На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Система вдбору новин та їх нтерпритаця у засобах масової нформацї. Дослдження жанру часопису новин. Вплив першого часопису новин - американського Тайму - на свтову журналстику. Характеристика тижневика ПК (Полтика культура).

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Журналистика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
31

ЧАСОПИС “ПІК” ЯК ПРИКЛАД УКРАЇНСЬКОГО “ЧАСОПИСУ НОВИН”

Дніпропетровськ

2002

Зміст

Вступ
Розділ 1. “Часописи новин” зарубіжних країн.
1.1 “Тайм”
1.2 Конценція і структура часопису “Тайм”.
1.3 Принципи обробки і подачі інформаційних матеріалів
1.4 Тенденції розвитку зарубіжних “часописів новин” в 90-х роках 20-го ст.
Розділ 2 “ПІК”
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Після заборони КПРС і дезінтеграції СРСР в колишніх Радянських республіках відбулося остаточне руйнування системи ЗМІ, яка існувала раніше. Проголошення незалежності і побудова суверенних держав відкрили можливості для створення в кожній країні нових систем ЗМК, на розвиток яких впливали перш за все соціально-економічні й політичні процеси перехідного періоду. На початку 90-х р. в Україні, паралельно з багатоукладністю в економіці, йшов процес установлення різноманітних форм власності в засобах масової інформації. Періодичні видання, видавництва, інформаційні агенства, електронні засоби масової інформації були вже не тільки державною і державно-кооперативною власністю. Ними володіли акціонерні товариства, приватні особи [8]. З`явилися і такі засоби інформації, що здавалися в аренду, належали громадським організаціям чи змішаним компаніям за участю іноземного капіталу. У ролі засновників і власників різних інформаційних структур тепер часто виступають політичні сили. До середини 90-х р. журналістика України, як сфера бізнесу, випробовала на собі всі прояви нових економічних взаємин, зіштовхнулася з проблемами приватизації, акціонування. Домінуюче місце в ринкових взаєминах між пресою та діловим світом зайняла реклама, яка заявила про себе як фактор нової суспільно-політичної й економічної ситуації.
Зміни, які відбулися в суспільно-політичному й економічному житті, призвели до помітних змін у структурі періодичної преси України. Вихід нових видань, розрахованих на задоволення інтересів різної аудиторії, сприяв становленню інформаційного ринку, що враховував розмаїття джерел інформації і її поширення в періодичних виданнях різного типу.
“Система відбору новин та їх інтерпретація у засобах масової інформації - це дзеркало суспільних відносин. І вся система інформації - її стиль, форма, тональність - змінюється залежно від політичних, економічних і культурних змін конкретної соціальної спільноти, групи або суспільство загалом ”[14.c.137].
Сучасну систему друкованої преси України відрізняє внутрішня динаміка. Кількісно-якісне розширення системи сформувало конкурентне середовище, в межах якого повинні були знайти своє місце як абсолютно нові видання, так і ті, що мають “радянський” родовід. Для них характерні чітке позиціонування, своєрідність у предметно-тематичній структурі й оформленні, свій стиль у подачі інформації. Саме до таких видань належить інформаційно-аналітичний тижневик “ПІК”. На загальному ринку преси його виділяє перш за все вибір сфери інформаційного інтересу. У полі зору інфрмаційно-аналітичного тижневика знаходяться переважно дві найбільш модернізовані в ході реформ сфенри громадського життя - політика й економіка, а також традиційна для закордонних “часописів новин” сфера культури. Іншою відмінною рисою цього видання є характер відображення дійсності, зумовлений інформаційними потребами суспільства в повноцінному висвітленні проблем, пов`язаних перш за все з політичним і економічним життям.
