Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Поняття фнансової дяльност держави. Зв'язок фнансв держави безпосередньо з функцонуванням коштв. Вдносини, що виникають у процес фнансової дяльност. Основи правової регламентацї фнансової дяльност. Фнансова система України та її складов.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Правоведение. Добавлен: 01.05.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


8

Контрольна робота

з дисципліни: “Фінансове право

Тема “Правові засади фінансової діяльності держави”
План

1. Поняття фінансової діяльності держави
2. Фінансова система України
3. Державні фінансові органи України9
Тести
Задача
Література
1. Поняття фінансової діяльності держави.

Будь-яка держава є постійно діючим механізмом, у якому внаслідок розподілу суспільної праці використовується товарне виробництво. Існування товарно-грошових відносин і дія об'єктивного закону вартості, панування системи виробничих відносин та використання механізму економічних відносин у процесі розподілу і перерозподілу внутрішнього валового продукту і національного доходу визначають об'єктивну необхідність існування державних фінансів. Державні фінанси -- це система грошових відносин, що виникла разом з державою і нерозривно пов'язана з її існуванням та функціонуванням.
Фінанси держави безпосередньо зв'язані з функціонуванням коштів, завжди мають грошовий характер, але це -- не кошти, а відносини людей з приводу мобілізації, розподілу і витрачання фондів коштів. Фонди коштів -- централізовані і децентралізовані -- є матеріальним змістом фінансів. Усі фінансові відносини є грошовими, однак не всі грошові відносини є фінансовими. Наприклад, відносини з приводу купівлі-продажу є цивільно-правовими, поставок -- господарсько-правовими, штрафів за нанесення шкоди природі -- адміністративно-правовими. До фінансових належать розподільні грошові відносини. Вони виникають з приводу планомірного утворення і використання централізованих (наприклад, державний бюджет) і децентралізованих (наприклад, фонди виробничого і соціального розвитку окремого підприємства) фондів коштів. Виходячи з цього, фінанси держави поділяються на централізованіі децентралізовані.
Централізовані фінанси відбивають відносини, що зв'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фондів коштів, Централізовані фонди коштів надходять у розпорядження держави як суб'єкта влади. За рахунок централізованих фондів фінансуються видатки держави на нові будови, реконструкцію існуючих підприємств, утримуються установи невиробничої сфери -- освіта, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, оборона країни, управління, прокуратура, судові органи, здійснюється соціальне забезпечення громадян, виділяються всілякі допомоги.
Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях народного господарства. Підприємства, організації усіх форм власності утворюють фонди коштів за рахунок своїх прибутків. Правда, держава зацікавлена в розвитку сільськогосподарського виробництва, тому з бюджету кошти направляються на фінансування розвитку агропромислового комплексу, будівництво зрошувальних і осушувальних систем, дорогих виробничих об'єктів, покращення культурно-побутових умов на селі.
Поділ державних фінансів на централізовані й децентралізовані пов'язаний з особливою роллю держави у розподілі національного доходу, наявністю різних форм власності і госпрозрахунковою організацією господарства.
Українська держава, керуючи фінансами і виступаючи у фінансових відносинах як суб'єкт влади і як власник засобів виробництва, встановлює порядок мобілізації і використання грошових фондів, особливо централізованих. Від імені держави у цих відносинах виступають компетентні органи. Діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів має назву фінансової діяльності.
Основним завданням фінансової діяльності держави є максимальне забезпечення свого функціонування і виконання завдань, які стоять перед нею на різних етапах розвитку.
Відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності, є не тільки економічними. За допомогою правових норм держава надає їм юридичного характеру. Правове регулювання фінансової діяльності є однією з форм державного керівництва економікою.
Основи правової регламентації фінансової діяльності даються у Конституції будь-якої держави, яка закріплює за найвищими органами законодавчої і виконавчої влади керівництво державними фінансами. Далі ці основи розвиваються і деталізуються у фінансовому законодавстві.
У правовому відношенні чітко розмежовується фінансова діяльність, яка здійснюється державою безпосередньо і через органи господарського управління підприємств, установ та організацій. В галузі загальнодержавних фінансів держава в особі уповноважених фінансових і кредитних органів сама мобілізує, розподіляє й витрачає кошти, фінансуючи народне господарство, установи соціально-культурної сфери, оборону, охорону порядка в країні, управління, створення матеріальних і фінансових резервів.
Щодо другої частини державних коштів, то держава надає повноваження на утворення відповідних грошових фондів та їх витрачання державним підприємствам, об'єднанням та міністерствам. Ці грошові фонди є фінансами галузей народного господарства. З централізованими фондами вони тісно пов'язані податковими платежами і при потребі -- фінансуванням з них.
