На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Граматична будова мови як система граматичних одиниць, форм, категорй. Синтаксис та абстактне значення за Празькою лнгвстичною школою. Проблеми класифкацї граматичних категорй: протиставлення та формальне вираження. Морфологчний рвень мови.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 14.08.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
Реферат на тему
Граматична система мови
ПЛАН

1. Граматика. Граматичне значення
2. Граматичні категорії
3. Морфологічний рівень
4. Частини мови
5. Використана література
Граматична система мови -- це частина організації мови, представлена в її граматичних одиницях, грама-тичних формах і граматичних категоріях. Граматична будова мови як система -- це єдність абстрактних гра-матичних значень і їх формальних виражень, які ста-новлять ту основу, без якої мова не функціонує.
1. Граматика. Граматичне значення

Коло явищ, які входять до граматики, по-різному окреслюються вченими. Одні вважають, що сюди нале-жать лише граматика слова і граматика речення, інші -- словотвір, а треті, як, наприклад, деякі представники Празької лінгвістичної школи, дуже широко тракту-ють граматику, включаючи до неї все в мові, за винят-ком фонологічної системи [Матезиус 1965: 128].
Граматика належить до знакового рівня, або, за тер-мінологією А. Мартіне, до сфери першого мовного чле-нування, а фонологія -- до незнакового рівня, або до сфери другого мовного членування. Водночас треба ма-ти на увазі, що граматика має справу з абстракціями різних відношень (у поєднаннях слів, у будові речення) та узагальненим вираженням ситуацій (між суб'єк-том і дією, дією та об'єктом тощо).
Найважливішим і вихідним для граматики є по-няття граматичного значення (за іншою термінологі-єю -- грамеми).
Граматичне значення -- узагальнене, абстрактне значення, влас-тиве цілому ряду слів, словоформ, синтаксичним конструкціям, яке має в мові своє регулярне и стандартне вираження.
Іншими словами, це формально виражене значен-ня. У морфології -- це значення предметності, процесуальності, ознаки тощо як обов'язкові атрибути пев-них частин мови (в цьому разі -- іменників, дієслів, прикметників), а також більш конкретні значення слів і словоформ (значення часу, особи, числа, роду, відмінка тощо). У синтаксисі -- це значення предикативності, суб'єкта, об'єкта, кваліфікатора, обставинне, семантика темо-рематичних відношень у простому реченні і від-ношень між предикативними одиницями в складному реченні.
На відміну від лексичного граматичне значення ха-рактеризується такими ознаками:
вищим ступенем абстракції. Граматику можна порівняти з геометрією, яка вивчає не конкретні пред-мети, а тільки їх просторові параметри -- довжину, висоту, ширину. Так, цегла для геометрії -- це лише паралелепіпед. Для граматики стіл, будинок, місто -- всього лише предмети. Різні слова будинку, великого, цього, п'ятого об'єднані спільним граматичним значен-ням родового відмінка, яке не пов'язане з конкретним лексичним значенням цих слів. Лексичне значення індивідуальне (кожне слово має тільки йому притаман-не лексичне значення), тоді як граматичне значення загальне, спільне для цілих груп і класів слів;
необов'язковою співвіднесеністю з позамовним референтом. Чимало граматичних значень має тільки внутрішньомовну природу. Так, наприклад, не дово-диться шукати в позамовній дійсності пояснення, чому ставок, водойма та озеро мають різне родове значення (відповідно чоловічого, жіночого і середнього роду), хо-ча всі вони позначають природні або штучні заглиби-ни, заповнені водою. Про необов'язкову співвіднесе-ність граматичного значення з позамовним референтом свідчить невідповідність родових показників слів, що позначають одні й ті самі референти, в різних мовах. Так, укр. дах чоловічого роду, нім. das Bach середньо-го, укр. степ, Сибір, посуд чоловічого роду, рос. степь, Сибирь, посуда -- жіночого, укр. виделка -- жіночого роду, білор. відзлец -- чоловічого, укр. проблема жіно-чого