На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


научная работа Вивчення концепцй, засад (рвнсть, гласнсть) та системи (суди мсцев, апеляцйн, Касацйний, вищ спецалзован, Верховний ) правосуддя. Процедура призначення органв судочинства. Конституцйн принципи та правов норми системи юстицї України.

Информация:

Тип работы: научная работа. Предмет: Правоведение. Добавлен: 22.01.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ
Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін
НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА
Судова влада в Україні: захист прав громадян, чи дискредитація системи правосуддя
Керівник роботи С.О. Топалова
Старший викладач
Студент факультету
Банківської справи,
Обліку і фінансів,
ІІ курсу, групи 27-ОА,
Спеціальності
"Облік і аудит" Т.В. Кущ
ХАРКІВ - 2008
ЗМІСТ
Вступ
Розділ I. Інститути правосуддя в системі органів державної влади
1.1 Призначення органів правосуддя. Зміст самого поняття
1.2 Організація діяльності судової влади. Принципи, що забезпечують її незалежність, гарантують рівність всіх перед законом
Розділ II. Специфіка функціонування судової влади в Україні
2.1 Організація діяльності органів правосуддя ( конституційні
принципи, правові норми)
2.2 Реальний стан правосуддя в державі
2.3 Причини негативізму в системі правосуддя і шляхи його подолання
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
З проголошенням незалежності України, реформою її політичної системи, появою нових форм власності, виникненням нових економічних відносин, демократизацією суспільства, гостро виникає потреба правової держави з верховенством закону в усіх сферах громадського життя. Кожен громадянин повинен безумовно поважати й виконувати закони держави. Контроль за дотриманням законів покладено в Україні на правоохоронні органи, які включають в себе органи дізнання, слідчі підрозділи, органи прокуратури, суддю та суд. На суд та суддю покладено забезпечення правових гарантій суб'єктів процесу та контролю за дотриманням законів. Особливу увагу приділено процесам винесення суддею вироку, застосування справедливого покарання, щоб винна особа була покарана, а не винну не було притягнуто до кримінальної відповідальності. Ці правові положення уособлюються в незалежній діяльності суду.
Найвищою соціальною в державі є людина, її життя, здоров'я, недоторканість, безпека. Отже, саме людина головним ключовим елементом у системі правосуддя, задля її блага та інтересів воно і здійснюється. Але це не стосується України, бо тут правосуддя майже відсутнє , хоча це дуже ретельно приховується.
Метою моєї наукової роботи є виявлення та дослідження основних причин відсутності правосуддя у нашій державі, недовіри підлеглого до становлення судової влади. А також, як це можна подолати, задля того, щоб судді і працівники прагнули і досягли того, щоб наша людина, як люди у багатьох країнах світу, приходила до суду як дох раму, по захист і справедливість, щоб права і свободи людини та громадянина в Україні захищалася на рівні європейських стандартів.
РОЗДІЛ І. ІНСТИТУТИ ПРАВОСУДДЯ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
1.1 Призначення органів правосуддя. Зміст самого поняття
Розглядаючи повноваження судді, його взаємини з правоохоронними органами та органами державної влади, зупинимося на понятті судової влади.
Судова влада - незалежна гілка державної влади, яка має захищати права і свободи громадян, інтереси держави і суспільства, забезпечувати додержання законності та справедливості шляхом застосування законів до конкретних життєвих ситуацій. Самостійна судова влада, яка діє незалежно від законодавчої і виконавчої влади, - одна з ознак правової держави. Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист, гарантованих Конституцією України та законами держави, прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Судова влада виступає в ролі арбітра, що вирішує спір, незалежно від того, між ким цей спір виникає: між громадянами, громадянами і підприємствами, громадянами і державними чи громадськими організаціями, між громадянами і державою в цілому тощо.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди, відповідно до ст.6 Конституції України, є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
Визначаючи поняття судової влади, слід зауважити, що судова влада утворює систему органів, покликаних до застосування закону в порядку судового провадження; вона має функціональний характер, який притаманний усім суб'єктам кримінального процесу.
Поняття судової влади має дві концепції, які утворюють нерозривну єдність судової влади.
Перша концепція - юридична - полягає в тому, що судова влада - це повноваження судді з розв'язання конфліктів, що виникають у суспільстві, з використанням спеціальної юридичної процедури..
Друга концепція - організаційна - полягає в тому, що процесуальні повноваження належать тільки судді.
