На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Мовна номнаця як засб створення назв музичних груп виконавцв. Комплексний аналз англйських назв. Створення структурно-тематичного словника-довдника англйських назв груп виконнавцв, та музичних стилв. Семантичн змни в структур назв.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 12.07.2007. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Національний університет кораблебудування
імені адмірала Макарова
Гуманітарний інститут
Кафедра прикладної лінгвістики
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідуючий кафедрою
прикладної лінгвістики
канд.філол.наук, професор
Філіппова Н.М.
---------------------____
“___”_____________200__р.
ДИПЛОМНА РОБОТА
На тему: Структура типових тематичних англійських назв груп і
виконавців



Миколаїв
2007 ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. МОВНА НОМІНАЦІЯ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ НАЗВ
МУЗИЧНИХ ГРУП І ВИКОНАВЦІВ ………………………………………8
1.1. Знакоутворювання- необхідна умова лексичної номінації………….. 8
1.2. Вторинна номінація ……………………………………………………14
1.3. Словотвір і його роль в розвитку нових номінацій …………………21
РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ АНГЛІЙСЬКИХ НАЗВ
МУЗИЧНИХ ГРУП ТА ВИКОНАВЦІВ …………………………………...30
2.1.Класифікація назв музичних груп та виконавців за музичними
стилями ………………………………………………………………………30
2.2. Особливості номінації назв музичних груп ………………………….33
2.3. Особливості змін в правилах номінації популярних музичних груп
в період з 1923 по 2006 рік……………………………………………………47
2.4. Семантичні зміни в структурі назв ……………………………………55
РОЗДІЛ 3. СТВОРЕННЯ СТРУКТУРНО-ТЕМАТИЧНОГО СЛОВНИКА- ДОВІДНИКА АНГЛІЙСЬКИХ НАЗВ ГРУП І ВИКОННАВЦІВ, ТА МУЗИЧНИХ СТИЛІВ
ЗАСОБАМИ LINGVO ……………………………………………………. 58
3.1. Аналіз універсального електронного словника Lingvo ……………58
3.2. Опис створенного словника-довідника ……………………………..60
3.3. Компіляція та підключення словника ……………………………….63
РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ПЕВНИХ
МУЗИЧНИХ СТИЛІВ НА ОТОЧУЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА
СУСПІЛЬСТВО ……………………………………………………………..66
4.1. Обґрунтування необхідності зниження негативного впливу
певних музичних стилів на оточуюче середовище та суспільство ……….66
4.2. Аналіз негативного впливу рок музики на оточуюче середовище
та суспільство ……………………………………………………………..70
4.3.Заходи мінімалізації негативного впливу музики
на суспільство ……………………………………………………………….75

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ …………………………………………...77
5.1. Характеристика та аналіз шкідливих і небезпечних факторів
при роботі в приміщенні за комп'ютером з точки зору охорони праці...77
5.2. Зменшення дії небезпечних та шкідливих факторів на
працівників ………………………………………………………….....86
5.3. Розрахунок освітлення ………………………………………………90
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………92
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………93
ДОДАТОК А. Назви груп, які були використані в дослідженні
ДОДАТОК B. Фрагмент словника
ДОДАТОК C. Головне вікно програми
ДОДАТОК D. Вікна картки
ДОДАТОК Е. Електроний словник-довідних англійських назв груп
і виконавців, та музичних стилів на магнітному носії

ВСТУП

Назва (ім'я, лат. nomina ) - це важливий лінгвістичний аспект в маркетингу, рекламі і витворах мистецтва. Семіотика сьогодні обумовлює вибір правильної назви в певній частині особливого профілю компанії, послуг або продуктів. Для досягнення цієї мети, професійні рекламні агенти керуються цілим рядом аксіом по створенню брендових назв. Проте, зразки назв в цих сферах не можуть визначатися по одному чиннику, вони повинні бути розглянуті як постійно змінні традиції. Крім того, імена можуть розкривати ідеологію суспільства або культури.
Актуальність даної теми полягає в тому, що музика сьогодні дуже різноманітна, виникає безліч різних музичних напрямів, стилів і підстилів. Сучасна музична культура має тенденцію до розвитку нових музичних стилів, які обумовлюють і вибір певних назв, що характеризують молоді колективи. Вперше назви музичних груп класифікуються за морфологічними і семантичними ознаками.
Метою роботи є розробка класифікації назв груп і виконавців згідно формальним і семантичним критеріям, а також визначення стереотипічної моделі назв для певних стилів музики.
Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
· дискурсність музичного стилю;
· встановити основні правила номінації;
· виявити жанрові позначення в структурі назв;
· визначити стереотипи назв;
· розробити класифікацію назв за морфологічними
характеристиками;
· класифікувати назви за семантичними характеристиками;
Досягнення поставленої мети і рішення конкретних задач
зумовили використання методів семантичного аналізу для вивчення семантичних характеристик назв музичних груп; кількісного аналізу назв для вивчення змін типових структур у назвах колективів і виконавців впродовж декількох десятків років. Когнітивно-лінгвістичний аналіз виявляє два типу назв: буквені і метафоричні назви. Історичний метод досліджує процес зміни правил номінації назв музичних груп і виконавців впродовж 1923-2006 рр. . Описової метод використовується для фіксації даних кількісного аналізу змін в структурі назв груп. Метод узагальнення використовується для визначення загальних ознак і властивостей для назв груп, які не були класифіковані. Метод прогнозування розглядає виникнення нових моделей назв.
Наукова новизна дипломного дослідження полягає в тому, що вперше розробляється словник назв музичних груп і виконавців. На сьогодні електронні словники набувають все більшого поширення. Дане явище пояснюється інтенсивністю розвитку інформаційних технологій і засобів ведення бізнесу, що вимагає все більшій швидкості реагування на події, що відбуваються. Унікальність даного словника в тому, що це єдиний систематизований словник, який надає інформацію про походження назви груп і виконавців, а також має короткий опис музичних стилів.
Вперше розглядаються основні зміни правил номінації в назвах груп і виконавців впродовж декількох десятків років. Також в даній роботі вперше розглядаються музичні стилі, які беруть моделі назв з цілком певних ресурсів, і ці ресурси передають значення, що асоціюються з кожним стилем музики. Робиться спроба пояснити процеси номінації у даній сфері.
Практична цінність. Визначення правил номінації і класифікація назв груп і виконавців допоможе молодим колективам вибрати правильну і оригінальну назву, яка характеризуватиме саме той музичний стиль, який вони виконують. Даний програмний продукт може використовуватися на практиці, як меломанами, так і у сфері шоу-бізнесу. Такий словник допоможе молодим колективам, оскільки надасть можливість зрозуміти основні чинники походження самих назв, а також дозволить уникнути повторень і більш креативно підійти до вибору назви. Створений словник має великий потенціал та практичну цінність, так як його можна постійно поповнювати, модернізувати, вдосконалювати, що є великим значенням для музичної індустрії
Об'єктом дослідження в дипломній роботі виступили різноманітні музичні стилі і напрями, такі як рок і реп, та музичні групи і виконавці.
Предметом дослідження є назви музичних груп і виконавців, а також музичні стилі.
Гіпотеза. Використовуючи термінологію когнітивної лінгвістики, ми припускаємо, що кожна музична культура розвиває певний набір концептуальних метафор. Як відомо, концептуальні метафори представляють спосіб мислення, який закладений в соціальній практиці.
Матеріалом дослідження послужили 2578 назв музичних груп та виконавців, електронні бази даних назв музичних груп і виконавців, розташовані на сайтах: www./bandregister2.co.uk; www.rollingstone.com/; www.home.talkcity.com/MoshPitWay/wetzki/bandnames.html; www.billboard.com/bbcom/index.jsp;www.rapdict.org/; www.riaa.com/gp/database/;www.allmusic.com/;www.ohhla.com; www.headbands.com;www.geocities.com/SunsetTrip/7011/geetar.html; www.worldwidepark.com.
Інтернет енциклопедія важкого метала: www.welcome.to/bnrmetal
1854 назви відомих груп були узяті з двох джерел, Rolling Stone Encyclopedia Of Rock & Roll (George-Warren, 2001) і The Billboard Book of Top 40 Hits (Whitburn, 2004).
Структура роботи. Дипломна робота об'ємом в 135 сторінок друкарського тексту складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури, прикладного електронного продукту.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність вибраної тематики, розкрита наукова новизна, мета і завдання роботи, практичне значення отриманих результатів, висунута гіпотеза, визначені об'єкт, предмет і методи дослідження, визначено фактичний матеріал.
У першому розділі представлені теоретичні положення про теорію номінації. Розглядається знакоутворювання та словотвір як необхідна умова лексичної номінації, вторинна номінація.
У другому розділі проводиться класифікація назв груп і виконавців в двох напрямах. У першому назви класифікуються згідно музичним стилям. В другому напрямку класифікація назв груп відбувається згідно семантичним і морфологічним змінам в структурі назв впродовж десятків років.
У третьому розділі описується програмний продукт - електронний словник-довідник англійських назв груп і виконавців, і музичних стилів. Довідник музичних стилів містить історію створення того чи іншого стилю. В даному довіднику вказані музичні інструменти й характеристика вокалу, які і створюють певний стиль. Словник англійських назв груп демонструє як група створювала свою назву, що саме є основою для вибору номінації та які фактори вплинули на цей процес.
РОЗДІЛ 1

