На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Паремологя як наука, що вивчає, дослджує та пояснює паремї: прислвя як обєкт фразеологї та його розмежування з приказкою. Функцонально-семантичний аспект: синтаксичн особливост паремй та їх мовна побудова. Тематичн групи прислвїв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 23.05.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


29
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ГУМАНІТАРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
Міжкультурна специфіка паремій
КУРСОВА РОБОТА
Спеціальність 6.030507
Допущено до захисту « » ________ 2007 р.
Зав. каф. “Германська філологія”, к. ф. н., доц. ________ Кобякова І.К.
Науковий керівник:
к. ф. н., доц.
Чернюк Н.І.
Виконала:
студентка гр. ПР-43
Косенко О.Ю.
СУМИ 2007
План

    Вступ
    1. Глава І. Пареміологія як наука, що вивчає, досліджує та пояснює паремії
      1.1 Джерела англійських прислів'їв та приказок
      1.2 Прислів'я як об'єкт фразеології
      1.3 Розмежування прислів'я та приказки
    2. Глава II. Прислів'я та приказки у функціонально-семантичному аспекті
      2.1 Міжмовні відповідники прислів'їв та приказок
      2.2 Синтаксичні особливості паремій
      2.3 Особливості мовної будови паремій
      2.4 Мовленнєві акти та паремії
      2.5 Тематичні групи прислів'їв
    Висновок
    Список використаних джерел
Вступ
У центрі уваги сучасної лінгвістики знаходяться проблеми, пов'язані з відображенням національної культури та історії у мовах. Роль мови в накопиченні культурних здобутків є очевидною і значною. При цьому вона, як одна з основних ознак нації, виражає культуру народу, який говорить цією мовою, тобто створює національну культуру.
За допомогою мовних засобів формуються концепти часу, простору, різноманітних об'єктів та явищ, моделюються способи організації всесвіту. Мова віддзеркалює як матеріальні сторони життя народу - географічне положення, клімат, побут, так і духовні сторони носіїв мови - мораль, систему цінностей, менталітет, національний характер. Такі філософи та лінгвісти, як В. фон Гумбольдт, І. Кант, Г. Гегель, Л. Вейсбергер, Е. Сепір, А.А. Потебня, А. Вежбіцька неодноразово помічали це явище у мові. Більш докладно цими питаннями займалася сучасний лінгвіст Корінь О. В., чиїм науковим керівником була доктор філологічних наук, професор Швачко С. О., завідувач кафедри перекладу Сумського Державного Університету.
Мова відображає дійсність і створює картину світу, специфічну й унікальну для кожного народу, етнічної групи, мовного колективу, що використовує її як засіб спілкування. Мова - скарбничка культури, що зберігає культурні цінності - у лексиці, у граматиці, в ідіоматиці, у прислів'ях, приказках, у фольклорі, у художній і науковій літературі, у формах письмового й усного мовлення.
При вивченні іноземної мови відбувається поринання в культуру народу. Важливим історико-лексичним пластом кожної мови являється фольклор, в тому числі прислів'я та приказки. Розділ фольклористики, що займається мовним і структурним аналізом прислів'їв та приказок, називається пареміологія.
Об'єктом даної роботи виступають англійські, німецькі та українські прислів'я та приказки.
Предметом є міжкультурні особливості паремій.
Матеріалом дослідження являється інформація, взята з спеціальних лінгвокультурологічних, довідкових, лексикографічних джерел, а також сучасних двомовних фразеологічних, тлумачних словників.
Актуальність полягає в тому, що аналіз паремійних одиниць в лінгвістичних працях англійського, німецького, українського народів дозволяє виявити загальнолюдські особливості, виділити спільні та відмінні риси, притаманні їм. Курсова робота є актуальною, бо сприяє визначенню специфіки паремій кожної з ілюстрованих національних культур, чому приділялось недостатньо уваги в лінгвістиці.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Курсова робота виконана в рамках науково-дослідницької теми з дослідження подібності та розбіжності культурних аспектів на лексичному рівні.
