На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Результат поиска


Наименование:


Реферат Особливост страхування майна юридичних фзичних осб. Страхування транспортних засобв, а також їх страхов ризики, обсяг страхової вдповдальност страховика, страхова сума й строк страхування. Основн принципи змст договорв страхування вантажв

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Банковское дело. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Страхові послуги в майновому страхуванні

План
1 Страхування майна юридичних і фізичних осіб
1.1 Предмети й об'єкти, страхові ризики й суб'єкти страхування
1.2 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк страхування майна
1.3 Страхова премія й страхові тарифи
1.4 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку
1.5 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування
2 Страхування транспортних засобів
2.1 Види й склад транспортних засобів, взятих для страхування
2.2 Страхові ризики, суб'єкти й об'єкти страхування транспортних засобів
2.3 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк страхування
2.4 Страхова премія й страхові тарифи
2.5 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку
2.6 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування
3 Страхування вантажів
3.1 Основні поняття й особливості страхування вантажів
3.2 Предмети й об'єкти, страхові ризики й суб'єкти страхування вантажів
3.3 Порядок висновку й основний зміст договору страхування вантажів
3.4 Обсяг страхової відповідальності страховика. Страхова сума й термін дії договору страхування вантажу
3.5 Страхова премія й страхові тарифи
3.6 Порядок виплати страхового відшкодування
1 Страхування майна юридичних і фізичних осіб
Майнове страхування включає, як нами було зазначено раніше, такі підгалузі: страхування майна підприємств, страхування транспорту, страхування вантажів, сільськогосподарське страхування, страхування майна громадян.
У страхуванні майна юридичних і фізичних осіб беруться для страхового захисту численні й різноманітні об'єкти іншого майна, що вичерпує перелік цього майна скласти досить важко. Однако очевидна об'єктивна необхідність у страхуванні інших видів майна, тому що надзвичайні, руйнівні події завдають величезної шкоди його власникам.
1.1 Предмети й об'єкти, страхові ризики й суб'єкти страхування
Основні групи майна юридичних і фізичних осіб, взятого звичайно для страхування, наведені в таблиці 1.1
Таблиця 1.1 - Основні групи майна юридичних, фізичних осіб, взяті для страхування

Назва групи майна юридичних осіб

Назва групи майна фізичних осіб
1
Власні основні фонди й оборотні кошти (крім готівки, цінних паперів і нематеріальних активів) або приналежному страхувальникові на праві господарського ведення, оперативного керування
1
Житлові будинки, квартири, дачі, гаражі, склади й інші будівлі , власні або орендовані, використовувані за договором наймання
2
Домашне майно, включаючи предмети побуту, домашнього побуту й особистого користування
2
Об'єкти майна, отримані в оренду, переробки, перевезення, ремонту, на комісію, зберігання, для спільної діяльності
3
Сільськогосподарські культури, багаторічні чагарникові насадження
4
Сільськогосподарські, домашні й екзотичні тварини
3
Майно, отримане на час експериментальних робіт або досліджень, для експонування на виставках, у музеях
5
За спеціальними договорами страхування окремі страховики беруть для страхування:різні колекції, картини, унікальні й антикварні предмети, якщо в страхувальника є документ, що підтверджує їх оцінку компетентною організацією
4
Сільськогосподарські культури, багаторічні чагарникові, плодовоягідні насадження
5
Сільськогосподарські тварини
6
Виробу з дорогоцінних металів, дорогоцінних, напівкоштовних і виробних каменів
6
Будівельно-монтажні роботи
7
Будівельні матеріали, у тому числі, які знаходяться на земельній (дачній) ділянці
7
Інше майно, не враховане в п. 1--6.
8
Мотоблоки, інша садовоогородна техніка, інвентар, запчастини й інший інвентар
Як правило, не береться для страхування таке майно юридичних осіб:
* документи й ділові книги;
* готівка і цінні папери;
* нематеріальні активи;
* дамби, греблі, мости;
* тротуари, асфальтові й бетонні дороги, площадки;
* іригаційні й меліоративні спорудження;
* майно,що перебуває в зоні, якій загрожує стихійне лихо, про що у встановленому порядку оголошено населенню, суб'єктам господарювання, а також майно в аварійних будинках, спорудах.
Деякі види майна фізичних осіб також не беруться страховиками для страхування.
До них відносять, зокрема, документи й ділові книги, готівку й цінні папери, рукописи, креслення, фотографії, слайди, моделі, макети, кімнатні рослини, насіння, саджанці, кішки, собаки, кімнатні птахи, акваріуми, майно в зоні, якій загрожує стихійне лихо, а також перебуває в місцях загального користування (у сараях, льохах, підвалах, коридорах, на сходових площадках, на горищах і т.п.).
Зазначені групи майна юридичних, фізичних осіб, взяті для страхування, розрізняють за родовими ознаками, функціональним призначенням, життєвим (виробничим) циклом, особливостями прояву ризикових подій .Тому їх страхування проводиться за окремими правилами страхоування, наприклад, страхування домашнього й іншого майна фізичних осіб, житлових будинків, дач, сільськогосподарських культур, тваринних та інших груп майна. Однак організація страхових відносин, їх економічні, правові основи практично однакові при страхуванні різних видів майна.
Страхові ризики, які в різних сполученнях характерні для більшості зазначених груп майна юридичних і фізичних осіб, включаються у правила (договори) страхування.
Такими ризиками, від яких проводиться страхування майна, є ушкодження, знищення (загибель), втрата майна внаслідок:
* пожеж;
* стихійних лих (повеней, посух, заморозків, землетрусів, бурь, ураганів, штормів, вихрів, смерчів, цунамі, граду, обвалів, зсувів, осідань грунту та ін.);
* противоправних дій третіх осіб, включаючи крадіжки й грабежі;
* падіння літальних апаратів або їх уламків;
* вибуху парових казанів, паливо й газосховищ, паливо й газопроводів;
* аварії водопровідних, оопалювальних, каналізаційної систем;
* підтоплення грунтовими водами;
* наїзду наземного транспортного засобу;
* непередбаченого відключення електроенергії, водопостачання, подачі тепла;
* внутрішнього загоряння машин, устаткування, електроапаратів, електроприладів.