МОВНА НОМІНАЦІЯ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ НАЗВ
МУЗИЧНИХ ГРУП І ВИКОНАВЦІВ


Постійний розвиток людського суспільства й людського пізнання ставить перед мовою завдання забезпечити всі сторони життя й діяльності людини новими найменуваннями. Науку про імена, про природу найменування, про засоби позначення і їхніх типів називають ономасіологією. Основною метою ономасіології можна вважати створення теорії номінації, її головним завданням - “вивчення засобів і способів найменування окремих елементів дійсності”[ 18, с. 228].
1.1. Знакоутворювання- необхідна умова лексичної номінації

Основним аспектом розгляду природи найменування лексичними одиницями є лінгвосеміотичний, що ґрунтується на наступних теоретичних положеннях: 1) природна мова є знакова система особливого роду з подвійною структурацією її одиниць і із дворазовим їх позначенням - у системі номінативних засобів (первинне означення) і в якості або в складі предикативних одиниць у мові (вторинне означення); 2) людська мова як складне матеріально-ідеальне утворення поєднує у собі стосовно об'єктивної дійсності сімултану властивість позначення й відбиття; 3) психо-фізіологічною основою репрезентації об'єктивної дійсності словами є друга сигнальна система дійсності.
Акти прямої (первинної) номінації за допомогою слів примітні тим, що вони одночасно сполучені з опредмечуванням людиною об'єктивного світу, з усіма етапами його суспільного досвіду й трудовою діяльністю, з виділенням і узагальненням необхідного й істотного в предметі пізнання.
У гносеологічному аспекті пряма лексична номінація є завжди процес перетворювання фактів дійсності в знаки й надбання людей шляхом перетворення фактів дійсності у факти системи мови, у значення й категорії, що відбивають суспільний досвід носіїв мови.
Становлення найменування будь-якого типу ( елементарне первинне й - просте, складене, складне однослівне або декількаслівне найменування й т.д.) сполучено із процесом знакоутворювання.
Власні імена, хоча й зараховуються в розряд повнозначних лексичних знаків, однак різко протистоять останнім як за своїм значенням, так і по сфері й обсягу функціонування, займаючи периферійне положення в лексиці будь-якої мови.
По характеру знакового значення, по сфері функціонування й функції індивідуалізації власні імена можна назвати “лексично неповноцінними, збитковими”.
“Якщо серед іменників конкретні загальні імена є центральною семантичною категорією, те це саме тому, що вони володіють двома здатностями: значити (signifier) і позначати (designer), у них є певний семантичний зміст, і в той же час вони застосовні до реальних об'єктів. Загальні імена мають повну семантичну структуру” [14, с. 252]. Власні імена, на противагу загальним, обмежуються однією функцією - позначення, що дозволяє їм тільки розрізняти, пізнавати позначувані предмети, особи, без вказівки на якісну, змістовну характеристику даного індивідуума або одиничного предмета, факту.
Основним дефектом власних імен є “нездатність” виражати узагальнене поняття; їхня роль у мові чисто називна, у силу чого їх називають “розпізнавальними знаками” [56, с. 73].
Класифікація власних імен може бути проведена по предметній сфері, по позначуваним ними предметам: 1.) назви осіб (ім'я, прізвище, по батькові); 2.) імена (прізвиська) тварин, птахів і т.п.; 3.) топографічні імена - річок, океанів, морів, заток, проток, озер, країн, океанів, гір, гірських хребтів, міст, поселень, парків, вулиць, доріг і т.д.; 4.) імена будинків, установ, пароплавів, літаків і інших засобів пересувань; 5.) назви книг, журналів п'єс, музичних груп і виконавців і т.д.
До власних імен іноді зараховуються [50, с. 89] “квазівласні імена”, такі, як назви періодів історії, культурних і політичних рухів, імена історичних особистостей, героїв і місць, зображуваних у літературі, а також назви (етикетки) товарів, продуктів харчування, брендових назв.
Перераховані групи власних імен, розмежованих по предметній області, різні по характеру свого значення й сфері функціонування: 1) імена, які позначають (прізвища, імена осіб, прізвиська тварин, назви місць, історичних подій, дат і т.п.), і 2) імена, які тільки називають ( заголовки книг, назви журналів, етикетки на продуктах, виробу парфумерії й т.д.). У власних іменах першого типу значення носить денотативний характер, тобто в його основі лежить подання про категорію, клас осіб, предметів. Значеннєвий потенціал цих імен у порівнянні з повнозначними знаками, що мають денотативно-сигніфікативний або сигніфікативний тип значення, дуже малий, проте він є. У імен, що позначають особу, набір концептуальних ознак, властивих самому денотату, включає “стать” (жіноча, чоловіча) [36].
У власних іменах, що не мають у силу своєї семантичної неповноцінності значеннєвої структури, а отже, асоціативних і структурних зв'язків по лінії змісту, матеріальна сторона словесного знака (його звучання або акустичний образ) здобуває більшу значимість, чим це має місце в іменах загальних.
Власні імена із сугубо денотативним значенням не мають значеннєвої структури й у силу цього обмежуються сферою номінативно- класифікаційної діяльності мови, являючи собою своєрідну номенклатуру одиничних імен або однакових предметів реального світу.
“Межа, що відокремлює загальні іменники від власних, звичайно, не абсолютна. Більшість власних імен походять від загальних слів, що раніше вказували на якусь ознаку (зміст)” [4, с. 102-103]. Загальновідомий і той факт, що значна кількість загальних імен походять в результаті “лексикалізації”, тобто в результаті процесу вторинного перейменування власних імен у загальні.
Поряд з денотативною функцією індивідуалізації, власним іменам властива прагматична функція, що виявляється в тім, що ідентифікуючі знаки, як і ті, що характеризують, використовуються в мові як засіб вираження емоційно-оцінних значень. “сам спосіб найменування по імені, або по імені та по батькові, або по прізвищу, - писав Д.Н. Шмельов, - певним чином відбиває й взаємостосунки осіб, і суспільне становище називаного” [26, с. 141].
Слово як одиниця мови являє собою єдність означаючого й означуваного, єдине матеріально-ідеальне утворення, що служить засобом матеріалізації й номінації відбитих у свідомості людини об'єктів дійсності.
Складність і багатогранність значеннєвого змісту слова визначають універсальний характер словесного знака і його поліфункціональність. У слові, зокрема, розрізняють функції: номінативну (найменування), сигніфікативну (узагальнення), комунікативну (спілкування), прагматичну - у тому числі й стилістичну (експресивного вираження й емоційного впливу) [25, с. 39].
Унікальною властивістю природної людської мови є його здатність дворазової репрезентації, дворазового (подвійного) означення об'єктів навколишньої дійсності (у мовній системі й мові). Саме ця властивість представляє основу його здатності формувати нескінченну безліч висловлень, інтерпретувати будь-яку діяльність людини, включаючи широку область емоційних переживань, раціональних оцінок і чуттєво-образних уявлень об'єктів реального світу. “Безсумнівно, - писав Л.В. Щерба, - при говорінні ми часто вживаємо форми, які ніколи не чули від даних слів, створюємо слова, не передбачені ніякими словниками, і, що головне.., сполучаємо слова, хоча й за певними законами їхнього сполучення, але найчастіше самим несподіваним образом ...” [27, с. 24]. Однак, якщо прийняти за вихідне, що в основі практично безмежних можливостей вживання слів у мові в їхній непрямій функції лежать явища, пов'язані з тенденцією розвитку мови й закладені в самій мові, стає можливим поставити завдання визначення основних закономірностей, основних способів і засобів формування різних типів оказіональних номінацій.
За функціональним принципом можливо розмежувати два основних види оказіональних номінацій: як джерело створення експресивно-образних стилістичних змістів і як джерело створення емоційно-оцінних стилістичних змістів. Під змістом в даній роботі розуміється то значення слова, яке воно здобуває в контексті. Для термінологічного розмежування цих явищ будуть використані терміни: у першому випадку - “вторинна оказіональна номінація” або “вторинне оказіональне перейменування”, у другому випадку - “оказіональна номінація” або “ускладнена оказіональна номінація”.
Вторинне оказіональне перейменування як джерело створення мовної образності - явище, відоме, практично, ще із часів давньогрецьких риторів. Уже в ті часи створення образності слова зв'язувалося з його метафоричним уживанням, заснованим на переносі значення.
У стилістичному плані вторинне оказіональне перейменування є джерелом створення образної експресії й лежить в основі формування ряду лексичних стилістичних прийомів, таких як метафора, метафоричний епітет, метонімія [15, с. 124].
У ході освоєння реального світу, спостерігаючи речі й факти, установлюючи в них загальне й роздільне, людина пізнає предмети і явища, формує поняття про класи предметів і їхніх властивостей, установлює між ними певні зв'язки й взаємозалежності. Кінцевою метою цього пізнавального процесу є одержання класифікації, яка б максимально відбивала розподіл і закономірні зв'язки істотних ознак у речах, явищах, процесах і т.д. і мала би максимальну прогностичну силу.
При цьому слово як основна номінативна одиниця являє собою засіб не вичерпного відбиття пізнаної дійсності, але приблизного, “побутового”, достатнього, щоб правильно орієнтуватися в реальному світі й успішно діяти в ньому [22, с. 230]. У результаті значення носить “розпливчастий ” характер (vagueness), що Ст. Ульман пояснює наступними факторами: узагальнююча природа слова, контекстуальні зрушення значень, відсутність ясних границь між речами, про які ми говоримо, недостатність проінформованості про них і т.п. [57, с. 138].
В основі вторинної оказіональної номінації словом у складі таких стилістичних прийомів як метонімія й онтономасія в принципі ті ж явища, що й при створенні метафоричної образності. Однак між цими двома процесами передбачаються деякі відмінності, які дозволяють говорити про різні типи вторинної оказіональної номінації.
Тут в основі перейменування лежить зміна денотативної співвіднесеності й поява співвіднесеності до референциальної. Однак загальна ознака, на основі якого будується оказіональне перейменування, визначається найчастіше, асоціативними змістами слова.
Під асоціаціями розуміється такий зв'язок уявлень, завдяки якому одне представлення, з'явившись у свідомості учасника комунікації, викликає інше - по подібності, суміжності або протилежності. Асоціативними змістами називають такі змісти, які, не маючи своєї власної роздільної звукової форми, користуються формою іншого змісту, що розуміється буквально [5, с. 4].
Асоціації можуть бути випадкові й постійні. Випадкові асоціації породжуються конкретним контекстом і разом з ним зникають. Постійні асоціації породжуються й закріплюються за словом у результаті його цілеспрямованого вживання в границях даного макроконтексту. Вони можуть бути також пов'язані з постійними екстралінгвістичними характеристиками об'єкта позначення.
Асоціації першого типу лежать в основі вторинної оказіональної номінації словом у складі стилістичного прийому онтономасії, що характеризується використанням власного імені в значенні загального й загального в значенні власного [7, с. 161-163].
В основі вторинної оказіональної номінації словом у складі стилістичного прийому метонімії лежать постійні асоціації, що виникли у зв'язку з екстралінгвістичними характеристиками об'єктів внемовної дійсності й певні типи, що відображують відносини між ними. Наприклад, відношення між частиною й цілим - синекдоха (“дах” і “будинок”), вмістом і вмістимим (“зал” і “люди” у залі), конкретним вираженням абстрактного поняття й самим абстрактним поняттям (“колиска” і “народження”) і т.п. (7, с. 141-142).
1.2. Вторинна номінація
Вторинна лексична номінація - це використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції найменування. Вторинна номінація може мати як мовний, так і мовленнєвий характер. У першому випадку результати вторинної номінації з'являються як прийняті мовою й конвенціонально закріплені значення словесних знаків, у другому - як оказіональне вживання лексичних значень у невласній для них номінативної функції. При цьому в самих процесах вторинної номінації - мовній або мовленнєвій - немає істотної різниці. Однак у мові закріплюються, як правило, такі вторинні найменування, які являють собою найбільш закономірні для системи даної мови способи іменування й заповнюють відсутні в ньому номінативні засоби. Всі вторинні найменування формуються на базі того значення слова, чиє ім'я використовується в новій для нього функції найменування.
Характер номінативної цінності нових лексичних значень - їхня здатність позначати “шматочки” дійсності - тісно зв'язаний зі значенням опорного найменування, що знаходить вираження в несамостійній номінативній функції таких непрямо-похідних значень слів і проявляється в синтагматичній обумовленості їхнього вибору й комбінації в ході обумовленості їхнього вибору й комбінації в ході побудови пропозиції Залежність вибору одного найменування від вибору іншого найменування оточення, в процесі організації лексико-граматичного складу речення була відмічена В.Г. Гаком, який розглядає “синтагматично обумовлені номінації” як окремий випадок непрямих. [6, с. 373].
