На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Привлейований склад злочину, кримнально-правова характеристика. Об'єктивна сторона злочину. Поняття необхдної оборони, умови правомрност. Вдмежування умисного вбивства при перевищенн необхдної оборони вд сумжних злочинв та незлочинних дй.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Правоведение. Добавлен: 23.05.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ІЗ ПРИВІЛЕЙОВАНИМ СКЛАДОМ
1.1 Поняття привілейованого складу злочину
1.2 Види злочинів із привілейованим складом
Розділ 2. ВІДМЕЖУВАННЯ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ ВІД ПЕРЕВИЩЕННЯ ЇЇ МЕЖ
2.1 Поняття необхідної оборони
2.2 Умови правомірності необхідної оборони
Розділ 3. ВІДМЕЖУВАННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА ПРИ ПЕРЕВИЩЕННІ МЕЖ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ВІД НЕЗЛОЧИННИХ ДІЯНЬ
Висновки
список використаних джерел
ВСТУП

Право на необхідну оборону є одним із основних прав людини, гарантованих Конституцією України. Життя і здоров'я людини визнаються найвищою цінністю і держава зобов'язується забезпечувати їх захист.
А що, коли за певних обставин держава не в змозі виконати цей свій обов'язок?
Ст. 27 Основного Закону України зазначає, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Правильне застосування законодавства про необхідну оборону є важливою умовою широкого залучення населення у боротьбу із злочинністю, а випадки необґрунтованих обвинувачень осіб, які захищалися, порушують не лише права, свободи, законні інтереси цих осіб, а й суспільства загалом. Актуальність теми полягає у визначенні ознак та меж необхідної оборони, важливим є відмежування її від неправомірних діянь. Об'єктом дослідження є поняття необхідної оборони та перевищення її меж у кримінальному праві.
Предметом дослідження є умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Метою дослідження є вивчення і уточнення деяких теоретичних положень про умисні вбивства, вчинені при перевищенні меж необхідної оборони.
Завданням роботи є: вивчити поняття привілейованого складу злочину; описати види злочинів із привілейованим складом; дослідити поняття необхідної оборони, визначити межу її правомірності; відмежувати умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони від суміжних злочинів та від незлочинних діянь.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, і списку використаної літератури.
У першому розділі розкрито поняття злочинів, які мають привілейований склад, розглянуто їх види.
У другому розділі досліджено поняття необхідної оборони, визначено умови її правомірності.
У третьому -- дається порівняльна характеристика умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони із суміжними злочинами, а також відмежовується умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони від незлочинних діянь.
Було зроблено аргументовані висновки.
Теоретичною основою роботи стали наукові праці українських та російських вчених у галузі кримінального права, зокрема: Баулін Ю.В., Володарський В.В., Михайлов М.П., Попов О.М., Юшков Ю.М. та інші.
Нормативну базу праці складають Конституція України, Кримінальний Кодекс України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, інші закони та підзаконні акти.
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ З ПРИВІЛЕЙОВАНИМ СКЛАДОМ
1.1 Поняття привілейованого складу злочину

Виділення окремих видів складів злочинів у кримінальній науці та практиці має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак, а в кінцевому підсумку - для точної кваліфікації злочину. Склади можна класифікувати за різними критеріями: за ступенем суспільної небезпечності; за структурою, тобто за способом описування ознак складу в законі; за особливістю законодавчого конструювання [19].Суспільна небезпечність діяння впливає на процеси нормотворчості та застосування кримінально - правових норм (кваліфікації діяння й індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання).Законодавець визначає злочином не самі по собі об'єктивно суспільно небезпечні діяння, а дії вольові, тобто такі, що знаходяться під контролем свідомості та волі особи. При цьому від суб'єктивних ознак залежить не тільки ступінь суспільної небезпечності діяння, а насамперед , визнання самого діяння суспільно небезпечним [20].За суспільною небезпечністю злочини поділяються на: із пом'якшувальними обставинами;із обтяжуючими обставинами;злочини із пом'якшувальними і обтяжуючими обставинами.
