На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Протилежнсть: форма змст. Трактування значення «протилежнсть» з погляду флологї. Критерї та класифкаця антонмв. Засоби вираження категорї протилежнсть. Загальна характеристика кореневих та афксальних антонмв. Практичн аспекти вивчення

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2006. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


86
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТІ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТІ І НАУКИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЕВПАТОРІЙСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН І МЕТОДИК ЇХ ВИКЛАДАННЯ
МОЇСЕЄВА МАРІЯ МИХАЙЛІВНА
ВИПУСКНА РОБОТА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКОВАНОГО РІВНЯ «СПЕЦІАЛІСТ»
ПО ТЕМІ «ПРОБЛЕМАТИКА Й АКТУАЛЬНІСТЬ АНТОНІМІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ»
Студентки
Науковий керівник
Розглянуто на засіданні
кафедри філологічних дисциплін
і методик їх викладання
(Протокол №__ від ______ 2006 г.)
Рекомендовано до захисту.
Євпаторія - 2006
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................3
Розділ I Протилежність: форма і зміст....................................6
1.1. Трактування значення «протилежність» з погляду філології...............6
1.2. Критерії та класифікація антонімів.........................................................12
1.3. Види “протилежності” і шість типів із протилежним значенням........18
Висновок до розділу I...........................................................................................22

Розділ II Засоби вираження категорії «протилежність».......24

2.1. Загальна характеристика кореневих та афіксальних антонімів............24
2.2. Зіставлення конверсивів і антонімів........................................................36
Висновок до розділу II..........................................................................................49
Розділ III Практичні аспекти вивчення засобів вираження категорії «протилежність».......................................................52
3.1. Приклади досліджень з художньої літератури груп антонімів кореневих й афіксальних..........................................................................52
3.2. Використовування антонімічних пар в прислів'ях і приказках...........72
3.3. Розробки фрагментів уроків за темою «протилежність»......................74
Висновок до розділу III........................................................................................89
Висновки ...............................................................................................................91
Список використаної літератури.........................................................................94
ВСТУП
Актуальність вивчення антонімії становиться особливо очевидним в умовах безперевного розширення межміських контактів, коли запланований прогматичний ефект мовного висказування часто виявляється запорукою успіху, розуміючи, що вміло включені в мову антоніми можуть зробити фразу дотепною, переконливою. Оскільки в теперішній час у нашій країні зріс інтерес до англійської мови, з'являється необхідність у доскональному вивчені семантики англійської мови, у тому числі такого маловивченого явища як антонімія.
Англійська мова має багатий словниковий запас, що ми використовуємо, коли описуємо свої почуття, предмети і явища навколишніх нас світу, викладаємо свої вимоги і намагаємося щось довести. Для цього у своїй мові ми використовуємо антоніми і конверсиви, що є лексичними способами вираження категорії “протилежності” у мові.
В мові вся лексика систематична, і антонімія є одним з найважливіших проявів системних відносин у мові і мисленні. Слова і їхні значення існують не окремо один від одного, вони з'єднуються в нашій свідомості в різні групи, причому підставою для угруповання служить подібність або пряма протилежність за подібним значенням.
Антонімія являє собою семантичне явище, зв'язане з відображенням у мові однієї і тією же сутністю, однак на відміну від синонімів подібність значення антонімічних слів виявляється насамперед у їхньому протиставленні в нашій свідомості. Слід зазначити, що одне і теж явище, ознака, якість можуть бути позначені антонімічними словами в залежності від зовнішньої ситуації, тобто від того з якими реаліями вони співвідносяться. При цьому одна і таж властивість або якість, або оцінка, властивим різним реаліям, а також приписувані їм, можуть істотно розрізнятися по своїй концептуальній значимості.
Антонімія - яскравий показник системності лексики, що упорядковується в різних напрямках відносинами протилежності слів по їхніх семантичних властивостях. Антонімія містить у собі слова, що позначають протилежні полюси однієї якості, контрастні явища і предмети. І в міру збільшення ступеня абстрактності найменування, і, у зв'язку, з виникаючою необхідністю оцінювати ті або інші предмети і явища, розширюються можливості протиставлення використуваваних для позначення слів і насамперед стає виникнення регулярних антонімічних відносин між ними.