Номінативна діяльність, пов'язана із практичним оволодінням, пізнанням і відбиттям об'єктивного для людини й суб'єктивного його світу, не вичерпується ні простим відтворенням уже готових найменувань, ні створенням зовсім нових, первісних імен. Словесні знаки, будучи засобом зберігання “знятої” у них внемовної інформації, тобто відомостей, знань, даних про світ [29, с. 17], одночасно служать і засобом язикового мислення. Тому й значення слів постійно утягуються в круговорот розвитку самих понять, матеріалізованих у словесній оболонці. Саме відносно іменування, що пов'язують концептуальний зміст, для якого характерна безперервність у силу саморуху й саморозвитку понятійних форм відбиття дійсності, і дискретні звукоряди, що одержують функцію імені, - у самому цьому відношенні закладена можливість переосмислення й формування вторинних знакових функцій слів.
Здатність свідомості відбивати в процесі мислення пізнавані сторони дійсності, розглядаючи їх в усіх нових зв'язках і відносинах і відкриваючи всі нові властивості світу, стримується в мові необхідністю використовувати в цих процесах обмежений обсяг засобів вираження й підкоряється репродуктивному характеру язикової техніки в силу конвенціональної природи мови як історично сформованого засобу зберігання й передачі інформації [9, с. 168].
Додання готових язикових значень до нових образів - це і є реальні процеси функціонування мови, у яких відбувається припасування й пристосування значень слів і синтаксичних конструкцій до того, що позначається в даному висловленні, а тим самим завжди існує можливість переосмислення значень. Кожний мовний акт - це одночасно й акт номінації. Мова не була б “дійсною свідомістю”, якби її будівельний матеріал - слова й синтаксичні моделі - не здатні були б виражати знову пізнаване у світі й у людині.
У властивості актуалізувати в складі висловлення понятійний зміст й укладене одне з істотних властивостей словесних знаків. Значення слова як одиниці лексикона, як засобу зберігання інформації - це свого роду “внутрішня сторона” знака, як писав у свій час А.І. Смірницький [21], що звернена до язикового коду й одночасно - до дійсності й співвідноситься з пізнавально-відбивною діяльністю людської свідомості. У значенні слова концептуальний зміст, тобто зміст як спосіб даності денотата, перетворено в поняттєво-язиковій формі відбиття, що орієнтована на властивості позначуваного й містить відомості, що як би вказують шлях до нього й до його зв'язків і відносин. Структурний же компонент значення забезпечує дотримання правил, що співвідносяться із пристроєм язикового коду. Як тільки слово, вибране мовцем відповідно до його комунікативного наміру, досягає мети - представляє позначуване, воно стає знаком понятійної форми відбиття елемента або фрагмента дійсності. У складі висловлення у слова як би збуджується його предметна або понятійна співвіднесеність, що й створює сприятливий ґрунт для переосмислення значення слова.
Збагачення знання про світ зручно й природно фіксувати за допомогою вже відомих образів, закріплених у лексичних значеннях. Чим більше в існуючому значенні слова втримується інформації, що збігає із властивостями пізнаваного об'єкта, тим вище ймовірність обрання даного слова для позначення іменованого об'єкта. У цьому й полягає усвідомленість мотиву вибору вже готового найменування для вираження “невласного” для нього позначуваного [20].
У процесах реального функціонування мови його номінативні засоби, відбиваючи елементи структури позначуваного в пропозиції події, пристосовуються до виконання певного комунікативного завдання, що вдихає нові змісти в значення слів, сприяючи їхньому переосмисленню. Вторинна номінація - це семіологічний процес, безпосередньо домінуєма комунікативною сферою мови. Тому процеси вторинної номінації нерозривно пов'язані з комунікативно-функціональними умовами формування найменувань. Комунікативно-функціональний аспект розгляду вторинних найменувань сприяє виявленню причинно-наслідкового зв'язку між їхніми комунікативними ролями й характером номінативної цінності значень, що сформувалися.
Однак мотивом вибору слова як найменування фрагмента позначуваної події служать все-таки історично сформовані й закріплені за даними словами їхні лексичні значення, які є свого роду типовими поняттєво-язиковими образами “шматочків дійсності”. Такий абстрактний характер лексичного значення відкриває можливість для його деталізації щодо тих або інших “подробиць”, позначуваних у даному висловленні й утягаючих значення в асоціативні зв'язки по подібності й суміжності, створюючи умови для переосмислення в підходящих комунікативних умовах [3].
Звертання до мовнорозумової здатності мовців, але не як у психологічних напрямках, що виходять із мовної діяльності індивідуума, або в логічних теоріях змісту, що зневажають соціальний характер мови і його конвенціональну сутність, а звертання до “активної граматики” язикового колективу (про яку писав у свій час ще Л.В. Щерба) припускає й відповідний методологічний результат при дослідженні природи вторинної номінації - від заданого, підлягаючому вираженню змісту - до язикових форм його втілення, від концептуальної, поняттєво-відбивної дійсності свідомості - до формування номінативних засобів мови як знаряддя спілкування. Такий підхід викликає необхідність погодити аналіз відносин іменування не тільки з номінативно-класифікуючим ракурсом розгляду результатів вторинної номінації, але й з їхнім комунікативним призначенням - зі здатністю імен виконувати функцію заміщення (виділення) або характеристики, з їхньою придатністю до референтного або нереферентного вживання [28, с. 113-138].
Формування змісту вторинних найменувань протікає в процесі переосмислення “попереднього” значення слів. Для вільних, номінативно-похідних лексичних значень характерне переосмислення на основі метонімії, а для невільних - фразеологічно зв'язаних або синтаксично обумовлених - на основі метафори На зв'язок між засобами утворення значень слів на основі метонімії та метафори, а також між регулярною та нерегулярною їх полісемією по-перше указав Ю.Д. Апресин. [2, с. 189-192].
Для сфери дії індикативної функції більш характерне використання метонімії як способу розвитку значеннєвого змісту на основі суміжності ознак того, що вже позначено в попереднім значенні слова й нового позначуваного. Це створює підставу для “ плавного” переходу одного змісту в іншій і об'єктивну ясність метонімічного переосмислення. Метафора - це твердження про властивості об'єкта на основі деякої подоби із уже позначеним у переосмисленому значенні слова. Тут завжди можливий гіпотетичний домисел і превалює суб'єктивний початок у погляді на дійсне. Тому метафора так широко експлуатується у кваліфікативно-оцінної діяльності свідомості. Техніка метафори - основний прийом непрямої номінації. Ця закономірність обумовлена тим, що при формуванні непрямих найменувань у переосмисленому значенні актуалізуються ті ознаки, які істотні щодо змісту й денотації опорного найменування, що створює умови для предикації об'єктам нових, невласних для них ознак, а тим самим - для стрибкоподібного розвитку нового змісту за рахунок інтерференції вже позначених у попереднім значенні властивостей об'єкта й зрощення з ними ознак, атрибутіруемі знову позначуваним “з боку” опорного найменування [11, с. 49-50].
У способах формування мовних і мовленнєвих метафор немає принципового розходження, ці два види відрізняються друг від друга: язикову метафору можна не тільки виявити, але і якоюсь мірою “запрограмувати”, а мовна метафора легко виявляє себе.
В основі мовної метафори лежать об'єктивовані асоціативні зв'язки, відбивані в конотативних ознаках, що несе відомості або про побутово-практичний досвід даного язикового колективу, або про його культурно-історичне знання ( напр, море - безмірний водний простір, тому безмірна кількість може бути названо морем).
Мотивом для метафоричного переносу можуть служити відпрацьовані в мові логіко-синтаксичні схеми структурування класів подій або соположення в структурі світу речових об'єктів - їхні предметно-логічні зв'язки, що відбивають мовний досвід мовців.
Основна відмінність язикової метафори від мовної полягає в тому, що перша створюється на основі конотацій, що супроводжують слово в його “звичайному” уживанні і як би закріплених за значеннєвим потенціалом даного слова язиковим узусом, що вбирає в себе те, що становить мовний досвід, що залишається за рамками системи лексичних значень, утвореної їхніми тотожностями й розходженнями й правилами регулярної сполучуваності. Язикова метафора тому так легко стирається й втрачає живу образність, що вона “звичайна”, а її мотивування прозоре, добре знайома й без особливих на те зусиль запам'ятовується, внаслідок фонового знання мовців. Мовний характер метафори проявляється в закріпленості й відтворюваності переосмисленого значення язикової форми в мовному ланцюзі [45].
Мовна метафора виходить із конкретного контексту й завжди пов'язана з ним. Вона народжується й існує в ньому, розпадаючись разом з ним, оскільки конотативні ознаки, що служать мотивом для переосмислення словесного значення, фокусуються тільки в рамках даного лексичного набору (у межах пропозиції). Такі конотації відбивають звичайно індивідуальне, а не колективне бачення миру, тому вони суб'єктивні й випадкові щодо загального знання. Але й мовна метафора не цілком довільна. Здатність слова відобразити новий зміст закладена в його семантичному наповненні: чим “природніше” погодиться мотив переосмислення зі значеннєвим змістом слова, тим прозоріше метафора й тим яскравіше її ефект [31, с. 25].
Аристотель відзначає моводіяльний характер метафори “створювати гарні метафори значить помічати подібність” Далі посилання на це видавництво подаються у тексті. [1] (176) і по суті справи вчить, як робити метафори. Метафора, по Аристотелю, подібна до загадки, сутність якої полягає в тому, щоб “говорячи про дійсне, з'єднати з ним неможливе. За допомогою сполучення звичайних слів цього зробити не можна, а за допомогою метафор можливо” (175). Призначення метафори - так змінювати значення слів, щоб говорити не звичайним способом про дійсне, з'єднуючи з ним неможливе й зберігаючи в той же час ясність.
Таким чином, саме поняття метафори у Аристотеля - це спосіб перенесення - метафоризація й результат цього процесу. Оскільки метафора - засіб впливу й свого роду “обман” (назви “не значать те, що в них говориться”), деякий спосіб “говорити про нове”, створюючи протилежність і рівність на рівні понять, а не твердження про “дійсні обставини”.
Метафора й метонімія - це універсальні у своїй понятійній основі способи переосмислення. Розходження між ними зводиться до того, що метафора як прийом - це предикація нової властивості, отриманої на основі аналогії, і вибір найменування на основі такої подоби, а метонімія - це витяг якої-небудь властивості із уже омовленнєвого відбиття дійсності в силу його суміжності із властивістю нового позначуваного й вибір йому найменування, що відбиває у своїй семантиці цю суміжність. Мова віддає перевагу метонімії в індикативній сфері, оскільки вона виходить із того, що справді має місце, а метафора широко використовується у сфері дії експресивної функції мови [19, с. 114-116]. Суть метонімії полягає у фіксації близькості явищ по їх суміжності або зв'язку цілого і частині. Це настільки плавні кроки свідомості, що порівняно з метафорою вони як би менш помітні.
З погляду семіотики і когнітивної психології метафора та метонімія - це різні моделі (схеми, способи, шаблони), по яким свідомість людини, грунтуючись на початковому утриманні знаку, формує нове уявлення (утримуючи його, іноді тимчасово, в колишній формальній оболонці).
Людина порівняла два предмети, побачила між ними схожість і розповсюдила назву першого предмету також і на другий. Таковий механізм метафори (перенесення по схожості), де б він не відбувався, - в звичайній мові, стародавньому міфі або під пером поета. Метафоричність - явище не тільки широко поширене, але і живе, продуктивне. Так, відносно недавно у слів із значенням `легені (органи дихання)' з'явилося значення `масиви зелених насаджень; парки, сквери', ср. рос. Легкі міста.
Метафоричні значення - номінативно-похідні або непрямо-номінативні - пристосовані до виконання характеризуючої функції. І тільки при відповідній актуалізації або придбанні в процесі семантичного розвитку предметної орієнтації такі значення здатні до ідентифікації того, про що йде мова. Метонімічно утворені найменування по самому своєму характеру формування - на основі суміжності в самих позначуваних - орієнтовані на функцію виділення того, про що повідомляється.
1.3. Словотвір і його роль в розвитку нових номінацій.