Тож одним із видів класифікації за ступенем суспільної небезпечності є такі злочини, склад яких характеризується пом'якшувальними обставинами. Тобто, обставинами, які значною мірою знижують суспільну небезпечність і караність даного виду. В науці його називають злочином із привілейованим складом [19]. До таких суспільно небезпечних діянь відносять ті, що передбачені ст. 116 КК (Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання), ст.117 КК (Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини), ст. 118 КК (Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця), ст. 119 КК (Вбивство через необережність) та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124 КК).Ст. 66 КК визначає невиключний перелік обставин, які пом'якшують покарання. Їх слід відмежовувати від тих, що передбачені статтями Особливої частиною Кримінального кодексу. Оскільки при кваліфікації таких злочинів суд не може ще раз враховувати пом'якшуючі обставини, передбачені ст. 66 КК.
Зокрема, дуже схожими є п. 4 ч. 1 ст. 66 КК (вчинення злочину жінкою у стані вагітності) та ст. 117 КК. Тут важливим є врахувати те, що: у другому випадку стан вагітності жінки уже закінчився;потерпілим, відповідно до ст. 117 КК є новонароджена дитина, а відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 66 КК -- будь-яка особа;Є спільності у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК (вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання) та ст. 116 КК. Зокрема, це обумовлюється наявністю певного стану: стану афекту, що зменшує можливість усвідомлювати і керувати своїми діями. В обох випадках такий стан викликаний неправомірними діями потерпілої особи (потерпілих осіб).У судовій практиці трапляються помилки при кваліфікації умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони плутаючи діяння винної особи із п. 7 ч. 1 ст. 66 КК.
Оскільки у момент необхідної оборони особа, яка захищається, може неправильно усвідомлювати небезпеку через перебування у стані афекту. Тут слід чітко відмежовувати усі ці обставини. Оскільки стан афекту знижує можливість людини усвідомлювати її дії і керувати ними, а при перевищенні меж необхідної оборони винна особа повністю усвідомлює свої дії, але неправильно розуміє обстановку.
1.2 Види злочинів із привілейованим складом

Одним із видів злочинів, які мають привілейований склад, законодавець визначає умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Стаття 116 КК передбачає міру покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства викликане такими обставинами:
1) суспільно небезпечне діяння особи, спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого;
2) суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта -- його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно [16, c - 247].
Безпосереднім об'єктом злочину є життя особи.
Об'єктивна сторона злочину характеризується:
1) діями -- посяганням на життя іншої особи;
2) наслідками у вигляді смерті людини;
3) причиновим зв'язком між зазначеними діями та наслідком;
4) часом і певною обстановкою вчинення злочину.
Сильним душевним хвилюванням є психічний стан людини, що характеризується короткочасним і інтенсивним розвитком, сильним і глибоким негативним емоційним хвилюванням, звужує розуміння дійсності зменшує здатність контролювати свої дії [14, c - 263].Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
Закон не уточнює, яким саме за характером має бути застосовуване потерпілим насильство. Таким чином, насильство, внаслідок якого виникає стан сильного душевного хвилювання, може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, побої), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну чи майнову шкоду). Поняттям насильства у складі цього злочину охоплюються і будь-які інші дії насильницького характеру (незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо).Основна вимога, яка пред'являється до насильства у складі розглядуваного злочину, -- спроможність викликати в особи стан сильного душевного хвилювання. Що стосується погроз, то очевидно, що найбільшу потенційну можливість у цьому плані мають найнебезпечніші види погрози, зокрема погроза вбивством, зґвалтуванням, задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, знищенням майна, заподіянням тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Встановлення реальної можливості спричинення тим чи іншим насильством, як і тяжкою образою, стану сильного душевного хвилювання є питанням факту, яке повинно вирішуватись з урахуванням всіх обставин справи (характеру дій потерпілого, особливостей психічного стану винного, характеру відносин потерпілого з винним, обстановки, за якої застосовувалося насильство чи завдавалася тяжка образа, тощо).Насильство, яке викликає у винного стан сильного душевного хвилювання, обов'язково має бути протизаконним.