Саме існування стійкого попиту на інформацію такого роду - одна з основних причин появи таких видань. При переході до відкритого суспільства в українських громадян з`являється принципово нова соціальна практика, обумовлена наявністю цивільних прав, політичних свобод, потенційно широкими можливостями самостійно приймати рішення. Це призводить до руйнування старих стереотипів соціальних відносин, побудови нової картини світу,визначенню свого місця в ньому і формуванню нової системи цінностей і координат. А оскільки політика й економіка стали визначальними векторами розвитку в житті суспільства, то значення аналізу саме цих сфер зросло.[12]
Інформаційна потреба в оперативній аналітиці актуалізується й у результаті формування нової соціальної групи людей, активно включених у процес реформ. У ході модернізації в суспільстві почали з`являтися соціальні групи, зайняті у фінансовій галузі, економічному і політичному менеджменті. це та категорія громадян, що успішно адаптувалися до нових умов. Саме на ці групи й орієнтується інформаційно-аналітичний тижневик “ПІК”. Необхідно також відзначити, що “часописи новин” “типовий” читач використовує в якості одного з інформаційних джерел для прийняття рішень і формування своєї поведінки. Поява інформаційно-аналітичних тижневиків, безсумнівно, зумовлена і функціонуванням інформаційного ринку. З його розвитком основним критерієм успішності будь-якого ЗМІ стає уміння робити високоякісний інформаційний продукт, який має попит й може витримати конкуренцію. Цими якостями “часописи новин” вигідно відрізняються від багатьох інших видань, що мають проблеми в умовах ринкового існування. Пошук свого “обличчя”, своєї індивідуальності стає першорядним завданням, рішення якого обумовлює життєздатність видання. Конкурентне інформаційне середовище висуває вимоги відповідності якості інформаційного продукту (у даному випадку періодичного видання) з інформаційними запитами споживача - аудиторії, її духовною і матеріальною готовністю сприймати ту чи іншу інформацію.
Сучасні інформаційно-аналітичні тижневики, без сумнівно, нове явище в українській журналістиці, породжене новими соціальними реаліями.
Тема “часописів новин” зарубіжних країн досліджена дуже добре та ґрунтовно, на відміну від українських часописів цього типу. Більшість літератури використаної нами у роботі представляє дослідження російських вчених. В першій частині ми звернемо увагу на розвиток та особливості зарубіжних “часописів новин”. Особливу увагу звернувши на часопис “Тайм” - перше видання такого типу, що займає ведучі позиції до цього часу.
Особливо ґрунтовно історію “Тайм” досліджує у своїх роботах О. Бурмістренко. Інформацію про “часописи новин” інших зарубіжних країн можна знайти у “Вестнике Московского университета. Серия Журналистика”. Цю тему досліджували Уріна І.В. (Італія), Жукова Л.А. (Франція) та інші. Цікава робота Полянського І. ( Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 2001р. Вип. 21.).
Друга частина повністю присвячена часопису “ПІК”. Досліджуючи тему ми зіштовхнулися з браком інформації про це видання. Аналізуючи концепцію “ПІКу” ми звернемо особливу увагу на зміну рубрик, тематики та стилю подачі інформації часопису.
Саме про це і піде мова у нашій роботі
Розділ 1. “Часописи новин” зарубіжних країн
1.1 “Тайм”
Особливе місце в списку зарубіжних “часописів новин” займає тижневик “Тайм”, який почав виходити 3 березня 1923 року і став фундатором часопису нового типу, а також могутнього напрямку в американській політичній і міжнародній журналістиці. Засновниками журналу були Генрі Робінсон і Брайтон Хедден, 24-літні випускники аристократичного Йєльського університету.
На сьогодні тижневик має дев`ять відділень в США та 15 бюро за кордоном. Крім нью-йоркського видання, “Тайм” друкується англійською мовою у Великобританії, Нідерландах, Сінгапурі, Австралії, Південній Америці і Канаді. Після злиття в 1989 році з комунікаційною корпорацією “Уорнер бразерс” “Тайм” перетворився в найбільшу в світі інформаційно-видавничу корпорацію, до якої належать також музичні, кіно- і телекомпанії.
