Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Експерт, як учасник кримнального процесу, поняття «експерт» та його права обов'язки. Експертне дослдження як процес пзнання, класифкаця экспертиз, висновок експерта. Спецалст, як учасник кримнального процесу. Поняття спецалст, його обовязки

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
План
Вступ
1.Експерт,як учасник кримінального процесу:
1) поняття «експерт» та його права і обов'язки
2) експертне дослідження як процес пізнання
3) класифікація экспертиз
4) висновок експерта
2.Спеціаліст,як учасник кримінального процесу:
1) поняття «спеціаліст», його обов'
язки та права
2) участь спеціаліста у досудовому слідстві
3) форми реалізації спеціальних знань спеціалістом
3.Порівняння правового становища експерта і спеціаліста:
1)
відмінності між спеціалістом і експертом
2) спільне у правовому положенні експерта і спеціаліста
Висновок
ВСТУП
Необхідність застосування у кримінальному процесі наукових, технічних та інших знань пов'язана з тим, що розслідування злочину є складним процесом пізнання об'єктивної дійсності. Тому пізнання події злочину та порушника, який його вчинив, вимагає від особи, що прово-дить дізнання, слідчого та інших учасників кримінального процесу засто-сування різних спеціальних знань та навичок у певних видах діяльності.
Науково-технічний прогрес уможливлює більш широке застосу-вання його надбань у правоохоронній діяльності.
Запровадження у
кримінально-процесуальну діяльність науко-вих досягнень повинно переслідувати не лише мету підвищення ефек-тивності роботи слідчих та судових органів, встановлення обґрунтованої істини у кримінальній справі. Воно сприяє дотриманню принципу об'єктивності досудового слідства, забезпечення честі, гідності та охорони законних ін-тересів особи.
Існує багато робіт присвячених питанням залучення осіб, які мають спеціальні знання, але вони переважно мають криміналістичне спрямування і не дають відповіді на такі питання :
- а яка ж різниця між експертом і спеціалістом?
- в чому ж полягає їхня участь?
У своїй роботі я намагався провести межу між експертом та спеціалістом та порівняти їх процесуальне положення у кримінальному процесі.
I. Експерт, як учасник кримінального процесу.

1) Поняття “експерт” та його права і обов'язки.
У чинному кримінально-процесуальному законодавстві України призначення експертизи розглядається як один із трьох способів використання спеціальних знань у судочинстві. Вона є способом збору доказів, а саме тих фактичних даних, які мають значення для правильно-го вирішення справи, - тобто тих неочевидних фактів, що можуть бути встановлені певним спеціалістом (спеціалістами) шляхом наукового дослідження відповідних об'єктів. На стадії досудового слідства екс-пертиза сприяє об'єктивності, повноті та всебічності пізнання події і обставин злочину. Експертиза призначається тільки після порушення провадження у кримінальній справі і вважається основною формою використання науково-технічних досягнень.
Згідно з частиною 1 статті 75 КПК «Висновок експерта» Кримінально-процесуальний кодекс України.- К.:Юрінком Інтер,2003. експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання
Законодавець не дав визначення самого поняття "експертиза" у кримінальному судочинстві. Тому протягом деяких років науковці самі намагалися у спеціальній літературі визначитись з цим поняттям, як і з поняттям "експерт".
Романюк В.Б. у своїй статті «Окремі питання вибору спеціаліста для проведення експертизи на досудовому слідстві» дає таке поняття "експерта": "експерт -- це особа, котра володіє певними спеціальними знаннями, досвідом та навичками і залучається суб'єктом розслідуван-ня, коли за її допомогою необхідно провести глибоке та всебічне на-укове дослідження й аналіз зібраних матеріалів та об'єктів для відпо-відних висновків з обґрунтованими відповідями на питання, які мають значення для правильного вирішення справи. " Романюк Б.В. Окремі питання вибору спеціаліста для проведення експертизи на досудовому слідстві // Право України. -- 2003. -- № 1.
Експерт у процесуальному значенні є фізичною особою, що має необхідні спеціальні знання, досвід та навички для дачі висновку з досліджуваних питань у кримінальній справі.
Спеціальні знання -- це сукупність науково-обґрунтованих відо-мостей окремого (спеціального) виду, якими володіють особи - спеціалісти у рамках будь-якої професії у різних галузях науки, техні-ки, мистецтва та ремесла і відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства використовують їх для успішного ви-рішення завдань кримінального судочинства. Там само.

