На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Поняття речей правовий режим їх, цивльно-правового обгу. Класифкаця речей та її правове значення. Захист майнових прав на реч та специфка цих засобв стосовно нерухомого майна. Чтке уявлення про природу речей, їх цивльно-правовий обг, класифка

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Правоведение. Добавлен: 12.05.2004. Сдан: 2004. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


3

КУРСОВА РОБОТА

з цивільного права України

тема:

Речі, як об'єкти цивільного права

2003р.

Вступ.

1. Поняття речей і правовий режим їх, цивільно-правового обігу.

2. Класифікація речей та її правове значення.

3. Захист майнових прав на речі та специфіка цих засобів стосовно нерухомого майна.

Висновок.

Література.

Вступ
Цивільне право є основою правової системи будь-якої держави. Цивільно-правові відносини є основою сучасного суспільства, оскільки врегульовують особисті майнові і немайнові відносини між членами такого суспільства, тобто максимальний об'єм таких відносин.
Дослідження таких важливих об'єктів цивільно-правових відносин як речі завжди були в центрі уваги юридичної науки.
Актуальність дослідження речових правовідносин полягає в тому, що саме речове право дає суб'єктам громадянського суспільства можливість реалізовувати свої життєво важливі права, такі як право власності, право на житло, право на тощо.
Прийняттям нового Цивільного кодексу України починається новий етап розвитку нового суспільства - суспільства, яке ґрунтується на фундаментальних принципах справедливості, добросовісності та розумності.
Чітке уявлення про природу речей, їх цивільно-правовий обіг, класифікацію й способи захисту свого речового права є необхідним для формування правової держави.
У даному зв'язку теоретичні проблеми речового права набувають особливої практичної значимості. Зазначені проблеми і є предметом дослідження в даній курсовій роботі. В процесі виконання курсової використовувались нормативні акти, зокрема Конституція України, Цивільний кодекс України, закони і підзаконні акти, які врегульовують окремі сторони теми, що розглядається, зокрема, Закон України “Про власність”, кодекси України, підзаконні акти, а також навчальні посібники з цивільного права.
1. Поняття речей і правовий режим їх цивільно-правового обігу.
Під об'єктами права розуміється те, на що направлені права і обов'язки суб'єктів правовідносин, заради чого вони діють з метою реалізації своїх прав і обов'язків у таких відносинах.
Об'єктами цивільних прав ввідповідно до положень статті 177 нового Цивільного кодексу України визначено речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні й нематеріальні блага. Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. - с. 121.
Серед таких об'єктів важливе місце займають речі, які розуміють як частину матеріального світу, яка має матеріальну цінність.
До них відносяться як предмети матеріальної й духовної культури, тобто продукти людської праці, так і предмети, які створені самою природою і використовуються людиною для забезпечення своєї життєдіяльності - земля, корисні копалини, рослини, тощо. Проте найважливішою ознакою речей, за якою вони стають об'єктами цивільних правовідносин є здатність речей задовольняти ті чи інші потреби людей.
Об'єктами цивільних правовідносин речі стають не в силу своїх природних властивостей, а тому і тільки тому, що суб'єкти права, враховуючи ці властивості, вступають між собою з приводу цих речей у суспільні відносини, що надає таким речам значення товару. Так продукти харчування, які можуть використовуватись людьми як необробленими (овочі, фрукти) так і після переробки (ковбаси, сири, тощо) задовольняють потребу людей у харчуванні.
Виділяють наступні групи речей:
1) речі, вилучені з цивільного обороту;
2) речі, обмежені в обороті;
3) речі, які перебувають в обороті без усяких обмежень.
Оскільки по відношенню до речей, які вилучені із цивільного обігу суб'єктивні цивільні права і обов'язки виникати не можуть, (це сфера не приватного, а публічного права), вони не можуть бути й об'єктами цивільних правовідносин. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. Пособие. - К.: А.С.К., 2001, с. 130
Такими об'єктами можуть бути тільки речі, які перебувають в обігу. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. Пособие. - К.: А.С.К., 2001, с. 131
Держава встановлює певні правила поведінки людей при використанні тої чи іншої речі. В зв'язку з цим з'являється термін “правовий режим речі”. Проте він у першу чергу, означає не властивості речі (річ не може виступати об'єктом цивільно-правових відносин без участі суб'єктів таких відносин - людей), а визначає якою ж повинна бути поведінка людей стосовно таких речей.
Правовий режим речі визначається статтею 4 Закону України “Про власність”, а саме:
1. Власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається належним йому майном.
2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння й користування іншим особам.
3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
4. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.
5. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержувати моральних засад суспільства.
6. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 20, ст.249
Правовий режим речей є одним із головних підстав для їх класифікації, необхідної для визначення об'єму й змісту прав і обов'язків учасників цивільних правовідносин. Із врахуванням правового режиму конкретних речей або груп речей, а також інших критеріїв проводять класифікацію речей на окремі види.
2. Класифікація речей та її правове значення.
2.1. В залежності від їх природних властивостей речі поділяються на рухомі й нерухомі.
Відповідно до положень статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх, призначення. Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. - с. 124.
Таким чином до нерухомих речей відносяться всі ті, що постійно знаходяться в одному і тому ж місці, нерозривно зв'язані із землею або водною поверхнею, не можуть передаватись без передачі земельної ділянки або не можуть бути використані за призначенням без зв'язку із землею, або водною поверхнею. Усі речі, які відносяться до нерухомості мають індивідуальні ознаки, є незамінними, угоди з такими речами потребують спеціального оформлення (нотаріальна форма, реєстрація нерухомості за власником, тощо).
До нерухомості новий Цивільний кодекс України (надалі за текстом - ЦК) прирівнює деякі рухомі за своїми природними властивостями речі - повітряні та морські суда, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права, на які підлягають державній реєстрації органами, уповноваженими здійснювати контроль за цими об'єктами.
ЦК закріплює наступні особливості правового режиму нерухомості:
1) Право власності та інші речові права на нерухомість, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації;
2) зобов'язання, предметом яких є нерухомість, за загальним правилом, провадиться за місцезнаходженням цього майна;
3) набуття права власності на новостворене майно або набуття права власності за договором виникає з моменту державної реєстрації цієї нерухомості або переходу права власності на неї до покупця;
4) встановлений особливий порядок набуття права власності на безхазяйну річ та більш тривалі строки набувальної давності на нерухоме;
5) діють спеціальні правила укладення правочинів із нерухомістю, які передбачають залежність прав на земельну ділянку від прав на нерухомість.
Рухомим майном визнаються речі, включаючи гроші і цінні папери, які не віднесені ЦК та іншими законами до нерухомого майна.
Права на рухомі речі (за загальним правилом) не підлягають державній реєстрації. Законом може бути передбачена необхідність такої реєстрації для окремих видів рухомого майна (наприклад, реєстрація автотранспортного засобу).
ЦК в певних випадках установлює більш тривалі строки набувальної давності також і для рухомого майна (за положеннями статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном протягом п'яти років - набуває право власності на це майно).
2.2. В залежності від того, наскільки вільно речі мають обіг у цивільному обороті виділяють речі, які мають вільний обіг, і речі, які обмежуються в обороті.
Речі, які обмежуються в обороті, це речі, які можуть належати тільки окремим учасникам цивільного обороту, або обіг таких об'єктів, їх придбання або відчуження може здійснюватись тільки за спеціальним дозволом.
Так положеннями розділу 2 Закону України “Про власність” визначено об'єкти виключного права власності народу України та правовий режим таких об'єктів.
До таких об'єктів належать:
- земля;
- надра землі;
- повітряний простір;
- водні та інші природні ресурси континентального шельфу України;
- водні та інші природні ресурси виключної (морської) економічної зони України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 20, ст.249
Правовий режим зазначених об'єктів народ України має право визначати й змінювати шляхом референдуму, здійснює право власності на такі об'єкти, через Верховну Раду України, а також через місцеві Ради народних депутатів.
Кожен громадянин України особисто та через громадські організації, трудові колективи, органи територіального громадського самоврядування має право брати участь у розгляді Радами народних депутатів питань, пов'язаних з використанням та охороною природних ресурсів, і вимагати від інших громадян та організацій додержання правил природокористування й екологічної безпеки, а також вимагати накладення заборони на діяльність підприємств, установ, організацій, громадян, що завдають шкоди навколишньому середовищу, кожен громадянин має право відповідно до законодавства України користуватися природними об'єктами для задоволення власних потреб, зобов'язаний всемірно охороняти землю, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, сприяти їх відновленню як першооснови свого життя і життя суспільства.
Також до речей, які обмежуються в обороті, відносяться речі, визначені постановою Верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна” від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ.
