На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Поняття форми держави, її структура. Форма правлння: монархя, республка, їхн види, тенденцї розвитку. Державний устрй: унтаризм, федераця, конфедераця. культурний рвень народу, його сторичн традицї, характер релгйного свтобачення.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Правоведение. Добавлен: 05.12.2003. Сдан: 2003. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


- 25 -
Олександрійська філія Приватного вищого навчального закладу
Кіровоградський інститут регіонального
управління та економіки
Юридичний факультет
Спеціальність: „Правознавство”
Група: ПР-16
Контрольна робота
з предмету: „Теорія держави і права”
тема: „Форма державного устрою”
Студентки І курсу
Комашкіної Світлани
Анатоліївни
Україна, Кіровоградська область
Дата відправлення: _____________
Дата прийому: _____________
м. Олександрія
2003 рік
ПЛАН
1. Поняття форми держави, її структура ............................ 3
2. Форма правління : ............................................................. 5
2.1. монархія ............................................................. 6
2.2. республіка .......................................................... 8
2.3. їхні види, тенденції розвитку .......................... 11
3. Державний устрій : .......................................................... 14
3.1. унітаризм .......................................................... 17
3.2. федерація .......................................................... 20
3.3. конфедерація .................................................... 23
4. Список літератури ........................................................... 26
Питання №1 Поняття форми держави, її структура.

Типологія держав тісно пов'язана з поняттям форми держави. Особливості кожного конкретного типу держави встановлюються на основі аналізу її організаційного устрою, методів здійснення державної влади.
Чіткого співвідношення між типом і формою держави немає. З одного боку, в межах держави того ж самого типу можуть зустрічатися різні форми організації і діяльності державної влади, а з іншого, держави різного типу можуть набувати однакової форми. Своєрідність конкретної форми держави будь-якого історичного періоду визначається, насамперед , ступенем зрілості суспільства і державного життя, задачами і цілями, що ставить перед собою держава. Іншими словами, категорія форми держави безпосередньо залежить від його змісту і визначається ним.
На форму держави серйозно впливає, насамперед, культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійного світобачення, національні особливості, природні умови проживання та інші фактори. Специфіку форми держави визначає також характер взаємних стосунків держави і її складових, в тому числі з недержавними організаціями (партіями, профспілками, суспільними рухами, церквами й іншими організаціями).
ФОРМА ДЕРЖАВИ - складне суспільне явище, що містить у собі три взаємозалежних елементи: форму правління, форму державного устрою і форму державного режиму.
У різних країнах державні форми набувають своїх особливостей, характерних ознак, що в міру суспільного розвитку наповнюються новим змістом, збагачуючись у взаємозв'язку та взаємодіях. Разом з тим форма існуючих держав, особливо сучасних, має загальні ознаки, що дозволяє дати визначення кожному елементу форми держави.
У теорії держави і права так само, як і в деяких інших суспільних науках розглядається проблема форми держави, тобто проблема формування і функціонування особливої форми громадського життя людини - держави. Підхід до цієї проблеми був неоднаковим на різних етапах розвитку суспільства, на будь яких етапах розвитку теорії держави і права, як юридичної науки. Було б недоречно заперечувати всі ті наукові гіпотези, концепції, знання створені раніше і визнані нині, які повністю відображають суспільні відносини і їх суб'єктів вивченням яких і займається юридична наука; однак, представляється більш справедливим в рамках контрольної роботи спиратися на сучасні знання і теорії, а іншим лише приділяти частину часу і місця, згадуючи їх як гіпотези чи додаткові аспекти даної проблеми.
Важливість чіткого визначення форми держави стає зрозумілої після того, коли висвітлене питання про сутність держави. Після визначення того, чим же є держава, необхідно мати чітке, ясне уявлення про її різновиди, класифікацію; про форму держави.
