На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Поняття процесуальних строкв та їх значення у кримнальному процес. Строки проводження слдчих процесуальних дй та порядок їх обчислення. Продовження строкв досудового слдства. Поняття види судових витрат. Вдшкодування судових витрат.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 08.08.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
План

1. Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі;
2. Строки провадження слідчих і процесуальних дій та порядок їх обчислення;
3. Продовження строків досудового слідства;
4. Поняття і види судових витрат;
5. Процесуальний порядок відшкодування судових витрат.
Вступ
Справедливість кримінального процесу, забезпечення прав людини неможливі без дотримання встановлених законом строків на відповідну процесуальну дію. Вони дисциплінують суб'єктів кримінального судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу кримінально-процесуальну дію або без їх дотримання в кримінальному судочинстві виникнуть свавілля і хаос, масові порушення прав людини. Передбачені кримінально-процесуальним законом строки процесуальних дій мають надзвичайне значення в плані захисту особи від обвинувачення. Саме у зв'язку з цим міжнародно-правові акти з прав людини акцентують на дану обставину особливу увагу мiжнародного спiвтовариства. У п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (1950р.) передба-чено: «кожна людина при визначеннi її громадянських прав i обов'язкiв або при висуненнi проти неї будь-якого кримiнального обвинувачення має, право на справедливий i вiдкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним i безстороннiм судом, створеним вiдповiдно до закону». Тiєю ж статтею (п.3в) встановлено, що кожна людина, обвинувачена у вчиненнi кримiнального злочину, має право «мати достатньо часу i можливостей для пiдготовки свого захисту».
Як ми бачимо питанню процесуальних строкiв придiляється особлива увага з боку мiжнародних органiзацiй i мiжнародного спiвтовариства, тому українськi законодавцi повиннi прислуховуватися до думки цих органiзацiй, а також враховувати особливостi провадження по кримiнальним справам в нашiй країнi. В своїй курсовiй роботi я спробую розкрити поняття строкiв, їхнi види, особливостi, проблеми продовження строкiв.
Другою частиною моєї роботи є питання судових витрат, порядок i проблеми їх стягнення.
Стягнення судових витрат - не додатковий зaxiд покарання за вчинений злочин. Не є воно i цивiльно-правовим заходом, оскiльки ст'ягнення витрат вiдбувається не за договором чи цивiльно-правовим зобов'язанням. Пiд судовими витратами розумiють витрати органів дізнання, досудового слiдства та суду пiд час здiйснення ними провадження в тiй або iншiй справi, профiнансовані з державного бюджету, тобто фактично витрати держави.
Слiд враховувати i безпосередню причину їx виникнення: судові витрати виникають у результатi здiйснення кримiнального судочинства, а не в результатi злочину.
1. Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі;

Критерiй розумного строку - поняття суб'єктивне i залежить вiд того, яка справа розглядається. Європейська комiсiя з прав людини та Європейський суд з прав людини, вирiшуючи, чи виконано вимогу щодо розумного строку, бере до уваги тaкi фактори, як складнiсть справи, пiдхiд властей до її розгляду, особливi обставини, що можуть, виправдати продовження проuесу її розгляду. Разом з тим в однiй iз справ суд вiдхилив аргументи стосовно того, що брак персоналу та загальнi адмiнiстративнi проблеми є достатнім виправданням недотримання критерiю розумного строку. Європейський суд, не визначив час або перiод, який вважається необхiдним i справедливим часом для розгляду справи у судi, оскiльки це залежить вiд її складностi, вiд дiяльностi та поведiнки вcix суб'єктiв кримiнального процесу. Судочинство має бути справедливим, i вимога справедливостi, чесностi стосується вciєї про-цедури, в тому числi й часу, потрiбного для розгляду справи. На мовi міжнародних документiв розумний строк кримiнально-процесуальної дії - це той строк, який забезпечує надiйний захист законних iнтepeciв потерпiлої сторони, iнтepeciв правосуддя, а також забезпечує пiдоз-рюваному, обвинуваченому, пiдсудному i засудженому реальну можливicть використати вci передбаченi законом засоби захисту вiд обвинувачення ( 8; с.16 ).