Додатком №2 до зазначеної постанови визначено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на певні види майна і встановлено, що громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається:
а) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку;
на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку;
на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;
на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра й швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;
б) на об'єкти, що перебувають на державному обліку як пам'ятки історії та культури, - спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури (Мінкультури, Мінінвестбудом і Головархівом України);
в) на радіоактивні речовини - Державним комітетом України з ядерної та радіаційної безпеки у разі наявності висновку органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих у нього умовах. Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 35, ст. 517
Речі, які вільно відчужуються, переходять від однієї особи до іншої - відносяться до іншої групи - тих, які перебувають у вільному обігу (продукти харчування, побутова техніка, одежа, тощо).
Такі речі можуть бути об'єктами самих різних абсолютних та відносних цивільних правовідносин і належати будь-яким суб'єктам цивільного права.
2.3. В залежності від можливості індивідуалізації речей вони поділяються індивідуально-визначені і визначені родовими ознаками (статтею 184 ЦК розрізнюються речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками). Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. Пособие. - К.: А.С.К., 2001, с. 137.
Індивідуально-визначені речі - це речі, які відрізняються від інших за індивідуальними ознаками :
1) виділені із загальної маси речей такого роду;
2) єдині у своєму роді;
3) відрізняються від інших за індивідуальними ознаками.
Родовими називаються речі, які мають єдині родові ознаки речей даного виду. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом (10 м3 води, 1000 тон пшениці, 1000 деталей, тощо).
ЦК між тим також характеризує індивідуально-визначені речі як незамінні, а речі, що мають лише родові ознаки - замінними (стаття 184).
Правове значення поділу речей на індивідуально-визначені і родові полягає в тому, що при загибелі індивідуально-визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати її кредитору, але відповідно зобов'язаний компенсувати кредитору вартість його майна в грошовому виразі.
Якщо предметом зобов'язання виступає індивідуально-визначена річ, яка є в натурі, то кредитор вправі вимагати саме цю річ (стаття 760 ЦК) і боржник не вправі замінити її грошовою компенсацією без згоди на те кредитора. В іншому випадку зазначене зобов'язання втрачає свій сенс.
У випадку загибелі речей, які мають єдині родові ознаки, за загальним правилом боржник не звільняється від виконання свого зобов'язання у натурі, оскільки у нього є можливість замінити річ, що загинула іншою річчю того ж роду. (стаття 678 ЦК).
Науковці виділяють ще один аспект правового значення поділу речей на індивідуально-визначені і родові, воно полягає в тому, що об'єктом одних цивільно-правових відносин можуть бути тільки індивідуально-визначені речі (наприклад в договорах майнового найму), а об'єктом інших - тільки речі, визначені родовими ознаками (в договорі займу, біржових угодах). Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. Пособие. - К.: А.С.К., 2001, с. 137
Крім того, певні договори можуть укладатись як щодо індивідуально-визначених, так і щодо родових речей (купівля-продаж, міна, дарування).
2.4. В залежності від здатності речей зберігати при подрібненні свою сутність, вони поділяються на подільні й неподільні.
Наприклад поділ яблука або дині на частині не міняють споживчих характеристик зазначених речей, оскільки кожна їх частина зберігає основне призначення речі і може бути використана таким же чином, як і цілі яблуко або диня, отже - останні є речами подільними.
Телевізор неможливо поділити на декілька частин без зміни його споживчих характеристик - після відділення, скажімо, кінескопа - телевізор свої споживчі характеристики втратить - отже тут маємо справу з неподільною річчю.
Класифікація речей на подільні й неподільні провадиться залежно від їх природних властивостей і має правове значення, зокрема, для поділу майна, яке знаходиться у спільній власності та відокремлення певної частки. Рухомі речі можуть бути розподілені між власниками з виділом кожному з них його частки в натурі.
Неподільними в науковій літературі визнають також складні речі, які представляють собою комплекс самостійних предметів, пов'язаних загальним господарським або іншим призначенням (сервіз, меблевий гарнітур, тощо). Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. Пособие. - К.: А.С.К., 2001, с. 136.
Правове значення класифікації рече на подільні й неподільні виявляється як у правовідносинах власності, так і в зобов'язальних правовідносинах.
Так, при розділі майна, яке перебуває у загальній власності, неподільна річ не підлягає подрібненню. Така річ або продається і в такому випадку поділу підлягають гроші, які виручені від цього продажу, або зберігається за одним із власників із наданням іншим грошової, або іншої компенсації.