Форма держави - це реальне вираження її сутності, а також її функцій. Форма держави - це фактично і є держава, тому що саме у формі виявляється принцип існування держави, яка існує лише в свідомості людей. Тобто держава, будучи створеною людським розумом, проявляється тільки в тому, якої форми вона набуває, як вона „виглядає”; разом з тим треба відзначити, що держава добирає форму, що чітко відповідає її сутності. Розглянути форму держави - значить вивчити її складові частини, структуру, методи здійснення державної влади. У процесі розвитку юридичної науки відбулася систематизація проявів ознак держави і її форма стала розглядатися як сукупність форм правління, державного устрою, і форми політичного режиму. Це три складових, котрі й складають форму держави. Тому представляється необхідним розглянути їх окремо, з конкретними історичними і політичними прикладами, а потім уявити собі форму держави в цілому, у всій різноманітності її складових.
Коли розкрита „сутність” держави - визначене її соціальне призначення, відмінність від додержавної організації суспільства, виділені головні ознаки і подані головні характеристики, виникає потреба розглянути, як влаштована держава, тобто в яких конкретних формах існує і функціонує ця особлива політична, структурна, територіальна організація суспільства.
Традиційно вітчизняна теорія держави і права завжди виділяла у формі держави три основних, взаємозалежних блоки: форму правління, форму національно-державного й адміністративно-територіального устрою, політичний режим.
І якщо форма правління відповідає на запитання про те, хто і як править, здійснює державну владу в державно-організованому суспільстві, як влаштовані, зорганізовані і діють у ньому державно-владні структури (органи держави), то форма національно-державного й адміністративно-територіального устрою розкриває способи об'єднання населення на визначеній території, зв'язок цього населення через різні територіальні і політичні утворення з державою в цілому. Політичний режим характеризує як, яким чином здійснюється державна влада в конкретному суспільстві, за допомогою яких прийомів і методів держава виконує своє соціальне призначення - забезпечує економічне життя, суспільний порядок, захист громадян, вирішує інші загальні соціальні, національні, класові задачі.
От чому форму держави можна визначити як такий склад (побудову) держави, у якому виявляються її основні характеристики і який забезпечує в комплексі, в системі - організацію державної влади, територіальну організацію населення.
Але це поки самий загальний підхід до розуміння форми держави, перше наближення. Для подальшого просування необхідно докладно розглянути всі три блоки, що складають форму держави, побачити їхній взаємозв'язок і взаємодію, зрозуміти, чому теоретична політико-правова думка, вивчаючи на протязі сторіч державу, виділила саме такий зміст форми держави.
Насамперед, треба відзначити, що в теоретичному осмисленні держави особливе місце дійсно займає форма правління, оскільки саме вона визначає, хто і як здійснює державну владу в державно-організованому суспільстві. Вже Аристотель, слідом за Платоном, зіштовхнувшись з різноманітними формами організації і здійснення державної влади в древньому світі, спробував розробити класифікацію держав за критерієм хто і як править у цих державах, тобто за критерієм форми правління. Він виділив кілька форм правління: республіку, монархію, деспотію, поклавши в основу класифікації способи утворення органів держави, їхнє співвідношення, прийоми здійснення державної влади. Аристотель застосував кількісні і якісні оцінки для визначення різних форм правління. Йому ж належать і різноманітні визначення різновидів тієї чи іншої форми правління, наприклад, демократичної й аристократичної республік, тієї влади, що лежить в основі відповідної форми правління - демократія (влада народу), аристократія (влада еліти, обраних), охлократія (влада юрби), геронтократія (влада навчених, людей похилого віку), олігархія (влада небагатьох) і т.д.
В даний час вітчизняна теорія держави і права як наука, що поступово переборює методологічну кризу, яка пов'язана з загальною кризою марксистської концепції суспільного розвитку, яка вже спроможна запропонувати більш глибоке і досить обґрунтоване розуміння форми правління як однієї з основних характеристик устрою держави, дати більш зважену класифікацію цим формам, намітити більш реальний прогноз їхнього розвитку. Що і казати про те, як це важливо зараз для політичного життя України, коли йде пошук найбільш ефективної форми організації і здійснення державної влади в країні. Не менш важливо при цьому враховувати і ті фактори, що раніше виключалися зі сфери наукового розгляду - історичні традиції, національна психологія, релігійність і т. ін.
Питання №2. Форма правління. Монархія, республіка. Їхні види, тенденція розвитку.