Протизаконний характер означає, що потерпілий не мав за законом права у даному випадку застосовувати таке насильство. Протизаконність дій потерпілого у даному випадку виступає причиною виникнення у винного специфічного емоційно-психологічного стану, який, у свою чергу, викликає відповідну його реакцію у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Іншими словами, якби потерпілий не вчиняв протизаконних дій щодо винного чи інших осіб, винний, у свою чергу, не вчинив би протиправних дій щодо нього. Причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання може бути протизаконне насильство з боку як приватної, так і службової особи, у тієї, яка за своєю посадою чи характером виконуваних повноважень наділена законом правом застосовувати насильство до громадян (це, наприклад, працівники міліції, Служби Безпеки, члени громадських формувань з охорони громадського порядку, працівники виправно-трудових установ).Систематичне знущання -- особливо цинічне глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше епізодів) характер.
Тяжка образа -- умисне грубе приниження честі і гідності суб'єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі: усно, письмово, дією. До тяжкої образи слід також відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує честь і гідність суб'єкта або його близьких. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб'єкта, сприйняття ним факту образи.
У випадку, коли умисне вбивство вчинене після того, як стан сильного душевного хвилювання пройшов, вчинене залежно від обставин справи необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 115 КК. Поведінка потерпілого у цьому випадку є обставиною, що істотно знижує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання (п. 7 ст. 66 КК).Виникнення стану сильного душевного хвилювання внаслідок застосування до особи насильства на законних підставах (наприклад, при затриманні й працівниками міліції у разі вчинення нею злочину чи іншого правопорушення) або ж не в результаті систематичного знущання або тяжкої образи виключає відповідальність особи, яка в такому стані умисно вчинила вбивство, за ст. 116 КК.
Якщо вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилювання пройшов, дії винного слід кваліфікувати за ст. 115 КК. Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом'якшує покарання.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є час його вчинення. Цей злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин.
Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.
Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості:
1) умисел завжди є таким, що раптово виник;
2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними [16, с-257].
Наступним видом таких злочинів є умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини, передбачене ст.117КК. Вбивство матір'ю новонародженої дитини -- один з поширених і небезпечних проявів проти життя особи. У практичній діяльності органів дізнання, слідства і суду викликає утруднення не тільки виявлення цього злочину, його кваліфікація, але і вирішення питань, пов'язаних з призначенням покарання. Причому особливу трудність представляє встановлення об'єктивної сторони злочину. А тим часом, даний елемент складу злочину є одним з початкових моментів при встановленні кваліфікації діяння, розмежування схожих злочинів. Проводячи екскурс в історію українського кримінального права, слід зазначити, що аж до ухвалення КК України 2001 р. цей вид вбивства не був передбачений.
Але, мабуть, враховуючи поширеність даного украй негативного явища і специфічні обставини його здійснення (психічний і фізичний стан винної, інші обставини), законодавець вважає за необхідне закріпити його як самостійну кримінально-правову норму, визначивши її об'єктом суспільних відносин, що склалися у сфері охорони життя новонародженого немовляти. Він же визнається і потерпілим, і об'єктом цього діяння.
В зв'язку з цим представляється доцільним виявити чіткі межі ознак об'єктивної сторони злочину. Значення об'єктивної сторони полягає в тому, що, по-перше, будучи елементом складу злочину, вона входить в підставу кримінальної відповідальності, по-друге, є юридичною підставою кваліфікації злочинів, по-третє, дозволяє розмежувати злочини, схожі між собою по інших елементах і ознаках складу, по-четверте, містить критерій відмежування злочинів від інших правопорушень.
