На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Мовознавство, або лнгвстика, наука про природну людську мову загалом про вс мови свту як її ндивдуальних представникв. Основн завдання загального мовознавства. Мсце мовознавства в систем наук. Прикладне мовознавство та його значення.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 14.08.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


4
Реферат на тему
Мовознавство як наука.

ПЛАН

1. Предмет і зміст мовознавства.
2. Основні завдання загального мовознавства.
3. Місце мовознавства в системі наук.
4. Прикладне мовознавство
5. Використана література
1. Предмет і зміст мовознавства.

Мова -- один із найвизначніших божественно-людсь-ких витворів, універсальне надбання людства й універ-сальна реальність суспільного існування. Це, за висловом німецького філософа Мартіна Гайдеґґера, оселя людсь-кого духа. І не дивно, що люди ще в давні часи заціка-вились мовою і створили про неї науку -- мовознавство.
Мовознавство, або лінгвістика, -- наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників.
Отже, предметом мовознавства є мова як притаман-ний тільки людині засіб спілкування й окремі конк-ретні мови в їх реальному функціонуванні, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх вза-ємозв'язках та взаємодії з іншими соціальними фено-менами (суспільством, свідомістю, культурою тощо). Проблеми сутності мови, її функцій, структури і розви-тку є дуже важливими, оскільки мова є необхідною умо-вою мислення, існування й поступу суспільства. Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини.
Мовознавство -- одна з найдавніших і найрозгалу-женіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподі-ляють між двома підрозділами цієї науки -- конкрет-ним (частковим^ і загальним мовознавством. Конк-ретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика, полоністика, богомістика, русистика) або групи спорід-нених мов (славістика, германістика, романістика то-що). Загальне мовознавство вивчає загальні особливос-ті мови як людського засобу спілкування, а також струк-туру й закономірності функціонування всіх мов світу.
Деякі вчені пропонують розбити коло питань, що вивчають у курсі загального мовознавства, на дві гру-пи, розподіливши їх між власне загальним (у вужчому значенні) і теоретичним мовознавством. У такому разі загальне мовознавство -- лінгвістична дисципліна, яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкрет-них лінгвістик (загальна фонетика, загальна граматика, структура всіх мов світу, типологія мов тощо). На від-міну від власне загального мовознавства до теоретично-го мовознавства можуть бути віднесені лише лінгвістич-ні проблеми, що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. Цю науку можна назвати наукою про мову взагалі, наукою про природу й сутність мови. Уся проб-лематика теоретичного мовознавства може бути зведена до трьох проблем: 1) природа й сутність мови, її органі-зація; 2) відношення мови до позамовних явищ; 3) мето-дологія мовознавства. Отже, загальна структура мово-знавства має такий графічний вигляд:
Однак традиційно не розмежовують загальне й тео-ретичне мовознавство і всі перелічені вище проблеми розглядають у загальному мовознавстві.
Між конкретним і загальним мовознавством існує тісний зв'язок: усе нове, відкрите при вивченні окремих мов, з часом входить до теорії загального мовознавства і, навпаки, кожне теоретичне досягнення використову-ється у практиці дослідження конкретних мов.
Існують й інші детальніші класифікації мовознав-чих дисциплін. Так, зокрема, в конкретному (частко-вому) мовознавстві виділяють синхронічне і діахронічне. Б. М. Головін, скажімо, пропонує розрізняти конс-труктивне (лінгвістика мови), функціональне (лінгвіс-тика мовлення) і генетичне (історичне) мовознавство [Березин, Головин 1979: 25--26]. У межах загального виділяють зіставне (типологічне) мовознавство, яке ме-тодом зіставлення досліджує споріднені й неспоріднені мови. Поза конкретним і загальним мовознавством виокремлюють прикладне мовознавство.
Традиційно курс загального мовознавства охоплює історію мовознавства, теорію мови і методологію мово-знавства (під останньою розуміють науку про методи лінгвістичного аналізу). Уведення історії мовознавст-ва до структури курсу загального мовознавства зумов-лене тим, що історія мовознавства -- це нагромаджен-ня знань про мову, розвиток внутрішньої логіки науки, поглиблення лінгвістичної теорії і вдосконалення мето-дології мовознавства. Мовознавство розвивається спіра-леподібно, спираючись на знання, здобуті людством на всіх попередніх етапах його розвитку.
2. Основні завдання загального мовознавства.

