На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Поняття значення принципв кримнального процесу. Система принципв кримнального процесу. Характеристика принципв кримнального процесу, закрплених у кримнально-процесуальному законодавств України. Забезпечення прав людини.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 07.08.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
ПЛАН
Вступ.
1. Поняття і значення принципів кримінального процесу.
2. Система принципів кримінального процесу.
3. Характеристика принципів кримінального процесу, закріплених у
кримінально-процесуальному законодавстві України.
Висновки.
Використана література.
ВСТУП
Побудова правової держави в Україні висуває на перший план завдання щодо забезпечення прав і законних інтересів громадян, верховенство закону у всіх сферах державного та громадського життя. В усіх галузях чинного законодавства повинні одержати нормативне закріплення принципи, за допомогою яких забезпечуються права людини.
Безумовно, що існуючі у нашому праві фундаментальні джерела -недоторканність прав і свобод громадян, взаємна відповідальність держави й особистості, підпорядкування закону діяльності усіх державних органів і посадових осіб - набувають особливого значення в кримінальному судочинстві.
Важливою гарантією правосуддя, захисту прав і свобод обвину-вачуваного та інших учасників судочинства виступають принципи кримінального процесу, які, образно кажучи, є генетичною основою процесуального права.
1. Поняття і значення принципів кримінального процесу.
Принципи кримінального процесу -- це закріплені в законі осно-воположні ідеї, засади, найбільш загальні положення, що визначають сутність, зміст і спрямованість діяльності суб'єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності та здійснення правосуддя, створюють систему гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості правосуддя, засади від яких не відступають, а їх порушення тягне за собою скасування вироку та інших прийнятих за таких умов рішень по справі.
До критеріїв визначення певного положення принципом кримінального процесу слід відносити таку сукупність властивостей: 1) найбільш загальні, вихідні положення, ідеї, які мають фундаментальне значення для кримінального процесу; 2) ідеї, які закріплені в нормах права; 3) юридичне закріплені ідеї (положення), що мають значення, як правило, норм права найвищої юридичної сили і прямої дії (більшість із них закріплені в Конституції України, а самі норми Конституції є нормами найвищої юридичної сили, а отже визначають спрямованість, сутність і зміст окремих процесуальних інститутів - норми, які суперечать змісту принципів правосуддя, застосуванню не підлягають і повинні приводитись у відповідність з визначеними засадами; 4) принципово важливі засади, які діють у всіх або кількох стадіях кримінального процесу й обов'язково в його центральній стадії -- стадії судового розгляду, а порушення будь-якого принципу означає незаконність рішення у справі й обов'язково тягне його скасування.
Слід додати, що принципи мають загальнообов'язковий характер для всіх учасників процесу; реалізація принципів кримінального процесу забезпечується засобами державного впливу; кримінально-процесуальний закон визначає правовий механізм реалізації та захисту принципів кримінального процесу.
Принципи кримінального процесу -- це не пасивне закріплення об'єктивних закономірностей правового життя чи певних правових ідей, не абстрактне побажання, а суттєвий засіб регулювання правовідносин у сфері кримінального судочинства. Вони являють собою акт волевиявлення держави, продукт свідомої законотворчості, і в цьому розумінні можуть виступати засобом розвитку процесуальної форми. Прикладом може бути нова Конституція України, в якій вперше були сформульовані такі принципи кримінального процесу, як змагальність, недопустимість примушування до свідчень проти самого себе, членів своєї сім'ї та своїх близьких родичів, знайшов юридичне визначення і розкриття принцип презумпції невинуватості обвинувачуваного.
У систем процесуального права принципи посідають домінуюче місце. Вони є першоджерелами для інших норм і інститутів, які виводяться з них і підпорядковуються нормам-принципам. "Маючи високий ступін узагальненості, конкретизуючись в інших правилах,-- зазначає Н.А. Громов,-- принципи синхронізують всю систему процесуальних норм і придають глибоку єдність механізму кримінально-процесуального впливу"1.
Не можна недооцінювати значення принципів кримінального процесу. "Недоліки та хиби правосуддя,-- слушно зауважує М.Й. Коржанський,-- особливо у сфері боротьби зі злочинністю, і найбільш значні та шкідливі наслідки їх виявляються якраз там і тоді, де і коли порушуються принципи"2.