Причину таких вражаючих успіхів потрібно, мабуть, шукати в історії “Тайму”, у тій філософії, що становила засади його діяльності і зробила журнал не тільки самим відомим, але й найбільш впливовим в США та за кордоном.. За оцінками дослідників, у 70-і роки в світі друкувалося принаймні п`ятдесят часописів, які зобов`язані своєю появою ідеям, що зародилися в “Таймі”.Тому, визначаючи характерні особливості, що становлять типологічний каркас “часопису новин”, ми будемо у першу чергу спиратися на дослідження часопису “Тайм”.
1.2Конценція і структура часопису “Тайм”

Первинна концепція журналу виглядала таким чином: головним, за задумом Льюса і Хеддена, є не обсяг журналу, а те, який відсоток опублікованої інформації дійде до свідомості читача і буде йому корисний. Вирішено було зробити з усіх доступних джерел щонайбільше фактичного матеріалу про події, які виявляють зацікавленість суспільства, і з цієї величезної інформаційної маси робити сотні невеликих статей, жодна з яких не повинна перевищувати 400 слів. Стислість стала ключовим словом в концепції часопису. Інший фундаментальний елемент полягав в тому, що тижневик на відміну від інших видань буде надавати факти, а не коментарі. Потрібно відразу зазначити, що ця теза майже з самого початку стала найвразливішим місцем в концепції “Тайму”, і це неодноразово відзначалося як самими творцями журналу, так і його дослідниками.[13,5]
Основні конкуренти “Тайму” вибирали теми своїх матеріалів довільно, розробляли їх багатослівно, із залученням численних цитат з газет та інших джерел. Льюс і Хедден також збиралися цитувати виразників протилежних точок зору, але освітлювати новини тижня стисло, намагаючись не приймати чиюсь сторону і в той же час даючи зрозуміти читачеві, який погляд ближче до істини. Обидва творці журналу були прихильниками республіканської партії, мали чіткі консервативні погляди і збиралися доводити їх до свідомості читачів не визнаючи відкрито своєї позиції.
Знайомство з “Проспектом” “Тайму” ясно свідчить, що часопис з самого початку був задуманий як своєрідний “дайджест” відповідним чином систематизованих і препарованих новин за тиждень. На думку О.Н.Бурмістенка, інформаційні тижневики грають роль загальнонаціональних щотижневих газет, але при цьому вони мають багато переваг перед щоденною газетою. Газета, як правило, має два джерела інформації: повідомлення кореспондента або інформаційного агенства - і публікує її звичайно на наступний день найчастіше у вигляді “прямого репортажу”. Для “часописів новин”, навпаки, факт сам по собі - не є кінцевим результатом журналістської роботи,а є лише початком. Редакція кожного відділу інформаційного тижневика має перед собою сотні газетних повідомлень і десятки матеріалів агенств на одну і ту ж тему; у неї 5-7 днів для того, щоб осмислити факт, побачити подію в розвитку, поставити її в зв`язок з іншими подіями, підготувати супутні і додаткові матеріали - так званий “фон” новин. Таким чином, зі слів американського професора Едвіна Емері, з моменту появи “часописів новин” питання “чому?” в журналістиці стає набагато важливішим, ніж питання “хто це зробив?”.[13]
Вже з першого випуску “Тайму” подача новин в ньому здійснювалася за “новим принципом” - “принципом повної організації новин”. На практиці це означало розподіл всієї маси інформації про навколишній світ на постійні розділи і рубрики, які повинні були орієнтувати як читачів, так і видавців у величезному колі тем і проблем минулого тижня.
За більш ніж 70 років свого існування “Тайм” дуже змінився, перетворившись з бляклого “листка” в яскраво-глянсове видання, але сама структура журналу виявилася дуже стійкою й живучою. У сучасному “Таймі” нараховується більше ніж 20 постійних розділів, більшість з яких існує з самого першого номера: “Нація”, “За кордоном”, “Економіка”,”Бізнес” та інші. Деякі другорядні розділи з`являються не кожний тиждень.
