На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Полтична система суспльства, рвн регулювання суспльних вдносин та соцальна вдповдальнсть. Поняття, походження та ознаки держави. Принципи, флософя та функцї права. Спввдношення держави суспльства, проблема громадянського суспльства.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 01.05.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


20
Реферат
Теорія держави і права
На тему:
Суспільство, держава і право
ЗМІСТ

1. Загальна характеристика суспільства
2. Поняття і ознаки держави
3. Поняття, принципи і функції права
4. Співвідношення держави з суспільством
5. Виникнення держави і права
6. Філософія права
7. Філософія держави
Список літератури
1. Загальна характеристика суспільства
Суспільство, його політична система
Перед тим, як розкривати поняття держави і права, слід дати загальну характеристику суспільства, адже держава є головним елементом його політичної системи, а право - один з соціальних регуляторів суспільних відносин.
Суспільство - це продукт взаємодії людей, певна організація їхнього життя, внутрішньо суперечливий організм, сутність якого полягає в різноманітних зв'язках і відносинах між людьми, їхніми об'єднаннями і спільнотами.
Різноманіття відносин між людьми виявляється в економічних, політичних, моральних, релігійних і т.п. зв'язках. Тому суспільство не може обійтися без соціальних або політичних інститутів - стійких соціальних або політичних встановлень, установ, об'єднань і спільнот, що виконують необхідні для суспільства соціальні або політичні функції.
Сьогодні до соціальних інститутів відноситься родина, кооперативи, церква тощо. До політичних (тобто пов'язаних з владою) - держава, політичні партії і рухи, групи тиску тощо. Профспілки займають проміжний стан: вони відносяться до соціально-політичних інститутів.
Все зазначене дозволяє говорити про соціальну і політичну систему суспільства.
Поняття “політична система суспільства” вживається в широкому і вузькому смислі цього слова.
Політична система у вузькому смислі слова - державні і недержавні соціальні інститути, що здійснюють політичні функції.
До цих інститутів відносяться: держава, політичні партії, профспілки, інші організації і рухи, що беруть участь у процесі завоювання, утримання і використання влади і пов'язаних з нею цінностей - суверенітету, свободи особи тощо.
Держава - важливий елемент політичної системи (виступає як виразник інтересів громадянського суспільства).
Політична партія - організована група однодумців, що представляє інтереси частини народу і ставить собі за мету їхню реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні. Для політичної партії характерні чітка організаційна структура, устав (не обов'язково письмовий) і детально розроблена політична програма. При цьому зовсім не обов'язково, щоб існували списки всіх членів тієї чи іншої партії (як це, наприклад, було у КПРС).
На відміну від політичної партії, для політичного руху не характерні чітка організаційна структура і детально розроблена політична програма. Характерною рисою політичного руху є наявність кількох чи одного лідера, за яким йдуть люди. Крім того, для руху обов'язковою є ідея.
Щодо групи тиску, то вона не ставить собі за мету завоювання державної влади або участь у її здійсненні. Вона лише прагне до тиску на органи державної влади з метою реалізації інтересів частини народу (лобіювання інтересів).
Громадські організації - об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, спортивних і інших інтересів (профспілки).
Регулювання суспільних відносин.
Регулювання суспільних відносин проходить двома рівнями: індивідуальному і нормативному.
Регулювання суспільних відносин на індивідуальному рівні спирається на директивні (накази, що не носять нормативного характеру), інформаційні (людина протягом свого життя отримує інформацію, якою керується у відносинах з іншими людьми) і ціннісні (у кожного суб'єкта є власна система цінностей) регулятори.
Регулювання суспільних відносин на нормативному рівні спирається на технічні і соціальні норми. До технічних норм відносяться правила експлуатації технічних засобів, санітарно-гігієнічні норми, норми агрономічні й інші. До соціальних норм відносяться норми права, моралі, звичаї, корпоративні, політичні, релігійні норми, що регулюють певні сфери суспільного життя.
Соціальна відповідальність.
Серед таких сфер є відносини соціальної відповідальності.
Соціальна відповідальність - це суспільні відносини між суб'єктом і контролюючою його інстанцією.
Соціальну відповідальність розглядають у двох аспектах: позитивному і негативному.
У позитивному (проспективному) аспекті відповідальність характеризує позитивне ставлення особи до скоєних нею вчинків. Це - розуміння важливості своїх дій для суспільства, бажання і прагнення виконати їх якнайкраще, ефективніше, швидше.
У негативному (ретроспективному) аспекті відповідальність характеризується не тільки усвідомленням її особою, але і зовнішнім впливом з боку суспільства, держави, інших осіб за вже зроблене.
2. Поняття й ознаки держави
Існує два способи організації: природний і штучний. Саме до штучних способів організації відноситься держава. Її можна розглядати в двох аспектах: як державний апарат або як своєрідну організацію суспільства.