"Саме вони,-- підкреслює В.Т. Маляренко,-- є гарантією додержання прав і законних інтересів особи при провадженні у кримінальній справі".3.
Значення принципів кримінального процесу полягає в тому, що вони:
- є першоджерелом і становлять основу окремих інститутів кримінально-процесуального права;
- являють собою суттєві гарантії правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, законних інтересів фізичних і юридичних осіб;
- дають юридичну базу для тлумачення конкретних кримінально-процесуальних норм та вирішення спірних питань;
- синхронізують всю систему процесуальних норм і забезпечують узгодженість кримінально-процесуальних інститутів і єдність процесуальної форми;
- служать основою і вихідним положенням для вдосконалення окремих кримінально-процесуальних інститутів і правових норм, розвитку процесуальної форми і процесуальних гарантій правосуддя;
"Значення засад судочинства,-- слушно зазначає В.Т. Маляренко,-- вбачається не тільки у тому, що кожне рішення, прийняте з порушенням їх вимог, підлягає скасуванню, а й у тому, що вони вносять упорядкованість у випадках застосування права за аналогією, а також сприяють правильному розумінню змісту інших правових норм"4.
"Більше того,-- зазначає А. Колодій,-- виражені в праві принципи стають принципами правосвідомості, внутрішнім регулятором поведінки людей"5. Для осіб, які застосовують право,-- вказує Ю.М. Грошевий,-- "принципи є не лише керівництвом до дії, а й вимогою іти у встановленому напрямку відповідно до тієї ідеї, яка на цей час є провідною в даному суспільстві та державі”6.
Коли ми володіємо принципом - писав Віоле-ле-Дюк, - будь-яка творча робота є можливою , навіть легкою, йде правильним ходом, методично маючи результатом, якщо не шедевр, то хороші достойні твори"7. І, навпаки,-- як слушно зауважував М. Чернишевський, -- хто не усвідомлює

1. Промов Н.А. Уголовньїй прцесс России. -- М.; Юрист, 1998.
2. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права. -К., 1999. 3. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. - К.: Юринком Інтер, 1999. 4. Маляренко В. Т. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства Вісник Верховного Суду України. - 1999.- №1.
5. Колодій А.М. Принципи права України. - 1998.
6. Грошевий Ю.М. та ін. Кримінальний процес України. -Харків: Право, 2000. 7. Виоле-ле-Дюк. Беседы об архитектуре. - 1937.
принципи у всій логічній повноті і послідовності, у того не тільки в голові сумбур, а й у справах дурниця 1.
Питанням принципів права, принципів юридичного процесу взагалі 1 принципів кримінального процесу зокрема приділяється значна увага в юридичній літературі. Але питання цілісної концептуальної моделі системи принципів кримінального процесу ще досліджено недостатньо. Більше того, в сучасній юридичній науці автори дещо по-різному визначають систему принципів кримінального процесу.
Одні автори включають у таку систему чотирнадцять основних положень, другі - одинадцять, треті - п'ятнадцять. В. П. Бож'єв не безпідставно називає вісімнадцять конституційних принципів кримінального процесу, включаючи до них такі засади, як принцип охорони честі і гідності особистості і принцип свободи оскарження дій і рішень суб'єктів, відповідальних за ведення справи.
Традиційно в юридичній літературі всі принципи кримінального процесу поділяють на конституційні (закріплені в Конституції держави) та інші (суто кримінально-процесуальні).
При цьому важливо відокремлювати принципи кримінального процесу від принципів судоустрою, а також принципів організації і діяльності окремих правоохоронних органів.
Принципи судоустрою - це принципи організаційні, вони визначають побудову судової системи, взаємозв'язок всіх ланок судової влади. Інакше кажучи, принципи судоустрою -- принципи організаційні, а принципи процесу - принципи функціональні.
На думку М.М. Михеєнка, слід розрізняти такі принципи:
а) суто організаційні, наприклад назначуваність слідчих;
б) організаційно-функціональні, наприклад колегіальність, нагляд вищих судів за судовою діяльністю нижчих судів;
в) функціональні, тобто суто кримінально-процесуальні, наприклад презумпція невинуватості, змагальність 2.