Таким чином до експерта висувається такі вимоги: він повинен мати необхідні й достатні знання, досвід та навички у певних галузях науки, техніки, мистецтва або ремесла для теоретико-практичної діяльності у справі і дачі висновку з досліджуваних питань.
Експерт не повинен бути заці-кавленим у результатах справи, і тому не може залучатися слідчим до виконання своїх обов'язків, у якості судового експерта, у випадках прямо передбачених кримінально-процесуальним законодавством, а саме:
якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем
або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, обвинувача або обвинуваченого (п. 1 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
якщо він брав участь у справі як слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільно-го відповідача (п. 2 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
якщо він під час розслідування справи вирішував питання щодо про- ведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіж-них заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанову про відміну в порушенні кримі-нальної справи або закриття справи (п. 2 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
якщо він під час розслідування справи розглядав питання про усу-нення захисника від участі у справі (п. 22 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
якщо він або його родичі зацікавлені в результатах справи ( п. З ч.1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
якщо він у встановленому законом порядку визнаний недієздатною особою, а також має судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про судову експе-ртизу" від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХП) [4];
якщо він перебуває у службовій або іншій залежності від обвинуваче-ного, потерпілого або був у справі ревізором (ч. 7 ст. 75 КПК);
при наявності інших обставини, які викликають у слідчого сумнів щодо його об'єктивності як експерта (п. 4 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК).
Виходячи з вище зазначеного можна зробити висновок про те, що перелік випадків у зв'язку з якими експерт не може бути залучений до вирішення справи є невичерпним.
Також експертами у справі можуть бути особи, які раніше брали участь у слідчих діях як спеціалісти, за винятком ревізора.
Права і обов'язки експерта, як і його процесуальні повноваження. передбачено ст. 77 КПК. Зокрема, особа, яка призначена експертом на досудовому слідстві, зобов'язана з'явитися до слідчого і дати правильний висновок стосовно поставлених запитань. За злісне ухилення від явки до органів досудового слідства експерт несе відповідальність відповідно до ч.2 ст. 185-3 або ст. 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивою висновку або за відмову без по-важних причин від виконання покладених на нього обов'язків - відповід-но за ст. 384 чи 385 Кримінального кодексу України.
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання стосовно надання но-вих матеріалів, необхідних для формування висновку; з дозволу слід-чого бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експер-тизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Кримінально-процесуальний кодекс України.- К.:Юрінком Інтер,2003.
2) Експертне дослідження як процес пізнання.
Незважаючи на важливу роль цього суб'єкта застосування спе-ціальних знань, законодавець (ст. 75 КПК) не стоїть на позиції обов'язкового залучення його у справі, за винятком тих випадків, котрі обумовлені у ст. 76 КПК і є обов'язковими для слідчого.
Обов'язковими випадками призначення та проведення у справі експертизи є: встановлення причин смерті; тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; встановлення статевої зріло-сті потерпілої в справах про злочин, передбачений ст. 155 ККУ Кримінальний кодекс України: від 5 квітня 2001 року.; встано-влення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність; якщо про це не має відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 76 КПК). Слідчий незалежно від будь-яких обставин повинен обов'язково у цих випадках призначати і провести у справі експерти-зу із залученням експерта (експертів), що має спеціальні знання, досвід та навички для дачі висновку по поставленим перед ним питанням. Експерт, переважно, залучається слідчим за власною ініціативою, виходячи з обставин справи та необхідності проведення глибокого та всебічного дослідження й аналізу матеріалів та об'єктів у справі.
"Судова експертиза чи експертиза у кримінальному процесі, - пише М.В. Костицький, - це саме дослідження, процес пізнання, яке проводить експерт, і обґрунтування висновку відповідно до встанов-леного законом порядку" Костицький М.В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі. - К.: НМК ВО, 1990. - С. 5-6..
Аналогічних поглядів дотримувалася більшість вітчизняних фахівців. Верховною Радою України 25 лютого 1994 року було прийнято Закон України "Про судову експертизу", в якому у ст. 1 дано таке ви-значення експертизи: "Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду" Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. -№ 28 (12.07.94). - 232..
