На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Лексико-семантична система одна з найскладнших мовних систем, що зумовлено багатовимрнстю її структури, неоднорднстю її одиниць, рзномантнстю вдображень. Парадигматичн, синтагматичн, епдигматичн вдношення лексико-семантичної системи.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 15.08.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


19
Реферат на тему
Лексико-семантична система мови
ПЛАН
1. Поняття лексико-семантичної системи
2. Парадигматичні відношення
3. Синтагматичні відношення
4. Епідигматичні відношення
5. Використана література
Лексико-семантична система -- одна з найскладні-ших мовних систем, що зумовлено багатовимірністю її структури, неоднорідністю її одиниць, різноманітніс-тю відображених у них відношень і відкритістю для постійного поповнення новими одиницями (словами та значеннями). Своєрідність її також в тому, що вона на відміну від інших мовних систем (фонологічної і гра-матичної) безпосередньо пов'язана з об'єктивною дійс-ністю, віддзеркаленням якої вона є. Усе це утруднює її вивчення.
1. Поняття лексико-семантичної системи

Якщо системність фонологічного рівня і грамати-ки в мовознавців післясоссюрівського періоду не викликала сумнівів, то щодо системності лексики їхні погляди не збігалися. Так, скажімо, французький мовознавець А. Мартіне стверджував, що лексика не-системна, а англійський мовознавець К.-Х. Ульман допускав, що в лексиці системними є тільки деякі пласти.
У вітчизняному мовознавстві про системність лек-сики було заявлено ще в минулому столітті. Українсь-кий мовознавець О. О. Потебня, який ґрунтовно опра-цював загальну теорію слова як у плані форми, так і в аспекті змісту (теорія внутрішньої форми слова, вчен-ня про ближче і дальше значення слова, його багато-значність та історичну змінність значень), закликав учених вивчати семантичні відношення між словами, закони і правила внутрішніх змін у групах семантич-но пов'язаних слів.
Істотний внесок у теорію системності лексики зро-бив російський мовознавець М. М. Покровський. На його думку, слова в своєму семантичному розвитку орієнтуються на своїх системно з ними пов'язаних партнерів (синоніми, антоніми тощо). Так, зокрема, рос. слово крепкий мало спочатку значення «міцний, силь-ний», а його антонім слабый відповідно протилежне значення -- «який не відзначається фізичною силою» (крепкий парень -- слабый парень). Коли з часом сло-во крепкий набуло значення «сильний за концентра-цією, насичений» (крепкий чай), то, орієнтуючись на нього, в цьому ж напрямку розвиває своє значення сла-бый (слабый чай).
Таких прикладів, де розвиток значень слів зумов-люється не логікою речей, а лише системними зв'язка-ми навіть усупереч логіці, є чимало в будь-якій мові. Як уже згадувалося, в українській мові слово південь спершу мало значення «полудень, 12-та година дня», а його антонім північ відповідно «12-та година ночі» (ли-ше такі значення мають у російській літературній мові полдень і полночь). Коли ж слово південь набуло зна-чення «південна частина світу» (для цього були реаль-ні причини, бо опівдні сонце перебуває в південній час-тині неба), слово північ стало позначати протилежну півдневі сторону світу, хоч для цього об'єктивних по-замовних причин не було: опівночі на північній части-ні неба немає ні сонця, ні місяця. Рос. батюшка і ма-тушка спочатку функціонували як пестлива форма на-зивання батька і матері. Згодом батюшкой стали ще називати попа. Це вмотивовано тим, що піп є пасто-ром, батьком для своєї пастви. Матушкой стали нази-вати дружину попа, хоч до пастви вона не має прямого стосунку. Уже за життя сучасного покоління виникло словосполучення злоякісна пухлина, яким позначають дуже шкідливу, загрозливу для життя ракову пухли-ну. Усі інші (не ракові) пухлини стали називати добро-якісними, хоч у них жодних добрих якостей немає.