Не вважаютья страховими випадками й не покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі), втрати майна в результаті:
* наміру або грубої необережності страхувальника (вигодоотримувача);
* дефекту в майні, що був відомий страхувальникові до укладання договору страхування, але про що не був сповіщений страховик;
* недотримання вимог нормативних документів, правил та інструкцій для експлуатації й обслуговування об'єктів майна;
* використання об'єкта майна не за призначенням або в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
* природних процесів (корозії, зношування, бродіння, гниття, псування і т.п.), обумовлених внутрішніми властивостями об'єктів майна.
Крім того, не відшкодовується збиток, завданий внаслідок подій непереборної чинності (форс-мажорних обставин), якщо договором страхування не передбачене інше.
До таких форс-мажорних подій відносять:
* вплив ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження;
* воєнні дії, а також маневри або інші військові заходи;
* громадянська війна, народні хвилювання всякого роду або страйку;
* конфіскація, реквізиція, арешт або вилучення й знищення майна за рішенням органів державної влади, якщо договором страхування не передбачене інше.
Об'єктами страхування майнаа є майнові інтереси страхувальника (вигодоотримувача), пов'язані з волаодінням, розпорядженням, користуванням майном і необхідністю відшкодування збитку при настанні страхових випадків.
Суб'єктами страхування є страховики, страховальники, вигодоотримувачі.
Страхувальниками майна можуть бути юридичні й дієздатні фізичні особи.
Вигодоотримувачем є особа, на користь якої укладений договір страхування майна. Ним може бути юридична або фізична особа.
Договір страхування укладаається на підставі письмової або усної заяви й подання страхувальником опису майна, що підлягає страхуванню, за встановленим страховиком формою.
В описі майна страховики передбачають необхідність подання страхувальником таких даних у різних їх поєднаннях: назви об'єктів майна; тип, марка або інші важливі ознаки об'єкта майна (наприклад,будівельного матеріалу, з якого зведені стіни житлового будинку або будівлі іншого призначення і т.п.); рік випуску (здачі об'єкта в експлуатацію); кількість одиниць даного об'єкта майна; страхова (дійсна) вартість одиниці об'єкта й усієї кількості; страхова сума одиниці і всієї кількості; місце знахождення майна (територія страхового захисту).
До укладання договору страхування страховик може перевірити вирогідність відомостей, поданих в описі майна, та інші дані про об'єкти, умови їх експлуатації, а за необхідності призначити експертизу для оцінки стану й дійсної вартості.
Страховиком перевіряються, зокрема, наявність майна в зазначеному в описі місці; приналежність майна до права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або інших права; умови зберігання майна; кваліфікація обслуговуючого персоналу; схильність майна до ризиків збитків від пожежі, стихійних лих, затоплення, крадіжок та інших несприятливих подій, балансова, залишкова вартість, ціна покупки; строк експлуатації та ін.
Страхувальник зобов'язаний при укладанні договору страхування майна:
* повідомити страховикові всі відомі йому обставини, що мають значення для визначення ступеня ймовірності настання страхових випадків і розміру можливих збитків; якщо після укладання договору страхування буде встановлено, що страхувальник повідомив навмисне неправдивих відомість страховикові про такі обставини, то страховик має право вимагати визнання договору страхоування недійсним і відшкодування збитків;
* сповістити страховика про укладений уже договір страхування цього ж майна від тих самих або інших ризиків в іншого страховика, а також про завдання майну збитку за страховими випадками, що раніше відбулися і отриманому страховому відшкодуванні. Якщо після набуття договором страхування чинності змінилися обставини, враховані при укладанні договору, що збільшило можливість настання страхового випадку, то страхувальник забов'язаний сповістити про це страховикові. Страховик має право в цьому випадку зажадати від страхувальника зміни умов страхування або сплати додаткової суми страхової премії. При неповідомленні страхувальником страховика про зміну ризикових обставин або запереченні проти зміни умов страхування й доплати страхової премії страховик може розірвати договір страхування. Страхувальник у цьому випадку відшкодує збитки страховика, викликані розірванням договору страхування.
1.2 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума і строк страхування майна
Страхувальник залежно від ступеня ймовірності настання страхових випадків, характерних для даного виду майна, укладає договір страхування звичайно від найбільш імовірних ризиків.
Наприклад, якщо для одного об'єкта майнаа досить велика небезпека (ризик) виникнення пожежі, а ймовірність настання інших страхових випадків --загибелі, втрати або ушкодження в результаті аварії систем водопостачання, опалення, вибуху та ін. -- відсутній або вона незначна, то може укладатися договір страхування тільки від ризику пожежі -- вогневе страхування.
За іншим об'єктом майна перелік страхових ризиків у договорі може бути більш широким.
Обобщенная оценка объема страховой ответственности (обязательств) страховщика определяется по страховой сумме отдельных объектов имущества и договора страхования в целом.
Страхове законодавство регулює умови встановлення страхової суми при укладанні договору страхування майна.
Зокрема, передбачається, що страхова сума визначається угодою між страхувальником і страховиком.
При цьому страхова сума кожного об'єкта й усього майна за договором страхування не повинна перевищувати їх дійсну (страхову) вартість.
Такою вартістю майна вважається дійсна вартість у місці його знаходження в день укладання договору страхування.
При страхуванні страхувальником майна від різних ризиків за
декількома, окремими договорами страхування (у тому числі за договорами з різними страховиками) допускається перевищення загальної страхової суми за типами договорів над страховою вартістю.
Якщо страхова сума, зазначена в договорі страхування майна, перевищує його страхову (дійсну) вартість, договір є незначним у тій частині страхової суми, що перевищує страхову вартість.
Зайво сплачена частина страхової премії поверненню не підлягає.
