На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Головне визначення поняття миротворчост та першоджерело неврної понформованост журналств. Суперечливе висвтлення миротворчост у ЗМ. Основн аспекти погляду на конфлктну соцальну ситуацю, до якої призвела байдужсть та необзнансть, а також

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Журналистика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2005. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


28
Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет ім. Івана Франка


Кафедра зарубіжної
преси та інформації
Війна в Іраку та ЗМІ

Курсова робота
студента III курсу заочного навчання
Анатолія Мельника
tolik.searchingphotos.com
Науковий керівник:
доц. Лильо Т.Я.
Львів - 2005
ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................ст. 3-4
ОСНОВНА ЧАСТИНА.............................................................................ст. 5-15
1.1 Головне визначення поняття „миротворчості” та
першоджерело невірної поінформованості журналістів,
а від того усього суспільства......................................................... ст. 5-6
1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ.....................ст. 6-8
1.3 Спроба віднайти справжню причину перебування
українських військ в Іраку та головний принцип ілюстрації
нового близькосхідного конфлікту у ЗМІ................................... ст. 8-11
1.4 Відверте ігнорування ЗМІ потенційної загрози
здійснення терористичних актів помсти на
території України........................................................................... ст. 11-13
1.5. Основні аспекти погляду на конфліктну соціальну ситуацію,
до якої призвела байдужість та необізнаність, а також
заангажованість ЗМІ...................................................................... ст. 13-15

ВИСНОВОК............................................................................................. ст. 16-17
Список використаної літератури............................................................ ст. 18
Перелік матеріалів, доданих до курсової роботи (додатки) ............... ст. 19
ДОДАТКИ.................................................................................................ст. 20-30
ВСТУП
Головним завданням засобів масової інформації (ЗМІ) є правдиве інформування широких мас населення про події у світі та в суспільстві.
Історично склалось так, що війна завжди була невід'ємною складовою існування людства. Причини війни є різними, але війна, незалежно від причин, завжди залишається катастрофою. І правдиве висвітлення цього явища у ЗМІ повинно займати головне місце у інформаційній політиці держави. На прикладі війни в Іраку ми розглянемо проблему об'єктивного висвітлення її в українських та світових ЗМІ. Але передусім кілька основних визначень із вчення теорії та практики журналістської творчості.
Літературна майстерність у журналістиці, за визначенням професора Здоровеги В.Й. (1) - „це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з позицій групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись при цьому певних духовних і практичних результатів.
Правдивість, об'єктивність - найсуттєвіший принцип журналістики.
Та від проголошення цієї засади демократичної журналістики до її реалізації - дистанція досить солідна. Щоб бути правдивою, журналістиці потрібні об'єктивні передумови: політичні, економічні, правові. Вони вивчаються, аналізуються у процесі розгляду місця і ролі ЗМІ у політичній структурі суспільства, їх функцій і принципів.
Виходячи з цих визначень ми вже можемо зробити деякі попередні висновки та обґрунтувати вступ до нашого дослідження.
У висвітленні вітчизняними і провідними західними ЗМІ подій іракської війни ми не бачимо ні об'єктивності, ні правдивості, ні професійної відстороненості. Переважна більшість повідомлень передусім виражає офіційну позицію урядів - ініціаторів цієї війни - США та Великобританії.
Повертаючись до думки професора Здоровеги, мусимо констатувати, що державні інтереси домінують над загальнолюдськими. Чому це відбувається? Маємо надію, що механізм такого спотворення основного принципу журналістики буде якщо не розкрито, то хоча б чітко показано у ході нашого дослідження.
Отже, актуальність нашого дослідження визначається такими основними чинниками:
1) Український військовий контингент перебуває на території Іраку (цей фактор можна вважати головним, що не потребує доведення)
2) Більшість країн, що також розмістили там свої війська, були і є жертвами терористичних актів помсти, що призвели до загибелі невинних людей;
3) Українське суспільство в цілому не вбачає в цьому ніякої проблеми, тому що вважає місію наших військовиків у Іраку благородною і такою, що здійснюється під егідою ООН;
4) Спотворене інформування, а часом цілеспрямоване дезінформування населення попри все українськими ЗМІ про реальну ситуацію, що склалася в Іраку.
Метою дослідження є:
1) Визначення реального (прямого чи опосередкованого) впливу ЗМІ на сприйняття і оцінку українським суспільством війни у Іраку;
2) Пошук та аналіз помилок, які мають при цьому місце у повсякденній діяльності ЗМІ;
3) Спроба знайти шляхи вирішення проблеми об'єктивного висвітлення подій, котрі передували війні в Іраку, так само як і наслідків цієї війни, яка до сих пір триває.