Проведення експертного дослідження - процесуальний по-рядок збору доказів слідчим за допомогою експерта, який само-стійно на підставі постанови слідчого вивчає необхідні об'єкти, що зібрані у справі, для встановлення нових фактичних даних з питань, які поставлені перед ним суб'єктом розслідування. А В.В. Циркаль і В.К. Лисиченко під експертним дослідженням розуміють "вивчення обізнаною особою наданих їй об'єктів і матері-алів справи, виявлення, аналіз або порівняння притаманних їм власти-востей і ознак із застосуванням відповідних способів, методик і технічних засобів, оцінка і формулювання на основі спеціальних знань висновків у вигляді відповідей на поставлені питання" Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процесуальная форма. -М.: Юрид. Лит., 1981. - С. 74..
Оскільки призначення експертизи у справі є процесуальним рі-шенням слідчого та її проведення строго регламентовано нормами процесуального права, вона є процесуальною дією при доказуванні зі специфічною формою, де експерт, використовуючи свої спеціальні знання, навички і досвід, самостійно в межах своєї компетенції вияв-ляє нові докази, що мають значення для пізнання злочину. Саме цією специфічною формою експертиза відрізняється від інших процесуаль-них засобів доказування у справі і, в першу чергу, - від залучення спе-ціалістів при зборі доказів.
Виходячи з цього, необхідно чітко визначитися з предметом, суб'єктом і об'єктом такого дослідження.
Предмет експертизи визначається питаннями, які ставить слідчий чи інша уповноважена особа. Найбільш поширеними на практиці та описаними в літературі є такі експертизи: криміналістичні, серед яких: криміналістична екс-пертиза почерку, технічна експертиза документів, дактилоскопічна, трасологічна, криміналістична експертиза вогнепальної зброї, боєпри-пасів, вибухових пристроїв, холодної зброї тощо; судово-медична (екс-пертизи живих осіб, трупа, виділень і часток тіла людини, про непра-вильне лікування); судово-психіатричні; судово-ветеринарні; судово-психологічні; судово-бухгалтерські; судово-економічні, судово-хімічні; судово-технічні; судово-фоноскопічні; судово-одорологічні; пожежно-технічні; судово-технологічні; товарознавчі; агротехнічні; біологічні; фізичні; хімічні та ін.
Суб'єктом експертного дослідження є особа - експерт, яка во-лодіє спеціальними знаннями, навичками і досвідом у певній галузі нау-ки, техніки, мистецтва та ремесла, і діє у кримінальному процесі за дорученням слідчого з метою збору доказів у кримінальній справі. Дулов А.В. Вопросы теории судебной експертизы в советском уголовном процесе. -Минск: Изд-во. Беларус. Ун-та, 1959г. - 34.
Згідно із Кримінально-процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 66; ч. 2 ст. 75 КПК) як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для дачі ви-сновку з питань, що досліджуються, тобто суб'єктом експертного до-слідження є фізична особа, котру визначає слідчий. Це відповідає про-цесуальній самостійності і незалежності слідчого при зборі доказів,
Слідчий несе персональну відповідальність за збір доказів і справу в цілому, отже він повинен сам вивчати компетентність спеці-аліста, що залучається як експерт, роз'ясняти йому права і обов'язки, а також особисто попереджати про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, а також за дачу завідомо неправдивого висновку. Про все це зазначається у протоколі, як наголошено у ч. 3 ст. 196 КПК. Експерт у визначених законом діях є також самостійним суб'єктом (ст. 75, 77 КПК).
Об'єктами експертизи є живі істоти, матеріальні предмети. документи, їх властивості й ознаки, явища і процеси, які містять пев-ну інформацію про обставини події (або її відсутність), що розслідує-ться у кримінальній справі. Притузова В.А. Заклю'чение зксперта как доказательство в советском уголовном процессе. -- М.: Госюриздат, 1959. - С, 14
Таке широке визначення об'єктів експертизи пов'язане з тим, що злочини як суспільне небезпечні діяння конкретних суб'єктів є породженням ряду факторів, процесів та явищ живої і неживої при-роди та суспільства, в результаті яких зазнають змін навколишнє сере-довище та суспільні відносини. Весь цей комплекс об'єктів за умов злочинного діяння стає носієм певної інформації, сприйняття якої у необхідних випадках вимагає науково-дослідної діяльності того чи іншого експерта, який володіє спеціальними знаннями для її пізнання і використання у кримінальній справі.
