На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Особливост науки фнансового права та звязок її з ншими науками. Методологя науки фнансового права. Основн категорї науки фнансового права: види значення, етапи розвитку у рзних країнах. Зародження й розвиток українського фнансового права.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Правоведение. Добавлен: 22.12.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський Національний Технічний Університет

Індивідуальне завдання
на тему: «Предмет, метод, джерела
та система фінансового права»
з предмету: Фінансове право

Виконала
Студентка групи
ФК-04-3
Шаповалова Олена
Перевірила Фільштейн Л.М.
Кіровоград 2007
План
Вступ. 3-4
I. Фінансове право і наука фінансового права. 4-7
II. Предмет науки фінансового права. 7-12
1. Визначення предмету науки фінансового права. 7-9
2. Особливості науки фінансового права та зв”язок її з іншими науками.9-12
III. Зміст науки фінансового права. 12-15
IV. Методологія науки фінансового права. 15-21
1. Поняття метода науки фінансового права. 15-16
2. Види методів, та їх характеристика. 16-21
V. Основні категорії науки фінансового права: види і значення. 21-24
VI. Основні етапи розвитку науки фінансового права. 25-36
1. Зародження науки фінансового права у Західній Європі. 25-28
2. Розвиток науки фінансового права в імператорській Росії. 28-33
3. Розвиток науки фінансового права в Радянській державі. 33-36
4. Початок розвитку української науки фінансового права. 36
Висновок. 37-38
Використана література. 39
ВСТУП
В умовах зламу адміністративно-командної системи управління економікою Україна починає будувати нову державу з ринковими відносинами, які не можуть регулюватися нормами старих законів.
Багаточисельні заходи нової держави, зміна її завдань і функцій вимагають велику кількість коштів. Кошти кожна держава безперешкодно може отримувати в основному зі свого бюджету. В умовах ринкової економіки на інших принципах, ніж це було в умовах Радянського Союзу, будується доходна і видаткова частини державного бюджету. Основ-ним доходним джерелом бюджетних доходів стають податки, які сплачують різні комерційні структури, підприємці, громадяни. Від ефективного регулювання відносин при сплаті податків залежить і кількість коштів, що надійдуть у державний чи місцеві бюджети, і інтереси кожного з платників податку. На жаль, правовий інститут податків у нас не розвинений до цього часу. Це пояснюється в основному кількома причинами. По-перше, держава донедавна була власником основних знарядь і засобів виробництва, тому більшу частину прибутків державних підприємств і організацій відбирала в державний бюджет у вигляді обов'язкових платежів. Населення сплачувало тільки один прибутковий податок із своїх мізерних доходів. Крім того, навіть такий платіж, як податок з обороту, офіційна преса і вчені вважали неподатковим, щоб не сказати, що він є справжнім непрямим податком з населення. У сучасних умовах цілком змінюється по-рядок витрачання бюджетних коштів. Бюджетні асигнування замінюються банківськими позичками. В зв'язку з цим зростає роль правового інституту банківського кредитування.
Нова фінансова політика держави провадиться в життя через фінансове законодавство. Правові норми, що регулюють фінансові відносини, містяться як у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки фінансових відносин, нормативних актах. В них знаходить своє відбиття політика, скерована на використання фінансів в інтересах побудови незалежної суверенної України. Фінансово-правові норми закріплюють проведення фінансових заходів, пов”язаних з переходом до ринкової економіки, яка докорінно змінює характер цих норм. Це викликає необхідність глибокого вивчення питань науки фінансового права студентами, науковими і не менше практиками. Недооцінка правової підготовки призводить до практичних помилок, завдає шкоди державі, великих збитків підприємствам і організаціям різних форм власності і видів діяльності. Тому, де б не працював випускник вузу -- сьогоднішній студент, йому необхідні юридичні знання, особливо в галузях права, пов'язаних з економікою, підприємницькою та фінансовою діяльністю підприємств і організацій. До таких галузей належить і наука фінансового права.
I. Фінансове право і наука фінансового права.
Зарубіжна наука не розділяє науку фінансового права і фінансову науку. Вчені вважають, що фінансові відносини не існують поза фінансовими правовідносинами, тому розглядати фінансове-правову науку окремо від фінансової (економічної) вони вважають за неможливе.
