На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Спввдношення мови мислення одна з центральних проблем не тльки теоретичного мовознавства (флософї мови), а й флософї, логки, психологї. Психофзичн основи зв'язку мови мислення. Внутршнє мовлення мислення. Роль мови у процес пзнання.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 14.08.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


14
Реферат на тему
Мова і мислення

ПЛАН
1. Проблема співвідношення мови і мислення
2. Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення
3. Роль мови у процесі пізнання
4. Використана література
Співвідношення мови і мислення -- одна з цент-ральних проблем не тільки теоретичного мовознавства (філософії мови), а й філософії, логіки, психології. Ці-кавились нею також математики, фізики, медики та ін. Якщо раніше головним питанням було обґрунтування наявності чи відсутності зв'язку між мовою і мис-ленням, то нині -- виявлення характеру зв'язку між ними.
1. Проблема співвідношення мови і мислення

Незважаючи на те що проблему взаємозв'язку мови і мислення досліджують від найдавніших часів до на-ших днів, вона далека від свого розв'язання. У сучасній філософській, логічній, психологічній і лінгвістичній літературі дають різні, інколи взаємозаперечні від-повіді на питання про співвідношення цих феноме-нів. Це зумовлене кількома причинами. У мові й мисленні переплітаються соціальні й індивідуально-біологічні чинники. Процес мислення прихований від безпосереднього спостереження, це той «чорний ящик», про роботу якого ми можемо судити дедуктив-но і перевіряти висунуті гіпотези на основі того, що маємо на вході і виході цього ящика, тобто на основі мовленнєвих фактів. Не сприяє розв'язанню пробле-ми й термінологічна неусталеність. Так, зокрема, в су-часній науці немає однозначного розуміння термінів мислення і свідомість. Це призвело до того, що нерід-ко говорили про співвідношення мови і свідомості, а малося на увазі співвідношення мови та мислення, і навпаки.
Слід розрізняти поняття «свідомість» та «мислен-ня». Свідомість -- це весь процес відображення дійс-ності нервово-мозковою системою людини; це усвідом-лене буття, суб'єктивний образ світу. Мислення -- це узагальнене відображення дійсності в свідомості у фор-мах понять, суджень й умовиводів (силогізмів); це вища форма активного відображення об'єктивної реальності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому й узагальненому пізнанні суб'єктом суттєвих зв'язків і відношень предметів і явищ, у творчому продукуванні нових ідей, у прогнозуванні подій і вчинків [Философ-ский энциклопедический словарь 1983: 391].
Отже, свідомість не зводиться до мислення, вона охоплює як раціональне, так і чуттєве відображення дійсності, як пізнавальне, так і емоційно-оцінне став-лення людини до світу [Українська радянська енцик-лопедія 1983: 59]. Очевидно, до свідомості входять і відчуття, й уявлення.
Мислення -- вищий ступінь людського пізнання, процесу відображення об'єктивної дійсності; воно умож-ливлює отримання знання про такі речі, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на чуттєвому рівні. Чут-тєве сприйняття не дає повного відображення дійснос-ті. Мислення, оперуючи найвищими абстракціями, пе-реборює обмеження чуттєвого сприйняття й повнокров-но відтворює дійсність.
Отже, поняття «свідомість» є ширшим від поняття «мислення» і включає його в себе. Однак у науковій літературі трапляються й інші тлумачення цих понять (див.: [Энциклопедический словарь 1985; Ахунзянов 1981: 95; Ардентов 1971: 57], де термін мислення трактується як ширше поняття, ніж термін свідо-мість. Тут під свідомістю розуміється вищий ступінь мислення). Щодо питання взаємовідношення мови й мислення існують дві протилежні й однаковою мірою неправильні тенденції: 1) відривання мови від мислення і мислення від мови; 2) ототожнення мови і мислення. Так, зокре-ма, французький математик Жак Адамар заявив: «Я стверджую, що слова повністю відсутні в моєму розумі, коли я думаю [...]. Усі слова зникають саме тієї миті, коли я починаю думати; слова з'являються в моїй свідо-мості тільки після того, як я закінчу або закину дослі-дження» [Адамар 1970: 72]. Подібна думка висловлена Альбертом Ейнштейном: «Слова або мова, як вони пи-шуться або вимовляються, не відіграють жодної ролі в моєму механізмі мислення. Психічні реальності, які служать елементами мислення, -- це деякі знаки або більш чи менш ясні образи, що можуть бути за бажан-ням відтворені й скомбіновані. Вищезгадані елементи в цьому випадку носять зоровий і мускульний харак-тер. Звичайні й загальноприйняті слова дуже важко підбираються лише на наступній стадії, коли згадана асоціативна гра достатньо відстоялась і може бути від-твореною за бажанням» [Эйнштейновский сборник 1967: 28].
