На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Особливост органзацї кредитної дяльност в банку, сучасний стан проблеми банквського кредитування в Україн. Показники кредитної дяльност комерцйних банкв, аналз кредитоспроможност позичальника, оцнка кредитної роботи флї ПриватБанку.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Банковское дело. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


4
100
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ

ДИПЛОМНА РОБОТА
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Керівник роботи, ст. викладач
З.М.Карасьова
Студентка перепідготовки
банківських працівників
групи 2-ПС
І.В. Крамаренко

Харків-2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДIЛ 1.ТЕОРЕТИЧНI АСПЕКТИ КРЕДИТУВАННЯ

1.1 Теоретикосуттєва характеристика банківського кредиту

1.2 Організація кредитної діяльності в банку

1.3 Сучасний стан і проблеми банківського кредитування в Україні

1.4 Технікоекономічна характеристика ПриватБанку

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

2.1 Дослідження узагальнюючих показників кредитної діяльності комерційних банків України

2.2 Аналіз кредитоспроможності позичальника

2.3 Аналіз кредитного портфеля і оцінка кредитної роботи філії “Х” ПриватБанку

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

3.1 Концептуальні підходи щодо удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

3.2 Роль кредитного моніторингу у підвищенні ефективності здійснення кредитних операцій

3.3 Шляхи зниження кредитних ризиків у комерційних банках України

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

4.1 Характеристика інформаційних систем і технологій у банківській сфері Стан інформаційних систем і технологій в сфері банківського кредитування, основні протиріччя та їх аналіз

4.2 Перспективи створення та розвитку сучасних інформаційних систем і технологій у банківській сфері

4.3 Основні задачі та вимоги до комплексних систем захисту банківських інформаційних технологій

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНОТЕХНІЧНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В БАНКІВСЬКІЙ УСТАНОВІ

5.1 Аналіз санітарногігієнічних умов праці в установі банку

5.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

5.3 Розробка заходів з охорони праці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Одним з найважливіших елементів інфраструктури економіки країни є комерційні банки. Комерційні банки - це унікальне фінансовоекономічне формування, яке найбільш гнучко реагує на будьякі зміни, що відбуваються на фінансовому ринку. Вони відіграють вирішальну роль у забезпеченні взаємозв'язку між виробниками продукції (продавцями) та її споживачами (покупцями), здійснюючи розрахунки між ними, залучають за плату тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб, надають кредитні ресурси у позики, виконують багато інших операцій та послуг. Ця роль зростає ще більше в умовах розвитку і становлення ринкових відносин. Протягом останніх років в Україні було досягнуто певних елементів стабілізації банківської системи із збереженням її ринкової орієнтації, здатної відігравати важливу роль у посиленні стабілізаційних процесів та здійсненні структурних перетворень в економіці в цілому.

Кредит і кредитні відносини є невід'ємною складовою економічної системи України. Сфера кредитування безпосередньо пов'язана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись у центрі сучасного грошовофінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб'єктів, кредит опосередковує зв'язки між державою, банком, товаровиробниками і населенням. Нині завдання відновлення виробничого призначення кредиту стає одним із першочергових. Кредитні відносини мають сприяти виходу із економічної кризи в Україні і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва. Ринкова трансформація національної економіки відкрила новий етап у розвитку кредитної справи. В останній час гостро постала проблема наукового осмислення нових явищ у сфері кредитування, розуміння їх змісту, природи і сутності, розробки ефективних схем і технологій кредитного процесу та їх використання на практиці.