Цю точку зору підтримують і деякі російські вчені-економісти. Питання про межі науки фінансового права і зв'язок її з фінансовою наукою є важливим, оскільки воно повинно сприяти встановленню співвідношення між економічними і правовими дослідженнями в галузі державних фінансів. Держава, пізнаючи об'єктивні економічні закони, встановлює зміст економічних суспільних відносин, в залежності від особ-ливостей груп однорідних суспільних відносин, і правові норми, які регулюють ці відносини. Право, не зливається з базисними категоріями, але не можна ігнорувати економічні фактори, досліджуючи певні фінансово-правові проблеми.
Суспільні (економічні) відносини, отримуючи відповідну юридичну мотивацію, стають правовідносинами. Тому економічні дослідження повинні спиратися на фінансово-правову науку, а юристи-фінансисти -- на обгрунтовані дослідження фінансової науки. У сучасних умовах, коли Україна ставить за мету побудувати правову державу, питання про розвиток правової науки, в тому числі і фінансово-правової, набуває особливого значення.
Наука фінансового права є самостійною галуззю публічного права, яке досліджує усі сторони життя держави, оскільки її функціонування неможливе без фінансового забезпечення.
Наука фінансового права досліджує, якими юридичними засобами держава в особі своїх органів та органів місцевого самоврядування мобілізує кошти для утворення централізованих і децентралізованих фондів коштів та витрачає їх для свого функціонування. В коло досліджень науки фінансово-го права входять суспільні (економічні) відносини, що виникають під час мобілізації коштів з юридичних осіб, громадян, з інших джерел на потреби, які пов'язані із здійсненням владних державних повноважень.
Наука фінансового права як одна з галузей юридичної науки вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення. В завдання науки фінансового права входить також вивчення фінансового законодавства інших держав, його порівняльний аналіз і використання позитивного досвіду для вдосконалення практики й оновлення фінансово-правових актів.
В Україні фінансова наука і наука фінансового права вихо-дять з того, що зв'язок між ними повинен допомагати встановленню співвідношення між економічними і правовими дослідженнями в галузі фінансів. Обидві науки виходять з того, що фінанси існують і будуть існувати доки існують товарно-грошові відносини і об'єктивний закон вартості. Державі властива функція управління фінансами, тому вона встановлює зміст економічних відносин і приймає правові норми, що їх регулюють. Не зважаючи на те, що держава і право -- це не економічні категорії, ігнорувати економічні фактори при вста-новленні, застосуванні, дослідженні фінансово-правових норм неможливо. Економічні закони існують об'єктивно, але держава за допомогою владних приписів надає економічним відносинам правового характеру, перетворюючи їх у правовідносини. Тому з різних вихідних моментів досліджуються фінансові явища економістами і юристами. Економісти для своїх досліджень залучають правовий матеріал, а юристи спираються на теоретичні обгрунтуваня фінансової науки на стільки ж важлива, наскільки важливі фінансові ресурси в житті будь-якої держави. Як не дивно, але багато вчених, представників інших правових наук, а за ними і студенти вважають, що фінанси і фінансове законодавство потрібне тільки практикам, які безпосередньо зв'язані з фінансами. Дійсно, практична підготовка важлива для працівників фінансової адміністрації, для юристів, що працюють у фінансових органах, особливо у податкових інспекціях. Але тільки теоретичної підготовки замало. Користь науки взагалі можуть заперечувати тільки невігласи, не можна відкидати необхідність існування науки фінансового права. Основні засади науки фінансового права повинні знати особи, що працюють або працюватимуть у фінансових органах або органах місцевої державної адміністрації, депутати усіх рівней Рад та кожний громадянин суверенної України, який мусить вільно орієнтуватися у правах, наданих йому, і чітко виконувати обов'язки перед державою у галузі податків.
Фактичним матеріалом для фінансового права є законодавство, державна фінансово-правова практика, дані інших правових наук та економічної науки, наслідки конкретних соціальних досліджень. Але фіксація та опис фактів -- це ще не наука.