Воно проводилось, головним чином, методом підбору, вивчення та аналізу повідомлень вітчизняних та зарубіжних ЗМІ про перебіг цієї війни - з моменту її початку (20 березня 2003 року) до середини травня 2005 року.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
1.1 Головне визначення поняття „миротворчості та першоджерело невірної поінформованості журналістів, а від того усього суспільства.
Першопричиною даного дослідження стало суперечливе інтерв'ю, опубліковане в одній з вітчизняних газет. Як і усі інші публікації такого роду, воно апріорно називає миротворчість метою перебування наших військ в Іраку. У вступі автор називає українських військовиків миротворцями. Під час розмови з кореспондентом герой начерку прямо говорить: „... ми були там не миротворцями, як нас представляють. Адже миротворці належать до ООН...” [4] Після цих слів автор знову вживає термін „миротворці”, не звертаючи уваги на пряме протиріччя, якому ні він сам, ні читач вже не надають принципового значення.
Виникає думка, що термін „миротворці” не має офіційного характеру і журналіст вживає, а суспільство розуміє його, як синонім до слова „військовослужбовець”. Спробуємо дослідити, наскільки ця думка відповідає дійсності.
Для перевірки цього припущення ми намагалися визначити, коли термін було вжито вперше на офіційному рівні. В результаті дослідили, що в Україні вперше визначення „миротворчості” щодо війни в Іраку вжив 2 червня 2003 року Президент України Леонід Кучма в Указі N 459/2003 („Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак”) [1].
Після вивчення даного документу стає зрозумілим, що термін „миротворчість” вживається офіційно. Але документ не надав нам зрозумілого пояснення самого поняття миротворчості. Натомість він містить посилання на резолюцію Ради Безпеки ООН 1483 (2003) від 22 травня 2003 року [2]. В тексті цієї резолюції, немає визначення терміну „миротворчість” (в ньому взагалі немає ні слова про миротворчість). А оскільки тепер нам відомо, що миротворчість пов'язана з діяльністю Організації Об'єднаних Націй, залишається лише зазирнути у Статут ООН (4) і дізнатись, що воно таке - „миротворчість”. Ось що нам стало відомо:
Миротворчість - це широкий спектр дій, спрямованих на досягнення згоди між сторонами, що перебувають у конфлікті, за допомогою МИРНИХ ЗАСОБІВ (стаття 6)
Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Рада Безпеки, згідно зі Статутом відповідає за підтримання міжнародного миру і безпеки.
Слід також зазначити, що згідно зі Статутом, головною метою ООН є підтримання міжнародного миру та безпеки.
А підтримання миру -- це дії, пов'язані з розгортанням у районі конфлікту груп спостерігачів, військових контингентів, а часто й цивільного персоналу ООН з метою сприяння дотримання досягнутих угод про припинення вогню. Головна мета цього заходу -- припинити кровопролиття, роз'єднати конфліктуючі сторони.
Отже, тепер нам відомо, в чому полягає миротворча діяльність. Дивує лише той факт, що ЗМІ, які так широко вживають цей термін, жодного разу його не пояснили. Хоча саме це - головна їх помилка, яку необхідно якнайшвидше виправити. А першоджерелом невірної поінформованості журналіста в даному випадку є звичайна непрофесійність (незнання суті речей та понять, якими журналіст оперує).
1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ.
Знаючи, що таке „миротворчість”, спробуємо співставити її суть з діяльністю нашого військового контингенту в Іраку. Починати треба з введення. У вищезгаданому Указі Президента підставою для відправлення контингенту названа та ж сама резолюція Ради Безпеки ООН. Як вже відомо, вона не містить ні слова про миротворчість. Ми знову звертаємось до Статуту ООН.
Виявляється, підставою для виконання миротворчих операцій може бути тільки мандат ООН, прийнятий відповідною резолюцією Ради Безпеки. Ніякого мандату на миротворчу діяльність в Іраку сьогодні не існує. Останній документ такого роду було скасовано (зупинено його дію) резолюцією 1490 (2003) від 6.10.2003. Цим рішенням ООН відкликала усіх своїх спостерігачів ІКМООН (Ірако-Кувейтської Місії ООН по нагляду), котрі знаходились на ірако-кувейтському кордоні.
