Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Системний характер мови. Парадигматичн, синтагматичн й єрархчн вдношення мж мовними одиницями. Основн й промжн рвн мови. Теоря зоморфзму й єрархї рвнв мови. Своєрднсть системност мови: спввдношення системних несистемних явищ.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 14.08.2008. Год: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


17
Реферат на тему
Структура мови
ПЛАН
1. Системний характер мови
2. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями
3. Основні й проміжні рівні мови
4. Теорія ізоморфізму й ієрархії рівнів мови
5. Своєрідність системності мови. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові. Система і норма
Використана література
Мова не є простим нагромадженням її одиниць -- фонем, морфем, лексем, конструкцій. Це складний, багатоплановий механізм, який має свою внутрішню організацію -- структуру. Поняття структури мови введене в науку вченими Празької лінгвістичної шко-ли. Згодом воно отримало своєрідну інтерпретацію в глосематиці, де зв'язки і відношення всередині мови абстрагувалися від її елементів. У сучасному мовознав-стві в термін структура мови нерідко вкладають різний зміст. Інколи його вживають як синонім термі-на система мови, хоча більшість мовознавців ці термі-ни диференціюють.
1. Системний характер мови

Уведення поняття системи щодо мови пов'язують з іменем Ф. де Соссюра, хоча пріоритет у цьому нале-жить І. О. Бодуену де Куртене. Особливу роль в об-ґрунтуванні системного підходу до мови відіграли пра-ці українського мовознавця О. О. Потебні.
Ф. де Соссюр називав мову системою знаків, які виражають ідеї. Усі частини мовної системи, за Соссю-ром, можливо і необхідно розглядати в їх синхронічно-му зв'язку. Що ж стосується діахронії, то Соссюр запе-речував її системність.
Поняття системи мови базується на взаємозалеж-ності її елементів. Системні відношення не є чимось зов-нішнім для окремих компонентів системи, а входять у ті елементи, утворюючи якісну їх характеристику. Не-рідко відмінність системних відношень є єдиною осно-вою розрізнення й самих елементів. Пор.: англ. love, love's, loves, loves' і love, loves, loved, loving, де в другому випадку (ряді) love -- дієслово зі зна-ченням «любити», а в першому випадку (ряді) love -- іменник зі значенням «любов». Таке розрізнення тут можливе на основі системних відношень (у першому випадку love -- член іменникової парадигми, у друго-му -- дієслівної). На основі принципу системності мо-ви базується й таке граматичне поняття, як нульова морфема (вода, води, воді, воду, водою, воді, води, водф, во-дам, води, водами, водах). Відсутність закінчення в ро-довому відмінку множини за його наявності в усіх інших відмінках набуває граматичного значення, а оскільки відмінкові значення виражаються закінчен-нями (флексіями), то в даному разі наявна нульова флексія.
Положення про системний характер мови застосо-вується в сучасній лінгвістиці до мови загалом, але найбільшою мірою -- до фонетичних одиниць. На-приклад, фонеми будь-якої мови не можна розглядати ізольовано, поза фонологічною системою, а тим більше зіставляти ізольовані фонеми однієї мови з ізольова-ними фонемами іншої мови, незважаючи на їх позір-ну подібність. Фонему можна визначити лише стосов-но певної мови. Кожна з мов має свою систему фонем і свою систему протиставлення фонем (фонологічних опозицій). Як зауважив Генрі Глісон, наше тверджен-ня, що англійська мова і мови лома, луганда й кіова подібні, позаяк вони мають фонему <в>, буде рівно-значне твердженню, що цей капелюх, сукня, пара ту-фель однакові, якщо вони всі позначені одним розмі-ром. Значеннєвість кожної фонеми визначається її місцем у фонологічній системі певної мови.
Необхідно розрізняти системоутворювальні і сис-темонабуті властивості мовних одиниць. Системоут-ворювальні властивості формують системні зв'язки і відношення. Мовні одиниці їх мають ще до входжен-ня в систему. Системонабуті -- це ті властивості, якими система і системні відношення наділяють об'єкт (одиницю, елемент) і яких цей об'єкт не має поза сис-темою. Для наочного пояснення понять системоутво-рювальних і системонабутих властивостей скористає-мося з прикладу, наведеного Т. П. Ломтєвим. Якщо сім'ю з двох людей розглядати як систему, а членів сім'ї як елементи цієї системи, то можна констатувати таке: для того щоб сім'я могла утворитися, необ-хідно, щоб дві особи мали властивості бути чоловіком (особою чоловічої статі) і жінкою (особою жіночої ста-ті). Узявши шлюб, вони набувають властивості бути чоловіком (мужем) і дружиною. Властивість бути жін-кою і бути чоловіком (особами різної статі) є системо-утворювальною, вона не створюється сімейними сто-сунками, але реалізується в них. Властивості бути чо-ловіком і дружиною (подружжям) набувають у системі завдяки встановленим між цими елементами відношен-ням (шлюбним стосункам) і характеризують ці елемен-ти як члени даної системи. Такі властивості назива-ються системонабутими, або структурно зумовленими.