Навіть у випадках, коли не було ніякого злочинного діяння або воно не було суспільне небезпечним, інколи у порушеній кримінальній справі із залученням експерта потрібно дослідити цілий ряд різних об'єктів з метою підтвердження того факту, що вони не зазнали ніяких змін, які б вказували на скоєння кримінального діяння або його суспільну небезпеку.
Експертне дослідження як науковий процес пізнавальної діяль-ності має два рівні пізнання - емпіричний і теоретичний. Наприклад, експерт-психіатр досліджує психічний стан людини, судовий медик - фізичний стан здоров'я людини для визначення її працездатності тощо. Звичайно, зазначені експерти не можуть дати повноцінного висновку без дослі-дження в комплексі й матеріальних предметів, а також документів, подій, явищ тощо, що спричинили зміну певного стану цих людей. Це саме спостерігається при проведенні у справі пожежно-технічної екс-пертизи, коли досліджується таке явище, як самозагоряння вугілля, торфу, негашеного вапна, соломи, проолієного ганчір'я та інших речо-вин. Експерти-автотехніки дуже часто досліджують взаємозв'язок між неправильними діями водія і наслідками дорожньо-транспортної події.
Таким чином, об'єктом експертного дослідження не завжди є речові докази та матеріали кримінальної справи. Об'єктами дослі-дження є будь-які предмети, явища і процеси, що зібрані, процесу-альне задокументовані та мають відношення до обставин, що роз-слідуються, у кримінальній справі.
Для об'єктивного пізнання експертом предмету дослідження, який випливає із питань, що поставлені перед ним слідчим, йому по-трібно дослідити максимальну кількість фактичних даних різних дже-рел. У цьому законодавець не обмежує експерта, а навпаки, він має право на отримання додаткових матеріалів чи зразків для дослідження (ч. 4 ст. 77, ч. 1 ст. 199 КПК). Єдиною умовою є те, що всі матеріали, необхідні для експертного дослідження, повинні бути зібрані слідчим і передані експерту.
3) Класифікація експертиз.
Кримінально-процесуальне законодавство розподіляє експерти-зи на досудовому слідстві за такими ознаками:
а) за місцем проведення - на експертизи, що проводяться екс-пертами експертних установ та експертизи, що проводяться окремими фізичними особами зі спеці-альними знаннями (також експерами), котрі призначаються слідчими у кримінальній справі, тобто проводиться не в експертній установі (ч. 2 ст. 75, ч, 3, 4 ст. 196, ст. 198 КПК);
б) за кількістю експертів - на одноосібні та експертизи, що проводяться декількома експертами (ч. 3 ст. 75 КПК).
У науковій літературі та практиці останні прийнято ділити на комісійні та комплексні експертизи.
Комісійною експертизою називають таке дослідження об'єктів, яке проводить група (комісія) експертів, що володіють однаковими спеціальними знаннями, навичками та досвідом. Залучення декількох експертів до проведення експертизи часто викликається великою кіль-кістю об'єктів дослідження або його складністю. Комісіями із трьох експертів завжди проводяться судово-психіатрична, судово-медична експертизи з метою визначення втрати працездатності особи тощо. Комісійні експертизи призначаються для проведення повторних дослі-джень речових доказів чи інших об'єктів.
Комплексною експертизою прийнято називати експертизу, яку проводить комісія експертів, що володіють різними спеціальностями, оскільки встановлення тієї чи іншої обставини і вирішення певних пи-тань вимагає прикладення комплексу знань, навичок та досвіду з декількох галузей науки. Такі експертизи призначаються тому, що інколи один або навіть декілька експертів однієї спеціальності не мо-жуть дати конкретної відповіді на поставлені питання, які мають зна-чення у кримінальній справі, або досліджувані об'єкти вимагають од-ночасного вивчення різними спеціалістами.
Якщо експерт володіє спеціальними знаннями у різних галузях і застосовує їх при дослідженні, то така експертиза також матиме ком-плексний характер. Наприклад, при вогнепальних пошкодженнях на тілі людини можуть залишатися хімічні частинки металу, інших речовин та капоті. Для визначення, чи є ці пошкодження вогнепальними, який вид зброї, боєприпасів був застосований, потрібні спеціальні знання судо-во-медичного експерта, експертів-криміналістів та хіміків.
У результаті комісійної чи комплексної експертизи експертами складається загальний акт з викладенням своїх висновків. Коли екс-перти не дійшли згоди щодо спільних висновків, то кожен із них має право скласти свій окремий акт та висновки (ч. З ст. 75 КПК).