Словотвір по своїм головним функціям пов'язаний з виникненням і використанням назв. Словотвір і є та ланка в язиковій системі, що “відповідальна” за формування позначень елементів зовнішнього й внутрішнього досвіду людини. Відповідно головним цілям словотвору, згідно його призначенню ми й визначаємо словотвір як систему засобів, одиниць, зв'язків і т.д., що служить процесам номінації й ними обумовлену. У багатьох розвинених мовах саме ця система здійснює завдання наречення світу в рамках такої одиниці, як слово.
Оскільки при створенні нових найменувань відбувається використання різнорівневих засобів, система словотвору виконує стосовно них своєрідну організуючу роль: різнорідні формальні засоби поєднуються в досить складне ціле, створюючи разом упорядковану сукупність тісно між собою зв'язаних словотворчих моделей, взаємодоповнюючих і підтримуючих один одного. Усередині системи словотвору встановлюється завдяки цьому відомий розподіл сфер дії окремих способів словотвору. Питома вага кожного з таких способів визначається сукупним впливом безлічі різних факторів, немаловажну роль серед яких грає не тільки тип мови й особливості її структури, але й ономасіологічні (понятійні) категорії, що групують навколо себе різні словотворчі моделі. Для вираження цих категорій у системі словотвору складаються й свої власні дериваційні засоби: префіксація, суфіксація, різні типи словоскладання й т.п. Служачи завданню формування одиниць номінації, словотвір як особлива підсистема мови має у своєму розпорядженні відому сукупність матеріальних засобів моделювання цих одиниць, а також набір словотворчих значень, які можуть бути виражені за допомогою даних засобів. Границі конкретної словотворчої системи обумовлюються, отже, тим, яке коло значень і ономасіологічних категорій і за допомогою яких саме матеріальних засобів може бути при потребі реалізований на рівні похідного слова. Тому словотвір можна визначити як область моделювання особливих одиниць номінації - похідних.
Формування словотворчої моделі можна нерідко уявити собі саме як послідовний процес трансформації пропозиції певного типу в однослівне найменування. Зняття предикативного зв'язку вихідної пропозиції заповнює “внутрішнім синтаксисом” деривата, що, саме через її буквальну невиразність, стає гнучким засобом передачі більше різноманітних типів зв'язків і відносин.
Словотвір пов'язаний з непредикативними знаками по своїм кінцевим підсумкам (утворенню номінативних знаків), і це пояснює, чому він так сильно тяжіє до лексичної ономасіології. З іншого боку, по характеру свого протікання й по своїм джерелам словотвір у багатьох відносинах виявляється пов'язаним із предикативними одиницями мови, із пропозицією, з висловленням, взагалі із синтаксисом.
Вказівки на пряму залежність багатьох типів складних слів від синтаксичних конструкцій уже втримувалися в класичних роботах з індоєвропеїстики й германістики [53]. У теорії граматики, що породжує, ці концепції знайшли нову форму, але головна ідея - утворення складного слова на основі синтаксичного цілого - збереглися. У якості “номіналізації” стали розглядати не тільки складні слова, викликані до життя трансформацією певних типів пропозицій [8; 45], але й інші типи похідних [58; 47; 35]. У представників генеративної граматики все частіш можна знайти думки про те, що пояснення поверхневої структури складних і довільних одиниць варто шукати у висловленні; порівн. англ. a chimney-sweeper `сажотрус' і висловлення He sweeps chimneys `він чистить труби' або пропозиція The man refused to chair the session `людина відмовилася головувати на сесії' з номіналізацією типу The man's refusal to chair the session `відмова людини головувати на сесії' і т.п. “Зміст номінації є завжди конденсацією значення висловлення”, - затверджує Я. Кухарж, підкреслюючи далі, що саме таке розуміння “лежить у самій основі ономасіологічних категорій” [16, с. 125]. Похідне як би завершує ланцюг (синтаксичних) трансформацій, виступаючи як кінцева ланка в цьому ланцюзі, наділене формою слова (he keeps a house - a house-keeper).
Акт номінації словотворчого характеру обов'язково припускає використання певної формальної операції або формального засобу, вибір якого підлеглий значеннєвому завданню цього акту й щодо цього цілком закономірний [13, с. 50-51].
У багатьох мовах світу похідні утворюють істотну частину їхнього словникового складу, причому частину найбільш мінливу, гнучку, рухливу, що безупинно поповнюється й розвивається, а тому найменш піддається строгої фіксації. Легко виникаючи в живій мові в міру необхідності, нові похідні найбільше безпосередньо відбивають всі зміни в пристрої й рівні розвитку суспільства, всі перетворення в його діяльності. Похідне - це “виведена” одиниця мови й там, де вона створена в повній відповідності зі словотворчим правилом. Окрема фіксація похідного виправдана тільки появою у нього непередбачених властивостей як у плані семантики, так і в плані форми [61, с. 72].
Похідним словом варто вважати те, пояснення якого дається через інше, однокоріне з ним утворення [10, с. 8].
Типи мотивації в ономасіологічних структурах похідних можуть бути досить різними: носик чайника нагадує ніс людини за формою (по ознаці `розташований спереду'). При народженні нового позначення, отже, саме встановлення зв'язку між позначуваним предметом дійсності й тим предметом, по подібності з яким воно називається, може приймати різні форми. Поряд із прямою номінацією одного слова іншим (стіл - маленький стіл - столик) широко використовуються всі види асоціативних зв'язків: за формою, по кольору, по смаку, по призначенню, по матеріалу й т.п. Поряд із прямою мотивацією широко використовуються також і непряма, що припускає елементи метафори, переносу, інших семантичних переосмислень.
Існування словотворчих моделей означає з погляду номінації не тільки вибір певних ознак як основу найменування (так, імена діючої особи можуть називатися по характеру його дії, і по предмету, на який спрямоване ця дія, порівн. worker, writer і jeweler, geographer), але й закріплення особливого відношення між іменованим і джерелом його найменування.
Знання словотворчих моделей дозволяє вирішити це завдання у тому відношенні, що воно дозволяє встановити шляхи номінацій похідними словами: джерело номінації, спосіб його співвіднесення з дійсністю, можливий ракурс використання вихідного значення, звичайні типи семантичних асоціацій між наявною назвою й тим, що підлягає позначенню й т.п.
Індивідуальне лексичне значення похідного - це сплав лексичного значення мотивуючих одиниць і словотворчого значення, переданого афіксом або іншими засобами і яке являє собою формально виражене значення семантичних розрядів і категорій - категорій ономасіологічного порядку.
Якщо граматичні значення в структурі похідного зв'язані головним чином з його приналежністю до тої або іншої частини мови й тому є загальнокатегоріальними, словотворчі значення пов'язані з більш конкретною реалізацією кожної частини мови у вигляді підлеглих її загалькатегоріальних значень субкатегорій. Так, категорія предметності може реалізуватися у вигляді субкатегорій особи - не-особи, виробника дії - адресата дії - знаряддя дії й т.д. і т.п.
Нове найменування - це насамперед нова лексема. І якщо лексичне значення похідного (як і його структура) виникає тільки в ході словотворчого акту, специфіка похідного як зовсім неповторної одиниці язикової системи може бути усвідомлена тільки при звертанні до того процесу або того акту, у результаті якого вона народжується, формується й складається.
Похідні - область регулярного моделювання словотворчих значень у ході словотворчих актів.
До виникнення нових значень у мові має відношення не тільки словотвір і не тільки безпосередньо словотворчий акт, і це дуже істотно. У той час як поява кожного нового похідного знаменує фіксацію нового значення, поява нового значення в мові аж ніяк не обов'язково свідчить про те, що воно пов'язане з актом словотвору. Тому варто розрізняти семантичні зсуви й семантичні перетворення в наявних готових одиницях і семантичні зсуви при словотворі. Регулярними й передбачуваним можуть бути й ті, і інші; однак другі можуть мати місце тільки при використанні певного формального засобу - додатку афікса, редуплікації, чергування й т.п. Перші пов'язані з вивченням причин і закономірностей розвитку полісемії, другі - безпосередньо з аналізом області словотвору й, отже, з аналізом відносин словотворчої похідності й шляхів їхнього виникнення.
Похідна - одиниця, що відбиває в особливій формі завершений словотворчий процес і яка як результат даного процесу проявляє залежність і від джерела її породження, і від специфіки протікання самого цього процесу.
Нове похідне, породжене в акті словотвору й апробоване потім суспільством, як і всяке нове слово, виступає як результат узагальнено-розумової діяльності людини, продукт осмислення особливостей називаного предмета, результат виділення однієї ознаки з багатьох і, отже, результат абстракції. У закріпленні однієї ознаки номінацією предмета відбивається важлива сторона класифікаційно-пізнавальної діяльності людини.
Словотворчі моделі, побудовані при участі афіксів, відрізняються звичайно за своїм значенням від тих, які з'являються в ході словоскладання або абревіації.
Афіксація менш зв'язана зі згортанням і семантичною компресією висловлень, чим словоскладання; словоскладання проявляє залежність від того, наскільки велик або, навпаки, незначний ступінь відхилення композита від його мотивуючої синтаксичної конструкції. Граничним випадком цього роду є, очевидно, деякі типи складноскорочених слів. Але ступінь розбіжності між виробляючими й похідними одиницями аж ніяк не байдужна для семантичної виразності слова і його значеннєвої прозорості. Префіксація не так змінює семантику вихідного слова, як суфіксація, а, отже, і ономасіологічні наслідки обраної формальної операції повинні виявитися нетотожними.
При афіксації відбувається або включення вихідного знака в клас знаків, позначуваний афіксом, або уточнення цього знака по цілком певним параметрам. Перше властиво суфіксації, друге - префіксації. У сучасній англійській мові, наприклад, суфікси іменників можуть бути розділені на дві групи - одна з них включає вихідні основи в клас актантів, інша - у клас абстрактних іменників зі значенням опредмечених станів, якостей, властивостей і т.п. Додаванням суфіксів з першої групи досягається віднесення мотивуючої основи до числа актантів - як діючих осіб, так і знарядь, інструментів дії, без формального розрізнення цих розрядів і при частому сполученні в одному найменуванні зазначених значень (типу a speaker 'диктор' і 'гучномовець'). При утворенні найменувань діючої особи або одушевленого актанта значення похідного близько буквальному й варіює в тих межах, які я описала вище: reader 'той, хто читає', swimmer 'той, хто плаває', roller 'той, хто качається' та ін. Навпроти, спеціалізація значень і часткова ідіоматизація більше звичайні при утворенні назв, що позначають прилади, пристосування та ін., чим при утворенні справжніх nomina agentis, порівн. to knock 'стукати' - a knocker 'дверний молоток', to roll 'катати' - roller 'роллер', 'валик', to radiate 'випромінювати' - radiator 'радіатор' і т.п.
Функція суфіксів другої групи так само полягає у вказівці на входження в особливий клас слів, причому й тут суфікс виступає в якості ономасіологічного базису найменувань, а основа - у якості ономасіологічної ознаки [13], тобто величини змінної. Приєднавши суфікс -ry до основи агентивного змісту, ми одержимо ономасіологічну структуру nomina collectiva, тобто значення “збірне поняття”, а основа відповістить на запитання про те, яке воно конкретно й з кого складене ( merchantry 'купецтво', Danishry 'датчани'; порівн. також rosary 'розарій ', shrubbery 'чагарник' і т.д.). таким чином, формальна операція по додатку суфікса веде до ототожнення даного предмета, явища й т.п. по його класовій приналежності. Додаток префіксів веде звичайно до інших наслідків, тому що ономасіологічним базисом найменування є основа, префікс же вказує на змінну ознаку позначуваного. Префікс не стільки класифікує, скільки уточнює вихідний знак, обмежуючи його в локативному або тимчасовому відношенні або ж сприяючи його оцінці. Так, префікс anti- свідчить не стільки про те, що похідні, побудовані з його участю, входять у який-небудь особливий клас “негативних явищ”; його функція - модифікувати вихідну основу, додавши їй значення протилежності, зворотної спрямованості проти чого-небудь і т.д. порівн. anti-hero (який все-таки різновид героя), anti-matter (який все-таки якийсь різновид речовини) і т.п. У ході префіксації, отже, створюються такі структури, які зв'язані зі спеціалізацією або специфікацією вихідної структури, причому звичайно в локативному, хронологічному або оцінному відношенні. Суфікси здійснюють операцію по включенню в певний клас, префікси - по уточненню границь названого предмета, явища, процесу й т.п. Словоскладання приводить до виникнення похідних з іншими ономасіологічними структурами . Сполученням двох і більше повнозначних одиниць досягається нове найменування, конкретний зміст якого впізнається по встановленню відносин між знаками, що сполучаються. У найпростіших випадках ці відносини є атрибутивними, родо-видовими, але ще граматисти древньої Індії вказували на розмаїтість зв'язків усередині композита, схованих за однією й тією же формою.
Суфіксація й додаток суфікса приводить до того, що нове похідне ідентифікується по його входженню в певний клас або розряд явищ, префіксація й додаток префікса ведуть до того, що нове найменування виникає в результаті переосмислення старого і його уточнення новими локативними, тимчасовими або оцінними характеристиками. Словоскладання, однак, полягає в ідентифікації нового предмета, процесу й т.п. по їх частому, індивідуальному, що конкретизує ознаці. Англ. to handshake - це все-таки трясти, причому трясти тільки один конкретний об'єкт - руку; нім. Schwarzweissmalerei - це насамперед Malerei, індивідуальною і тому відмітною ознакою якої є, що вона виконується винятково в чорно-білих тонах і т.п. В якійсь мірі можна думати, що спосіб мотивації при словоскладанні обратен тому, що використовується при суфіксації: за допомогою уточнення однієї основи другою щось називане виділяється із класу предметів, а не включається в нього [48, с. 3].
Таким чином можливість утворення похідних слів на основі різнорівневих одиниць, тобто при використанні різних джерел деривації, веде до постановки складних проблем, що стосуються: а) неоднорідності процесів словотвору при їхньому протіканні “від мотивуючого слова”, з одного боку, і “від мотивуючої синтаксичної структури”, з іншого, а, отже, і б) зв'язків словотвору з іншими рівнями будови мови - не тільки з морфологією, але й синтаксисом. Звертання до джерел номінативної діяльності людини змушує визнати ще раз глибокий і органічний зв'язок понять, що формуються, відбиваних у вигляді слів, із судженнями про іменоване явище а, отже, органічний зв'язок похідних слів із синтаксичними структурами і їх пропозитивною семантикою.
РОЗДІЛ 2
КЛАСИФІКАЦІЯ АНГЛІЙСЬКИХ НАЗВ МУЗИЧНИХ ГРУП ТА
ВИКОНАВЦІВ
2.1 Класифікація назв музичних груп та виконавців за музичними стилями