Наведені тут та інші подібні факти свідчать про те, що лексика -- це не механічне нагромадження слів, а система. На системність лексики вказують такі факти:
1) вивідність одних одиниць із інших одиниць тієї самої мови, тобто можливість тлумачення будь-якого слова мови іншими словами тієї ж мови: мовознавст-
во -- наука про мову; учитися -- засвоювати які-не-будь знання, вивчати що-небудь;
можливість описати семантику слів за допомо-гою обмеженого числа елементів -- семантично най-більш важливих слів, так званих елементарних слів (компонентний, семний аналіз): йти -- переміщува-тися, земля (ноги), в одному напрямку; ходити -- переміщуватися, земля (ноги), в різних напрямках; бігти -- переміщуватися, земля (ноги), в одному на-прямку, швидко; летіти -- переміщуватися, повітря (крила), в одному напрямку; плавати -- переміщу-ватися (вода), в різних напрямках; марширувати -- переміщуватися, земля (ноги), ритмічно тощо (де-тальніше про це див. у розділі «Методи дослідження мови»);
системність і впорядкованість об'єктивного сві-ту, що відображений у лексиці. Мав рацію французь-кий письменник Анатоль Франс, коли говорив, що «словник -- це всесвіт, розташований в алфавітному порядку».
На утвердження думки про системність лексики ве-ликий вплив мали дослідження німецьких лінгвістів Г. Остгофа, К. Мейєра, Г. Шпербера, Й. Тріра, Г. Іпсе-на, В. Порціга. Так, зокрема, Г. Остгоф говорив про існування в мові системи значень. К. Мейєр, аналізую-чи прусську військову термінологію, дійшов висновку, що кожен термін отримує свою вартість із власної по-зиції в загальній номенклатурі. Г. Шпербер прийшов до думки про існування полів значень. Й. Трір вису-нув ідею про поняттєві поля, Г. Іпсен -- про лексико-граматичні поля (етимологічно різні слова, входячи в одну смислову систему, набувають спільних граматич-них ознак), а В. Порціг -- про лексико-синтаксичні поля (йти -- ноги, бачити -- очі, чути -- вуха, цілувати -- губи тощо). Далі Е. Оксар і О, Духачек уводять поняття лексико-семантичне поле, В. В. Виноградов -- лекси-ко-семантична система, а 0. І. Смирницький -- лекси-ко-семантичний варіант. Помітний внесок у розробку лексико-семантичної теорії зробили українські мово-знавці В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін.
Як будь-яка система, лексико-семантична систе-ма базується на відношеннях, найголовнішими серед яких є парадигматичні, синтагматичні та епідигма-тичні.
2. Парадигматичні відношення

Значення слова, його цінність (значеннєвість) зале-жить тією чи іншою мірою від значень інших семан-тично пов'язаних із ним слів, від місця слова в лекси-ко-семантичній парадигмі, тобто від його парадигма-тичних відношень.
Парадигматичні відношення в лексико-семантичній системі --
відношення між словами і групами слів на основі спільності або протилежності їх значень.
Слова, як і фонеми, морфеми, конструкції, знахо-дяться між собою в різних опозиціях і об'єднуються в різноманітні парадигми.
Найбільшим парадигматичним об'єднанням є лек-сико-семантичне поле. Лексико-семантичне поле -- це сукупність лексичних одиниць, які об'єднані спіль-ністю змісту (іноді й спільністю формальних показ-ників) і відображають поняттєву, предметну або функ-ціональну подібність позначуваних явищ. Це слова, пов'язані з одним і тим самим фрагментом дійсності. Так, скажімо, в лексико-семантичній системі будь-якої мови можна виділити поле руху (переміщення), поле часу (темпоральне), поле погоди (метеорологічне), поле розумової діяльності (мислення), поле почуттів тощо. Лексико-семантичні поля є відносно автономними, бо пов'язані між собою, що засвідчується багатозначними словами, які різними своїми значеннями входять до різних полів. Так, можна стверджувати про зв'язок лексико-семантичних полів руху, мислення і говорін-ня; часу і погоди тощо. Дієслова руху використовують для називання мисленнєвих процесів (схопити думку, дійти висновку, наблизитися до розв'язання проблеми та ін.) і процесу говоріння (повернувся язик, смикнуло за язик, рос. вертится на языке, болг. да се обърна «звернутися» тощо). Темпоральні лексеми майже в усіх мовах світу використовують для номінації погод-них (метеорологічних) понять. Так, укр. і рос. погода є похідним від год, болг. време має значення «час» і «по-года», укр. година означає «час», «60 хвилин» і «гарна сонячна погода», чеськ. pocasi «погода» є похідним від cas «час», словацьк. chvila «дуже короткий час» і «гар-на сонячна погода», рос. діал. время і укр. гуцульське верем'є «час» і «погода». Час і погоду позначають також ісп. Петро, італ. tempo, алб. kohe, угор. ido. Графічно зга-дані тут поля можна зобразити так:
Отже, лексико-семантичні поля характеризуються зв'язком слів або їх окремих значень, системним харак-тером цих зв'язків, що забезпечує безперервність смис-лового простору. Кожне поле -- це своєрідна мозаїка слів, де кожне окреме слово має певне місце в лексико-семантичному просторі. Ця мозаїка не збігається в різ-них мовах, бо кожна мова по-своєму членує об'єктив-ний світ. Національна специфіка лексико-семантичних полів виявляється в кількості наявних у полі слів і в характері опозиції між компонентами поля. Цю думку яскраво ілюструє спостереження Л. Єльмслева щодо позначення в деяких мовах дітей одних батьків:
Хоч позначувані тут явища (стать дитини і послі-довність народження) є універсальними, але в різних мовах вони неоднаково розподілені між словами. У ма-лайській мові їх не розмежовують, у російській мові слова диференціюють стать дитини, а в угорській -- і стать, і послідовність народження дитини. Пор. ще: рос. любить, укр. любити і кохати, болг. любя і оби-чам, нім. lieben і haben gem, англ. like, love. He збіга-ються в українській і російській мовах назви кольорів (у німецькій мові немає назви для голубого кольору), назви спорідненості і свояцтва в українській, болгарсь-кій, німецькій і англійській мовах тощо. Отже, семан-тичний простір по-різному членується в мовах, кіль-кість клітин у межах лексико-семантичного поля не збігається, а тому й не збігаються значення слів-відпо-відників.
Лексико-семантичне поле має своє ядро і перифе-рію. У ядрі містяться найважливіші слова, вони пов'язані між собою сильними семантичними відношення-ми й утворюють синонімічні, антонімічні і родо-видові групи. На периферії містяться функціонально менш важливі слова, які, як правило, належать і до іншого лексико-семантичного поля.
У межах лексико-семантичного поля виділяють лек-сико-семантичні групи. Так, скажімо, в темпоральному лексико-семантичному полі виокремлюють: 1) назви не-точних часових відрізків (час, пора, період, епоха, ера то-що); 2) назви точних часових відрізків (секунда, хвили-на, година, доба, тиждень, місяць, рік, століття тощо); 3) назви пір року (весна, літо, осінь, зима); 4) назви частин доби (ранок, південь, вечір, ніч); 5) назви місяців (січень, лютий і т.д.); 6) назви днів тижня (понеділок, вівторок і т.д.).
У середині лексико-семантичних груп виділяють ще тісніше пов'язані семантичні об'єднання (їх назива-ють лексико-семантичними категоріями) -- синоні-ми, антоніми, конверсиви, гіпоніми.
Синоніми -- слова однієї й тієї ж частини мови, значення яких повністю чи частково збігаються. Сино-німія відображає в мові властивості об'єктивного сві-ту, через що є лінгвістичною універсалією.
У мовознавстві існує декілька підходів до вивчення синонімії. Одні дослідники акцентують на тотожності або подібності значень, інші -- на їх повній чи частко-вій взаємозамінності в тексті, треті -- на їх оцінно-стилістичній характеристиці.
За ступенем синонімічності (тотожності, близькості значень і здатності взаємозаміщуватися і нейтралізу-ватися в тексті) синоніми поділяються на абсолютні, або повні (мовознавство -- лінгвістика, коцюба -- ко-черга, рос. префикс -- приставка, фр. прикметники пиі-- аисип «ніякий»), і часткові (вивіз -- експорт, друг -- товариш, рос. линия -- черта, англ. big -- large, фр. revue -- parade, нім. schwer -- kompliziert). Відповідно до виконуваних функцій синоніми поді-ляються на ідеографічні, або семантичні (гарний -- чудовий -- чарівний, рос. прохладный -- холодный -- студеный -- ледяной,англ. mistake -- error -- slip -- lapse, фр. petit -- minime), стилістичні (говорити -- глаголати -- патякати, рос. глаза -- очи -- бель-ма, нім. Gesicht -- Antlitz, фр. visage -- museau) і змішані, або семантико-стилістичні (йти -- плес-тися (розм.) «йти повільно, стомлено»). Ступінь синонімічності слів тим вищий, чим більше в них спільних позицій, у яких можуть нейтралізуватися їх семантичні відмінності.