Курс загального мовознавства має підсумковий ха-рактер. Він узагальнює дані попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін і дає їм теоретичне обґрунту-вання. Головне завдання курсу загального мовознавс-тва -- розширення загальнолінгвістичної підготовки словесника, а також поглиблене вивчення проблем, які не могли бути висвітлені в попередніх курсах, озна-йомлення з основними напрямами, ідеями і пробле-мами сучасного мовознавства, озброєння майбутнього спеціаліста методами наукового дослідження мови. Іншими словами, мета курсу загального мовознавст-ва -- поглиблення теоретичного і професійного рівня як майбутнього дослідника мови, так і майбутнього вчителя.
Загальне мовознавство має не тільки велике пізна-вальне значення; воно позитивно впливає на методику викладання мовних дисциплін у школі і вищому нав-чальному закладі. Викладачеві-філологу необхідні за-гальнолінгвістичні знання для того, щоб свідомо орієн-туватись у своєму предметі, розуміти зміни теоретичних положень і підходів (парадигм1) до вивчення мови, перебудови в навчальних програмах, уміти правильно оціни-ти нові досягнення в науці, а також ефективно організу-вати методику навчального процесу. Один із видатних сучасних фізиків Луї де Бройль писав: «Дослідження живить викладання, а викладання, необхідне для того, щоб факел науки переходив від попереднього поколін-ня до наступного, зміцнює дослідження» (цит. за: [Суп-рун 1978: 4]).
Серед основних питань, які ставить і розв'язує за-гальне мовознавство, -- питання про природу і сутність мови, її структуру, функціонування та розвиток, її зв'язок з позамовними явищами, а також про методи дослідження мови та межі їх найдоцільнішого і най-ефективнішого застосування.
3. Місце мовознавства в системі наук.

