер розглядає з позиції конкурентних переваг у праці «Конкурентна перевага країн» (1990 р.). Згідно з цією теорією країна досягає успіху не в окремих галузях, а в сукупності галузей, пов’язаних вертикальними і горизонтальними зв’язками у межах світового господарства. Він дослідив передумови виникнення кластерів, їх структурні особливості, недоліки та переваги для регіональної економіки [34, с. 253].
Відповідно до запропонованої М. Портером методики у формуванні кластерів виділяють такі етапи:
1. Виявлення складових частин кластерів, їхніх учасників.
2. Пошук наявних вертикальних зв’язків між підприємствами.
3. Встановлення діючих горизонтальних зв’язків між підприємствами.
4. Виявлення інфраструктури підприємств та інших установ як потенційних учасників кластера.
5. Пошук державних і недержавних механізмів, організацій та інших інструментів впливу на членів кластера [33, с.87].
Зважаючи на це, а також окреслені у процесі дослідження принципи та особливості функціонування кластерів, розроблено алгоритм їх формування, який включає три етапи (рис. 1.2).
Реалізація першого етапу полягає у проведенні інформаційної роботи (семінарів, конференцій, круглих столів) серед потенційних учасників кластера. Це забезпечить побудову дієвої структури, враховуючи побажання учасників кластера, дасть можливість оцінити їхню готовність до процесу інтеграції.
Результатом другого етапу повинно стати визначення пріоритетних галузей для реалізації кластерної моделі, їхнього розвитку, а також оцінка наявних фінансових, матеріальних та трудових ресурсів.


Рис. 1.2. Алгоритм формування кластера [27, с. 94 ]

Для цього детально аналізується галузь, визначається рівень конкурентоспроможності підприємств, які стануть базовими, формується робоча група із представників учасників майбутнього кластера. Особливу увагу слід приділити визначенню потреби у фінансовому капіталі, необхідному для забезпечення успішної діяльності кластера, окреслити джерела його формування.
Суть третього етапу полягає у реалізації програми формування кластера. Вона визначає методологічну та консультаційну підтримку, забезпечення взаємозв’язку підприємств, органів влади, фінансових і наукових установ, оцінку його діяльності.
На основі визначення сутності кластера, особливостей формування та економічного значення, на нашу думку, доцільно сформувати таке визначення економічної категорії кластера: це система співпраці, пов’язаних і територіально близьких підприємницьких мереж та організаційних структур (виробників, постачальників, споживачів, уряду, громадських, наукових та освітніх установ, об’єктів інфраструктури, технопарків), з метою організації, раціонального використання і нарощування виробництва продукції світового рівня (інноваційної спрямованості).

