На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Загальн пдходи до формування портфелю об'єктв права нтелектуальної власност. Послдовнсть формування портфелю ОПВ на пдприємств. Запобгання передчасному розкриттю винаходв. Процедури та полтика компанї в галуз нтелектуальної дяльност.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 03.08.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Роль інтелектуальної власності в управлінні підприємством

Нове покоління керівників бізнесу, що нині приходить до влади, розцінює інтелектуальну власність як новий базовий складник успішного підприємництва. Правда, такі керівники -- радше виняток, ніж правило. Проте їхні компанії є найуспішнішими. До них належать такі світові лідери, як «Microsoft», «Lucent», «Intel», «Gilette», «Pfizer» та інші. Лідери цих компаній розпочали капіталізацію найбільших і на сьогодні ще не повною мірою освоєних активів -- інтелектуальної власності.
Стратегії й тактики управління інтелектуальною власністю ще не знають більшість західних компаній, тим більше, вітчизняних підприємств. Крім того, більшість директорів українських підприємств помилково відносять інтелектуальну власність до віддаленого майбутнього. Але це не так. Ще не так давно інформаційні технології вважали чимось екзотичним. їм приписували суто технічні функції. Тепер неможливо уявити управління підприємством без застосування таких технологій. Експерти прогнозують, що найближчим часом теж саме відбудеться й з інтелектуальною власністю.
Більшість керівників вищої ланки сьогодні делегують функції управління інтелектуальною власністю патентним підрозділам або юридичним відділам. Проте в сучасних умовах управління інтелектуальною власністю стає однією з основних функцій керівника підприємства.
Належно розроблена патентна стратегія дозволяє компанії:
зайняти сприятливіші ринкові позиції, використовуючи сучасні технології у виробництві своєї продукції та послуг, активізуючи НДДКР, підвищуючи ефективність маркетингу й передбачаючи можливі комерційні і технологічні зміни;
удосконалити фінансову діяльність, виявляючи патентні активи для одержання нових доходів, зменшення витрат і підтримки на належному рівні загальнокорпоративних вартісних оцінок;
- підвищити конкурентність компанії за допомогою застосування в технології обхідних маневрів, використання нових ринкових можливостей і нейтралізації погроз, що виходять від конкурентів. Ось приклад. 54-річний Р. Томан був у минулому головним фінансистом компанії «ІВМ», де агресивний наступ у сфері інтелектуальної власності забезпечив феноменальне зростання ліцензійних роялті на 3300% -- з 30 млн. дол. у 1990 р. до 1 млрд. дол. сьогодні. Важливо наголосити, що цей мільярд у рік надходить у вигляді чистого щорічного доходу, що становить одну дев'яту всіх щорічних прибутків компанії. Для одержання такого ж прибутку іншим шляхом компанії довелося б щорічно продавати продукції ще на 20 млрд. дол. у рік, що становить чверть її загальносвітових продажів. У 1997 p. Р. Томан прийшов до компанії «Хегох». Доти портфель компанії нараховував 8000 патентів. Однак ніхто не міг доволі впевнено сказати, яка частина цих патентів мала будь-яку комерційну цінність. "У результаті компанія одержала в 1997 р. всього 8,5 млн. ліцензійних платежів. У 1998 p. Р. Томан створив спеціальний підрозділ з керування інтелектуальною власністю та призначив першого віце-президента з інтелектуальної власності. За обережними оцінками експертів, стратегія Р. Томана може збільшити ринкову капіталізацію активів компанії «Хегох» на 13% за умов зростання патентних платежів до 60 млн. дол. на рік.
Збільшення портфелю інтелектуальної власності сприяє також зростанню інвестиційної привабливості підприємства. Це збільшення може здійснюватися шляхом залучення працівників з високим творчим потенціалом; накопичення об'єктів права інтелектуальної власності, використання в технології виробництва невідокремлюваних від неї результатів інтелектуальної діяльності.
