На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Передвсники вивчення спорднених мов - порвняльно-сторичного мовознавства, та його основоположники. Лнгвстичн погляди В. Гумбольдта, У. Джонса, Ф. Боппа. Основи класифкацї та теорї дослдження спорднених мов. Флософя форм мови людей.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 14.08.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
Реферат на тему
Зародження порівняльно-історичного мовознавства
ПЛАН

1. Передвісники порівняльно-історичного мовознавства
2. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства
3. Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта
4. Використана література
Поступове накопичення протягом XVI--XVIII ст. багатого фактичного матеріалу різноманітних мов створило передумови для пошуків нових методів лін-гвістичних досліджень. У мовознавстві утверджу-ються принципи порівняння мов й історичного підходу до їх вивчення, що зумовило виникнення нової наукової парадигми -- порівняльно-історичного мово-знавства.
Порівняльно-історичне мовознавство -- один з основних напря-мів лінгвістики, головною метою якого є вивчення споріднених мов з допомогою порівняльно-історичного методу.
1. Передвісники порівняльно-історичного мовознавства

Новий напрям у мовознавстві ніколи не виникає спонтанно. Окремі ідеї, які лягають у його основу, можуть мати довгу історію, тривалий час «носитися в повітрі», визрівати. Не є винятком і порівняльно-істо-ричне мовознавство. Ще на початку XIV ст. італійсь-кий письменник Аліг'єрі Данте (1265--1321) у трактаті «Про народне красномовство» (1307--1308) писав про спільне походження італійської, провансальської та французької мов. У XVI ст. з'являється праця францу-зького вченого Гівельма Постеллуса (1510--1581) «Про спорідненість мов». Про подібність мов ідеться й у «Роз-праві про європейські мови» Юлія-Цезаря Скалігера (1484--1558). У XVII ст. уже сформувалось уявлення про спорідненість семітських (Етьєн Гішар, Йов Лудольф), германських (Ламберт Кате), романських (Франсуа Рену-ар), слов'янських (Юрій Крижанич) мов. Особливе зна-чення для порівняльного вивчення мов мали видані Пилипом-Юханом фон Страленбергом у 1730 р. порівняль-ні таблиці мов Північної Європи і Північного Кавказу, завдяки чому було створено класифікацію уральських та алтайських мов, що також сприяло формуванню порівня-льного мовознавства. Вагома роль у цьому процесі нале-жить зібранням лексики різних мов, представленим у «Порівняльних словниках усіх мов та наріч» (1787-- 1789) Петра Палласа й «Мітрідаті» (1806--1817) Йогана-Кристофа Аделунга та Йогана-Северина Фатера, що дава-ло змогу виділити спільну лексику мов, класифікувати мови за спорідненістю і передбачало порівняння мов.
Ідея історичного вивчення мов виразно проступає у праці німецького мовознавця Йогана-Готфріда Гердера (1774--1803) «Дослідження про походження мови» (опублікована в 1772 p.), де висловлено думку, що мова пов'язана з культурою народу, постійно розвивається і в процесі свого розвитку вдосконалюється. Вважають, що ця думка є підступом до майбутнього історичного мовознавства.
Однак справжнім поштовхом для зародження порі-вняльно-історичного мовознавства, яке передбачає син-тез порівняльного та історичного дослідження мов, ста-ло ознайомлення із санскритом. Перші відомості про санскрит у Європу стали надходити вже в XVI ст. (листи з Індії італійця Філіппо Сассеті, який прожив у Індії з 1583 до 1588 p.). Однак детальне ознайомлен-ня із санскритом почалось наприкінці XVIII ст. завдя-ки працям англійця Ульяма Джонса (1746--1794), який багато років прожив у Індії і вивчав індійську культуру. У 1786 р. він виступив у Королівському азі-атському товаристві (його нерідко називають Інститу-том східних культур) у Калькутті з доповіддю, в якій звернув увагу на регулярний збіг між формами санск-риту і латинської, грецької та англійської мов. На його думку, така велика кількість подібних збігів не може бути випадковістю, а, навпаки, є свідченням походження цих мов від одного спільного предка (прамови). Оскіль-ки санскрит серед названих мов -- найстаріша мова, то, за твердженням Джонса, він і є цією прамовою.