Наука фінансового права включає в себе цілеспрямований збір, наукову обробку, наукову класифікацію фактів фінансової діяльності, включення їх в систему понять фінансово - правових інститутів, виявлення закономірностей розвитку фінансових явищ і відбиття їх у наукових визначення. Тому на наш погляд, істотним елементом науки фінансового права є наукові поняття, категорії, які є наслідком узагальнення фактичного матеріалу і відбиваючі сутність і основні закономірності розвитку фінансів та фінансового права. На жаль, науці фінансового права пощастило не більше, ніж іншим правовим наукам.
Фінансове право як галузь права і як навчальна дисципліна тісно пов'язане з наукою фінансового права. Це по суті, сто-рони одного явища. Якщо фінансове право регулює суспільні відносини в сфері управління державними фінансами, визначає компетенцію, завдання і функції, форми і методи поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, то наука фінансового права вивчає фінансово-правові категорії і фінансово-правові норми, розвиває їх і сприяє удосконаленню фінансового законодавства шляхом вироблення рекомендацій. Якщо фінансове право як галузь права матеріалізується в фінансово-правових принципах, нормах, методах, то наука фінансового права матеріалізується в монографіях, статтях, навчальних посібниках, підручниках з фінансового права.
Як і кожна наука, наука фінансового права має властиві тільки їй предмет і методи дослідження, категоріально-понятійний апарат, свій зміст. Вона -- частина юридичної науки в цілому.
II. Предмет науки фінансового права.
1.Визначення предмету науки фінансового права.
Наука фінансового права - частина юридичної науки. В Великій радянській енциклопедії (третє видання) надається слідуюче визначення науки: «Сфера человеческой деятельности, функцией которой является выработка и теоритическая систематизация объективных знаний о действительности». З цього визначення можна зробити висновок про те, що люба наука є:
- визначена сума накопичених, обдуманих і систематизованих знань про яку - небудь область дійсності;
- пізнавальна діяльність спеціалістів в цій області.
Говорячи по іншому, в любій науці знаходимо направленість на щось, що в силу цієї направленості являється для цієї науки предметом. Як вважав ще Аристотель, кожна наука має «дело с тем или другим специальным бытием, и, отводя себе какую-нибудь (отдельную) область, она занимается этой областью».
Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави. Ці знання за своїм елементним складом і структурою, за характером надзвичайно строкаті і різнорідніі та мають три направлення:
По - перше - найбільшу частину цих знань за обсягом складає практичний досвід правозастосовучої діяльності органів управління фінансовими відносинами, що є тільки першим наближенням до власне наукового знання, і потребує осмислення, узагальнення. Воно швидше всього «схоплює» явища у всій їх складності, багатоликості і суперечливості, але ще не відображає їх в поняттях і категоріях науки. По- друге - є втіленням якісно змістовнішим рівнем знань про фінансове право, фінансову діяльність держави є систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень простих елементарних понять про фінансово-правові норми, відносини, і інститути. На базі такого вивчення розробляються теоритичні проблеми, необхідні для правильного застосування норм фінансового права в практичній діяльності фінансових і кредитних працівників, податкових інспекторів.
Нарешті, наука фінансового права досліджує знання про фінансове право і фінансову діяльність держави у формі складних, найбільш узагальнених фінансово-правових понять і категорій. В них відбивається головне, суттєве, що характеризує фінансово-правову дійсність.
Отже, науку фінансового права можна визначити, як внутрішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про фінансове право і фінансову діяльність держави і закономірності розвитку цих знань.
2. Особливості науки фінансового права, та зв'язок її з іншими науками.
Науці фінансового права властиві особливості, що відрізняють її від інших суспільних наук:
Перш за все вона була і залишається суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається всіляким деформаціям і політичній кон'юнктурі, її предмет складають соціальні явища -- фінансово-правові відно-сини і норми, що їх регулюють. Жодна інша наука ці явища не досліджує.
По-друге, наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері державних (публічних) фінансів. В сфері приватних фінансів, де відно-сини відображають рівноправність їх суб'єктів, діють норми цивільного права.