У зв'язку з цим набуває актуальності і особливого значення дослідження питань організації та удосконалення роботи з кредитування установами банків України та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.
Об'єктом дослідження є механізми здійснення кредитних операцій комерційних банків України на основі даних кредитного підрозділу філії “Х” ПриватБанку.
Метою даної роботи є зазначення головних напрямків і надання конкретних пропозицій з питання удосконалення здійснення кредитних операцій комерційними банками на основі систематизації теоретичних матеріалів, розкриття діючої практики з організації процесу кредитування в банках і виконаного аналізу.
Для досягнення поставленої мети в роботі виконані завдання:
- вивчена і викладена теоретичносуттєва характеристика банківського кредиту;
- розглянута організація кредитної діяльності в комерційному банку;
проаналізовано сучасний стан і виявлені проблеми банківського кредитування в Україні;
- досліджені узагальнюючі показники кредитної діяльності комерційних банків України;
- проведені аналіз кредитного портфеля і оцінка кредитної роботи філії “Х” ПриватБанку;
- запропоновані і викладені конкретні заходи щодо удосконалення механізмів здійснення кредитних операцій в комерційних банках України.
Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України та Кабінету Міністрів, що знайшло своє відображення у законах „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, “Про заставу” , в постановах Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні”, “Положення НБУ про кредитування”, “Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” та в інших законодавчонормативних матеріалах.
На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження авторів навчальних посібників Васюренка О.В., А.М.Мороза, Панова Г.С., статей Чайковского Я.І., Дзюблюк О.В., Зіміной О.В. та інших.
Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить покращити роботу з кредитування установами банків. Це надасть можливість комерційним банкам організувати їх діяльність у відповідності з цілісною системою управління кредитними операціями та кредитними ризиками, впровадженням нових нетрадиційних кредитних пропозицій, загалом підвищенню ефективності функціонування банківської системи.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КРЕДИТУВАННЯ
1.1 Теоретикосуттєва характеристика банківського кредиту
Банківська система сьогодні одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обігу історично йшли паралельно і тісно перепліталися. При цьому банки, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.
Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що одержали назву фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення й інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, що мають потребу в додатковому капіталі. Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Ця трансформація дозволяє перебороти складності прямого контакту власників заощаджень і позичальників, що виникають через розбіжність пропонованих і необхідних сум, їхніх термінів, прибутковості і тому подібне.
Комерційні банки є багатофункціональними установами, що оперують у різних секторах ринку позичкового капіталу. Великі комерційні банки надають клієнтам повний спектр послуг, включаючи кредити, прийом депозитів розрахунків і т.д. Найчастіше головною ознакою банківської діяльності вважається прийом депозитів і видача кредитів.
До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будьяке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
У Положенні Національного банку України "Про кредитування" [13] визначені поняття кредиту, суб'єктів кредитних відносин.
Кредит це позичковий капітал банку в грошовій формі, який передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.
Кредитор суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.
Позичальник суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.
Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Згідно з п.2 Положення НБУ "Про кредитування" такими формами кредитів можуть користуватися об'єкти господарської діяльності. Фізичні особи можуть використовувати споживчий кредит.
Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів за кредитною угодою між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин регулюють свої господарські відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений строк. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інші угоди про надання кредиту не укладаються. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:
- сплати боржником за векселем;
- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);
- переоформлення комерційного кредиту на фінансовий. У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.
Лізинговий кредит - це вид економічних відносин між юридичними особами при оренді майна, що супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.
Об'єктом лізингу є рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та інше) майно.
Суб'єктом лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та користування об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарноматеріальних цінностей).
Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, у власності яких є об'єкти нерухомості або які мають поручителів, що надають під заставу об'єкти нерухомості на користь позичальника.
Предметом іпотеки при наданні кредиту можуть бути: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки і таке інше, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.
Споживчий кредит - кредит, який надається фізичним особамрезидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Банк надає споживчі кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування, в межах вартості майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.
З метою забезпечення гарантії повернення “великих кредитів”, зменшення рівня ризику при кредитуванні програм, які потребують значних кредитних вкладень, використовується консорціумне кредитування.
Кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:
- шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;
- шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;
- шляхом зміни гарантованих банкамиучасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Рішення про участь у консорціумному кредитуванні приймає Правління банку.
Банківський кредит це кредит, який надається банками у грошовій формі на умовах платності, строковості, повернення , забезпеченості і цільового використання.
Принципи повернення, строковості і платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною платою за його користування.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Цільовий характер використання кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
Суб'єктами кредитних відносин в області банківського кредиту є господарчі органи, населення, держава і самі банки. Як відомо, у кредитній угоді суб'єкти кредитних відносин завжди виступають як кредитор і позичальники. У банківській практиці існують найрізноманітніші різновиди кредитів, що надаються юридичним та фізичним особам, їх можна класифікувати за певними ознаками
Кредити, які надаються банками, поділяються:
а) за строками користування:
1) короткострокові до 1 року;
2) середньострокові до 3 років;
3) довгострокові понад 3 років;
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
б) за забезпеченням:
1) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
2) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
3) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
4) незабезпечені (бланкові);
в) за ступенем ризику:
1) стандартні кредити;
2) кредити з підвищеним ризиком;
г) за методами надання:
1) у разовому порядку;
2) відповідно до відкритої кредитної лінії;
3) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання);
д) за строками погашення:
1) водночас;
2) у розстрочку;
3) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);
4) з регресією платежів;
5) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Слід зазначити, що в економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості та складу ознак класифікації видів кредиту тому і наведені вище ознаки є орієнтовними.
1.2 Організація кредитної діяльності в банку
Процес кредитування будьяким комерційним банком базується на єдиних принципах і підходах. Хоча кожен банк здійснює його з визначеними індивідуальними особливостями (найчастіше складового ноухау банку) сформованими, як правило «історично» під впливом попередньої кредитної історії і цілого ряду різних факторів.
При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів.
У сучасній термінології поняття терміна кредитна політика охоплює як безпосередньо сферу кредитування, включаючи методи й основні процедури здійснення кредитних операцій, форму і види кредитів, оцінку і керування ризиками, так і «суміжні» області, безпосередньо до кредитування не стосовні - керування пасивами, у частині узгодження їх із кредитними операціями, здійснення планування кредитної діяльності, оцінки кредитного портфеля підрозділів та інше.
Кредитна політика банку будується під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, основними з яких є наступні:
а) зовнішні фактори:
1) вартість і наявність на ринку кредитних ресурсів;
2) рівень дисконтної ставки і рівень інфляції;
3) конкуренція;
4) законодавчі та інші регулюючі норми.
б) внутрішні фактори:
1) наявність і розвиненість клієнтської бази;
2) величина власних капіталів і можливості залучення ресурсів;
3) наявність і рівень кваліфікації персоналу;
4) досвід проведення кредитування;
5) філіальна структура і її характеристики;
6) зв'язок і взаємодія з холдинговими структурами та ін.
Сукупний вплив цих факторів і визнає наступні основні складові елементи кредитної політики:
- порядок установлення процентної ставки;
- регламентація процесу кредитування (кредитні процедури), що встановлює порядок проходження документів, вимоги до певних дій, які не передбачають свободи прийняття рішень, рівень прийняття рішень і ліміти відповідальності, оцінку ризиків і методику їхнього зниження, оформлення забезпечення, взаємодія підрозділів і структур;
- обсяг і перелік кредитних послуг (кредитних продуктів), пропонованих банком своїм клієнтам;
- аналіз, оцінка і коректування якості кредитного портфеля, кредитної політики структурних підрозділів і стратегії банку на ринку кредитування.
Існує цілий набір макроекономічних факторів, що роблять безпосередній вплив на рівень і порядок установлення процентних ставок банком.
Поперше, масштаб виробництва, або ВВП.
Подруге, розмір грошових нагромаджень.
Потретє, циклічне коливання виробництва.
Почетверте, темп інфляції. При посиленні інфляції процентні ставки збільшуються. Існують номінальні і реальні (за мінусом знецінювання грошей) процентні ставки. Якщо темп інфляцій обганяє ріст відсотків, то виграє позичальник, оскільки борг повертається «дешевими» грішми.
Поп'яте, державне регулювання процентних ставок. Держава диференціює процентні ставки, виходячи з задач регулювання економіки, програм економічного розвитку і політичних цілей. У 1981-1984 р. США проводили політику високих процентних ставок з метою стримати інфляцію, підвищити курс долара, залучити капітали. Це викликало підвищення відсотка й у Західній Європі, що стала жертвою протекціонізму США. Із середини 80х років, навпаки, з метою заохочення експорту товарів і зменшення дефіциту торгівельного балансу стимулювалося зниження процентних ставок.
На мікрорівні процентні ставки встановлюються через:
- ступінь ризику (чим більше імовірність неповернення позички, тим вище відсоток з метою компенсації ризику);
- термін кредиту (при довгостроковому кредитуванні вище ризик зміни економічних умов і появи поставлених витрат);