Принципи кримінального процесу -- це принципи діяльності слідчого, органів дізнання, прокурора і суду з розгляду заяв і повідомлень про злочини, дізнання, розслідування, судового розгляду кримінальних справ, касаційному провадженню та перегляду справ у нарядну нагляду та за нововиявленими обставинами, тобто; принципи виконання суб'єктами процесу своїх процесуальних функцій і розслідування, захисту, обвинувачення, правосуддя, принципи діяльності, спрямованої на вирішення завдань саме кримінального процесу.
За визнанням Михеєнка М.М., система засад кримінального процесу
охоплює конституційні засади:
1) законність;
2) державна мова судочинства;
3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
4) повага до гідності особи, невтручання в особисте і сімейне життя;
5) право людини на свободу та особисту недоторканність;
6) недоторканність житла;
1. Чернышевский Н.Г. ПСС. - Т.9. - 1949.
2. Мшеєнко М.М. Проблеми розвитку - кримінального прогресу в Укураїні. - К., 1999.
7) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
8) з'ясування істини;
9) забезпечення підозрюваному, обвинувачуваному, підсудному права на захист;
10) презумпція невинуватості;
11) свобода від самовикриття, викриття членів сім'ї чи близьких родичів;
12) здійснення правосуддя виключно судами;
13) участь народу у здійсненні правосуддя;
14) незалежність і недоторканність, суддів, підкорення їх лише законові;
15) змагальність судового розгляду;
16) гласність судового процесу;
17) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень;
18) обов'язковість рішень суду; інші засади: 1) публічність; 2) забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їхніх законних інтересів; 3) вільна оцінка доказів, 4) безпосередність дослідження доказів; 5) усність процесу.
У цілому ця думка змістовна, але не може не викликати доповнень, зауважень і більш глибокого розгляду.
По-перше, в Конституції України найшли відображення і такі загально юридичні принципи, як справедливість, відповідальність держави за шкоду, заподіяну громадянинові державними органами чи її посадовими особами (ст. 56 Конституції України - на підставі цих положень в кримінальному процесі виник і розвивається інститут реабілітації незаконно притягнутих до кримінальної відповідальності, відшкодування їм моральної і матеріальної шкоди.
По-друге, в кримінальному процесі гарантується захист не лише окремих конституційних прав і свобод людини (недоторканність житла, особи тощо), а повинно забезпечуватись забезпечення всіх, гарантованих конституцією і міжнародними правовими актами прав і свобод людини (нерушимість права приватної власності і т.д.). Тому доцільно вести мову про єдиний принцип кримінального процесу -- принцип забезпечення прав і свобод людини, в рамках, якого знаходять окреме проявлення його функціональні інститути;
- забезпечення недоторканності особистого життя особи, житла;
- таємниці телефонних розмов, листування, телеграфної та іншої кореспонденції, нерушимості права власності.
По-третє, до принципів кримінального процесу відносяться такі
загальні і фундаментальні положення: документування процесуальних дій і рішень (п. 7 ст. 129 Конституції України); забезпечення безпеки учасників кримінального процесу, повага та захист честі і гідності людини;
гарантованість доступу до правосуддя; забезпечення ознайомлення обвинувачуваного з обвинуваченням і допустимість судового розгляду справи тільки в рамках пред'явленого обвинувачення; прокурорський нагляд на досудових стадіях та підтримання державного обвинувачення прокурором у суді; допустимість застосування примусових і запобіжних заходів лише з разі крайньої необхідності; неприпустимості примушування до свідчень проти
самого себе, членів своєї сім'ї і своїх близьких родичів; заборона повороту до гіршого стосовно обвинуваченого в апеляційній та касаційній стадіях процесу.
2. Система принципів кримінального процесу.