Назви музичних груп є цілим рядом формальних і семантичних моделей. Проте, остаточно ще не зрозуміло, як назви музичних груп співвідносяться з музичним стилем. Існують правила привласнення назв музичних груп згідно стилям популярної музики, і це доводить той факт, що музичні фанати можуть визначити музичний стиль по назві групи. Наприклад, назва групи Deep space Network “звучить” як електронна музика, тоді як назва Kingz of da streetz “звучить” як музика хип-хопа. У дослідженні цієї області культури, ми перш за все можемо припустити, що ключ до музичних стилів може бути знайдений в семантиці, формальних або інтертекстуальних властивостях назв груп.
Відповідна культурна основа є важливою складовою частиною в моделях назв груп. Замість того, щоб, загалом говорити о “поп та рок групах”, дана робота слідує жанровим розділенням, які були визначені музикантами і фанатами [44, с. 56], Особливо враховується чотири музичні стилі: 1) важкий метал (на початку 70х років) виконується за допомогою традиційних інструментів, включаючи вокал і гру гітари; 2) панк / хардкор (в кінці 70х років) грунтується на грі музичних інструментів і вокальному супроводі і має чітке політичне забарвлення або контркультурний напрям; 3) хип-хоп (в кінці 70х років) характеризується створенням семпл звуків заснованих на музиці соул і фанк, на терті пластинок і співі репом; 4) техно (в кінці 80х років) ритмічна танцювальна музика повністю оцифрована і в основному без вокального супроводу. Всі ці музичні стилі містять безліч піджанрів (наприклад, важкий метал підрозділяється на треш метал, спід метал, блек метал, дум метал і т.п.), існують і перехресні форми. Проте, чотири жанри цілком визначені в їх всеосяжному музичному профілі. Більш того, кожний із стилів відповідає субкультурі і культурі фанатів, яка стосується певних думок, відносин і характерів експресивної поведінки. Найчастіше в назвах груп відображаються саме ці фокусні відносини.
Бази даних, які розподілені за музичними стилями, доступні в різних формах. Окрім звичайних енциклопедій популярної музики, існують каталоги груп, використовувані в музичній індустрії (наприклад, в магазинах аудіо- і відеозаписів, в замовленнях товарів поштою), а також в спеціалізованих Інтернет ресурсах (наприклад, у великих колекціях посилань або на вебсайтах з коротким описом групи). В порівнянні з друкарськими виданнями музичних енциклопедій або магазинами аудіо- і відеозаписи, ці Інтернет ресурси зосереджені на певних жанрах і підтримуються самими фанатами.
Звичайний аналіз брендових імен представляє класифікацію брендових назв по певних товарах і видах послуг, згідно формальним і семантичним характеристикам. Типові формальні моделі брендових назв включають штучно створені слова, композиційні слова, різні види словотворень (наприклад суфіксальний), різне комбінування слів з ініціалами і кодовими номерами, прозивними іменами іменниками, власними іменами (особливо імен людей і назв міст), і цілі сінтагми або навіть цілі пропозиції. З семантичної точки зору, певний вид продукції може демонструвати перевагу над аппеллятивами певних семантичних класів. Використання “престижних слів” також є стандартною стратегією, наприклад, в Німеччині дорогі товари мають такі назви як Сенатор або Амбассадор. Зафіксовані асоціації, викликані брендовими назвами (наприклад, назва “Париж” звичайно належить до елегантних товарів) або відноситься до певних видів продукції, наприклад, назви різних міст використовуються для назв різних стилів меблів, власні жіночі імена для позначення різних прикрас і видів косметики.
Аналіз “полів і фреймів” моделей назв складається з “категорії вибору імені” і “схеми назви” [43, с. 47]. Наприклад, назви автомобілів співвідносяться з категоріями швидкісних тварин, відомих міст, астрономічними об'єктами, величчю, і гоночними треками. Ці відкриття підтверджуються результатами опиту, які доводять, що люди володіють інтуїцією доцільності назв різних предметів [44]. При виборі назв, фрейми володіють великою перевагою над семантичними полями, оскільки вони можуть містити висококласний відбірковий критерій елементів з певного поля, і також вони можуть мати справу з багатокомпонентними назвами. У назвах машин, наприклад, імена асоціюються з мужністю (наприклад, рейнджер), які найбільш властиві для джипів і вантажівок; проте інші види машин так детально не розглядаються.
Перспектива аналізу критичного дискурсу висунута Охара, яка досліджує мовні прийоми в назвах книг, направлені на жіночу аудиторію в Японії. Охара виділяє п'ять “технік визначення аудиторії”, це такі способи, в яких круг читачів книги зашифрований в самій назві. Назва може містити слова направлені на жінок, слова, конструкції, що характеризуються за статевою ознакою (асоційовані з жіночою мовою), граматичні, типові для вживання в жіночій мові; врешті-решт, спрямованість на цільову групу може бути закодована в зовнішньому дизайні книги. В більшості випадків, виробники книг розраховують на можливість споживачів асоціювати слово з чоловічим або жіночим образом [49, с. 423]. Хоча тема Охара відрізняються від моєї, її дослідження релевантні для даної роботи в тому, що вона демонструє, як назви книг відносяться до певної аудиторії через соціолінгвістичні і семіотичні правила.
Когнітивно-лінгвістичний аналіз назв бельгійського пива демонструється Гиреєртом, який розмежовує два типу брендових назви: буквені назви включають одну або декілька певних характеристик продукту, і, метафоричні назви які передають певні цінності, пов'язані з продуктом. Для кожного виду необхідний різний ступінь концептуальної особливості. Що стосується метафоричних назв, то чим частіше визначаються цінності у ряді назв з певної області продукту, тим більше визначені когнітивні риси в цій області продукту. У наочній області Гиреєрт працює з назвами продуктів такими як “Влаамс Бургунь”, які походять з області “винної термінології”. Область джерел потім групується в “особливі асоційовані мотиви”, наприклад, “винна термінологія” і “велич” відносяться до категорії “пиво це престижне буття ” [37, с. 35-38]. Таким чином, 140 назв продуктів розділені на 5 головних категорій, кожна з яких містить 2-5 джерела. Зрештою, нелінгвістичні (соціолінгвістичні, етнологічні) докази використовуються, щоб пояснити вибір цих певних асоціативних категорій.
2.2 Особливості номінації назв музичних груп