Усі науки поділяють на природничі, предметом вив-чення яких є природа (фізика, хімія, географія, геологія, біологія, астрономія тощо), і соціальні (гуманітарні), предметом вивчення яких є людина в усіх її багатома-нітних виявах (історія, літературознавство, мистецтво-знавство). Мовознавство як одна з центральних наук належить до гуманітарних.
Оскільки мова -- єдиний універсальний засіб спілку-вання, то зв'язки мовознавства з іншими науками є над-звичайно різноманітними і глибокими. Важко назвати наукову галузь, яка б не була пов'язана з мовознавством.
Мовознавство, особливо загальне, найбільш орга-нічно пов'язане з філософією. Філософія -- це база, на якій розвивається мовознавство; вона вказує шляхи розв'язання основних мовознавчих проблем: суть, похо-дження, розвиток мови, співвідношення мовної форми і змісту тощо. Жодна лінгвістична теорія не може обійти питання про відображення людським мисленням дов-кілля та про відношення мислення до мови. І це цілком закономірно, бо мислення здійснюється переважно за до-помогою мови і дослідити характер мислення можна тільки через мову. Такі кардинальні проблеми загаль-ного мовознавства, як зв'язок мови і мислення, взаємо-відношення між мовою і суспільством, специфіка ві-дображення людиною довкілля в мові, знаковість мови (до речі, вона вже була порушена давньогрецькою класичною філософією), структурне членування і внут-рішні зв'язки мовної структури, мовні універсали, мето-
ди і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. В історії теоретичного мовознавства відображені всі різновиди філософських концепцій. У свою чергу, мовознавство збагачує філосо-фію новими фактами, що ілюструють філософські по-ложення.
Оскільки мовознавство належить до суспільних наук, то, природно, тіснішими є його зв'язки з гумані-тарними науками: історією, логікою, соціологією, етно-графією, археологією, літературознавством.
Зв'язок мовознавства з історією, як і з іншими на-уками, є обопільним. З одного боку, мовознавство до-помагає історії, проливаючи світло на певні історичні факти, з іншого -- використовує свідчення історії для пояснення суто мовних явищ. Наприклад, той факт, що назви тварин мають спільну етимологію в більшос-ті індоєвропейських мов (пор.: укр. корова, польськ. krowa, чеськ. krdua, лит. kdrve, прусськ. kurwis, грец. херадд «рогатий», лат. cervus «олень», брет. саги «олень»; укр. вовк, рос. волк, болг. вълк, сербохорв. вук, чеськ. vlk, польськ. wilk, лит. vilkas, латиськ. vllks, нім. Wolf, англ. wolf, гот. wulfs, алб. ulk), а назви рослин -- різну, навів на думку, що індоєвропейці спочатку зай-малися скотарством, а вже пізніше, коли розселилися на великі території, утратили контакти, і в них почали диференціюватися мови, стали обробляти землю і ви-рощувати зернові та інші культури. Історики теж не-рідко допомагають мовознавцям пояснити мовні фак-ти. Наприклад, російська мова має два різко протистав-лені діалекти -- північний, для якого характерне окання, і південний з притаманним йому аканням. Однак серед північних окаючих говорів вузькою сму-гою від Москви аж до Архангельська поширене акан-ня, що стало загадкою для діалектологів, які неспро-можні були пояснити цей факт. А історики з'ясували, що саме через цю територію пролягав шлях, яким пів-денноросійські купці возили товари у країни Сканди-навії. Вони і поширили тут акання.
Особливо помітні зв'язки з історією в словниковому складі мови і в сфері та характері функціонування мови. Пор.: укр. гетьман, булава, яничар тощо. За даними словника можна відтворити, наприклад, картину еко-номічного, суспільного і культурного життя слов'ян. Спільні численні назви для проточних і стоячих вод, озер, боліт, лісів, урочищ указують на те, що давні
слов'яни жили в лісистих місцевостях (у слов'янських мовах немає давніх назв, пов'язаних зі степом). Слов-ник засвідчує контакти народів, наслідком чого є знач-не поширення в українській топоніміці тюркізмів та іранізмів. Нерідко навіть семантична зміна у слові мо-же вказати на якийсь історичний факт. Скажімо, рос. пытать колись мало таке ж значення, як і укр. пита-ти, тобто «розпитувати», але з поширенням у Росії практики жорстоких допитів воно набуло значення «катувати». Стосовно словника як історичного джерела, треба пам'ятати, що мовні матеріали потребують пере-вірки й уточнення істориків, археологів, етнографів. Комплексне використання мовних даних, пам'яток ма-теріальної культури та історичних джерел може дати реальну картину.
Зв'язок мовознавства з логікою, яка вивчає форми вираження одиниць мислення -- понять, суджень, умо-виводів, полягає в тому, що «проникнути» в мислення можна тільки через мову і, навпаки, змістом мови є дум-ка, мисль людини. Логіки через мову прагнуть розкри-ти закони мислення, його форми, будову, рух. Мово-знавці вивчають структуру, функціонування і закони розвитку мови, а закони мислення їх цікавлять тією мірою, якою вони впливають на структуру мови. Фак-тично мовознавець і логік вивчають те саме явище -- мову людини, але концентрують свою увагу на різних її аспектах, бо в них різна мета.
Логіка постійно впливала на формування науки про мову. Такі терміни, як суб'єкт, предикат, об'єкт, атри-бут, запозичені мовознавством з логіки. Більше того, вплив логіки на мовознавство був таким активним, що в мовознавстві оформився окремий логічний напрям. Логічний підхід до вивчення мови притаманний уже грецьким філософам V--І ст. до н.е., далі він розвивав-ся в концепціях західноєвропейської схоластичної нау-ки середньовіччя, в раціоналістичних концепціях мо-ви, що були підґрунтям загальних (філософських) гра-матик XVII -- першої половини XIX ст., а також у лінгвістиці XIX--XX ст. (Г. Фреге, Б. Рассел, Л. Віт-генштейн, Р. Карнап та ін.). Логіка, в тому числі мате-матична, використовує мову як природну знакову сис-тему, на якій перевіряють формально-логічні теореми і розв'язують формально-логічні задачі.
Тісний зв'язок має мовознавство із соціологією -- наукою про закономірності й рушійні сили розвитку та функціонування соціальних систем -- суспільства за-галом і його соціальних груп. Цей зв'язок детермінова-ний тим, що мова є явищем суспільним, виникає і розви-вається тільки в суспільстві, впливає на суспільство і водночас стан мови великою мірою залежить від сус-пільства.
На стику соціології і мовознавства виникла соціо-лінгвістика -- цаука, яка вивчає соціальну природу мови, її суспільні функції, вплив соціальних чинників на мову і роль мови в суспільному житті (докладніше про це див. у розділі «Мова і суспільство»).
Оскільки мова -- важлива етнічна ознака, то не-можливим є її повноцінне вивчення без етнографії -- науки про побут і культуру народів. Без даних етно-графії лінгвіст не може правильно пояснити значення окремих слів та виразів, які стосуються побуту, матері-альної та духовної культури, і правильно розкрити їх етимологію. Так, назву місяця січень дехто пов'язував зі снігом чи морозом (січе сніг, січе мороз), а назву червня з червоним кольором (цвітуть червоні квіти). Насправді ці назви пов'язані з господарською діяль-ністю: взимку наші предки рубали (сікли) ліс, розчи-щуючи ділянки землі під весняні посіви, а в червні збирали черв'яків, з яких виготовляли червону фар-бу. Найтіснішими зв'язки мовознавства й етнографії виявляються у процесі вивчення діалектного словни-ка -- назви селянських будівель, начиння, одягу, зна-рядь праці, обрядів тощо. Етнограф на основі мовних фактів може простежити розвиток культури народу, зміни в побуті, а також історико-культурні зв'язки між народами.
Зв'язок мовознавства з етнографією зумовив виник-нення окремої науки -- етнолінгвістики, яка вивчає мову в її стосунках до культури, а також взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинни-ків у функціонуванні й еволюції мови (вплив на струк-туру мови вірувань, звичаїв, побуту, загалом культури народу). До сфери зацікавлень етнолінгвістики нале-жать, зокрема, проблеми табу, евфемізмів, теорія номі-націй, пов'язаних з характеристиками архаїчної свідо-мості, в тому числі назв різних обрядів та ритуалів (весільних, похоронних тощо).
Суто практичний характер має зв'язок мовознав-ства з археологією -- наукою, що вивчає історичне минуле суспільства за виявленими під час розкопок пам'ятками матеріальної культури. Археологи знахо-дять стародавні предмети, а мовознавці розшифрову-ють зроблені на них написи. Так, зокрема, в 1906-- 1907 pp. у Туреччині під час розкопок археологи вия-вили писемні пам'ятки. Мовознавці їх дешифрували, і так було відкрито першу в історії індоєвропейську мову з писемною фіксацією -- хетську, якою розмовля-ли в центральній і північній ча и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.