Антонімія є яскравим засобом для антитезах протиставлень великої художньої виразності, а універсальний характер дозволяє використовувати неї в якості мета мови для опису різних лексичних фактів.
Важливо підкреслити, що антонімія являє собою одну з універсалей мовних: вона характкрна всім мовам (росіській: добре - погано, італійській: pace - querra (світ - війна), англійській: day - night, німецькій: lang - kurz, турецькій: olumlu - menfi (позитивний - негативний), іспанський: pobre - rico (бідний - багатий) і так далі. А одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велика подібність у структурній і семантичній класифікації антонімів. В наслідок цього, потрібно сказати, що проблемою антонімії в різні роки займалися такі учені лінгвісти, научні роботи яких і складють методологічну основу нашого дослідження, Л.A. Новиков, Э.И. Родичева, В.Н. Комісарів, А.А. Киреев, И.О. Грицкой, А.А. Уфимцева і так далі.
На відміну від антонімії, конверсивні відносини, як вираження категорії “протилежності”, порівняно недавно привернули увагу учених лінгвістів. Але, не дивлячись на це, багато наукових праць присвячено конверсивним відносинам. Над цією проблемою працювали: М.И. Жиляева, Э.В. Зуєва, З.М. Кумахова, Ю.Д. Апресян, М.В. Моисеев і т.д.
Таким чином, об'єктом дослідження з'являється процес вивчення антонімічних явищ в англійскій мові.
Предметом дослідження являється антонімія, як спосіб вираження протилежності в англійській мові.
Оскільки в даний час у нашій країні виріс інтерес до англійської мови, з'являється необхідність у доскональному вивченні семантики англійської мови, у тому числі такого маловивченого явища як антонімія і конверсивні відносини. Належна робота може бути використана, як основа для подальшого наукового дослідження категорії “протилежність”, а також, як навчальний матеріал.
Отже, метою нашої роботи є дослідження категорії “протилежність” і виявлення основних засобів її вираження в англійській мові.
Для досягнення поставленої мети ми виділяємо ряд завдань:
1. Розглянути антонімію і конверсивні відносини, як засіб вираження категорії “протилежність” в антійськой мові.
2. Виділити групи антонімів та дослідити їх.
3. Вивчити критерії класифікації антонімів.
4. Розробити та дослідити практичний аспект засобів вивчення категорії “протилежність”.
В процесі дослідження використовувався типологічний метод - був виділений комплекс істотних ознак антонімів, на основі яких може бути побудована ідеальна модель антонімів. Для дослідження слів, що складають антонимические пар антонімів, був використаний аналіз дефініцій.
Належна дипломна робота, крім вступу і висновку, містить у собі три частини: перша і друга освітлює теоретичні питання по поставленій проблемі, третя присвячена практичним аспектам проблеми. Крім того, включений список робіт, що використовувався в процесі дослідження.
Розділ I Протилежність: форма і зміст.
1.1. Трактування значення «антонімії» с погляду філології
Як відомо, лексика мови являє собою певним чином організовану систему, елементи якої (слова, значення) пов'язані різноманітними відношеннями. Одним із багатьох проявів системних відношень у лексиці є антонімія.
Академік М.М. Покровський ще на початку розвитку семасіології писав, що слова та їх значення живуть "не окремим один від одного життям", а незалежно від нашої свідомості об'єднуються "в різні групи, причому основою для групування служить схожість або пряма протилежність за основним значенням" [63; с.82].
Відомий французький лінгвіст Ш. Баллі вважав протиставлення логічних понять природним нахилом людського розуму. Він відзначив, що в свідомості людини такі "абстрактні поняття закладені парами, причому кожне із слів такої пари завжди так чи інакше викликає уявлення про інше" [2; с.139].
Традиційно антоніми характеризують як слова, що мають протилежне значення [24; с.10].
Антоніми (гр. anti - проти + onyma - ім'я) - це слова, різні по звучанню, що мають прямо протилежні значення: правда - неправда, добрий - злий, говорити - мовчати. Антоніми, як правило, відносяться до однієї частини мови й утворюють пари.