Ототожнювали мову і мислення німецькі лінгвісти Вільгельм фон Гумбольдт і Макс Мюллер. На думку Мюллера, мова і мислення -- «лише дві назви однієї й тієї ж речі». До тієї групи належать і вчені, які розгля-дають мову як форму мислення (А. Шлейхер, Е. Бенве-ніст), бо форма і зміст завжди стосуються одного й того самого явища.
У наш час обидві крайні тенденції продовжують існувати в різних варіантах. Так, зокрема, різні відно-шення до мислення і його зв'язку з мовою лежать в основі двох різних напрямів -- менталістичного, в якому чітко виявляється прагнення до ототожнення мови і мислення, приписування мові тієї ролі в психіці людини, яка належить мисленню, і механістичного (біхевіористського), який відриває мову від мислення, розглядає мислення як щось позамовне (екстралінг-вальне) і вилучає його з теорії мови, оголошуючи мислення фікцією (див.: [Кубрякова 1968: 103; Ахунзянов 1981: 63]).
Однак переважна більшість мовознавців і філосо-фів не сумнівається в наявності зв'язку між мовою і мисленням. Головна увага вчених спрямована на ви-явлення характеру зв'язку між цими явищами. Мова і мислення -- це особливі дуже складні явища, кожне з яких має свою специфічну форму і свій специфічний зміст [Общее языкознание 1970: 374].
Якщо колись вважалося, що мислення невіддільне від мови і здійснюється лише в мовних формах (згадай-мо хоча б таке висловлення Ф. де Соссюра: «Мову можна порівняти з аркушем паперу. Думка -- його ли-цевий бік, а звук -- зворотний, не можна розрізати лицевий бік, не розрізавши зворотного. Так і в мові не можна відділити ні думку від звука, ні звук від думки, цього можна досягнути лише шляхом абстракції» [Сос-сюр 1977: 145]), то нині поширена концепція, за якою мова і мислення пов'язані між собою діалектичними відношеннями й утворюють взаємозумовлену єдність, але не тотожність. Можна також стверджувати про відносну незалежність мови від мислення і мислен-ня від мови. Форми реалізації зв'язку мови і мислен-ня можуть бути найрізноманітнішими: від наявнос-ті безсумнівної єдності до боротьби між ними. Так, ще Л. В. Щерба зауважив, що «кожна думка ніби сидить під ковпаком слова, і рух думки вперед є боротьба зі словом» [Лекции Л. В. Щербы по русскому синтакси-су 1970: 83]. Крім того, можна говорити і про можли-вість несловесного мислення, що свого часу допускали мовознавець О. І. Томсон [Томсон 1910: 286], фізіолог І. М. Сеченов [Сеченов 1952: 87], психолог С. Л. Рубін-штейн [Рубинштейн 1946: 416]. Поряд із словесним допускали інші форми мислення також І. П. Павлов, Л. С. Виготський. Та й словесне мислення зводиться не тільки до звукових, а й до інших образів слів -- зорових, жестових, тактильних, що доведено досвідом навчання глухих і особливо сліпоглухонімих людей.
І. Н. Горєлов на основі декількох експериментів ви-явив, що кількість предметів у полі зору дитини і кіль-кість дій з ними значно перевищує число відомих ди-тині найменувань. Домовна інформаційна система створює основу для переходу від першої до другої сиг-нальної системи, до мови (див.: [Попова 1987: 51]). Усе це підтверджує думку, що мислення з'явилося раніше від мови, а це є ще одним важливим аргументом на користь твердження про відносну незалежність мо-ви та мислення.