По-третє, наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою, зіткані з правової і економічної «матерії». Наприклад, грошові кошти є одночасно і продуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансової науки, який немов складає обов'язковий фундамент більшості фінансово-правових понять. На такий подвійний характер фінансово-правових понять звернув увагу ще в кінці мину-лого століття визначний російський фахівець з фінансового права В. А. Лебедєв, а в радянський час цю рису фінансово-правових явиш незмінно підкреслював родоначальник фінансового права в колишньому СРСР Ю. А.Ровінським.
Наука фінансового права - необхідна складова частина української юридичної науки. Разом з тим, потрібно відмітити, що по відношенню до інших галузевих і найбільш фундаментальних юридичних науках вона займає місце в другому вагоні і йде вслід за науками державного, адміністративного, цивільного і кримінального права. Це пояснюється, як об”ємом вивчення цією наукою фінансово - правових норм і категорій, так і тим, що дана наука утворилась пізніше внаслідок відокремлення від науки державного і адміністративного права. Тому найбільш тісніше ця наук пов”язана з двома останніми. Не даремно у джерел науки фінансового права стояли найбільш визначні державотворці і адміністатисти: Ш.Боден, Ш.Монтеск»є, К.Юсти, І.Зонненфельс, М.М. Спєранський.
Науки фінансового і державного права разом розробляють основні теоритичні положення, пов”язані з бюджетним правом, бюджетним механізмом, бюджетними функціями відомих органів.
Наука державного права користується успіхами науки фінансового права, її фактичним матеріалом і узагальненнями. Таким чином, зв”язок обох наук - фінансового і державного права - являється взаємним, двохстороннім.
Наука фінансового права знаходиться в тісних зв”язках з політекономікою і фінансовою наукою. Великий англійський політеконом Адам Сміт охарактеризував правову природу податку і дав один із самих сильних поштовхів для розвитку науки фінансового права.
Отже, за словами Поля Годме, «наука фінансового права представляє собою точку перетину різних наук, вона являється своєрідною «стыковой наукой».
Ще одна з особливостей науки фінансового права полягає в тому, що вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції. Якщо говорити про функції, що виконує наука фінансового права по відношенню до чинного фінансового права, то як на головні з поміж них слід вказати на:
- аналітичну,
- критичну,
- конструктивну
- і прогнозуючу функції.
Аналітична функція науки фінансового права полягає в усвідомленні «дослідного знання», класифікації фінансово-пра-вових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему.
Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповідності правової норми вимогам суспільної практики.
Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.
Прогнозуюча ж функція науки фінансового права, а іноді її ще називають «орієнтовною» функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці важливі орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких ймовірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим виший рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи. Система знань про фінансове право і управління державними фінансами тільки тоді сама по собі починає бути наукою фінансового права, коли вона стає спроможною створити
реальну концепцію розвитку фінансове-правових відносин, перетворити цю концепцію через дії публічної влади в ефективні фінансово-правові норми.
У викладених вище сутності, особливостях і функціях науки фінансового права проявляється її зміст в цілому.
III. Зміст науки фінансового права.
Відомий російський філософ С.Л.Франк в праці «Предмет знания» писав: «Во всяком знании мы находим, с одной стороны, напрвленность на нечто, что, в силу этой напрвленности является для знания его предметом, а с другой стороны, уловление, признание в этом предмете некоторых определенностей, что образует содержания знания». В кожній юридичній науці такі властивості складають її зміст або систему важливих проблем.
Система науки фінансового права в певній мірі відповідає системі фінансового права як галузі права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє важливі теоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти пряме відображення у фінансовому праві.
Наприклад, у фінансовому законодавстві неможливо знайти визначення державних фінансів, класифікації фінансово-правових актів або фінансово-правових норм, цілісного закріплення будь-якої теоретичної концепції, що пояснює фінансово-правові явища і т.д. З другого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться із об'єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі «дослідного знання», яке ще не є власне науковим.
Велику роль має точка зору на фінансово - правову реальність, яка береться вченими при визначені важливих правових проблем, що визначається рівнем правової думки, етапом розвитку науки, використанням того чи іншого методологічного апарату. В цілому зміст науки фінансового права складає чотири великих комплекса правових проблем.