Стає зрозумілим, що ООН не має ніякого відношення до подій в Іраку. Підтвердженням цьому є слова Віктора Ющенка про необхідність ”повернення вирішення Іракського конфлікту під егіду Ради Безпеки ООН” (5)
Отже, український військовий контингент в Іраку не виконує ЖОДНОЇ миротворчої місії. А засоби масової інформації стверджують протилежне.
Слід навести декілька яскравих прикладів, які б проілюстрували цю протилежність.
Інтернет-видання „proUA.com (14)
„Верховна Рада вдруге оприлюднила свою позицію відносно українських миротворців, що була викладена у постанові Ради від 3 грудня 2004 року «Про відкликання миротворчого контингенту України, направленого для участі в миротворчій операції в Республіці Ірак», і запропонувала президентові України негайно вивести український миротворчий контингент із Республіки Ірак.”

Утро.ru (15)
Украина намерена сократить количество миротворцев в Ираке с трех до двух батальонов. Об этом сообщил журналистам министр обороны Украины Евгений Марчук, вернувшийся из поездки в Ирак.

"Прес-служба Віктора Ющенка" (5)
Віктор Ющенко заявив, що його позиція щодо виведення українських миротворців з Іраку залишається незмінною. Про це він сказав сьогодні журналістам після зустрічі з делегацією ООН.
Як бачимо, у всіх трьох випадках чітко проглядається вищезгадана суперечність щодо висвітлення статусу українського контингенту в Іраку.
Більше того, ця суперечність дуже схожа на ситуацію, зображену доцентом Лильо у одній зі своїх праць (2): „Прислуговування у журналістиці - наслідок не тільки залежності журналіста від влади, а й брак фаху, що спричиняє без критичне сприйняття статус-кво”. Тобто, ніякого бажання хоча б перевірити достовірність надаваної інформації з інших джерел, або розібратись у значенні поняття „миротворчість”, для того, щоб зрозуміти самому і пояснити його читачеві, НЕМАЄ.
1.3 Спроба віднайти справжню причину перебування українських військ в Іраку та головний принцип ілюстрації нового близькосхідного конфлікту у ЗМІ.
Доречно повернутися до інтерв'ю з Віктором Ющенко у „Львівській газеті” (5). Пан Ющенко зокрема заявив:Я не приховую, що у фракції теж була складна дискусія щодо голосування питання РХБЗ-батальйону. 2 роки тому в Україні відбувалися дивні речі. Парламент вів дебати про відправку батальйону хімічного захисту, а Президент підписав Указ про введення миротворчого контингенту. І ми про це НІЧОГО не знаємо.
Щоб розібратися у цих протиріччях, нам необхідно розглянути події у хронологічному порядку.
20-го березня 2003 року Постсуверенній Республіці Ірак було завдано нещадний ракетний обстріл військами США. Згодом до найбагатшої країни світу окрім Північної Ірландії підключилась (як було домовлено раніше) і колишня метрополія Іраку Великобританія. Усі нападники діяли у складі так званої Коаліції, до якої згодом увійшла й Україна (3).
Відома нам резолюція, на виконання якої ніби-то діє Коаліція, була прийнята через два місяця після вторгнення її військ в незалежну Республіку Ірак і ніяким чином НЕ МОГЛА БУТИ підставою для введення військ.
Офіційною причиною розв'язання нового військового конфлікту на Близькому Сході була: „Наявність в Іраку зброї масового ураження й небажання цієї країни роззброюватись. А згодом виявилось, що ніякої зброї масового ураження в цій країні не було, нема і не могло бути. Це офіційні висновки Комісії Президента США з перевірки роботи американських спецслужб (6). Свої висновки за 2002 рік з великим соромом та скандалом у світовій пресі також спростувала і Британська розвідка (7). А Джордж Буш заявив: "До початку війни мені, як і багатьом в США та у всьому світі, здалось, що ми знайдемо зброю масового ураження.” На питання, чи варто було в такому випадку розпочинати війну, Буш відповів: "Так, абсолютно". Заради чого вже загинуло більше 1,3 тис. американців, залишається незрозумілим. У Хусейна не було ні ядерної бомби, ні зв'язків з "Аль-Каїдою" (слова самого Буша). Тут варто зосередити увагу на заангажованості відомих світових інформагентств (BBC та CNN). Адже розкриваючи перед читачами вищезгадану подію, вони ніяк не співставили її із причиною вторгнення Об'єднаних Сил Коаліції в Ірак. Адже нею, як не дивно, була саме: „Наявність в Іраку зброї масового ураження й небажання цієї країни роззброюватись”...