Зрозуміло, стратегії управління інтелектуальною власністю повинні бути різними для виробництв, які динамічно розвиваються, що потребують стабілізації їхнього бізнесу та підприємств, що перебувають у критичному стані.
Ще одна важлива функція інтелектуальної власності полягає в регулюванні сегментів ринку наукомісткої продукції за допомогою інструментів виключних прав. Пояснимо це на прикладі. Припустимо, що підприємство володіє винаходом, обсяг прав якого обмежується формулою винаходу. Це дає право підприємству бути законним монополістом у цій галузі й забороняти конкурентам робити ге ж саме. Звичайно, це слабкий захист. Великі підприємства, що борються з конкурентами за значні сегменти ринку, повинні мати велику кількість патентів, щоб затвердитися на ринку. Наприклад, фірма «ІВМ» щорічно отримує близько 1000 патентів, витрачаючи на це мільйони доларів. Пакет патентів перетворюється на інструмент регулювання меж сегмента ринку.
У ширшому плані фірма повинна створювати пакет об'єктів права інтелектуальної власності, до якого, крім винаходів, належать промислові зразки, корисні моделі, торговельні марки, комерційна таємниця, об'єкти авторського права та суміжних прав тощо.
1. Формування портфелю інтелектуальної власності на підприємстві

1.1 Загальні підходи до формування портфелю об'єктів права інтелектуальної власності

Портфель ОПІВ -- це пакет патентів та інших охоронних документів, що захищають низку науково-технічних напрямів, у рамках яких створено товарний продукт.
Якщо підприємство випускає широку номенклатуру наукоміс-тких продуктів, то воно повинно мати такий портфель ОПІВ, який повністю захистив би весь перелік наукомісткої продукції, яку випускає це підприємство. Йдеться про правову охорону науково-технічних напрямів, що становлять науково-технічний потенціал підприємства.
Підхід до формування портфелю ОПІВ має ґрунтуватися на відстежуванні всього ланцюга від виникнення ідеї нового товару до його реалізації на ринку. Отже, цей підхід пов'язаний з:
конструктивними та функціональними особливостями створюваної наукомісткої продукції;
особливостями технології виробництва продукції;
обраною технологією продажу на ринку;
формуванням і монополізацією значного сегмента товарного ринку.
У загальному випадку для формування портфелю ОПІВ використовують кілька підходів. Конструкційний підхід пов'язаний з особливостями конструкції виробу, тобто з об'єктами, що належать до пристроїв. Функціональний підхід враховує виконання дій над матеріальними об'єктами, тобто він належить до способу. Технологічний підхід оснований на особливостях виробництва наукомісткої продукції. Підхід з позиції технологій продажів і формування сегментів ринку пов'язаний із захистом продукції фірмовим найменуванням, торговельною маркою, а іноді й географічним зазначенням.
Пояснимо застосування конструкційного та функціонального підходів на прикладі. Припустімо, що одне з вітчизняних виробництв розробляє сучасні комп'ютери, які за низкою характеристик не поступаються світовим аналогам.
Для забезпечення виходу на ринки нової комп'ютерної техніки поставлено завдання сформувати портфель ОПІВ, що захищає розробку за всіма ключовими науково-технічними напрямами при створенні нової моделі комп'ютера.
Результати структурування науково-технічних напрямів наведено на рис. 5.1.
Кожен з цих напрямів може захищатися патентами, свідоцтвами, в режимі комерційної таємниці або сукупністю об'єктів права інтелектуальної власності.
Але цього замало. Захист буде посилений, якщо додати сюди фірмове найменування, торговельну марку, а також додаткові патенти на технологічне обладнання, на якому вироблятимуть окремі вузли комп'ютера. Наприклад, під час виробництва комп'ютерної техніки широко використовується обладнання для виробництва друкованих плат, способи літографії тощо. Якщо таке обладнання та спосіб виготовлення на ньому багатошарових друкованих плат розроблені на цьому підприємстві й суттєво підвищують технічні характеристики цих плат, або зменшують вихід бракованих плат, то вони повинні бути захищені патентами.