Акцентування того, чи іншого моменту у визначенні судової влади не змінює суті цього поняття. Визначити судову владу тільки як особливе повноваження в розв'язанні конфліктів, або ж систему судових органів, що здійснюють правосуддя, неможливо. Також неможливо назвати одну з її складових частин більш важливою порівняно з іншою. Не можуть існувати повноваження щодо розв'язання соціальних конфліктів поза системою органів, яким надано ці повноваження. Неможливо уявити судову установу, яку не наділено такими повноваженнями.
Причини сформованого двоїстого розуміння судової влади варто шукати в різниці двох термінів: "судова влада" та "суд, суддя". Цю суперечку було вирішено закріпленням в Конституції України принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Судову владу почали визначати через форми її здійснення як специфічну незалежну гілку державної влади. Після прийняття Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002р., судова влада визначається як система судових органів, що володіє власними повноваженнями спрямованими на встановлення істини в справі, відновлення справедливості та покарання винних. Судова влада реалізується здійсненням правосуддя у формі кримінального, цивільного, адміністративного, господарського та конституційного судочинства.
Однак у суспільстві склалося й інше розуміння судової влади. Судову владу ототожнюють з її носіями. Судова влада в цьому розумінні - це особи, які мають урядові, адміністративні повноваження, тобто є уособленням державних органів. Така точка зору не може бути правильною, оскільки тільки судова влада в науці кримінально-процесуального права виражається через поняття влади можливості, права судити, або через органи, що здійснюють правосуддя.
Суд, суддя, судова влада, правосуддя - однорідні слова, тому визначення одного через інше не є ефективним. Зрозуміло, що названі слова походять від кореня суд. Тому можна дійти висновку, що судова влада - це влада, яка здійснюється судом чи суддею. Судити означає вживати, застосовувати, здійснювати владу.
Судова система України - це сукупність усіх судів, що діють на її території, мають загальні завдання, організовані і функціонують на єдиних демократичних принципах, пов'язаних між собою відносинами із здійснення правосуддя.
Відповідно ст.124 Конституції України, правосуддя здійснюється, виключно, судами.
Завданням правосуддя є:
1) всебічне зміцнення законності та правопорядку;
2) захист соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян;
3) охорона, закріплених у Конституції України, політичної та економічної систем від будь-яких посягань;
4) захист прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;
5) виховання громадян у дусі точного і неухильного виконання Конституції і законів України, дотримання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до честі і гідності інших громадян;
6) запобігання злочинам та іншим правопорушенням;
7) виправлення та перевиховування осіб, які порушили закон.
1.2 Організація діяльності судової влади. Принципи, що забезпечують її незалежність, гарантують рівність всіх перед законом
Згідно з Конституцією, судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судова система України встановлюється Конституцією України (розділи VIII та ХІІ), Законами України: "Про судоустрій" від 07.02.2002р., "Про статус суддів" від 15.12.1992р., "Про судову експертизу" від 25.02.1994р., "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996р., "Про Вищу Раду юстиції" від 15.01.1998р., "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998р.
Діяльність судів з розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних справ стосовно спорів про права і інтереси громадян, громадських об'єднань, підприємств, установ, організацій, а також з розгляду кримінальних справ регламентована процесуальними нормами, що містяться, насамперед, у Цивільному процесуальному кодексі, Кримінально-процесуальному кодексі та Господарському процесуальному кодексі.
Правосуддя в Україні здійснюється на наступних засадах:
1. Здійснення правосуддя виключно судами. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами, чи посадовими особами не допускається. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадським обов'язком.
2. Право на судовий захист. Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, на участь у розгляді своєї справи. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.
3. Рівність перед законом і судом. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
4. Правова допомога при вирішенні справ у судах. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У цих випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно.
5. Гласність судового процесу. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду своєї судової справи. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду і інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-,відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.
6. Обов'язковість судових рішень. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України і після набрання ним законної сили є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами та юридичними особами на всій території України.
7. Право на оскарження судового рішення. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
8. Колегіальний та одноособчий розгляд справ. Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом,- також судом присяжних. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів.
9. Самостійність судів і незалежність суддів. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Гарантії незалежності суддів забезпечуються забороною втручання в здійснення правосуддя, встановленням відповідальності на неповагу до суду та суддів, визначеними законом заходами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей та майна тощо.
10. Недоторканість суддів. Недоторканість суддів і народних засідателів та присяжних на час виконання у суді їхніх обов'язків гарантується Конституцією України, Законом про статус суддів та іншими законами.