Чому вдавана негативність у висвітленні подій (інформація про шокуюче визнання розвідками найрозвиненіших світових держав своїх грубих помилок) ніяк не пов'язується з тим, що це було ЄДИНОЮ причиною початку війни?
У свій час ООН на вторгнення в Ірак своєї згоди НЕ дала. А в інтерв'ю британській телерадіокомпанії Бі-бі-сі Генеральний Секретар ООН Кофі Анан заявив, що вторгнення США та їх союзників в Ірак було і залишається протизаконною дією, яка порушує Статут Організації Об'єднаних Націй (7).
Звичайний розгляд цих подій нам нічого не дає - у сенсі нашого дослідження. Необхідно зауважити, що проведенню військової операції передувала масована інформаційна атака на свідомість як американського суспільства, так і світової громади в цілому. Механізм було відпрацьовано ще під час підготовки „Бурі в пустелі”.
В інформаційну війну і пропаганду було втягнуто і провідні інформаційні агентства світу, такі як CNN i BBC. Атака була успішною, адже навіть у об'єктивних повідомленнях цих агентств використовувались пропагандистські штампи „вісь зла” , „Битва за Свободу”, „боротьба з світовим тероризмом”, тощо. Вживання таких штампів позбавляє навіть правдиве повідомлення об'єктивності.
США зуміли перевести світову суспільну думку у площину цих штампів. Всьому світу вони нав'язали своє бінарне, чорно-біле мислення. „Хто не з Сполученими Штатами, той виступає за світове Зло”. Крім того, був створений міф про необхідність захисту християнської культури перед навалою „дикого” ісламу. Абсурдність таких оцінок загалу вже не здається абсурдною. Тепер питання не стоїть про осуд нападників. Ні, тепер противники цієї війни повинні виправдовуватись перед „прогресивним людством”.
Агресори досягли цього саме за допомогою ЗМІ, що зайвий раз підтверджує надзвичайно потужний вплив мас-медіа на людей.
28 серпня 2003 року Український військовий контингент почав виконання покладених на нього завдань у складі багатонаціональної дивізії „Центр-Південь” Об'єднаних Сил Коаліції. Загальна чисельність українського так званого миротворчого контингенту складала приблизно 1600 чоловік.
Коли взимку 2004-2005 під тиском громадськості постало питання про негайне виведення українських військ з Іраку, виявилось що ми не можемо цього зробити. Головна причина - зобов'язання перед союзниками, що носять юридичний характер. (8)
Схоже, йдеться про офіційний документ (можливо договір), який регламентує відносини між Україною та її союзниками по Коаліції. Про наявність такого документу свідчать факти неодноразового перенесення дати виводу військ, а також категоричні заяви високих посадовців США про порядок і строки виведення українського контингенту.
Тим часом, представник Держдепартаменту США Адам Ерелі вважає, що рішення про виведення українського миротворчого контингенту з Іраку має приймати новий президент України і новий уряд, а не Леонід Кучма.
"США розраховують, що будь-які зміни, що стосуються українського контингенту, будуть зваженими, і вироблятимуться в процесі тісних консультацій з коаліційними силами", - цитує представника держдепартаменту AFP.(9)
Важко було очікувати від українських ЗМІ великої об'єктивності у висвітленні цих подій, і нашої участі у війні. Україна стала союзником США, мала перед цією країною зобов'язання юридичного характеру, отож і політику в царині інформації повинна була проводити відповідну.
Інформування українського суспільства проводилось по американській схемі - з урахуванням місцевих особливостей. Замість таких штампів, як „вісь зла”, використовувались свої штампи - „миротворчість”, наприклад. Та принцип лишився тим самим. Державні інтереси знову переважили загальнолюдські. А які наші державні інтереси у цьому питанні? „Ворог мого друга - мій ворог”.
Отже, робимо висновок. Український військовий контингент входить до складу Об'єднаних Сил анти-іракської Коаліції, яка всупереч нормам міжнародного права здійснила акт збройної агресії проти суверенної республіки Ірак. Всі дії українського контингенту регулюються зобов'язаннями перед союзниками, що носять юридичний характер. Це передбачає наявність якогось конкретного міжнародної угоди, про яку наше суспільство немає гадки. ЗМІ, які повинні інформувати народ про такі речі, самі з різних причин перебувають у пітьмі невігластва.
1.4 Відверте ігнорування ЗМІ потенційної загрози здійснення терористичних актів помсти на території України.