Мовне мислення, як зауважує Л. С Виготський, не вичерпує ні всіх форм думки, ні всіх форм мислення. Існує велика ділянка мислення, яка не має безпосеред-нього стосунку до мовного мислення [Выготский 1934: 95]. Для того щоб встановити, яка саме ділянка мис-лення не пов'язана з мовою, необхідно з'ясувати, які типи мислення існують. На думку сучасних учених, потрібно розрізняти три типи мислення: чуттєво-об-разне, технічне і поняттєве. Тільки поняттєвий тип мислення протікає в мовних формах.
І чуттєво-образне, і технічне мислення, очевидно, наявні й у вищих тварин (мавп, собак, котів, дельфінів тощо). Доведено, що вищі тварини користуються всіма відомими звичайній (тобто формальній) логіці метода-ми -- дедукцією, індукцією, синтезом, аналізом, експе-риментом, абстрагуванням тощо -- аж до утворення родових понять, тобто всіма тими методами, які вико-ристовує людина. Вони різняться лише ступенем свого розвитку. Завдяки цьому вищі тварини виявляють здатність до планомірної, навмисної (з передбаченням результатів) діяльності, що й характеризує власне мис-лення на відміну від суто інстинктивної діяльності нижчих тварин.
Поняттєве мислення притаманне тільки людині. У розумовій діяльності людини всі три типи мислення переплітаються. Як довів І. П. Павлов, звичайне нор-мальне мислення може протікати лише за безпосеред-ньої участі як першої, так і другої сигнальної системи. У різних людей рівень участі кожної з цих сигнальних систем різний: сигнали другої сигнальної системи мо-жуть і не покривати сигналів першої системи, тобто в свідомості можуть бути наявними образи дійсності, які не осягнеш словом [Павловские среды 1949: 232]. Що ж стосується глухонімих, то вони використовують жес-ти двох типів: одні еквівалентні словам звукової мови, і їхня пальцьова азбука розроблена людьми, які чу-ють. Інші, власне жестові знаки, не зіставляються з одиницями звукової мови. Такий жест може нагадува-ти позначувану річ (іконічний жест), але може бути зовсім невмотивованим (ієрогліфічний жест). Чим більше невмотивованих жестів, тим складніше пере-вести їх у слова [Попова 1987: 45].
Про те, що єдність мови і мислення не означає їх тотожності, свідчать і такі факти:
мислення характеризується певною самостійніс-тю: воно може створювати поняття і втілювати їх в образи, які не мають відповідних конкретних предме-тів і явищ у дійсності (домовик, мавка, русалка тощо);
мова -- матеріально-ідеальне явище, тоді як мис-лення -- ідеальне;
мова -- явище національне, мислення -- інтер-національне;
будова і закони розвитку думки і мови неоднако-ві. Якщо основними одиницями мови є фонеми, морфе-ми, лексеми, словосполучення, речення, то основними одиницями мислення є поняття, судження й умовиво-ди. Не збігаються логічні й лінгвальні категорії, як, наприклад, поняття і значення слова, речення й су-дження. Так, зокрема, значення слова не зводиться до поняття, хоча має його передумовою. Поняття -- це лише ядро мовного значення. Обсяги значення і понят-тя перехрещуються, але не збігаються. Значення слова ширше від поняття, поняття глибше від значення сло-ва. Значення може мати різні конотації, тобто емоцій-но-оцінні й експресивні відтінки. Крім того, існують слова (вигуки), які не передають поняття, а лише емо-ції. Нарешті, слова та їх значення -- категорії націо-нальні, тоді як поняття -- загальнолюдські.
Щодо співвідношення судження і речення правиль-ною залишається традиційна сентенція, що будь-яке судження є речення, але не кожне речення є судження. Так, зокрема, слова-речення не є судженнями. Структу-ра суджень і речень є різною. У складному реченні мо-же бути декілька суджень. Якщо судження складаєть-ся з трьох компонентів (суб'єкта, предиката і зв'язки), то в реченні може бути і один член, і два, і більше трьох.
Синтаксичне й актуальне (логічне) членування ре-чення не накладаються одне на одного. Структурні типи речень значно багатші й різноман и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.