11. Незмінюваність суддів. Судді, обрані достроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шістдесяти п'яти років.
12. Державна мова судочинства. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про судоустрій України" судочинство в Україні проводиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві дозволяється у випадках і порядку, визначених законом. Відповідно до ст.9 ЦПК України та ст. 19 КПК України судочинство проводиться українською мовою або мовою більшості населення певної місцевості.
13. Суддівське самоврядування. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. У системі судів загальної юрисдикції законодавство передбачає загальні суди і спеціалізовані суди (господарські суди, адміністративні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України).
Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації (ст. 125 Конституції України). Територіальний принцип наближує суди до населення, а спеціалізація діяльності судів дає їм змогу зосередитися на окремих галузях законодавства (господарського, адміністративного), на специфічних правовідносинах, які розглядаються судами, і отже, підвищувати кваліфікацію суддів і якість роботи судів.
До системи судів загальної юрисдикції належать:
1) місцеві суди;
2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;
3) Касаційний суд України;
4) вищі спеціалізовані суди;
5) Верховний Суд України;
6) Військові суди, які здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.
Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується зокрема:
1) єдиними засадами організації та діяльності судів;
2) єдиним статусом суддів;
3) обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;
4) забезпечення Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;
5) обов'язковістю виконання на території України судових рішень тощо.
Місцеві загальні суди. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять чоловік, може бути призначено більше одного заступника голови суду.
Загальні місцеві суди розглядають цивільні, трудові, сімейні, адміністративні та інші справи, а також кримінальні справи, за винятком тих, які віднесені законом до відання інших судів. Ці суди вважаються основними тому, що вони є найближчими до населення і щороку вирішують сотні тисяч справ.
У складі загального місцевого суду працюють судді, консультанти, судові вихователі неповнолітніх, секретарі судових засідань, діловоди, завідувач канцелярії, секретарі-друкарки, працівники архіву, працівники бухгалтерії, господарської частини та ін.
У разі тимчасової відсутності ( з причин хвороби, відпустки та ін.) голови суду виконання його обов'язків може бути покладено на заступника або одного із суддів цього суду.
Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду з числа суддів строком на 5 років і звільняються з посади Президента України за поданням Голови Верховного Суду України.
Секретарі судових засідань ведуть протоколи судових засідань, викликають учасників судового розгляду і свідків, забезпечують інформацію про справи для слухання. Секретарі суду ведуть діловодство по судових справах, зберігають справи, ведуть необхідні журнали й картки, забезпечують зберігання речових доказів по кримінальних справах, оформляють закінчені провадженням справи і здають їх до архіву. Безпосереднє керівництво діловодством покладається на завідувача канцелярії.
Консультанти місцевого суду надають допомогу суддям у підготовці справ до слухання.
Судові вихователі здійснюють комплекс заходів з виконання судових рішень щодо неповнолітніх та їхніх батьків (беруть участь у вихованні неповнолітніх та ін). Судовими вихователями можуть бути особи, які мають досвід роботи з неповнолітніми і вищу юридичну, педагогічну або психологічну освіту.
Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-морських Сил України, а також Апеляційний суд України.
У складі загальних апеляційних судів утворюються судові палати у цивільних справах та судові палати у кримінальних справах.
Апеляційний суд України діє у складі:
1) судової палати у цивільних справах;
2) судової палати у кримінальних справах;
3) військової судової палати.
Повноваженнями загальних апеляційних судів є:
1) розгляд справ в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;
2) розгляд у першій інстанції справ, визначених законом;
3) ведення та аналіз судової статистики вивчення і узагальнення судової практики;
4) надання методичної допомоги у застосуванні законодавства місцевим судом.
Апеляційний суд України розглядає справи, віднесені до його підсудності, в апеляційному порядку.
В апеляційному суді діє президія апеляційного суду, до складу якої входять голова суду, його заступники, а також судді, обрані загальними зборами судів цього апеляційного суду. Президія апеляційного суду розглядає питання організації діяльності суду, затверджує персональний склад судових палат та вирішує інші організаційні питання.
У загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) діє суд присяжних, який утворюється для розгляду справ у першій інстанції.
Списки присяжних формуються спеціальними комісіями з представників суду, органів юстиції та відповідних рад за участю голів апеляційних судів. Ці списки затверджуються рішенням відповідних рад строком на чотири роки і переглядаються кожні два роки. Присяжними можуть бути громадяни, які постійно проживають на території тієї області, де діє суд присяжних, досягли 30-річного віку, є дієздатними, не мають судимості. Не можуть бути присяжними депутати усіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, нотаріуси і адвокати.