Однак Л.А. Булаховський підкреслював, що під антонімією слід розуміти лише "протиставлення… значень, виражених різними коренями" [4; с.45]. Таке звужене розуміння антонімії відповідало нерозробленості цих питань у науковій літературі того часу.
Своєрідною реакцією на такого роду обмеження в розумінні і визначенні антонімів були статті О.О. Кирєєва та В.М. Клюєвої, які затверджували, що антонімічні відносини дозволяють виражати протиставлення понять і в незакритому: багаточинному ряді . Останнім часом антоніми дедалі більше привертають увагу дослідників, відповідно і питання про обсяг антонімії вивчене докладніше.
Суттєву поправку до визначення антонімії робить М.М. Шанський, зазначаючи, що "антонімами є різні за звучанням слова, які виражають протилежні, але співвідносні один з одним поняття" [83 ; с. 63].
Д.М. Шмельов дає визначення антонімів, яке відповідає новим методам аналізу семантичної структури слова і відношень слів у лексичній системі: "Найбільш повне протиставлення слів розцінюється як антонімія. Антонімічними можуть бути визнані слова, що протиставляються за найбільш загальною і суттєвою для їх значення семантичною ознакою, причому перебувають на крайніх точках відповідної лексико-семантичної парадигми" [85; с.131]. Близьке до традиційного (хоч у новій термінології) визначення дає Л.О. Новиков: "Два чи більше лексично-семантичних варіантів є антонімів, якщо у них різні знаки (лексеми) і протилежні значення (семеми)" [52; с.247]. Дослідник визначає антонімію як відношення крайнього заперечення між двома лексичними одиницями, які розрізняються однією дистинкцією - протилежними семами.
Проте в лінгвістичній літературі вказувалися й на інші, власне лінгвістичні ознаки, антонімів. Так, В.Н. Комісаров до таких ознак відносить, по-перше, регулярне протиставлення слів-антонімів у мовленні, зокрема вживання їх поруч як однорідних членів речення, по-друге, однакову сферу лексичної сполучення, тобто властивість слів-антонімів сполучатися з одним і тим же колом слів [29; с.56]. Л.О. Введенська зробила спробу описового визначення антонімів через перерахування їх різних властивостей у вступі до "Словника антонімів російської мови" [6; с.35].
Як видно з наведених вище та інших визначень, центральним і ключовим поняттям мовної антонімії є поняття протилежності. Однак протилежність ця семантично неоднорідна. Отже питання про те, які поняття (контрарні чи контрадикторні) утворюють логічну основу антонімії, розв'язується в науковій літературі по-різному. Так, О.В. Ісаченко вважає, що з погляду формальної логіки антонімами слід вважати "лише контрадикторні протиставлення, одержані на основі екстенсіоналу ("обсягу") понять" [19; с.47]. Такий підхід до обґрунтування логічної основи антонімії веде до обмеження системи антонімів, оскільки за її межами залишається велика група контрарних протиставлень.
Ми поділяємо поширений у сучасному мовознавстві погляд, що логічну основу антонімії утворюють контрарні поняття і та частина контрадикторних, у яких протиставлення перейшло в протилежність. Визнання логічною основою антонімії контрарних і контрадикторних понять дає можливість відносити до антонімів як різнокореневі лексеми (смислове протиставлення в них не має формального вираження, воно передається семантикою слова), так і однокореневі (протиставлення у них має марковане вираження: заперечні частки, префікси із заперечним значенням) [17; с.142].
Крім різнокореневих і однокореневих антонімів, виділяється третій структурний тип - енантіосемія, під якою мається на увазі протилежність значень всередині однієї лексеми. Явище енантіосемії, на нашу думку, недоцільно розглядати в межах антонімії, оскільки для виникнення протиставних відношень необхідна наявність двох слів. У зв'язку з цим вважаємо, що енантіосемія правильно класифікується деякими вченими як частковий вияв омонімії [14; с.252]. При дослідженні було установлени широкі використовування його в різних областях науки. Так у філософії під терміном “ протилежність” розуміють категорію, що виражає одну зі ступенів розвитку протиріччя. Логіка трактує термін “протилежність” по-своєму. “Протилежність” - категорія, що виражає одну зі сторін діалектичного протиріччя, що містить у собі взаємодію між взаємовиключними, але при цьому взаємним і взаємо проникаючим один до одного протилежностями усередині єдиного об'єкта і його стані або ж понятті, висловлень, теорій.