Назви музичних груп відносяться до брендових назв і назв компаній, тому що вони ретельно обмірковуються і направлені на певну цільову аудиторію музичних груп. Проте, вони не є частиною комплексного врегульованого плану, спочатку вони вибираються групою, і вони ще невідомі і не зареєстровані.
Вибір назви групи включає дві мотивації, ототожнюючу і асоціативну. З одного боку, назва - це індивідуальне обличчя групи, воно відображає її оригінальність і унікальність. З іншого боку, воно може указувати на приналежність до певного музичного стилю і культурної традиції. Проте, обидві мотивації дуже близько сполучені. Наприклад назви хип-хоп груп розглядаються як форма оновлення і самовизначення, а також як джерело “престижу знизу” [52, с. 34]. Тоді як самовизначення направлене на ототожнюючу функцію назв груп, “престиж знизу” виходить від асоціації назв з певними цінностями субкультури. Оскільки творці назв намагаються з'єднати оригінальність з множинними культурними співвідношеннями, стратегія привласнення назв музичним групам може включати комплексні, а іноді і суперечливі пріоритети.
Назви музичних груп є не тільки інструментом передачі культури, але вони грають важливу роль в повсякденному житті: у розмовах про музику і в засобах масової інформації. Етнографічні докази припускають, що вони є частиною мистецтва і діяльності фанатів. У своїх інтерв'ю музичним журналам, групи часто розповідають як вони дійшли вибору своєї назви. Оглядачі реєстраційних даних груп іноді помічають, що група виконує той музичний стиль, який закладений в самій назві або ж назви по помилки приводять їх до очікування від групи певного стилю, тим самим підтверджуючи той факт, що передчуття стилю також заснований на виборі назви. Видання німецького поп-журналу “Intro” (лют. 2000, вип.) надало окрему статтю про назви груп, включаючи групу назв класифікованих по семантичних або формальних критеріях (наприклад, терміни їжі, політики, наркотиків, терміни колірної гамми; назви до складу яких входять цифри, або крапки або інші спеціальні знаки). Веб-пошук по “назвах груп” видає як результат колекцію химерних назв груп, також обговорення про забавні і скандальні назви, ради про законне авторське право на привласнення назви, онлайн реєстрації груп, генератори назв груп. Згідно цим прикладам, компетенція в питаннях про назви груп може розглядатися як основа, субкультури, це неформально придбане культурне знання, яке має обмінну цінність у сфері популярної музики [54].
Приналежність групи до певного стилю музики може бути передана через жанрові позначення в назвах груп. Тут представлені три види жанрових позначень: семантичні характеристики, формальні і інтертекстуальні відносини.
Семантичні позначення підрозділяються на буквені і метафоричні, проте метафоричні позначення грають найбільш важливу роль. Буквені позначення указують на музичний стиль групи дякуючи відносним і метонімічним зв'язкам з цим стилем. Найочевидніший випадок це використовувати сам ярлик стилю (наприклад, панк група названа Little Punks) або формально співвіднесені елементи (наприклад, Metallica указує на приналежність до стилю важкого метала). Багато буквених позначень є прикладами метонімії, вони також відносяться до іншого аспекту цієї музичної культури (як в Headbanger's Club, відповідно до чого, headbanging це танцювальний стиль в музиці важкого метала) або ж метонімічні щодо маркірованості стилю (наприклад Iron Curtain має на увазі музику важкого метала завдяки метанімічному відношенню “iron” до “metal”). Більш того, маркіровка етнічної групи може функціонувати як буквене жанрове позначення в тій мірі, що музичний стиль тісно пов'язаний з певною етнічною групою.
Наприклад, назва групи Niggaz with Attitude не тільки передає етнічну приналежність учасників групи, але також ідентифікується як назва хип-хоп групи унаслідок того, що хип-хоп це афро-американська форма мистецтва в США.
Метафоричні позначення указують на музичний стиль, виражаючи значення або концепт, який асоціюється з цим стилем. Ранніше я визначила широко відомі джерела (семантичні категорії) рок груп, такі як смерть, наркотики, зброя і аномалія [44, с. 140-142]. Так далі буде показано, що важливі ресурси в даній роботі виявлені згідно певним музичним стилям, наприклад назва Deep Space Network ілюструє таке джерело як “космос ”, який є характерним для техно музики.
Крім того, будуть також згадані дві семантичні моделі назв груп, які жанрово не позначені.
· По-перше, використання особистих імен або прізвиськ як ім'я артиста, що рідко зустрічається, не указує на певний жанр, до тих пір, поки не поєднуватиметься з ролевими маркерами, такими як МС (наприклад, МС Ren) і DJ (DJ Craig G.).
· По-друге, жанрові терміни, такі як band, combo, quartette рідко зустрічаються в музичних стилях згаданих в даній роботі. Проте, назви хип-хоп груп включають ряд метафоричних елементів, які грубо відображають той же сенс (наприклад, crew, clique або family).
Формальна модель може стилістично відрізнятися в тих умовах, що вона виключно і переважно зустрічається в назвах груп певного жанру. Так це можуть бути: а) синтагматичні моделі, наприклад, послідовність DJ+ ініціали (напр., DJ E, DJ G, DJ T) або DJ+ ім'я + ініціал (DJ Mike Lee, DJ Ellis Dee), які характерні для хип-хопа і електронної танцювальної музики; б) словотворчі форми, для яких характерно вживання певних суфіксів, акронімів або ж інших моделей, які можуть бути поширеними в назвах якого-небудь музичного стилю; в) графемні засоби, такі як фонетичні вимови (наприклад, Lost Boyz, Da King) або г) графемні підстановки (наприклад, число 2 замінює слово “to” Hard 2 Obtain); це привертаючи увагу прийоми і можуть розцінюватися як “вірні ознаки” національної мови і культури.
· По-третє вид жанрових позначень це співвідношення або алюзія до іншого виконавця, суспільної фігури, художнього персонажа. Зв'язки з іншими джерелами можуть бути скомбіновані в одну назву.
Наприклад, німецька панк група Becks Pistols поєднує традиції класичного панка 70-х років (Sex Pistols) і німецьку культуру, пов'язану з пивом (Becks Bier). У другому випадку, група Scunk Anansie ототожнює себе з афро-американською культурною традицією через співвіднесеність до Ananse, що позначає людина-павук в традиційних африканських казках.
Враховується також назви техно стилю Cybordelics, це суміш cyborg і psychedelics, можливо ця назва указує на злиття двох культурних періодів, на психоделічну культуру 60-х років і на фантастичне бачення техно покоління 90-х років.
Множинні зв'язки можуть бути закодовані в назві групи, що складається з одного слова, що іноді приводить до неправильних асоціацій і неправильної вимови назви. Східно--німецька назва рок групи Harzrock одночасно розкриває і музичний стиль групи (завдяки фонетичній асоціації до стилю hard rock), і її місцевого походження (Harz - назви гірського масиву в Німеччині). Так ця назва має на увазі таке значення як “ hard rock from the Harz” (важкий рок з Гарца). Наступним прикладом виступає назва реп виконавців Cocoa Brovaz, яка з'єднала в собі три різні жанрові позначення, які цілком типові для назв реп груп: cocoa метафорично відноситься до етнічного походження виконавців; brothers відноситься до команди або колективу; фонетична вимова “v” і “z” указує на наближеність до національної культури.
Жанрові позначення різного роду можуть співіснувати, збільшувати можливість визначення культурної приналежності виконавця, але також ці жанрові позначення направлені проти оригінальності назви. В той же час, такі випадки множинних зв'язків слід враховувати при кількісному аналізі назв музичних груп.
У цьому розділі представлені докази того, що кожний музичний жанр має широко відому, стереотипічну модель. Зокрема, вибір назв використовується для того, щоб показати моделі назв груп по трьох жанрах: важкий метал, панк, і техно.
Назви тих груп, що належать до важкого металу походять від релігійних джерел (християнських і іудейських), сакральних і окультних термінів, включаючи ангелів, відьом і демонів. Наприклад: Exodus (вихід євреїв з Єгипту), Testament (Заповіт), Cathedral (кафедральний собор), Armored Saint (святий в зброї), Sabbat (шабаш відьом), Helloween, Demon.Другим джерелом назв є смерть і хвороби: Sepultura (поховання), Entomed (похоронений), Overkill (різанина), Slayer (вбивця), Tumor (неоплазма ), Dysentery, Pyogenesis (пиопоэз), Suffocation (задушення), Venom (отрута). Інші назви орієнтовані на війну, насильство і руйнування: Morgoth (Морг), Manowar (Людина війни), Nuclear Assault (Ядерна атака), Celtic Frost (кельтський мороз). Інтертекстуальні відносини в назвах груп важкого метала включають також середні століття і кельтську культуру.