Це знамените відкриття Джонса в 1808 р. підтвер-див німецький учений Фрідріх фон Шлегель (1772-- 1829) у розвідці «Про мову і мудрість індійців». Він довів близькість санскриту до латинської, грецької, ні-мецької та перської мов як за лексичним складом, так і за граматичною структурою. Важливим є те, що Шле-гель уперше не тільки наголошував на ролі граматич-них елементів для встановлення мовної спорідненості, а й вказував на методологічну важливість порівняння форм дієвідмінювання. Як і Джоне, він уважав санскрит най-давнішою мовою, що нібито є прамовою розглянутих у його праці мов. Основною ідеєю цієї праці є думка про необхідність порівняльного дослідження мов. Уперше в мовознавстві тут вжито термін порівняльна граматика.
Сассеті, Джоне і Шлегель є лише передвісниками порівняльно-історичного мовознавства. Основи порів-няльно-історичного мовознавства було закладено в пе-ршій половині XIX ст.
2. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства

Основоположниками порівняльно-історичного мово-знавства вважають німецьких учених Ф. Боппа, Я. Грім-ма, датчанина Р. Раска і росіянина О. Востокова. У 1816 р. опубліковано працю Франца Боппа (1791--1867) «Про систему дієвідмінювання санскрит-ської мови у порівнянні з такою грецької, латинської, перської та германської мов», яка заклала підвалини порівняльно-історичного методу. У цій праці Бопп до-водить спорідненість санскриту з переліченими мова-ми. Його заслугою є те, що він уперше розробив загаль-ну теорію порівняльно-історичного дослідження мов на основі порівняння закінчень дієслів і дійшов висно-вку про систему їх відповідників у різних мовах. Уче-ний вважав, що на основі порівняння фактів живих і мертвих мов можна встановити їх первісний стан. Виводячи праформи, він пояснював явища однієї мови за допомогою фактів іншої. Це було новим у методоло-гії лінгвістичних досліджень. Свій метод Бопп апро-бував на матеріалі 45 залучених до дослідження мов. Він увів у лінгвістичний обіг поняття звукового закону і термін індоєвропейські мови (його попередники вжи-вали термін індогерманські мови).
Видатний швейцарський мовознавець Ф. де Соссюр так оцінив внесок Ф. Боппа до скарбниці світової лін-гвістики: «Заслуга Боппа полягає не в тому, що він від-крив спорідненість санскриту з деякими мовами Євро-пи й Азії, а в тому, що він зрозумів можливість побудо-ви самостійної науки, предметом якої є відношення споріднених мов між собою. Аналіз однієї мови на ос-нові іншої, пояснення форм однієї мови формами ін-шої -- ось що було нового в роботі Боппа» [Соссюр 1977: 40]. А французький мовознавець А. Мейє писав: «Бопп відкрив порівняльну граматику в пошуках індо-європейської прамови подібно до Колумба, який від-крив Америку в пошуках шляху до Індії».
У 1818 р. вийшла праця датського мовознавця Рас-муса Раска (1787--1832) «Дослідження в галузі давньопівнічної мови, або Походження ісландської мови». У ній Раск доводить наявність споріднених зв'язків між ісландською, грецькою, латинською і балто-слов'янськими мовами та відсутність будь-яких ознак спорідненості між ісландською і такими мовами, як гренландська, баскська, фінська. Що стосується вико-ристання матеріалу для порівняльно-історичних дос-ліджень, то Раск указав на ненадійність лексичних відповідників, тому, на його думку, слід довіряти гра-матиці: у процесі взаємодії мов лексика може запозичуватися, тоді як відмінкові форми і форми дієвідмі-нювання не запозичуються, а втрачаються. Звукові змі-ни в морфемах мають закономірний характер, через що фонетичні відповідники у споріднених мовах є регуляр-ними. Для порівняльно-історичних досліджень можна використовувати лише ту лексику, яка служить для по-значення найнеобхідніших понять.
Усі індоєвропейські мови, на думку Раска, походять від мертвої і незафіксованої фракійської мови, сліди якої зберегла давньогрецька мова. її й слід розглядати як реального предка індоєвропейських мов.