Мета курсової роботи полягає у пошуку міжмовних еквівалентів англійської, німецької та української мов у різних тематичних групах паремій, спираючись на форму та зміст прислів'їв та приказок. Також розглядається специфіка безеквівалентних (індивідуальних) паремій.
Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
- виявити семантичні особливості організації прислів'їв;
- порівняти моделі прислів'їв;
- знайти основні функції паремійних одиниць;
- від слідкувати специфіку прагматичної функції;
- знайти семантичні паралелі та синонімію між паремійними шарами англійської, німецької та української мов;
- виявити способи передачі без еквівалентних прислів'їв та приказок.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше використовується порівняльний аналіз паремій, побудований на співставленні окремих тематичних груп, що як наслідок ілюструє специфіку культури і уявлень про мораль, систему цінностей, менталітет даних народів.
Новизна отриманих результатів ілюструється результатами роботи:
- визначено структурно-семантичну організацію прислів'їв та приказок в англійській, німецькій та українській мовах;
- досліджені модифікації прислів'їв;
- подано досвід вивчення парадигматико-синтагматичних особливостей паремій, що розглядаються.
Теоретичне значення випливає з аналізу комунікативних особливостей та історично визначених лексичних пріоритетів представників трьох народів світу, що дає більш глибокі знання про специфіку моделювання мовних одиниць. Досліджено та класифіковано за смисловими домінантами фразеосемантичні групи паремійних одиниць, що дозволяє наочно уявити семіотичну організацію та синтагматичні зв'язки у генетичному та функціонально-семантичному плані.
Практичне значення роботи полягає в можливості її використання при викладанні курсів лексикології, практики викладання англійської та німецької мов, теорії мовленнєвих актів.
Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.
Глава І. Пареміологія як наука, що вивчає, досліджує та пояснює
паремії
Неможливо зрозуміти теперішнє та побачити минуле будь-якого народу, коли його історія невідома. А історія кожної мови унікальна та дуже цікава.
Зв'язок історії та культури народу з мовою особливо яскраво проявляється на фразеологічному рівні. Тож одним із джерел вивчення як мов, так і характеру та світогляду народу являються паремії. Паремія (грец. рareimia - прислів'я або лат. proverbium - приказка, прислів'я) - це видове позначення фольклорних малих жанрів афористичного спрямування [25, 2]. Саме паремії містять уявлення про норми співіснування і взаємодії людей та представляють їх цінності.
Сучасні лінгвісти Мар'яна Лановик та Зоряна Лановик вирізняють понад десять різновидів паремій. Першим видом є вітання. Це - сталі вислови-кліше, які говорять при зустрічі знайомої людини. Окрему групу становлять святкові вітання, тобто усталені фрази, якими вітають один одного лише у певні свята. Побажаннями називаються словесні мініатюри зичення добра, щастя, матеріального статку, а тостами - застільні побажання, висловлені господарям дому або гостям. Побажання-подяки, прощання, формули-побажання до певних нагод (з нагоди народження дитини; застосовані у похоронному обряді) також є пареміями. Прокльони (своєрідні форми вираження почуття незадоволення, обурення, досади, гніву з висловленням побажання зла чи загибелі іншій людині), присяги (словесні формули, якими людина підтверджує правоту своїх слів із зазначенням, що у разі обману чи невиконання обіцяного, лихо чи нещастя повинно впасти на неї), приказки-застереження (формули, якими один співрозмовник спиняє іншого або й самого себе, щоб не сказати зайвого) також причисляють до паремійних одиниць. Ще М. Лановик та З. Лановик виділяють прикмети (сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір року пов'язуються з кліматичними чи погодними змінами, які впливають на наслідки хліборобської праці), народний календар (перелік прикмет на кожен день року і пов'язана з ним народна мудрість), народні порівняння (стійкі словесні формули, в яких одні предмети, явища або дії зіставляються з іншими предметами, явищами або діями на основі спільності, подібності, спорідненості). Афоризми - це короткі влучні оригінальні вислови, в яких узагальнена, глибока думка висловлена у стислій лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній, тому їх також зачисляють до паремій. Щодо гумористичних різновидів, то сюди належать каламбури та стягнені анекдоти. Каламбури, сталі фрази, побудовані на зіставленні чи поєднанні непоєднуваних, несумісних понять та явищ, що набуває форми нісенітниці, вживаються здебільшого в сатиричному, іронічному контексті. Стягнені анекдоти, чи діалогічні каламбури, в лаконічній формі в кількох репліках передають комічну ситуацію. Як й інші каламбури, вони побудовані на мовних парадоксах чи використанні прийому невідповідності. До жанрів дитячої пареміографії належать казкові зачини і кінцівки, дитячі примовки, скоромовки, дражнилки [27, 1].