роду, польськ. problem -- чоловічого. Одну й ту ж ситуацію можна описати різними синтаксичними спо-собами, тобто користуючись різними синтаксичними значеннями. Так, зокрема, одна й та сама подія в ре-ченнях Учні виконують пісню і Пісня виконується учнями передається граматичними значеннями актив-ності (у першому випадку) і пасивності (у другому ви-падку). Рос. крестьянин, що має значення однини, в пушкінському тексті Зима, крестьянин, торжествуя, на дровнях обновляет путь передає множинність предме-тів; пор. ще укр. привезли цеглу, у ставку водиться риба; 3) регулярністю свого вираження. Кожне граматич-не значення має обмежений набір засобів свого вира-ження. Так, зокрема, значення доконаного виду одно-кратної дії виражається за допомогою суфікса -ну-(стукнути, крикнути), значення давального відмінка іменників за допомогою закінчень -у (ові), -і (бать-ку(-ові), матері, дорозі, теляті). І хоч одне граматичне значення може виражатися різними морфемами чи іншими формальними показниками і, навпаки, різні граматичні значення можуть виражатися однією мор-фемою (наприклад, у словоформах мама, сина, жита, де флексія -а виражає називний відмінок однини, родо-вий відмінок однини і називний відмінок множини), однак список таких морфем є строго фіксованим і кількісно незначним. Саме цим пояснюється те, що на відміну від лексичних значень, які є відносно вільними (у потребі сказати про сильний вітер зі снігом можна вибрати одне з таких слів, як завірюха, віхола, хуртови-на, хуга, хуговій, сніговій, сніговиця, сніговійниця, сніжни-ця, завія, хурделиця, хуртеча, хурдига, метелиця), грама-тичні значення не вибирають, оскільки вони є заданими: коли ви вже вибрали слово сніговій, то в родовому відмінку змушені вжити флексію -у (графічно -ю, де кінцевий основи і і закінчення -у передаються однією буквою);
4) обов'язковістю. Ця ознака пов'язана з поперед-ньою. Якщо лексичні значення є необов'язковими і за-лежать від наміру і смаків мовця, то граматичні від цього не залежать. Це ті значення, без яких не можна вживати певний клас слів. Якщо ви вживаєте імен-ник, то не можете уникнути значень числа, роду, від-мінка, бо будь-який іменник завжди має в собі ці зна-чення. Обов'язковість вираження граматичних значень є універсальним, незалежним від типу мови критерієм визначення граматичних явищ.
Усі граматичні значення можна поділити на три типи: а) ті, що виражають відношення явищ дійсності; б) ті, що виражають відношення людини до тих явищ; в) ті, які не пов'язані зі світом речей і явищами людської свідомості, а зумовлені внутрішньомовними відношеннями. До пер-шого типу належать значення числа (зошит -- зошити, пишу -- пишемо), роду, коли йдеться про розрізнення ста-ті (робітник -- робітниця, викладач -- викладачка) то-що. До другого типу відносять граматичні значення мо-дальності (ствердження, заперечення, наказовість, умов-ність, запитання, відповідь, окличність, волевиявлення). До третього типу належать значення роду, числа та від-мінка прикметників, що зумовлені відповідним значен-ням іменника, з яким вони узгоджуються.
Проте не буде помилковим і твердження, що між лексичним і граматичним значеннями немає якоїсь прірви. Одне й те ж значення в одній із мов може бути граматичним, а в іншій -- лексичним. Так, зокрема, в германських, романських та деяких інших мовах є гра-матична категорія означеності і неозначеності, що від-повідно вказує на повністю визначений, відомий пред-мет, і один із багатьох, не відомий слухачеві та й мов-цеві предмет. Виражається ця категорія означеними і неозначеними артиклями: нім. der, die, das і ein, eine, ein, фр. le, la і un, une, англ. the і а. Те, що в названих мовах виражається граматично, в українській мові, як і в усіх інших слов'янських, крім болгарської та македон-ської, передається лексично: цей чоловік, моя бабуся і якийсь чоловік, одна бабуся. Непоодинокі випадки, ко-ли в одній і тій же мові ті самі значення в одних випад-ках виражаються граматично, в інших -- лексично.
