На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Сутнсть та основи граматичного складу латинської мови. Особливост характеристики мен менника. Число рд. Опис трьох типв вдмнку. Деяк особливост третього загибел. Правила роду важлив винятки. Латнскй мова як основа Римського права.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 18.12.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


25
Р Е Ф Е Р А Т
з латинської мови

на тему:
«Іменник»




2008
ПЛАН РОБОТИ:

Граматичний склад латинської мови -------------------------------------------------- 2 ст.
Іменник. Число і рід. --------------------------------------------------------------------- 4 ст.
Відмінки ------------------------------------------------------------------------------------ 4 ст.
Типи відмінювань ------------------------------------------------------------------------- 4 ст.
Перша відміна ----------------------------------------------------------------------------- 6 ст.
Друга відміна ------------------------------------------------------------------------------ 8 ст.
Третя відміна ----------------------------------------------------------------------------- 11 ст.
Третя приголосна відміна -------------------------------------------------------------- 13 ст.
Третя голосна відміна ------------------------------------------------------------------ 14 ст.
Третя змішана відміна ------------------------------------------------------------------ 16 ст.
Деякі особливості третьої відміни --------------------------------------------------- 17 ст.
Правила роду і важливіші винятки -------------------------------------------------- 18 ст.
Список використаної літератури і джерел ----------------------------------------- 25 ст.
Граматичний склад латинської мови

По своїй граматичній будові латинської мови належить до мов синтетичного (флективного) типу. Це значить, що, на відміну від мов з аналітичним ладом, граматичні відносини виражаються в ньому головним чином за допомогою зміни форми слова - надбавкою до основи суфіксів і флексій (закінчень).
У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legitis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо.
Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні зв'язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні.
У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові.
Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови. Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька та ін., до аналітичних - англійська, фран-цузька та ін.
Так, ознакою особи і числа у формі дієслова є особисті закінчення: lauda-t він хвалить, vidc-t він бачить, laudд-mus ми хвалимо, vidc-mus ми бачимо.
Ті ж особисті закінчення зберігаються в різних часах дійсного і умовного способів; форми відрізняються один від одного суфіксами: lauda-t він хвалить, laudд-ba-t він хвалив, laudд-v-i-t він похвалив, laudд-re-l він хвалив би. Синтетичний характер латинської мови виразно виявляється із зіставлення приведеної вище форми 3-го л. ед. ч. перфекта laudдvit (він похвалив) з відповідними тимчасовими формами в нових мовах: it а louй, he has praised, er hat gelobt.
Ознакою відмінків в латинській мові є відмінкові закінчення, приєднувані до основи імені, що схиляється: terra земля, terra-m землю, terrа-rum земель, tеrrа-s землі (вин. п. мн. числа).
Частини мови поділяються на змінні й незмінні.
Змінні частини мови Незмінні частини мови
1. Іменник - nomen substantоvum 1. Прислівник - adverbium
2. Прикметник - nomen adiectоvum 2. Прийменник - praepositio
3. Займенник - pronфmen 3. Сполучник - coniunctio
4. Числівник - nomen numerвle 4. Частка - particula
5. Дієслово - verbum 5. Вигук - interiectio
Схема частин мови

Іменник. Число і рід.

Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numerus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).
Три роди (Genera):
а) masculоnum (m) - чоловічий рід
б) feminоnum (f) - жіночий рід
в) neutrum (n) - середній рід.
Два числа (Numeri):
а) singulвris - однина
б) plurвlis - множина.
Відмінки

Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):
nominatоvus (Nom.) - називний відмінок (хто? що?)
genetоvus (Gen.) - родовий відмінок (кого? чого?)
datоvus (Dat.) - давальний відмінок (кому? чому?)
accusatоvus (Acc.) - знахідний відмінок (кого? що?)
ablatоvus (Abl.) - аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)
vocatоvus (Voc.) - кличний відмінок.
Типи відмінювань

П'ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п'ять відмін (declinatio):
Перша відміна - основа на
Друга відміна - основа на - -o /-e
Третя відміна - основа на приголосний звук або -i
Четверта відміна - основа на -u
П'ята відміна - основа на -з.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetоvus singulвris).
Закінчення genetоvus singulвris першої - п'ятої відмін:
Відміна
І
ІІ
ІІІ
ІV
V
Закінчення
-ae

-is
-ыs
-зi
Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:
Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.
Іменники та інші змінні частини мови запам'ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників - це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.
Наприклад:
terra, terrae, feminоnum - земля;
pop?lus, pop?li, masculоnum - народ;
acidum, acidi, neutrum - кислота;
homo, hom?nis, masculоnum - людина;
status, status, masculоnum - стан;

Перша відміна (Declinatio prima)

До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на , у Gen. sing. - на -ае. Історична основа .