в) за кількістю і якістю досліджуваних об'єктів та повнотою і обґрунтованістю висновку - на первинні (ч. 2-4 ст. 75 КПК), додат-кові (ч. 5 ст. 75 КПК) та повторні (ч. 6 ст. 75 КПК) експертизи.
Первинною є експертиза, предметом якої виступає об'єкт, що досліджується вперше.
Додаткова експертиза призначається слідчим тоді, коли він ви-знає, що висновок експерта не викликає у нього сумнівів щодо прави-льності по суті, але ґрунтується на дослідженні не всіх об'єктів або не містить достатньо обґрунтованих, ясних і повних відповідей на всі питання, поставлені перед експертом. За названих обставин додаткова експертиза може і не призначатися, якщо слідчий при допиті експерта (ст. 201 КПК) та аналізі інших доказів у справі повною мірою з'ясує питання, які мають значення у справі.
В іншому разі слідчий за власною ініціативою має право при-значити додаткову експертизу. Ініціаторами такої експертизи на стадії досудового слідства можуть виступати також прокурор (ч. 1, п. З і 5 ст. 227 КПК), обвинувачений (ч. 2 ст. 202 КПК), захисник (ч. 2, п. 8 ст. 48 КПК).
Проведення додаткової експертизи, як правило, доручається то-му ж самому експерту, але може бути доручено й іншому експерту.
Виходячи із обставин справи, перед експертом, який проводить до-даткову експертизу, можуть ставитися і додаткові питання. Додаткові пи-тання можуть бути поставлені у тих випадках, коли з'явилася нова версія у справі, нові об'єкти, або опис дослідження останніх та обґрунтування пізнаного не дозволяють правильно оцінити висновок експерта.
Необхідність постановки додаткових питань може випливати із висновку експерта, який проводив первинну експертизу. Наприклад, при дослідженні об'єктів експерт виявив такі характерні ознаки, які можуть самі або у сукупності з іншими слугувати основою для певного висновку та відповіді на питання, які мають значення у справі, але постанові слідчого ці питання з певних причин не були висунуті перед експертом. Виявивши такі факти, експерт вправі на них вказати в своєму висновку (ст. 200 КПК).
Коли у процесі розслідування з'являються зовсім нові об'єкти, версії, які не мають прямого відношення до вже досліджуваних, але для їх пізнання потрібні аналогічні спеціальні знання, призначається не додаткова, а знову ж таки первинна експертиза, яка може бути до-ручена цьому ж самому або іншому спеціалісту.
Повторна експертиза - це дослідження заново іншим спеціаліс-том (спеціалістами) об'єктів попередньої експертизи, а також методи-ки її проведення для перевірки повноти, об'єктивності та достовірності висновків експерта(експертів).
Відповідно до частини 2 статті 75 КПК повторна експертиза у кримінальній справі призначається слідчим у випадках, коли:
а) висновок експерта буде ним визнано необґрунтованим;
б) висновок суперечить іншим матеріалам справи;
в) є інші підстави, що викликають сумніви у нього стосовно
правильності висновку.
г) за видом спеціальних знань, що застосовуються при прове-денні експертних досліджень.
У процесуальному законодавстві згадується лише два види даних екс-пертиз:
1) судово-медична, яка є обов'язковою для встановлення причи-ни смерті особи, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; статевої зрілості потерпілої у справах про зґвалтування; віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 76 КПК), а також щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (п. З ч. 1 ст. 69 КПК);
2) судово-психіатрична, яка є обов'язковою для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які ви-кликають сумнів щодо його осудності (п. З ч. 1 ст. 76 КПК), а також щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами нездатна пра-вильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них (п. З ч. 1 ст. 69 КПК).
Не дослідженим є питання стосовно проведення експертизи у кримінальній справі експертами зарубіжних країн. Відомо, що у ба-гатьох розвинених країнах заходу наявні величезні напрацювання у галузі криміналістики та інших сферах, наукові дослідження яких широко використовуються у кримінальному судочинстві.
Спеціальні норми, які мають регулювати залучення іноземних фахівців, у кримінально-процесуальному законодавстві України відсут-ні, але не існує і заборони (ст. 31, 75, 196, 198 КПК). Навпаки, у час-тині 2 статті 75 КПК зазначено, що як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.
