На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Шпаргалка Короткий тлумачний словник по мовознавству. У словнику приведен значення слв, словосполук, виразв термнв, що мають вдношення до мовознавства та його основних напрямв. Розкрита природа, функцї, будова та походження термнв й виразв.

Информация:

Тип работы: Шпаргалка. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 22.08.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
КОРОТКИЙ СЛОВНИК З МОВОЗНАВСТВА

Гіпбнім (грец. hypo -- префікс, що означає зниження; під, внизу, і дпута -- ім'я) -- слово -- видова назва.
Гіпонімґя (грец. hypo -- під, внизу і опута -- ім'я) -- одне з основних парадигматичних відношень в лексико-семантичній системі -- ієрархічна організація її елементів, яка ґрунтується на родо-видових відношеннях. Синонім: квазісинонімія.
Гіпотеза вроджених мовних структур -- гіпотеза Н. Хомського, суть якої зводиться до того, що мовні структури не набуваються через досвід, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в потенції.
Гіпотеза лінгвальної відносності -- концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу. Синонім: гіпотеза Сепіра -- Убрфа.
Гіпотеза Сепіра --Убрфа --див. Гіпотеза лінгва'льної відносності.
Гіпотетико-дедуктивний метод -- метод, який полягає у висуненні припущення (гіпотези) і його наступній експериментальній перевірці.
Глибинна структура -- у теорії трансформаційних породжувальних граматик спосіб абстрактного опису побудови речення, який дозволяє відобразити смислову близькість речень, що мають одні й ті самі лексичні одиниці й розрізняються лише деякими граматичними значеннями.
Глибинний синтаксис-- використовуваний у теорії трансформаційних породжувальних граматик (генеративній лінгвістиці) спосіб абстрактного опису семантичної структури речення.
Глосематика (грец. gldssema, род. відм. glossematos -- слово) -- лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її субстанцій (реального змісту і звучання). Синоніми: копенгагенський структуралізм, датський структуралізм.
Глотогенез (грец. glotta -- мова і genesis -- походження) -- процес становлення людської природної звукової мови.
Глотогонічна теорія (грец. gl&tta -- мова і gonos -- народження, походження) -- теорія походження і розвитку мови М. Я. Марра, згідно з якою всі мови пройшли у своєму розвитку аморфну, аморфно синтетичну, аглютинативну і флективну стадії.
Глотогонія (грец. glotta -- мова і gonos -- народження) -- походження мови, а також розділ мовознавства, що вивчає походження і розвиток мови.
Глотохронологія (грец.glotta -- мова, chronos -- час і logos -- слово, вчення) -- розділ порівняльно-історичного мовознавства, який досліджує швидкість мовних змін і визначає на цій основі час розділення споріднених мов та ступінь близькості між ними.
Гносеологічна функція мови (rpegnos/s -- пізнання і logos -- слово, вчення) -- пізнавальна функція (мова як інструмент пізнання світу). Синоніми: пізнава'льна функція, когнітивна функція.
Градуальна сема (лат. gradatio -- поступове посилення, підвищення, від gradus -- крок, ступінь) -- сема, яка не представляє якоїсь нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї ж ознаки, що є і в інших близьких за значенням словах.
Градуальні опозиції фонем -- протиставлення фонем за різним ступенем (градацією) однієї й тієї самої ознаки.
Граматика (грец. grammatike (techne) -- мистецтво читати і писати букви, від gramma -- буква) -- 1) будова мови, тобто система способів словотворення, морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Граматична категорія -- система протиставлених один одному рядів граматичних форм з однорідними значеннями.
Граматичне значення -- узагальнене, абстрактне мовне значення, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним конструкціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження.
Грамема -- 1) компонент граматичної категорії, видове поняття щодо граматичної категорії як родового поняття; 2) елементарна одиниця граматичного значення.
Датський структуралізм --див. Глосематика.
Дедуктивні універсалії -- універсалії, які встановлюються шляхом припущення і які є обов'язковими для всіх мов.
Дедукція (лат. deductio, від deduco) -- спосіб дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, за якої на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.
Делімітатйвна функція фонем (лат. delimitatio -- віддалення, відокремлення) -- розмежувальна функція; функція, що вказує на межі слів.
Денотат (лат. denotatns -- позначений) -- предмет чи явище навколишньої дійсності, з яким співвідноситься певна мовна одиниця; те, що можна назвати певним іменем.