- розмір позички (менша за розміром позичка йде під більший відсоток, тому що витрати на її оформлення однакові з великою позичкою);
- особистість клієнта (самим великим і надійним позичальникам забезпечується найнижча ставка);
- монополізація ринку (банк, що має монопольне положення в регіоні, може стягувати більш високі ставки, оскільки клієнтам незручно обслуговуватися в іншому місці).
Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами.
При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків.
Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.
З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.
Установи банку можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої належності, статусу, форми власності за умови наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.
Видача кредиту здійснюється конкретній юридичній особі, зареєстрованій як суб'єкт підприємництва або фізичній особі.
Надання кредиту колективним підприємствам, створеним на підставі договору між його членами, здійснюється за умови передбачення в статуті їх солідарної відповідальності по зобов'язаннях підприємств усім своїм майном.
Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією і таке інше) більшістю голосів і оформляється протоколом.
Правління, кредитний комітет та комітет по активах і пасивах визначають основні напрями кредитної і відсоткової політики, а саме:
- поточні пріоритетні напрями в кредитуванні з урахуванням кредитних ризиків у різних галузях народного господарства;
- обсяги кредитних ресурсів для видачі кредитів та структуру кредитного портфеля;
- граничні розміри кредиту на одного позичальника, в межах яких можуть надавати кредити установи банку;
- методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника.
Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.
Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він надає в банк установчі документи з зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.
Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника.
Для кредитів, що надаються в іноземній валюті необхідно враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.
Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.
Кредити видаються виключно на комерційних засадах з обов'язковим додержанням таких умов:
- кредити надаються позичальнику в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунку. Перевага надається такій формі розрахунку, яка передбачає оплату за розрахунковими документами за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги), та акредитивній формі;
- кредити для розрахунків з громадянами за укладеними з ними договорами за здану сільськогосподарську продукцію надаються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на особливі рахунки громадян. В окремих випадках ці кошти можуть видаватися готівкою у рахунок наданого кредиту;
- використання їх на цілі, передбачені кредитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту;
- кредит надається тільки для цільового використання, на реалізацію конкретного проекту чи господарської операції, технікоекономічна експертиза яких свідчить про їх достатню дохідність з урахуванням економічної кон'юнктури і ризиків у конкретній галузі народного господарства, тенденції розвитку ринку;
- сума кредиту, що надається позичальнику, знаходиться в межах ліміту, встановленого для підрозділу банку;
- проведення установою банку всебічного комплексного аналізу фінансовогосподарської діяльності позичальника для оцінки його кредитоспроможності, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;
- здійснюється кредитування тільки тих видів діяльності, які передбачені Статутом позичальника;
- кредит повинен бути забезпечений заставою майна, яке належить позичальнику, та на яке, відповідно до чинного законодавства, може бути звернене стягнення, або іншими видами забезпечення, які застосовуються в банківській практиці (гарантія, поручительство, страхування);
- платності, повернення та цільової спрямованості.
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:
- забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;
- репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);
- оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);
- економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо.
Забороняється надання кредитів на:
- покриття збитків господарської діяльності позичальника;
- формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.
Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. У разі застосування страхування кредитного ризику банк має впевнитись у надійності страховика. Сума страхових зобов'язань, які страховик може прийняти на себе, залежить від правового Статусу товариства, у формі якого створена страхова організація.
Для більшої надійності вищезазначених видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк - гарант (поручитель, страхова організація) - позичальник.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.
У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків (комісій), при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.
Надання кредитів комерційними банками на міжбанківському ринку регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність" [3], нормативними актами Національного банку України, статутами комерційних банків та кредитними договорами.
Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних засадах, шляхом укладання кредитних договорів і мають передбачати права та зобов'язання сторін з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами.
Надання міжбанківських кредитів має супроводжуватися відкриттям рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Комерційні банки як економічно самостійні і незалежні від виконавчих та розпорядчих органів державної влади у своїх рішеннях, пов'язаних із оперативною діяльністю, мають право самостійно встановлювати рівень відсоткової ставки за міжбанківськими кредитами залежно від попиту та пропозиції на міжбанківському ринку та рівня облікової ставки.
Загальний розмір отримання комерційними банками міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку. Національний банк України, враховуючи фінансовий стан комерційного банку, має право встановлювати інші обмеження загальної суми залучення та надання комерційними банками міжбанківських кредитів.
1.3 Сучасний стан і проблеми банківського кредитування в Україні
В умовах перехідного періоду і трансформації господарської системи на ринкових засадах головним завданням економічної політики держави є створення сприятливих умов для розвитку виробництва у всіх секторах економіки країни і забезпечення безперервності відтворювального процесу. Серед найбільш важливих напрямів реалізації цього завдання є активізація кредитної діяльності банківської системи України. Нині кредитна активність банків нашої країни перебуває на рівні, що не є адекватним потребам реального сектора відповідно до вихідних умов виробництва і обігу продукції у діючій системі господарських зв'язків між підприємствами. Свідченням цього є низька частка банківських кредитів у загальній величині валового внутрішнього продукту країни представлена в табл.1.1.
Таблиця 1.1 Питома вага кредитів комерційних банків у ВВП України
Роки
Обсяг ВВП (млн.грн.)
Кредити, надані КБ (млн.грн.)
Питома вага банківських кредитних вкладень у ВВП, %
2002
81 519
5 452
6,7
2003
93 365
7 295
7,8
2004
102 593
8 873
8,6
2005
127 126
11 787
9,3
2006
170 070
19 121
11,2
2007
204 190
27 792
13,6
2008
220 556
41 199
18,7
Не може бути позитивно розцінена і стійка тенденція до зростання банківських вкладень в економіку при збереженні загального скорочення обсягів виробництва. Макроекономічними аспектами першопричин даних процесів є прорахунки у грошовокредитній і фіскальній політиці, низькі темпи приватизації, незадовільний розвиток фінансового ринку, ринку робочої сили і нерухомості. З огляду на існуючі економічні відносини українські банки ще не можуть впровадити деякі види кредитування, які є типовими для західних банків. Нестабільність фінансового стану клієнтів посилюють кредитні ризики, обумовлюють застосування форм кредитування, які захищають інтереси банкукредитора.
Однак і на мікроекономічному рівні не слід недооцінювати недоліки у діяльності самих банків стосовно кредитування, що є однією з найбільш ризикових банківських операцій. Тому необхідною умовою застосування комерційними банками ефективних методів видачі позик клієнтам є мінімізація кредитного ризику за всіма напрямами вкладення коштів.
Основним напрямом зазначеної мінімізації слід вважати ефективне управління кредитним портфелем комерційного банку, що є актуальним завданням вдосконалення усієї системи управління банківським кредитним портфелем, котрий необхідно розглядати не просто як загальний обсяг усіх наданих комерційним банком позичок, а як сукупність вимог банку за кредитами, класифікованими на основі критеріїв, пов'язаних з різними факторами кредитного ризику.
Механізм управління кредитним портфелем це заходи щодо організації ефективної роботи з індивідуальними позичальниками і мінімізації кредитного ризику за кожною окремою позикою, наданою банком; з іншого - це управління портфелем виданих позик на рівні комерційного банку загалом.
Перший рівень управління охоплює ті елементи організації кредитного процесу, основне призначення яких полягає у створенні необхідних умов для забезпечення своєчасного повернення наданих банком кредитів із виплатою належних процентів. При розгляді усієї сукупності інструментів, які використовуються нині українськими комерційними банками, можна констатувати наявність тенденції до певного наближення вітчизняної практики використання основних засобів мінімізації кредитного ризику до світового досвіду застосування банками стандартного набору інструментів, покликаних реалізувати відповідні майнові інтереси кредитора стосовно позичальника. Дані інструменти умовно можна було б поділити на дві основні групи:
- попередній аналіз кредитоспроможності клієнта як засіб оцінки принципової можливості і доцільності видачі позички, а також визначення імовірності її своєчасного погашення;
- реалізація спеціальних заходів, спрямованих на забезпечення повернення кредиту в разі фінансової неспроможності позичальника.
Аналіз кредитної діяльності банків свідчить, що багато рішень щодо видачі позик не базуються на уважному вивченні надійності клієнтів, перспектив і джерел погашення боргу. Спеціалісти по кредитних операціях часто не мають необхідну інформацію про клієнта, не вивчають навіть його баланси. Розгляд заявки не завжди супроводжується перевірками на місці фінансового стану, структури та якості активів, стану обліку та інших аспектів діяльності бажаючого одержати кредит.
В сучасних умовах, коли відсутні певні єдині уніфіковані методики провадження аналітичної роботи з оцінки кредитоспроможності клієнтів, затверджені в нормативному порядку, кожним комерційним банком розробляється власна схема оцінки здатності потенційного позичальника розрахуватися за взятими на себе перед банком зобов'язаннями. За подібних обставин необхідно зазначити існуючу практику, за якої багатьма банківськими установами основна увага в процесі оцінки кредитоспроможності клієнта приділяється, здебільшого, оцінці його фінансового стану з використанням методики, базові положення якої утворюють рекомендаційні показники Національного банку України (передусім, це коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності, коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, коефіцієнт маневреності власних коштів). Що ж до інших напрямів аналітичної роботи з визначення кредитоспроможності позичальника, які дозволили б у повному обсязі отримати уявлення про різноманітні аспекти виробничогосподарської діяльності підприємства, то вони використовуються недостатньо (або ж таке використання має досить формальний характер). Очевидно, що для забезпечення ефективності кредитних вкладень банку та формування якісного за складом позичальників кредитного портфеля необхідно використовувати усі можливі групи показників, аналіз динаміки яких міг би надати банку комплексне уявлення про перспективи використання наданих в кредит коштів та можливості позичальника їх погасити.