У кримінальному процесі знаходять закріплення принципи різного рівня узагальненості:
- загально-правові принципи - принципи, характерні для всіх галузей
права (наприклад, законність, справедливість, рівність людей перед законом і судом);
- міжгалузеві принципи - принципи, характерні для деяких галузей права (наприклад, притаманні як цивільному, так і кримінальному процесу принципи гласності судового процесу, об'єктивної істини, незалежності суддів);
- галузеві принципи - принципи, характерні тільки для окремої галузі права (наприклад, щодо кримінального процесу це презумпція невинуватості обвинуваченого, публічність, недопустимість примусу до свідчень проти самого себе і своїх близьких-родичів та членів сім'ї тощо). Діюча система принципів кримінального процесу сприйнята українською процесуальною наукою від теорії процесу радянських часів.
З урахуванням історичного та світового досвіду, положень міжнародних правових актів та сучасних досягнень юридичної науки така система вимагає коректив і подальшого розвитку. Зокрема, подальшої розробки потребують саме галузеві, сугубо процесуальні принципи, які визначають особливості саме кримінального процесу. Аналіз співвідношення загально-правових, міжгалузевих і галузевих принципів показує дуже малу частку саме галузевих принципів у цілісній системі таких.
Таким чином, необхідно поповнити концептуальну модель системи принципів кримінального процесу, а саме:
- систему галузевих принципів, які визначають особливості саме кримінального процесу, доповнити такими засадами, як: недопустимість примушування до свідчень проти самого себе. членів своєї сім'ї і своїх близьких родичів (свобода самовикриття та викриття близьких); забезпечення безпеки учасників кримінального процесу; допустимість притягнення до кримінальної відповідальності лише за умови доведеності вини; допустимість застосування примусових і запобіжних заходів лише в разі крайньої необхідності; забезпечення ознайомлення особи, що притягується до відповідальності, з обвинуваченням і допустимість судового розгляду справи тільки в рамках пред'явленого обвинувачення; незалежність слідчого;
прокурорський нагляд за забезпеченням законності на досудових стадіях та підтримання державного обвинувачення прокурором у суді; недопустимість щодо правового стану обвинуваченого повороту до гіршого в апеляційній та касаційній стадіях процесу, реабілітація невинуватих; документованість про-цесуальних дій і рішень;
- систему міжгалузевих принципів доповнити засадами: гарантованість доступу до правосуддя;
- систему загально-правових принципів доповнити засадами: повага та захист
честі і гідності людини; презумпція добропорядності людини;забезпечення захисту прав і свобод людини недоторканність особи, житла, сфери особистого життя, таємниця листування, телефонних та інших розмов, таємниця банківських вкладів, нерушимість права власності та інші); гуманізм, толерантність і справедливість.
Отже, принципами кримінального процесу є:
* Встановлення об'єктивної істини.
* Забезпечення захисту прав і свобод людини;
- недоторканність сфери особистого життя;
- недоторканність особи;
- недоторканність житла;
- забезпечення таємниці листування, телефонних та інших розмов, телеграфної і поштової кореспонденції;
- забезпечення таємниці банківських вкладів;
- непорушність права власності.
* Повага та захист честі і гідності людини.
* Презумпція невинуватості обвинувачуваного.
* Презумпція добропорядності людини.
* Рівність людей перед законом і судом.
* Гарантованість доступу до правосуддя та забезпечення права на судовий захист.
* Здійснення правосуддя тільки судом.
* Забезпечення обвинувачуваному права на захист.
* Недопустимість примушування до свідчень проти самого себе, членів своєї сім'ї і своїх близьких родичів (свобода самовикриття та викриття близьких).
* Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.
* Допустимість застосування примусових і запобіжних заходів лише в разі крайньої необхідності.
* Допустимість притягнення до кримінальної відповідальності лише за умови доведеності вини.
* Незалежність слідчого.
* Забезпечення ознайомлення особи, що притягується до відповідальності, з обвинуваченням і допустимість судового розгляду справи тільки в рамках пред'явленого обвинувачення.
* Прокурорський нагляд за забезпеченням законності на досудових стадіях та підтримання обвинувачення в суді прокурором.
* Публічність.
* Гласність судового розгляду справи.
* Незалежність суду і підкорення його тільки законові.
* Змагальність та диспозитивність.
* Безпосередність та усність судового процесу.