Дериватолбгія (від деривація і -логія) -- див. Словотвір 2.
Деривацґйне значення --див. СловотвГрне значення.
Деривація (лат. dehvatio -- відведення води з ріки) -- див. Словотвір 1.
Дескриптивзм (англ. descriptive -- описовий) --лінгвістична течія структуралізму, для якої характерний формальний підхід до вивчення мовних фактів на основі їх дистрибуції (сполучуваності одиниць, їх місця у мовленні стосовно інших одиниць тощо). Синонім: американський структуралізм.
Детермінація (лат. determinatio -- визначення)--однобічна залежність, за якої один із двох членів синтагматично визначає інший, а не навпаки.
Диглосія (грец. of/ -- двічі і glossa -- мова) -- мовна ситуація, за якої в одному суспільстві існує дві мови або дві форми однією мови, що виконують відмінні функції.
Диз'юнкція фонологічна (лат. disjunctio, від disjungo -- роз'єдную, розрізняю) -- протиставлення фонем за декількома диференційними ознаками.
Диктум (лат. dictum --сказане) -- фактичний зміст речення (висловлення).
Дисиміляція (лат. dissimilatio -- розподібнення) -- розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.
Дискурс (франц. d/scours -- мовлення) -- текст у сукупності прагматичних, соціокультурних, психологічних та інших чинників; мовлення, «занурене в життя».
Дистинктивна функція фонем (лат. distinquere -- розпізнавати, розрізняти) -- функція, яка полягає у фонетичному розпізнаванні і семасіологічному ототожненні/розрізненні слів і морфем.
Дистрибутивний аналіз -- одна з основних методик визначення і класифікації одиниць мови в дескриптивній лінгвістиці, яка базується виключно на розподілі одиниць відносно одна одної у потоці мовлення, вивченні оточення (дистрибуції) аналізованої одиниці.
Дистрибутивний синтаксис-- синтаксис, предметом якого є валентність, реляційні й дистрибутивні властивості слова. Синонім: структурний синтаксис.
Дистрибуція (англ. distribution -- розподіл, розповсюдження, від лат. distributio -- поділ, розподіл) -- узагальнена сукупність усіх оточень, у яких трапляється одиниця мови -- фонема, морфема, слово і т. д., на відміну від оточень, у яких вона траплятися не може.
Диференційна сема -- сема, за якою розрізняються слова певного лексико-семантичного поля.
Диференційні ознаки фонем -- розрізнювальні ознаки; ознаки, за якими протиставляються фонеми.
Діалексія (грец. dia -- префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, \ lexis -- слово) -- лексемні розходження удвох зі-ставлюваних мовах.
Діалект (грец. dialektos -- говір, наріччя) -- різновид певної мови, який є засобом спілкування людей, тісно пов'язаних територіально, соціально або професійно (територіальний діалект, соціальний діалект).
Діалектизми -- фонетичні, морфологічні, синтаксичні й лексичні особливості, властиві окремим діалектам (і відсутні в літературній мові).
Діалектологічний атлас -- систематизоване зібрання карт, які показують поширення діалектних особливостей певної мови на всій території її побутування.
Діалектологія (грец. dialektos -- говір, наріччя і logos -- слово, вчення) -- розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві) говори певної мови.
Діаморфія (грец. dia -- префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, і morphe -- вид, форма) --- розходження на морфологічному рівні в зіставлюваних мовах.
Діасемія (грец. dia -- префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, isema --знак) -- семантичні розходження у зіставлюваних мовах.
Діафонія (грец. dia -- префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, і phone -- звук) -- розходження на фонологічному рівні в зіставлюваних мовах.
Діахронічне мовознавство -- мовознавство, яке розглядає мову в її історичному розвитку. Синонім: історичне мовознавство.
Діахронічний словотвір -- словотвір, який вивчає шляхи виникнення похідних слів у різні періоди розвитку мови та їх етимологічну словотвірну будову, а також історичні зміни словотвірної структури слів.
Діахронічні універсали -- спільні властивості в розвитку всіх або більшості мов.
Діахронія (грец. dia -- через і chronos -- час, тобто різночасність) -- 1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її історичному розвитку.
Діереза (грец. diairesis -- поділ, розділяння) -- викидання звука чи складу в слові для зручності вимови.
Додаткова дистрибуція -- див. Доповняльна дистрибуція.