В даній роботі ми аналізуємо паремії на прикладі прислів'їв та приказок. При вивченні будь-якої іноземної мови відбувається зіткнення з історією та культурою народу, які, крім інших чинників, виражаються через прислів'я та приказки. Велика їх кількість позначає специфічні національні риси, а своїм корінням вони сягають в давнішню історію народу, його побут, звичаї, традиції. Прислів'я та приказки - це безмежне мовне багатство народу, що створювалось впродовж віків. В них міститься багатовіковий досвід суспільного розуму.
Видатний російський письменник М. Горький називав прислів'я та приказки «мисленням афоризмами» [4, 72] і вважав, що вони зразково формують весь життєвий, соціально-історичний досвід народу.
1.1 Джерела англійських прислів'їв та приказок
Прислів'я та приказки в переважній більшості створюються самим народом і відбивають найрізноманітніші сторони людського життя. Виникнення прислів'їв, за думкою дослідників, бере початок з часів первіснообщинного ладу. Воно пов'язане з трудовою діяльністю людей. Прислів'я та приказки мали утилітарно-практичне значення, носили повчальний характер. В майбутньому тематика прислів'їв значно розширилась. Проте, їх повчальний зміст зберігся та незабаром став однією з їх відмінних жанрових ознак [2, 87].
Лінгвісти стверджують, що поряд з фольклорними прислів'ями та приказками широко вживаються образні вирази, створені письменниками та окремими громадськими діячами. Згодом вони стають так званими «крилатими виразами» й починають уживатися як звичайні прислів'я та приказки. Встановити авторство окремих паремій можливо. Наприклад, в англійській мові багато прислів'їв та приказок було популяризовано або створено В. Шекспіром, Дж. Байроном, Дж. Мільтоном та іншими відомими письменниками та поетами. Прикладом можуть служити шекспірівські вислови. Багато з них зберегли свою початкову форму, наприклад:
Brevity is the soul of wit. - Стислість - сестра таланту [2, 7].
Інші є адаптацією його висловлювань, наприклад:
He jests at scars that never felt a wound. - Над шрамами сміється той, що болю рани ще не знає [2, 7].
Cowards die many times before their deaths. - Боягузи вмирають багато разів [2, 9].
Інше важливе джерело англійських та німецьких прислів'їв - це прислів'я та приказки, запозичені з інших мов (латинської, грецької, французької, іспанської мов тощо) [2, 7].
Велика група паремій сформувались під впливом латинської мови і приписується Юлію Цезарю. Наприклад:
The wish is father to the thought. (англ.) [2, 7] - Der Wunsch ist der Vater der Absicht. (нім.) - Бажання є батьком думки [12, 7].
Не gives twice who gives quickly. (англ.) - Віддає двічі той, хто віддає швидко [2, 7].
Має авторство і крилатий вислів, що став широко вживаним, який приписують давньогрецькому поету Херилу:
Constant drop ping wears away a stone. (англ.) [2, 7] - Steter Tropfen hцhlt den Stein. (нім.) [12, 1] - Краплина по краплині і камінь точить.
Уривок з поеми Херила, що дійшов до наших часів: „Краплина води точить камінь наполегливістю”. У Овідія в „Посланнях з Понта”: «Gutta cavat lapidem» («Краплина точить камінь»). Пізніше ця ж фраза зустрічається у висловах авторів 15 століття, таких як вчений Міхаіл Апостолій, церковних письменників Григорія Богослова та Іоанна Дамаскіна [2, 7].
Вираз «Добрими намірами пекло вибрукувано» приписується англійському письменнику Джонсону. Його біограф розповідає, що у 1775 році Джонсон сказав:
Hell is paved with good intentions [14, 40].