Перший комплекс охоплює загальнотеоритичні проблеми, на базі яких можливе розуміння і функціювання всіх інших - спеціальних проблем науки фінансового права. Це загальнотеоритична частина, де вивчаються питання про наукознавство, про догму фінансового права, питання пов”язані з вивченням таких загальних понять, як «державні фінанси», «фінансова діяльність держави». Це - не загальна частина науки фінансового права в тому понятті, в якому вона має місце в науках кримінального і цивільного права. Такою загальної частини наука фінансового права не має. Але у неї є дві - три загально - теоритичні проблеми, що мають пропедевтичний характер.
Наступний комплекс утворює спеціальні проблеми, що відносяться до бюджетного права. Це проблеми бюджетного механізму, бюджетного процесу, податкового і витратного права. Місце інститутів податкового і витратного права в системі бюджетного права обумовлено фактором і змістом регульованих цими інститутами суспільних відносин, їх обслуговуванням бюджетно - правових категорій.
Проблеми фінансового права в науці фінансвого права постають на перший план в зв'язку з політичною вагомістю бюджета в житті держави і суспільства, його місцем в фінансовій системі держави.
Другий комплекс проблем науки фінансового права складають ті, що відносяться до банківського права, але має публічно - правовий характер. В цій частині науки фінансового права вивчаються питання емісійного права, валютного законодавства, питання, пов”язані з висвітленням значення Центрального банку України, як касового, кредитного і розрахункового органу. В зв”язку з виникненням в економічних структурах країни інституту приватної власності і класифікації фінансів на державні і приватні, важливе значення має вивчення державнимх грошових засобів, що являються центральним поняттям фінансового права. Питання юридичного аналізу грошових засобів потребують спеціальної уваги, так як довгий час (фактично на протязі всього радянського часу) наука фінансового права відносилась до цього питання неприязно, виходячи із тезіса про непотрібність грошових засобів в комуністичному суспільстві.
Накінець, четвертий комплекс утворює проблеми, що не відносяться прямо до перших трьох комплексів, але притягуються до них. Це інститути державного кредиту, ощадної справи і фінансового контролю.
Державний кредит, як інститут фінансового права, має чітко виражений автономний характер. Разом з тим, його можна розглядати, як особливий спосіб формування прибутків бюджета, а це засвідчує і про його відношення до категорій бюджета. Теж саме можна сказати про інститут фінансового контролю. Його значення в фінансовій системі держави велике і по своїм функціональним якостям являється повністю самостійним інститутом в науці фінансового права. В той же час фінансовий контроль виконують спеціальні органи держави, і з цієї точки зору даний інститут щільно приєднується до системи фінансових органів.
Демонтаж адміністративно - командної системи і перехід до нормального громадянського суспільства роблять питання про зміст науки фінансового права найбільш актуальними. Панування адміністративно - командної системи привело до тотального панування публічно - правових відносин і гіперболізацію значення адміністративного і фінансового права в суспільному житті. «Все моє», - говорила кожна із галузей. Поява в теперішній час на економічній сцені кооперативів, приватних підприємств і фермерських господарств, акціонерних компаній і комерційних банків зменшує в соціальній сфері зону впливу фінансового права, а тому обумовлює зменшення числа проблем, якими до кінця 80 - років займалась наука фінансового права.
Початок нового економічного етапу в історії України зобов”язує поставити питання про правильність розробки в науці фінансового права проблем майнового і особистого страхування, ощадної справи, багатьох питань, що пов”язані з кредитними і розрахунковими відношеннями, тобто відносинами, що відносяться не до публічного, а приватного права. Гадається, що саме аналіз змісту науки фінансового права сьогодні покаже, що в ній збіглася максимальна кількість дискусійних і не вирішених питань.
Зміст науки фінансового права отримує своєрідне вираження в учбовій дисципліні, що вміщує науковий матеріал про фінансове право, фінансових правовідносинах і фінансових санкціях, що класифікують весь матеріал, який формулює визначення і коментує правові норми науковим і одночасно доступною для розуміння студентів мовою. Цей матеріал знаходить своє елементарне втілення в учбових посібниках по фінансовому праві.