Назви панк груп часто виражають “анти” позиції, включаючи опір власті, критику держави і революційні натяки. Як приклади служать такі назви: Antiworld (Антисвіт), Anti-social (Антигромадський), Against the World (Проти світу), Born against (Народжений бути проти), Black Flag (Чорний прапор), Conflict (Конфлікт), Nations on fire (Народи у вогні), The Dirty Politicians (Брудні політики), Common Disorder (Суспільний безлад). Іншим джерелом є суспільні відхилення, що включають осуд суспільних ярликів: Avoided (Що уникає), The Arrested (Заарештований), Cockney Rejects (Покидьки суспільства), The Exploited (Експлуатований), Abnormalities (Аномалії). Відношення панків до того, що майбутнього немає, зашифроване в назвах, що виражають злість і нігілізм, таких як Sick of it All (Втомився від всього), Dead End Generation (Приречене покоління), Teenage Rage (Гнів тинейджера), Nihilistics (Нігілісти).
Типовими джерелами назв техно-стилю є футуризм, космос і наукова фантастика, включаючи ключові слова, такі як alien, cosmic, future, і астрономічні терміни: Deep Space Network (Схема дальнього космосу), Cosmic Baby (Космічне дитя), Space Navigator (Космічний навігатор), Space Planet (Космічна планета), Alien Factory (Іноземна фабрика), Cybordelics (Киборгделічний), Plastikman (Пластикова людина), Cosmix (Космічний), The Orb (Орбіта), Orbital (Орбітальний), Infinity (Нескінченність), Future Sound of London ( Майбутній звук Лондона), The Future Generation (Покоління майбутнього), Phuture (Майбутнє), Electric Universe (Електронна планета) і т.п. Інші назви відносяться до музики або ритму і галюциногеним наркотикам, як E-Dancer (Танцюрист електронної музики, що вживає екстазі), Ecstasy Club (Екстазі клуб), Acid Jesus (Кислотний Ісус), D.O.P.E. (Наркотик). Диск-жокеї часто представляють себе як могутніх акторів, здатних ввести свою публіку в стан екстазу, наприклад: Hypnotist (Гіпнотизер), Grooverider, Shamen (Шаман) .Но також використовуються і власні імена.
Тоді як ретельний відбір назв приводить до їх чітких моделей в рамках певного жанру, то при спробі проаналізувати базу даних назв все йде зовсім інакше. База даних, яка використовувалася в даній роботі, містить покажчик виконавців з “Online Hip-Hop Lyrics Archive”, налічує 724 назви груп, в основному всі вони американського походження. Цей аналіз в деякій мірі був виключно попереднім, в якому згруповувалися семантичні і формально співвіднесені елементи, і частково керувалися повсякденним знанням культури стереотипів хип-хоп назв. В результаті визначені 24 джерела назв груп і поділені на 6 головних категорій, це буде продемонстровано в таблиці №1. Відносна частотність суми всіх назв для кожної категорії приводиться в дужках. Категорія №6 це найбільша група яка налічує 43% все назв, які піддавалися класифікації, категорія №5 представляє найменшу групу і складається тільки з 6% назв, решта 4 груп варіюється від 21% (мотив %2) до 14% (категорія №1) всіх назв. Додаткові 18% деяких назв відносяться одночасно до різних категорій, обговорювати це я буду пізніше.
Для того, щоб упорядкувати велику кількість назв і розділити їх по джерелах походження назв, використовується проміжна категорія “ключових слів”. Це ті елементи, які повторно з'являються з легкою формальною варіацією в певному джерелі. Наприклад, таке джерело як “community” включає ключове слово clique, яке також зустрічається у формі klik, як в назві Boot Camp Klik. Це зв'язано і з іншими ключовими словами в межах того ж ресурсу, такими як clan, posse, family, tribe. У таблиці №1 ключові слова кожного джерела представлені в квадратних дужках.
Можна підвести наступний підсумок шести основним категоріям хип-хоп назв. Категорія №1, реп як щось колективне і групове, включає назви, які передають приналежність до співтовариства і колективу. Це часто простежується в термінах пов'язаних з сім'єю і спорідненістю, як в назвах Dayton Family і Wu Tang Clan, або ж в таких термінах як squad і crew. Такі компоненти назв як brother і sister указують на приналежність виконавця до афро-американського співтовариства.
Категорія №2 складається з назв, які вказують на зв'язок виконавців з національною або ж вуличною культурою. Типовими для цього типа є такі елементи як street і ghetto, сленгові терміни, такі як daddy і dude, і терміни які широко поширені у вуличній мові і діяльності, такі як gambler, hustler і gangster. Всі разом вони складають такий ресурс як “вуличний стиль ”. Менш частотне джерело це відношення до іншого важливого компоненту хип-хоп культури, це граффіті, в таких назвах як Crooked Lettaz (letters) і Tag Team. Більш того, хип-хоп групи можуть виражати приналежність до певного місця, називаючи групи на честь своїх міст, околиць або вулиць, наприклад, 5th Ward Boyz або Harlem World. Нарешті, національна приналежність може виражатися в частому використанні різних видів нестандартних вимов.
Менш однорідною частиною нашої класифікації є категорія №3, реп як віддзеркалення соціально-побутових умов. Вона складається з п'яти ресурсів і виражає аспекти афро-американської соціальної реальності, які сприймаються як проблема або загроза основному напряму суспільства. Це цілком зрозуміло, якщо подивитися на саме джерело “незаконність”, елементи якого прирівнюють реп групи з кримінальними структурами (Cartel, Mafia ), або ж припускають проблеми із законом (як в Prime Suspects). Другий ресурс, “вбивство”, може використовуватися як віддзеркалення переважаючого насильства на вулицях в соціальній реальності афро-американців. Назви груп в такому ресурсі як “аморальність”, виражають критичне і ненормальне відношення англійського суспільства, наприклад, Naughty, Bad Azz, Phat Bastard. Проте, ці назви можна розглянути і як заяву про вуличну жорстокість, і тим самим даний ресурс можна віднести до категорії №2. Аналогічно, деякі назви згруповані в ресурсі “безумство” і можуть виражати особисті характерні риси людини (Kwest tha Madd Ladd) або пристрасть до музики (the Beatnuts).
Категорія № 4 включає назви, які указують на соціальну і інтелектуальну особливість артиста. Репер може заявити про свій соціальний статус за допомогою наукового звання, такого як Dr. або Professor, або ж за допомогою королівських титулів, таких як Prince, King, або Queen. Отже, назва Underground Kingz виділяє авторитетність артиста в музичному ринку, субкультури. Назви з такими компонентами як pastor, teacher, prophet, genius або gifted можуть розцінюватися як заява репера про свою духовну силу і перевагу інтелектуальних здібностей в рамках того співтовариства, до якого він належить.
Важливість музики в хип-хоп культурі відображається в категорії № 5, назви указують на певну форму чорної музики (наприклад, джаз і фанк) або на певне звучання і музичні інструменти ( наприклад, бас і мікрофон).
Остання категорія № 6 складається з назв, які розкривають індивідуальні артистичні і фізичні особливості або особисті риси вдачі виконавця. Вона включає декілька підкатегорій, в яких імена і прізвиська можуть уживатися поодинці або ж в поєднанні з елементами інших класів, наприклад, з ролевими маркерами DJ і МС. Поєднання імен і прізвиськ з такими прикметниками, як cool, def, fresh, які передають позитивні якості поняття “coolness”. Багато назв з цієї області можуть бути далі класифіковані згідно
такому критерію як, наприклад, ім'я або прізвисько + ініціал в таких назвах як Eric B, Craig G, Heavy D, Evil E, Schooly D, Willie В і т.п.
Деякі ресурси збільшуються за рахунок аналогій, за допомогою чого новачки імітують назву успішної групи. Наприклад, успіх групи Grandmaster Flash на початку 1980х рр. спровокував появу великої кількості імітаторів, які адаптували і музичний стиль цієї групи, і форму назви, наприклад Grandmaster Caz і Grand Wizard Theodore.
Інтертекстуальні назви хип-хоп груп запозичені з релігії (напр. Kane & Abel), оповідей (напр. 40 Thevz) а також з популярних книг і фільмів, наприклад Frankenstein, Мо B. Dick (Moby Dick), Dr. Jekyll and Mr. Hyde, Jedi і Jim Crow. Деякі інтертекстуальні назви можна класифікувати по певних категоріях і областях джерела, наприклад назва InI (`I and I'), указує на приналежність до растафаріанскої релігії, і відповідно відноситься до області джерела під назвою “духовна сила”.
Таблиця № 1. Концепт назв певного музичного стилю.