У випадку завищення страхової суми в результаті обману страхувальником страховика останній має право вимагати визнання договору страхування недійсним і відшкодування завданих йому збитків у розмірі, що перевищує суму сплаченої страхувальником страхової премії.
Для випадку страхування того самого майна від однакового складу ризиків у двох або декількох страховиків (подвійне страхування) сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті кожним зі страховиків скорочується в цьому випадку пропорційно зменшенню первісної страхової суми за відповідним договором страхування.
Якщо при укладанні договору страхування майна страхова сума встановлена нижче страхової вартості, то страховик при настанні страхового випадку зобов'язаний відшкодувати страхувальникові (вигодоотримувачу) частину заподіяних збитків, пропорційну відношенню страхової суми до страхової вартості.
Якщо обсяг страхової відповідальності за окремим ризиком договору страхування майна перевищує 10% величини власних коштів страховика, то в договорі за згодою сторін може бути передбачена безумовна франшиза.
Для забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності страховик у таких випадках може також застрахувати майно страхувальника разом з іншим страховиком (страховиками) за одним договором страхування (зістрахування або страхування учасниками страхового пулу або укласти договір перестрахування.
Строк страхування майна встановлюється, виходячи з інтересів страхувальника звичайно від 1 місяця до 1 року або більше при добровільному страхуванні.
Договір страхування майна набуває чинності з моменту сплати страхової премії або першого страхового внеску, якщо договором не передбачене інше.
При обов'язковому страхуванні майна його страховий захист триває весь період експлуатації (використання) об'єктів.
Строк страхування за договором добровільного страхування майна може скоротитися при достроковому розірванні договору.
Строк страхування й безпосередній страховий захист достроково закінчуються при достроковому припиненні договору добровільного страхування майна у випадках:
* виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі (виплата відшкодування в розмірі страхової суми) до закінчення терміну дії договору страхування ;
* несплати страхувальником страхової премії або чергового страхового внеску;
* ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника (застрахованого) - фізичної особи;
* ліквідації страховика ;
* ухвалення судом рішення про недійсність договору страхування.
1.3 Страхова премія й страхові тарифи
Страхова премія як плата за страховий захист за будь-яким видом страхування визначається множенням страхової суми на страховий тариф.
Це загальне положення. Однак у розрахунку страхової премії за договором страхування конкретного майна повинні враховуватися певні фактори, що роблять його більш складним:
* якщо договором передбачене страхування від різних ризиків об'єктів майна страхувальника, що мають кожний свою дійсну (страхову) вартість і погоджену сторонами страхову суму, то спочатку розраховується страхова премія за страхуванням кожного об'єкта майна, а потім загальна за всіма об'єктами;
* при строку страхування за договором, що може бути^ менш одного року, так і до декількох років, розрахунок страхової премії по об'єктах майна провадиться з урахуванням строку страхування.
Страхова премія за строк страхування об'єкта майна менше одного року визначається звичайно з розрахунку 1/12 річної страхової премії за щомісяця (неповний місяць прирівнюється до повного) або із застосуванням коригувальних коефіцієнтів і може бути розрахована за формулою
,
де Тб - брутто-ставка;
Tн - нетто-ставка;
S - страхова сума;
t - строк страхування за місяцями;
f - питома вага навантаження в структурі брутто-ставки.
Страхова премія може сплачуватися страхувальником за узгодженням зі страховиком одноразово за весь період страхування або на виплату тому числі один раз на рік - при строку страхування протягом декількох років, у строк, зазначений у договорі страхування (страховому полісі).
У випадку несплати страхової премії або внеску страховик відповідно до правил (договору) страхування майна звичайно звільняється від обов'язку відшкодовувати збиток при настанні страхового випадку, а договір страхування, якщо інше не передбачено ним, може бути припинений.
При безперервному висновку договорів страхування майна, відсутності страхових випадків і страхових виплат за попереднім договором страхування страхувальникові надається знижка на річну страхову премію, що підлягає оплаті, за договором, що укладає знову, - звичайно в розмірі 10% за кожний рік страхування.
Загальний розмір зменшення страхової премії, що сплачується, установлюється в межах 35-50%. Крім того, деякі страховики передбачають у правилах страхування майна збереження зазначеної пільги при переході до них страхувальника з іншої страхової кампанії.
Надаються й пільги щодо сплати страхової премії за страхування майна окремим категоріям страхувальників (пенсіонерам, інвалідам, учасникам Другої світової війни) і страхувальникам, що уклали вже з даним страховиком договір страхування іншого виду.
У випадку встановлення в договорі страхування майна франшизи страхова премія, що сплачує страхувальник, зменшується на величину добутку страхового тарифу на суму франшизи й може бути розрахована за формулою
,
де Тб - брутто-ставка;
Tн - нетто-ставка;
S - страхова сума;
t - строк страхування в місяцях;
f - питома вага навантаження в структурі брутто-ставки;
Ф - франшиза.
Страхові тарифи за страхуванням майна юридичних, фізичних осіб розраховуються страховиками за методикою розрахунку тарифних ставок для ризикових видів страхування.
Страхові тарифи встановлюються для однорідних або близьких за функціональним призначенням об'єктів майна, таких, наприклад, як:
- будинки й спорудження;
- силові й робочі машини;
- технологічне устаткування;
- вимірювальні й регулювальні прилади й пристрої;
- обчислювальна техніка;
- оргтехніка;
- електронні прилади;
- устаткування;
- житлові будинки;
- квартири;
- дачі;
- домашнє майно за його групами (меблі; одяг; взуття; білизна; побутова техніка і т.п.).
Тарифи встановлюються для кожної групи однорідних об'єктів і кожного страхового ризику із усього переліку ризиків, передбачених правилами страхування для тієї або іншої групи об'єктів, розраховуючи на один рік страхування.