IV. Методологія науки фінансового права.
1. Поняття метода науки фінансового права.
Предмет і зміст науки фінансового права невід”ємно пов”язані з її методом пізнання. Якщо предмет науки говорить про те, який об”єкт потрібно вивчати, а зміст науки визначає систему проблем, що складають об”єкт пізнання, то метод свідчить про те, з допомогою яких прийомів і засобів потрібно даний об”єкт вивчати, досліджувати. Англійський філософ Ф.Бекон (1561 - 1626 рр.) порівнював метод пізнання з джерелами світла, що освітлюють дорогу досліджування, організовуючи і направляючого працю вченого. Спочатку вмикають світло і показують світлом дорогу до пошуків, а потім починають ці пошуки.
Метод правової науки - це система методів пізнання, яка використовується в конкретних юридичних науках і складає їх методологічну основу. На методологічну основу опирається і наука фінансового права. Багато теоритичних прорахунків і невдач радянської науки фінансового права були обумовлені тим, що вона базувалась на марксистській методології, яка починала з того, що встановлювала в кожній науці головний метод - метод діалектичного матеріалізма, що виконував «наче» роль надійного компаса, що дозволяв швидко і впевнено орієнтуватися в любій, самій складній ситуації. Але ж на справі метод діалектичного матеріалізма, пов”язанний з класовим підхідом до проявів життя і партійною оцінкою, поставив в стан конфронтації радянську науку фінансового права і науку фінансового права в країнах Заходу, відкидаючи на цій основі всі останні досягнення. Але такий підхід, як добре показав семидесятирічний досвід розвитку радянських суспільних наук, різко звузив кругозір в правових дослідженнях, залишав вченого здібностей об”єктивно підходити до явищ суспільного життя, знижував інтелектуальні здібності.
Наука фінансового права повинна відмовитися від методів, що їй нав”язуються владою чи ідеологією, самостійно розробляти свою методологію, як систему методів.
Так як наука фінансового права знаходиться на стиці інших наук - державного і адміністративного права, політекономії, фінансової науки і політології - то її методологія заключає в собі різні аспекти, тобто дослідження в різних областях соціальної дійсності.
2. Види методів науки фінансового права, та їх характеристика.
Формально - догматичний метод досліджує «догму» права. Деколи цей метод називають спеціально - юридичним. Уявляється, що в перерахунку методів науки фінансового права воно займає перше місце. Преш чим використовувати інші методи, потрібно використати формально - догматичний, тобто провести свої пізнання через «лічне іго» (Н.Лоський).
В чому суть цього методу пізнання? З його допомоги здійснюється внутрішня юридична обробка правового матеріалу («догми права»). Цей метод включає в собі такі прийоми, як опис і аналіз фінансово - правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію. Це - логічні прийоми дослідження.
В формально - догматичному методі дослідження ролі логічних прийомів як інструменту пізнання фінансового права особливо велика, бо саме з її допомогою формуються визначення, досліджуються поняття і категорії, створюються концепції.
Особливо в складі формально - догматичного методу велика роль класифікації і систематизації.
Класифікація - один із постійних прийомів цього методу. При класифікації за допомогою групування фінансово - правових явищ і поняття з півставляються, що допомагає скласти повне уявлення про досліджуваний предмет. За допомогою класифікації і систематизації розрізнені знання приводяться в порядок.
З допомогою формально - догматичного методу норма фінансового права вивчається в трьох аспектах:
1. - якою вона являється в законі;
2. - чи примінима вона в такому вигляді в життєвій ситуації;
3. - якою вона повинна бути в ідеалі.
Формально - догматична обробка фінансово - правового матеріалу необхідна для того, щоб наука фінансового права могла накопичувати фінансову практику точними рекомендаціями, забезпечувати навчання студентів, допомагати написанню розумних, зрозумілих, невеликих за об”ємом посібників.
Метод звернення до інших наук заключається в тому, що наука фінансового права при аналізі фінансово - правових явищ широко використовує положення і висновки, що розробляються іншими науками. Французький спеціаліст по фінансовому праву П.Годме підкреслює, що «дослідження фінансових явищ потребує звернення до багатьох наук, наприклад, до конституційного і адміністративному праву, політичній науці, політичної економії, соціології і психології». Найбільш важливі фінансові категорії « гроші», «бюджет», «прибутки», «витрати» наука фінансового права досліджує як правові поняття, як витвір державної влади, виконавчих органів.