* Недопустимість щодо правого стану обвинуваченого повороту до гіршого в апеляційній та касаційній стадіях процесу.
* Таємниця наради суддів.
* Обов'язковість рішень суду.
* Свобода оскарження процесуальних дій і рішень, забезпечення можливості касаційного та апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
* Державна мова судочинства.
* Реабілітація невинуватих.
* Документованість.
* Законність.
* Толерантність.
* Гуманізм.
* Справедливість.
Таким чином, вся концептуальна модель системи діючих в кримінальному процесі засад включає в себе 38 принципів. Усі вони перебувають в тісному зв'язку, взаємно доповнюють один одного і створюють систему гарантій правосуддя.
При цьому, міжгалузеві та загально-правові принципи, особливо такі, як недоторканність сфери особистого життя, недоторканність особи, недоторканність житла, забезпечення таємниці листування, телефонних та інших переговорів, телеграфної і поштової кореспонденції, забезпечення таємниці банківських вкладів; нерушимість права власності; в зв'язку з особливостями кримінально-процесуальних правовідносин, де вони безпосередньо діють, одержують нове теоретичне осмислення, змістовне збагачення та юридичний розвиток, набувають суто процесуального змісту.
У своїй сукупності принципи кримінального процесу утворюють злагоджену систему єдиних по своїй спрямованості на забезпечення правосуддя і не суперечливих один з одним основоположних начал визначального характеру, в якій кожен із принципів має свою самостійну теоретично-правову сутність і процесуально-генетичну цінність, виступаючи першоджерелом окремих правових інститутів, органічно поєднаний з іншими засадами, а всі вони разом взяті визначають особливість процесуальної форми і становлять основу процесуальних гарантій істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості.
3. Характеристика принципів кримінальне процесу, закріплених у кримінально-процесуальному законодавстві України.
Принцип забезпечення захисту прав і свобод людини.
Забезпечення захисту прав і свобод людини означає здійснення процесуальної діяльності в такому порядку, формі і режимі, за яких втручання в гарантовані законом права і свободи людини зовсім не мало б місця, або здійснювалося б лише в передбачених законом випадках, в умовах крайньої необхідності, коли іншими засобами вирішити завдання правосуддя неможливо.

Принцип забезпечення захисту прав і свобод людини є узагальнюючим принципом кримінального процесу, в рамках якого знаходять окреме проявлення його функціональні інститути -- окремі менш загальні, але не менш важливі засади: недоторканність особи, недоторканність особистого життя, недоторканність житла, таємниці телефонних розмов, листування, телеграфної та іншої кореспонденції її нерушимості права власності.

Права людини, як відомо, являють собою систему природних, невід'ємних і нерушимих свобод і юридичних можливостей, що обумовлені фактом існування людини в цивілізованому суспільстві та одержали моральне визнання, правове визначення і юридичне закріплення. Свобода виступає як можливість людини поводитись відповідно до своїх бажань і робити все, що подобається та не заборонено законом і не спричиняє шкоди правам і свободі інших людей.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності, право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження не узгоджувальних з суспільними потребами й уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади.
У правовій державі стосовно громадян реалізується доцільна засада -- "дозволено все, що не заборонено законом". Але такий підхід доречний і обґрунтований лише стосовно громадян. Що ж до учасників процесу, які мають розпорядчі повноваження, беззаперечно має діяти зовсім протилежний принцип --" дозволено тільки те, на що уповноважив закон, і тільки в визначеній законом процедурі (формі)".
Ст. 6 Конституції України визначає, що органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно в межах і згідно з законом. Ст. 19 Конституції України затверджує: ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом; органи Державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі; в межах повноважень та способом, що визначений законами.
Такий підхід обмежує правом владу як взагалі, так і владу првоохоронних
органів і посадових осіб у кримінальному процесі зокрема, забезпечує верховенство закону в сфері судочинства. Із змісту ст. 29 та 32 Конституції України випливає, що кожна людина має право на особисту недоторканність, недоторканність приватного життя, особисту та родинну таємницю, захист своєї честі, гідності та доброго імені.