Співвідношення між фінансовою діяльністю, що здійснюється державою безпосередньо і через господарські організації останнім часом значно змінилося, оскільки підприємства в бюджет сплачують обов'язкові (податкові і неподаткові) платежі, фінансуючи свої витрати тільки за рахунок своїх прибутків.
Визначну роль у скеруванні і здійсненні фінансової діяльності відіграють органи законодавчої влади. Найбільш важливі питання фінансової діяльності вирішують саме вони: затверджують бюджети, приймають акти про податки, розмежовують доходи і видатки між бюджетами і т.д. Разом з тим, за змістом, методами і формами фінансова діяльність є різновидом управлінської діяльності. Функція фінансування є складовою частиною управління, а мобілізація доходів державою проводиться саме з метою фінансування своїх видатків. Тому фінансова діяльність будується на підставі єдиних принципів державного управління: планування, рівноправності націй і народних меншин; обліку і контролю; участі трудящих в управлінні; законності і фінансової дисципліни.
Фінансова діяльність є видом управлінської діяльності держави і базується на тих же принципах, але здійснюється специфічними методами у певних правових формах. Метод фінансової діяльності -- це засіб, прийом, за допомогою якого уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розподіляє і використовує фонди коштів.
Функціонування держави здійснюється безперервно, тому кошти їй потрібні завжди. Для забезпечення свого функціонування необхідними фінансовими ресурсами держава при мобілізації коштів вступає у фінансові відносини з різними власниками: державними підприємствами, різного виду комерційними структурами, приватними підприємцями, кооперативно-колгоспними організаціями, громадянами. Для створення основного централізованого фонду коштів -- державного бюджету -- держава стягує з усіх власників обов'язкові платежі, застосовуючи обов'язковий метод мобілізації, що полягає в установленні: а) виду платежу; б) точного його розміру; в) строку внесення; г) обов'язкової санкції за порушення строку у вигляді пені, штрафів за приховування і т.п. До таких обов'язкових платежів належать податки, збори (державне мито, збори митниць, автомобільної інспекції і т.д.), штрафи, платня за використання природних ресурсів і т.д.
Для формування основного централізованого фонду коштів застосовується і добровільний метод мобілізації коштів у юридичних осіб і населення (грошово-речові лотереї, позики різних видів, акції і т.д.). Держава встановлює обов'язкові страхові платежі для створення Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування. Для створення централізованого фонду державного страхування держава проводить майнове і особисте страхування.
Держава залучає всі тимчасово вільні кошти, що зберігаються на рахунках підприємств, організацій, установ, з метою використання їх при кредитуванні.
Розподіляючи і використовуючи зібрані кошти, держава застосовує методи фінансування, тобто безвідплатного, безповоротного, цільового, планового відпуску коштів з централізованого фонду (державного бюджету). За рахунок централізованих (у господарській системі) і децентралізованих (окремих госпорганів) фондів коштів також фінансуються витрати; кредитування -- відпуск коштів кредитними установами на принципах повернення, строковості і відплатності. Кредити одержують як юридичні особи, так і громадяни.
Держава, позичаючи кошти у населення і юридичних осіб, з настанням строку розраховується зі своїми кредиторами, а при настанні страхових випадків сплачує страхове відшкодування.
Фінансова діяльність є особливою галуззю управління, спеціальним завданням якої є мобілізація коштів для усіх інших галузей управління. Всі прояви фінансової діяльності, як і явища інших галузей управління, одягаються у правові форми. Всі дії органів держави в галузі фінансів і всі відносини, що виникають між ними при мобілізації, розподілі та використанні фондів коштів, одержують характер правових дій та правових відносин, тобто фінанси держави відбиваються в її фінансовому праві як сукупності норм, що регулюють її фінансове господарство. Фінансове право належить до галузі публічного права і складається з норм, що регулюють мобілізацію, розподіл і витрачання коштів, а також покликані сприяти рівновазі доходів і видатків держави.
За допомогою державних фінансів забезпечується її функціонування. Фінансові ресурси -- це не тільки майно держави, але й спеціальний інструмент, яким розпоряджаються державні органи, що постійно функціонують. Оскільки фінансові ресурси завжди обмежені, держава їх мобілізацію, розподіл і витрачання регламентує спеціальними юридичними нормами. Фінансово-правові норми дають можливість державі збирати фінансові ресурси, необхідні для її функціонування (законодавство про доходи, податки), вести облік руху коштів (приписи в галузі казначейства), витрачати їх у відповідності з волею представницьких органів законодавчої влади (акти про бюджети). Сукупність норм, які регламентують державні фінанси, і являє собою фінансове право.