Форма правління являє собою структуру вищих органів державної влади, порядок їх утворення і розподіл компетенції між ними.
Форма державного правління дає можливість усвідомити:
ь як створюються вищі органи держави і який їх устрій; як будуються взаємини між вищими й іншими державними органами;
ь як будуються взаємини між верховною державною владою і населенням країни;
ь якою мірою організація вищих органів держави дозволяє забезпечувати права і волі громадянина.
По зазначених ознаках форми державного правління підрозділяються на :
– монархічні ( одноособові, спадкоємні);
– республіканські ( колегіальні, виборні).
2.1. Монархія.
Монархія - це така форма правління, при якій верховна влада здійснюється одноосібно і переходить, як правило, у спадщину.
Основними ознаками класичної монархічної форми керування є :
ь існування одноособового глави держави, який користується своєю владою довічно (цар, король, імператор, шах);
ь спадкоємний порядок наступності верховної влади;
ь представництво держави монарха на свій власний розсуд;
ь юридична безвідповідальність монарха.
Монархія виникла в умовах рабовласницького суспільства. При феодалізмі вона стала основною формою державного правління. У буржуазному ж суспільстві збереглися лише традиційні, а в основному формальні риси монархічного керування.
У свою чергу монархія поділяється на :
ь абсолютну
ь обмежену(парламентарну)
ь дуалістичну
ь теократичну
ь парламентарну
Абсолютна монархія - така форма правління, при якій верховна державна влада за законом повністю належить одній особі.
По формулі Військового статуту Петра - „самовладний монарх, котрий нікому на світі про свої справи відповіді дати не повинен”. Основною ознакою абсолютної монархії є відсутність яких-небудь державних органів, що обмежують компетенцію монарха.
Виникнення абсолютизму пов'язане з процесом зародження буржуазних відносин і початком процесу розпаду феодалізму і старих феодальних станів. До найбільш істотних рис абсолютної монархії відносяться ліквідація чи повний занепад станових представницьких установ, юридично необмежена влада монарха, наявність у його безпосередньому підпорядкуванні і розпорядженні постійної армії, поліції і розвинутого бюрократичного апарату.
Влада в центрі і на місцях належить не великим феодалам, а чиновникам, що можуть призначатися і звільнятися монархом.
Державне втручання в приватне життя в епоху абсолютизму набуває більш цивілізовані форми, отримує юридичне підкріплення, хоча як і раніше має примусову спрямованість. В історії такими країнами були Росія XVІІ - XVІІ і Франція до революції 1789 року.
Конституційна монархія являє собою таку форму правління, при якій влада монарха в значній мірі обмежена представницьким органом. Звичайно це обмеження визначається конституцією, затвердженою парламентом. Монарх же не в праві змінити конституцію.
Як форма правління, конституційна монархія виникає в період становлення буржуазного суспільства. Формально, вона не втратила свого значення в ряді країн Європи й Азії і дотепер (Англія, Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція й ін.).
Конституційна монархія буває парламентарною і дуалістичною.
Парламентська монархія характеризується наступними основними ознаками :
ь уряд формується з представників визначеної партії (чи партій) отримавши більшість голосів на виборах до парламенту;
ь лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць, стає главою держави;
ь у законодавчій, виконавчій і судовій сферах влада монарха фактично відсутня, вона є символічною;
ь законодавчі акти приймаються парламентом і формально підписуються монархом;
ь уряд відповідно до конституції несе відповідальність не перед монархом, а перед парламентом.
Прикладами такої монархії можна вважати - Великобританію, Бельгію, Данію й ін.
При дуалістичній монархії державна влада носить двоякий характер. Юридично і фактично влада розділена між урядом, який формується монархом та парламентом.
Уряд у дуалістичних монархіях формується незалежно від партійного складу в парламенті і не є відповідальним перед ним. Монарх, при цьому, виражає переважно інтереси феодалів, а парламент представляє буржуазію та інші прошарки населення. Подібна форма правління існувала в кайзерівській Німеччині (1871-1918), зараз - у Марокко.