1.2 Організаційно-правові аспекти формування кластерів

Існує велика кількість різновидів кластерів, які можна класифікувати за певними ознаками. Поняття «класифікація» походить від латинського classis - розряд, клас. Латинський корінь визначає його квінтесенцію, основне, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, що використовується як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами) [19, с.89].
Під час розроблення системи класифікації кластерів необхідно проаналізувати та визначити її критерії. Існують різні підходи до розкриття сутності класифікації кластерних утворень [11, с.241]:
- вірогідно-статистичний підхід (передбачає виділення груп, які представляють собою реалізацію випадкової величини);
- структурний підхід або кластерний аналіз (передбачає виділення компактних груп об’єктів, які віддалені один від одного);
- варіативний або нормативний підхід (передбачає розділення сукупності за одними ознаками на групи відповідно до визначених інтервалів).
С. Соколенко у своїх наукових розробках пропонує класифікувати кластери за такими групами [68, с.67]: конкурентні, стратегічні, виникаючі, зрілі, стабілізуючі.
Згідно з класифікацією за матеріалами OECD, присвяченими національній системі інновацій, запропонована така класифікація інноваційних кластерів:
1) засновані на науковій базі (фармацевтика, авіакосмос);
2) «інтенсивного розвитку» (автомобільна промисловість, харчова);
3) кластери постачальників (лісозаготівля);
4) спеціалізованих виробників (виробники комплектуючих комп’ютерної техніки) [65].
У червні 2000 р. у межах міжнародної конференції з інноваційної політики і технологій в Бразилії була запропонована така типологія кластерів:
- «залежні або обмежені» кластери включають технологічно взаємопов’язані підприємства, інколи значно розрізнені територіально, діяльність яких обмежена набором типових функцій (видобуток ресурсів, оброблення, збагачення, відправка). Вживані технології хоча і вважаються сучасними, але не є передовими, тому що надходять на виробництво у вигляді готового до негайного використання продукту;
- індустріальні (стагнація) представлені групою спільно працюючих компаній, що виробляють типові продукти або послуги. Використання нових технологій обмежене сферою контролю якості й управління персоналом;
- інноваційно-індустріальні - це сукупність спільно працюючих компаній, що виготовляють продукти і послуги, вимагають постійного оновлення, поліпшення якості, впровадження нових функціональних можливостей. Такі кластери мають постійні і стійкі зв’язки з науково-дослідними центрами, освітніми установами;
- проінноваційні - при виготовленні продукції чи наданні послуг учасники кластера дотримуються світових стандартів. Зазвичай, націлені на швидке придбання необхідних знань і технологій з метою поліпшення конкурентоспроможності;
- інноваційно-орієнтовані - це кластери компаній, що визначають промислову, інвестиційну, соціальну структуру регіону. Їх створюють динамічні групи компаній, що використовують передові знання і технології, залучають талановиті трудові ресурси зі всього світу. Ці кластери є споживачами і генераторами венчурного капіталу, визначають і спрямовують напрям наукових досліджень університетів і освітніх установ [53, с.570].
Відповідно до обраних критеріїв В. Чевганова та І. Брижань пропонують класифікувати кластери за такими видами [14, с.88]: міжнародні, національні, регіональні (за критеріями територіального розподілу праці); міжгалузеві, галузеві (за критеріями галузевої належності); створені на базі малих та середніх підприємств; створені навколо великих компаній та концернів (за критерієм структури кластера); виробничі, науково-технічні, змішані (за критерієм характеру зв’язків) та інші.
Згідно з класифікацією Т. Андерссона, С. Шваага виділяють кластери за циклом розвитку: агломерат або прекластер (у регіоні існує ряд компаній); кластер, що зароджується (у регіоні декілька компаній і основні учасники об’єднуються довкола «ключової» сфери діяльності кластера, розширюючи загальні перспективи співпраці); кластер, що розвивається (з появою нових суб’єктів господарювання у регіоні виникають нові взаємозв’язки й об’єднання учасників кластера за неформальними ознаками); зрілий кластер (кластер стає зрілим після досягнення критичної маси учасників, розвиває зв’язки за межами регіону, динамічно розвиваються нові фірми всередині кластера); кластер, що трансформується (зі зміною ринку, технологій відбуваються зміни в кластері, діяльність учасників спрямована на використання нових можливостей, продуктів або технологій, кластер трансформується в декілька нових або змінює основні характеристики своєї продукції).
Дослідники Н.Н. Волкова та Т.В. Сахно пропонують для ієрархічної класифікації використовувати територіальний (міждержавні, державні, регіональні, місцеві,........