У статті 23 Закону України "Про судову експертизу" сказано, що керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, які прово-дять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, що призначила судову експертизу, включати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спіль-ні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами проце-суального законодавства України.
Ця норма є дуже загальною, не дає відповіді на багато питань процесу залучення експерта і стосується тільки того інозем-ного фахівця, який проводитиме дослідження у складі комісії українсь-ких експертів, а не самостійно.
4) Висновок експерта.
Акт судової експертизи складається із заголовка і трьох частин: вступної, дослідницької та висновків. У заголовку акта зазначається його номер, вид судової експертизи за наведеною нами вище класифі-кацією, дата його складання та місце її проведення.
У першій частині зазначається: посада і прізвище слідчого; ко-ли, яку і у якій справі він призначив експертизу; дата надходження постанови про призначення експертизи; які і як упаковані та опечатані матеріали, що поступили на експертизу; дата та спосіб їх доставки (якщо об'єктом є особа, то де вона знаходиться); відомості про експер-та (прізвище, ім'я та по батькові, освіта, спеціальність, вчений ступінь та наукове звання, стаж експертної діяльності та посада, якщо він пра-цює в експертній установі); перелік та зміст питань, які поставлені пе-ред експертом; відомості про осіб, які були присутні при проведені експертизи (прізвище, ініціали, процесуальне становище); коли і ким роз'яснені експерту його права і обов'язки, ким попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. При проведенні додаткових, повторних, комісійних чи комп-лексних експертиз у вступній частині відповідно викладаються відо-мості про всіх експертів, а також коротко описуються попередні екс-пертизи у справі, хто їх проводив, висновки та мотиви призначення додаткових, повторних, комісійних чи комплексних експертиз.
У другій (дослідницькій) частині акта експерт детально описує: процес розпечатування, розпаковування об'єктів та результати їх огля-ду; в присутності кого це відбулося; процес та результати досліджень об'єктів експертизи, хто був присутній; яка застосовувалась науково-обгрунтована методика, довідково-нормативна документація, їх дже-рела; експертні експерименти та їх результати; способи фіксації та до-кументування досліджень і експериментів; які використовувались нау-ково-технічні засоби і в яких конкретно дослідницьких операціях екс-перта; відомості про експериментальні зразки та їх використання у дослідженні; з чийого дозволу, у чиїй присутності у процесі дослі-дження були знищені, пошкоджені чи видозмінені об'єкти досліджен-ня, як саме.
У дослідницькій частині окремо описується кожний об'єкт, вид дослідження та його результати. Якщо не вдалося установити певного факту, що випливає з поставленого питання слідчим, то експерт деталь-но описує причини неможливості дати відповідь. У цій же частині екс-перт описує нові факти і спосіб їх виявлення у процесі додаткової чи повторної експертизи у певному співвідношенні з попередніми експе-риментами. Експерт описує і ті факти, які мають значення для справи, але йому з цього приводу не були поставлені питання. Якщо експертизу проводять декілька експертів, то кожний експерт має право окремо ви-класти свою діяльність та дослідження або скласти окремий акт.
Дуже важливим для дослідницької частини є викладення екс-пертом аргументації кожного результату в дослідженнях та встановле-ного (пізнаного) факту, що не завжди робиться, а це, у свою чергу, ускладнює оцінку експертного дослідження слідчим і судом.
Не менш значущим є і те, що при дослідженні та мотивації його результатів експерт не повинен торкатися питань правового характеру, що знаходяться поза межею його компетенції. Це стосується не тільки питань кримінального права і кримінального процесу. Однаковою мі-рою це відноситься до будь-яких правових норм, у тому числі тих, що регулюють відносини у сфері його спеціальної діяльності. У своїй ро-боті експерт повинен керуватись законами, підзаконними актами, на них посилатись в акті, але не давати своїх суджень щодо правомірності чи не правомірності дій відповідних суб'єктів, котрим належало ними керуватись і виконувати. Це компетенція спеціалістів у галузі юрисп-руденції. У нашому випадку - слідчого і прокурора.
Якщо експерт не може відповісти на якесь питання слідчого, то він у дослідницькій частині акта детально описує причини цього (не-достатність матеріалів для дослідження, відсутність науково обґрунтованих методик, некомпетентність тощо).
У третій частині акта експерт викладає письмово свої висновки у вигляді відповідей на питання слідчого. Відповіді мають бути стислими, але гл и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.