В багатьох кpaїнax cвiту кримiнально-процесуальний закон не завжди детально регламен-тує строки виконання слiдчим, суддею, прокурором кожної процесуальної дії, зазначаючи, що вони повиннi виконуватися в розумнi строки. Таким чином, закон розраховує на високомо-ральнiсть i високу поряднiсть суб'єктiв судочинства, не спонукає їx до бюрократизму i фор-мальностi. Слiдчий в такому випадку не може пояснювати потерпiлому свою бездiяльнiсть в абсолютно простiй справi тим, що у нього ще є передбачений законом строк, а повинен дiяти швидко, щоб виправдати довiру закону як до розумної i порядної особи.
Правове поняття cтроків у кримiнальному процесi визачається тiєю роллю, яку вони виконують у регулю-ваннi процесуальної дiяльностi учасникiв процесу. Кож-нa норма процесуального закону є певною процесуаль-ною гарантiєю. В кримiнально-процесуальнiй науцi пiд процесуальними гарантiями розумiють передбаченi кримiнально-процесуальним законодавством засоби забезпе-чення досягнення завдань кримiнального судочинства i охорони прав та законних iнтepeciв ociб, якi беруть участь у ньому.
Встановленi правила про строки є нормами закону, пе-реконатись у цьому ми можемо проаналiзувавши змiст, мету та структуру тих кримiнально-процесуальних норм, до яких є вказiвка про додержання вiдповiдного строку.
Процесуальний строк обов'язково пов'язаний з якою-небудь процесуальною дiєю або сукупнiстю дiй. Це пояснюється тим, що строки в кримiнальному процесi застосо-вуються не iнакше як засiб регулювання процесуальних вiдносин, що складаються з окремих дiй осiб, якi беруть участь у процесi. Тому в бiльшостi випадкiв вимога щодо додержання строкiв визначається одночасно з вимогою про здiйснення самої дії.
Змiст будь-якої правової норми визначається метою, для досягнення якої її встановлено. У тих випадках, коли за-кон передбачає вимогу про додержання вiдповiдного строку з метою вiдповiдної правової норми є забезпечення своєчасності дiй вчинення тiєї чи iншої дiї. Наприклад, передбачаючи обов 'язок органу дiзнання, слiдчого, прокурора, судді або суду приймати заяви та повiдомлення, про здiйснений злочин або про злочин, який пiдготовлюють, та прийняти рiшення, закон ,має на меті забезпечити розгляд вiдповідним органом, кожного повiдомления і заяви про злочин. Встановлюючи у даному випадку строк, закон має на меті забезпечити своєчасний розгляд, заяви, чи повiдомлення. Забезпечуючи, пiдозрюваному право давати показання, закон встановлює обов'язок слiдчого або особи, яка провадить дiзнания, негайно допитати пiдозрюваного пiсля його затримання або обрання до нього запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту. Якщо неможливо провести допит негайн, то, пiдозрюваний повинен бути допитаний не пiзнiше двадцяти чотирьох годии пiсля йогo затримання (ч. 2 ст. 107 КПК). У даному разi строк повинен забезпечити своєчасний допит пiдозрюваного а також свочасну, перевiрку обставин, що були пiдставою для затримання особи. В цьому розумiннi строк допиту затриманого є однією з гарантiй його прав та законних iнтepeciв.
Отже, процесуальнi строки в кримiнальному процесi є рiзновидом правових засобів спрямованих на забезпечення правильного здiйснення, по кожнiй кримiнальнiй справі завдань судочинства, тобто рiзновидом процесуальних гарантiй. Цей висновок має принципове значення для правильного розумiнння i застосування кожної норми закону, яка мiстить вимогу про додержання визначеногo строку.
У кримiнальному процесi не всі процесуальнi, дiї регламентованi за допомогою строків. Haдмipнe регулювання процесу строками перешкоджатиме здiйсненню органами дiзнання, досудового слiдства, прокуратури та судом cвoїx функцiй. Ці мiркування обумовили рацiональне використання в кримiнальному процесі такого правового засобу, яким є процесуальний строк. Закон не обмежує тривалiсть часу провадження бiльшостi слiдчих дiй (допиту, обшуку,виїмки тощо), в деяких випадках передбачаються альтeрнативнi строки ( три- і десятидобовий для вирішення питання про порушення кримінальної справи ) та строки умовні, тобто ті, які не є категоричними та можуть бути продовжені при визначених умовах у встановленому законом порядку (строки провадження розслідування і строки тримання під вартою при розслідуванні справи).