Про середній рівень страхових тарифів, застосовуваних у практиці страхування, можна судити, наприклад, за такими їх значеннями:
- вогонь - 0,08%;
- блискавка - 0,06%; -вибух-0,13%;
- самозапалювання - 0,013%;
- землетрус, виверження вулканів - 0,015%;
- страйки, громадські хвилювання, злочинні дії - 0,03%;
- бурі, урагани - 0,013%;
- повені - 0,0125% і т.д.
При страхуванні майна за повним пакетом страхових ризиків загальний страховий тариф за цим пакетом встановлюється звичайно менше на 30-50% арифметичної суми тарифів за окремими ризиками.
Це забезпечує стимулювання страхувальника до страхового захисту майна за всіма ризиками і більшій доступності такого страхування. Імовірність настання страхових випадків за усім пакетом ризиків за період страхування незначний, тому страховик не має нерозмірних зі страховою премією, що надійшла, збитків.
Для забезпечення гнучкості в обліку конкретних обставин, що впливають на ймовірність настання страхових випадків, при укладанні договору страхування майна страхові тарифи встановлюються в межах мінімального і максимального їх значень. При цьому може передбачатися диференціація тарифів, наприклад, залежно від будівельного матеріалу, з якого зведені стіни будинку, домів або дач; страхової суми; страхувальника - юридичної або фізичної особи та ін.
Таблиця 1.2 - Средні ринкові тарифні нетто-ставки за страхуванням майна юридичних осіб від пожежі за категоріями майна, %
Тарифна нетто-ставка
Внутрішня обробка офісних преміщень
Оргтехніка
Товарно-матеріальні цінності на складах
Товарно-матеріальні цінності в торговельному залі
Мінімальна
0,15
0,35
0,25
0,6
Максимальна
3,0
4,0
4,0
4,0
Вплив деяких інших факторів, що збільшують або зменшують імовірність настання страхових випадків, при укладанні договору страхування майна враховується шляхом застосування до страхових тарифів підвищувальних і понижувальних коефіцієнтів.
Наприклад, при страхуванні від крадіжки товарно-матеріальних цінностей у складі з охороною й сигналізацією застосовується понижувальний коефіцієнт. При страхуванні таких самих товарно-матеріальних цінностей у складі без охорони й сигналізації застосовується підвищувальний коефіцієнт.
1.4 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку
Правилами страхування майна, розроблювальними страховиками відповідно до чинного законодавства, звичайно передбачається, які дії зобов'язані зробити страхувальник і страховик при настанні страхового випадку із застрахованим майном.
Страхувальник (вигодоотримувач), зокрема, при настанні страхового випадку, передбаченого договором страхування майна, зобов'язаний:
1) прийняти розумні й доступні міри в сформованих обставинах, спрямовані на зменшення можливих збитків; при цьому страхувальник (його представник) повинен додержуватися вказівок страховика, якщо вони були йому повідомлені;
2) повідомити про настання страхового випадку страховика (його представника) негайно або в строк і способом, зазначеним у договорі страхування ;
3) повідомити про страховий випадок у відповідні органи відповідно до їх компетенції;
4) скласти перелік ушкодженого, знищеного або викраденого майна;
5) зберегти ушкоджене внаслідок страхового випадку майно для безперешкодного огляду, з'ясування причин настання страхового випадку, установлення розміру збитків;
6) одержати в компетентних органах документи, що підтверджують факт, обставини й причини настання страхового випадку, характер і обсяг завданої їм шкоди.
Для одержання страхової виплати страхувальник (вигодоотримувач) повинен подати страховикові заяву на виплату страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком, оригінал страхового поліса, документи компетентних органів, що підтверджують настання страхового випадку, його причину й обставини.
Страховик після одержання від страхувальника (вигодоотримувача) повідомлення про страховий випадок здійснює таке:
* за необхідності дає потрібні вказівки страхувальникові (його представникові) про вживання заходів щодо запобігання збільшення збитку від страхового випадку;
* перевіряє, чи є подія, що відбулася, страховим випадком за строком страхування; часу початку й закінчення плину відповідальності страховика; об'єкту майна й місцем його знаходження під час настання страхового випадку; страховим ризикам, передбаченим договором страхування;
* звичайно протягом трьох днів після одержання повідомлення від страхувальника про страховий випадок страховик повинен почати складати страховий акт (складається фахівцем страхової компанії) або аварійний-сертифікат (складається фахівцем аварійно-комісарської фірми -- аварійним комісаром).
Страховий акт і аварійний сертифікат є документами однакового цільового призначення. Вони повинні відповідно до правил страхування складатися протягом 7- 10 днів з моменту початку робіт з них. За необхідності для розслідування страхового випадку й складання страхового акта (аварійного сертифіката) можуть залучатися страховиком незалежні експерти.
У додатках до страхового акта (аварійному сертифікату) містяться акти експертизи, акти уцінки об'єктів майна, акти про знищення негідного ушкодженого майна, а також розрахунки розмірів збитку й страхового відшкодування.
1.5 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування
Розміром збитку у випадку загибелі (знищення) об'єктів основних коштів вважається їх дійсна (страхова) вартість, установлені договором страхування.
У правилах страхування майна деякі страховики передбачають, що при витратах на відновлення (ремонт) потерпілого від страхового випадку об'єкта майна, що становлять 75% або більше від страхової вартості, об'єкт вважається знищеним.
При цьому розмір збитку визначається вирахуванням з дійсної (страхової) вартості об'єкта реальної вартості придатних для використання або реалізації залишків майна.
При ушкодженні об'єкта основних коштів розмір збитку встановлюється шляхом виключення з вартості його відновлення (ремонту) вартості придатних для застосування або реалізації залишків ушкоджених частин об'єкта майна.
Вартість ремонту (відновлення) визначається на основі відповідного кошторису.
Розмір збитку, завданого страховим випадком товарно-матеріальним цінностям (сировині, матеріалам, продукції юридичних, а також домашньому й іншому майну фізичних осіб, крім нерухомого), визначається як різниця між страховою (дійсною) вартістю й зниженою за ціною їх вартістю з урахуванням втрати споживчих властивостей, якостей.