Вальтер Скотт у романі «Ламермурська наречена» приписує цей вираз одному з англійських богословів. Дійсно, Джордж Герберт, що помер у 1632 році, в книзі «Jacula prudentium » говорить:
Hell is full of good meaning and wishing [14, 40]. - Пекло переповнене добрими намірами та бажаннями.
Прислів'я використовував у своїх творах і Чарльз Діккенс [2, 16]. Він писав: «Чи чув ти коли-небудь слова англійського провісника? - сказав Давенсвуд. - Пекло вибрукувано добрими намірами - добрі наміри частіше руйнують, ніж створюють.»
Байки Езопа також відносяться до цього ряду прикладів:
One swallow doesn't make а summer. (англ.) [2, 8] - Eine Schwalbe macht noch keinen Sommer. (нім.) [12, 1] - Одна ластівка весни не робить.
Пізніше це прислів'я використовують Аристотель, І.А. Крилов, Чарльз Діккенс.
Щодо прислів'їв, запозичених з французької мови, прекрасним прикладом може виступати прислів'я:
The appetite comes with eating. (англ.) [2, 5] - Der Appetit kommt mit dem Essen. (нім.) [12, 1] - Апетит приходить під час їди.
Його автором був французький єпископ Жером де Анже, хоча своє широке вживання воно отримало після того, як Франсуа Рабле використав його у романі «Гаргантюа і Пантагрюель» [2, 5].
Безумовно, існує багато запозичень з Біблії. Наприклад, висловлювання
A soft answer turns away wrath. - М'яка відповідь відвертає гнів [2, 11].
Деякі приказки беруть своє коріння з теологічної доктрини сімнадцятого століття:
The end justifies the means. (англ.) [2, 12] - Das Ziel rechtfertigt die Mittel. (нім.) [12, 1] - Мета виправдовує засоби.
У будь-якому випадку з часом обидва джерела, і народне і літературне, опинились злитими воєдино.
1.2 Прислів'я як об'єкт фразеології
Різні дослідники припускають або не припускають можливість розгляду прислів'їв та приказок як одиниць фразеології, бо у відношенні об'єму фразеології вчені додержуються різних точок зору. За думкою О.В.Куніна, прислів'я повинні вивчатися у двох площинах: як у фразеології, так і у фольклорі [11, 8]. Значення прислів'їв та приказок формується у фольклорно-оціночній сфері, оскільки їх денотація - не денотація до світу, а привід для віднесення до системи цінностей [16, 167]. Однак, В.Н. Телія бачить протиріччя у тому, що прислів'я та приказки, водночас будучи одиницями фразеології, відносяться і до фольклору, бо використовуючи цей критерій, можна зробити висновок, що і всі інші види фразеологізмів можна віднести до одиниць фольклору. Але з цим не можна погодитись. По-перше, фразеологізми, на відміну від паремій, не укладаються в поняття «жанру». По-друге, вони не мають повчального характеру [22, 95].
Н.М. Шанський називає прислів'я та приказки «фразеологічними виразами», вважаючи, що від фразеологічних сполучень вони відрізняються тим, що в них немає слів з фразеологічно пов'язаним значенням [24, 44]. На його думку, необхідно звертати увагу на те, що в процесі спілкування вони не формуються мовцем, а відтворюються як готові одиниці з постійним складом та значенням [24, 48].
С.Г. Гаврин, опираючись на підхід функціонально-семантичної комплікативності, включає до складу фразеології усі сталі вирази слів [3, 24]. Л.В. Савенкова під пареміями розуміє вторинні мовні знаки - замкнуті сталі фрази (прислів'я та приказки), що являються маркерами ситуацій або відношень між реаліями. Вони привертають увагу мовців своєю семантичною місткістю та здатністю до вживання у різноманітних мовленнєвих ситуаціях з різними мовленнєвими цілями та формують одну з семіотичних підсистем, що забезпечують процес повноцінної комунікації носіїв мови [26, 1].