Звернемося до мовних прикладів. Так, зокрема, фор-ми співаю, співаєш, співає є системоутворювальними, бо формують систему особових форм дієслова теперіш-нього часу однини. Форма співала у виразах я співала, ти співала, вона співала є системонабутою, вона репре-зентує то першу, то другу, то третю особу однини в ми-нулому часі. Якщо речення Пісня виконується діть-ми розглядати як систему, то системоутворювальними є властивості слів як частин мови, системонабутими є властивості бути підметом, присудком чи додатком (певним членом речення).
Мова -- це система систем, які взаємозумовлені й пов'язані в одне ціле: зміна в будь-якій із цих систем викликає зміни в інших системах. Так, зокрема, фоне-тичний закон відкритого складу, який діяв ще в сло-в'янській мові доісторичного періоду, призвів до інте-грації відмін іменників з основами на 6 і й (rabds --> рабъ; sunus --> сынъ), оскільки відпав приголосний, а [б] і [й] перейшли в один звук [ъ] і названі форми переста-ли розрізнятися, а це з часом і зумовило зближення й уніфікацію парадигм цих іменників.
Унаслідок того, що окремі англійські слова у пері-од скандинавського завоювання мали скандинавські паралелі, відбулося розщеплення звукової форми дея-ких спільних за походженням слів: scirt «спідниця» і ст. англ. shirt «сорочка», egg «яйце» і edge <-- ecg «край»; tradition (лат. traditio) «традиція» і treason (ст. фр. traison <-- лат. traditio) «зрада». Те ж спостері-гаємо в нім. Кпарре «зброєносець» і Knabe «хлопець».
Стимулювання в англійській мові аналітичних тен-денцій пов'язане з тим, що зредуковані закінчення вия-вилися нездатними виражати з достатньою чіткістю гра- матичні відношення слів. Суто фонетичний процес зумо-вив нові не тільки морфологічні, а й синтаксичні явища. Системи бувають матеріальні й ідеальні, відкриті й закриті, статичні й динамічні, гомогенні й гетерогенні. Так, зокрема, В. М. Солнцев подає таку класифікацію систем:
Матеріальні системи складаються з елементів, які мають матеріальну субстанцію. Розрізняють пер-винні і вторинні матеріальні системи. Первинні мате-ріальні системи -- це системи, елементи яких значен-нєві самі собою, тобто представляють у системі самих себе. Матеріальні системи, в яких матеріальні елемен-ти мають значення для системи не стільки завдяки своїм субстанціональним властивостям, скільки зав-дяки приписаним їм властивостям, називаються вто-ринними матеріальними системами.
Ідеальні системи -- це системи, елементами яких є ідеальні об'єкти -- поняття або ідеї, пов'язані з певними взаємовідношеннями. Так, наприклад, якщо взяти сис-тему понять будь-якої науки, то там зафіксовані ідеальні об'єкти, а не власне субстанція. На відміну від матері-альних ідеальні системи завжди виникають тільки зав-дяки мисленнєвій діяльності людей. Вони не існують по-за якоюсь матеріальною субстанцією, вони породжують-ся нею. Ідеальні системи становлять собою системи певних видів інформації. Семантична інформація закріп-люється в якійсь матеріальній субстанції, яка стає її но-сієм. Тут матеріальні елементи представляють не самих себе, а щось, що існує поза ними. Вони мають значення не стільки в силу своїх фізичних властивостей, скільки в силу приписаних їм властивостей вказувати на щось.
Закритою є система, яка складається зі строго ви-значеної кількості одиниць, і цей кількісний склад є не-змінним. Відкритою є система з непостійним, змінним числом елементів. Мова є відкритою системою, оскіль-ки вона поповнюється новими елементами, що забезпе-чує їй здатність завжди бути комунікативно придатною в різні періоди історичного й економічного розвитку на-роду -- носія мови. Мова не існує ізольовано від сус-пільства, а розвивається водночас із суспільством і мисленням. Цим мовна система різниться від біологіч-них, кібернетичних та ін. Вона відкрита для мислення. Говорячи про відкритість мовної системи, не слід забува-ти, що фонологічна, граматична і лексико-семантична системи мають неоднаковий характер відкритості. Якщо фонологічна система має закритий характер (українсь-ка мова після XII ст. не поповнилася жодною фонемою, як і не втратила хоча б однієї фонеми), морфологічна система належить до маловідкритих, то лексико-семан-тична система є найбільш відкритою (щодня мова по-повнюється новими словами, а також час від часу втра-чає застарілі функціонально непридатні слова).
