На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Структуралзм (дескриптивзм) як формальний пдхд до вивчення мовних фактв в американськй лнгвстиц. Антропологя та лнгвстка Ф. Боаса, Е. Сепра, Л. Блумфльда. льська, анн-арборська школи. Породжувальна лнгвстика - генеративзм Н. Хомського.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 14.08.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
Реферат на тему
Американський структуралізм (дескриптивізм) та Генеративізм - історичні течії лінгвістики
План

1. Американський структуралізм (дескриптивізм)
2. Генеративізм
3. Використана література
1. Американський структуралізм (дескриптивізм)

На відміну від Празького лінгвістичного осередку і глосематики американський структуралізм не є пря-мим продовженням запропонованих Соссюром теоре-тичних положень.
Американський структуралізм, або дескриптивізм (від англ. descriptive «описовий»), -- мовознавчий напрям, для якого характерний форма-льний підхід до вивчення мовних фактів (сполучуваність одиниць, їх місце в мовленні стосовно інших одиниць тощо).
Виник у 30-ті роки XX ст. і розвивався до 50-х років. Між ним і європейськими школами структуралізму існують відмінності, що зумовлено специфікою суспіль-но-історичних, філософських і мовних умов розвитку мовознавчої науки в США: поширенням філософій неопозитивізму, прагматизму та біхевіоризму, актуаль-ністю проблем, пов'язаних із вивченням туземних мов американських індіанців і різнорідних етнічних груп іммігрантів. Можна стверджувати, що це відгалужен-ня структуралізму виникло з суто практичних потреб. Згодом, переносячи свої методи на вивчення англійсь-кої та інших індоєвропейських мов, мов семітської і тюркської родин, дескриптивна лінгвістика прагнула зберегти свою практичну спрямованість, передусім зв'язок із методикою викладання мов.
Зародження дескриптивізму пов'язане з іменем ві-домого антрополога і лінгвіста Франца Боаса (1858-- 1942). Він довів непридатність опрацьованих на мате-ріалі індоєвропейських мов методів і принципів для дослідження індіанських мов. Це пов'язано з тим, що цим мовам властиві інші мовні категорії і до них не можна застосувати порівняльно-історичний метод, бо вони «не мають історії», тобто зафіксованих у писем-них пам'ятках попередніх етапів свого розвитку. Саме цим зумовлено те, що, по-перше, ці мови можна вивча-ти тільки на синхронному зрізі, і, по-друге, потрібно створити такі об'єктивні методи їх опису, які б ґрунту-валися на суто зовнішніх, формальних ознаках.
Ідеї Боаса розвинули у двох різних напрямах його учні Едуард Сепір (1884--1939) і Леонард Блумфільд (1887--1949). Сепір зосередив свою увагу на вивченні мо-ви у зв'язку з культурою і таким чином заклав основи етнолінгвістики, а Блумфільд обґрунтував принципи «механістичної лінгвістики», яка розчленовує процес мовного спілкування на ряд стимулів і реакцій (мову розумів як різновид поведінки людини і її вивчення орієнтував на положення біхевіоризму -- панівної на той час школи в американській психології, яка вважа-ла предметом психології не свідомість, а поведінку як сукупність реакцій на певні стимули). Блумфільд та-кож сформулював у дусі біхевіористської психології теоретичні положення синхронічного опису мови і за-пропонував дескриптивний метод.
Дескриптивна лінгвістика не була однорідною течі-єю. У ній чітко виокремлювались дві школи: єльська (Л. Блумфільд, Б. Блок, Дж.-Л. Трейджер, 3. Харріс, Ч. Хоккет та ін.), яка досліджувала лише проблему структури мови, і анн-арборська (Мічиганський уні-верситет), яку цікавила ширша проблематика, зокре-ма значення мовних одиниць (ця школа зближувала-ся з етнолінгвістикою). Представники -- Ч.-К. Фріз, К.-Л. Пайк, Ю.-А. Найда та ін.
Мовознавці єльської школи зосереджували свою ува-гу на описі зовнішніх формальних елементів структури мови, уникаючи всього, що має якийсь стосунок до логі-ки, психології та інших дисциплін. Вони розробляли не загальну теорію мови, а лише методи синхронного опису мови. Так, скажімо, Трейджер усе, що стосується науко-вого вивчення мови, визначив як макролінгвістику, яка в свою чергу поділяється на пралінгвістику, мікролінг-вістику і металінгвістику. Пралінгвістика вивчає про-блеми експериментальної фонетики (акустичні й арти-куляційні властивості звуків) і частково психологію мо-влення. Мікролінгвістика -- це власне лінгвістика, яка є основним об'єктом дослідження дескриптивістів. Металінгвістика вивчає значення мовних знаків, що не належить до власне лінгвістичних явищ, а входить, за Блумфільдом, до «фізіологічної сфери стимулів і реак-цій». Дескриптивісти єльської школи свідомо відмежу-валися від значення. Пояснення мовних явищ через ка-тегорії мислення і психіки людини Блумфільд назвав менталізмом (від лат. mentalis «мисленнєвий») і вва-жав його головною перешкодою перетворення лінгвісти-ки на точну науку. Метою дескриптивістів є індуктивне встановлення на основі текстів мовної системи як су-купності деяких одиниць і правил їх розташування.
Загальний метод дескриптивістів ґрунтується на стру-ктурних властивостях мови, які можуть бути виражені в абстрактних термінах і поняттях. Звідси їх прагнення до формалізації опису, до репрезентації його у вигляді суво-рої й лаконічної системи постулатів і визначень, запози-чених із математики й математичної логіки.