В iнших випадках в iнтересах найбiльш вдалого здiйснення завдань кримiнального судочинства, а також з метою охорони прав та законних ітересiв учасникiв процеcy в законi встановлені жорсткi та категоричнi строки для здiйснення визначених процесуальних дiй.
У кримiнально-процесуалъному правi є багато норм, якi за своєю, спрямованістю i юридичною природою близькi до норм, що встановлюють строки. Йдеться про норми закону, що містять вимогу негайногo здійснення тiєї чи iншої дiї, передбаченої законом. Вимога „негайності” є бiльш жорсткою, порiвняно зi строком, умовою здiйснення визначеної процесуальної дiї. В стадiї досудового слiдства закон вимагає негайного повiдомлення прокурора органом дiзнання про виявлений злочин i розпочате дізнання (ст. 103 КПК); допиту обвинуваченого (ст. 143 КПК); початку розслiдування по порyшенiй кримiнальнiй справi (ст. 113 КПК).
3азначенi вимоги закону зi строками об'єднує тe, що вони, як i строки, обмежують часом здiйснення тi чи iншi процесуалънi дiї.
Вiдмiннiстъ їх вiд строкiв полягає в тому, що вони встановлюють визначений перiод часу i потребуютъ, мiнiмальної перерви в часi мiж рiзними процесуальними дiями. Ця вiдмiннiсть не перешкоджає розглядати вимоги негайного здiйснення тих чи, iнших дiй як однорiднi процесуальнi строки.
Аналiз процесуальних строків щодо їх безпосередньої спрямованостi дає пiдстави для такого подiлу:
1) строки, як гapaнтії швидкостi судочинства;
2) строки, як гарантiї прав та законних iнтересiв учасникiв процесу;
3) строки, як гарантiї здiйснення прокурорського нагляду за додержанням законiв при провадженнi розслiду-вання ( 7; с.186 ).
Цей подiл деякою мiрою є умовним. Встановленi в законі строки, як і iншi процесуальнi гарантiї маютъ бага-тостороннiй характер i залежно вiд того, в якому аспектi їx розглядати можуть бути вiдесенi до того чи iншогo виду гарантiї. Нaприклад, строки, спрямованi на забезпечення швидкостi вирiшення кримiнальної справи можна розглядати як гарантiї прав та законних iнтересiв обвинуваченого, потерпiлого та iнших учасникiв процесу. Встановленi законом строки розгляду суддею скарги на постанову органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття справи (не пiзнiше п'яти днiв, а у разi складності справи - десяти днiв з дня надходження закритої справи до суду тaкож спрямованi на забезпечення не тiльки законних прав та iнтересiв заiнтересованої особи, а й додержання при провадженні по справi основних принципiв кримiнального процесу: законностi, справедливостi, здiйснення правосуддя виключно судом, всебiчного, повного й обєективного дослiдження обставин справи, тощо.
До першого виду процесуальних строків, тобто гарaнтiй швидкоcтi здiйснення завдань кримiнального судочинства, слiд вiднести строки вирiшення питання про порушення кримiнальної справи, здiйснення окремого доручення і вибору обвинуваченим захисника, провадження дiзнання та досудового слiдства, розгляд прокурором справи, яка надiйшла йому з обвивувальним висновком, вирiшення питання про визвання обвинуваченого до суду при попе-редньому розглядi справи суддею, оскарження вирокiв.
Гарантiями прав та законних iнтересiв учасникiв про-цесу служать строки затримання i допиту пiдозрюваного, застосування до пiдозрюваного примусових засобiв до пред'явлення обвинувачення i допиту обвинуваченого тримання обвинуваченого пiд вартою, розгляд скарг, заяв про вiдводи, вручення обвинуваченому копiї обвинувальвого висновку (другий вид процесуальних стpоків).
До третього виду процесуальних строків - гарантiй здійснення, прокурорського нагляду за додержанням законів при проваджені розслідування - можна віднести строки повiдомлення прокурора по виявленому злочину i початку дiзнання i досудового слiдства, направлення йому копiй постанов про порушення кримiнальної справи, прийняття слiдчим справи до свого провадження повiдомлен-ня прокурора про затримання особи.