Якщо при ушкодженні предмета в результаті страхового випадку можливе його відновлення (ремонт), подальше застосування, реалізація, то збиток установлюється як різниця між вартістю ремонту й реальною вартістю придатних для використання або реалізації залишків (при їх наявності).
Поряд із зазначеними збитками суму, що відшкодовується страховиком, можуть включатися також витрати, пов'язані з розбиранням залишків майна, очищенням території (площі приміщення), видаленням води від пожежогасіння.
Страховик виплачує страхувальникові страхове відшкодування в розмірі заподіяних страховим випадком збитків у застрахованому майні або збитків у зв'язку з іншими майновими інтересами страхувальника в межах установленої договором страхування страхової суми.
Якщо страхова сума встановлена в договорі страхування на рівні дійсної (страхової) вартості майна, то розмір основної частини страхового відшкодування дорівнює величині збитку, що включає й супроводжують витрати (розбирання залишків майна, очищення території та ін.).
При встановленні в договорі страхування майна страхової суми, нижче страхової вартості, страховик при настанні страхового випадку зобов'язаний відшкодувати страхувальникові (вигодоотримувачу) частину понесених збитків (збитку) пропорційно відношенню страхової суми до страхової оцінки об'єкта страхування.
Якщо для зменшення збитків відповідно до вказівок страховика або в чинність необхідності порятунку майна страхувальником зроблені витрати, то вони повинні бути відшкодовані страховиком, навіть якщо міри виявилися безуспішними.
Такі витрати відшкодовуються в розмірі пропорційно відношенню страхової суми до страхової оцінки об'єкта страхування незалежно від того, що разом з відшкодуванням інших збитків сумарна величина їх може перевищити страхову суму.
Страховик має право не відшкодовувати збитки,що виникли внаслідок того, що страхувальник навмисне не вжив розумних і доступних йому заходів, щоб зменшити можливі збитки від страхового випадку, що настав.
У випадку встановлення договором страхування майна франшизи розмір страхового відшкодування визначається вирахуванням з величини збитку суми франшизи.
У загальному вигляді розмір страхового відшкодування можна розрахувати за такою формулою
,
де В - розмір страхового відшкодування;
Ф - франшиза;
Р -витрати страхувальника щодо порятунку майна;
S - страхова сума;
Со - страхова оцінка застрахованого майна.
Головним обов'язком страховика с здійснення страхових виплат при настанні страхових випадків.
Тому після складання страхового акта (аварійного сертифіката) і одержання всіх необхідних документів від страхувальника (вигодоотримувача) страховик протягом установленого правилами (договором) страхування періоду (звичайно від 3 до 7 днів) провадить виплату страхового відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) готівкою або безготівковим шляхом.
При затримці страхової виплати страховик сплачує страхувальникові неустойку (якщо вона передбачена правилами, договором страхування) або відсотки від суми, не виплаченої вчасно страхувальникові (вигодоотримувачу).
Виплата страхового відшкодування може бути відстрочена до закінчення судового розгляду, якщо за фактами, пов'язаними з настанням страхового випадку, порушена кримінальна справа або поданий позов до винної юридичної, фізичної особи.
Страхувальникові у цьому випадку на його вимогу при затримці страхової виплати на строк більше ЗО днів може бути передбачена правилами страхування виплата авансу до 50% безумовно належної суми.
Отримане страхувальником страхове відшкодування підлягає поверненню страховикові у випадках:
* відшкодування збитку винною особою за рішенням (вироку) суду;
* повернення страхувальникові (вигодоотримувачу) викраденої речі;
* непідтвердження слідчими органами факту крадіжки майна.
Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування
страхувальникові (вигодоотримувачу) повністю або частково, якщо:
* страхувальник не повідомив страховика (його представника) про настання страхового випадку в передбачений договором страхування строк і зазначеним у договорі способом;
* страхувальник навмисне не вжив розумних і доступних йому заходів з метою зменшення збитків від страхового випадку;
* збиток завданий внаслідок наміру або грубої необережності страхувальника (вигодотримувача);
* про знищення, ушкодження або розкрадання майна третіми особами не було заявлено в органи міліції або якщо такий факт не підтверджений їх розслідуванням;
* не були подані страховикові (його представникові) або експертові потерпілі від страхового випадку об'єкти майна або їх залишки (при їх наявності після страхового випадку);
* страхувальник (вигодоотримувач) одержав відшкодування завданого майну збитку від імені винного в його заподіянні;
* страхувальник (вигодоотримувач) увів страховика в оману щодо обставин й інших відомостей про об'єкт майна, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку й можливого розміру збитку;
* страховий випадок із застрахованим майном відбувся не на території страхування, зазначеної в договорі;
* страхувальник (вигодоотримувач) не передав страховикові всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком страхового відшкодування, що перейшов до нього після виплати, права вимоги до винного перед страхувальником (вигодоотримувачем) особі, внаслідок чого реалізація цього права стала неможливою або страхувальник відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальному за збитки .
2 Страхування транспортних засобів
2.1 Види й склад транспортних засобів, взятих для страхування
У цей час страхування транспортних засобів являє собою широко поширені види страхування. У міру появи й розвитку видів транспорту виникали й розвивалися відповідні види страхування транспортних засобів.
За існуючою класифікацією виділяють такі види страхування транспортних засобів, включених нами в галузь (вид страхової діяльності) «страхування майна»:
- страхування коштів наземного транспорту;
- страхування коштів водного транспорту;
- страхування коштів повітряного транспорту.
Кожний із зазначених видів страхування транспортних засобів містить у собі певні підвиди, що відрізняються типом коштів транспорту, призначенням і умовами їх експлуатації, вартістю й характерними для даного транспортного засобу страховими ризиками.
Страхування коштів транспорту, що передбачає відшкодування тільки збитку, завданого страхувальникові (вигодоотримувачу) при ушкодженні, ' знищенні (загибелі), втраті самого транспортного засобу (без страхування вантажу, багажу), називається страхуванням каско.