У мові ж “протилежність” знаходить висвітлення в антонімії і конверсивах. Антонімія - це тип семантичних відносин лексичних одиниць, що мають протилежне значення (антоніми). Будучи категорією лексико-семантичної системи мови, антонімія являє собою одну з реалій мовних: вона властива всім мовам, а її одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велика подібність у структурній і семантичній класифікації антонімів.
Сучасна лексикологія розглядає синонімію й антонімію як крайні, граничні випадки, з одного боку, взаємозамінності, з іншого боку - протиставлення слів по змісту. При цьому для синонімічних відносин характерно семантична подібність, для антонімічних - семантичне розходження.
Антонімія в мові представлена вужче, ніж синонімія: в антонімічні відносини вступають лише слова, співвідносні по якій-небудь ознаці - якісному, кількісному, тимчасовому, просторовий і приналежні до однієї і тієї же категорії об'єктивної дійсності, як взаємовиключні поняття: красивий - некрасивий, багато - мало, ранок - вечір, віддаляти - наближати. Слова інших значень звичайно не мають антонімів: будинок, мислення, писати, двадцять, Київ, Кавказ. Більшість антонімів характеризують якості (гарний - поганий, розумний - дурний, рідний - чужий, густий - рідкий і под.); чимало і таких, які вказують на просторові і тимчасові відносини (великий - маленький, просторий - тісний, високий - низький, широкий - вузький; ранній - пізній, день - ніч); менше антонімічним пар з кількісним значенням (багато хто - деякі; єдиний - численний). Зустрічаються протилежні найменування дій, станів (плакати - сміятися, радіти - сумувати), але таких небагато.
Розвиток антонімічних відносин у лексиці відбиває наше сприйняття дійсності у всій її суперечливій складності і взаємозумовленості. Тому контрастні слова, як і поняття, що позначаються ними,, не тільки протиставляються один одному, але і тісно пов'язані між собою. Слово добрий, наприклад, викликає в нашій свідомості слово злий, далекий нагадує про близький, прискорити - про сповільнити.
Антоніми "знаходяться на крайніх крапках лексичної парадигми", але між ними в мові можуть бути слова, що відбивають зазначену ознаку в різній мірі, убування-зростання. Наприклад: багатий - заможний - незаможний - бідний - жебрак; шкідливий - нешкідливий - марний - корисний. Таке протиставлення припускає можливий ступінь посилення ознаки, якості, дії, чи градацію (лат. gradatio - поступове підвищення). Семантична градація (градуальність), таким чином, властива лише тим антонімам, значеннєва структура яких містить указівку на ступінь якості: молодий - старий, великий - маленький, дрібний - великий. Інші ж антонімічні пари позбавлені ознаки градуальності: верх - низ, день - ніч, життя - смерть, чоловік - жінка.
Антоніми, що володіють ознакою градуальності, у мові можуть взаїмозамещатися для додання висловленню увічливої форми; літній чи старий. Слова, уживані з метою усунути чи різкість брутальність фрази, називаються евфемізмами (гр. еu - добре + phemi - говорю). На цій підставі іноді говорять про антоніми-евфемізми, що виражають значення протилежності в зм'якшеній формі.
У лексичній системі мови можна виділити й антоними-конверсиви (лат. conversio - зміна). Це слова, що виражають відношення протилежності у вихідному (прямому) і зміненому (зворотному) висловленні: Олександр дав книгу Дмитрові - Дмитро взяв книгу в Олександра; Професор приймає залік у стажиста - Стажист здає залік професору.