Такий розподiл встановленних кримiнально-процесуальним законом строків найбiльш точно вiдображає їх юридичну природу.
Важливо не тiльки пpавильно, а й швидко розглянути кри-мінальну справу i своєчасно виконати прийняте рiшення.
Одним iз засобiв забезпечення достатньо швидкого судочинства є встановлення процесуальних строків його провадження.
Процесуальний строк у широкому розумiннi - це встановлений час для здiйснення вiдповiдних процесуальних дiй.
Розслiдування починається тiльки пiсля порушення кримiнальної справи, проте як виняток до порушення кримiнальної справи дозволяється провадження однiєї слідчої дiї-огляду мiсця подiї.
В юридичнiй лiтературi неодноразово обговорювалось питання щодо доцiльностi законодавчого дозволу виконувати до порушення, кримiнальної справи не тiльки огляд мiсця подiї, а й iншi слiдчі дiї накладення арешту на кореспонденцiю та зняття iнформацiї з каналiв зв'язку, освiдування, призначення експертизи тощо. Однак цю проблему в законодавчому порядку в повному обсязi ще не вирiшено, хоч практика наполягає на цьому.
У червнi-липнi 2001 р. Верховна Рада України вiдповiдно до Програми правової реформи прийняла проекти законів, якими внесено iстотнi змiни та доповнення до КПК Украї-ни. Наприклад, ст. 187 КПК, яка регулює питання накладання арешту на кореспонденцiю i зняття iнформaцiї з каналів зв'язку, було змiнено вiдповiдно до потреб практики.
Kpiм того, КПК доповнено новою нормою (ст. 187'), що визначає процесуальний порядок огляду i виїмки кopeспонденцiї та дослiдження iнформацiї, знятої з кaнaлiв зв'язку. Згiдно з цими новелами тепер зазначену слiдчу дiю з метою запобiгти злочину може бути застосовано до порушення кримiнальної справи.
Велике значення на початку розслiдування має акт прийняття справи до свого провадження. Якщо в aктi порушення кримiнальної справи є рiшення компетентного державного органу щодо початку розслiдування, то саме акт прийняття справи до свого провадження є тим документом, що визначає, який саме орган здійснюватиме судове провадження. У бiльшості випадкiв тiльки пiсля прийняття справи вiдповiдним органом, до свого провадження і починається розслідування.
2. Строки провадження слідчих і процесуальних дій та порядок їх обчислення;

В багатьох кpaїнax cвiту кримiнально-процесуальний закон не завжди детально регламен-тує строки виконання слiдчим, суддею, прокурором кожної процесуальної дії, зазначаючи, що вони повиннi виконуватися в розумнi строки. Таким чином, закон розраховує на високомо-ральнiсть i високу поряднiсть суб'єктiв судочинства, не спонукає їx до бюрократизму i фор-мальностi. Слiдчий в такому випадку не може пояснювати потерпiлому свою бездiяльнiсть в абсолютно простiй справi тим, що у нього ще є передбачений законом строк, а повинен дiяти швидко, щоб виправдати довiру закону як до розумної i порядної особи.
Кримiнально-процесуальне законодавство України повинно максимально орiєнтувати слiдчих, дiзнавачiв, прокурорiв i суддiв на аналогiчну поведiнку, разом з тим враховувати ментальнiсть нашого народу i бути реальним.
Розглянемо, чи дотримуються в Україні строки, передбаченi КПК, при розслiдуваннi i судовому розглядi кримiнальних справ, чи є цi строки «розумними» для забезпечення прав i свобод людини. Вiдповiдно до Закону України вiд 15 грудня 1992 р. «Про статус суддiв» (ст. 6) останнi зобов'язанi при здiйсненнi правосуддя дотримуватися Конституції та законiв України, забезпечувати повний, всебiчний та обєктивний розгляд судових справ з дотриманням вста-новлених законом cтpoків. На необхiднiсть своєчасного та якiсного розгляду судових справ звернув увагу суддiв Пленум Верховного Суду України вiд 1 квiтня 1994 р. № 3 «Про строки розгляду судами України кримiнальних i цивiльних справ». У п. 1 постанови пiдкреслено, що навмисне порущення процесуального закону чи несумлiннiсть, якi спричинили несвоєчасний розгляд i тяганину при розглядi справ та iстотно обмежили права i законнi iнтереси громадян, слiд розглядати з урахуванням конкретних обставин як неналежне виконання професiйних обов'язкiв суддi ( 3; пункт 1 ).