Доповняльна дистрибуція --дистрибуція, за якої мовні одиниці не трапляються в однакових оточеннях. Синонім: додаткова дистрибуція.
Евфемізми (грец. euphemismos, від ёи -- добре і phemi -- говорю) -- емоційно нейтральні слова або вирази, вживані замість синонімічних слів або виразів, які здаються мовцеві непристойними, грубими чи нетактовними.
Еквіполентні опозиції фонем (лат. aequipolens -- рівносильний, рівноцінний) -- опозиції, в яких обидва члени логічно рівноправні, тобто не характеризуються ні різним ступенем якоїсь однієї ознаки, ні наявністю в одному з членів опозиції ознаки, якої не має інший член опозиції.
Екзотизми (грец. exotikos -- чужий) -- слова, запозичені з маловідомої мови і вживані для надання мовленню особливого (місцевого) колориту.
Експансіонізм (франц. expansionni'sme, від лат. expansio -- розширення, поширення) -- використання здобутків інших наук для пояснення мовних явищ; вихід лінгвістики (когнітивної) в інші науки.
Експланаторність (англ. to explain -- пояснювати) -- принцип по-яснення мовних явищ.
Експонент (лат. exponens -- той, що виставляє напоказ) -- план вираження мовного знака, позначувальне.
Екстралінгвальні причини мовних змін (лат. extra -- поза, зовні, крім і lingua -- мова) -- див. Зовнішні причини мовних змін.
Елементарні універсалі -- універсалі)', які стверджують наявність або відсутність чогось у всіх мовах. Синонім: прості універсали.
Емїчний рівень -- мовний рівень на відміну від мовленнєвого.
Емотивна функція мови -- функція вираження почуттів і емоцій.
Енантіосемія (грец. enantios -- протилежний і sema -- знак) -- наявність у слові протилежних (антонімічних) значень; внутрішньослівна антонімія.
Ентропія (грец. en -- в і trope -- поворот, зміна, перетворення) -- міра невизначеності ситуації (обсягу недостатньої інформації), яка залежить від кількості знаків у коді й імовірності їх появи в тексті.
Епентеза (грец. epenthesis -- вставка) -- поява у словах неетимологічного звука між двома іншими для полегшення переходу між артикуляціями різних звуків.
Епідигматика -- один із трьох аспектів системного вивчення лексики, який визначається асоціативно-дериваційними зв'язками між словами за формою і за змістом.
Ергативні мови (грец. ergate~s -- діюча особа) -- мови, в яких речення з перехідними і неперехідними дієсловами мають різну структуру: суб'єкт при неперехідному дієслові оформляється як об'єкт при перехідному, а суб'єкт при перехідному дієслові стоїть в особливому (ергативному) відмінку.
Естетична функція мови -- функція вираження і виховання прекрасного. Синонім: поетична функція.
Етимологія (грец. etimon -- істина і lo'gos -- слово, вчення) -- 1) походження слів; 2) розділ мовознавства, який вивчає походження слів.
Етнолінгвістика (грец. ethnos-- народ і лінгвістика)-- напрям у мовознавстві, який вивчає мову в її зв'язках з культурою, взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні та розвитку мови.
Закон економії сил --див. Закон мовної економії.
Закон мовної економії -- прагнення мовця зекономити зусилля при користуванні мовленням як одна з причин мовних змін. Синоніми: закон економії сил, теорія мінімального зусилля.
Закон Цапфа -- лінгвостатистичний закон, згідно з яким відношення рангу слова в частотному словнику до частотності слова в мові становить постійну величину (константу): rf =с, де г-- ранг слова в частотному словнику, f-- частота слова, с -- постійна величина.
Зворотна деривація -- див. Зворотне словотворення.
Зворотне словотворення -- різновид морфологічного способу словотворення, наслідком якого є лексична одиниця, що за структурою простіша від твірного слова. Синоніми: зворотна деривація, редеривація.
Звукові закони -- див. Фонетичні закони.
Звукосимволізм -- закономірний, не довільний, фонетично мотивований зв'язок між звучанням і значенням слова. Синоніми: звуковий символізм, фонетичний символізм, символіка звука.
Зіставне мовознавство -- мовознавча дисципліна, яка вивчає дві чи більше мов з метою виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури. Синоніми: контрастна лінгвістика, конфронтативна лінгвістика.