Важливим є і встановлення чітких меж ознак об'єкту, суб'єкта і суб'єктивної сторони даного складу злочину, адже для розмежування його від суміжних складів злочинів вони мають важливе значення.
Об'єктом посягання даного злочину є життя новонародженої дитини. Потерпілим від злочину завжди є новонароджена дитина. Життя новонародженої дитини виступає як суб'єкт суспільних відносин і підлягає кримінально-правовій охороні в рівній мірі, як і життя іншої дорослої людини. Дитині від народження належать і гарантуються державою права і свободи людини і громадянина відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, міжнародних договорів України і інших нормативних правових актів України. Оскільки об'єкт входить в підставу кримінальної відповідальності, для притягання особи до відповідальності по даній статті КК України, необхідно встановити, якому об'єкту бажало заподіяти шкоду своїми діями конкретна особа, мати дитини, або створювалася загроза спричинення такої шкоди. Але Кримінальний Кодекс не містить визначення поняття «новонародженості». Педіатрія визначає цей період терміном 28 днів. Не можна плутати цей стан із післяпологовим станом жінки, що вираховується однією добою.
Об'єктом злочину може бути новонароджена дитина з моменту відділення з організму матері і в період до одного місяця. Вбивство дитини більш старшого віку не може кваліфікуватися по ст.117 КК України.
Об'єктивна сторона такого злочину, як вбивство матір'ю новонародженої дитини, виражається: в спричиненні смерті новонародженій дитині шляхом дії (наприклад, задушення або нанесення ран і ударів) або бездіяльності - залишення новонародженого без допомоги і годування, тобто, свідомими діями матері, направленими на позбавлення життя немовляти; злочинним результатом у вигляді смерті новонародженого і причиновим зв'язком між ними. Диспозиція ст. 117 КК має складну конструкцію, яку, по-перше, складають три самостійні умови, утворюючих об'єктивну сторону даного складу злочину: вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу ж після пологів; вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини в умовах психотравмуючої ситуації; вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини в стані психічного розладу, що не виключає осудності. Тут маються на увазі психічні аномалії, що свідчать про обмежену осудність (ст. 19 КК), яка в даному випадку виявляється обставиною, що впливає на кваліфікацію злочину. При психічних аномаліях даний злочин необхідно відмежовувати від так званих післяродових психозів, захворювань шизофренії, маніакально-депресивного психозу, спровокованих вагітністю і пологами.
Суб'єктом злочину, передбаченого ст.117 КК, може бути тільки мати дитини, що досягла 16 років.
Суб'єктивна сторона вбивства матір'ю новонародженої дитини представлена найчастіше прямим умислом. Можливий і непрямий умисел. Психічне відношення матері до своїх дій або бездіяльності і наслідків видно з бажання настання смерті новонародженої дитини або свідомо допускає настання цієї смерті. Намір при цьому не обов'язково повинен бути таким, що раптово виник.
Провина, як певна форма психічного відношення особи до здійснюваного їм суспільно небезпечному діянню, складає ядро суб'єктивної сторони злочину, хоч і не вичерпує повністю її змісту.
Ще одним злочином із привілейованим складом є умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Він передбачений ст. 118 КК. Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Безпосереднім об'єктом злочину є життя особи.
Потерпілими від цього злочину є три категорії осіб: особа, яка вчинює суспільно небезпечне посягання і щодо якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36 КК); особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37 КК); особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає заходів із затримання (ст. 38 КК).Об'єктивна сторона злочину характеризується: діями у вигляді посягання на життя іншої людини; наслідками у вигляді заподіяння їй смерті; причиновим зв'язком між зазначеними діями та наслідками;певною обстановкою.