При цьому найбільш доцільним є застосування чотирьох груп показників, що відображають ключові аспекти діяльності підприємства - його ліквідність, фінансову стійкість, ділову активність та економічну ефективність. Як важливий напрям підвищення ефективності оцінки кредитоспроможності клієнтів банку можна розглянути аналіз грошового потоку підприємства, що може суттєво доповнити загальну оцінку кредитоспроможності клієнта, проведену на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів.
Результати аналізу діяльності клієнта за вказаними напрямами дозволяють банку прийняти оптимальне рішення щодо можливості і доцільності видачі кредиту, його розмірів, строків та рівня процентної ставки.
Особливістю сучасної практики використання кредитних договорів в Україні є в цілому їх однотипний характер, невеликий перелік умов, недостатньо високий правовий рівень. Однотипність кредитних договорів обумовлена наданням комерційними банками клієнтам, головним чином, короткострокових кредитів на їх поточні потреби, причому у вигляді разових позик. В результаті банки використовують обмежений кредитний інструментарій, який фіксується в кредитних договорах. На практиці мають місце недостатня увага банків до індивідуальних особливостей позичальників, з якими укладаються договори. Кредитні договори, як правило, не відображають відповідальність сторін (особливо банку) за їх невикористання, не визначають умов їх розірвання і наслідків цього акту, не передбачають особливих умов кредитування та інших важливих сторін з точки зору ефективності кредитних відносин.
Хоча аналітична робота банку щодо оцінки кредитоспроможності позичальників є основним способом управління кредитним ризиком, навіть всеосяжний глибокий аналіз господарсько-фінансового стану клієнтів банку не може служити надійною гарантією погашення ними отриманих кредитів. За певних обставин, особливо в умовах нестабільної економічної ситуації, можуть траплятися випадки, коли навіть першокласні позичальники виявляються неспроможними виконувати свої зобов'язання перед кредиторами.
У зв'язку з цим банкам слід розраховувати на додаткові способи управління кредитним ризиком, важливе місце серед яких займає комплекс попередніх заходів, спрямованих на забезпечення повернення виданих кредитів у випадку неспроможності позичальника виконувати свої фінансові зобов'язання. Реалізація вказаних заходів передбачає визначення конкретних джерел погашення позичальником наявної у нього заборгованості, якщо повернення кредиту за рахунок виручки від реалізації продукції (що в звичайних умовах є основним джерелом погашення позики) в силу порушення нормального ходу виробничого процесу не є можливим.
У нашій країні комерційними банками застосовуються три основні форми забезпечення повернення кредиту: застава, гарантія і страхування. Однак у зв'язку з тим, що жодна із зазначених форм не є досконалою у всіх відношеннях (з огляду на недоліки існуючої правової бази з реалізації майнових інтересів кредитора, а також відсутності достатньо надійного кола третіх осіб за кредитним договором - поручителів, гарантів, страхових організацій - які б могли належним чином виконувати зобов'язання позичальника) оптимальним способом застосування вказаних методів мінімізації кредитного ризику є їх поєднання.
Другий рівень управління кредитним портфелем комерційного банку передбачає реалізацію певних заходів щодо формування такої структури загального обсягу кредитних вкладень банківської установи, яка б дозволила звести до мінімуму імовірність втрат за усіма позичковими операціями, здійснюваними комерційним банком. При цьому даний аспект фінансового менеджменту банку охоплює два основні напрями роботи з управління кредитним процесом: класифікацію наданих позик за рівнем ризику й створення необхідних резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, а також реалізацію певних обмежувальних заходів з метою поліпшення структури кредитного портфеля.
У світовій банківській практиці перший із зазначених напрямів застосовується, як правило, у вигляді кількох послідовних і взаємопов'язаних між собою етапів: встановлення критеріїв оцінки якості позик з позиції кредитного ризику; розробки методів оцінки якості позик на основі цих критеріїв; класифікації позик; визначення величини ризику у кожній групі позик і по кредитному портфелю в цілому; розрахунку на цій основі розміру резерву, необхідного для покриття можливих збитків.
Критерії оцінки якості позик можуть включати: призначення позики, її вид, розмір, строк і порядок погашення, форму власності і галузеву належність клієнтів, їх кредитоспроможність, вигідність для банку взаємовідносин з ними, наявність вторинних джерел погашення позик та інші фактори, що визначають величину індивідуального кредитного ризику.
У роботі комерційних банків розвинутих країн, як правило, прийнято виділяти два основні методи оцінки якості позик залежно від обраних критеріїв: номерний і бальний. При першому методі рейтинг позики визначається на основі наведених ознак. Наприклад, рейтинг 1 присвоюється позиці, виданій клієнту з найвищим класом кредитоспроможності, високою репутацією, першокласним забезпеченням. При другому методі за кожним критерієм розробляється шкала бальної оцінки залежно від ситуації. Наприклад, кредити під запаси отримують більш високу бальну оцінку, ніж кредити на затрати виробництва чи капітальні затрати, великі позики мають нижчу оцінку в балах, ніж середні або дрібні. В цілому, чим вищий кредитний ризик, пов'язаний з тим чи іншим критерієм, тим нижчі бали.
Відповідно до обраного методу класифікації всі позики, видані банком, розподіляються на групи залежно від величини кредитного ризику - від найменшої до максимальної величини. Кількість груп, необхідних для такої класифікації, визначається кожним банком окремо, залежно від особливостей його діяльності. Наприклад, така диференціація може визначати відмінні, добрі, задовільні, сумнівні та безнадійні кредити залежно від того, які критерії банк обирає. Після цього на основі якогось певного методу оцінки якості позик - номерного чи за сумою балів - банк визначає загальну величину ризику власного кредитного портфеля в цілому та в розрізі окремих груп кредитів.
Така аналітична робота дозволяє комерційному банку, з одного боку, правильно оцінити величину резервного фонду, необхідного для покриття можливих витрат за позичковими операціями, а з іншого - дає можливість визначити оптимальні напрями щодо поліпшення структури кредитного портфеля.
Необхідно зазначити, що і в Україні чинним положенням НБУ «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків» [16], затвердженим постановою Правління № 279 від 06.07.00 р., встановлено такий порядок класифікації наданих комерційним банком позичок і створення відповідних резервів на покриття кредитних ризиків, який загалом можна вважати достатньою мірою наближеним до світової практики роботи комерційних банків з управління власними кредитними портфелями.
Так, кожна позика, надана банком, залежно від рівня ризику належить до однієї з п'яти груп кредитів усього портфеля:
- стандартних;
- під контролем;
- субстандартних;
- сумнівних;
- безнадійних.
При цьому рівень ризику як базовий критерій класифікації кредитів за вказаними групами оцінюється залежно від таких основних параметрів як:
- загальна оцінка фінансового стану позичальника на основі рекомендованих Національним банком показників (відповідно до цього позичальники поділяються на п'ять класів - з фінансовою діяльністю від дуже доброї до незадовільної);
- погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею (даний критерій може бути гарним, слабким або недостатнім - залежно від дотримання встановленого графіка виконання позичальником взятих на себе зобов'язань).
Здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 Класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику
Фінансовий стан позичальника (клас) 
Обслуговування боргу позичальником (група) 
"добре" 
"слабке" 
"незадовільне" 
"А" 
"стандартна" 
"під контролем" 
"субстандартна" 
"Б" 
"під контролем" 
"субстандартна" 
"сумнівна" 
"В" 
"субстандартна" 
"сумнівна" 
"безнадійна" 
"Г" 
"сумнівна" 
"безнадійна" 
"безнадійна" 
"Д" 
"безнадійна" 
"безнадійна" 
"безнадійна" 
На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятого забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування: “стандартна” - 2%, “під контролем “ - 5%, “субстандартна” - 20%, “сумнівна” - 50%, “безнадійна” - 100%.
Що стосується другого важливого елемента роботи з управління кредитним портфелем комерційного банку реалізації обмежувальних заходів з метою поліпшення структури кредитного портфеля, то необхідно зазначити недостатній рівень уваги, що приділяється комерційними банками нашої країни даному аспекту фінансового менеджменту. Йдеться, передусім, про такі заходи як диверсифікація й лімітування кредитного портфеля банку.
Диверсифікація передбачає розосередження кредитних вкладень банку серед більшого числа позичальників та мінімізацію суми кредиту, виданого одному клієнту.
Не менш важливим завданням у процесі управління кредитним портфелем комерційного банку є лімітування, що являє собою таку форму контролю за формуванням портфеля наданих банком кредитів, яка полягає у встановленні максимально можливих розмірів видачі позички клієнту. Зазначені ліміти можуть встановлюватись як у вигляді певних нормативів (прикладом, стосовно величини капіталу банку, ресурсної бази, рівня сформованих резервів тощо), так і у вигляді абсолютних граничних величин.
Таким чином, сучасний стан кредитування в Україні характеризується як розвиваючийся, тому він налічує багато проблем і це визначає актуальність завдання щодо вдосконалення системи управління кредитними операціями, а саме комплексне використання банком різних способів оцінки індивідуального кредитного ризику щодо кожного позичальника, що дає можливість правильно визначити сукупний кредитний ризик комерційного банку в цілому, посилення кредитного моніторингу, застосування диверсифікації й лімітування, впровадження нових перспективних форм кредитування та інше.
1.4 Техніко-економічна характеристика ПриватБанку
Заснований 19 березня 1992 року, на сьогоднішній день ПриватБанк входить у число найбільших системних банків країни і є визнаним лідером банківської системи України. За станом на 01.01.2009р., оплачений статутний фонд банку складає 260 млн. грн., капітал - 533 млн.грн. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал «The Banker» за результатами проведеного в 2000 і 2002 роках дослідження, присвоїв ПриватБанку звання «The Bank of Year». Інший впливовий журнал - «Euromoney» - чотири роки підряд (у 1999, 2000, 2001 і 2002 роках) визнає ПриватБанк кращим банком України. За підсумками фінансового рейтингу, проведеного українською газетою «Бізнес», ПриватБанк у 1999 і 2001 роках був визнаний переможцем у самій престижній банківській номінації «Банк, у якому ви б розмістили свій депозит».