Метод порівняльно - правового дослідження - це спосіб дослідження двох або більше фінансово - правових інститутів (наприклад, російського і американського податкового права), який вирішує задачу їх порівняння, вияву загального і різного. Порівняння, як логічний прийом, припускає, що в досліджуваних об”єктах є якісь схожі признаки. За словами Д.Юма, «порівняння допускає лише ті об”єкти, між якими є хоча б яка - небудь схожість».
Порівняльно - правовий метод пізнання є засіб розкриття сутності фінансово - правових явищ іншої країни, спосіб аналізу, вияву окремих переваг інших держав і спосіб переносу цих переваг на вітчизняний грунт.
Метод конкретно - соціологічного дослідження включає такі прийоми, як особисте спостереження діяльності фінансових органів, усні опитування фінансових працівників, анкетування, співбесіди. Ці прийоми цінні тим, що забезпечують отримання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя.
В науці фінансового права велику роль при використанні метода конкретно - соціологічного дослідження має практика роботи фінансових органів, податкових інспекцій, банківських установ, і органів фінансового контролю. В цих органах, що застосовують норми фінансового права, дослідник може отримати фактичні дані, на базі яких перевіряється ефективність фінансового законодавства, формуються рекомендації і пропозиції.
Важливу роль в комплексі прийомів конкретно - соціологічного дослідження має особисте спостереження. В процесі особистого спостереження збирається фактичний матеріал, який не можна отримати в кабінеті за книгою. Особисте спостереження дає факти, що допомагають глибоко зрозуміти регулювання фінансових відносин, ефективність дійових фінансово - правових норм, та шлях їх досконалості.
В метод конкретно - соціологічного дослідження входять прийоми статистичної обробки фактичного матеріалу. Статистичні дані дозволяють вивчити велику кількість фактів і явищ, встановити їх повторність, знайти визначення закономірності і зробити на цій основі відповідні висновки. Статистичні дослідження явищ фінансово - правової дійсності складається із декількох етапів: спостереження і збору фактів, звітної обробки статистичних даних, їх аналізу, рекомендації для законодавця.
Особливе місце в ряду конкретно - соціологічних прийомів має анкетування. Добре складена анкета, аналіз відповідей полегшують і прискорюють отримання потрібних результатів, допомагають не допустити помилок, що були б можливі в правотворчому процесі.
Порівняльно - історичний метод дослідження передбачає історичний підхід до аналізу і оцінці фінансово - правових явищ. Наука фінансового права не може ігнорувати все те цінне і позитивне, що було накопичене законодавством України і що може представляти собою внесок в загальний потенціал світової фінансової культури. Історичне описання в науці фінансового права ( фінансових законів епохи Олександра ІІ) виконує функції, які виконують інші методи цієї науки: збирає матеріал, порівнює його, бере старі, але забуті і які ще потрібні для нашої фінансової системи моделі, робить висновки і рекомендації.
Хоча однотипні фінансові інститути на різних історичних етапах (наприклад, податкові системи Петра І і Сталіна) ніколи не бувають однаковими, при порівнянні виникає схожість, а це допомагає не тільки систематизувати фінансово - правові явища і мати добру панорамну картину, але й будувати плани і здійснювати ефективну фінансову політику.
Характеристика методів досліджування, яку використовує наука фінансового права, їх співставлення, облік особливостей кожного метода, дозволяють, якщо резюмують викладене, вказати на два момента загального характеру:
По - перше, всі охарактеризовані методи пов”язані між собою і кожний із них може застосовуватися в поєднані з іншими. Так, метод порівняльно - правового дослідження повинен спиратися на інші методи пізнання: формально - догматичний, історичний і т.д. В відриві від інших методів любий метод пізнання дає перекручувану картину.
По - друге, не дивлячись на багаточисельність методів дослідження, використаних наукою фінансового права, всі вони мають загальну основу, яка визначається загальною я и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.