Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Соматична лексика, її роль у пзнанн картини свту. Лексико-семантичн групи розряди соматизмв. Лексико-семантична група соматизмв у фразеологї. У робот пд соматизмами розумються мовн засоби позначення явищ, що вдносяться до сфери тлесност.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 17.01.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Реферат на тему:

«ЛЕКСИКО-ТЕМАТИЧНА ГРУПА СОМАТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ»
ПЛАН
1. Загальній огляд соматичної лексики та її роль у пізнанні картини світу.
2. Лексико-семантичні групи та розряди соматизмів.
3. Місце лексико-семантичної групи соматизмів у фразеології.
1. Загальній огляд соматичної лексики та її роль у пізнанні картини світу.

Соматична лексика - одна з найбільш стародавніх універсальних лексичних груп і один з самих актуальних об'єктів дослідження в порівняно-історичних, структурно-порівняльних і лінгвокультурологічних працях вітчизняних і закордонних лінгвістів, що виділяють цей пласт лексики зазвичай першим в лексико-тематичній системі будь-якої мови [Ю.Ю. Аваліані, Д.А.Базарова, А.Ф.Богданова, Р.М.Вайнтрауб, Ф.О.Вакк, В.Г.Гак, Ю.А.Долгополов, А.В.Дибо, В.А.Плунгян, В.Н.Суєтенко, Е.М.Сендровец, Ю.С.Степанов, А.В.Кунін, Н.М.Шанський та ін.].
Причиною постійної уваги до соматизмів є той факт, що процес усвідомлення себе серед навколишньої дійсності і визначення себе як особи людина почала з відчуттів, що виникають безпосередньо через органи чуття і частини власного тіла. Людське тіло виявилося одним з найдоступніших для спостереження і вивчення об'єктом, і слова, що позначають частини тіла людини, так само древні, як і сама людська свідомість.
За допомогою цих «інструментів» пізнання чоловік почав орієнтуватися в просторі і в часі, виражаючи своє відношення до світу. Еталоном просторової орієнтації людини є анатомічна орієнтація його тіла: передня частина - та, де розташовані його органи чуття, органи зору, задня сторона - сторона спини, що відображає структурний асиметризм людського.
Вперше в лінгвістичний ужиток термін «соматичний» був введений у фіно-угроведенні Ф. Вакком, який, розглядаючи фразеологізми естонської мови з назвами частин людського тіла, назвав їх соматичними. Він зробив висновок про те, що вони є з якнайдавніших пластів фразеології і складають найбільш споживану частину фразеологізмів естонської мови.
Терміни «соматизм», «соматичний» має різні тлумачення. Згідно широкому тлумаченню, соматизми, соматичний [від грецького soma (somatos) - тіло], - це засоби позначення явищ, що відносяться до сфери тілесності. У вужчому сенсі, соматизм - це будь-яка значуща ознака, положення або рух особи і всього тіла людини (Е.М. Верещагін, В.Г. Костомаров), тобто термін, що охоплює всі форми однієї з невербальних мов - соматичної мови, що включає жести, міміку, пози, вирази осіб і різноманітні симптоми душевних рухів і станів.
Термін «соматичний» використовується в біології і медицині в значенні «пов'язаний з тілом людини, тілесний» і протиставляється поняттю «психічний». У мовознавстві він починає активно застосовуватися з другої половини 20-го століття в дослідженнях, що відображають в своїй семантиці все те, що відноситься до сфери тілесності.
Автори робіт по культурології і соціолінгвістиці (М. М. Бахтін, І. З. Кон, М. Фуко і ін.) відзначають ті історичні зміни, які відбувалися в свідомості людей і в суспільстві по відношенню до ціннісної сторони сфери тілесності: від відкритого визнання культу краси людського тіла в античну епоху, через табуювання тілесності в період раннього середньовіччя, вироблення нового суперечливого канону тілесності в епоху Відродження, посилювання тілесної дисципліни в період зародження капіталізму, що досяг піку у вікторианську епоху, до реабілітації людського тіла і зняття існуючих заборон на прояви тілесності в сучасній культурі. Дискурсивні практики, що знайшли віддзеркалення в створених в різні історичні епохи текстах, красномовно свідчать про еволюцію поглядів на тілесність.