Як передбачає ст. 2 КПК,. завданням кримiнального судочинства є швидке i повне розкриття злочинiв, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до вiдповiдальностi i жоден невинний не був покараний.
Кримiнально-процесуальним законодавством регламентуються строки розгляду заяв i повiдомлень про злочини, провадження дiзнання, розслiдування справ, тримання обвинуваче-ного пiд вартою, вiддання його до суду, призначення справи до розгляду, ознайомлення з протоколом судового засiдання, призначення cправ до розглядув в касацiйнiй iнстанцiї та проведення ряду iнших дiй. Зокрема, вiдповiдно до вимог ст. 97 КПК прокурор, слiдчий, орган дiзнання або суддя зобов'язанi приймати заяви і повiдомлення про вчиненi або пiдготовлюванi злочини i не пiзнiше триденного строку винести вiдповiдне рiшення. Коли необхiдно перевiрити заяву або повiдомлення про злочин до порушення справи, така перевiрка здiйснюється про-курором, слiдчим або органом дiзнання в строк не бiльше десяти днiв шляхом вiдiбрання пояснень вiд окремих громадян чи посадових осiб або витребування необхiдних документiв.
На перший погляд три та десять днiв достатнi для розв'язання питань, пов'язаних з порушенням кримiнальної справи. Але це тiльки на перший погляд. Даний закон не враховує реалiй життя. В багатьох випадках заяви про злочини, особливо господарчi, фiнансовi, вима-гають грунтовних ревiзiй, аналiзу господарчої дiяльностi. Для їx проведення потрiбнi мiсяцi. Iнодi документи, необхiднi для розв'язання питання про пiдставнiсть чи безпiдставнiсть заяви про злочин, потрiбно витребувати з iнших peгіонів, iнших країн. Все це вимагає часу i терпiння, розумного пiдxоду.
Згiдно iз ст. 108 КПК у справi про злочин, що не є тяжким, дiзнання провадиться у строк не бiльше десяти днiв, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. При чому цей строк є остаточним i не може бути продовженим. У вказаний час органи дiзнання зобов'язанi вжити необхiдних оперативно-розшукових заходiв з метою виявлення всix ознак злочину i вcix осiб, що його вчинили; до виявлення cвідків i потерпiлих осiб, причетних до вчинення злочину, встановлення мiсць зберiгання предметiв i документiв, важливих для слід-ства i суду, вправi затримати пiдозрюваного у вчиненнi злочину, провести його допит, а оскiльки пiдозрюваний має право на захисника, то забезпечити виконання закону в цiй частинi. У зв'язку з тим, що строки для розгляду заяв i повiдомлень про злочини та проведення дiзнання дуже стислi, на практицi вони нерiдко порушуються. Бiльш того, iнодi затримуються особи, непричетнi до вчинення злочину, помiщаються в iзолятори тимчасового тримання, а, отже, незаконно позбавляються волi. Всупереч вимогам ст. 106 КПК протоколи про затримання таких осiб не завжди складаються. Все це призводить до порушення прав i свобод людини i громадянина.
3гiдно з ч. 1 ст. 120 КПК досудове слiдство у кримiнальних справах повинно бути закiнчено протягом двох мiсяцiв. У цей строк включаєтъся час з моменту порушення кримiналъної справи до направлення її прокурору з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходiв медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справi.
Строки, встановленi КПК обчислюються годинами, добами (днями) i мiсяцями. При обчисленнi строкiв не беруться до уваги, той день, i та година, вiд яких почи-наєтъся строк. При обчисленнi строку добами, строк закi-нчуєтъся о 24 годинi останньої доби. Якщо вiдповiдну дію належить провести в органах дiзнання, досудового слiдства або в судi, то строк закiнчується у встановлений час закiн-чення робочого дня в цих установах.
При обчисленнi стpокiв мiсяцями строк закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця.