Переваги ПриватБанку: сама широка мережа відділень, досвідчений персонал, прості і зрозумілі процедури, гнучкість в обслуговуванні і ставка на електронні технології Internet Banking, Ecommerce, ATMBanking. Володіючи генеральною ліцензією Національного Банку України, ПриватБанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнти ПриватБанку - більш 180 тисяч найбільших українських підприємств і корпорацій, підприємств малого і середнього бізнесу.
На сьогоднішній день банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, що враховують реальні потреби клієнта. При цьому, ПриватБанк - банк, що надає клієнту не монопослуги, а комплексне рішення задач, засноване на індивідуальному підході і підкріплене широким досвідом роботи банку на вітчизняному і міжнародному фінансовому ринку.
Приватбанк вважає одним із пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більш 300 видів послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, здійснювані в партнерстві з ведучими вітчизняними торговими, ріелтерськими компаніями й автовиробниками. Банк є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань, і активно впроваджує програми обслуговування для окремих, найменш соціально захищених, категорій клієнтів, зокрема, пенсіонерів. Сьогодні рахунки в ПриватБанку мають більш 3,5 мільйонів українських громадян, банк обслуговує більш 700 тисяч пенсіонерів і одержувачів соціальних виплат, що свідчить про високий рівень довіри до банку з боку населення.
Регіональна мережа ПриватБанку, що включає в себе більш 1420 філій і відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту одержати самий високий рівень обслуговування практично в будь-якому регіоні країни. ПриватБанк має кореспондентські відносини з 317 банками з 23 країн світу. Також банк розвиває свою присутність за кордоном - сьогодні банк має філію на Кіпрі, представництва в Москві, Молдові, Казахстані.
Головним пріоритетом ПриватБанку є його орієнтація на впровадження передових банківських технологій, багато з який одержали розвиток на українському ринку завдяки інноваціям банку. Ще 6 років тому, коли ПриватБанк першим почав масовий випуск міжнародних платіжних карт, в Україні була відсутня система безготівкових карткових платежів, а населення з недовірою відносилося до нових банківських продуктів. Сьогодні цей ринок є одним із самих динамічно розвиваючихся в Східній Європі. І це ринок, де ПриватБанк - не тільки безсумнівний лідер, але і багато в чому визначає філософію його розвитку. Сьогодні Приватбанку належить більш 41% ринку пластикових карт. Обсяг випуску карт у 2008 році виріс у 3 рази до 2,4 мільйони. ПриватБанк став першим банком у Східній і Центральній Європі, що випустив більш 1000000 карт VISA і став членом елітного «Клуба мільйонерів» VISA. Кожен третій український АТМ і Постерминал - належить ПриватБанку, що дозволило за кілька років створити в Україні засновану на міжнародних стандартах систему безготівкових карткових платежів. Також ПриватБанк першим в Україні запропонував своїм клієнтам систему інтернетбанкінга «Приват24», послуги «мобільного» банкінга, послуги з продажу через мережу своїх банкоматів і POSтерміналів електронних ваучерів ведучих операторів мобільного зв'язку і IPтелефонії За 2007 рік чисті активи ПриватБанку період виросли на 40,2%, їх частка становила 10,2% активів усієї банківської системи України. Зростання активів українських банків в основному відбулось за рахунок збільшення кредитного портфеля (без врахування міжбанківських кредитів) на 35,5% (у ПриватБанку - на 63,7 %). В цілому кредитний портфель українських банків становив - 31907,0 млн.грн. (63,3% суми чистих активів), тоді як у ПриватБанку - 3284,12 млн.грн. (68,1%). Позитивним у діяльності банків є ріст обсягів довгострокових кредитів, які за 2007 рік збільшились на 73,2% (за 2006 рік - на 36,0%), а також поліпшення якості кредитного портфеля. Проблемні кредити (прострочені і сумнівні) зменшились на 28,6%, а частка проблемних кредитів у кредитному портфелі зменшилась з 11,4% до 6,0% (у ПриватБанку - відповідно з 16,4% до 9,4%). Чисті зобов'язання українських банків за 2007 рік збільшились на 29,5% до 39262,6 млн.грн., у ПриватБанку - на 40,9%, його частка становить 11,3% всієї суми банківських зобов`язань. Зростання зобов`язань банків в основному відбулося за рахунок збільшення вкладів фізичних осіб, які виросли на 4508,8 млн.грн., або на 67,8%, кошти суб'єктів підприємницької діяльності збільшились на 2568,2 млн.грн., або на 21,0%, кошти бюджету і позабюджетних фондів - на 184,4 млн.грн., або на 13,7 %. У ПриватБанку кошти фізичних осіб виросли на 71,4% кошти юридичних осіб - на 45,3%.
Одним з найважливіших пріоритетів для банків залишається забезпечення прибуткової діяльності. За 2007 рік банки отримали прибуток в сумі 587,4 млн.грн. Рентабельність активів становила 1,3%, прибутковість капіталу - 8,1%. Прибуток ПриватБанку становив 36,173 млн.грн., рентабельність активів - 0,88%, капіталу - 11,12%.
Сприятливі макроекономічні тенденції розвитку економіки і правильно вибрана стратегія розвитку в 2007 році дозволили ПриватБанку повною мірою реалізувати свої конкурентні переваги й посилити лідерські позиції в основних сегментах ринку фінансових послуг України.. Основними стратегічними пріоритетами ПриватБанку є:
- раціональне поєднання надійності і прибутковості банку;
- пропозиція банківських продуктів з супровідними послугами;
- безперервне освоєння прогресивних банківських продуктів і перевищення якості традиційних;
- інтенсивне нарощування обсягів розрахункових операцій через електронні засоби зв`язку і впровадження техніко-технологічних інновацій в процес банківського обслуговування клієнтів;
– подальше розширення мережі ТВБВ.
ПриватБанк пропонує своїм корпоративним клієнтам повний спектр якісних банківських послуг, присутніх на українському фінансовому ринку. Концепція обслуговування корпоративних клієнтів у ПриватБанку передбачає швидше всього представлення комплексу послуг, а не окремої послуги, що дозволяє клієнту повністю використати технологічні, комерційні й фінансові досягнення банку для ефективного розвитку свого бізнесу.
Сприяння розвитку вітчизняної економіки є стратегічним завданням розвитку банку. На сьогодні банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, які враховують реальні потреби клієнтів. Зокрема, банк здійснює короткотермінове кредитування клієнта для покриття платіжних розривів у поточній діяльності, термінове кредитування, надання кредитних ліній, а також операцій з інвестиційного кредитування й фінансового лізингу.
Залежно від мети використання кредиту і форми його погашення банк надає:
- овердрафт;
- термінові кредити;
- кредитні лінії;
- кредити по лініях ЕБРР і НУФ;
- авальний кредит;
- факторинг;
- форфейтинг;
- лізинговий кредит;
- банківські гарантії.
Кредитування, зокрема малого й середнього бізнесу, є для ПриватБанку одним з найпріоритетніших напрямків діяльності. В банку створені й відпрацьовані кредитні технології, що дозволяють мінімізувати витрати на обслуговування кредитів цьому сектору економіки, що найближчим часом сприятиме збільшенню обсягів кредитів, які банк надає малим і середнім підприємствам. ПриватБанк активно розвиває Програму підтримки малого й середнього бізнесу в Україні (мікрокредитування) як за рахунок власних коштів, так і за рахунок коштів ЄБРР (лінія SME1) і НУФ (НімецькоУкраїнський фонд). ПриватБанк вживає активних заходів для надання клієнтам послуг з кредитування на придбання нерухомості, автомобілів, товарів широкого вжитку в кредит в рамках Програми "Розстрочка".
У ПриватБанку функціонує "Вексельний торговий майданчик", на базі якого проводяться будь-які операції, пов'язані з придбанням і реалізацією векселів (в т. ч. операції за дорученням клієнтів):
- облік векселів;
- облік векселів з реверсом;
- купівля-продаж векселів;
- обмін векселів;
- купівля-продаж, обмін векселів за дорученням клієнтів.
Обслуговування приватних клієнтів з моменту заснування ПриватБанку є одним з найпріоритетніших напрямків діяльності. ПриватБанк першим з вітчизняних банків надав серйозного значення роздрібним операціям, і сьогодні в цій сфері банк займає провідні позиції завдяки ефективному поєднанню якості розрахункових послуг з можливостями по управлінню накопиченнями. Широка мережа філій і відділень робить банк ближчим до фізичного клієнта, а його послуги - доступнішими. На сьогодні ПриватБанк надає клієнтам повний перелік можливих в Україні банківських послуг на всіх сегментах ринку: широкий спектр депозитних операцій (понад 80 типів вкладів в національній та іноземній валюті), кредитування на споживчі потреби , кредитування під покупку житла (технологія "Житло в кредит"), автомобіля (технологія "Автомобіль в кредит"), товари народного споживання (технологія "Товари в розстрочку")
Сальдо кредитного портфеля в гривневому еквіваленті (враховуючи кредитні ліміти по пластикових картках) протягом року зросло з 89,2 млн.грн. до 238,5 млн.грн. (на 149,3 млн.грн. - в 2,67 рази). При цьому кількість рахунків з врахуванням кредитних лімітів на пластикових картках зросла з 88659 до 152126 (на 63467 рахунків - 71,6%). Частка ПриватБанку на ринку споживчого кредитування в Україні становить 23,26%. В рамках реалізації програми "Автомобіль в кредит" укладені угоди з системними компаніями, що виготовляють і продають автомобілі - СП "АвтоЗАЗODaewoo", корпорація "Автоінвестбуд". За рік видано понад 1000 кредитів для придбання нових автомобілів на загальну суму понад 27,5 млн.грн.
Активно розвивалась програма "Товари в розстрочку", яка дає можливість громадянам з практично будь-яким рівнем доходів придбати нові побутові товари без додаткового забезпечення. Обсяг кредитів, виданих за цією програмою, становив більш як 19,5 тис. на загальну суму понад 18,6 млн.грн. Динамічно розвивалось кредитування за програмою "Житло в кредит".
Показники ПриватБанку, аудійовані по МСБО наведені в табл. 1.3
Таблиця 1.3 Основні показники ПриватБанку
Показник (аудійовано по МСБO)
2008 рік
2007 рік
Сумарні активи, тис. грн.
4 753 247
3 455 726
Капітал банку, тис. грн.
334 721
334 721
Прибуток після оподаткування, тис. грн.
56 677
48 205
Всього, кредити клієнтам за винятком резервів, тис. грн
2 942 689
1 654 810
Інвестиції, тис. грн
282 611
291 832
Всього, депозити клієнтів, тис. грн
3 759 140
2 753 738
Чистий відсотковий прибуток / Загальний прибуток %
45,9
30,3
Невідсотковий прибуток / Загальний прибуток, %
54,1
69,7
ROА,%
1,4
1,6
ROE,%
17,5
16,8
Ліквідні активи / Загальні активи, %
23,8
33,4
Коефіцієнт гірингу
14,4
10,0
Коефіцієнт достатності капіталу (BIS capital ratio),%
9,24
12,83
Банківські депозити /Всього депозити, %
12,0
9,1
Всього кредити клієнтам / Всього кредити, %
68,9
54,6
Сума резервів по кредитах / Всього кредити, %
14,8
21,1
Кількість рахунків клієнтів
2 288 662
1 560 592
Кількість філій і відділень
809
443
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
2.1 Дослідження узагальнюючих показників кредитної діяльності комерційних банків України
Протягом останніх років в Україні було досягнуто певних елементів стабілізації банківської системи із збереженням її ринкової орієнтації, здатної відігравати важливу роль у посиленні стабілізаційних процесів та здійсненні структурних перетворень в економіці в цілому. Разом з тим банківська система України має певні недоліки, що стосуються як безпосередньо банківської системи так і дотичних до неї сфер (повільні темпи ринкової трансформації та реструктуризації реального сектору економіки, слабкий та недостатньо прозорий фінансовий стан значної частини суб'єктів господарювання тощо).