У деяких державах монарх очолює не тільки світське, але і релігійне керування країною. Такі монархи звуться теократичні (Саудівська Аравія).
Така коротка характеристика основних різновидів монархічної форми державного правління.
2.2 Республіка
Республіка - це така форма правління, при якій верховна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний строк.
Загальними ознаками республіканської форми правління є:
ь наявність одноособового і колегіального глави держави;
ь виборність на певний строк глави держави й інших верховних органів державної влади;
ь здійснення державної влади не по своєму велінню, а з доручення народу;
ь юридична відповідальність глави держави у випадках, передбачених законом;
ь обов'язковість рішень верховної державної влади.
Республіканська форма правління в остаточному виді сформувалась в Афінській державі. В міру розвитку громадського життя вона видозмінювалася, набувала нових рис, усе більше наповнювалася демократичним змістом.
Налічується кілька основних різновидів республіканського правління. У свою чергу вони поділяються за формою державного устрою на :
v парламентарні
v президентські
Парламентська республіка - різновид сучасної форми державного правління, при якій верховна роль в організації державного життя належить парламенту.
У такій республіці уряд формується парламентським шляхом з числа депутатів, які належать до тих партій, які мають у своєму розпорядженні більшість голосів у парламенті. Уряд несе колективну відповідальність перед парламентом за свою діяльність. Він залишається доти у влади, поки в парламенті має більшість. У випадку втрати довіри, більшість членів парламенту, уряд або іде у відставку, або через главу держави домагається розпуску парламенту і призначення дострокових парламентських виборів.
Як правило, глава держави в подібних республіках обирається парламентом або спеціально створеною парламентською колегією. Призначення парламентом глави держави є головним видом парламентського контролю над виконавчою владою. Процедура обрання глави держави в сучасних парламентарних республіках неоднакова. В Італії наприклад президент республіки обирається членами обох палат на їх спільному засіданні, але при цьому у виборах беруть участь по три депутата від кожної області, обраних обласною радою. У федеративних державах участь парламенту в обранні глави держави також розподіляється представниками членів федерації. Так у Німеччині президент обирається федеральними зборами, що складаються з членів бундестагу, і такого ж числа осіб, вибраних ландтагами земель на засадах пропорційного представництва. Вибори глави держави в парламентарній республіці можуть здійснюватися і на основі загального виборчого права, що характерно для Австрії, де президент обирається терміном на шістьох років.
Глава держави в парламентарній республіці володіє повноваженнями: обнародує закони, видає декрети, призначає главу уряду, є верховним головнокомандуючим збройних сил і т.д.
Глава уряду (прем'єр-міністр, голова ради міністрів, канцлер) призначається, як правило, президентом. Він формує очолюване їм уряд, що здійснює верховну виконавчу владу і відповідає за свою діяльність перед парламентом. Найбільш істотною рисою парламентарної республіки є те, що будь-який уряд лише тоді правомочний здійснювати керування державою, коли він користається довірою парламенту.
Головною функцією парламенту є законодавча діяльність і контроль за виконавчою владою. Парламент володіє важливими фінансовими повноваженнями, оскільки він розробляє і приймає державний бюджет, визначає перспективи соціально-економічного розвитку країни, вирішує основні питання зовнішньої, у тому числі оборонної політики. Парламентарна форма республіканського правління представляє собою таку структуру вищих органів державної влади, яка реально забезпечує демократизм громадського життя, свободу особи, створює справедливі умови людського співіснування, основане на засадах правової законності. До парламентарних республік можна віднести ФРН, Італію (після конституції 1947 року), Австрію, Швейцарію, Ісландію, Ірландію, Індію й ін.
Президентська республіка - один з різновидів сучасної форми державного правління, що поряд з парламентаризмом об'єднує в руках президента повноваження глави держави і глави уряду.
Найбільш характерними рисами президентської республіки є:
ь позапарламентський метод обрання президента і формування уряду;
ь відповідальність уряду перед президентом, а не перед парламентом;
ь більш широкі, чим у парламентарній республіці, повноваження глави держави.