Отже, для розглянутого нами прикладу структура портфеля ОПІВ підприємства має наведений далі вигляд.
Під час формування портфелю ОПІВ підприємства необхідно уважно проаналізувати, чи не порушуватимуться чужі права інтелектуальної власності в результаті виробництва та продажу комп'ютерів. Якщо права на будь-які елементи комп'ютера на території, де він виробляється або продається, захищаються конкурентами, то такий комп'ютер не відповідатиме вимогам патентної чистоти і на його виробництво й продаж будуть накладені санкції. Щоб запобігти цьому, необхідно придбати права на використання цього ОПІВ шляхом укладання ліцензійного договору.
Підприємство, що виробляє наукомістку продукцію для того, щоб захистити Й розширити свої позиції на ринку, повинно володіти портфелем ОПІВ, що містить кілька сотень, а може, й тисячі патентів.
На рис. 2 показано тільки «рафіновані» об'єкти права інтелектуальної власності, майнові права на які охороняються спеціальними законами. Неформалізованим, але дуже важливим складником портфелю інтелектуальної власності на підприємстві є інтелектуальний потенціал його творчих працівників. Вважається, що в сучасних умовах успіх бізнесу залежить передусім від інтелектуального потенціалу команди менеджерів. Тому передові фірми витрачають значні кошти на підвищення компетенції своїх творчих працівників, залучення кращих менеджерів з фірм-конкурентів, утримання кращих працівників на своєму підприємстві.
1.2 Послідовність формування портфелю ОПІВ на підприємстві

З урахуванням викладених підходів загальні параметри портфелю ОПІВ підприємства формуються в такий спосіб.
Перший етап. Формується багато науково-технічних напрямів, що цілком перекривають усі напрями, використовувані тією чи іншою мірою в повному технологічному циклі створення великої кількості наукомістких виробів з виходом їх на товарний ринок.
Другий етап. Виявляються області перетинання науково-технічних напрямів, що дублюються при створенні різних зразків техніки.
Третій етап. Оптимізуються сформовані пакети патентів у рамках загального портфелю ОПІВ задля мінімізації кількості патентів у пересічних науково-технічних напрямах.
Четвертий етап. Розробляється загальна стратегія формування портфелю ОПІВ: її основне призначення -- монополізувати низку конкурентних науково-технічних напрямів на інтелектуальному ринку. Монополізація науково-технічних напрямів на інтелектуальному ринку дозволить створити умови для монополізації відповідного сегмента товарного ринку.
П'ятий етап. Формується портфель ОПІВ у рамках розробленої науково-технічної стратегії.
Отже, для забезпечення виходу наукомісткого товарного продукту на ринок необхідно сформувати портфель ОПІВ у вигляді патентів з урахуванням усього технологічного циклу створення наукомісткої продукції. Інакше ризики інвестицій різко зростають.
Істотного зниження інвестиційних ризиків у наукомісткі технології можна досягти лише за умови, якщо виконується наступне правило. Пріоритети патентів, що захищають науково-технічні напрями, повинні бути істотно ранніми або хоча б відповідати початкові кожної технологічної операції виходу наукомісткої продукції на товарний ринок.
Якщо портфель ОПІВ буде занадто великим, то виникнуть проблеми дублювання окремих з них. Тому для упорядкування та спрощення управління ним цей портфель доцільно розділити на спеціалізовані: об'єкти авторського права та суміжних прав; патенти та комерційні таємниці; засоби індивідуалізації. Розподіл доцільно робити в кількох випадках.