У 2008 році залишки заборгованості за кредитами, наданими банками України (включаючи міжбанківські кредити), зросли на 52,7% і на 1 січня 2009 року становили 44,8 млрд.грн. Вищими темпами зростали обсяги заборгованості в національній валюті, що позитивно вплинуло на зміну структури кредитних вкладень за видами валют. При зростанні заборгованості за кредитами в національній валюті на 52,7% їх частка в загальному обсязі збільшилася на 2,4 процентного пункту й становила 58,7%. Залишки заборгованості за кредитами в іноземній валюті за 2008 рік збільшилися на 44%.
У 2008 році стабільне зростання кредитного портфеля банків супроводжувалося змінами його структури за позичальниками. Частка заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, за рік зменшилася на 5,4 процентного пункту до 84,6%, органам державного управління - на 0,3 процентного пункту до 0,4% з одночасним зростанням частки кредитів, наданих на міжбанківському ринку (з 4,6 до 7,7%), та фізичним особам (з 4,7 до 7,3%).
У 2008 році, на відміну від попереднього року, діяльність банків на міжбанківському ринку характеризувалася зростанням обсягів кредитування. Залишки заборгованості за кредитами, наданими іншим банкам, збільшилися за 2008 рік більш як у 2,5 рази (торік їх обсяг зменшився на 4,2%) і становили 3,4 млрд.грн. У розрізі валют темпи їх зростання були однаковими (2,5 рази), детальні дані наведені у додатку А.
Практично незмінною упродовж 2008 року збереглася структура заборгованості за міжбанківськими кредитами в розрізі валют. Як і в попередні періоди, найбільші обсяги кредитів надавались у національній валюті, частка яких у загальному обсязі залишків міжбанківських кредитів на 01.01.2009 р. дорівнювала 64,9%, тобто залишилася майже на рівні, що склався на початок 2008 року (65%).
Основна частка (97,6%) операцій на даному сегменті кредитного ринку здійснювалася на короткостроковій основі. Залишки заборгованості за короткостроковими кредитами за 2008 рік збільшились у 2,6 рази і на 01.01.2009 р. дорівнювали 3,3 млрд.грн.
Заборгованість за довгостроковими кредитами залишалася незначною, її частка в загальному обсязі кредитів, наданих на міжбанківському ринку, за рік скоротилася на 1,8 процентного пункту до 2,4%.
У 2008 році збереглася позитивна динаміка кредитних вкладень банків у економіку України. Сприяли цьому насамперед наявність достатньої ліквідності, на нарощенні якої позитивно позначилося суттєве зниження рівня обов'язкових резервів, та зниження процентних ставок за кредитами. Так, на кінець 2008 року залишки заборгованості за кредитами, наданими банками суб'єктам господарювання та населенню, становили 41,2 млрд.грн. і за рік зросли на 13,4 млрд.грн., або на 48,2% (за 2007 рік на 45,3%). Заборгованість за кредитами в національній валюті за цей період зросла на 8,5 млрд.грн., або на 54,9%, в іноземній (у гривневому еквіваленті) на 4,9 млрд.грн., або на 39,9%, і становила відповідно 29,5 та 11,7 млрд.грн. У структурі заборгованості за наданими кредитами в розрізі валют частка кредитів у національній валюті на кінець 2008 року становила 58%, або зросла порівняно з початком року на 2,5 процентного пункту . Більш детальні дані наведені у додатку Б.
Як і раніше, у загальній заборгованості за кредитами, наданими в реальний сектор економіки, переважала частка короткострокових кредитів, яка на кінець грудня 2008 року становила 71,7%. За рік вона зменшилася на 6,6 процентного пункту на користь довгострокових позичок. Залишки заборгованості за довгостроковими кредитами за 2008 рік збільшилися на 93,5% (за 2007 рік-на 76,1%) і на 01.01.2009 р. становили 11,7 млрд.грн. Такій позитивній зміні в структурі кредитування певною мірою сприяло суттєве розширення ресурсної бази банків за рахунок коштів, залучених від фізичних осіб на строк понад 1 рік.
Протягом 2008 року темпи зростання заборгованості за довгостроковими позичками в національній валюті (2,1 рази) перевищували темпи приросту заборгованості в іноземній валюті (1,8 рази). Унаслідок цього в структурі довгострокових кредитів відбулися певні зміни: частка кредитів у національній валюті за 2008 рік підвищилася з 45,1 до 48,4% з відповідним зменшенням частки кредитів у іноземній валюті (з 54,9 до 51,6%).
Кредити банків використовувалися суб'єктами господарювання в основному на забезпечення потреб своєї поточної діяльності. На кінець 2008 року залишки заборгованості за кредитами, наданими в поточну діяльність, порівняно з початком року збільшилися на 46,8% і становили 38,9 млрд.грн., або 94,9% від загального обсягу. У структурі заборгованості за цими кредитами в розрізі видів діяльності частка кредитів, наданих для здійснення експортно-імпортних операцій, була найбільшою (14,7%), хоча в цілому за рік залишки заборгованості за кредитами на зазначені цілі скоротилися на 1,6% і на 01.01.2009 р. становили 6,1 млрд.грн. Обсяг заборгованості за кредитами, наданими для внутрішніх торговельних операцій, зріс за рік на 37% і становив 4 млрд.грн., або 9,8% від загальної суми заборгованості за кредитами, наданими в поточну діяльність. Високими темпами зростали кредити овердрафт, заборгованість за якими збільшилася на 60,1 %, але їх частка в загальному обсязі заборгованості за кредитами в поточну діяльність була незначною і на кінець 2008 року становила 2,8%.
Позитивним у 2008 році було зростання обсягів кредитів, які надавалися суб'єктам господарювання на інвестиційні потреби, залишки заборгованості за якими збільшилися за січень грудень майже на 80% (у тому числі за грудень на 7,7%) і на 01.01.2009 р. становили 2,3 млрд.грн. їх частка в структурі кредитних вкладень дорівнювала 5.7%, що на 1 процентний пункт вище, ніж на початок року. Частка довгострокових кредитів у загальній заборгованості за кредитами, наданими на будівництво та освоєння землі, купівлю будівель і споруд, становила 84,5%.
Упродовж 2008 року кредитну підтримку отримували суб'єкти господарювання сільського господарства, мисливства та лісового господарства. У цілому за 2008 рік залишки заборгованості за кредитами, отриманими сільськогосподарськими підприємствами, зросли на 54,7% і на 01.01.2009 р. становили 2,6 млрд.грн., або 6,3% у загальній сумі заборгованості. Поряд з цим слід зазначити, що, враховуючи сезонність виробництва, заборгованість цих позичальників за кредитами за серпень - грудень 2002 року скоротилася на 16,2%. Більша частина кредитів надавалася сільгоспвиробникам на строк до 1 року .
У 2008 році при зростанні на 48,2% загального обсягу заборгованості за кредитами, наданими в економіку України, заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам, збільшилась у 2,3 рази і на кінець року становила 3,3 млрд.грн. У розрізі валют випереджаючими темпами зростала заборгованість в іноземній валюті, яка за цей період збільшилась у 3,1 рази, що зумовило збільшення її частки в загальному обсязі заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам, з 30,6 до 40,7%. Заборгованість цих позичальників за кредитами банків у національній валюті за 2008 рік збільшилась у 2 рази.
Упродовж 2008 року облікова ставка встановлювалася Національним банком України з урахуванням реального стану економіки, динаміки індексу споживчих цін, ситуації в різних сегментах грошового ринку з метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій економічного розвитку. Протягом року Національний банк України чотири рази знижував рівень облікової ставки: 11.03.2008 р. з 12.5 до 11.5% річних, 04.04.2008 р. до 10% річних, 05.07.2008 р. до 8% річних, 05.12.2008 р. до 7% річних.
Політика Національного банку України сприяла зниженню процентних ставок за кредитними операціями банків. Проте слід зазначити, що суттєве (на 5,5 процентного пункту) зменшення ставки рефінансування не викликало відповідного зниження вартості кредитів для реального сектору економіки. Прискоренню зниження ціни на кредити перешкоджала недосконала законодавча база (передусім це стосувалося захисту прав кредитора) та високі кредитні ризики.
Середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими в національній та іноземній валюті упродовж 2008 року, становила відповідно 24,8 та 11,9% річних, що на 7,1 та 1,2 процентного пункту менше, ніж у 2007 році. Як і раніше, середня вартість кредиту, наданого в національній валюті, майже вдвічі перевищувала вартість кредиту в іноземній валюті. Так, у грудні рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами в національній валюті становив 21,8% річних, тоді як за кредитами в іноземній валюті 11,3% річних , детальні дані подано у додатку В.
Більша частина кредитів банків надавалася юридичним особам. Рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами в національній валюті для цих позичальників протягом року знизився на 8 процентних пунктів і в грудні становив 21,8% річних. Зменшення середньої вартості цих кредитів для юридичних осіб було зафіксовано протягом усіх місяців року.
У кредитному портфелі банків частка короткострокових кредитів, наданих юридичним особам у національній валюті, залишалася найбільшою. Упродовж року ці кредити подешевшали на 8,1 процентного пункту і середньозважена ставка за ними становила 22,2% річних. Понад половину загального обсягу короткострокових кредитів становили кредити овердрафт, середня вартість яких за рік зменшилася на 0,8 процентного пункту і становила 23,4% річних. Найнижчим (15,4% річних) був рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами, наданими на строк до 1 місяця, який протягом року знизився на 10,7 процентного пункту. Процентна ставка за кредитами зі строками повернення від 6 до 12 місяців за цей період знизилася з 29,9 до 22,6% річних.
Процентна політика банків сприяла збільшенню довгострокових вкладень у реальний сектор економіки. Так, середньозважена процентна ставка за довгостроковими кредитами в національній валюті знизилася за 2002 рік на 4,3 процентного пункту й у грудні її рівень становив 17,6% річних . Детальні дані подано у додатку Д.
Позитивні зміни відбулись у кредитуванні інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання. Протягом 2008 року середня вартість кредитів, наданих у національній валюті на інвестиційну діяльність, знизилася з 26,1 до 19,9% річних. Проте більша частина банківських кредитів, як і раніше, надавалася суб'єктам господарювання на забезпечення потреб поточної діяльності. Рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами на зазначені цілі знизився за 2008 рік на 9,6 процентного пункту до 21,8% річних.
Загальна тенденція до зниження середньозважених процентних ставок за кредитами в національній валюті, наданими суб'єктам господарювання, складалася за рахунок зниження ставок за кредитами, наданими позичальникам усіх видів економічної діяльності. Порівняно із січнем 2002 року найбільше (на 11,4 процентного пункту) зменшилася вартість кредитів для суб'єктів господарювання добувної промисловості, які в грудні сплачували за користування кредитом 22,5% річних, дані наведені у додатку Е.
Упродовж 2008 року темпи кредитування в іноземній валюті уповільнились. Однак вартість користування цими кредитними ресурсами суттєво не змінилася. У грудні 2008 року середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими в іноземній валюті юридичним особам, знизилася порівняно з груднем 2007 року на 0,3 процентного пункту й становила 11,3% річних, детальні дані подано у додатку Ж.
Середня вартість короткострокових кредитів у іноземній валюті упродовж 2008 року зросла на 0,3 процентного пункту до 11% річних. Найнижчим (8,4% річних) був рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами овердрафт, який упродовж року знизився на 0,8 процентного пункту. За обсягами більше кредитів у іноземній валюті було надано на строк до 1 місяця, середня вартість яких протягом року зросла з 9 до 9,4% річних. Середній позичковий відсоток за кредитами зі строком повернення від 6 до 12 місяців, які становили майже третину наданих короткострокових кредитів, порівняно з початком року знизився на 2 процентних пункти і становив 13,8% річних. Кредити на строк від 1 до 3 місяців у грудні надавалися під 11,1% річних, що на 1 процентний пункт більше, ніж на початок року.