Насамперед це - структурна організація суспільства.
Крім того, державою є територіальна організація суспільства. Слід також зазначити, що практично усі визначення держави пов'язані з владою, з керуванням суспільством. У свій час Аристотель сказав, що політика - це наука і мистецтво керування суспільством. Таким чином, держава є політичною організацією суспільства.
Усе вищевказане дозволяє зробити висновок про те, що держава є своєрідною організацією суспільства.
До ознак держави звичайно відносять наявність публічної влади, території, населення, системи податків і зборів, суверенітету, а також зв'язок з правом.
Ознаки держави:
Публічна влада - коли влада відправляється професійно, а суб'єкт і об'єкт влади не збігаються.
Територіальна організація - факт проживання людини на території держави.
Наявність системи податків і зборів - засобів, призначених для утримування публічної влади.
Зв'язок з правом - системою основних правил поведінки, санкціонованих державою.
Суверенітет - верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики. Суверенітет буває зовнішнім і внутрішнім.
Зовнішній суверенітет - верховенство держави у вирішенні питань зовнішньої політики, незалежно від внутрішніх сил (партій, рухів, класів тощо).
Внутрішній суверенітет - верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої політики, незалежно від зовнішніх сил (інших держав, міжнародних організацій тощо). Виключення з внутрішнього суверенітету зараз складають питання охорони прав людини. Це пояснюється тим, що порушення прав людини не є внутрішньою справою держави.
Таким чином, суверенітет - це не незалежність. Скоріше незалежність є наслідком суверенітету.
Виходячи з усього сказаного, можна визначити поняття держави.
Держава - це публічна, політико-територіальна організація суспільства, що має суверенітет, який забезпечується спеціальною системою оподатковування та примусу.
3. Поняття, принципи і функції права
Право необхідно розглядати через ставлення до самого себе, до свободи, до рівності, до справедливості.
Розглядаючи право як юридичне поняття (система норм - правил поведінки, що встановлена й охороняється державою), ми стикаємося з таким явищем, як юридичний кретинізм, тобто пояснення юридичних явищ із самого права (пояснення природи злочинності недосконалістю законодавства, а не економікою, політикою, природою людини).
Філософське трактування права означає, що право є не що інше як міра свободи. Це сила парадокса свободи. Незважаючи на те, що право - обмеження свободи, це - благо, тому що є парадокс свободи, який полягає в тому, що нічим не обмежена свобода перетворюється у свою протилежність. Якщо людям дати необмежену, не урізану свободу, тоді кожен зустріне людину, що буде перевершувати його або розумом, або силою, або везінням і тоді він обов'язково стане її рабом; у той же час він знайде інших людей, яких він перевершує за вищезгаданими показниками, і він стане над ними паном.
Демократичне розуміння права розглядає його з двох позицій. Суть першої полягає в тому, що право є вираженням рівності людей або рівності свобод. Це - ліберально-демократична концепція. Соціал-демократична концепція виступає проти рівності, як формальної рівності людей і прагне доповнити її рівністю економічною. Як правило, право розуміють як вираження соціальної справедливості тому, що справедливість є поєднання рівності і свободи. Право - ядро самої справедливості. Якщо справедливість розуміти як свободу, то це - ліберально-демократичне трактування; якщо ж справедливість розуміти, як рівність, то це - соціал-демократичне трактування.
На філософському рівні протистояння між свободою і рівністю вирішується на рівні любові і братерства; на правовому рівні - на основі консенсусу.
Однак у будь-якому випадку право розуміється в об'єктивному і суб'єктивному сенсі.
Право в об'єктивному сенсі - це система спрямованих на врегулювання суспільних відносин формально-визначених, загальнообов'язкових правил поведінки, що виходять від держави і нею гарантуються.
Ознаки права:
Формальна визначеність - право зовні фіксується в джерелах права.
Загальнообов'язковість - ці правила поведінки є обов'язковими для всіх без винятку.
Походить від держави і гарантується нею - право щільно пов'язано з державою, адже саме держава своєю примусовою силою змушує громадян та посадових осіб дотримуватися правових норм.
Спрямовано на врегулювання суспільних відносин.
Системність - передбачає побудову права як певної системи.
Право в суб'єктивному сенсі - міра можливої поведінки конкретної людини відповідно до закону.
Інакше кажучи право в суб'єктивному сенсі означає, як конкретна людина розуміє те чи інше право, ту чи іншу норму і застосовує її до себе.
В теорії держави і права головним чином досліджуються питання права в об'єктивному сенсі. Тому в подальшому, говорячи про право, ми матимемо на увазі саме право в об'єктивному сенсі.
Принципи права - керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві.
Сучасні принципи права:
Принцип справедливості - відповідність між діями і їхніми соціальними наслідками.