2. Фінансова система України.

Фінансову систему України створюють: загальнодержавні централізовані фонди (державний бюджет України); фінанси державного соціального страхування у вигляді Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування; Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальному захисту населення тощо; децентралізовані фонди (фінанси галузей народного господарства, підприємств різних форм власності та установ і організацій); різні форми кредиту (банківський і державний); місцеві бюджети (централізовані фонди для окремих територій, мета яких задоволення інтересів населення); страхування.
Провідне місце у фінансовій системі України посідає державний бюджет України і місцеві бюджети Рад народних депутатів.
Державний бюджет -- це економічні відносини між державою та суб'єктами всіх форм власності і окремими громадянами з приводу формування централізованого фонду коштів, що спрямовуються на виконання загальнодержавних завдань і функцій.
Місцеві бюджети -- це економічні відносини між представницькими органами, органами місцевого самоврядування, що репрезентують інтереси населення, та суб'єктами всіх форм власності І окремими громадянами з приводу формування централізованого фонду коштів даної місцевої Ради, які спрямовуються на розвиток місцевого господарства, соціальної сфери, життєзабезпечення на даній території, утримання апарату влади й управління.
Фінанси галузей народного господарства, підприємств різних видів власності, установ та організацій -- це система економічних відносин, скерованих на утворення децентралізованих фондів коштів, кожний з яких тісно пов'язаний з основним централізованим фондом держави -- бюджетом. Ці фонди не є власністю держави, але входять у фінансову систему України через систему податків, обов'язкових платежів чи отримання коштів методом фінансування або бюджетного кредитування.
Фінанси державного соціального страхування -- це сукупність економічних відносин, завдяки яким формуються фінансові ресурси державного соціального страхування у вигляді Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування, що перебуває в розпорядженні профспілок і які направлені на виконання функцій, передбачених положеннями про ці фонди.
Незалежно від форм власності і видів діяльності та галузевої приналежності усі підприємства, об'єднання громадян, особи, які використовують найману працю громадян за угодами цивільно-правового характеру, громадяни-підприємці і працюючі громадяни зобов'язані щомісяця сплачувати внески на соціальне страхування.
Тарифи внесків на державне соціальне страхування встановлені Верховною Радою України.
Страхові внески на соціальне страхування нараховуються на всі види заробітку (доходу), крім наступних: компенсації за невикористану відпустку; вихідної допомоги при звільненні; компенсаційних виплат (добових за відрядженнями і виплат замість добових); вартості безкоштовно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків або суми коштів для її відшкодування; вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змиваючих та знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування; сум відшкодування витрат та інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням робітників і службовців на роботу в іншу місцевість; доплат і надбавок до заробітної плати замість добових у випадках, коли постійна робота проходить у дорозі чи має роз'їзний характер або у зв'язку із службовими поїздками в межах обслуговуваних дільниць; заробітної плати за дні роботи без винагороди за працю, яка перераховується до відповідного бюджету або на благодійні цілі; сум для відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; стипендій, що виплачуються підприємствами і організаціями слухачам підготовчих відділень, студентам,
аспірантам, направленим на навчання з відривом від виробництва; допомоги, яка виплачується за рахунок підприємства молодим спеціалістам під час відпустки після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу та ін.
Суми, сплачені на державне соціальне страхування, відносять на собівартість продукції.
Окремою ланкою фінансової системи України поки що є Фонд по здійсненню заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й соціальному захисту населення.
Фонд утворюється за рахунок внесків підприємств, господарських організацій незалежно від їх підпорядкованості і форм власності.
У фінансову систему України включається Державний фонд сприяння зайнятості населення, який утворюється на державному і місцевому рівнях за рахунок внесків підприємств та організацій незалежно від форм власності та господарювання, які ведуть комерційну або виробничо-господарську діяльність.
Мета створеного фонду -- сприяти забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць та ін.
Фінансова система України включає також Державний дорожній фонд, кошти якого витрачаються на покриття витрат, пов'язаних з будівництвом, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування.
Державний дорожній фонд формується з відрахувань підприємств і організацій в залежності від обсягів виробництва продукції та виконаних робіт за нормами, встановленими обласними Радами народних депутатів (у межах 0,4-0,8%), постачальницько-збутових організацій в межах 0,03-0,06% від товарообороту (обігу), а від продажу бензину, дизельного палива, зрідженого газу -- 7% від обсягу реалізації, від доходів по експлуатації автотранспорту -- 1%, В цей фонд зараховується і збір за проїзд дорогами України з транспортних засобів іноземних власників у ВКВ. Стягує збір з іноземців «Укрінтеравтосервіс» безпосередньо на контрольно-пропускних пунктах державного кордону. Підприємства "Укрінтеравтосервісу" 5% зборів залишають собі для покращання дорожнього сервісу.