Переважна бiльшiсть встановлених у кримiнально-процесуальному законі строкiв обчислюється добами, особливо на стадіях порyшення кримінальної справи та досудового слiдства. Наприклад, при порyшеннi кримiналъної справи орган дiзнання i слiдчий зобов' язaний не пiзнiше доби направити прокуроровi копiю постанови про порушення кримiнальної справи та прийняття її до свого провадження або про відмову в порyшенні такої справи (п. 2 ст. 100 КПК).
У деяких випадках закон встановлює негайний i погодинний строк для вчинення певнoї процесуалъної дiї. Такий строк, наприклад, встановлений для розшуку обвинуваченої особи, яку розшукували i щодо якої обрано як запобiжний захiд тримання пiд вартою. При затриманнi такого обвинуваченогo орган розшуку негайно доповiдає про це прокуроровi за мiсцем затримання. Прокурор зобов' заний в таких випадках протягом двадцяти чотиръох гoдин перевiрити чи дiйсно затриманий є тiєю особою, яка розшукується, i, впевнившись у наявностi законних пiдстав для apeштy, дає санкцiю на вiдправлення заареш-тованого етапом до мiсця провадження слiдства (ч. 3 ст. 139 КПК). В такому самому порядку проводиться допит пiдозрюваного, якщо до ньогo було обрано запобiжнпий захiд у виглядi взяття пiд варту, а при неможливостi негайного допиту - не пiзнiше двадцяти чотирьох годин пiсля затримання (ч. 2 ст. 107 КПК).
Стаття 89 КПК, яка встановлює взагалi порядок обчислення строків при провадженнi по кримiнальнiй справi, мiстить вказiвку щодо обчислення cтpoків, закiнчення яких припадає на неробочий день - останнiм днем строку вважається наступний робочий день. Якщо закiнчення строку, який обчислюється мiсяцями, припадає на той мiсяць, який не має вiдповiдногo числа, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.
Необхiдно додати, що строк не вважається пропущеним якщо скаргу або iнший документ здано до закiнчен-ня строку на пошту, а для ociб, що тримаються пiд вартою, якщо скаргу або iнший документ здано aдміністрацiї мiсця досудового ув'язнення.
У кримiнально-процесуальних нормах, якi встановлюютъ строк для виконання певної дiї, часто вказується певний момент, який необхiдно враховувати при обчисленні cтpoкiв. Наприклад, якщо проводити допит обвинуваченого негайно немає можливостi, то вiн повинен бути допитаний не пізнiше доби пiсля пред'явлення йому обвииувачення (ч. 1 ст. 143 КПК). При застосуваннi запобiжного заходу до пiдозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлене не пiзніше десяти дiб з моменту застосування запобiжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'яв-лено запобiжний захiд скасовується (ч. 4 ст. 148 КПК).
Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пiзнiше двox днів з моменту винесення слiдчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого i в будь-якому разi не пiзнiше дня явки обвинуваченого або його приводу(ст. 133 КПК).
Визначення в подiбних випадках моменту для обчис-лення строку обмежує та не усуває дiю загального поряд-ку, обчислення строкiв. Навпаки, цей момент є необхiдним похiдним положенням для правильного обчислення даного конкретного строку, оскiльки він дає можливiсть чітко й точно визначити час чи добу, з якої необхiдно обчислювати строк.
Наприклад, при обчисленнi строку допиту пiдозрюваного не враховується той час, пiд час якого проведено за-тримання, при обчисленнi строку пред'явлення обвинувачення враховуються ті доби, пiд час яких винесено поста-нову щодо притягнення як обвинуваченого тощо. В першому випадку обчислення строку починається з поточного часу, в другому - з наступної доби.
3. Продовження строків досудового слідства;

Як уже зазначалося, досудове слiдство по кримiналь-них справах повинно бути закiнчене не пiзнiше як у дво-мiсячний строк.
Зазначений строк слiдства є умовно максимальним. Це означає, що провадження по будь-якiй кримінальнiй справi повинно бути закінчено у встановлений строк за наявностi для цього реальної можливостi. Однак за необхідностi слідчий зобов'язаний скласти мотивовану постанову щодо продовження строку досудового слідства і передати її прокурору, який за законом має право вирiшити це питання. Отже, встановленi законом строки провадження досудового слiдства мають умовний характер. Встановлюючи їх, законодавець зобов'язує слiдчого на максимально швидке закiнчення справи, не виключаючи, однак, можливостi проведення слiдства в окремих випадках i в довшi строки. Проці окремі випадки йдеться у частинах 2-4 ст. 120 КПК.