Існує в мові антонімія, антонімія значень багатозначних слів, чи енантиосемія (гр. enantios - протилежний + sema - знак). Це явище спостерігається в багатозначних словах, що розвивають значення один одного. Наприклад, дієслово відходити може означати «приходити в звичайний стан, почувати себе краще», але він же може означати «умирати, прощатися з життям». Энантиосемія стає причиною двозначності таких, наприклад, висловлень: Редактор переглянув ці рядки; Я прослухав дивертисмент; Оратор обмовився…
За структурою антоніми поділяються на разнокореневі (день - ніч) і однокореневі (приходити - іти, революція - контрреволюція). Перші складають групу власне лексичних антонімів, другі - лексико-граматичних. В однокореневих антонімів протилежність значення викликана різними префіксами, що також здатні вступати в антонімічні відносини: укласти - викласти, приставити - відставити, закрити - відкрити. Отже, протиставлення таких слів зобов'язано словотвору. Однак, варто мати на увазі, що додавання до якісних прикметників, прислівникам префіксів не-, без- найчастіше додає їм значення лише ослабленої протилежності (молодий - літній), так що контрастність їхнього значення в порівнянні з безпрефіксними антонімами виявляються «приглушеної» (літній - це ще не означає «старий»). Тому до антонімів у суворому значенні цього терміна можна віднести далеко не всі префіксальні утворення, а тільки ті, котрі є крайніми членами антонімічних парадигм: вдалий - невдалий, сильний - неспроможний. Із викладеного бачимо що антоніми, як уже було сказано, звичайно складають у мові парну кореляцію. Однак це не виходить, що те чи інше слово може мати один антонім, таким чином антонімічні відносини дозволяють виражати протиставлення понять і в «незакритому», багаточленному ряді: конкретний - абстрактний, відвернений; веселий - смутний, сумний, сумовитий, нудний.
Крім того, кожен член антонімічний чи пари антонімічного ряду може мати свої, що не перетинаються в антонімії синоніми. Тоді утвориться деяка система, у якій по вертикалі розташовуються синонімічні одиниці, а по горизонталі - антонімічні.
Висновки до розділу І
Термін “протилежність” широко використовується в різних областях науки. Так у філософії під терміном “протилежність” розуміють категорію, що виражає один із ступенів розвитку суперечності. Логіка потрактує термін “протилежність” по-своєму. “Протилежність” - категорія, що виражає одну із сторін діалектичної суперечності, яка включає взаємодію між взаємовиключати, але при цьому взаємообусловлюючим і взаємо проникаючим один одного протилежностями всередині єдиного об'єкта і його стані або ж понятті, висловів, теорій.
В мові ж “протилежність” знаходить віддзеркалення в антонімії і конверсивах. Антонімія - це тип семантичних відносин лексичних одиниць, що мають протилежне значення (антоніми). Таким чином, будучи категорією лексико-семантичної системи мови, антонімія представляє собою одну з реалій мовних: вона своєрідна всім мовам, а її одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велику схожість в структурній і семантичній класифікації антонімів. Головним критерієм є постійне, спільне їхнє використання в контекстах.
При дослідженні було з'ясовано, що антонімія розуміється як досить широкий клас семантичної кореляції. Безперечно антонімія буквально пронизує всю мову: від розмовної до самих вершин і прозаїчного слова. Однак, звичайне розуміння антонімії припускають протилежність одного із семантичних компонентів змісту слова, що позначають одну і туж сутність.
Підводячи підсумок розділу, можна сказати, що дослідження висвітили основні трактування значення протиставлень за своєю формою і по характеру їхніх семантичних відносин.
Таким чином, відповідно до цього, виділяються шість основних типів слів із протилежним значенням.
Перший тип антонімів - найхарактерніший і представницікий. Якісні слова - антоніми відповідні і симетричні відносно норми, де вони семантично нейтралізуються, врівноважуються.
Другий тип антонімів представлений однокореними пропорційно-якісними словами. Симетричність виявляється тут як своєрідна “відмінююча” певну властивість протилежність: можливе - неможливо, possible - impossible.
Третій тип антонімів охоплює різнокорінні слова з відповідним зіставленням протилежно направлених дій (ознак, властивостей і т.д.): підійматися - опускатися.
Відповідні відносини протилежно направлених дій, виражених однокорінними словами з невідповідною односторонньогю спрямованістю: запалювати - гасити.
Таким чином, зовнішньо схожі на антоніми слова не утворюють дійсної протилежності. Не виражають протилежності, а значить, не мають антонімів, слова конкретно не оціненої семантики: книга, телефон, годинник, велосипед і т.д.