В залежності від подільності або неподільності речі визначається також дольовий або субсидіарний характер зобов'язання, яке виникає з приводу даної речі.
2.5. За ознакою ступеня збереження цілісності речі при її використанні. За цією ознакою речі поділяють на споживні й непоживні.
Речі, які при використанні знищуються повністю (наприклад паливо, продукти харчування) або перетворюються в іншу річ (наприклад, сировина) називаються споживними. Цивільне право: підручник для студентів юридич. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - с. 117.
Неспоживними визнаються речі, які в процесі використання мають здатність зношуватись, амортизуватись), але зберігають свою властивість протягом тривалого часу.
Аналізуючи правове значення такого поділу слід зазначити, що споживні й неспоживні речі внаслідок своїх властивостей повинні бути предметом лише певних угод.
Так, предметом договору майнового найму може бути тільки неспоживні речі, оскільки наймач повинен повернути ту саму річ, що неможливо при майновому наймі споживної речі, наприклад, палива.
Навпаки, за договором позики не можна передати неспоживні речі, оскільки закон встановлює зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві не ту саму річ, яку він позичав, а річ подібну Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. - с. 686. - за інших умов договір утрачає цивільний зміст позики, і стає договором майнового найму.
Деякі договори, наприклад купівлі-продажу, поставки, міни, схову - можуть укладатись з приводу як споживних так і неспоживних речей.
2.6. В залежності від значення в процесі використання речі поділяються на головні речі й приналежність. Юридичне значення даного поділу полягає в тому, що приналежність в усіх випадках наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше, вона призначена для обслуговування іншої (головної речі). Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. - с. 126.
Головна річ і приналежність у матеріальному, фізичному сенсі є різними об'єктами які відокремлені один від одного. Проте в юридичному сенсі, в рамках цивільно-правових відносин вони тісно пов'язані між собою.
Різниця між головною річчю й приналежністю полягає в тому, що головна річ може бути використана за призначенням і без приналежності, а приналежність за її призначенням без головної речі використовуватись не може. Наприклад окуляри є головною річчю, а футляр - приналежністю.
При укладенні договору купівлі-продажу картини, скрипки покупцеві відповідно передаються рама, футляр, при цьому - за загальним правилом, - одночасно з головною річчю.
Належність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, яким визначається комплектність продукції.
Проте правило про наслідування належності головної речі носить диспозитивний характер. Сторони про укладенні правочинів вправі самостійно передбачати, що передається тільки головна річ.
2.7. Складові частини речі - це такі частини, які конструктивно пов'язані з річчю, при їх відокремленні річ утрачає своє першочергове призначення. Річ можна розглядати як самостійний об'єкт, річ може бути частиною іншої складної речі, складовою частиною цієї речі. Окремі предмети, які входять до її складу, не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
Правове значення відокремлення складових частин речі полягає в тому, що вони виступають предметом цивільного обороту як єдине ціле. На окремі складові частини речі право власності може виникнути тільки в тому випадку, коли ця річ як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин перестане існувати. Так, будинок, який складається із багатьох цеглин у загальному випадку є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, його складові частини - цеглини, стають окремими об'єктами зазначених відносин після руйнування будинку.
2.8. Продукція, плоди та доходи - це приріст майна, отриманий від його використання. У статті 189 ЦК записано, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.
Плоди - це результат органічного розвитку самої речі (приплід тварин, урожай). Доходи - це те, що приносить річ, перебуває в експлуатації, цивільному обороті (орендна плата, плата за комунальні послуги).
Відповідно до положень частини 2 статті 189 ЦК продукція, плоди й доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наприклад закон установлює виключення із загального правила приналежності доходів власнику речі у випадку віндикації цієї речі у сумлінного володільця.
3. Захист майнових прав на речі та специфіка цих засобів стосовно нерухомого майна.
Особливості речево-правового захисту полягають перш за все в тому, що вони забезпечуються за допомогою речових позовів.
Речево-правовий захист ще називають абсолютним, підкреслюючи при цьому, що власник речі може отримати захист від будь-якої особи, яка порушує його право.
Нового змісту набуло регулювання речових правовідносин у ЦК, який набирає чинності з 01.01.2004 року. Мова йде не лише про зміну системи та с и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.