Так сталось, що до сьогодні в Україні поки не відбулося жодного терористичного акту помсти зі сторони мусульманського світу. Щоб зрозуміти причину моєї зовсім ненаукової радості з цього приводу, згадаймо трагедію з іспанськими потягами, річницю яких нещодавно відзначив масовими акціями протесту весь світ. Після цих вибухів Іспанія, не зважаючи на заклик США „Не йти на поводу у терористів”, вивела своїх найманців з Іраку. І навіть тоді, коли іспанські вояки вже їхали додому, вони були раптово обстріляні іракцями. В результаті, сім іспанців вбито, а сім взято в полон.
До речі, жодного українського солдата не взято в полон, і нашій країні не висунуто вимог на зразок тих, які були пред'явлені свого часу Філіппінам (забрати війська з території Іраку протягом 72 годин) та іншим „союзникам”. Філіппіни ці вимоги виконали, бо не хотіли, щоб від рук розлючених іракців гинули громадяни їхньої держави. На відміну від Філіппін, інші „союзники” не злякалися погроз, а прислухались до типового заклику США „Не йти на поводу у терористів” і не вивели свої війська. То тут то там, у річці Тигр виловлювали понівечені тіла їхніх громадян
ЗМІ і тут, як то кажуть, не пасли задніх. Замовчувались втрати, перебільшувались успіхи Коаліції, нехтувались успіхи протилежної сторони. Спроба незалежним телеканалом „Аль-Джазіра” показати репортажі про допити американських полонених, або тіла загиблих вояків Коаліції піддавались нещадному тиску як з боку високих посадових осіб США та Великобританії, так і з боку відомих, щоправда заангажованих, ЗМІ.
А ось ще один приклад справжньої заангажованості офіційних інформаційних джерел (зокрема прес-служби МО України): „Хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам'ять 18 загиблих в Іраку українських миротворців.” (15) Ці слова пролунали з вуст Міністра Оборони 12 травня 2005. Підбито підсумки іракської кампанії для України (станом на 15.05.2005 вона ще не скінчилась).
18 загиблих. Четверо з яких загинули в бою (як відомо, згідно Статуту ООН, миротворцям заборонено брати участь у бойових діях), а двоє закінчили життя самогубством. Для пересічного громадянина цілком логічно постає питання, ЧОМУ вони це зробили? Але цікавіше те, що серед опитаних мною людей (біля 50-ти), ніхто не мав реальної змоги ознайомитись з цією інформацією і відповідно розмислити над нею (хіба це не вина журналістів?). Ця інформація була надана прес-службою Міністерства Оборони України, зокрема опублікована на її інтернет-сторінці. Цю інформацію у своїх цілях використало більшість журналістів сучасних українських ЗМІ, навіть не намагаючись її перевірити, або задуматись над справжнім змістом поняття „миротворчість” і пояснити його громадськості. Залишається незрозумілим, чому все-таки цього не було зроблено.
Чи існує взагалі для українського суспільства небезпека кровної помсти іракців за те, що наш далеко не миротворчий контингент свого часу безпідставно та незаконно вторгся у колись вільну та суверенну державу? Безперечно існує - принаймні так підказує нам здоровий глузд. Якщо ж вірити рідним ЗМІ, нам нічого не загрожує. Основні принципи діяльності ЗМІ, як от об'єктивність та правдивість, серйозно порушено. Де ж тут істина?
1.5. Основні аспекти погляду на конфліктну соціальну ситуацію, до якої призвела байдужість та необізнаність, а також заангажованість ЗМІ.
Мене останнім часом дуже дивує ставлення до цієї проблеми моїх співгромадян, а ще більше - українських засобів масової інформації. Відкриваєте будь-яку газету і читаєте про „миротворчий контингент”, про героїчних „миротворців” в Іраку і т.д. Так само з телебаченням та радіомовленням. Звідти повертаються „миротворці” і розповідають нам, який все-таки там „екстрім” і як добре, що вони туди поїхали, бо багато чому навчились, стали справжніми фахівцями військової справи. Ще вони говорять про високий рівень зарплатні (щонайменше 600 доларів) і саме це, переважно, стає головною причиною рішення поїхати світ за очі. Можливо, їх батьки не давали б так легко офіційну згоду на це, якби їм сказали правду. Одна справа - відпустити сина захищати мир, а інша - ...