Так, в англійській мові значення претериту в дієсло-вах виражається за допомогою закінчення -ed, а зна-чення вищого і найвищого ступенів порівняння прик-метників і прислівників за допомогою слів ступеня more і most або суфіксів, однак у дієслові to be і в прикметнику та прислівнику bad вони виражаються лексично (І am -- / was, bad -- worse). Те саме маємо в українській видовій парі брати -- взяти (в інших випадках доконаний і недоконаний вид виражаються граматично за допомогою спеціальних префіксів і су-фіксів: писати -- написати, грюкати -- грюкнути тощо). У слов'янських мовах часові значення також мають двояке вираження (Я йшов додому, Іду я вчора додому; Я піду додому, Завтра іду я додому). Хист-кість меж між лексичним і граматичним значеннями засвідчують також явища граматикалізації лексич-них явищ (укр. читатиму, що утворене з читати йму) і лексикалізації граматичних (прислівники вни-зу з в + низу, кругом із форми орудного відмінка імен-ника круг).
Кожен спосіб вираження значень має свої перева-ги і недоліки. При лексичному вираженні маємо син-тагматичну зручність, якої досягнуто внаслідок нерозчленованого вираження лексичного і граматичного значень (скорочення і спрощення тексту), але пара-дигматичну незручність (збільшення числа лексич-них одиниць, тобто ускладнення коду). При граматич-ному вираженні -- все навпаки. Закон мовної еконо-мії, однак, рідко допускає перший варіант.
Граматичні значення не існують ізольовано. Кожне з них входить до пов'язаних із ним і протиставлених йому значень. Іншими словами, граматичні значення є членами певних парадигм, які, як правило, формують граматичні категорії.
2. Граматичні категорії
У мовознавстві ще немає єдиного загальноприйня-того трактування граматичної категорії. Одні вчені інтерпретують граматичну категорію дуже широко, від-носячи до неї всі групи граматичних одноманітностей, однаковостей. Так, О. О. Потебня категоріями називав іменник, дієслово, час, число, особу, орудний відмінок. Чеський мовознавець Мілош Докуліл граматичними категоріями називає іменник, істоту, підмет, підрядне речення тощо. Мабуть, тут словосполучення граматич-на категорія не претендує на термін, як не претенду-ють на терміни у деяких працях поняття рівня, струк-тури, системи і поля. Однак є випадки широкого трактування граматичної категорії і в термінологіч-ному значенні. Так, зокрема, Б. М. Головін усі грама-тичні категорії класифікує на категорії слів, куди від-носить частини мови, категорії словесних форм (час, рід, відмінок, число і т. ін.), категорії словесних пози-цій (члени речення) і категорії словесних конструкцій (речення). Очевидно, таке широке застосування термі-на граматична категорія, де під ним розуміється будь-яка «єдність граматичного значення і формаль-них засобів його вираження» [Березин, Головин 1979: 180], не є коректним. Частина мови не є родовим по-няттям до часу, способу, відмінка тощо. Це явища різ-ного роду.
Інше трактування граматичної категорії запропо-нував Д. А. Штелінг. Граматичну категорію він виз-начає як «відношення, виражене в граматичній будові мови через протиставлення двох (і не більше) взаємовиключних за значенням рядів (або груп) форм: це єдність взаємовиключних протилежностей» [Штелинг 1959: 56]. Таке тлумачення граматичної категорії на-буває все більшого поширення і нині, по суті, домінує в лінгвістиці.
Граматична категорія -- система протиставлених одна одній грама-тичних величин, тобто граматичних форм з однорідним значенням.