Природно, що більш ніж сімдесятирічний період існування журналу рубрикація матеріалів зазнавала певних структурних змін, зумовлених потребами часу і читацької аудиторії. Ці зміни торкнулися як загальних розділів так і підрозділів всередині них.
З самого початку в “Таймі” була прийнята своєрідна “багатоступінчата” рубрикація змісту кожного номеру. За першим загальним заголовком, що орієнтує читача, всередині кожного розділу надається другий заголовок, який виділяє матеріали за певною категорією. Так, наприклад, в жовтневому номері “Тайму” за 1996 р . в розділі “Нація” подаються такі “видові” заголовки: “Етика”, “Громадський погляд”, “Політика” та інші. За такою більш конкретною рубрикою йде вже третій заголовок, безпосередньо пов`язаний з матеріалом і його інтерпритацією.
Іноді після назви публікації в змісті дається ще підзаголовок, що додатково акцентує основну думку або ідею матеріалу. Такий спосіб рубрикацій матеріалу має, з одного боку, активізувати зацікавленість читача, а з іншого - підготувати його до певного сприйняття.
Крім оригінальної системи рубрикації новин, сучасний “Тайм” має ще три фірмові особливості, до яких належать організація дослідження громадської думки, залучення експертів з окремих питань і щорічне призначення “Людини року”. О.Н. Бурмістенко, характеризуючи “Тайм” в 70-і роки, зазначає, що за деякими виключеннями список “людей року” досить добре ілюструє політичну спрямованість і прихильність жірналу.[13]
1.3Принципи обробки і подачі інформаційних матеріалів

Велика ефективність і високий читацький інтерес до матеріалів “часопису новин” визначається, крім форми видання , і цілим рядом журналістських прийомів, серед яких дослідники виділяють три основних: метод “коментованого репортажу”, “груповий журналізм” і своєрідний яскравий стиль подачі матеріалів . Розкриємо сутність кожного з них більш детально.
Групова журналістика. Читач сучасного “Тайму” не може не звернути уваги на величезний перелік редакційних співробітників і кореспондентів журналу, що публікується в кожному номері поруч з “Листом видавця”.У цьому списку вражає не тільки кількість прізвищ (понад 300), але й незвично велика кількість посад і груп, на які поділяються співробітники “Тайму”. Публікація цього списку є передусім зримим підтвердженням існуючої в редакції системи “групової журналістики”-своєрідного методу підготовки і обробки новин, винайденого його фундаторами. У американській літературі для означення цього методу вживається декілька термінів:”group journalism”- групова журналістика, “collective journalism” - колективна журналістика, “brigade method” - бригадний метод, “conveyer system”-поточна система і деякі інші.
В основі розробленої Льюсом і Хедденом моделі лежить передусім незвичний розподіл обов'язків між кореспондентами і літературними співробітниками журналу. Перші повинні присилати в редакцію “сирий” матеріал, чернетки для подальшої редакційної обробки. Їх задача - максимально оперативно зібрати факти, забезпечивши їх по можливості великою кількістю навіть мало значних деталей;”правильно” розпорядитися одержаним “сирим” матеріалом - турбота редакції. Кожний матеріал, що надійшов в редакцію від власних кореспондентів, а також запозичений із щоденних газет, часописів, одержаний від інформаційних агенств, порівнюється з матеріалами на аналогічну тему, отриманими з інших джерел, компілюється в один зведений матеріал літературними співробітниками, доповнюється думками і висловлюваннями фахівців у данній галузі, обростає цікавими супутніми відомостями в так званій “дослідницькій групі”, шліфується під загальний стиль видання старшими редакторами відділів, затверджується на вищому рівні керівництвом часопису і, нарешті, з`являється на сторінках журналу.