„... - Батьки були категорично проти, але що мали робити. Я доросла людина, і сам вирішую, - каже капітан Анатолій Іченський з міста Деражні Хмельницької області. - Я, наприклад, у Львові знімаю квартиру, заробляю 1010 грн. на місяць. Звісно, що цього мені не вистачає. А в Іраку матиму стільки ж, лишень у доларах. Служба у миротворчих контингентах для мене - єдина можливість заробити...” [3]
Вадим Павленко з Тернополя, колишній контрактник, учасник бойових дій в Іраку (друга ротація) [4]:
„...В Іраку я набрався досвіду, пройшов найвищу військову школу, випробував себе на фізичну та моральну міцність і довів самому собі, що як чоловік можу витримати справжні випробування
Я себе готував до поїздки на війну. Коли їхав, громадянської війни ще не було А десь у квітні розпочалося справжнє пекло - як погодне так і воєнне...
..Хлопці з першого набору розповідали, що їм було легше, адже бомбардування через вечір тоді не було. А тепер в Іраку повним ходом іде громадянська війна, дедалі запекліша. Ми були там не миротворцями, як нас представляють. Адже миротворці належать до ООН, а ми були від НАТО...”
- З якою метою ти туди подався?
- Люблю гострі відчуття. Мабуть, я один з небагатьох, хто поїхав на війну тільки заради того, щоб насолодитися супергострими відчуттями, викинути адреналін, подивитися на світ і набратися досвіду. Бо ж більшість хотіла заробити. Дві третини миротворців були із сільської місцевості. Багато хто був сімейний і справді потребував грошей...”

Що спонукало Вас зректися мирного життя і шукати щастя в зоні військового конфлікту? (11)
- (Іван ЖУК з Тернополя) „Я не знаю. Можливо, бажання відчути на власній шкірі, що таке війна, випробувати в ній себе. Наша армія не дає нам цього збагнути. Вона не робить з прищавуватих солдатиків справжніх чоловіків... Зрештою, хотілося і підзаробити. Військові в Іраку - це ті ж заробітчани-українці, що трудяться в Англії чи Португалії. Дають лопату - копаєш, дають рушницю - стріляєш. Принцип один і той самий: наказують - виконуєш...”

Ось до чого це нас привело. „Дають рушницю - стріляєш”. За 600 доларів. Це морально? Це потрібно? На відміну від попередніх розділів, в даному випадку уся вина за таку аморальність та бездуховність, апатію лягає на плечі ЗМІ.
ВИСНОВОК
Наше дослідження добігає логічного завершення. Які ми отримали результати?
1. ЗМІ, які широко вживають термін „миротворчість”, жодного разу нам його не пояснили.
2. Український військовий контингент в Іраку не виконує ЖОДНОЇ миротворчої місії. А засоби масової інформації стверджують протилежне.
3. ЗМІ вкотре довели своє невігластво, взагалі не проінформувавши суспільство про наявність міжнародної угоди між Україною та учасниками Коаліції
4. ЗМІ створюють атмосферу спокою і миру, приховуючи велику небезпеку, що загрожує українському народу
5. ЗМІ є цілком винними у тому, що суспільство погоджується відправляти своїх громадян для участі у поневоленні та загарбанні незалежної країни.
Отож, вітчизняні ЗМІ не змогли подолати цієї тенденції - домінування державних інтересів над загальнолюдськими. Здавалось би, висновок зрозумілий - необхідно забезпечити рівновагу, рівномірність, рівноправність, і як результат - об'єктивність. Та мені здається, що все не так просто.
Status quo у царині світових ЗМІ такий - більша частина інформації про війну в Іраку подається необ'єктивно. Діють (при чому дуже ефективно) вже давно сформовані стереотипи і пропагандистські кліше. Ніхто вже не може так просто назвати Ірак невинною жертвою нападу. Всі скажуть про Багдад - столицю світового тероризму.
Отож, коли ЗМІ прийдуть до чесності і об'єктивності, почнуть грати „за правилами”, це не вирішить проблеми. Маси отримають об'єктивну інформацію, як альтернативу до повідомлень заангажованих ЗМІ. Після засвоєння і осмислення повідомлень від перших і других - сформується власна оцінка подій, як „рівнодійна”. І ця рівнодійна буде „зміщена” в бік неправдивого висвітлення інформації. Коротше кажучи, той, хто просто буде грати за правилами - програє.
Щоб ця „рівнодійна” була максимально наближеною до об'єктивного сприйняття, довелось би якось „нейтралізувати” вплив існуючих кліше. Чесним ЗМІ доведеться принести в жертву відстороненість - на користь емоційності та відвертої моральної оцінки.
Чи це допустимо, а якщо допустимо, и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.