У практиці транспортного страхування досить широко застосовується комбіноване страхування.
Комбіноване страхування може включати страхування за страховим полісом (договором) у різних сполученнях: страховий захист транспорту кошти й переведений вантаж (багажу) з вартістю транспортування (фрахту), а також страхування відповідальності власника (експлуатанта) транспортного засобу за завдання шкоди життю, здоров'ю або майну третіх осіб (включаючи пасажирів).
Оскільки страхування транспортних засобів відносять до галузі «страхування майна», оскільки правові норми, що визначають права й обов'язки суб'єктів страхування майна юридичних і фізичних осіб, повністю поширюються й на страхування коштів транспорту.
Страхування транспортних засобів поряд із загальними принципами його організації економічними відносинами, однаковими правами й обов'язками страхувальника (вигодоотримувача) і страховика, має й певні особливості за різними їх видами.
Предметами страхування завжди є ті або інші матеріальні, нематеріальні цінності (блага) юридичних, фізичних осіб, що забезпечують їм нормальні умови існування й розвитку, що оберігаються і захищаються ними від несприятливих подій, здатних завдати їм певний збиток. До таких цінностей (благ) відносять й транспортні засоби, які і є предметами страхування в розглянутих його видах.
Повний перелік транспортних засобів, які можуть братися для страхування страховими організаціями, скласти досить важко через різноманіття їх типів, видів, моделей, марок і функціонального призначення.
Стосовно до існуючої класифікації видів страхування транспортних засобів можна виділити такі транспортні засоби (предмети страхування) за їх типами і видами :
Таблиця 2.1 - Кошти наземного транспорту
Автомобілі
Кошти залізничного транспорту
Інші кошти наземного транспорту
Види автомобілів:
1 Автомобілі легкові.
2 Автомобілі вантажні.
3 Автобуси.
4 Автомобілі спеціального призначення:
а) автокрани;
б)автонавантажувачі;
в) автотехдопомога;
г)авторефрижератори;
д) автофургони вантажні;
е) автомобілі швидкої медичної допомоги;
є) автомобілі
спортивні;
ж)автобензовози;
з) цементовози;
и) інші
Види залізничного транспорту:
1 Тяговий рухомий склад:
а)електровози;
б)тепловози;
в) паровози;
г) мотовози;
д) мотодрезини;
е) локомотиви на повітряній (або магнітній подушці
2 Причіпний рухомий склад:
а) вагони пасажирські різних категорій;
б) вагони вантажні -платформи, піввагони, криті вагони;
в) вагони-цистерни для перевезення наливних або сухих вантажів;
г) вагони для перевезення зрідженого газу;
д) вагони для перевезення автомобілів;
е) поштові, поштово-вантажні й інші вагони.
3 Спеціальні технічні кошти залізничного транспорту:
а) снігоочисники;
б) шляхопід'ємні машини;
в) будівельно-монтажні поїзди;
г) крани на залізничних платформах;
д) протипожежні кошти;
е) інші види техніки
Види інших транспортних засобів:
1 Мотоцикли.
2 Моторолери.
3 Мопеди.
4 Велосипеди.
5 Снігоходи.
6 Всюдиходи на пневмоходу або гусеничні. 7.Трактори.
8 Інші види
Таблица 2.2 - Кошти водного транспорту
Типи водних судів за їх призначенням
Основні види водних судів
1 Пасажирські судна.
2 Торговельні судна.
3 Промислові судна.
4 Судна технічного флоту.
5 Спортивные суда.
6 Судна спеціального призначення
Теплоходи, катери, пороми.
Танкери наливні, суховантажні судна, баржі.
Рибальські судна (сейнери, траулери, катери), плавбази.
Рятувальні, криголами.
Яхти, катамарани, човни.
Науково-дослідні, навчальні
Таблица 2.3 - Средства воздушного транспорта
Основні типи цивільних повітряних судів
Види повітряних судів
літаки
вертольоти
1 Транспортні.
Пасажирські.
Вантажні.
Вантажопасажирські
Пасажирські.
Вантажні.
Вантажопасажирські
2 Спеціального призначення.
Рятувальні.
Санітарні.
Пожежні
Рятувальні.
Санітарні.
Пожежні
3 Народно-господарське й інше призначення
Сільськогосподарські.
Спортивні
Сільськогосподарські.
Спортивні
Не беруться для страхування транспортні засоби:
що мають давній строк експлуатації;
технічний стан або умови експлуатації яких визначають високу ймовірність настання страхового випадку;
арештованому, конфіскованому, такому, що підлягає вилученню за рішенням органів державної влади;
оголошеного стихійного нещастя, що перебувають у зоні, крім випадків висновку нового договору перед закінченням строку діючого договору страхування.
2.2 Страхові ризики, суб'єкти й об'єкти страхування транспортних коштів
Страхування каско транспортних засобів водного, повітряного, автомобільного й залізничного транспорту передбачає страховий захист від сукупності властивих небезпечних подій (страхових ризиків) і їх наслідків.
Наслідками транспортних коштів, що фактично відбулися несприятливих, подій є їх загибель (знищення), втрата або ушкодження, що завдають збитки (збиток) страхувальникам (вигодоотримувачам) потребують кошти для відшкодування втрат.
Перелік страхових ризиків,що включають у правила страхування транспортних засобів, наведений у таблиці.
Таблиця 2.4 -Страхові ризики за видами страхування транспортних засобів
Страхування водних судів (морських, річкових, озерних)
Страхування повітряних судів
Страхування автотранспортних засобів
Страхування коштів залізничного транспорту
1 Шторми, урагани, цунамі.
2 Зіткнення з іншим судном або нерухомим об'єктом.
3 Посадка судна на мілину, викид судна на берег.
4 Затоплення, перекидання судна.
5 Пожежа, вибух.
6 Протиправні дії третіх осіб.
7 Викрадення судна.
8 Падіння літальних апаратів, їх уламків або вантажу.