Зіставний метод -- сукупність прийомів дослідження й опису мови через її системне порівняння з іншою мовою з метою виявлення її специфіки. Синоніми: контрастивний метод, типологічний метод.
Знак -- матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації.
Знак-індекс (лат. index, від indico -- вказую) -- знак, пов'язаний з позначуваним предметом, як дія зі своєю причиною. Синоніми: знак-прикмёта, знак-симптом.
Знак-копія -- відтворення, репродукція, подібна на позначуваний предмет.
Знак-прикмета --див. Знак-індекс.
Знак-сигнал -- знак, який вимагає після себе певних дій, реакції.
Знак-симптом (грец. symptoma -- збіг обставин, ознака) --див. Знак-Гндекс.
Знаковий рівень мови -- рівень мови, на якому її одиниці виступають як знаки (словосполучення, слова і морфеми).
Зовнішнє мовлення -- мовлення у власному сенсі (втілене у звуки, таке, що має звукове вираження).
Зовнішні причини мовних змін -- причини, які знаходяться поза мовою; суспільно-політичні, економічні, історичні, географічні та інші чинники, пов'язані з розвитком і функціонуванням мов. Синонім: екстралінгвальні причини.
Зовнішня лінгвістика -- галузь мовознавства, яка вивчає сукупність етнічних, суспільно-історичних, соціальних, географічних та інших чинників як нерозривно пов'язаних з розвитком і функціонуванням мови.
Ідеалізована когнітивна модель -- усі уявлення про предмет (об'єкт) зразу, в цілому; нерозчленований образ, який зумовлює певну поведінку (рольову структуру) мовного знака.
Ідеографічні словники -- словники, що подають лексичний склад мови за семантичними розрядами (поняттєвими рубриками). Синоніми: ідеологічні словники, тематичні словники, тезауруси.
Ідеологічні словники -- див. Ідеографічні словники.
Ієрархічні відношення у мові -- відношення структурно простіших одиниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми, лексеми до речення.
Ієрогліф (грец. hierds -- священний і glyphe -- різьблене зображення) -- графічний знак, у зображенні якого зберігається деяка символічна подібність із зображуваним предметом.
Ізафет (араб, аль-ідафату -- додаток, доповнення, приєднання) -- атрибутивне словосполучення в тюркських мовах, що складається з двох іменників, перший з яких є означенням, але показник зв'язку знаходиться в другому (головному, стрижневому) слові.
Ізоглоса (грец. Fsos -- рівний, однаковий іg/ossa -- мова) --лінія, якою на лінгвістичних картах позначають межі поширення певного мовного явища.
Ізольовані опозиції фонем -- опозиції, які властиві тільки даній парі фонем, тобто більше ніде не повторюються.
Ізолюючі мови -- мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів. Синонім: кореневі мови.
Іллокуція (лат. іі-- префікс, який має посилювальне значення, вказує на рух всередину чогось, і англ. locution -- мовний зворот) -- відношення мовлення до мети, мотивів і умов здійснення комунікації.
Імплікаційні універсали (лат. implicatio, від implico -- тісно зв'язую) -- універсалі!', які стверджують певну залежність між різними мовними явищами. Синонім: складнґ універсалі.
f індекс деривації -- відношення числа словотвірних морфем до числа слів.
Індекс синтетичності -- відношення числа морфем до числа слів.
Індоєвропейські мови -- родина споріднених мов, до якої входять індійська, іранська, слов'янська, балтійська, германська, романська, кельтська, грецька, албанська, вірменська групи мов.
Індуктивні універсалі -- універсалі!, які встановлюються емпірично і є в усіх відомих мовах.
Індукція (лат. inductio-- наведення, збудження)-- прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ, узагальнення результатів окремих конкретних досліджень.
Інженерна лінгвістика -- див. Обчислювальна лінгвїстика.
Інкорпорація (пізньолат. incorporatio -- введення до свого складу, від лат. in -- в і corpus -- тіло) -- спосіб синтаксичного зв'язку компонентів словосполучення або всіх членів речення, за якого компоненти поєднуються в єдине ціле без формальних показників у кожному з них.
Інкорпоруючі мови --див. Полісинтетичні мови.
Інтегральна сема (лат. integralis -- нероздільно пов'язаний з цілістю) -- сема, спільна для двох чи більше лексичних значень.