Іменники:
terra, ae, f - земля stella, ae, f - зірка
silva, ae, f - ліс aqua, ae, f - вода
via, ae, f - дорога forma, ae, f - форма
gutta, ae, f - крапля cellula, ae, f - клітина
charta, ae, f - папір, карта esca, ae, f - їжа
farоna, ae, f - борошно natыra, ae, f - природа
pecunia, ae, f - гроші magistra, ae, f - вчителька

Відмінкові закінчення першої відміни:

Casus
Singulвris
Plurвlis
Nom.

-ae
Gen.
-ae
-вrum
Dat.
-ae
-is
Acc.
-am
-as
Abl.

-is
Voc.

-ae
Відмінювання словосполучень: aqua liquida (f) - прозора вода; terra magna (f) - велика земля:
Casus
Singulвris
Plurвlis
Nom.
aqu- a liquid-a
aqu- ae liquid-ae
Gen.
aqu- ae liquid-ae
aqu- вrum liquid-вrum
Dat.
aqu- ae liquid-ae
aqu- is liquid-is
Acc.
aqu- am liquid-am
aqu- as liquid-as
Abl.
aqu- в liqu?d- в
aqu- is liquid-is
Voc.
aqu- a liquid-a
aqu- ae liquid-ae
Casus
Singulвris
Plurвlis
Nom.
terr- a magn-a
terr- ae magn-ae
Gen.
terr- ae magn-ae
terr- вrum magn-вrum
Dat.
terr- ae magn-ae
terr- is magn -is
Acc.
terr- am magn-am
terr- as magn-as
Abl.
terr- в magn- в
terr- is magn -is
Voc.
terr- a magn-a
terr - ae magn-ae

Іменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних.

Іменникові основи.
Від основи іменника за допомогою формантів:
а) -ula, -cula, -ola, -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням:
lingua, ae, f - язик, мова - lingula, ae, f - язичок
forma, ae, f - вид, зовнішність - formula, ae, f - формула
pars, partis, f - частина - particula, ae, f - частинка
cutis, is, f - шкіра - cuticula, ae, f - шкірочка
arteria, ae, f - артерія - arteriola, ae, f - артерійка
filia, ae, f - донька - filiola, ae, f - донечка
capra, ae, f - коза - capella, ae, f - кізонька;
б) за допомогою форманта -оna утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officоna, ae, f - аптека, doctrоna - вчення, наука.
Прикметникові основи.
Від основи прикметника за допомогою формантів -ia, -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети:
concors, concordis - згідний - concordia, ae, f - згода
miser, era, erum - нещасний - miseria, ae, f - нещастя
iners, inertis - бездіяльний - inertia, ae, f - бездіяльність
potens, potentis - сильний - potentia, ae, f - сила
avвrus, a, um - жадібний - avaritia, ae, f - жадібність.
Дієслівні основи:
а) від основи інфекта із словотвірними формантами -(e)ntia, _(a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану:
consistere - гуснути, застигати - consistentia, ae, f - стан рухомості високов'язких рідин і напівтвердих речовин
differre - розрізняти - differentia, ae, f - різниця
intellegere - розуміти - intellegentia, ae, f - розуміння, здатність сприйняття
substвre - існувати - substantia, ae, f - суть, сутність;
б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів _(t)ыra, -(s)ыra утворюються іменники із значенням результату дії:
struo, struxi, structum, ere - будувати - structыra, ae, f - структура
metior, mensus sum, оri - виміряти - mensыra, ae, f - міра, вимір.
Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:
лат. natыra, cultыra, censыra, doctrоna, medicоna;
укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;
фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;
англ. nature, culture, doctrinе, medicine;
нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.

Друга відміна (Declinatio secunda)

До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er і один іменник на -ir (vir, i, m - чоловік, муж, воїн), а середній рід - на -um.