Серед слів з протилежним значенням -- антоні-мів -- також можна виділити декілька груп, що різ-няться між собою характером протиставлення: 1) анто-німи, які виражають контрарну протилежність, тоб-то такі, які перебувають в градуальній опозиції, через що між ними можна вставити слово, яке позначає щось середнє {молодий -- старий, високий -- низький; між ними можна вставити середнього віку, середньої висоти); 2) антоніми, які виражають доповнювальні, комплементарні відношення. Тут заперечення одного члена дає значення іншого (живий -- мертвий, істин-ний -- хибний); 3) антоніми, які виражають контра-дикторну протилежність; один із членів, що вжива-ється з заперечним префіксом не-, не має точної се-мантичної визначеності (молодий -- немолодий); 4) антоніми з векторною протилежністю (входити -- виходити, приїжджати -- виїжджати, одягатися -- роздягатися, вмикати -- вимикати). Як правило, в працях, присвячених антонімії, говорять про антоні-мічні пари, однак нерідко трапляються антонімічні тріади (минуле -- сучасне -- майбутнє).
Близьким до антонімії є явище конверсії. Лексичні конверсией -- це пари слів, які виражають зворотні відношення. Відображаючи одну й ту ж дію чи відно-шення, конверсиви вживаються в співвідносних конст-рукціях відповідно з прямою і зворотною рольовою структурою: те, що в першому слові розглядається з погляду А, у другому -- з погляду В, тобто суб'єкт і об'єкт міняються в реченні ролями. Наприклад: Пет-ро продає книжки Андрієві -- Андрій купує книжки в Петра; Брат старший від сестри -- Сестра молодша від брата. Див. ще такі конверсиви, як давати -- бра-ти, вручати -- приймати, передувати -- йти за ним, здавати (квартиру) -- наймати, попередник -- по-слідовник тощо.
На відміну від синонімів і антонімів один із кон-версивів уживається в тексті, а інший лише зберігаєть-ся в пам'яті. Навмисне зіштовхування обох конверси-вів у тексті використовується у випадку потреби під-креслити чи виділити якусь думку: Чесний програш достойніший від нечесного виграшу.
Якщо до антонімії близьким явищем є конверсія, то до синонімії -- гіпонімія (її ще називають квазісиноні-мією), що охоплює родо-видові відношення в лексико-семантичній системі. Гіпонімія як родо-видове відно-шення -- це сукупність семантично однорідних оди-ниць, які належать до одного класу. Так, наприклад, видові поняття яблуко, груша, апельсин, банан, ківі тощо (гіпоніми) об'єднуються одним родовим поняттям (гіпе-ронімом) фрукти. Гіпонімія характеризується прива-тивною опозицією: видові назви завжди є семантично багатші від родових. Саме тому на відміну від синонімії, яка допускає взаємозаміну, гіпонімія характеризується односторонньою заміною гіпоніма на гіперонім, але не навпаки: У лісі з'явились підберезники --> У лісі з'яви-лись гриби; Артистці вручили троянди --> Артистці вручили квіти.
Гіпонімія -- це найбільш фундаментальні парадиг-матичні смислові відношення, за допомогою яких структурується словниковий склад мови. На основі гі-понімії лексичні одиниці об'єднуються в тематичні й лексико-семантичні групи і поля. Саме тому, що панів-ними в лексико-семантичній системі є родо-видові від-ношення, превалюючим типом опозицій тут є інклю-зивні, тобто відношення слабкого (немаркованого) і сильного (ознакового, маркованого) члена. Це надає лексико-семантичній системі домінантно-підпорядко-ваної впорядкованості (послідовне включення слів нижчого рівня абстракції до вищого), що не характер-но для граматичних абстракцій.
Розподіл слів за парадигматичними об'єднаннями -- яскраве свідчення системної організації лексики. Під-твердженням цього є досвід укладання ідеографічних словників, серед яких одним з найдавніших (вийшов у 1852 р.) і найвідоміших є тезаурус Штера-Марка Роже (Роджета) -- «Roget's Thesaurus of English Words and Phrases», де вся лексика поділена на 6 класів, 24 під-класи, 1000 тем, а в межах кожної теми виділені лек-сико-семантичні групи і лексико-семантичні категорії.
Очевидно, до парадигматичних слід віднести і відно-шення між значеннями полісемантичного слова, в іншій термінології, внутріпіньослівні відношення, хоч у дея-ких лінгвістичних працях їх виділяють як окремі від-ношення на одному рівні з парадигматичними і синтаг-матичними (див.: [Общее языкознание: Внутренняя структур и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.