Як зазначають дослідники “Тайму”, система групової журналістики виконує ряд функцій в загальному редакційному процесі журналу і має як свої позитивні, так і негативні риси. Матеріали, які готуються бригадним методом, виглядають більш цікавими, авторитетними і компетентними, ніж написане однією людиною. Анонімність “групової журналістики” є причиною повної одноманітності і уніфікації всіх матеріалів всіх розділів часопису - від ”Бізнесу” до “Музики”. Досягнення цього є реальним втіленням девізу творів “Тайму”: “Тайм” пишеться однією людиною для однієї людини”(Time is written as if by one man for one man) На думку Генрі Льюса, журнал треба створювати так, щоб у читача складалося враження, що весь “Тайм” пишеться однією людиною на одному диханні.
Анонімність “групової журналістики”, за задумом редакції, з одного боку, надає кожному матеріалу необхідну вагу і авторитет: у читача повинно складатись враження, що перед ним не індивідуальна думка однієї людини, яка може помилятися, а думка такої могутньої і авторитетної організації, як корпорація “Тайм-Уорнер”. З іншого боку , анонімність матеріалів допомагає редакції зняти відповідальність з конкретного журналіста при публікації явної брехні, скандальних матеріалів, дозволяє їй безкарно використовувати вбивчий сарказм, зневажливий і єхидний тон для інсинуацій проти окремих осіб, організацій і урядів, неугодних власникам часопису.
У наші дні система “групової журналістики” в основі своїй залишається колишньою, але її намагаються модернізувати, пристосувати до нинішньої ситуації. Редактори стали дозволяти більше “індивідуальних” репортажів і підписаних матеріалів, все частіше стали вступати в “діалог” з кореспондентами на місцях, узгоджуючи з ними перероблені варіанти публікацій.
Коментований репортаж. Кінцевим продуктом конвеєра “групової журналістики” у часопису “Тайм”майже завжди є так званий “коментований репортаж” (в американській журналістиці для позначення цього поняття крім терміну “коментований репортаж” - “interpretative reporting” іноді вживаються декілька інших термінів:”explanatory reporting”,”indepth journalism”,”intelligent reporting ”,”qualified reporting ” і т.п.)
Коментований репортаж не був винаходом “Тайму”, але саме цей часопис, а також численні радіокоментатори першими використали його на практиці і саме вони в значній мірі сприяли тому, що коментований репортаж став дуже поширеним жанром в усіх засобах масової інформації.
До появи “Тайму” в американській журналістиці існував суворий розподіл на “репортаж” і “коментар”. Вважалося, що коментар - це офіційна думка данної редакції з приводу тих або інших подій, і він повинен публікуватися на особливих редакційних сторінках. Від газетного репортера і кореспондента газетного агенства не тільки не вимагалося пояснювати, що новина означає - йому це катигорично заборонялося. Азбукою будь-якого репортера-початківця було те, що інформація, яку він постачав в редакцію, повинна була відповідати на п`ять наступних питань: хто, що, де, коли і як. Відповідь на питання “чому?” в службові обов`язки не входила.
Коментований репортаж, що з`явився в 30-і рр. 20-го ст. внаслідок нового підходу до подачі новин, являє собою комбінацію інформації і коментарю, звіт про подію, в який органічно вмонтовані оцінки, думки (редакції і експертів-фахівців), політичний, історичний і економічний “фон”; подія в ньому подається в більш широкому інформаційному контексті з прогнозуваннямїї впливу і наслідків.
З самого початку застосування в “Таймі” коментований репортаж став широко використовуватися для тенденційної інтерпретації і подачі новин у вигідному для видавців політичному освітленні. “Створюйте думку!” - завжди вимагав Льюс від своїх корепондентів, літературних співробітників і редакторів. “Покажіть мені людину, що стверджує, що вона абсолютно об`єктивна , - любив він повторювати, - і я покажу вам людину, що займається самообманом”.