У фінансову систему України, відповідно до Закону України «Про охорону праці», включаються Державний, галузеві та регіональні фонди охорони праці. Для їх формування підприємства усіх форм власності вносять кошти на утворення фондів охорони праці усіх рівнів у розмірі 1% від фактичного обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), за винятком сум податків, з віднесенням цих сум до витрат виробництва і обігу. Від загальної суми відрахувань підприємства направляють: 60% -- до фонду охорони праці підприємств, 10% -- до регіональних фондів, 30% -- до галузевого фонду охорони праці. Галузевий фонд 50% одержаних сум перераховує до державного фонду.
У фінансову систему України включається ще кілька державних централізованих цільових фондів.
Фінансова система України включає також Фонд соціального захисту інвалідів, створений відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року (із змінами від 14 жовтня 1994 р.).
Підприємства, які не створили (або створили менше, ніж передбачено нормативами) місць для працевлаштування інвалідів, щорічно зобов'язані відраховувати до фонду цільові кошти.
Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів -- не менше 4% від загальної чисельності працюючих на підприємстві. Якщо кількість працюючих не більше 25 чоловік, норматив встановлюється в розмірі 1 робоче місце.
Розмір відрахувань до фонду -- середня річна заробітна плата на відповідному підприємстві за кожне не створене або не зайняте робоче місце для інваліда.
Ланкою фінансової системи України є Державний фонд сприяння конверсії, кошти в який перераховують підприємства оборонного комплексу. Вони вносять у фонд кошти у розмірі 3% від вартості товарної продукції щоквартально не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
У фінансову систему України включається і Державний інноваційний фонд. Розмір платежів -- 1 % від обсягу реалізації продукції з віднесенням їх на собівартість продукції.
Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові і торговельні підприємства суми відрахувань визначають, виходячи із розміру валового доходу, одержаного ними від реалізації товарів, виконання робіт та послуг.
Зібрані кошти розподіляються між Державним інноваційним фондом та спеціальними фондами позабюджетних коштів цільового призначення міністерств, відомств, концернів, корпорацій: відповідно 30 і 70%. ЦІ фонди створюються для фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та заходів по освоєнню нових технологій і виробництва нових видів продукції. У випадках, коли підприємство не має визначеного підпорядкування, відрахування здійснюються лише до Державного інноваційного фонду, а кошти, передбачені для відрахування до спеціального фонду позабюджетних коштів, залишає у своєму розпорядженні і використовує на розробку нових технологій і продукції.
Ланкою фінансової системи є кредит.
Основними формами кредиту є:
Державний кредит -- фонд коштів, що утворюється шляхом випуску державних позик. У цих відносинах позичальником виступає держава, а кредиторами -- громадяни, які купують цінні папери. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, складають її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розрахуватися з кредиторами.
Банківський кредит -- це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та міжбанківських розрахунках, коштів, переданих за платню Ощадному банкові, з утворених за рахунок внесків населення коштів державного бюджету, які передаються Міністерством фінансів України на умовах платності.
З фондів банківського кредитування видається цільова короткотермінова і довготермінова позичка на умовах повороткості і відплатності підприємствам, об'єднанням, організаціям усіх форм власності та населенню.
Майнове та особисте страхування -- це економічні відносини, скеровані на утворення фондів коштів для захисту майнових Інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків). Грошові фонди, що формуються шляхом сплати страхових платежів страхувальниками, знаходяться у розпорядженні страховиків -- юридичних осіб, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю.
Страхування може бути добровільним і обов'язковим.
Кредитна система України є дворівнева. Перший рівень -- Національний банк України, створений у відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" і діє на основі законодавства України, свого Статуту, а також договорів та інших угод України з іншими державами у галузі кредитно-грошових відносин.
Національний банк України є юридичною особою, центральним банком України, її емісійним центром, є власністю держави і підзвітний Верховній Раді України, має право законодавчої ініціативи.
Національний банк проводить єдину грошово-кредитну політику, регулює діяльність банківської системи в цілому, організовує і здійснює міжбанківські розрахунки. При введенні власної валюти несе повну відповідальність за забезпечення її стабільності, отримує монопольне право на випуск грошей в обіг, установлює курс грошової одиниці відносно валют інших країн, створює та забезпечує діяльність державної скарбниці України.
Діяльність Національного банку скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві.