Розділ ІІ Засоби вираження категорії «протилежність».

2.1. Загальна характеристика кореневих та афіксальних антонімів.
Як відзначалося раніше, антонімами можуть бути визнані слова, що протипоставлені по самій загальній й істотній для їхнього значення семантичній ознаці. Як критерії виділення антонімів були висунуті наступні: можливість уживання слів у даному висловленні при протиставленні, однакова сфера лексичної сполучуваності.
Л.А. Булаховский відзначав, “ антоніми, в основному, відносяться до вираження якостей, але можливі так само при назві дій і станів негативного або характеру, що скасовує,” [4; с.45]. Не можна, однак, погодитися з тим, що “ під антонімією розуміють не просту протилежність, що може бути виражена додатком заперечення (говорити - не говорити, білий - небілий), а протиставлення, яке допускає це значення виражених різними коренями (сухий - мокрий, життя - смерть)” [4; с.45]. Досить чітко розрізняються дві групи слів, значення яких є антонімічними. Їхні розходження обумовлені тим, як у значеннях слів представлене членування різних відрізків дійсності і співвідношення виділюваних у них ознак. Членування різних частин “семантичного простору” засновано на різних принципах. Будь-яка частина його може бути представлена подвійно: по-перше, шляхом виділення більш-менш стійких відрізків цього простору, що здобувають відносно самостійні характеристики. По-друге, шляхом антонімічної поляризації, тобто встановлення двох полярних крапок, характеристики яких взаємообумовлені. Для позначення конкретних предметів і явищ у мові використовується, головним чином, перший спосіб членування “ семантичного простору”, а при виділенні різноманітних якісних і оцінних ознак - другий спосіб.
У зв'язку з викладеним є можливім установити, що основну групу антонімів представляють слова, що позначають визначені якості, саме виділення яких можливе тільки як розчленовування даних якостей за допомогою протилежних один одному значень. Антонімічна протилежність слів є в такому випадку конструктивно необхідної для них. Особливий тип антонімів представлений парами слів, між значеннями яких “ без залишку” розподілена визначена семантична область; член такої групи протипоставлені один одному: бути присутнім - відсутнім, одружений - неодружений.
Цікаво помітить, що антоніми використовуються як засіб створення контрасту в літературно-художніх добутках:
За море Чорне, за море Біле
У чорні ночі й у білі дні
Дико дивиться особа оніміле.
(Блок. Русь моя, життя моє ....)
Необхідно зазначати, що участь антонімів у створенні контрасту (антитези) не виходить, однак, що контрастне протиставлення завжди створюється саме антонімами, а відповідно, що беруть участь у цьому протиставленні слова є (або стають) антонімами.
В.Н. Комісарів затверджує, що всі антоніми можна розділити на дві групи: кореневі й афіксальні антоніми [29; с.49].
Наявність антонімічної характеристики в значеннях кореневих слів-антонімів лінгвістично виявляється в наступних двох особливостях:
У регулярному вживанні в складі антонімічних контекстів.
У спільності їхньої лексичної сполученності.
Так само антонімічна характеристика може закріпитися за значенням кореневого слова - антоніма тільки в тому випадку, якщо це слово буде регулярно вживатися в мові для вираження протиставлення. Слова з протилежним значенням можуть існувати в мові лише остільки, оскільки вони регулярно відтворюються в мові як антоніми, тобто в безпосереднім протиставленні один одному. Контексти, у яких слово вживається спільно зі своїм антонімом і безпосереднім протиставленням йому, називаються антонімічними контекстами. В.Н. Комісарів звертає нашу увагу на той факт, що в сучасній англійській мові кореневі слова - антоніми регулярно відтворюються в п'ятьох типових антонімічних контекстах.
Типовий контекст 1 характеризується значенням загальності (усі - А и Б). Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення, з'єднані або сурядністю, або розділовим зв'язком.
If you have obeyed all the rules, good and bad, and you still come out at the dirty end, then i say the rules are no good.
(M. Wilson, Life with Lighting.)
Типовий контекст 2 характеризується значенням прямого протиставлення (А не є Б, а навпроти, У). Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення, з'єднані протиставним зв'язком.
He was alive, not dead.
( B. Show, The Apple Cart.)