У 1819 р. з'явився перший том (із чотирьох) «Німецької граматики» Якоба Грімма (1785--1865). Зміст книжки виходить далеко за межі її назви. На-справді це перша порівняльно-історична граматика гер-манських мов. У ній автор акцентує на історичному під-ході до вивчення споріднених мов і ретельно описує граматичні форми германських мов та діалектів у їх історичному розвитку, починаючи з найдавніших писем-них пам'яток. Грімм першим сформулював конкретні закони звукових змін у мові, в тому числі відкрив за-кон пересунення приголосних, за яким система зімкне-них приголосних усіх германських мов змістилась на один ступінь: індоєвропейські [bh], [dh], [gh] змінились у германських мовах у [b], [d], [g]; індоєвропейські [b], [d], [g] -- в германські [р], [t], [k], а індоєвропейські [р], [t], [k] -- в германські [f], [th], [h] (пор. лат. pater -- нім. Vater, лат. cornu -- нім. Horn, лат. duo -- нім. zwei (із twei; див. англ. two). Це був перший зразок фонетичних законів, які є загальновизнаними в сучас-ній лінгвістиці. «Німецька граматика» Грімма мала помітний вплив на написання історії окремих індоєв-ропейських мов.
У 1820 р. відомий російський учений Олександр Христофорович Востоков (1781--1864) у «Розвідці про слов'янську мову» виявляє й доводить споріднені зв'язки між слов'янськими мовами. Це фактично пе-рша праця з історичної фонетики слов'янської групи індоєвропейських мов. її значення не тільки в конк-ретних висновках щодо слов'янських мов (історія слов'янських мов, стосунок давньоруської мови до ста-рослов'янської, польської та сербської), а й у визначен-ні методів історичного дослідження споріднених мов. На основі зіставлення слов'янських мов Востокову вда-лося розкрити таємницю юсів -- ж і а. Ці букви позначали відповідно носові голосні [$] та [о], які ко-лись були в усіх слов'янських мовах, а згодом зник-ли, замінившись на [а] й [у] в усіх мовах, крім поль-ської (пор. старослов'янське масо, польськ. mipso, укр. м'ясо; старослов'янське джбъ, польськ. dqb, укр. дуб). Так, практично одночасно в різних країнах було «відкрито» порівняльно-історичний метод досліджен-ня мов. Бопп на матеріалі відомих йому індоєвропей-ських мов, Раск на матеріалі ісландської, грецької, ла-тинської та балто-слов'янських мов, Грімм на матері-алі германських, а Востоков -- слов'янських мов незалежно один від одного дійшли аналогічних, взає-модоповнювальних висновків щодо порівняльно-істо-ричного методу. За ними пішли інші вчені, які опра-цьовували принципи порівняльно-історичного дослі-дження різних груп індоєвропейської мовної родини. Зокрема, німецький учений Фрідріх-Крістіан Діц (1794--1876) створив порівняльно-історичну грама-тику романських мов. Він реконструював низку форм народної латини, не зафіксованих у писемних па-м'ятках. Згодом його реконструкції було підтвер-джено знайденими під час археологічних розкопок текстами, написаними народною латиною. Німецький мовознавець Йоган-Каспар Цейс (1806--1856) напи-сав порівняльно-історичну граматику кельтських мов, словенський лінгвіст Франко Міклошич (1813-- 1891) -- першу «Порівняльну граматику слов'янсь-ких мов» у трьох томах, яка вийшла німецькою мовою (перший том «Фонетика» з'явився в 1852 p., другий «Морфологія» -- в 1856 p., третій «Синтаксис» -- у 1874 p.).
3. Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта

Відкриття порівняльно-історичного методу в мово-знавстві було могутнім поштовхом для лінгвістичної думки і відкрило широкі перспективи перед мовознав-ством.
Першим теоретиком у галузі мовознавства, який глибоко, по-філософськи осмислив багатий мовний ма-теріал і результати зроблених до нього наукових дослі-джень, був Вільгельм фон Гумбольдт (1767--1835), німецький учений з різноманітними інтересами (ціка-вився не тільки мовознавством, а й антропологією, етнографією, історією, філософією, естетикою) і з яскраво вираженим філософським складом розуму та праг-ненням до теоретичних узагальнень.
Гумбольдт здобув освіту у Франкфуртському (на Одері) і Геттінгенському університетах. Вивчав право, політику, історію. Працював дипломатом. Належав до передових верств прусської чиновницької аристокра-тії. Його близькими друзями були Гегель, Шиллер і Гете. У 1808--1810 pp. обіймав посаду міністра на-родної освіти Німеччини. и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.