Так, граматичними категоріями можна вважати категорії числа, виду, бо в межах категорії числа ви-діляють протиставлені граматичні значення однини і множини, а в межах категорії виду -- значення доко-наності і недоконаності дії і кожне з цих значень має формальне вираження (закінчення однини і множи-ни, суфікси, що виражають недоконаність, та суфікси і префікси, які виражають доконаність): стіл -- сто-ла, берег -- береги, корова -- корови, весна -- весни; робити -- зробити, стукати -- стукнути. Отже, за цією теорією, поза протиставленням граматичні категорії не можуть існувати. Крім того, граматична категорія обов'язково повинна мати формальне вира-
/К6НН Si *
Щодо першої ознаки граматичної категорії (проти-ставлення) закономірно може виникнути запитання, як бути з категорією відмінка, яких у мовах буває не тільки два, а й чотири, шість, сім і навіть двадцять один, або як інтерпретувати число в тих мовах, де їх три (однина, двоїна, множина), чи час, який має також три форми (теперішній, минулий і майбутній) та інші подібні випадки. Саме це є головним аргументом про-тивників опозиційного трактування граматичної кате-горії. Однак відомо, що будь-яку кількість протистав-лених членів можна звести до двох (до бінарної привативної опозиції), як, наприклад, прямий відмінок -- непрямі відмінки, дійсний спосіб -- недійсний спосіб, чоловічий рід -- нечоловічий рід, перша особа -- інші особи тощо.
Що ж стосується другої обов'язкової ознаки гра-матичної категорії -- формального вираження, то во-на дуже важлива, бо саме наявність чи відсутність формального вираження є основним критерієм розріз-нення граматичних і поняттєвих категорій. Так, на-приклад, поняттєва категорія статі притаманна всім мовцям незалежно від того, якою мовою вони спілку-ються: усі розрізняють чоловічу і жіночу стать. Таке розрізнення спирається на позамовну дійсність, тому поняттєві категорії є інтернаціональними, універсаль-ними. На відміну від поняттєвої категорії статі грама-тична категорія роду є тільки в тих мовах, де вона має формальне вираження: слов'янських, балтійських, ро-манських, німецькій. Для її вираження перелічені мо-ви використовують спеціальні закінчення (укр. тато, мама, море) або артиклі (нім. der, die, das і єіп, еіпе, еіп, фр. le, la, і ип, ипе, італ. il, la і ип, una). Оскільки в англійській мові, фінно-угорських і тюркських мовах таких показників немає, то немає і категорії роду. Для германських і романських мов характерна граматична категорія означеності--неозначеності, яка формально виражається означеними і неозначеними артиклями. У слов'янських мовах, за винятком болгарської і маке-донської, значення означеності--неозначеності не має формального граматичного вираження, отже, й такої граматичної категорії тут немає. Поняттєва категорія означеності -- неозначеності в цих мовах може бути виражена лексично (цей хлопець -- якийсь хлопець). У слов'янських мовах, як уже зазначалося, існує грама-тична категорія виду дієслів, тоді як германським і романським мовам вона невластива, бо вони не мають формальних засобів її вираження; у разі потреби значення завершеності чи незавершеності дії тут переда-ється описово, лексично.
Узагалі мови світу розрізняють за кількістю і скла-дом граматичних категорій (крім вищеназваних зістав-лень, можна навести ще такі приклади, як категорія граматичного класу «людини» або «речі» в іберо-кав-казьких мовах, категорія ввічливості в японській і ко-рейській мовах та ін.); за кількістю протиставлених членів (в німецькій мові чотири відмінки, в англійсь-кій -- два, в російській -- шість, в українській -- сім, у деяких дагестанських мовах -- сорок; в українській, як і в інших слов'янських мовах, три граматичних ро-ди, у французькій -- два); за тим, які частини мови мають ту чи іншу категорію (в ненецькій мові, наприк-лад, іменник має категорії особи і часу).
Граматичні категорії не є незмінними. У процесі сво-го історичного розвитку мова може втрачати чи набува-ти граматичні категорії або змінювати їхню структуру. Так, зокрема, великих змін зазнала видо-часова система слов'янських мов. Змінився в українській мові і кіль-кісний склад категорії числа (було три числа: однина, двоїна, множина) та категорії часу (було чотири форми минулого часу: аорист, імперфект, перфект, плюсквам-перфект, дві аналітичних і одна синтетична форма май-бутнього часу та проста форма теперішнього часу).
Усі граматичні категорії поділяють на морфоло-гічні і и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.