Типовий контекст 3 характеризується значенням альтернативності ( А або Б).Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення, з'єднані розділовим зв'язком.
You will see if ye were right or wrong .
( A. Cronin, The Harther's Castle.)
Типовий контекст 4 характеризується наявністю контрастного тла ( А не є Б, а В, навпроти, є Г). Протиставлені слова вживаються як той самий член речення в двох рівнобіжних конструкціях.
The whole was big, oneself was little.
( J. Galsworthy, The White Monkey.)
Типовий контекст 5 характеризується наявністю простого спільного вживання і не має чітко вираженої структурної формули. Протиставлювані слова вживаються як різні члени речення в межах одного або двох речень, зв'язаних за змістом.
In its great presence our small sorrows creep away, ashamed.
(J. K. Jerome, Three Men in a Boat.)
Особливою формою типового контексту 5 є спільне вживання двох взаємо різних дій як однорідні члени речення.
I've lost and won more lawsuits than any man in England.
( W. M. Thekeray, Vanity Fair.)
Важливо відзначити, що кожна пара антонімів регулярно протиставляється в одному або декількох типових контекстах. Окремі пари антонімів відрізняються і по кількості типових контекстів, у яких вони вживаються, і по частоті їхнього вживання в такому контексті. Регулярне вживання в складі антонімічних контекстів є основним лінгвістичним показником приналежності слова до антонімів. Другим показником антонімічності служить спільність лексичної сполученності в конфронтуючих один одному членів антонімічних пар. Для слів-антонімів характерно майже повний збіг сфер лексичної сполученності, що уможливлює їх регулярне спільне вживання в контекстах, що виражають протиставлення. Спільність сполученості двох антонімів часом усвідомлюється настільки чітко, що з'являється можливість використовувати слово в стійких сполученнях, у яких звичайно вживається лише його антонім.
Цікаво зазначати, що афіксальні антоніми утворяться шляхом безпосереднього приєднання до слова негативного афікса. У цьому і складається відмінність афіксального антоніма від кореневого. Єдиним регулярним засобом афіксального утворення слів-антонімів є негативні префікси un-,in-( il-, im-, ir-), dis-. Всі інші негативні суфікси утворять лише окремо антонімічні пари, що порівняно рідко вживаються в антонімічних контекстах. У сучасній англійській мові не існують слова, до яких можна створити антонім шляхом безпосереднього приєднання до нього, наприклад, негативного суфікса - less.
У зв'язку з викладенним матеріалом представляється можливим затверджувати, що в антонімах різного кореня антонімічна характеристика не має формального вираження і закріплюється в результаті використання слова в типових антонімічних контекстах. Інакше обстоїть справа з афіксальними антонімами. У слів антонімічна характеристика з'являється в результаті приєднання префікса, що і є її формальним носієм. Саме завдяки префіксові дане слово здобуває значення, протилежне значенню слова, що має той же корінь, але не має префікса. Корінь слова з негативним префіксом як би антонімічний своєму слову. Негативне або антонімічне значення префікса закріплюється за ним у результаті вживання його в такому значенні. Заперечення шляхом приєднання негативного префікса якісно відрізняється від заперечення за допомогою негативної частки. Приєднуючись до слова, префікс робиться складовою частиною цього слова, значення його зливаються зі значенням кореня в єдине ціле. Слово з негативним префіксом не тільки означає заперечення значення кореня, але несе в собі твердження протилежного значення. Тому негативний префікс значно повніше виражає заперечення, чим негативна частка. У слова з негативним префіксом заперечення утримується в самому значенні слова. А оскільки заперечення в широкому змісті і є протиставлення, то виходить картина, характерна для слів - антонімів. Таким чином, негативний афікс теоретично може утворювати слово-антонім.
Окрім цього В.Н. Комісарів звертає увагу на той факт, що в зв'язку з практичною спрямованістю й обмеженим обсягом словника [29; 49] у ньому не знайшло відображення питання значеннєвих зв'язків усередині антонімічної групи, коли її членами є багатозначні слова.
Тому при підборі антоніма до багатозначного слова В.Н. Комісарів відзначає, що варто мати на увазі наступне:
1. У системі значень багатозначного слов и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.