Середня вартість користування довгостроковими кредитами в іноземній валюті для юридичних осіб за 2008 рік зменшилася на 1 процентний пункт до 12,6% річних.
У 2008 році тривало нарощування обсягів кредитування фізичних осіб банками. Порівняно з груднем 2007 року середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими фізичним особам у національній валюті, зросла на 1,5 процентного пункту до 22,4% річних у грудні 2002 року, в іноземній валюті - знизилася на 1 процентний пункт до 13,6% річних.
2.2 Аналіз кредитоспроможності позичальника
Банки з розвинутою ринковою економікою застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована в залежності від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності), а також може ґрунтуватися як на сальдових, так і оборотних показниках звітності клієнта.
Національним банком України рекомендується наступний підхід до фінансової оцінки банками позичальників по кредитних операціях.
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно, згідно внутрішніх положень про проведення активних операцій (кредитних) і методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”[16] , у яких повинні бути встановлені обґрунтовані, технічно вивірені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на основі аналізу їхніх балансів і звітів про фінансові результати в динаміку.
Оцінку фінансового стану позичальника/контрагента банку з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником/контрагентом кредитної заборгованості банк здійснює кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для:
а) банків - не рідше ніж один раз на місяць;
б) інших юридичних осіб - не рідше ніж один раз на три місяці;
в) фізичних осіб - періодичність оцінки їх фінансового стану визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік (або за результатами фінансового року). Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченням або пролонгацією, то оцінка фінансового стану позичальника - фізичної особи має відбуватися постійно (щомісяця або щокварталу) протягом періоду несвоєчасного погашення боргу - крім випадків, пов'язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороба тощо).
Визначені в Положенні [16] вимоги до оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до позичальників по показниках, з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними.
Банки самостійно встановлюють нормативні значення і звітні бали для кожного показника в залежності від його ваги (значимості) серед інших показників, що можуть визначати найбільшу імовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань по кредитних операціях.
Вагомість кожного показника встановлюється індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) у залежності від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, оборот засобів і т.д.), ліквідності балансу, стану на ринку і т.д.
Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників і коректується з обліком додаткових (суб'єктивних) показників.
Для проведення оцінки фінансового становища позичальника - юридичної особи банк повинен враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
а) платоспроможність (коефіцієнти миттєвої ліквідності, поточної ліквідності, загальної ліквідності);
б) фінансову стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, відношення позикових і власних коштів);
в) обсяг реалізації;
г) обороти по рахунках (відношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);
д) склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний і поточний роки);
е) собівартість продукції (у динаміці);
є) прибуток і збитки (у динаміці);
ж) рентабельність (у динаміці);
з) кредитну історію (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:
а) коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами за формулою (2.1):
Ав
КЛ1 = ------,(2.1)
Зп
де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 не менше ніж 0,2;
б) коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлений термін за формулою (2.2) :
Ал
КЛ2 = ------,(2.2)
Зп
де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів отриманих.
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 не менше 0,5;
в) коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів за формулою (2.3):
Ао
КП = ------,(2.3)
Зп
де Ао - оборотні активи;
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КП не менше 2 ,0.
Фінансова стійкість позичальника визначається такими показниками:
а) коефіцієнт маневреності власних засобів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних засобів за формулою (2.4):
Вк Ан
КМ = ------------,(2.4)
Вк
де Вк - власний капітал підприємства;
Ан - необоротні активи.
Оптимальне теоретичне значення показника КМ не менше чим 0,5;
б) коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику за формулою (2.5):
Зк
КН = ------,(2.5)
Вк
де Зк - позиковий капітал (довгострокові і поточні зобов'язання);
Вк - власний капітал.
Оптимальне теоретичне значення показника КН не більш 1,0.
Рентабельність позичальника визначається такими показниками:
а) рентабельність активів за формулою (2.6):
Пч
Р = ------,(2.6)
А
де Пч - прибуток чистий;
А - активи.
б) рентабельність продажів за формулою (2.7):
Пч
Р = --------,(2.7)
Ор
де Пч - прибуток чистий;
Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).
Аналіз грошових потоків позичальника повинен проводитись з урахуванням такого показника:
а) співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу по кредитній операції і відсотками по ній з урахуванням терміну дії кредитного договору (для короткострокових кредитів) за формулою (2.8):
(Нсм * n) - (Зм * n) - Зі
К = ------------------------------,(2.8)
Ск
де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника в плані трьох останніх місяців (без обліку кредитних засобів);
n - число місяців дії кредитного договору;
Зм - щомісячні умовнопостійні зобов'язання позичальника (адміністративногосподарські витрати, податкові платежі і т.д.);
Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що повинні бути виконані в грошовій формі з рахунка позичальника, крім суми зобов'язань, термін погашення яких перевищує термін дії кредитного договору (за даними останнього балансу);
Ск - сума кредиту і відсотків по ньому.
Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких зв'язана із сезонним характером виробництва середньомісячна сума надходжень визначається за річний період.
Оптимальне теоретичне значення показника К не менше ніж 1,5.
Також повинні бути враховані суб'єктивні фактори, що характеризуються такими показниками:
- ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці і галузі промисловості;
- наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
- ефективність керування позичальника;
- професіоналізм керівництва і ділова репутація;
- інша інформація.
Оцінка фінансового стану позичальника банку робиться на підставі:
- інформації банку позичальника про виконання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;
- аналізу якості активів і пасивів;
- аналізу прибутку і збитків;
- інформації про виконання зобов'язань банком у минулому;
- щорічного аудиторського висновку.
Класифікація позичальників юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану.
Клас "А" фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах-членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).
Клас "Б" фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах-членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас", що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).
Клас "В" фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки країн-членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращання фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).
Клас "Г" фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.
Клас "Д" - фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.
За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу.
Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.
Для оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом.
Оцінка фінансового стану позичальника має враховувати кількісні та якісні показники (фактори), що можуть у тій чи іншій мірі вплинути на виконання позичальником зобов'язань за кредитом, з визначенням рівня їх ймовірного впливу на дотримання умов кредитної угоди шляхом установлення оптимальних значень та відповідних балів для кожного з показників (факторів) та здійснюється з урахуванням виду і строку кредиту, що надається.
У разі визначення кредитоспроможності позичальника фізичної особи під час розгляду питання про надання кредиту та оцінки його фінансового стану під час обслуговування боргу за кредитом мають ураховуватися як кількісні показники (економічна кредитоспроможність), так і якісні характеристики (особиста кредитоспроможність) позичальника, що підтверджуються відповідними документами і розрахунками.
До якісних характеристик позичальника зокрема належать:
- загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідних підтвердних документів на його право власності, які засвідчуються в установленому порядку);
- соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);
- вік клієнта;
- кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами/гарантіями в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків/комісій за ними).
До основних кількісних показників оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи зокрема належать:
- сукупний чистий дохід (щомісячні очікувані сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов'язання) та прогноз на майбутнє;
- накопичення на рахунках в банку (інформація надається за бажанням позичальника);
- коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність позичальника і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитною угодою (зокрема, співвідношення сукупних доходів і витрат/зобов'язань позичальника, сукупного чистого доходу за місяць і щомісячного внеску за кредитом та відсотками/комісіями за ним);
- забезпечення кредиту (застава рухомого й нерухомого майна, наявність його страхування, передавання права власності на об'єкт кредитування (житло, автотранспорт тощо) та його ліквідність.
Під час визначення кредитоспроможності й оцінки фінансового стану позичальників фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, мають ураховуватися також відповідні показники, що встановлюються для юридичних осіб, у тому числі такі якісні та кількісні показники:
- менеджмент (рівень менеджменту, ділова репутація та зв'язки в діловому оточенні, готовність та спроможність клієнта нести особисту відповідальність за виконання кредитних зобов'язань тощо);
- фактори ринку (вид галузі, оцінка привабливості товарів/послуг, що виготовляються/надаються клієнтом; ринок таких товарів/послуг, рівень конкуренції у сфері діяльності клієнта, тривалість діяльності на конкретному ринку тощо);
- прогноз руху грошових потоків (співвідношення власного капіталу та розміру кредиту, співвідношення грошових оборотів за місяць та суми кредиту тощо).
Класифікація позичальників - фізичних осіб за результатами визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:
Клас "А" сукупний чистий дохід позичальника значно перевищує внески на погашення кредиту і відсотків/комісій за ним, високою є ймовірність збереження такого співвідношення протягом дії кредитної угоди; обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні або позичальник має високу особисту кредитоспроможність (що підтверджується документально) і заслуговує на безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з поверненням кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди.