По-перше, коли кількість ОПІВ досягне кількох сотень і підприємство починає активно працювати з ними як нематеріальними активами. Різні групи активів працюють з різними об'єктами права інтелектуальної власності, і саме ці групи розроблятимуть стратегію та політику виключних прав, спрямовану на захват відповідного сегмента ринку наукомісткої продукції.
По-друге, така необхідність виникає, коли велика фірма передає частину своїх виключних прав іншій фірмі.
По-третє, коли кілька фірм, що спеціалізуються в розробленні наукомісткої продукції, формують спеціалізовані портфелі ОПІВ, узгоджено працюючи на один загальний сегмент товарного ринку.
Формування портфелю ОПІВ має здійснюватися не стихійно за принципом «чим більше -- тим краще», а на основі виваженої політики виключних прав. На жаль, в Україні існує погляд на ОПІВ як товар, якого треба якомога швидше оцінити й продати. Підтвердженням цього є дані річного звіту Державного департаменту інтелектуальної власності за 2004 рік. За цими даними, із 990 зареєстрованих у Державному департаменті інтелектуальної власності договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності 616 -- це договори про уступку прав. Тобто правовласник відмовляється від будь-яких майнових прав на ці об'єкти і не може використовувати їх у подальшому.
Водночас західні фірми високу прибутковість забезпечують не за рахунок продажу виключних прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а за рахунок отримання прибутку від використання ОПІВ у власному виробництві. Це зовсім інша політика. Ця політика передбачає не стільки захист наукомісткої продукції як такої, а захоплення сегмента товарного ринку. Тобто підприємство має докладати зусилля для того, щоб через монополізацію сегмента ринку шляхом отримання виключних прав усунути з нього конкурентів.
Відзначимо, що високоефективний портфель ОПІВ може бути сформований тільки при реалізації на підприємстві агресивної патентної політики, що ґрунтується на ефективному науково-технічному прогнозуванні та маркетингових дослідженнях.
При формуванні ОПІВ слід також брати до уваги такі обставини. По-перше, ринок України значною мірою монополізований західними транснаціональними компаніями, зокрема й через політику виключних прав. Скажімо, 2004 року в патентному відомстві України зареєстровано 5778 заявок на винаходи, зокрема й 1693 іноземних заявників. Від іноземних заявників у 2004 році надійшло 2433 заявки на торговельні марки, і кількість їх постійно зростає. Зважаючи на те, що, крім поодиноких винятків, вітчизняні підприємства не провадять активної політики з формування портфелів ОПІВ, їхні можливості із завоювання та розширення сегментів ринку наукомісткої продукції суттєво обмежені.
Підприємство повинно мати в своєму штаті експертів, здатних компетентно формувати портфель ОПІВ, який був би строго сполученим з продукцією, що випускається або планується до випуску. Головну увагу при формуванні науково-технічних напрямків і відповідних портфелів ОПІВ слід приділяти підвищенню конкурент-ноздатності продукту виконання вимоги, щоб інші компанії підписували угоди про нерозголошення, перш ніж відбувається розкриття таємниць.
Виконання різноманітних процедур, призначених для запобігання втрати комерційної таємниці, є, можливо, найкращим формальним підтверджувальним кроком, що його компанія готова почати. Наприклад, в одному випадку було визнано, що компанія починала достатні формальні підтверджувальні кроки із захисту своєї комерційної таємниці шляхом підписання службовцями угод, дотримань суворого режиму таємності на підприємстві, обмеження доступу до комп'ютерів.
Якщо не вдатись до таких кроків, це може призвести до втрати комерційної таємниці. Відсутність формальних підтверджувальних кроків для збереження комерційних таємниць можна проілюструвати на прикладі справи корпорації «Motorola» проти корпорації «Fairchild».