9 Землетрус, виверження вулкана
10 Поломка валів або прихований дефект у машинному устаткуванні або в корпусі судна
1 Пожежа, вибух.
2 Удар блискавки.
3 Зіткнення з іншими повітряними судами або іншими рухливими й нерухомими об'єктами (у повітрі й на землі).
4 Невдалий зліт або посадка повітряного судна внаслідок несприятливих метеоумов або раптово виниклих несправностей.
5 Протиправні дії третіх осіб.
6 Викрадення судна.
7 Падіння повітряного судна.
8 Землетрус, виверження вулкана.
9 Повінь, обвали грунту, зсуви
1 Пожежа, вибух.
2 Дорожньо-транспортний випадок (ДТП).
3 Протиправні дії третіх осіб.
4 Викрадення автомобіля.
5 Випадковий, непередбачений наїзд на нерухомий об'єкт.
6 Падіння, перекидання автотранспортного засобу.
7 Землетрус, виверження вулкана.
8 Повінь, обвали грунту, зсуви.
9 Урагани, бурі, смерчі
1 Пожежа, вибух.
2 Протиправні дії третіх осіб.
3 Катастрофи, аварії, зіткнення або схід рухливого складу з рейок.
4 Повені, зливи.
5 Обвали грунту, зсуви.
6 Несправність залізного полотна.
7 Землетрус, виверження вулкана.
8 Урагани, бурі, смерчі, сніжні замети.
9 Падіння літательних апаратів, їх уламків або вантажу
Значна частина небезпечних подій (ризиків), що завдавати збиток коштам транспорту й майновим інтересам страхувальника (вигодоотримувача) у відповідних правилах (договорах) страхування, не визнаэться страховими випадками.
Зокрема, не визнається страховими випадками й не покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі), втрати транспортного засобу, що виникли внаслідок:
* навмисних, небезпечних для транспортного засобу дій або грубої необережності страхувальника (вигодоотримувача);
* протиправних дій страхувальника (вигодоотримувача);
* недотримання страхувальником (його представниками) вимог інструкцій, правил експлуатації, руху транспортних коштів:
* використання транспортного засобу не за призначенням;
* керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;
* корозії, зношування деталей, які призвели до ушкодження корпуса (кузова) або устаткування транспортного засобу;
* ушкодження транспортного засобу перевезеним вантажем;
* впливу ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження;
* воєнних дій, маневрів або інших військових заходів;
* громадянської війни, народних заворушень усякого роду або страйків;
* вилучення, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення застрахованих транспортних засобів за рішенням органів державної влади.
Якщо законом або окремими правилами (договорами) страхування останні чотири групи подій представляються як страхові події, то збитки, завдіні ними страхувальникові (вигодоотримувачу) транспортного засобу, покриваються страховиком.
Страховий захист транспортних засобів, як і інших об'єктів майна, здійснюється укладанням договору страхування. Укладаючи договір страхування транспортного засобу ,сторони досягають угоди щодо встановлення , зміни й припинення своїх прав і обов'язків, а також третіх осіб, тобто прав і обов'язків суб'єктів страхування.
Суб'єктами страхування транспортних засобів є страхувальник, страховик і вигодоотримувач.
Страхувальник - юридична або дієздатна фізична особа, що володіє транспортним засобом на правах власності, за договором оренди, фінансового лізингу, майнового наймання, за згодою про спільну діяльність або експлуатує його за дорученням.
Страховщиком є страхова організація - юридична особа, що має ліцензію на здійснення страхування транспортних засобів, або суспільство взаємного страхування.
Суспільство взаємного страхування є, як правило, некомерційною організацією, що створюється на умовах добровільного об'єднання коштів у вигляді вступних і членських внесків юридичними й фізичними особами для цілей страхування транспортних та інших майнових ризиків членів цього суспільства й ведення його справи.
В якості вигодоотримувач виступає юридична або фізична особа, на користь якого укладений договір страхування транспортного засобу і яке має право одержати від страховика страхове відшкодування в межах страхової суми при настанні страхового випадку. Такою особою може бути власник або орендодавець транспортного засобу, на користь якого й укладає договір страхування, або інша особа, що експлуатує транспортний засіб на підставі відповідного договору або за дорученням.
Предметом страхування завжди є конкретний транспортний засіб.
Об'єктом договору страхування транспортного засобу є майнові інтереси страхувальника (вигодоотримувача), пов'язані зі збереженням, відновленням транспортного засобу при настанні страхового випадку з ним і потребою в додаткових коштах для цих цілей.
При укладанні договору страхування транспортних засобів між страхувальником і страховиком повинно бути досягнуто згоди за істотними умовами договору, тобто повинні бути дані погоджені відповіді на запитання:
1 Які конкретно транспортні засоби, у якій кількості і якою дійсною вартістю будуть застраховані?
2 Від яких небезпечних подій (страхових випадків) має намір застрахувати транспортні засоби страхувальник?
3 На яку страхову суму кожний транспортний засіб і всі разом (якщо їх небачать) будуть застраховані?
4 Який строк страхування транспортних засобів?
5 Який розмір страхової премії?
Крім того, у договорах страхування передбачаються погоджені сторонами інші умови:
- права й обов'язки страхувальника (вигодоотримувача) і страховика;
- строки виконання прав і обов'язків;
- порядок дій сторін, у тому числі при настанні страхового випадку;
- різні застереження й обмеження, що стосуються окремих положень правил страхування транспортних засобів;
- відповідальності сторін за порушення договору страхування та ін.
Договір страхування транспортного засобу й договір страхування майна укладаються на основі усної або переважно письмової заяви страхувальника.