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д. Макроекономіка: підручник / В.Д. Базилевич, К.С._Базилевич, Л.О. Баластрик. - К. : Знання, 2014. - 851с.
2. Бізнес-клімат на Поділлі: соціологічне дослідження - 2005: Навч. посіб. / М.П. Войнаренко, Л.А. Рибчинська, В.А. Третяк. - Хмельницький: ПП Ковальський В.В., 2013. - 102 с.
3. Безвушко Є. Кластери та їх роль у відродженні економіки Поділля / Є._Безвушко // Перспективні дослідження. - 2015. - № 2. - С. 17 - 20.
4. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму / О.Г.Білорус. - К. : КНЕУ, 2013. - 357 с.
5. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: Стан, проблеми і перспективи. / Л.М._Борщ. - К. : Знання, 2012. - 318 с.
6. Варналій З.С. Державне регулювання підприємництва України в умовах нової хвилі економічних реформ. Зб. наук. праць / З.С.Варналій // Теоретичні та прикладні питання економіки. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2015. - №6. - С.5-12.
7. Варналій З.С.. Мале підприємництво: основи теорії і практики. / З.С._Варналій. - К. : Товариство «Знання» КОО, 2011. - 276 с.
8. Варналій З.С. Основи підприємництва: навч. посіб. З.С.Варналій - К.: Знання-Прес, 2015. - 352 с.
9. Варналій З.С. Політика регіонального розвитку в Україні: особливості та пріоритети. / З.С.Варналій. - К.: НІСД. - 2015, 62 с.
10. Варналій З.С. Пріоритети соціально-економічної консолідації регіонів України в контексті європейської інтеграції. / З.С.Варналій // Теорії мікро-макроекономіки. - Зб. наук. праць. - Вип. - 2015. №21. - С.7-12.
11. Варналій. З.С. Регіональна економіка: нові умови, нові вимоги / З.С._Варналій // Стратегічні пріоритети. - 2014. - №1 (2). - С. 83-89.
12. Венгер В.В. Регулювання діяльності природних монополій: теорія і практика / В.В. Венгер. - К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2012. - 204 с.
13. Гальчинський А.С. Основи економічних знань: навч. посіб. для учнів ліцеїв, гімназій та середніх загальноосвітніх закладів з поглибленим вивченням економіки. / А.С.Гальчинський, П.С.Єщенко, Ю.І.Палкін. - К. : Вища школа, 2012. - 544 с.
14. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. / В.М.Геєць. - К., 2013. - 344 с.
15. Гребешкова О. М. Інституціональні передумови поширення кластерів у вітчизняній економіці / О. М. Гребешкова// Формування ринкової економіки. - 2016. - №27. - С. 100-109.
16. Должанський І.З., Конкурентоспроможність підприємства / І.З._Должанський, Т.О. Загорна. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 114.с.
17. Дюканов В.Г. Механізми Кіотського протоколу: досвід та перспективи для України / В.Г.Дюканов, О.В.Дюканов. - К.: Фенікс, 2015. - 160 с.
18. Єщенко П.С. Економічна теорія й економічна політика в трансформаційному суспільстві / П.С.Єщенко // Економіка і прогнозування. - 2016. - № 1. - С. 9-22.
19. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / В.М. Геєць. - К.: Інститут економічного прогнозування НАН України; Фенікс, 2013. - 1008 с.
20. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / Ю.М. Бажал та ін.; НАН України; Інститут економічного прогнозування - К., 2012. - 320 с.
21. Економічна ситуація в Україні. Звіт Міністерства економіки України про діяльність у 2015 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < file/link/95179/file/zvit_2016.doc>.
22. Базилевич В.Д. Економічна теорія: політекономія: підручник / В.Д. Базилевич, В.М. Попов, К.С. Базилевич, Н.І. Гражевська. - К.: Знання-Прес, 2015. - 720 с.
23. Європейці та перспектива членства України у ЄС. Дослідження громадської думки 24 жовтня - 9 листопада 2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: i_upload/file/UkraineWave.pdf.
24. Єщенко П.С. Сучасна економіка: навч. посібник для студ. неекон. спец. вищих навч. закл. / П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. - К.: Вища школа, 2014. - 326 с.
25. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика / А.Я.Жаліло. - К.: НІСД, 2013. - 368 с.
26. Згуровський М.З. Науково-технологічний розвиток України за умов світової глобалізації / М.З. Згуровський // Дзеркало тижня. - 2011. - № 12 (336). - С.16-17.
27. Іванов Ю. Б. Теоретичні підходи до розробки класифікацій кластерних структур / Ю. Б. Іванов, О. В. Анненкова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми економіки та управління». - 2016. - № 6. - С. 93-100.
28. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / Л.І. Федулова. - К.: Основа, 2015. - 552 с. - 550 с.
29. Каніщенко Н.Г. Вища економічна освіта в системі виробничих кластерів України / Н.Г.Каніщенко // Науковий вісник Національного гірничого університету: наук.-техн. журн. - 2014. - № 4. - С. 108-111.
30. Каніщенко Н.Г. Фактори конкурентної поведінки українських підприємств в умовах глобалізації. Зб. наук. пр / Н.Г. Каніщенко, О.Л._Каніщенко // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2014. - №211 - 426 с.
31. Каніщенко Н.Г. Кластери в системі національної конкурентоспроможності / Н.Г.Каніщенко // Вісник КНУ. Серія Економіка. -2014. - №85 - С. 14-16
32. Каніщенко Н.Г. Роль держави у формуванні конкурентоспроможності національної економіки / Н.Г.Каніщенко // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів: Вид-во ЛКА, 2012. - № 2. - С. 45-47.
33. Каніщенко Н.Г. Формування національних галузевих кластерів в умовах інтернаціоналізації. Зб. наук. пр. / Н.Г.Каніщенко // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2015. - №4 (59). - С. 70-73.
34. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / Г.І._Кіндрацька. - К.: Знання, 2015. - 366 с.
