На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Сутнсть податку з доходв громадян, об'єкти оподаткування та платники податку. Мсце податку з доходв фзичних осб у систем податкв зборв України. Нарахування, утримання, ставка та сплата податку, обовязок щодо подання податкової звтност.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 26.12.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Тема: Правове регулювання податку з доходу громадян

План

Вступ.
1. Сутність податку з доходів громадян.
2. Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків і зборів України.
3. Платники податку.
4. Об'єкти оподаткування.
5. Ставка податку.
6. Пільги з податку.
7. Нарахування, утримання та сплата податку.
8. Звітність платників податку.
Висновок.
Список використаної літератури
Вступ

В умовах ринкової економіки важливим питанням, пов`язаним із ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком країни є правильна побудова і організація податкових відносин господарюючих суб`єктів і громадян з державою.
Податки повинні стати суттєвим важелем державного регулювання, за допомогою якого можна досить ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.
В структурі податкових систем більшості розвинутих країн світу провідні місця посідають особистий прибутковий податок, податок (внески) на соціальне страхування, а також податки на споживання, що існують залежно від країни в різних формах (на додану вартість, з обороту).
Українська держава розпочала створення власної податкової системи, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн.
Проблеми оподаткування фізичних осіб в Україні, а також в інших країнах, являються актуальними і потребують всебічного дослідження.
В Україні широко використовуються як прямі, так і не прямі податки якими оподатковуються як фізичні, так і юридичні особи.
Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і дарування, на грошовий капітал) за своїм фіскальним і регулюючим значенням переважає прибуткове оподаткування, тобто оподаткування прибутку (доходу) громадян.
До доходу можна віднести суму будь-яких засобів, вартість матеріальних і нематеріальних цінностей (активів), цінних паперів, інших об`єктів матеріальної й нематеріальної власності, які отримані платником податку на протязі оподатковуваного періоду.
З отриманих доходів фізичні особи, які являються громадянами України, особами без громадянства або громадянами іноземної держави, повинні сплачувати певну суму податків.
Даною проблемою займалися такі вчені - економісти як Василик О.Д., Буряковський В.В., Кучерявенко Н.П., Максимов А.С., Харчева Н., Федосов В.М.
Оподаткування доходів громадян має свою тисячолітню історію. Вони з`явилися ще в ті часи, коли у світі формувалися перші держави і носили назву «Податки з населення». До цих податків з населення відносили, перш за все, «внески громадян», які були потрібні для утримання публічної влади.
Правителі держав створювали нові платежі, які ставали обов`язковими і регулярними й сплачувались в натуральній формі.
З часом, коли виникли товарно-грошові відносини, податки виступали у вигляді грошей. Один з найвідоміших грошових податків - це подушний податок на всіх громадян у Римській імперії в ІІ ст.н.е.
До 1798 року в близькій до сучасної форми прибутковий податок був введений Уільямом Піттом з широкою системою прогресивних ставок, пільг та утримань.
Таким чином, податки і збори з населення вважаються найпершими та найстарішими податками, які відіграли важливу роль у розвитку кожної держави.
1. Сутність податку з доходів громадян

Як відомо, прямі податки поділяються на реальні і особисті. По мірі розвитку виробничих сил відбувався і поступовий розвиток податків.
Реальні податки становляться більш невигідними як з фіскальної так і політико-економічної точки зору.
На Україні функціонування системи прибуткового оподаткування громадян залежить від того, які підходи покладені в основу її побудови.
Визначення основних елементів системи прибуткового оподаткування громадян, конкретно і суб'єкта, об'єкта і ставок податку, проводиться на основі диференційованого або єдиного підходу.
Відносно суб'єкта і об'єкта оподаткування суть диференційованого підходу складається в тому, що всі платники і отримані ними доходи розподіляються на категорії або групи, для кожної з них встановлюються різні умови оподаткування. Критеріем диференціації, як правило, виступає вид діяльності, яку здійснюють громадяни, і характер отриманого доходу.
На сьогоднішній день в Україні оподаткування доходів громадян проходить на основі диференційованого підходу.
При єдиному підході оподаткування громадян розмір податку не залежить від характеру і способу отримання доходу. При цьому встановлюються єдині ставки для всіх категорій платників і видів доходів, які підлягають оподаткуванню.
Прибутковий податок стягується по податковій декларації, або “у джерела”, тобто в момент отримання заробітної плати. Як правило, прибутковий податок по декларації сплачують власники капіталу, а “у джерела” - наймані працівники.
Деклараційний спосіб оподаткування виник з розвитком особистих податків і в сучасних умовах має широке розповсюдження.
Робітники і службовці, технічна інтелігенція, наукові робітники і інші платники податків з фіксованим доходом, сплачують податок “у джерела”, тобто безпосередньо під час отримання заробітної плати.
2. Місце податку з доходів фізичних осіб у системі податків і зборів України

Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівнонапруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.
Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні протягом 90-х років ХХ століття і дотепер було досить стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками і зборами. 5 липня 1991 року було прийнято Закон Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства» №1306-ХІІ1. Дію цього Закону було зупинено Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-922.
На сучасному етапі розвитку податкової системи України виникла необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб. З цією метою 22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV, який набирав чинності з 1 січня 2004 року.
3. Платники податку

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства. При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.
Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено кілька підстав визначення резидентства платника податку:
по-перше, фізичною особою--резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні;
по-друге, у разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;
по-третє, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні;
по-четверте, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року;
по-п'яте, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи за попередніми підставами, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа--громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом «Про податок з доходів фізичних осіб», або реєстрація її як самозайнятої особи.
Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є:
резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.
Винятком є нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ними безпосередньо від такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
4. Об'єкт оподаткування

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає розмежування об'єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.
Об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний оподатковуваний дохід;
чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Перелік окремих видів доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».
Новацією Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно визначення об'єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку--резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів -- фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. Таким чином, право на податковий кредит має виключно платник податку--резидент, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.
Порядок застосування платником податку податкового кредиту за наслідками звітного податкового року визначений у ст. 5 Закону.
Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Вказані документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом року, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.
Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, визначено у п. 5.3 ст. 5 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».
Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.
Право на застосування податкового кредиту має обмеження. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів передбачені відповідними пунктами статті 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема:
п. 9.1 -- оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм);
п. 9.2 -- оподаткування процентів;
п. 9.3 -- оподаткування дивідендів;
п. 9.4 -- оподаткування роялті;
п. 9.5 -- оподаткування виграшів та призів;
п. 9.6 -- оподаткування інвестиційного прибутку;
п. 9.7 -- оподаткування благодійної допомоги;
п. 9.8 -- оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування;
п. 9.9 -- оподаткування іноземних доходів;
п. 9.10 -- оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк;
п. 9.11 -- оподаткування доходів, одержаних нерезидентами;
п. 9.12 -- оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-- суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.
Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає особливості оподаткування окремих видів операцій або доходу: стаття 10 -- операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням; стаття 11 -- операцій з продажу об'єктів нерухомого майна; стаття 12 -- операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна; стаття 13 -- доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав; стаття 14 -- доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування); стаття 15 -- операцій із заміщення втраченої власності.
5. Ставка податку

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає встановлення єдиної ставки податку, а тому залежно від особливостей об'єкта оподаткування застосовується одна з таких ставок.
Фактично базовою є ставка, вс и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.