Інтегральні ознаки фонем (лат. integralis -- нероздільно пов'язаний з цілістю) -- ознаки, які не утворюють опозицій даної фонеми з іншими, тобто не служать для розрізнення значень слів чи морфем. Синонім: недиференцїйні ознаки фонем.
Інтерлінгвістика (лат. inter-- між і лінгвістика) -- розділ мовознавства, який вивчає міжнародні мови як засіб міжмовного спілкування.
Інтерференція (лат. inter-- між, взаємно і ferio -- торкаюся, ударяю)-- взаємодія мовних систем за двомовності, яка виражається у відхиленнях від норми і системи другої мови під впливом рідної.
Інтонація (лат. intonare -- голосно вимовляти) -- ритміко-мелодій-ний малюнок мовлення, який служить у реченні засобом вираження синтаксичних значень і емоційно-експресивного забарвлення.
Інформатика --див. Теорія інформації.
Історико-культурна функція мови --див. Кумулятивна функція мови.
Історичне мовознавство -- див. Діахронічне мовознавство. Ймовірнісна сема -- див. Потенційна сема.
Катетеризація (англ. categorization, від грец. kategoria -- ознака) -- підведення явища, об'єкта, процесу тощо під певну рубрику досвіду (категорію) і визнання його членом цієї категорії, а також процес утворення і виділення самих категорій, членування зовнішнього і внутрішнього світу людини відповідно до сутнісних характеристик його буття й існування, упорядковане представлення різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів або об'єднань.
Категорія (грец. kategoria -- ознака) -- 1) одна з пізнавальних форм мислення людини, яка дозволяє узагальнити її досвід і здійснювати його класифікацію; 2) у когнітивній лінгвістиці -- когнітивна структура, концептуальний клас, що складається з елементів -- членів категорії, об'єднаних «родинною подібністю».
Категорія стану -- незмінні слова, які означають стан і вживаються у функції співвідносного з присудком головного члена односкладного речення. Синонім: предикатйви.
Квазісинонімія (лат. quasi -- ніби, майже, немовби і синонімія) -- див. Гіпонімія.
Квантитативна типологія мов (лат. quantitas -- кількість) -- типологія, в основу якої покладено статистичні індекси, які відображають ступінь наявності в різних мовах тієї чи іншої якісної ознаки.
Керування --тип синтаксичного зв'язку, коли одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно визначені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом.
Кібернетична лінгвістика --лінгвістика, яка розглядає мову як одну з керуючих і керованих систем; мова інтерпретується як система правил творення, перетворення і комбінування її одиниць.
Кількісні методи в мовознавстві -- використання підрахунків і вимірювань при вивченні мови і мовлення.
Класёма -- найбільш узагальнена за змістом сема, що відповідає значенню частини мови (предметність, ознака, дія тощо).
Класифікаційні категорії -- граматичні категорії, які характеризують ціле слово, є його постійною ознакою і служать рубриками класифікації слів (напр., категорія роду іменника, категорія виду дієслова тощо).
Когезія (лат. cohaesus-- зв'язаний, зчеплений)-- засоби зв'язності в тексті (повтори, дейктичні й анафоричні слова, сполучники, порядок слів тощо).
Когнітивна лінгвістика (англ. cognition -- знання, пізнання; пізнавальна здатність) -- мовознавчий напрям, в якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища.
Когнітивна модель -- 1) концепція мови як різновиду когнітивно-го процесу; 2) модель розуміння тексту як результату природної обробки мовних даних; 3) характеристика процесу катетеризації у мові (про-позиційні, схематичні, метафоричні й метонімічні моделі).
Когнітивна семантика -- теорія значення, яка стверджує, що значення мовної одиниці не може бути зведеним до об'єктивної характеризації позначеної нею ситуації і тому необхідно враховувати й ракурс, що обирається концептуалізатором при розгляді ситуації і способу її вираження.
Когнітивна функція мови (лат. cognosce -- пізнавати) -- див. Гносеологічна функція мови.
Когнітологія (англ. cognition -- знання, пізнання; пізнавальна здатність і грец. logos -- слово, вчення) -- інтегральна наука про когнітивні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу.
Код (франц. code) -- система символів для передавання, обробки й зберігання різної інформації; спосіб запису інформації.
Коментатив (лат. commentator -- пояснюю, тлумачу) -- див. Пере-повіднйй спосіб.
Компаративний метод (лат. comparativus -- порівняльний) --див. Порівняльно-історичний метод.