35. Нова економіка: форми вияву, причини і наслідки: Дослідження Фонду Хайнца Ніксдорфа / Х.Клодт та ін. - К. : Таксон, 2014. - 305с.
36. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Жаліло Я.А. та ін. - К. : Знання України, 2014. - 388с.
37. Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення: монографія / за. ред. І.В. Крючкової. - К.: Основа, 2014. - 488 с.
38. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник / В.Є. Новицький. - К.: КНЕУ, 2013. - 948 с.
39. Осецький В.Л. Динаміка науково-інноваційної діяльності і структурні зміни. - Зб.наук.пр. / В.Л. Осецький // Теоретичні та прикладні питання економіки. - К. : ВПЦ Київський ун-тет, 2015. - №6 - С. 19-26.
40. Питання співробітництва між Україною та Європейським Союзом [Електронний ресурс] / Міністерство економіки України. - 2015. - Режим доступу:< control/uk/publish/article?80924&cat_id=80890>.
41. Підвищення конкурентоздатності економіки областей Заходу та Півдня України на основі формування нових виробничих систем (кластерів). Підсумки соціально-економічних досліджень. / С. І. Соколенко та ін. - К. : 2015. -238 с.
42. Плотніков О.В. Ultima ratio економічних реформ / О.В. Плотніков - К. : Кондор, 2013. - 237 с.
43. Портер М.Е. Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів / М.Е. Портер: пер.з англ. - К.: Основи, 2012. - 390 с.
44. Примак Т.О. Економіка підприємства: навч. посібник / Т.О. Примак. - К.: Вікар, 2002. - 176 с.
45. Семенова Г.А. Національний кластер - новий шлях для прискорення економічного та інноваційного зростання України / Г.А. Семенова, О.С. Богма // Вісник економічної науки України. - № 1(9). - 2015. - С.127-133.
46. Скоч Ал. Международный опыт формирования кластеров [Электронный ресурс]. - Режим доступу: >47. Соколенко С.І. Кластери у глобальній економіці / С.І.Соколенко. - К.: Логос, 2014. - 848 с.
48. Соколенко С. І. Світовий і національний досвід формування інноваційних кластерів [Електронний ресурс] / С. І. Соколенко. - Режим доступу: sokolenko/2008/11/svitovyj-inacionalnyj-dosvid-formuvannya-innovacijnix-klasteriv.
49. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. / Т.2: Інноваційно-технологічний розвиток України / За ред. В.М. Гейця. - К.: Фенікс, 2015. - 564 с.
50. Україна в процесах міжнародної інтеграції / В.Р. Сіденко, Ю.В. Павленко, О.І. Барановський та ін. - Х. : Форт, 2013. - 280 с.
51. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / А.С.Філіпенко, В.С. Будкін, А.С._Гальчинський та ін. - К.: Либідь, 2012. - 470 с.
52. Федулова Л.І. Технологічний розвиток економіки України / Л.І._Федулова. - К.: НАН України; Інститут економіки та прогнозування, 2013. - 628 с.
53. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність / А.С. Філіпенко. - К. : Знання, 2014. - 670 c.
54. A Better Investment Climate for Everyone. World Development Report, 2015. / World Bank. - 2015. - 288 p.
55. Aaker D.A. Brand Leadership: The Next Level of the Brand Revolution / D.A. Aaker. - N.Y.: Free Press, 2012 - 368 p.
56. Capital Hospitality Index. [Електронний ресурс] // Forbes. - 2014. - Режим доступу: < lists/2006/6/Score_1.html>.
57. Chintagunta P.K. Variety Seeking, Purchase Timing, and the Lightning Bolt Brand Choice Model. / P.K. Chintagunta // Management Science. - 2012. - No 45. - P.486-498.
58. Competitiveness’ rankings [Електронний ресурс]. - Режим доступу: pdf/gcr/Overall_ Competitiveness_Rankings.pdf < pdf/gcr/Overall_%20Competitiveness_Rankings.pdf>.
59. Composite Leading Indicators [Електронний ресурс] // OECD. - Paris, 2014. - Режим доступу: < dataoecd>.
60. Country credit rankings [Електронний ресурс]. - Режим доступу - < >61. Daniels J. D. International business: environments and operations, 11th ed. / J.D. Daniels, L.H. Radebaugh, D. Sullivan. - N.Y.: Prentice Hall, 2016. - 792 p.
62. Doing Business in Norway // Price Waterhouse World Firm. - N.Y.: Price Waterhouse. - 2015. - P.20-25.
63. Mowen J.C. Exploring the Trait of Competitiveness and Its Consumer Behavior Consequences. / J.C. Mowen // Journal of Consumer Psychology. - 2014. - No 14 (1&2). - P.52-63.
64. Osselaer V. Irrelevant Information and Mediated Intertemporal Choice / V. Osselaer, M.J. Stijn, J.W. Alba, and others // Journal of Consumer Psychology. - No 14 (3). - 2014. - P. 257-270.
65. The sources of economic growth in the OECD countries. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: statsportal/ 0,3352,en_282.html < statsportal/%200,3352,en_282.html>.
66. The Global Competitiveness Report, 2014/2015. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: en/initiatives/gcp/Global%20 Competitiveness%20Report/PastReports/index.htm < en/initiatives/gcp/Global%20%20Competitiveness%20Report/PastReports/index.htm>.
67. The Innovation Cluster of the German Automotive Components Sector, Research and technology Organisations in the Service Economy (RISE) WP 1 Claster Studies DIW - RISE Working Paper No.3. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: old/_files/stale/CLUSTERGE_AUTO
68. Vickers J. Concepts of Competition / Vickers J. // Oxford Economic Papers. - No 47 (February). - 2013. - P. 1-23.
69. World Development Report 2015: A Better Investment Climate for Everyone [Електронний ресурс]. - Режим доступу: reference/.
70. World Research Reports [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < >.





Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru


Смотреть похожие работы

* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.