Відмінними рисами коментованого репортажу в “Таймі” є драматичний, несподіваний або, навпаки, уявно-спокійний початок і белетризована головна частина матеріалу. Не випадково такий матеріал ніколи не називається “стаття”, “замітка”, “кореспонденція”, “репортаж”. Це незмінно “ньюс стори”- “розповідь про новини.” Створюючи чергову розповідь, “Тайм” часто вживає слова і звороти, які повинні показати читачеві, що за тим або іншим твердженням криються факти, перевірені могутнім механізмом видавничої корпорації; але джерело інформації при цьому залишається неясним і невизначеним. Політика “Тайму” відносно джерела своїх новин залишається незмінною протягом всіх років його існування, про що свідчить хоч би заява одног з відповідальних співробітників часопису, зроблена на початку 90-х років:”Ми не повинні розкривати джерело своєї інформації. Але у випадку необхідності зобов`язані його охарактеризувати”.
До характерних елементів “таймовського” коментованого репортажу потрібно віднести і персоніфікацію новин, виявлення майже в кожній події зв`язку з людиною, яка має будь-яке відношення до події; представлення будь-якої новини на фоні найрізноманітніших малозначних деталей. Все це створює при сприйнятті інтерпритації “Таймом” певної події необхідний психологічний “клімат довіри”, який примушує читача приймати на віру будь-які думки редакції, що видаються за “об`єктивну” інформацію.
“Таймстайл”. З перших же днів появи на світ часопису “Тайм” одне з головних завдань Генрі Льюса і Брайтона Хеддена полягало в тому, щоб виділити часопис із загальної маси періодичних видань того часу, привернути до нього увагу читачів. Ще на стадії розробки “Проспекту” редактор літературного додатку “Нью-Йорк пост” Генрі Сенбі порадив молодим журналістам виробити для журналу його власний лінгвістичний стиль, здатний внести новий елемент в американську прозу.незважаючи на дещо дивну з точки зору бізнесу рекомендацію, партнери віднеслися до неї цілком серйозно і приступили до розробки особливого, стислого стилю, який увійшов в історію американської журналістики як “таймовський” стиль.
А.Н. Бурмістенко зазначає, що можна виділити щонайменьше п`ять складових елементів, які в сукупності дають поняття “таймстайл”:складні прикметники, інверсований порядок побудови речення, неологізми та оказіоналізми, уживання екзотичних слів в новому значенні, широке використання простомовних слів і виразів, сленгу, жаргону і наближення стилю журналу до розмовної мови .
Оскільки обсяг журналу порівняно невеликий, а кількість інформації, призначеної для публікації кожен тиждень, величезна, на журнальних сторінках не залишається місця для загальних фраз і міркувань. Мова журналу надзвичапйно концентрована, насичена оцінками, які містять бажані і вигідні редакції висновки.
На сучасному етапі редакція намагається зробити стилістику часопису більш літературною, респектабельною і благозвучною, надати новинам белетризованої форми, зберігши при цьому стислість, ексцентричність і агресивність стилю.
Дослідники американської преси сходяться на тому, що “таймстайл”значно вплинув на мову американської журналістики і відповідно на розмовну мову американців .
Разом з іншими структурними і концептуальними компонентами він був запозичений аналогами “Тайму” в інших країнах. Не випадково в багатьох згадках про “часописи новин”, що були скопійовані з “Тайму”, відмічається агресивний, скандальний характер матеріалів, що публікуються в них.[13]
1.4 Тенденції розвитку зарубіжних “часописів новин” в 90-х роках 20-го ст
Потрібно зазначити, що в зарубіжній пресі склалося свого роду міжнародна тенденція: існування на інформаційному ринку кожної країни пар часописів - конкурентів, досить вдмінних між собою, щоб дати відчуття різноманітності, але в той же час досить схожих,щоб спільно пропонувати читачеві найбільш повну панораму фактів, думок, порад і моделей поведінки. Ця ситуація характерна і для групи інформаційних тижневиків, стабільність якої, незважаючи на всі значні нововведення, підтримується парами “Тайм”і “Ньюсуік” в США,”Штерн”і “Шпігель” в Німеччині, “Експрес” і ”Пуен” у Франції, “Панорама” і “Еспрессо” в Італії.