Обов'язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 КК є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст.115КК.Під перевищенням меж необхідної оборони необхідно розуміти нанесення особі, яка посягає збитків, що явно не відповідають небезпеці посягання або обстановки захисту. Для цього варто встановити відповідність чи невідповідність засобів захисту і нападу, характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищається, обставини, які могли б вплинути на реальне співвідношення сил нападаючих і тих, хто захищається, їх фізичні дані.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної оборони або правомірного затримання особи, що вчинила злочин.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного має охоплюватись той факт, що він діє в умовах необхідної оборони або умовах, необхідних для затримання злочинця. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути головним чином обумовлена захистом від суспільного посягання охоронюваних законом прав і інтересів. При перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, домінуючим є певне спрямування дій винного -- він переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин, і доставити її відповідним органам влади.
Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.
Ст. 124 КК містить склад привілейованого умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця,--карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Об'єктом злочину виступає здоров'я особи.
Об'єктивна сторона злочину характеризується: діями; наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень; причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідками; певною обстановкою [16, c - 256].Заподіяння таких ушкоджень підлягає кваліфікації за цією статтею у трьох випадках, а саме, у разі його вчинення при перевищенні:
1) меж необхідної оборони. У цьому випадку діяння характеризується заподіянням шкоди у вигляді тяжких тілесних ушкоджень тому, хто посягає, при захисті від суспільно небезпечного посягання, але з перевищенням меж необхідної оборони, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці захисту.
2) меж захисту в обстановці уявної оборони. Тяжкі тілесні ушкодження заподіюються за обставин, коли реального суспільне небезпечного посягання з боку потерпілого не було і винна особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
3) заходів, необхідних для затримання злочинця. Діяння полягає у заподіянні тяжкої шкоди у вигляді тяжких тілесних ушкоджень особі, яка вчинила злочин, при її затриманні, але з перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Обов'язковою умовою кваліфікації заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження за ст. 124 КК є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 121КК (Умисне тяжке тілесне ушкодження).
Якщо при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, потерпілому умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть, за відсутності умислу на позбавлення життя дії винного слід кваліфікувати за ст. 124 КК.
Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.
Ознаки, що стосуються потерпілого, а також суб'єкта і суб'єктивної сторони цього злочину, повністю збігаються з аналогічними ознаками злочину, передбаченого ст. 118 КК.
Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної, уявної оборони або перевищені заходів, необхідних для затримання злочинця, через необережність не є злочином, а тому воно не може бути кваліфіковано ні за ст. 124 КК, ні за ст. 128 КК.
Вбивство, вчинене через необережність гарантується ст. 119 КК, що передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Якщо винний вчиняє вбивство двох або більше осіб, злочин кваліфікується за ч.2 цієї статті, тобто, позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Безпосереднім об'єктом злочину є життя особи.
Об'єктивна сторона характеризується: діянням -- посяганням на життя іншої людини; наслідками у вигляді її смерті; причиновим зв'язком між вказаними діянням і наслідками.
Якщо необережне заподіяння смерті є ознакою іншого злочину, воно кваліфікується за статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за цей .злочин, і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребує.
Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті особи.
З суб'єктивної сторони злочин характеризується необережністю: злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю.
Злочинна самовпевненість має місце тоді, коли особа передбачає можливість настання небезпечного наслідку свого діяння, але легковажно розраховує на їх відвернення. Злочинна недбалість має місце, якщо особа не передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити [16, с - 48].Вбивство через необережність слід відмежувати від випадкового заподіяння смерті (казусу), коли особа, що заподіяла смерть потерпілому, не передбачала настання смерті потерпілого від своїх дій (бездіяльності) і за обставинами справи не повинна була або не могла цього передбачати. Казус виключає вину у поведінці особи.
Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16 років. Службова особа, яка не виконувала, або неналежно виконувала свої обов'язки, що призвело до смерті людини, несе відповідальність за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 271 або 367 КК.
Тож, у науці кримінального права існує кілька класифікацій складів злочинів. Зокрема, найпопулярнішими є: за особливістю законодавчого конструювання, за структурою, за ступенем суспільної небезпечності. Останній склад вид характеризується наявністю обставин, які пом'якшують покарання. У науці він відомий, як привіл и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.