Залежно від змісту й форми стандартної заяви безпосередньо у відповідному його розділі або в прикладеній до заяви опису підметів страхуванню транспортних засобів зазначаються (відповідно до типу транспорту):
* типи, види або марки, моделі, категорії підметів страхування транспортних засобів;
* строк експлуатації кожного транспортного засобу (його «вік»);
* номери державної реєстрації, місце приписки водних судів (пароплавство), приналежність авіакомпаніям повітряних судів, тягового й причіпного рухливого складу - залізницям за їх назвами;
* місцезнаходження, маршрути (траси) експлуатації, руху транспортних коштів;
* показники, що характеризують потужність транспортного засобу (потужність двигунів, вантажопідйомність, водотоннажність судна, кількість палуб, кількість місць для пасажирів і т.п.);
* кількість одиниць транспортного засобу даного типу, виду, марки, моделі, категорії;
* дійсна (страхова) вартість і страхова сума за окремим транспортним засобом й загальна за всією кількістю а також підсумкові їх значення за описом в цілому.
При укладанні договору страхування транспортних засобів страховик має право провести огляд транспортних засобів, які страхуються , перевірити подані страхувальником дані про них, а за необхідності -призначити експертизу для встановлення їх дійсної вартості, умов і експлуатації й зберігання.
Страхувальник при укладанні договору страхування транспортних засобів зобов'язаний:
1) повідомити страховикові всі відомі страхувальникові обставини, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхових випадків і розмірів можливих збитків від їх настання ;
2) якщо після укладання договору страхування транспортного засобу виявиться, що страхувальник повідомив страховикові свідомо неправдиві відомість про зазначені обставини, то страховик має право зажадати визнання договору недійсним і відшкодування збитків;
3) повідомити страховика про вже укладений договір страхування цих самих транспортних засобів від тих самих або інших ризиків (страхових випадків) в іншого страховика, а також про розмір завданого збитку від страхових випадків, що раніше відбулися, і про отримане страхове відшкодування.
2.3 Обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк страхування
Залежно від обставин, що визначають ступінь імовірності настання небезпечного для транспортного засобу події, страхувальник укладає договір його страхування звичайно від найбільш імовірних страхових випадків, наприклад, від викрадення, ушкодження автомобіля внаслідок ДТП.
У цьому випадку мас місце обмежений обсяг страхової відповідальності страховика.
Однак, наприклад, для водних, повітряних судів, що експлуатуються в складних і небезпечних умовах, перелік ризиків, від яких проводиться страхування за договором, який заключається, може дути досить великим.
Повна й узагальнена оцінка обсягу страхової відповідальності страховика за договором страхування транспортного засобу, які іншого виду майна, здійснюється тільки за страховою, сумою кожного й усіх застрахованих за договором транспортних засобів.
За договором страхування транспортного засобу від одного або декількох страхових ризиків , а також декількох договорів страхування від тих самих ризиків (допускається страхування в різних страховиків) страхова сума в тому числі загальна за двома (подвійне страхування) або декількома договорами не повинна перевищувати страхову вартість коштів транспорту.
У частині перевищення страхової суми над страховою вартістю застрахованого транспортного засобу договір страхування вважається незначним (є недійсним без необхідності встановлення цього через суд), а зайво сплачена частина страхової премії поверненню не підлягає .
Страхувальник залежно від фінансових можливостей за сплати страхової премії має право застрахувати транспортний засіб на страхову суму, що менша від його страхової (дійсної) вартості.
Тоді при настанні страхової події страховик зобов'язаний відшкодувати страхувальникові (вигодоотримувачу) частину збитків, пропорційну відношенню страхової суми до страхової вартості.
За необхідності й наявності коштів для виплати страхової премії договір неповного страхування транспортного засобу може бути доповнений другим договором страхування (додаткове страхування) у будь-якого страховика від тих самих страхових ризиків.
При цьому загальна страхова сума за двома договорами страхування також не повинна перевищувати страхову вартість застрахованого транспортного засобу.
При подвійному страхуванні, коли загальна страхова сума перевищує страхову вартість транспортного засобу, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті кожним страховиком (або за кожним договором), скорочується пропорційно зменшенню первісної страхової суми за відповідним договором страхування .
Дійсною (страховою) вартістю майна, включаючи транспортні засоби, вважається «дійсна вартість у місці його перебування в день укладання договору страхування».
Про економічні (страхові) відносини суб'єктів страхування транспортних засобів, формованих відповідно до страхового законодавства, можна судити за поданими нижче прикладами.
Об экономических (страховых) отношениях субъектов страхования транспортных средств, формируемых в соответствии со страховым законодательством, можно судить по приведенным ниже примерам.
Наприклад, дійсна вартість автомобіля Cо встановлена - 100 тис. грн. Цей транспортний засіб власник застрахував від «ушкодження в результаті ДТП» і від «викрадення» за одним договором страхування на страхову суму S1 = 90 тис. грн і за іншим договором від тих самих ризиків у другого страховика - на страхову суму S2 = 60 тис.грн. Термін дії кожного договору страхування 1 рік. Страховий тариф (брутто-ставка) Тб - 7% від страхової суми. Після закінчення 7 місяців з моменту укладання договору страхування в результаті ДТП автомобілю завдано шкоду за оцінкою станції техобслуговування в розмірі В= 40 тис. грн.
Яку суму страхового відшкодування одержить страхувальник і скільки від кожного страховика?
Оскільки має місце подвійне страхування, то, незважаючи на загальну страхову суму за двома договорами страхування S0=S1+S2 = 150 тис. грн, автомобіль вважається застрахованим на страхову суму,яка дорівнює страховій вартості (у частині перевищення S0 над З договір вважається незначним), тобто 100 тис. грн. Отже, автомобіль застрахований на повну величину його дійсної вартості (повне страхування). При цьому S = З. Тому страхувальник має право одержати від двох страховиків страхове відшкодування В у частках, сума яких повинна дорівнювати величині збитку, але в межах загальної страхової суми S, яка дорівнює в цьому випадку страховій вартості транспортного засобу 3.
Загальна формула для розрахунку страхового відшкодування може бути подана у вигляді
( 1 )
Отже, для даного страхового випадку
тис. грн.
Частка страхового відшкодування кожного страховика в грошовому вираж и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.