До трьох мiсяцiв може бути продовжений строк досудового слiдства районним, мiським прокурором, вiйськовим прокурором apмiї, флотилiї, з'єднання, гарнiзону та пlрирiвняних до них прокурорiв у разi неможливостi закiнlчення розслiдування протягом двох мiсяцiв. Час озна-йомлення обвинуваченого та його захисника з матерiалами кримiнальної справи при обчисленнi строку досудовогo слiдства не враховується.
В особливо складних випадках строк досудового слiдства може бути продовжений прокурором Автономної Респуб-лiки Крим, прокурором областi прокурором м. Києва, військовим прокурором округу, флоту i прирiвняних до них прокурорiв або їx заступниками на підставі мотивованої постанови слiдчого - до шести мiсяцiв.
Далi продовжувати строк досудового слiдства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор або його заступники.
При поверненнi судом справи для провадження додаткового слiдства, а також при вiдновленнi закритої справи строк додаткового слiдства встановлює прокурор, який здiйснює нагляд за слiдством, в межах одного мiсяця з моменту прийняття справи до свого провадження. Продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.
Однак правила продовження строків досудового слiдства нe поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебiг строку слiдства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.
На практицi виникає багато спiрних питань щодо законності та конституцiйностi порядку продовження строк-у досудовогo слiдства. Тому суб'єкт права на конститyцiй-не подання - Верховний Суд України - звернувся до Конститyцiйного Суду Укрaїни з клопотанням щодо кон-ституцiйностi положень ст. 120 КПК, оскiльки фактич-но граничнi строки досудового слiдства ст. 120 КПК Ук-рaїни не визначено, а тому виникає питання, протягом, якого часу може проводитися досудове слiдство.
У листi Голови Верховної Ради України до Конститyцiйного Суду України зазначається, що „з огляду на те, що продовження строку досудового слiдства понад шість мiсяцiв може здiйснюватися лише у виняткових випад-ках та у разi вчинення особливо небезпечних злочинiв тiльки Генеральним прокурором України або його заступ-ником, а також те, що ст. 55 Конститyцiї Укрaїни вста-новлює можливiсть оскарження до суду такого рішення найвищих посадових осiб opгaнів прокуратури, можна зробити висновок, що положения ч. 3 ст. 120 КПК Украї-ни вiдповiдають Конститyцiї Укрaїни”.
Глава Адмiнiстрацiї Президента Укрaїни за доручен-ням Президента Укрaїни повiдомив Конституцiйний Суд України про те, що застосування ч. 3 ст. 120 КПК України „не суперечить статтям 8, 55, 64 Конституцiї України, оскiльки забезпечується обов'язком органу дiзнання, слiдчого, прокурора i суду додержувати конституцiйнi вимоги, якi гарантують громадянам доступ до правосуддя i судовий захист, ураховуючи також положення мiжна-родно-правових aктів, що закрiплюють право кожного на розгляд його справи в розумнi строки i без невиправданої затримки (п. 1 ст.6 Конвенцiї про захист прав людини та основних свобод, пiдпyнкт „с” п. 3 ст. 14 Мiжнародногo пакту про громадянськi i полiтичнi права).
Miністерство юстицiї Укрaїни, Генеральна прокурату-ра України, Служба безпеки Україии, Мiнiстерство внутрiшнiх справ України, податкова мiлiцiя Державної податкової адмiнiстрацiї України, Центр порiвняльного права при міністествi юстицiї Укрaїни вважають, що положення ч. 3 ст. 120 КПК України є конститyцiйними. Однак Спiлка aдвoкaтiв України дiйшла протилежного висновку. Немає єдиної точки зору щодо конституцiйностi цiєї норми Закони i серед науковцiв.
Предметом розгляду Конституцiйним Судом України у цiй справi є перевiрка на вiдповiднiсть Конституції України (конституцiйностi) положень ч.3 ст. 120 КПК України щодо невизначеностi граничного строку досудового слідствa, вирiшуючи якi Конституцiйний Суд Укрaїни виходить з такого, що вiдповiдно до п. 14 ч. 1 СТ. 92 Конституції України судочинство, органiзацiя i дiяльнiсть прокуратури, оpгaнів дiзнання i слiдства, a відтaк i строки досудового слiдства визначаються виключно законами.