Приклад. Відома фірма «Motorola* подала позов проти «Fairchild» і своїх колишніх службовців, що працювали пізніше на «Fairchild», у зв'язку з нечесним заволодінням комерційними таємницями. «Motorola» спочатку заявила про викрадення 140 комерційних таємниць, але пізніше знизила цю кількість до 10. Ці 10 комерційних таємниць стосувалися виробництва двох дискретних транзисторних пристроїв -- пластико-герметичних ТО-92 і ТО-3 з алюмінієвим корпусом.
Показання свідків виявили, що «Motorola» допускала проведення заводських екскурсій по всій виробничій лінії ТО-92. На лінії не було жодних знаків, що попереджають про комерційні таємниці, не давали ніяких попереджень тим людям, що проводили екскурсії. «Motorola» ні від кого не вимагала підписувати заяви або надавати розписки про нерозголошення комерційних таємниць. Службовці «Motorola» іноді навіть пояснювали відвідувачам, як функціонує ця виробнича лінія. Інші свідчення виявили, що «Motorola» дозволяла репортерам з якогось технологічного журналу фотографувати виробничу лінію ТО-92 для статті. Вона демонструвала фільми про цю виробничу лінію на комерційних показах. Багато комерційних таємниць також було розкрито в патентах і публікаціях.
Можливо, найшкідливішим у випадку з «Motorola» було те, що компанія навіть не знала, що саме вона вважає своїми комерційними таємницями. Вона ніколи не мала записів, предметного покажчика або списку, що стосуються її комерційних таємниць.
Ґрунтуючись на цих свідченнях, суд відхилив позов «Motorola», тому що дійшов висновку, що корпорація не зробила жодних спроб, щоб визначити свої комерційні таємниці та захищати їх.
Політика та процедури в сфері охорони комерційної таємниці необхідні ще й для того, аби підтвердити, що компанія правильно визначає й документує свої комерційно значущі таємниці, починає формальні підтверджувальні кроки до їх збереження. Як ми бачили, це може дуже знадобитися в судовому розгляді з цього приводу. З'ясувавши існування комерційної таємниці, суд проведе дослідження на предмет незаконності заволодіння комерційно значущим секретом іншою компанією. Вважається, що компанія нечесно заволоділа таємницею, якщо використовувала для цього протизаконні засоби.
Нечесне заволодіння комерційною таємницею припускає такі дії, як крадіжка, підкуп службовця заради розкриття комерційно значущого секрету, шахрайство, електронне шпигунство й інші дії, наприклад, порушення контракту.
Чесні засоби розкриття службової та комерційної таємниць є такими:
розбирання виробу;
незалежне відкриття;
відкриття після публічного розсекречення, зробленого власником комерційної таємниці. У пошуку відповіді на питання, чи використовувала компанія чесні або нечесні засоби, суд з'ясовує, як обвинувачувана компанія фактично довідалася про комерційно значущий секрет, а не як вона могла б про нього довідатися.
Приклад. Винахідник на ім'я Чарльз Сайкс зробив значне вдосконалення електричного інструмента, що використовується для зрізання трави та бур'янів. Винахід полягав у заміні металевого леза нейлоновою ліскою, що складається з однієї нитки. Сайкс погодився продемонструвати свій винахід компанії «McGraw-Edison» -- виробникові різальних інструментів. Перш ніж він це зробив, Сайкс змусив «Mcraw-Edison» підписати конфіденційну угоду про Нерозголошення, що забороняє публічне розкриття його таємниці протягом двох років.
Компанія «McGra\v-Edison» продемонструвала інтерес до інструмента, тому що її власна модель ще не планувалася для виходу на ринок протягом найближчих двох років. Однак через два тижні «McGraw-Edison» інформувала Сайкса про те, що її власний товар готується до виходу на ринок через кілька місяців. Компанія запропонувала Сайксу невеликі роялті за його внесок, але він відхилив цю пропозицію. Через кілька місяців компанія «McGraw-Edison» випустила на ринок різальний інструмент, що використовує нейлоновий моношнур, такий самий, як у пристрої Сайкса. Він подав позов на компанію за використання його комер и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.