Касаційний суд України. Касаційний суд України діє у складі суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.
У складі Касаційного суду України діють:
1) судова палата у цивільних справах;
2) судова палата у кримінальних справах;
3) військова судова палата.
У касаційному суді для вирішення організаційних питань діє президія. Президія формує за поданням голови суду склад судових палат. Голова Касаційного суду України призначається на посаду строком на п'ять років Президентом України. Голова Касаційного суду має першого заступника та заступників голови суду, які виконують обов'язки голів судових палат.
Касаційний суд України:
1) розглядає в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом;
2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику;
3) надає методичну допомогу у застосуванні законодавства судами нижчого рівня;
4) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Розгляд справ у Касаційному суді України здійснюється колегіями у складі не менш трьох суддів.
Верховний Суд України. Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.
Верховний Суд України:
1) розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдиуції в касаційному порядку;у випадках передбачених законом, розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами;
2) дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики;
3) звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення у суді загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів;
4) веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, знайомиться в судах з практикою застосування законодавства;
5) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України.
До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково. Їх кількість встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України. Голова Верховного Суду України обирається Пленумом Верховного Суду строком на п'ять років шляхом таємного голосування. Голова Верховного Суду має першого заступника і заступників.
У складі Верховного Суду України діють:
1) Судова палата у цивільних справах;
2) Судова палата у кримінальних справах;
3) Судова палата у господарських справах;
4) Судова палата в адміністративних справах.
У складі Верховного Суду України діє також Військова судова колегія.
Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності Верховного Суду України діє Президія Верховного Суду. Президія Верховного Суду, зокрема, затверджує персональний склад судових палат, розглядає питання фінансування та організаційного забезпечення діяльності Верховного Суду, розглядає питання роботи з кадрами тощо.
Судові палати Верховного Суду України:
1) здійснюють судочинство у справах, віднесених до їх відання;
2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику;
3) готують проекти постанов Пленуму Верховного Суду України тощо.
Судова палата Верховного Суду України утворюється за рішенням Пленуму Верховного Суду України за поданням Голови Верховного України. Судову палату Верховного Суду України очолює голова Судової палати, який організовує роботу відповідної Судової палати та формує колегії суддів для розгляду судових справ, головує в судових засіданнях або призначає для цього суддів та ін.
Голова Судової палати Верховного Суду України призначається на посаду за рекомендацією президії Верховного Суду України. З числа суддів Верховного Суду України строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування.
Колегіальним органом Верховного Суду України є Пленум Верховного Суду, до складу якого входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники, голова Касаційного суду України та голова Апеляційного суду України.
Пленум Верховного Суду України обирає на посаду та звільняє з посади Голову Верховного Суду, а також здійснює призначення та звільнення суддів з інших адміністративних посад у Верховному Суді; утворює судові палати Верховного Суду України, визначає їх кількісний склад, призначає голів судових палат та їх заступників; визначає кількісний склад суддів Президії Верховного Суду України та обирає їх; призначає на посаду та звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного Суду; заслуховує інформації Голови верховного Суду, голів судових палат Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та апеляційних судів щодо організації роботи судових палат та діяльності відповідних судів; дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства; приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів; затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України тощо.
Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин складу Пленуму. У роботі Пленуму Верховного Суду України беруть участь Голова Вищої ради юстиції, Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України. Пленум Верховного Суду України складається за необхідністю, але не менш як один раз на три місяці. Постанови Пленуму підписуються головуючим на засіданнях Пленуму та секретарем Пленуму і публікується в офіційному друкованому органі Верховного Суду. У ньому вміщуються також матеріали судової практики Верховного Суду.
При Верховному Суді діє Науково-консультативна рада. Вона утворюється з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду щодо роз'яснення законодавства, надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення.
Господарські суди. Спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції, які покликані розглядати справи, що виникають з господарських правовідносин, приймати і переглядати рішення, є господарські суди.
Система господарських судів складається з місцевих господарських судів, які як правило, діють в кожній області, з апеляційних судів, які діють в м.Києві та в обласних центрах регіонів, що включають кілька областей, з Вищого господарського суду України.
Право звернутися з позовом до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а в окремих випадках, передбачених законодавчими актами України, мають право також звертатись державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Переважна більшість справ, які розглядаються господарськими судами,- це справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Господарські суди розглядають також справи про банкрутство, вивчають та узагальнюють практику застосування законодавства; ведуть роботу спрямовану на запобігання правопорушенням у сфері господарських відносин та ін. У 2002 р. Господарські суди розглянули понад 197000 справ і їх кількість з кожним роком зростає.
Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово, але залежно від категорії і складності справи її може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Рішення місцевого господарського суду може бути переглянуте в апеляційному порядку апеляційним господарським судом колегією суддів у складі трьох суддів, а також у касаційному порядку Вищим господарським судом колегією суддів у складі не менш трьох суддів.
Вищий господарський суд вивчає і узагальнює судову практику, надає методичну допомогу та рекомендаційні роз'яснення з питань застосування господарського законодавства судам нижчого рівня. Вищий господарський суд знаходиться у м.Києві.
Конституційний суд - особливий орган, єдиною або головною функцією якого є здійснення конституційного нагляду або конституційного контролю, тобто перевірка відповідності законів та інших нормативних актів конституції країни.
Вперше конституційний суд було запроваджено в Австрії у 1920р.
Встановлення Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. єдиного органу конституційної юрисдикції - Конституційного Суду України має сприяти стабілізації і зміцненню конституційного ладу в Україні, утвердженню принципу верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпеченню конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Конституційний Суд України складається з 18 суддів, які призначаються у рівній кількості (по шість) Президентом України, Верховною Радою та з'їздом суддів України строком на дев'ять років без права бути призначеними на повторний строк. Такий механізм призначення суддів Конституційного Суду України обирається самими суддями Конституційного Суду України має сприяти утвердженню їх незалежності від будь-якої гілки влади у вирішенні конкретних справ. Голова Конституційного Суду України обирається самими суддями Конституційного Суду України із свого складу шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк без права бути переобраним.
Широкі владні повноваження, яким наділений Конституційний Суд України, зумовлюють досить високі вимоги до кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України. Ними можуть бути лише громадянини України з великим життєвим досвідом, які на день призначення досягли 40-річного віку, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років. До того ж, ці особи мають проживати в Україні протягом останніх 20 років і володіти державною мовою (ст.148 Конституції України).
Конституційний Суд України разом з іншими судами складає третю гілку влади, незалежну від двох інших - законодавчої і виконавчої - та їм непідзвітну.
Однак правовий статус Конституційного Суду України має низку істотних особливостей порівняно з іншими судами. Він не входить до системи судів так званої загальної юрисдикції, які розглядають цивільні, кримінальні та інші справи. Найвищим судовим органом судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
Конституційний Суд - це окремий, незалежний від судів загальної юрисдикції, єдиний в Україні орган конституційної юрисдикції, які розглядають цивільні, кримінальні та інші справи. Найвищим судовим органом судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
Конституційний Суд - це окремий, незалежний від судів загальної юрисдикції, єдиний в Україні орган конституційної юрисдикції. Він не може бути касаційною, апеляційною чи наглядовою інстанцією для судів загальної юрисдикції. Це означає, що до нього не можна звертатися зі скаргами на необгрунтованість рішень чи вироків, винесених судами. Функції Конституційного Суду України інші.
Процедура розгляду справ Конституційним Судом України суттєво різниться від процедури розгляду справ судами загальної юрисдикції. Конституційний суд розглядає справи не в порядку звичайної судової процедури, передбаченої процесуальними кодексами, а за правилами конституційного судочинства відповідно до Конституції України, Закону України "Про Конституційний Суд України" та регламенту, затвердженого самим Конституційним Судом України.
Основними принципами діяльності Конституційного Суду України є:
1) верховенство права;
2) незалежність діяльності;
3) колегіальність;
4) рівноправність суддів;
5) гласність;
6) повний і всебічний розгляд справ;
7) обгрунтованість прийнятих рішень.
Повноваження Конституційного Суду України можна поділити на чотири групи. Перша з них охоплює повноваження, пов'язані з вирішенням питання щодо відповідності (конституційності) Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України (насамперед, указів і розпоряджень), актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Слід наголосити, що серед актів, які можуть розглядатися Конституційним Судом України щодо їх конституційності, немає актів міністерств і державних комітетів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також рішень органів місцевого самоврядування. Їх законність перевіряється відповідно до встановленого порядку не Конституційним Судом України, а судами загальної юрисдикції.
Друга група повноважень Конституційного Суду стосується офіційного тлумачення Конституції та законів України з точки зору їх відповідності Конституції.
Третя група повноважень пов'язана із розглядом Конституційним Судом України з точки зору їх відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.