Компонентозначення --див. Сёма.
Компонентний аналіз (лат. componens -- той, що складає) -- методика дослідження плану змісту значеннєвих одиниць мови з метою розщеплення значення на мінімальні семантичні складники (компоненти).
Комп'ютерна лінгвістика -- див. Обчислювальна лінгвістика.
Комунікативна лінгвістика -- напрям сучасного мовознавства, що вивчає мовне спілкування, яке складається зтаких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення.
Комунікативна функція мови (лат. communicatio -- повідомлення, зв'язок) -- функція спілкування між людьми, народами.
Комунікативний синтаксис -- синтаксис, об'єктом якого є актуальне членування речення, комунікативна парадигма речень, типологія висловлень тощо.
Комунікативність речення -- одна з основних ознак речення, яка полягає у співвіднесеності його семантики з логічним судженням і здатності входити до будь-яких форм спілкування, вписуватися в конситуацію мовлення.
Комутація (лат. commutatio -- зміна) -- співвідношення між двома знаками мови, за якого одиниці плану вираження цих знаків перебувають у такій самій відповідності, як і одиниці плану змісту цих знаків.
Конативна функція мови (лат. con-natus -- народитися (виникнути) разом, одночасно; бути вродженим) -- функція засвоєння.
Конвергенція (лат. convergo -- сходжусь, наближаюсь) -- 1) збіг двох чи більше звуків мови в один звук; 2) зближення і збіг двох мов унаслідок контактування.
Конверсией -- слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в лексико-семантичній системі.
Конверсія (лат. conversio -- обертання, перетворення) -- 1) у семантиці--зображення однієї ситуації поперемінно з двох протилежних сторін (Роман купує у Степана книжку -- Степан продає Романові книжку); 2) у словотворенні -- спосіб словотворення без використання спеціальних словотвірних афіксів, перехід слів із одної частини мови в іншу.
Конкретне мовознавство -- мовознавство, яке вивчає окремі (конкретні) мови (україністика, русистика тощо).
Конотація (лат. со (п) -- префікс, що означає об'єднання, сумісність, і notatio -- позначення) -- додаткові семантичні і прагматичні особливості («співзначення») лексичного значення та значень інших мовних рівнів, які нашаровуються на їхній предметно-поняттєвий аспект.
Конститутивна функція фонем (лат. constitutus -- визначений) -- функція, пов'язана з творенням одиниць вищого рівня -- морфем і слів.
Конструктивне мовознавство {лат. constructs -- побудова, складання) -- мовознавство, яке вивчає мову, її структуру на відміну від функціонального мовознавства, яке вивчає мовлення.
Конструктивний синтаксис (лат. constructio -- побудова, складання) -- синтаксис мови (не мовлення); вивчає речення як структурні схеми.
Конструкційна граматика -- граматика, яка при інтерпретації форми та змісту висловлень і фраз враховує не тільки форму і зміст їхніх складників, а й значення самих конструкцій, які накладають певні обмеження на складники.
Контекст (лат. contextus -- поєднання, зв'язок) -- мовне оточення або ситуація, в яких уживається лінгвальна одиниця.
Контенсивна типологія мов (англ. content -- зміст) -- типологія, зорієнтована на зміст, семантику (на семантичні категорії мови і способи їх вираження).
Контрастивна лінгвістика --див. Зіставне мовознавство.
Контрастивний метод --див. Зіставнйй метод.
Контрастна дистрибуція (франц. contraste -- протилежність) -- дистрибуція, коли мовні одиниці перебувають у тих самих оточеннях, але мають різне значення (дім -- дим --дум --дам).
Конфронтатйвна лінгвістика --див. Зіставне мовознавство.
Концепт (лат. conceptus --думка, поняття) -- у когнітивній лінгвістиці -- одиниця ментальних або психічних ресурсів свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання й досвід людини; оперативна змістова одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку (lingua menta//s), усієї картини світу, відображеної в мозку людини; відомості проте, що індивід знає, припускає, думає, уявляє про об'єкти світу.
Концептуалізація (англ. conceptualization, від лат. conceptus -- думка, поняття) -- поняттєва класифікація; процес пізнавальної діяльності людини, який полягає в осмисленні інформації, що надходить до неї, і призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи в мозку людини; процес структурації знань і виникнення різних структур представлення знань із деяких мінімальних концептуальних одиниць.