Відмінкові закінчення другої відміни:
Casus
Singulвris
Plurвlis
Nom.
-us, -er, -ir (m), -um (n)
-i (m), -a (n)
Gen.
-i (m,n)
-фrum (m, n)
Dat.
-o (m,n)
-is (m,n)
Acc.
-um (m,n)
-os (m), -a (n)
Abl.
-ф (m, n)
-is (m,n)
Voc.
-e (m), -er (m), -um (n)
-i (m), -a (n)
Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:
а) liber novus (m) - нова книжка;
б) debitum pecuniarium (n) - грошовий борг
Casus
Singulвris
Plurвlis
Nom.
liber nov-us
libr-i nov-i
Gen.
libr-i nov-i
libr-фrum nov-фrum
Dat.
libr-o nov-o
libr-is nov-is
Acc.
libr-um nov-um
libr-os nov-os
Abl.
libr-ф nov-ф
libr-is nov-is
Voc.
liber nov-e
libr-i nov-i
Casus
Singulвris
Plurвlis
Nom.
debit-um pecuniari-um
debit-a pecuniari-a
Gen.
debit-i pecuniari -i
debit-фrum pecuniari-фrum
Dat.
debit-o pecuniari-o
debit-is pecuniari-is
Acc.
debit-um pecuniari-um
debit-a pecuniari-a
Abl.
deb?t-ф pecuniari-ф
debit-is pecuniari-is
Voc.
debit-um pecuniari-um
debit-a pecuniari-a

Особливості іменників (прикметників) другої відміни

У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.
Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають _е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.
Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, _аі: Valerius - Valeri, Pompeius - Pompei, Gaius - Gai. Загальний іменник filius, ii, m - син у кличному відмінку має форму fili.
Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість _фrum.
Вони означають:
а) вагу і міру:
iugerum, i, n - юґер, ? 2519 мІ, Gen. plur. - iugerum
modius, i, m - модій, ? 8,754 літри, Gen. plur. - modium
nummus, i, m - монета, Gen.plur. - nummum
sestertius, ii, m - сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. - sestertium;
б) назви посад і визначення службового становища:
decemvir, i, m - децемвір, Gen.plur. - decemvоrum
faber, bri, m - майстер, Gen.plur. - fabrum.
Іменник deus, i, m - бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини - dei або di; у давальному й орудному відмінках множини - deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deфrum.
Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення _а.

Третя відміна (Declinatio tertia)

Третя відміна - найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatоvus singulвris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об'єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний . Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи - третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -i, що зазнали впливу приголосної відміни.

Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми - сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).

Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:
Nom. sing.
Gen. sing.
основа
rex
lux
civitas
palus
reg-is
luc-is
civitвt-is
palыd-is
reg- (rec + s > rex)
luc- (luc + s > lux)
civitвt- (civitвt + s > civ?tas)
palыd- (palыd + s > palus)
Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:
Nom. sing.
Gen. sing.
основа
consul
victor
flumen
flos
consul-is
victфr-is
flumin-is
flor-is
consul-
victфr-
flumin-
flor-
Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми - nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris. За формою gеnеtоvus singulвris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:
Nom. sing
Gen. sing
основа
homo
hominis
homin-
radix
radоcis
radоc-
regio
regiфnis
regiфn-
tempus
temporis
tempor-
У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris, але у gеnеtоvus singulвris звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, фnis, f - функція; latus, eris, n - сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtоvus і gеnеtоvus singulвris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f - долина; nubes, is, f - хмара.
Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:
Число
Singulвris
Plurвlis
Casus
рід
рід
m
f
n
m
f
n
Nom.
-s (-x) або нульове
-s (-x) або нульове
нульове
-es
-es
-a, -ia
Gen.
-is
-is
-is
-um
-ium
-um
-ium
-um
-ium
Dat.
-i
-i
-i
-ibus
-ibus
-ibus
Acc
-em
-em
=Nom.
-es
-es
-a, -ia
Abl.
-e, -i
-e, -i
-e, -i
-ibus
-ibus
-ibus
Voc.
=Nom.
=Nom
=Nom.
=Nom.
=Nom.
=Nom.
Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи - на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtоvus plurвlis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtоvus plurвlis - як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.
Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:
Група
Відмінки

Abl. sing
Gen. plur
Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід)
приголосна
-e
-um
-a
голосна
-i
-ium
-ia
мішана
-e
-ium
-a

Третя приголосна відміна (Classis consonans)

До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів, основа яких закінчується на один приголосний: auctor, фris, m - творець; aetas, вtis, f - вік; genus, eris, n - рід, вид.

Зразок відмінювання іменників приголосної відміни:
homo, inis, m - людина; lex, legis, f - закон; corpus, oris, n - тіло:


Casus
Singulвris
Plurвlis
Nom.
homo, lex, corpus

Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.