Резолюцією Генеральної Асамблеї 00Н №2200 від 16 грудня 1966 р. прийнято Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, де викладено основні права і свободи людини, що визнаються державами. Згідно зі ст. 9 Конституції України положення цього пакту та інших міжнародно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають силу закону та захищаються правосуддям держави у встановленому законом порядку.
У сфері кримінального судочинства найбільшої уваги потребують такі об'єкти правового захисту, як: особиста свобода і недоторканність;
недоторканність сфери особистого життя громадянина; недоторканність житла людини; таємниця листування, телефонних розмов, банківських вкладів, телеграфної й іншої кореспонденгрї.
Нерушимість права власності.
Конституція України визначає; ст. 13 -- всі суб'єкти права власності рівні перед законом; ст.41 -- право приватної власності є непорушним; ст.13 -- держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності.
Право власності -- це юридична можливість на свій розсуд без шкоди іншим і навколишньому середовищу володіти, користуватись і розпоряджатись майном та іншими матеріальними, інтелектуальними цінностями і фінансовими ресурсами.
Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав і відшкодування завданих ним збитків, включаючи неодержані доходи. Ці положення вимагають при провадженні по кримінальній справі, з одного боку, вживати заходів щодо забезпечення повернення (віндикації) власнику його власності, яка була відторгнута злочином, а, з другого боку, не допускати незаконних дій щодо права власності при проведенні слідчих чи інших процесуальних актів.
Держава гарантує судовий захист прав і свобод людини. Суди вправі відмовити в прийнятті заяв і скарг громадян на порушення їх прав.
Повага та захист честі і гідності людини.
Це принцип кримінального процесу, згідно з яким слідчий, суд, орган дізнання, прокурор і захисник зобов'язані відповідним чином ставитись до всіх інших учасників кримінального процесу і один до одного.
У чинному законодавстві цей принцип чітко і зрозуміло вперше здобув правове закріплення в Конституції України, де визначено:
- Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3);
- Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28);
- Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденціальної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст.32). (Зауважимо, що в постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.90 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок).
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права зазначається:
всі особи, позбавлені волі, мають право на гуманне поводження і поважання гідності, властивої людській особі. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримування правопорядку, прийнятий Генеральною Асамблеєю 00Н 17 грудня 1979 року, зобов'язує працівників правоохоронних органів, у тому числі і тих, що здійснюють розслідування, поважати і захищати гідність і права людини; зберігати в таємниці відомості конфіденційного характеру, отримувані в процесі своєї діяльності, якщо інтереси правосуддя не вимагають
іншого; нетерпиме ставитись до будь-яких дій, які містять нелюдяні чи принижуючі гідність людини форми стосунків; забезпечувати охорону здоров'я затримуваних.
Окремі вимоги щодо захисту честі і гідності особи містяться в Кримінально-процесуальному кодексі України, переважно в статтях стосовно окремих слідчігх чи процесуальних дій:
- ст. 22 - забороняється домагатись показань обвинувачуваного та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів:
- ст. 185 - під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя людини:
- ст. 193 - прн освідуванні не допускаються дії, які принижують гідність особи (аналогічне правило в ст. 194 щодо відтворення обстановки й об-ставин події):
- ст. 121 - дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого, винні в розголошенні даних попереднього слідства несуть кримінальну відповідальність:
- ст. 334 - у мотивувальній частині виправдувального вироку не лот скається включення формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Честь - об'єктивно існуючі уявлення про властивість моральних, духовних та інших якостей особистості, які визначають ставлення до людини в суспільстві.
Гідність - внутрішня самооцінка людини як особистості.
Репутація - існуючі в суспільстві уявлення про ділові та інші якості людини.
В розділі III КК України який називається "Злочини проти волі, честі та гідності особи" передбачається кримінальна відповідальність за незаконні поміщення особи в психіатричний заклад (ст.151), незаконне позбавлення волі (ст.146), захоплення заручників (ст.147), торгівля людьми (ст. 149). Кримінальна відповідальність за образу та наклеп скасована.
Як у цілому в державі, так і в кримінальному процесі має реалізовуватись принцип добропорядності людини.
Принцип добропорядності людини.