Класичною президентською республікою є Сполучені Штати Америки. Відповідно до конституції США, в основі якої лежить принцип поділу влади, чітко визначено, що законодавча влада належить парламенту, виконавча - президенту, судова - Верховному суду. Президент США обирається населенням країни шляхом непрямого голосування (виборів) - через колегію виборщиків. Кількість виборщиків повинна відповідати числу представників кожного штату в парламенті (конгресі). Уряд формується перемігшим на виборах президентом, із осіб приналежних до його партії.
Президентська форма правління в різних країнах має свої особливості. В Франції президент вибирається загальним голосуванням. Обраним вважається кандидат, який отримав абсолютну кількість голосів. Такий же порядок обрання президента встановлений у Росії в 1991 році.
Характерним для всіх президентських республік, незважаючи на їхню розмаїтість, є те, що президент об'єднує в собі посади глави держави і глави уряду і, бере участь у формуванні кабінету чи ради міністрів (Франція, Індія). Президент наділяється й іншими важливими повноваженнями: як правило, він має право розпуску парламенту, є верховним головнокомандуючим, повідомляє надзвичайний стан, затверджує закони шляхом їхнього підписування, нерідко головує в уряді, призначає членів Верховного суду.
У цивілізованих країнах президентську республіку відрізняє сильна виконавча влада, нарівні з яким, за принципом поділу влади, нормально функціонують законодавча і судова влади. Ефективно діючий механізм витрат і противаг, що існують у сучасних президентських республіках, сприяє можливості гармонічного функціонування влади, дозволяє уникнути сваволі зі сторони виконавчої влади.
У країнах Латинської Америки часто зустрічаються „суперпрезидентські республіки”. Ця форма правління - практично незалежна, слабко контрольована законодавчою і судовою владою. Це особливий конгломерат традиційної форми з наполовину диктаторським управлінням.
У сучасному цивілізованому суспільстві принципових відмінностей між формами не існує. Їх зближають загальні задачі і цілі.
Поняття форми правління і державного режиму.
Визначення форми правління. Під формою правління ми розуміємо систему формування і взаємостосунків глави держави, вищих органів законодавчої і виконавчої влади. Форма правління історично складається в процесі боротьби і взаємодії соціальних і політичних сил відповідного суспільства.
Форма правління є основою для вивчення конституційно-правового регулювання організації і функціонування держави. Це не просто теоретична абстрактна категорія науки, як, скажемо, чи суверенітет народовладдя, а той ключ, за допомогою якого ми тільки і можемо розібратися у змістовності тієї чи іншої системи органів державної влади, встановлених конституцією відповідної держави.
За аграрного ладу значення форми правління зводилося лише до визначення того, яким чином заміщується посада глави держави - спадкуванням чи шляхом виборів. В міру розпаду феодалізму та з переходом до індустріального ладу, що супроводжувався послабленням влади монархів, появою та зміцненням народного представництва, форми правління стали збагачуватися: найбільшої значимості набуло не те, спадкоємний чи виборний глава держави в країні, а те, як саме зорганізуються відносини між главою держави, парламентом, урядом, як взаємо врівноважаться їхні повноваження, - словом, як влаштований розподіл влади. І сьогодні, аналізуючи форми правління конкретної держави, нас насамперед цікавить не те, республіка це чи монархія, а те, який різновид республіки чи монархії тут установлений.
Класифікація форм правління. Як ми бачили порядком заміщення посади глави держави визначаються дві основні форми правління - монархія і республіка. Різновиди ж їх, визначаються співвідношенням повноважень законодавчої і виконавчої влади, розподілених між главою держави, парламентом і урядом у конкретній країні, та порядком, що звідси випливає, їхнього формування.
Монархія була характерна для аграрного ладу, хоча й у той час в окремих країнах існували республіки. Перехід до індустріального ладу нерідко супроводжувався ліквідацією монархії, оскільки монарх сам був найбільшим феодалом, і становленням республіканської форми правління. Однак у ряді високо-розвинутих країн монархія збереглася і дотепер. Примітно, що монархія часом відновлюється в окремих країнах після більш-менш тривалого періоду республіканського правління. Наприклад, в Іспанії монархію було повалено в 1931р., а в 1947р. фашистський диктатор Ф.Франко оголосив про її відновлення, однак реально, король Хуан Карлос І, запанував лише після смерті диктатора в 1975р., причому в 1978р. активно захищав становлення демократії від спроб фашистського путчу.