За прогнозами фахівців, в третьому тисячолітті виживуть ті часописи, які знайдуть своє місце, свою нішу в читацькій аудиторії, чий редакційний і рекламний продукт буде націлений на обмежений контингент читачів-споживачів. Будуть зазнавати труднощів і, можливо, закриватися видання з масовою і невизначеною за інтересами аудиторією. Передбачається скорочення розповсюдження, особливо в роздріб, часописів новин ( тиражі їх вже й сьогодні не ростуть).
Процес падіння тиражів інформаційних тижневиків безпосередньо пов`язаний з процесом витіснення друкарської продукції електронною журналістикою, яка стає все більш активною. Реакцією, яка виникла у відповідь на таку ситуацію, стало зростання числа часописів у всіх розвинутих зарубіжних країнах, оновлюючих або практично змінюючих свій формат, структуру, стилістику, зовнішній вигляд - все те, що називається формулою видання. Так, в числі багатьох американських часописів пережив процес оновлення і “Тайм”. Середина 90-х рр. - час нових формул для більш ніж трьохсот французських часописів. Процес оновлення захопив і журнальні ринки Італії і Німеччини.
Збільшення числа нових формул пояснюється декількома причинами. Перша, як відмічають дослідники, пов`язана з удосконаленням методів маркетингу. Це особливо важливо, для часописів, що прагнуть відповідати духу часу. Друга причина пов`язана з середовищем нових, в тому числі і електронних ЗМІ, інтеграція в яке ставить до макета періодечного видання певні вимоги. І, нарешті, третя причина пов`язана з читачем, який у величезній мірі зумовлює необхідність вироблення нової формули, оскільки саме він формує попит і забезпечує конкуренцію між виданнями .
США “Тайм” вимушений був підписати умову з автомобілебудівною корпорацією “Дженерал моторс” про друкування складних у виробництві рекламних вкладок. На початку 90-х рр. Підписані були довгострокові контракти і з іншими автомобільними концернами - американським “Крайслером” і японською “Маздою”.
Сьогодні рекламні матеріали “Тайму”, що як і раніше становлять близько 50% всього обсягу , стали барвистішими, подача їх стала більш витончена. Сучасний “Тайм” - “глянсовий”, добре ілюстрований тижневик, що зберіг кращі риси колишнього ”Тайму”, як і раніше готовий битися за ведучі позиції на інформаційному ринку Сполучених Штатів та інших країн.[13,5]
Франція. “Евенман дю жеди”- самий молодий з французьких інформаційних тижневиків не тільки за часом виникнення (1984), але й за характером читацької аудиторії: цей часопис завжди мав серед своїх читачів високий відсоток молоді. Вихід з важкої фінансової ситуації нове керівництво побачило в оновленні формули видання, але при цьому основні чинники концепції журналу були збережені і лягли в основу нової формули, яка була представлена читачам на початку 1996р. У ході перебудови було також здійснене зниження ціни видання, основна ставка була зроблена на підписну компанію.Змінився не лише зовнішній вигляд, сталися зміни і в області змісту.
Поєднання інтерактивної орієнтації на читача з оригінальною редакційною коцепцією, поглибленою розробкою власного методу збору і обробки інформації (метод розслідування), неповторною тональністю і стилістикою видання і забезпечує новаторський характер формули “Евенман дю жеди” в порівнянні з формулами інших лідуючих видань.[23]
Італія. Зміни в групі італійських тижневиків особливо виразно виявилися в період парламентських виборів 1996 року, на фоні яких можна було помітити деякі нові тенденції в розвитку основних конкурентів цього виду ЗМІ - “Панорами” і “Есп и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.