Кожна людина має честь і гідність, вважається добропорядною, доки інше не визначено в законної сили судовому рішенні; поширювана про людину інформація, що її порочили, вважається недостовірною якщо інше не встановлено в передбаченому законну, порядку; доказування достовірності такої інформації покладається на того, хто її поширив, а в кримінальному процес на осіб, що здійснюють провадження по справі; поширювач інформації відшкодовує матеріальну ї моральну шкоду, завдану людині, якщо не докаже достовірність поширюваної інформації. Шкода, заподіяна людині безпідставним звинуваченням у вчиненні злочину ї незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою відповідно до закочу "Про відшкодування шкоди; завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попередньої слідства, прокуратури і суду. Усі сумніви щодо добропорядності та правомірності дій будь-якого громадянина, а також щодо його викритті у вчиненні будь-якого злочину або іншого правопорушенні якщо немає змоги їх усунути, повинні тлумачитися і розв'язуватися на користь такого громадянина; недоведена недобропорядність дорівнює доведеній добропорядності .
Повага та захист честі і гідності людини означає: по-перше, не допустимість дій, що принижують честь і гідність людини (образ, погроз, насильства тощо); по-друге, недопустимість збирання, використання, зберігання та розголошення хибної, брудної, принижуючої честь, гідність чи ділову репутацію людини недостовірну інформацію; по-третє, з повагою ставитись до людини взагалі, до індивідуального образу, поглядів, переконань, духовного життя, віри. мрій; нарешті -- гарантованість відшкодування матеріальної, моральної шкоди, завданої приниженням честі і гідності людині гарантованість судового захисту честі, гідності і ділової репутації людини.
Принцип презумпції невинуватості обвинуваченого. Закріплений у ст.
62 Конституції України, а також у ст 5, 15, 22, 53, 73, 74,З КПК України.
Презумпція невинуватості -- це об'єктивне правове положення, згідно з яким встановлюється таке.
Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду і згідно з законом.
Обвинувачений (підсудний) не вважається винним, доки його вину не буде доведено в передбаченому законом порядку і встановлено вироком суду, що набрав законної сили.
Обов'язок встановлення об'єктивної істини у справі покладається на орган дізнання, слідчого, прокурора, суд (суддю). Особа, що знаходиться під слідством, не повинна доводити свою невинуватість. Ненадання нею доказів своєї невинуватості ні за яких обставин не може бути витлумачено як доказ вини.
Постанова про притягнення особи як обвинуваченого та про обрання запобіжного заходу, обвинувальний висновок та обвинувальний вирок повинні ґрунтуватися на сукупності неспростовних та достовірних доказів. Усі сумніви у справі, в тому числі сумніви стосовно допустимості та достовірності наявних або наданих для використання фактичних даних, якщо вичерпані всі способи для їх усунення, повинні тлумачитись та розв'язуватися на користь обви-нуваченого, чи особи що знаходиться під слідством.
Недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості. Суд проголошує виправдувальний вирок, а орган дізнання, слідчий та прокурор закривають кримінальну справу за відсутністю складу злочину, якщо вину обвинуваченого або особи, що знаходиться під, слідством, у вчиненні злочину не доведено.
Водночас, на всіх інших громадян слід поширити дію принципу добропорядності людини. Для цього в Конституції держави необхідно закріпити норму такого змісту; "Кожна людина має честь і гідність, вважається добропорядною, кожен учасник будь-яких правовідносин вважається таким, що діє чесно, порядно та відповідно до закону, якщо інше не доведено і не визначено в законної сили судовому рішенні. Обов'язок доведення покладається на того, хто стверджує. Поширювана про людину порочна інфор-мація вважається недостовірною, доказування достовірності такої покладається на того, хто їх поширив. Поширювач інформації відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану людині, якщо не докаже достовірність поширюваної інформації. Усі сумніви щодо доброчесності та правомірності дій будь-якого громадянина, а також щодо його вини у вчиненні будь-якого злочину чи іншого правопорушення, якщо немає змоги їх усунути, повинні тлумачитися та розв'язуватися на користь такого громадянина. Недоведена недобропорядність дорівнює доведеній добропорядності".
Гарантованість захисту до правосуддя. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є голо и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.