Майно Національного банку складається із фондів, основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Національного банку України.
Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержувані від банківської діяльності у відповідності з Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Доходи Національного банку України утворюються за рахунок надання позичок і гарантій, дисконтування векселів, продажу цінних паперів, валюти інших держав. Витрати Національного банку здійснюються в зв'язку з одержанням позичок і гарантій, купівлею цінних паперів, валюти, інших операцій. Основним показником госпрозрахункової діяльності Національного банку є прибуток. Національний банк і його установи, за винятком госпрозрахункових, звільняються від сплати податків, зборів і державного мита.
Верховна Рада України щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл його прибутків. Національний банк утворює статутний і резервний фонди, фонд основних коштів, фонд накопичення і споживання, фонд валютних відрахувань та інші.
Статутний фонд Національного банку утворюється за рахунок коштів держави.
Резервний фонд призначається для покриття можливих збитків по операціях Національного банку. Відрахування в резервний фонд проводиться за рахунок прибутку Національного банку до досягнення ним розмірів статутного фонду. Якщо резервний фонд частково або повністю буде використано на покриття збитків, то відрахування в цей фонд поновлюються і проводяться до досягнення ним установленого розміру.
Для виконання завдань, покладених на Національний банк Статутом, за ним закріплені такі функції і надані права:
а) брати участь у розробці основних напрямів і тенденцій економічного і соціального розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;
б) розробляти основні напрямки єдиної грошово-кредитної політики, у відповідності з якими Національний банк здійснює регулювання грошового обігу;
в) концентрувати кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статутного та інших фондів, залишків коштів республіканського бюджету, коштів на депозитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;
г) на договірних засадах продавати і купувати кредитні ресурси;
д) утворювати фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи республіки за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначати розміри формування цього фонду;
є) організовувати і здійснювати інкасацію, перевезення грошових знаків та інших цінностей;
є) проводити єдину кредитну політику в республіці, встановлювати правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку і звітності у банках; визначати розмір плати за залучені із інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;
ж) здійснювати регулювання рівня банківських процентних ставок;
з) організовувати касове виконання державного бюджету і обслуговування державного боргу;
і) давати дозвіл на утворення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб і громадян, реєструвати комерційні банки і встановлювати для них економічні нормативи тощо.
3. Державні фінансові органи України

Фінансова політика держави безпосередньо виробляється і реалізується органами управління державними фінансами. В країнах з розвинутою ринковою економікою більша частина фінансових відносин перебуває поза прямим управлінням з боку держави, оскільки частина фінансових ресурсів формується та використовується тут їх власниками у відповідності з їх же інтересами. Держава здійснює вплив на цю сферу суспільних відносин лише через податкову політику, регулювання фінансового ринку, формування амортизаційного фонду і систему державної підтримки приватного бізнесу шляхом субсидій та інших форм і методів. Тобто в дійсності відбувається не управління фінансами з боку держави, а вплив через фінанси -- реалізація фінансової політики. В залежності від концептуальних передумов держава то посилює, то послаблює своє втручання в регулювання тих або інших сторін економічних і соціальних процесів.
В сферу безпосередньо державного управління входять лише державні фінанси. Це відносини по формуванню лише тієї частини фінансових ресурсів, яка мобілізується державою в державний і місцеві бюджети, спеціальні цільові державні фонди і державні підприємства. Управління цими фінансами здійснюється насамперед вищим органом законодавчої влади шляхом прийняття фінансового законодавства, прийняття державного бюджету та звіту про його виконання, коректування податкової системи, затвердження граничного розміру державного боргу та інших фінансових параметрів.
В залежності від історичних традицій, державного устрою і політичної системи такими органами публічної влади є, наприклад, Парламент у Великобританії, Національні збори у Франції, Конгрес у США, Бундестаг в Німеччині, Федеральні Збори в Російській Федерації, Верховна Рада в Україні.
У зв'язку з тим, що виконання завдань держави вимагає від кожного її органу певної роботи, пов'язаної з використанням грошових коштів, у фінансовій діяльності беруть участь всі державні органи законодавчої і виконавчої влади. Проте масштаби їх фінансової діяльності і міра участі з ній неоднакові в силу відмінностей у завданнях та правовому статусі кожного з цих органів зокрема.
Державні органи законодавчої влади (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) і державні органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні в містах державні адміністрації) управляють фінансовою діяльністю поряд із здійсненням інших функцій у відповідних територіальних масштабах -- України в цілому, Автономної Республіки Крим, відповідної адміністративно-територіальної одиниці. В їх компетенцію входить вирішення загальних фінансових питань, що забезпечують ко и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.