Е.А. Іванчикова ділить прислів'я та приказки на два класи: частина прислів'їв, що вживаються в якості різного роду повчань, нагадувань про здобутий в житті досвід, не відносяться до фразеології; друга частина - це прислів'я, які втратили зв'язок із ситуацією, що була їх першоджерелом, - має безпосереднє відношення до фразеологічних одиниць [6, 126].
Враховуючи думки вищезгаданих дослідників, ми дійшли висновку, що на даному етапі привалює широке розуміння об'єму фразеології, тому ми вважаємо, що прислів'я та приказки являються частиною фразеології, але формуються як окремий клас.
1.3 Розмежування прислів'я та приказки
До загальних ознак прислів'їв та приказок відносяться такі: стабільність (здатність до відтворювання), комплікативність (специфічне ускладнення семантичної структури, пов'язаної з пізнавальною діяльністю людини), експресивність (виразність та вплив на реципієнта), дидактичність (зміст повчального характеру), афористичність (здатність у лаконічній формі виразити чітке спостереження, що є узагальненням досвіду), лаконічність (здатність виразити повноту змісту у стислій формі) [18, 124].
Проте не менш важливим є питання про розмежування прислів'їв та приказок та їх ознак. У науці про мову ще не склалося загальноприйнятої думки щодо їх розмежування. Деякі вчені у якості основного критерію розмежування прислів'їв та приказок акцентують увагу на особливості синтаксичної структури [25, 1].
Так, відносячись до одного жанру, прислів'я і приказки відрізняються певними структурними особливостями. Прислів'я - це довершений за змістом вислів, який становить граматично й інтонаційно оформлене судження, як правило, у формі складного речення: «Поженешся за двома зайцями - жодного не здоженеш».
За визначенням В. Даля, прислів'я - це коротка притча, в якій висловлено судження, присуд, повчання. Приказка, за Далем, - це простий вислів без притчі, без судження, без висновку. Приказка - це образний вислів чи мовний зворот, який влучно характеризує людину, її вчинки, явища життя і т. ін., і є елементом ширшого судження: «Гнатися за двома зайцями». Прислів'ям властиве повне вираження думки, приказка висловлює думку неповно, часто є частиною прислів'я. На відміну від прислів'я приказка не висловлює повне твердження й висновок з нього, не дає узагальнення, а підкреслює особливість конкретного предмету чи явища, дає в дотепній образній формі спостереження над цим явищем. З цього випливає те, що на противагу синтаксичній двочленній завершеності прислів'я, приказка - одночленна з синтаксичного погляду. Вона переважно є неповним реченням або частиною речення [1, 26].
З.К. Тарланов вважає, що приказка відноситься до прислів'я як частина до цілого [19, 43]. Прислів'я може функціонувати окремо, приказка завжди повинна бути включена в переважаючу її одиницю, у складі якої вона набуває функціонального статусу.
С.Г. Гаврин дотримується іншої думки та вважає, що не лише прислів'я, але й приказки можуть мати форму завершеного речення [3, 75]. За думкою, О.Н. Широкової, до прислів'їв відносяться сталі народні вислови, що мають переносне значення, а до приказок - народні вислови, що не мають переносного значення [24, 1].
Існує думка про те, що паремії потрібно розглядати в функціональному аспекті. Говорячи про функціонування в мовленнєвих актах, приказки реалізують номінативну функцію, в той час як прислів'я - комунікативну [10, 102].
Інколи сама приказка не дає жодної поради і не містить застереження, але її можна легко перетворити на прислів'я.
Наприклад, ми можемо узяти приказку to cry for the moon [14, 61] (англ.) чи nach dem Mond greifen (langen) [14, 62] (нім.) (бажати неможливого) і надати їй форму поради:
Don't cry for the moon або
Only fools cry for the moon. - Лише дурні бажають неможливого [14, 61].