Більш того, нині часом не завжди ми можемо з легкістю визначити, з якою державою - монархічною чи республіканською - маємо справу. Наприклад, у Малайзії, частина суб'єктів федерації являють собою монархії, а інша частина - республіки. Глава держави у Федерації - виборний, але обирається монархами суб'єкта федерації зі свого середовища на п'ятилітній термін. Схожа ситуація й в Об'єднаних Арабських Еміратах. Тут ми бачимо елементи і монархії (глава держави повинний бути монархом), і республіки (однак його вибори обмежені терміном).Таку форму правління, за звичай, називають виборною монархією. У даному разі слід лишній раз згадати про те, що будь-яка класифікація тією чи іншою мірою умовна.
2.3 Види форм правління і їхніх розходжень
Отже, розглянемо першу частину структури форми держави - форму правління.
Під формою правління розуміється організація влади, яка характеризується її умовним першоджерелом, тобто, кому належить влада в даній державі. Утім, деякі юристи вважають, що до цього визначення варто додати порядок утворення органів держави і порядок їхньої взаємодії з населенням.
Форми правління розрізняються в залежності від того, чи належить верховна влада в державі одній особі, що одночасно є символом держави, чи ж вона здійснюється за допомогою різних демократичних інститутів (представницькі органи влади, референдуми, і т.д. ). В зв'язку з цим, усі держави за формою правління поділяються на монархії і республіки.
Відмітною ознакою монархії є те, що верховна влада цілком чи частково зосереджена в руках одноособового глави держави - монарха (фараона, короля, цезаря, шаха, імператора і т.д.). У більшості випадків ця влада спадкоємна.
В історичному процесі монархія складається ще в Древньому Світі, (древній Ізраїль, древній Єгипет, держави Еллади, древнього Риму і т.д.) у період рабовласницьких держав, але найбільш повне вираження ця форма знайшла в Середньовіччя, коли разом з феодалізмом, що панував у суспільних відносинах, вона послужила міцним цементом для будівництва держави. Прикладом можуть служити всі європейські держави (Англія, Франція, Польща, і ін.). У період буржуазних революцій і змін, які слідували за ними, монархія як форма правління найчастіше зберігалася, але при цьому набувала істотних змін (наприклад, обмежена влада короля у Великобританії, станова монархія в Росії в XVІІ столітті, і т.д.). У наш час на Землі існує кілька держав, що зберегли монархічну форму правління, причому не тільки конституційну, але й абсолютний її різновид.
Отже, монархії поділяються на два основних види: абсолютну й обмежену. Як можна було помітити зі сказаного вище, перший вид є характерним, в основному, для Древніх і середньовічних держав, другий - для держав Нового і Новітнього часу.
В абсолютній монархії уся влада зосереджена в руках одноособового глави держави. Як правило, будь-які форми колегіальних органів мають дорадчий характер. Монарх є повним володарем, його особа священна, а рішення загальнообов'язкові.
Обмежена монархія припускає наявність вищого органа представницької влади, що має мандат народу і наділеного певною кількістю повноважень.
Виконавча влада зосереджена або безпосередньо у монарха, або вона належить уряду, який ним контролюється. Втім, іноді, особливо в наш час, монарх є лише символом держави і національного суверенітету (наприклад, сучасна Великобританія, Японія й ін. ).
Республіка - це форма правління при який вищі органи влади колегіальні, мають мандат народу на здійснення державної влади. Для республіки обов'язкова наявність вищого представницького органа влади, що обирається народом.
Історично, республіка, як форма правління, сформувалася ще в Древньому світі, прикладом тому можуть служити рабовласницькі республіки Еллади, Древній Рим періоду республіки й ін. Однак у той час інститути демократії були ще нерозвинені, а рабовласницькі відносини і пов'язані з ними наукові уявлення та знання, ще не створювали передумов для виникнення гуманізму і. пов'язаних з ним, сучасних принципів демократичної держави. Тому розквіт республіки пов'язаний не з рабовласницькою чи феодальною державою, а з державою, де відбулися зміни, характерні для епохи Відродження, з появою ідей гуманізму, „свободи, рівності і братерства”. У зв'язку з цим, спочатку в Європі, потім в Америці, а потім і в усьому світі республіканська форма правління завойовує позиції і стає найбільш характерною формою правління в сучасній світовій цивілізації.