Клас "Б" основні характеристики аналогічні або близькі до класу "А", однак імовірність їх підтримування на такому самому рівні є низькою або наявна тенденція (або інформація) щодо можливості їх зниження. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.
Клас "В" сукупні обсяги доходів і витрат позичальника свідчать про досягнення граничної межі в забезпеченні погашення боргу, зміну місця роботи (з погіршенням умов), зростання обсягу зобов'язань позичальника, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення кредиту і відсотків/комісій за ним. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.
Клас "Г" фінансовий стан позичальника нестабільний. Наявна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитами та відсотками/комісіями за ним через нестабільність доходів позичальника або зростання витрат та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди не забезпечує сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо).
Клас "Д" фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи не забезпечують сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заставою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та відсотки/комісії за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту.
Якщо немає достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника юридичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки фінансового стану фізичної особи, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".
2.3 Аналіз кредитного портфеля і оцінка кредитної роботи філії “Х” ПриватБанку
Система оцінки якості кредитного портфеля включає наступні елементи:
- оцінка якості кредитів, що складають кредитний портфель;
- визначення структури портфеля на основі якості кредитів і оцінка цієї структури на основі вивчення її динаміки;
- визначення достатньої величини резервів для покриття збитків по позичках на основі структури кредитного портфеля.
Система аналізу кредитного портфеля повинна в підсумку вирішувати задачу мінімізації кредитних ризиків у сполученні зі збільшенням прибутковості.
Економічний аспект оцінки кредитного портфеля визначається оцінкою в динаміці балансових показників кредитного портфеля, зокрема:
- обсяг портфеля, середньозважена процентна ставка, частка в активах, середня вартість ресурсів, їхні тимчасові параметри (розриви ліквідності);
- частка проблемних кредитів і їхнє покриття фактично сформованим резервом за рахунок страхового фонду;
- сума заборгованості по відсотках, її співвідношення з фактичними доходами й ін.
Окремо варто оцінити якісні показники портфеля, наприклад:
- оцінити структуру простроченої заборгованості (по термінах, сумах, галузях);
- провести оцінку динаміки прибутковості в співвідношенні з динамікою портфеля;
- оцінити ступінь ризиків в портфелі та ін.
Підсумкові показники кредитного портфеля в гривневому еквіваленті за період з 2007-2008 р. по філії “Х” ПриватБанку представлені в табл.2.1.
Таблиця 2.1 Підсумкові показники кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку
Найменування показника
01.07.2007
01.01.2008
01.01.2009
грн.
грн.
грн.
Чисті активи
44 725 438
43 299 406
91 416 271
Кредитний портфель, усього
4 267 251
4 853 179
20 375 005
Кредити юридичних осіб
2 504 870
4 056 018
14 421 631
Великі позичальники (більш 5% від кредитного портфеля)
3 048 909
3 903 609
8 628 674
Бланкові кредити
1 655
3 263
680 524
Овердрафти
1 909 594
324 904
1 123 646
Синдиціровані кредити
1 448 005
Кредити фізичних осіб
1 762 381
797 161
4 505 369
Нараховані % за звітний період
108 906
228 951
712 473
Отримані % за звітний період
108 906
228 951
712 473
Страховий резерв, сформований
170 955
173 074
243 254
Таким чином, на кінець розглянутого періоду сумарний портфель склав - 20.3 млн. грн., його частка в загальних активах - 22%, при цьому в структурі кредитного портфеля прострочені кредити склали - 0,004%, пролонговані - 0%. Слід зазначити, що дані два показники характеризують «якість» кредитного портфеля. Істотною також є і висока частка великих кредитів (із сальдо більш 500 тис. грн.) складова 48 % портфеля. У той час частка бланкових кредитів знаходиться на прийнятному рівні - 9,2%
Дані показники відбивають сальдову характеристику кредитного портфеля. Якісні характеристики кредитного портфеля дає структурний аналіз (оцінка структури портфеля) у розрізі необхідних показників і в залежності від потреб і цілей аналізу, як правило, проводиться по наступним характеристикам. По термінах повернення результати даного аналізу використовуються при керуванні ліквідністю і платоспроможністю банку (зокрема для розрахунку розриву ліквідності) а також з метою планування кредитних операцій і реінвестування вкладень. Розглянемо більш докладний структурний аналіз кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку за станом на 01.01.2009р. У табл.2.2 приведена структура кредитного портфеля по терміновості кредитів.
Таблиця 2.2 Структура кредитного портфеля в розрізі термінів видачі кредитів
 Показники
Усього
до 1 міс.
Частка в Порт. %
13 міс.
Частка в Порт. %
36 міс.
Частка в Порт. %
612 міс
Частка в Порт. %
Більш
.1 року
Частка в Порт. %
грн..
грн..
%
грн..
%
грн..
%
грн..
%
грн..
%
Кредити юр.осіб
7239852
99610
1,38
2372662
32,77
127789
1,77
4103527
56,68
536264
7,41
Кредити фіз.осіб
2107929
1756
0,08
6307
0,30
18475
0,88
1927448
91,44
153943
7,30
дол..
дол..
%
дол..
%
дол..
%
дол..
%
дол..
%
Кредити юр.осіб
957746
11385
1,19
79360
8,29
5334
0,56
767587
80,15
94080
9,82
Кредити фіз.осіб
1152063
0,00
10364
0,90
3999
0,35
173013
15,02
964687
83,74
З наведених даних видно основна частина кредитів приходиться на період від 6 до 12 місяців (більш 60% портфеля), дане співвідношення є досить збалансованим при наявності більш довгих ресурсів. Структура кредитів портфеля по термінах повернення в гривні і доларах США за станом на 01.01.2009р. представлена на рис.2.1.
Рис. 2.1. Структура кредитного портфеля по термінах повернення в гривнях
Структура кредитів портфеля по термінах повернення в доларах США за станом на 01.01.2009р. представлена на рис.2.2.
Рис. 2.2. Структура портфеля по термінах повернення в дол. США
Аналіз забезпеченості кредитів - дозволяє оцінити структуру і «якість» забезпеченості кредитів, оцінити і планувати ризики забезпечення з урахуванням прогнозу ринкової кон'юнктури.
Структура кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку в розрізі забезпечення на 01.01.2009р. наведена в табл. 2.3
Таблиця 2.3 Структура кредитного портфеля в розрізі забезпечення
№ п/п
Група кредитів
Сальдо, тис.грн.
Частка в портфелі, %
1
Бланкові
680,53
3,4
2
Під заставу, усього
18072,62
88,7
у тому числі:
2.1
нерухомості
6153,25
30,2
2.2
рухомого майна
11919,37
58,5
3
Покриття фінансовими ресурсами
815,00
4,0
4
Інше забезпечення
794,65
3,9
Усього
20375,00
100,0
Таким чином, із приведеної таблиці можна зробити висновок про перевагу заставного забезпечення майном (усього 88,7%), особливо рухомим 58,5% від усіх кредитів у портфелі.
Слід зазначити, що інші форми забезпечення - поручительство, гарантії, а також застава фінансових засобів, у т.ч. і на рахунках банку в сукупності забезпечують 8% портфеля.
Графічне відображення структури кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку в розрізі забезпечення представлено на рис.2.3.
Рис. 2.3. Структура кредитного портфеля в розрізі забезпечення
Аналіз фактичного покриття сформованим страховим фондом - дозволяє оцінити сформований рівень резервів і покриття їм кредитів різних груп, прогнозувати можливий рівень додаткових витрат при плануванні розвитку кредитного портфеля.
З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції.
За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".
Структура портфеля філії “Х” ПриватБанку в гривневому еквіваленті по групах ризику і покриття страховим фондом на 01.01.2009 р. представлені в табл.2.4.
Таблиця 2.4 Структура портфеля по групах ризику і покриття страховим фондом
№ п/п
Кредити по групі ризику, по класифікації НБУ
Сальдо, тис. грн.
Частка в портфелі %
Покриття сформованим страховим резервом групи кредитів (тис. грн.)
в гривні
в % від групи
1
Стандартні
3900,00
19,14
15,99
0,41
2
Під контролем
16450,00
80,74
217,29
1,32
3
Субстандартні
15,70
0,08
0,89
5,70
4
Сумнівні
0,00
0,00
0,00
0,00
5
Безнадійні
8,53
0,04
8,53
100,00
Усього
20375,00
100,00
242,70
1,20
Фактичний сформований страховий фонд в основному покриває кредити групи безнадійні - 100 %. Страховий фонд розрахований за методикою НБУ, де зниження сформованої величини від чисто розрахункової суми по сальдо обумовлено зниженням суми зобов'язання на величину забезпечення по кредитах, що входить у групу У цілому при нормативному значенні для груп ризику 1-5 без обліку забезпечення розрахункові значення від суми зобов'язання складають відповідно 2%; 5%; 25%; 50%; 100% - фактичні значення, представлені в таблиці по групах 1-3 нижче в 5 і більш раз, по групі 4 і 5 складають порядку 70-75%, що непрямим образом свідчить про досить зважену політику проведену керуванням по забезпеченню.
Аналіз наданих кредитів по галузевій ознаці - дозволяє оцінити ризики портфеля по галузевому принципу, виявити негативні тенденції росту вкладень у «ризиковані» галузі.
Структура портфеля по галузевій класифікації основної діяльності позичальників (юридичних осіб) представлена в табл.2.5.
Таблиця 2.5 Структура кредитного портфеля по галузевій класифікації
Класифікація позичальників по галузях (по основній діяльності)
Частка в портфелі, %
Промисловість
44,6
Сільське господарство
1,4
Транспорт
3,6
Зв'язок
0,8
Торгівля і посередницька діяльність
45,9
Інші
3,7
Усього
100,0
З табл. 2.5 видно, що більш 90% портфеля приходиться на кредити клієнтам, основною діяльністю яких є торгівельні і посередницькі операції (45,9% портфеля) і 44,6% - на промисловість. Слід зазначити, що даний підхід - досить виправданий у поточній ситуації, тому що саме ці 2 сфери діяльності розвиваються в поточний період найбільше стабільно і динамічно. У той час дана класифікація досить умовна, тому що досить важко визначити галузеву приналежність діяльності позичальника (наприклад якщо клієнт займається оптовою торгівлею має спеціалізовану фірму дочірню компанію фінансування якої здійснюється за рахунок основного підрозділу, при цьому при оформленні кредиту на дочірню фірму - він класифікується як вкладення в транспортне підприємство, а при кредитуванні основного підрозділу - як кредит торгівлі). Також видно, що практично не здійснюється кредитування банком сільгоспвиробників, що обумовлено складним фінансовим становищем більшості сільгосппідприємств.
Інші види структурного аналізу в залежності від ознак, що класифікують дозволяють оцінити як кількісне (в абсолютному вираженні) так і якісне шляхом оцінки співвідношень структури впливу досліджуваної ознаки на структуру портфеля оцінити його стан і розрахувати прогноз розвитку.
Структурний аналіз дає моментальну картину кредитного портфеля. Оцінка основних показників портфеля в динаміці дозволяє виявити характерні тенденції в розвитку, визначити негативні тенденції на початкових етапах, зробити прогноз на планований період з обліком раніше накопиченого практичного досвіду.
Поквартальна динаміка основних показників кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку представлена в табл. 2.6.
Таблиця 2.6 Динаміка показників кредитного портфеля за 2007-2008 рік.
и т.д.................


Найменування показник 01.07.07
01.10.07
01.01.08
01.04.08
01.07.08
01.10.08
01.01.09
Чисті активи
44725438
48288518
43299406

Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.