Звертаючи особливу увагу на деякі систематизовані ознаки прислів'їв та приказок, можна по-новому переосмислити терміни „прислів'я” та „приказка” та зробити висновки щодо їх розмежування. Першою такою признакою є емоційне забарвлення. Прислів'я - це ціле завершене судження, воно завжди має яскравий емоційний ореол, приказка використовується носіями мови лише у відношенні конкретної ситуації як частина будь-якого судження [23, 106], тому приказка поза цим судженням не наділена емоційним ореолом, тобто в ній ця ознака не завжди присутня. Наступною ознакою може служити оцінювання. По-перше, прислів'я у загальному вигляді констатує риси людей та властивості явищ, наприклад:
Das leben ist kein Kinderspiel - leben ist eine Kunst. - Життя пережити - не поле перейти [2, 16];
по-друге, дає їм оцінку:
Lehre tut viel, das Leben mehr. - Наука навчає багато чого, а життя - ще більшого [2, 76];
по-третє, встановлює характер дії:
He that lies down with dogs must rise up with fleas. - З ким поведешся, від того й наберешся [2, 81].
Приказка з'явилась з утвердженням в мовленні сталих мовленнєвих образних виразів, що використовуються за принципом аналогії до подібних явищ [21, 76]. Вона підкреслює порівняння та надає новизну та оригінальність цьому порівнянню, тому оцінювання може бути присутнє.
Говорячи про наступну рису, це - сталість. Сталість може бути кількох видів: сталість вживання, структурно-семантична, лексична, морфологічна та синтаксична [11, 32]. Прислів'я володіє усіма перерахованими видами сталості, завдяки тому, що прислів'я - це цільнопредикативна конструкція. Щодо статусу приказки, то не можна із впевненістю казати, що прислів'я стале у морфологічному аспекті, оскільки воно завжди повинно бути включеним у переважаючу її одиницю і синтаксично несамостійна.
У структурному відношенні приказка являє собою образ, що визначає або особу, або дію, або обставини дії [13, 87]; прислів'я завжди має форму речення; частіше всього має структуру загально-особового речення. Прислів'я - це цільнопредикативні конструкції, що побудовані переважно за діючими моделями простого та складного (складносурядного та складнопідрядного речень). Не лише прислів'я, а й приказки можуть мати форму завершеного речення, але прислів'я - на відміну від приказки - завжди синтаксично та композиційно завершений поетичний твір, воно здатне до самостійного функціонування, та не має контекстуальної прив'язки [3, 143] (відсутність прив'язки - це показник жанрової незавершеності).
Переосмислення компонентів є ще одним показником. Мова йде не лише про перенос у метафоричному чи метонімічному плані, але й нерівноцінність сумарного значення змісту відповідного речення (сумі лексичних та граматичних значень його компонентів) [12, 57]. Прислів'я та приказки у цьому відношенні рівні.
Глава II. Прислів'я та приказки у функціонально-семантичному
аспекті
Прислів'я та приказки виступають родовою характеристикою людини, родини, суспільства, народу, культури [5, 23]; тому виявлення специфіки їх мовної реалізації необхідно для з'ясування характеру сприйняття й інтерпретації причинно-наслідкових зв'язків подій, що відбуваються в мовному колективі.
2.1 Міжмовні відповідники прислів'їв та приказок
Будучи невід'ємним компонентом духовної культури, прислів'я та приказки вражають близькістю життєвих поглядів, точності, влучність, проникливості та мудрості виразів. Тому ми можемо вилучити групу прислів'їв та приказок, спільних за змістом, тобто абсолютних еквівалентів.
Time is money. (англ.) [2, 23] - Zeit ist Geld. (нім.) - Час - гроші [14, 548].
All roads lead to Rome. (англ.) [2, 76] - Alle wege fuhren nach Rom. (нім.) - Усі дороги ведуть у Рим [14, 43].
Packed like herrings. (англ.) [2, 136] - Wie die Heringe sitzen [stehen]. (нім.) -- Сидіти як оселедці в бочці [14, 473].
All cats are grey in the dark. (англ.) [2, 88] - Bei Nacht sind alle Katzen grau. (нім.) - Вночі усі коти сірі [14, 64].
All is well that ends well. (англ.) [2, 165] - Ende gut - alles gut (нім.) - Усе добре, що добрий кінець має [14, 107].
Але при всій своїй універсальності прислів'я та приказки проявляють в різних мовах свою специфіку вербалізації, використовують різні образи. Це явище обумовлене тим, що мовці суб'єктивно інтерпретують навколишню дійсність. Хоча способи вираження думо и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.