Принцип поваги прав людини. Зазначений принцип означає, що у більшості демократичних конституцій закріплені природні права людини (право на життя, право власності тощо).
Принцип рівноправності - рівний правовий статус усіх громадян, тобто їх рівні конституційні права і єдина для усіх правосуб'єктність.
Принцип законності - відповідність підзаконних нормативних актів законам, а останніх - Конституції.
Принцип правосуддя - захист суб'єктивних прав у судовому порядку.
Правові аксіоми.
закон зворотної сили не має.
все, що законом не заборонено, дозволено.
ніхто не може бути суддею у власній справі.
не можна карати двічі за той же саме злочин.
Зазначений перелік принципів не є вичерпним. До них також можуть відноситись принцип демократизму, гуманізму тощо.
Функції права - основні напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, що дозволяють дати узагальнюючу характеристику «роботи» юридичних норм.
Функції права:
Регулятивно-статична - функція закріплення, стабілізації суспільних відносин, що найбільш чітко виражається при визначенні суспільного статусу різних суб'єктів: закріпленні основних прав і свобод людини і громадянина, компетенції органів і посадових осіб. Наприклад, розділ ІV Конституції України закріплює правовий статус Верховної Ради України.
Регулятивно-динамічна - право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей. Ця функція здійснюється за допомогою
норм , що зобов'язують. Наприклад, ст. 65 Конституції України зобов'язує громадян України захищати Батьківщину.
Охоронна - застосування спеціальних охоронних норм.
Оцінна - право виступає як критерій правомірності або неправомірності чиїхось рішень і вчинків.

4. Співвідношення держави з суспільством
Місце і роль держави в політичній системі.
Держава в політичній системі займає провідне місце, адже вона:
визначає головні напрямки розвитку суспільства.
виступає організацією всіх громадян.
має у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління і примусу.
здійснює правотворчість.
має суверенітет;
характеризується єдністю законодавчих, управлінських, контрольних функцій;
є єдиною повновладною організацією в масштабі всієї країни.
Взаємозв'язок держави і громадських організацій здійснюється в напрямках:
а) співробітництво.
б) взаємодопомога.
в) координація.
г) керівництво.
д) визначення меж правового простору.
е) нагляд і контроль.
Громадянське суспільство.
Питання про співвідношення суспільства і держави піднімає проблему громадянського суспільства.
Під громадянським суспільством розуміється суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв'язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права.
Останнє слід розуміти так, що право може регулювати порядок утворення і функціонування структурних елементів громадянського суспільства, однак безпосередньо закон не регулює відносини між людьми, що входять до зазначених елементів. Це означає, що, наприклад, відносини між членами політичної партії не регулюються нормами права: для цього існують корпоративні норми. В даному випадку партія є структурним елементом громадянського суспільства. До таких елементів також відносяться різноманітні об'єднання громадян, масові рухи тощо.
Структура громадянського суспільства складається з наступних категорій елементів:
Економічна (власність; праця; підприємництво). Структурними елементами громадянського суспільства тут можуть бути союзи підприємців, профспілки тощо.
Політична (пов'язана з владою). Структурними елементами громадянського суспільства тут можуть бути політичні партії, рухи та групи тиску.
Соціальна (родина; громадські організації (у т.ч. церква) тощо).
Те, що відносини в громадянському суспільстві не врегульовані державою безпосередньо за допомогою права не означає, що громадянське суспільство не взаємодіє з державою. Навпаки, в умовах розвиненого громадянського суспільства держава:
Підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству.
Забезпечує рівні можливості для всіх людей в усіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості.
Не втручається в особисте життя людини.
Регулює суспільні відносини в межах діючого законодавства.
Наділяє члена суспільства економічною свободою, тобто правом вибору форм і видів трудової діяльності, у тому числі підприємницької, свободою ідеологічною і політичною; правом приватної власності тощо.
Таким чином, можна зробити наступне визначення громадянського суспільства:
Громадянське суспільство - система відносин у суспільстві, що прямо не врегульовані державою за допомогою права.
5. Виникнення держави і права
Характеристика первісного суспільства
У своєму розвитку соціальна організація первісного суспільства пройшла чотири етапи:
Етап стадної організації. На цьому етапі люди ще не цілком стали людьми. Скоріше це був перехідний етап від тваринного світу до людської організації. Економічною основою стада була не виробляюча, а привласнююча економіка. Стада очолювалися ватажками, що, як правило, були уособленням фізичної сили.
Етап родової організації.
Рід являв собою групу (спільноту) людей, об'єднаних кревним або передбачуваним спорідненням, загальною власністю, спільною працею і зрівняльним розподілом.
На етапі родової організації спостерігається перехід від привласнюючої економіки до виробляючої. У роді спостерігається спільна власність, спільна праця і зрів и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.