З відкритістю пов'язана така властивість мовної системи, як динамічність, яка виражається в постій-ній зміні, постійному розвитку мови, пристосуванні до умов існування. У динамізмі й відкритості мовної сис-теми виявляється її потенційність, яка полягає не тіль-ки в тому, що в мові є, але й у тім, що в ній можливе. Якщо б мова вичерпала всі свої можливості, вона пе-рестала б задовольняти суспільство, не могла б вирази-ти нові явища, перестала б бути засобом спілкування. Дехто з мовознавців навіть уважає, що мова має здат-ність до саморегулювання.
Гетерогенність мови полягає в тому, що вона складається з неоднорідних одиниць, які розпадаються на підсистеми й утворюють структуру.
Отже, мова є відкритою динамічною гетерогенною матеріальною функціональною системою.
2. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між
мовними одиницями

Як будь-яка система, мовна система базується на відношеннях. Відношення між мовними одиницями бувають парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні.
Парадигматичні відношення -- відношення вибору, асоціації, що грунтуються на подібності й відмінності позначувальних і позначу-ваних одиниць мови.
Так, парадигматичними у фонетиці є відношення між дзвінкими і глухими, м'якими і твердими звуками; в гра-матиці -- між відмінковими формами слів, формами діє-відмінювання, між різними типами речень тощо; в лекси-ко-семантичній системі -- це синонімічні, антонімічні, гіпонімічні, конверсивні та інші відношення. Парадигма-тичні відношення називають вертикальними, оскільки будь-яку парадигму можна записати в стовпчик, вер-тикально (наприклад, відмінкову парадигму іменника чи іншої частини мови, лексико-семантичну групу тощо).
Синтагматичні відношення -- відношення одиниць, розташованих лінійно; це здатність мовних елементів поєднуватися.
Синтагматичні відношення називають горизонтальни-ми, оскільки вони завжди реалізуються між одиницями, які розташовуються одна за одною. Так, фонеми поєдну-ються не як-небудь, а вибірково. В українській мові на початку слова нема такого звукосполучення, як цстп. Синтагматичними зв'язками спричинені такі фонетичні явища, як асиміляція, дисиміляція, сингармонізм, акомо-дація, гаплологія тощо. У словотворі синтагматичні відно-шення виявляються в тому, що існує певна закономірність у поєднанні морфем. Так, в українській мові віддієслівні назви особи-діяча утворюються за допомогою суфіксів -тель, -ар, -ач, -ник, -ій тощо, однак кожна з дієслівних основ вибирає тільки якийсь один з цих суфіксів:
-тель -ар -ач -(ль)ник -ій
учити + -- -- -- --
лікувати -- + -- -- --
ткати -- -- + -- --
уболівати -- -- -- + --
водити -- -- -- -- +
У синтаксисі кожної мови також існують певні син-тагматичні особливості. Зокрема, в латинській та бага-тьох романських і германських мовах існує зворот accusativus cum infinitivo (див. нім.: Ich sah ihn durch die Strafe gehen, що дослівно перекладається «Я бачив його по вулиці йти»), якого зовсім не фіксують слов'ян-ські мови. Пор. ще північноросійські звороти на зразок вода пить, трава косить тощо.
У лексиці синтагматичні відношення також вияв-ляються у вибірковій сполучуваності. Є слова з оди-ничною сполучуваністю (див. укр. згайнувати (час), розтринькати (гроші), витріщити (очі), скалити (зу-би), вудити (рибу), рос. закадычный (друг), убористый (почерк), подножный (корм), трескучий (мороз), испус-тить (дух), грецкий (орех), перочинный (нож). Лексич-на синтагматика також є специфічною для кожної мови. Пор. англ. brown (eyes, boots, hair, horse) і укр. ко-ричневі черевики, але карі очі, каштанове волосся, ка-рий, гнідий, каро-гнідий кінь; англ.: brown bread і укр. чорний хліб.
Ієрархічні відношення -- відношення структурно простіших оди-ниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми, лексеми до речення.
Якщо парадигматичні й синтагматичні відношення охоплюють мовні одиниці однакового ступеня склад-ності (одного рівня) -- фонема + фонема, морфема + морфема, слово + слово тощо, то ієрархічні відношен-ня об'єднують одиниці різних ступенів скл и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением оригинальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.