У даній роботі під соматизмами розуміються мовні засоби позначення явищ, що відносяться до сфери тілесності.
Назви частин тіла - якнайдавніший пласт лексики, що безпосередньо пов'язаний з функціонально-плотськими сторонами людського буття і відображає культурно-антропологічні особливості індивідів, що належать до тих або інших мовних співтовариств. Така лексика називається соматичною, тобто позначає частини тіла людини і прояву його організму, і є однією з цікавих лексико-семантичних груп. Ця група відноситься до основного словарного фонду, який складався протягом багатьох тисячоліть і який відображає не тільки знання носіїв мови про навколишній світ, але і їх уявлення про себе і про свій організм.
Група соматизмів, як один із самих архаїчних і стійких до змін компонентів лексичної системи, завжди використовувалася і використовується при вирішенні багатьох важливих проблем історії мови, зокрема для встановлення спорідненості мов.
Ця лексико-семантична група найнаочніше демонструє процес утворення вторинних значень, семантичний зміст яких зв'язаний з людською діяльністю.
Тема людського чинника в мові останнім часом набуває великої актуальності, що свідчить про важливе методологічне зрушення, що намітилося в сучасному мовознавстві. Антропоцентрична парадигма, що припускає звернення до аналізу семантичних і понятійних категорій егоцентричної спрямованості, набуває, таким чином, домінуючого значення в сучасних лінгвістичних дослідженнях. Лексико-семантичне поле «частини тіла» відноситься до такої категорії егоцентричної спрямованості і включає безліч концептів, що синтезуються за допомогою ментально-когнітивних операцій носіїв мови.
2. Лексико-семантичні групи та розряди соматизмів.

В дисертаційному дослідженні А.М.Кочеваткіна, яке присвячене лінгво-географічному аналізу соматичної лексики у діалектах ерзянської мови вся соматична лексика залежно від характеру об'єкту номінації вся соматична лексика розподілена по наступних групах та розрядах.
I. Сомонімічна лексика. Сомонімія є найкрупнішим розділом соматичної лексики багатьох мов. Вона служить для позначення частин і областей людського тіла. Вся сукупність сомонімічної лексики залежно від приналежності до відповідної сфери об'єктів, що позначаються, розподіляється таким чином:
1. Назви, що є загальносистемними позначеннями: лексеми, що позначають тіло людини.
2. Назви голови і її частин.
3. Назви шиї і тулуба людини.
4. Назви верхніх кінцівок.
5. Назви нижніх кінцівок.
II. Остеонімічна лексика. Остеонімічна лексика служить для номінації кісток людського тіла і їх з'єднань. Залежно від приналежності до відповідної сфери об'єктів, що позначаються, її можна розподілити таким чином:
1. Назви кісткової системи людського організму в цілому.
2. Назви кісток голови.
3. Назви кісток тулуба.
4. Назви кісток верхніх кінцівок.
5. Назви кісток нижніх кінцівок.
III. Спланхнонімічеськая лексика. Спланхнонімічна лексика служить для найменування внутрішніх органів людського організму. Вся сукупність спланхнонімічної лексики залежно від приналежності до відповідної сфери об'єктів, що позначаються, розподіляється так:
1. Назви внутрішніх органів в цілому.
2. Назви травних органів.
3. Назви дихальних органів.
4. Назви сечостатевих органів.
IV. Ангионімічна лексика. Ангионімічна лексика служить для найменування кровоносної системи людського організму. Дана лексико-тематична група складає саму нечисленну частину в системі соматичної лексики багатьох мов.
V. Сенсонімічна лексика. Сенсонімічна лексика служить для позначення органів чуття людського організму. Разом з ангионімічною сенсонімічна лексика складає одну з нечисленних груп в системі мов і залежно від приналежності до відповідної денотативної сфери об'єктів, що позначаються, розподіляється таким чином:
1. Назви органів зору.