Класифікація республік пов'язана з відповіддю на питання, яким же саме чином здійснюється державна влада, і хто із суб'єктів державно-правових відносин наділений більшою кількістю повноважень.
В основному, всі республіки поділяються на два види: парламентські і президентські. Однак деякі автори справедливо вказують на ще одну класифікацію, а саме, розподіл на республіки аристократичні і демократичні. В наш час існують тільки демократичні республіки.
Парламентська республіка. При цій формі правління більшість повноважень належить представницьким органам влади, а на виконавчо-розпорядницькі органи накладається роль виконуючих, які не мають більш-менш поважних повноважень і прав у здійсненні державної влади.
Президентська республіка. При президентській республіці більшість цих прав і повноважень надається президенту, що найчастіше є главою виконавчої влади. Класичним набором прав президента є права по формуванню вищих органів державної влади, по здійсненню зовнішніх відносин, по обороні країни і командуванню Збройними Силами, з питань надання і виходу з громадянства, амністії і т.д.
У компетенції вищого представницького органа влади лежать питання законодавства, а також контрольної і наглядової функції.
Державний устрій республіки будується на принципах демократії і народного суверенітету. Перше - це виборність і змінюваність органів державної влади (ротація). Друге - це принцип народного суверенітету. Третє - це принцип поділу влади. Четверте - верховенство прав і свобод людини і громадянина. Існує ще кілька принципів, однак самими основними є перераховані вище. Дякуючи цим принципам у державах, що користуються з республіканської форми правління, отримали широке розповсюдження інститути безпосередньої і представницької демократії, системи утримань і противаг між різними галузями влади, й інші державно-правові інститути, властиві демократичній державі. У цілому, форма правління є дуже важливим елементом форми держави в цілому. Адже саме в ній виражено, кому належить влада в суспільстві (нехай іноді формально), а це, в свою чергу, говорить про розвиненість чи, навпаки, відсталість та консерватизм даного суспільства.
На закінчення хотілося б ще раз розглянути форму держави в історичному аспекті і спробувати вивести найбільш справедливу (в сучасному поняттях ) і ефективний її різновид.
Історично склалося так, що спочатку з'явилися держави, форму яких, насамперед, визначала форма правління; більш того, таких категорій, як форма державного устрою чи політичний режим попросту не існувало. Як уже говорилося вище, необхідність у введенні класифікації за формою державного устрою з'явилося в XVІІ-XVІІІ століттях, коли початку складатися така форма, як федерація, а категорія „політичний режим” виникла, на думку С.С.Алексєєва, і зовсім у 20-х роках XX століття.
Таким чином, у стародавні часи та в середньовіччя всі держави були унітарними, а формою правління, як правило, була монархія. Про політичний режим можна говорити ширше - так, у деяких державах древності існувало багато інститутів демократії. Однак набагато частіше зустрічалися авторитарні або повністю тоталітарні держави.
З появами федерацій положення змінилося. І хоча у формі правління монархія відігравала і продовжує відігравати значну роль, основною формою правління стає республіка; політичний режим набуває все більшої демократичності, допоки не досягає сучасного рівня.
Зараз найбільш розповсюдженою формою держави є демократична федеративна республіка. Саме в ній найбільш чітко виявляються всі сучасні погляди на те, яким повинне бути суспільство. Однак це зовсім не означає, що людство не може винайти нічого більш досконалого. Можливо, у майбутньому, з'являться принципово нові елементи форми держави, і це лише ще раз доводить перспективність і необхідність розгляду даної теми.
Питання №3 Державний устрій.
Унітаризм, федерація, конфедерація.

Форма державного устрою - це національна й адміністративно-територіальна форма держави, що розкриває характер, взаємин між його и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.