Концептуальна система -- сукупність усіх концептів, наявних у розумі людини, їх упорядковане об'єднання.
Концептуальний аналіз -- у когнітивній лінгвістиці -- методика дослідження концептів на основі сполучуваності відповідних лексем, а також більш широких контекстів їх вживання.
Копенгагенський структуралізм --див. Глосематика.
Корелятивні опозиції фонем (лат. со -- префікс, що означає об'єднання, спільність, сумісність, і relatio -- відношення) -- опозиції, члени яких розрізняються тільки однією ознакою, а за всіма іншими -- збігаються.
Кореляція (лат. correlatio -- співвідношення) -- 1) ряд фонематичних опозицій за однією диференційною ознакою; 2) взаємна зумовленість, семіологічна залежність двох чи більше одиниць мови.
Кореневі мови --див. Ізолюючі мови.
Корінь -- основна, єдина обов'язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється в усіх граматичних формах і споріднених словах.
Креольські мови (франц. Creole, від ісп. сгіоііо -- людина мішаного походження, від батьків двох рас) -- мови, сформовані на основі піджинів і які стали рідними для певного колективу їх носіїв.
Кульмінативна функція фонем (лат. сиїтеп -- вершина) -- функція, яка полягає в забезпеченні цілісності та виділеності слова, що досягається завдяки наголосу або сингармонізмові.
Кумулятивна функція мови (лат. ситиіо -- згрібаю, нагромаджую) -- функція зберігання всього того, що виробила нація в духовній сфері. Синонім: історико-культурна функція.
Ларингальна теорія (грец. Іагіпх -- гортань) --теорія найдавнішого складу, походження і чергування індоєвропейських голосних, яка виходить з існування у прамові особливих фонем, умовно названих ларингалами.
Лексема (грец. lexis-- слово, вислів)-- слово як сукупність усіх його форм і значень, як структурний елемент мови.
Лексико-граматичні розряди (категорії) -- граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, для яких характерна спільна семантична ознака (збірність, речовинність, зворотність тощо).
Лексикографія (грец. Іехікбп -- словник і grapho -- пишу) -- розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад.
Лёксико-семантична група -- тісне об'єднання слів у межах лексико-семантичного поля.
Лексико-семантична система -- один із рівнів мовної структури, що складається із слів та їхніх значень.
Лексико-семантичне поле -- сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ.
Лексико-семантичний спосіб словотворення -- спосіб словотворення, за якого основним словотворчим засобом є зміна лексичного значення твірного слова (при збереженні його матеріальної структури).
Лексико-синтаксичний спосіб словотворення -- спосіб словотворення, за якого нові слова творяться шляхом поєднання в одному слові двох чи більше слів або словоформ внаслідок лексикалізації словосполучень.
Лексичне значення -- історично закріплена у свідомості людей віднесеність слова з певним явищем дійсності.
Лінгвістика тексту-- галузь мовознавчих досліджень, об'єктом яких є правила побудови зв'язного тексту та його змістові категорії.
Лінгвістична географія -- див. Ареальна лінгвістика.
Лінгвістична типологія -- див. Типологічне мовознавство.
Лінгвогенетичний метод (лат. lingua -- мова і genesis -- походження) --див. Порівняльно-історичний метод.
Лінгвогеографія -- див. Ареальна лінгвістика.
Лінгводидактика (лат. lingua -- мова і грец. didakti'Kos -- повчальний) -- теорія освіти, що обґрунтовує і розкриває зміст, методи і форми навчання мови.
Лінгвостатистика -- розділ математичної лінгвістики, який вивчає статистичні закономірності в мові.
Логіко-граматичний синтаксис -- синтаксис, в якому речення і його компоненти інтерпретуються з позиції логіки.
Логіцизм -- див. Логічний напрям у мовознавстві.
Логічний напрям у мовознавстві -- сукупність течій, концепцій, що вивчають мову в її зв'язках із мисленням та знанням і орієнтуються на певні школи в логіці та філософії. Синонім: логіцизм.
Локація (англ. locution -- мовний зворот, вислів) -- використання мовних засобів для досягнення мети.
Маркер (франц. marqueur, від marquer -- робити мітку) -- див. Сёма.
Математична лінгвістика -- галузь мовознавства, яка вивчає можливості застосування математичних методів для дослідження й опису мов.