2. Назви органів слуху.
3. Назви органів нюху і органів смаку.
4. Назви органів дотику.
VI. Лексика, що позначає хвороби, недуги і прояви людського організму.
1. Назви хвороб і недуг людини.
2. Назви проявів людського організму.
Таким чином, соматична лексика є цілісною системою, яка має постійну кількість об'єктів номінацій і призначений для їх позначення конкретний склад лексичних одиниць. Якщо перший показник не залежить від своєї мовної приналежності і може повністю співпадати в різних мовах, то другою знаходиться в прямій залежності від індивідуальних особливостей конкретної мови і розрізняється як в кількісному, так і в якісному відношенні.
По семантичних ознаках виділяються десять лексико-семантичних груп соматизмів: характер, фізичний стан, відчуття-стан, відчуття-відношення, якісна характеристика людини, розумова діяльність, портрет, дії і вчинки людини, соціальне положення, ступінь віддаленості від об'єкту. Виділені лексико-семантичні групи дозволяють диференціювати як загальні риси, властиві всьому мовному колективу, так і специфічні особливості фразеологізмів-соматизмів в різних мовах.
Ю. Д. Апресян и В. Ю. Апресян виділяють сім систем, функціонування яких відбувається за участю якого-небудь органу або органів:
1) сприйняття (органи тіла «сприймати»);
2) фізіологія (тіло в цілому, «відчувати»);
3) моторика (частини тіла, «робити»);
4) бажання (воля, «хотіти»);
5) інтелект (розум, «думати про»);
6) емоції (душа, «відчувати»);
7) мова (мова, «говорити»).
Автори відзначають специфіку взаємодії вказаних систем, яка виявляється в тому, що: а) вони утворюють послідовність систем, що ускладнюється (від сприйняття до мови); б) найскладнішою системою є емоції, оскільки будь-яке душевне переживання активує всі інші системи людини; у) один і той же орган може обслуговувати ряд систем.
Н.В.Лугова у праці «Національно-культурні особливості одиниць фразеологізмів сфери психоемоційного стану» включає групу соматизмів до складу лексико-семантичної групи тієї, що описує людину. Разом з соматизмами в цю групу вона відносить наступні - нервова і серцево-судинна система людини; речовини людського організму; рослинність на тілі людини; розумово-психічне і духовне життя людини; антропоніми.
На думку деяких вчених соматизми відносяться до концепту Я-фізичне, яке складається із наступних компонентів: 1. Організм людини. 2. Фізичне сприйняття. 3. Здоров'я. Самопочуття. 4. Фізичні можливості і стани людини: 4.1. Фізичні можливості; 4.2. Стани. 5. Зовнішній вигляд людини. 6. Фази людського життя. 7. Потреби, звички. 8. Рухи, положення тіла.
Ядро соматичної лексики включає три розряди назв:
1. загальні позначення тіла/частей людського тіла і назви, пов'язані із специфікою чоловічого і жіночого тіла;
2. позначення внутрішніх органів, які забезпечують життєздатність і життєдіяльність людського організму;
3. позначення матерії (субстанції) тіла людини і його органів.
У широко відомій класифікації понять, розробленою Р. Халлігом и В. фон Вартбургом, лексика представлена в рамках трьох сфер: 1.Всесвіт. 2. Людина. 3. Всесвіт і Людина [2]. Соматизми в строгому сенсі слова локалізуються у сфері «Людина» під рубрикою «Людина як жива істота» і входять в 10 тематичних груп (організм, вік, здоров'я, гігієна, фази життя і ін.).
В багатьох класифікаціях соматизмів і розподілах їх на групи та розряди важливу роль відіграє класифікація органів людського тіла, в залежності від якої класифікуються і лексеми що їх означають. Але органи людського тіла можна по-різному класифікувати і виділяти їх в групи по різних ознаках: наприклад, є органи, що прий и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.