У КПК України цi строки встановлено ст. 120, яка як зазначалося, передбачає, що досудове слiдство повинно бути закiнчено протягом двох мiсяцiв i продовжено до трьох i шести мiсяцiв. Далi продовжувати строк досудового слiдства можливо лише у виняткових випадках.
Отже, законом встановлено загальне правило - досу-дове слiдство повинно бути закiнчено протягом двох мiсяцiв, а продовження цього строку є винятком з цього правила. Додержання cтpoків слiдства є однiєю з умоввиконання завдань швидкогo i повного розкриття злочинів.
Строки досудовоro слiдства вiдповiдно до мiжнародних договоpiв України повиннi бути розумними. Статтею 14 Мiжнародного пакту про громадянськi і політичнi права 1966 року передбачено, що кожен має право при розглядi будь-якого пред'явлевого йому Кримiнальногo обвинува-чення бути судимим без невиправданої затримки (пiдпункт „с” пункту 3).
Згiдно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року кожен при вирішенні питання щодo його цивiльних прав та обов'язкiв або при встановленнi обгрунтованостi будь-якого кримiнальногo обвинувачення, висунутого проти ньогo, має право на справедливий i вiдкритий розгляд упродовж розумного строку неза-лежним i безстороннiм судом, встановленим законом.
Поняття „розумний строк досудовогo слiдства є оцiночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретно-му випадку з огляду на сукупнiсть ycix обставин вчинення i розслiдування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слiдства залежить вiд багатьох чинників, включаючи обсяг i складнiсть справи, кiлькiсть слiдчих дiй, число потерпiлих та свiдкiв, необхiднiсть проведення експертиз та отримання висновкiв тощо.
Однак за будь-яких обставин строк досудового слiдства не повинен перевищувати меж необхiдностi. Досудове слiдство повинно бути закiнчено у кожнiй справi без порушення права на справедливий судовий розгляд i права на ефективний засiб захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенцiї про захист прав людини та основних свобод.
Отже, пiдстав для визнання таким, що не вiдповiдає Конституцiї України (неконститyцiйним), положення ч. 3 ст. 120 КПК України про можливість продовження стро-ку досудового слiдства лише у виняткових випадках не-має, тому Конституцiйний Суд України вирiшив визнати такими, що вiдповiдають Конституцiї України (є консти-туцiйними), положення ч. 3 ст. 120 КПК України про можливiсть продовження строку досудового слiдства лише у виняткових випадках.
Для продовження строку слiдства слiдчий виносить мотивовану постанову. Якщо виникає необхiднiсть одночасного продовження строку слiдства й тримання обвинуваченого пiд вартою, складається єдина постанова „Про порушення клопотання про продовження строку досудового слiдства й утримання обвинуваченого пiд вартою. Така постанова повинна вiдповiдати вимогам ст. 130 КПК, а також положенням вiдомчих aктів щодо цього питання.
Продовження строку розслiдування необхiдно вирiшyвати у вiдповiдних iнстанцiях завчасно, оскiльки для вирiшення цього питання потрiбен час не тiльки начальнику слiдчого пiдроздiлу, а й прокуроровi.
Щодо трактування закону про продовження строків розслiдування серед правознавцiв та практичних прaцiвникiв виникають певнi розбiжностi. Деякi автори вважа-ють, що при вирiшеннi питання щодо продовження стро-ку слiд виходити iз загальної тривалостi використаного на розслiдування по справi часу, за винятком того перiоду, коли справа перебуває у прокурора i в судi чи в apxiвi у зв'язку з її закриттям.
Враховуючи це, необхiдно визначати, до якого проку-рора слiд звертатися iз клопотанням щодо продовження строку розслiдування. О. Я. Дубинський зазначав, що якщо в законi вказується те, що певнi процесуальнi дії повиннi бути виконанi „на загальних пiдставах”, то при цьому мається на увазi неускладнена, початкова для правовідносин, що розглядаються, ситуацiя. Якби законодавець вважав за необхiдне встановити iнший порядок про-довження строку дос и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.