Математична логіка -- формальна логіка, яка застосовує матема-тичні методи й спеціальний апарат символів і досліджує мислення за допомогою обчислень (формалізованих мов).
Машинний переклад -- переклад текстів з однієї мови на іншу за допомогою ЕОМ.
Ментальні репрезентації (франц. mental -- мислений, розумовий, від лат. mens, mentis -- розум, думка, мислення і representatio -- наочне зображення) -- ключове поняття когнітивної науки, яке стосується процесу представлення (репрезентації) світу в голові людини й одиниць такого представлення; умовні функціонально визначені структури свідомості та мислення людини, що відтворюють реальний або видуманий світусвідомості, втілюють знання про нього й почуття, які він викликає, відображають стани свідомості та процеси мислення.
Метамовна функція -- функція мови бути засобом дослідження і опису мови у термінах самої мови.
Метод глотохронології (грец. glotta -- мова, chronos -- час і logos -- слово, вчення) -- статистичний метод датування, який застосовується для визначення тривалості окремого існування двох споріднених мов шляхом підрахунку процентного співвідношення спільних елементів у їх основному словниковому фонді.
Метод лінгвістичної географії-- метод, який полягає у нанесенні на географічну карту даних про особливості певних мовних явищ у вигляді ізоглос (ліній, які позначають межі поширення певного мовного явища).
Методика безпосередніх складників -- спосіб подання словотвірної структури слова і синтаксичної структури словосполучення чи речення у вигляді ієрархії вкладених один в одного елементів.
Методика семантичного поля -- спосіб дослідження лексико-семантичних систем двох чи більше мов, який полягає втому, що семантичне поле однієї мови накладається на відповідне поле іншої і таким чином установлюються їхні відмінності, зумовлені неоднаковим членуванням мовами навколишнього світу.
Методика фізіологічних реакцій -- методика, яка полягає в реєстрації фізіологічних реакцій людського організму (судинна реакція, розширення зіниць ока, зміни частоти пульсу тощо) на певні мовленнєві стимули.
Мова -- природна система комунікативних знаків і правил їх функціонування.
Мова-еталон -- ідеальна мовна система, спеціально сконструйована лінгвістом, у якій представлені універсальні властивості всіх мов, як основа (тло) для зіставних досліджень мов.
Мова-основа -- див. Прамова.
Мовленнєвий акт -- цілеспрямована мовленнєва дія, здійснювана відповідно до прийнятих у суспільстві правил мовленнєвої поведінки.
Мовлення -- конкретно застосована мова; засоби спілкування в їх реалізації.
Мовна асиміляція -- процес утрати етносом рідної мови і перехід на мову іншого (панівного) етносу.
Мовна картина світу -- спосіб відбиття реальності у свідомості людини, що полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу, інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами.
Мовна компетенція (лат. competentia, від competo -- взаємно прагну; відповідаю, підходжу) -- рівень знання своєї мови певним індивідом.
Мовна норма -- сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування.
Мовна політика -- сукупність ідеологічних принципів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі.
Мовна ситуація -- сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні у межах певних адміністративно-політичних утворень.
Мовна типологія (грец. typos -- форма, зразок і logos -- вчення) -- 1) визначення загальнолінгвістичних таксономічних категорій як основа для класифікації мов за типами; 2) розділ мовознавства, який досліджує принципи і опрацьовує способи типологічної класифікації мов.
Мовний етикет -- усталені мовні звороти, типові формули, які використовуються у конкретних ситуаціях спілкування і відповідають національно-культурним традиціям певного соціуму.
Мовний союз --особливий тип ареально-історичної спільності мов, що характеризується певною кількістю подібних структурних і матеріальних ознак, набутих внаслідок тривалого й інтенсивного контактного й конвергентного розвитку в межах єдиного географічного простору.
Мовні контакти (лат. contactus -- дотик) -- взаємодія двох чи більше мов, яка впливає на структуру і словниковий склад однієї чи багатьох із них.
Мовні універсали(лат. universalis -- загальний) -- явища, властиві всім мовам або більшості з них.
Модальність (від сер.-лат. modalis -- модальний; лат. modus -- міра, спосіб) -- функціонально-семантична категорія, яка виражає різні види відношення висловлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації повідомлюваного.
Модифікаційне словотвірне значення (лат. modificatio -- видозміна, перетворення) --додаткова ознака до значення твірного слова и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.