Основними методиками дослідження мови дескрип-тивістами є дистрибутивна й безпосередніх складників (див. розділ «Методи мовознавства»). Очевидною є фети-шизація дистрибутивної методики. Дистрибуція (суку-пність усіх оточень елемента, в якому він трапляється), за Блумфільдом, -- це єдина мовна універсалія (інші мовні універсали він не визнавав). Харріс у праці «Ме-тод у структуральній лінгвістиці» (1948) наголошує: «Головною метою дослідження в дескриптивній лінгві-стиці, а разом із тим і єдине відношення, яке буде розглядатися в цій праці, є відношення порядку розташу-вання (аранжування) або розподілу (дистрибуція) в процесі мовлення окремих її частин чи ознак стосовно один одного».
Американські структуралісти детально опрацювали методику дистрибутивного аналізу, визначили його рів-ні та сфери застосування. Найуспішніше ця методика «спрацьовувала» у застосовуванні до тих елементів мовної системи, які не мають плану змісту (значення), тобто до одиниць фонетичної системи. Однак дескрип-тивісти проголосили ізоморфізм дистрибутивної ме-тодики, тобто придатність її застосування до всіх мов-них рівнів. Суть цієї методики зводилася до таких процедур:
членування тексту на мінімальні для певного рів-ня одиниці (фони, морфи), встановлення їх дистрибу-ції і визначення на цій основі структурних одиниць мови (фонем, морфем) з алофонів і аломорфів;
встановлення дистрибуції структурних одиниць і об'єднання їх у дистрибутивні класи;
побудова моделей мови на певному рівні її струк-тури;
побудова загальної моделі структури мови, яка б відображала взаємодію всіх рівнів.
Дескриптивісти створили вчення про різні типи дис-трибуції, сформували загальні принципи ототожнення варіантів мовних одиниць. Вони вважали, що можна повністю описати мову виключно на основі дистрибуції. Ними описано фонологічні системи багатьох мов, до-сліджено суперсегментні явища (тон, наголос, явища стику). Жоден структурний напрям не залишив стіль-ки фонологічних описів мов світу, як дескриптивізм. Створено чимало праць і з морфології. Описано різні типи морфем, причому поняття морфеми розширено внаслідок виокремлення суперсегментних, злитих, за-перечних та інших морфем. Особливо цінними праця-ми з морфології багатьох мов є студії Найди, Грінберга, Харріса, Хоккета, Гарвіна, Вьогліна. Якщо традицій-на морфологія йшла від слова, то дескриптивна -- від морфеми.
Дескриптивісти слово як основну одиницю мови не виділяли і трактували його як ланцюжок морфем. Син-таксис розглядали як продовження морфології: конс-трукції описували через морфеми, що до них належали, як лінійну модель, що складається з ядра й ад'юнктів (праці Фріза, Харріса, Найди). У синтаксичних дослі-дженнях, крім дистрибутивної методики, використову-вали аналіз за безпосередніми складниками (праці Чет-мена). Одиниці, більші за речення, не розглядали, бо вва-жали, що вони знаходяться за межами структури мови. Винятком було дослідження Харріса «Аналіз дискур-су» (1952).
Детальний опис дескриптивної методики дано в під-ручнику Г. Глісона «Вступ до дескриптивної лінгвісти-ки» (1955). Процедуру формалізації опису мови найпов-ніше викладено у праці Харріса «Метод у структураль-ній лінгвістиці», яку опубліковано в 1951 р. (у 1961 р. цю книжку перевидано під назвою «Структурна лінгві-стика»). Вона підсумовує розвиток дескриптивної лінг-вістики.
Дескриптивісти значно збагатили метамову лінгвіс-тики, створили чимало нових термінів, які відобража-ли специфічні риси їх наукової парадигми. Новим для мовознавства було введення тріад термінів для позна-чення одиниць мовлення, одиниць мови та їх варіантів (фон -- фонема -- алофон, морф -- морфема -- аломорф та ін.). Метаапарат дескриптивістів вичерпно представлено у «Словнику американської лінгвістич-ної термінології» Е.-П. Хемпа (1957).
Отже, американські дескриптивісти розвинули мето-дику лінгвістичних досліджень, стали активно застосо-вувати математичні методи, що об'єктивізувало резуль-тати дослідження й наблизило лінгвістику до точних наук. Водночас вони звузили лінгвістичну проблема-тику. Уже в 60-ті роки XX ст. Н. Хомський, який був одним із структуралістів, та його прибічники довели неспроможність дескриптивізму вирішити багато те-оретичних і практичних завдань. Прийоми сегмен-тації й дистрибуції були корисні на певних етапах фонологічного й морфологічного аналізу, однак для розв'язання інших проблем мало що давали. Спро-щене розуміння мови, перебільшення значення дис-трибутивного аспекту мови, ігнорування соціально-історичних умов функціонування мови і людського чинника взагалі призвели на початку 60-х років до кризи дескриптивної лінгвістики. Однак методичні прийоми дескриптивістів не втратили свого значен-ня донині.
2. Генеративізм

У другій половині 60-х років виникає трансформа-ційна й породжувальна граматика й дескриптивізм поступається генеративізму.
Генеративізм (від англ. to generate «породжувати»), або породжу-вальна лінгвістика, -- напрям у мовознавстві, який характеризу-ється проголошенням пріоритету дедуктивного підходу до вивчення мови над індуктивним, інтерпретацією мови як феномену психіки людини й опрацю и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.