Категорія
Джерело
Ключові слова
Приклади
1
Хип-хоп як щось
колективне і групове (14%)

співтовариство,
колектив
приналежність до певної етнічної групи
posse, clique, clan, family,tribe, boys brother, sister, team, crew, gang, squad
black, nigga, Afrika
Double XX Posse, Boot Camp Klik, Dayton Family, 69 Boyz, Live Crew
Blackalicious, Black Star, Dat Nigga Daz
2
Хип-хоп як частина
національної культури 21%)

вуличний стиль
позначення місцевості
граффіті
графічна ознака
street, ghetto, daddy, dog, dude, gambler, hustler, dweller, gangsta, rascal

Street Life, Street Smartz, Ghetto Dwellas, Devin the Dude, Dogg Pound, Gangsta Boo, Ganksta Nip, Smoothe Da Hustla
5th Ward Boyz, Brooklyn Zoo, Cypress Hill, DC Talk, Harlem World, South Circle
Crooked Lettaz, Tag Team
Gravediggaz, AZ The Visualiza, Heltah Skelah
3
Реп як віддзеркалення
соціально-побутових умов (19%)

вбивство
незаконність
воєнні терміни
безумство
аморальність
killer, murder, assassin
illegal, cartel, mafia
military, army, soldiers
ill, insane, crazy, mad, psycho, lunatic
bad, nasty, naughty, bastard
Assassin, Ghostface Killah, C-Murder
South Central Cartel, Junior M.A.F.I.A.
Street Military, Killarmy, Young Soldierz,
The Beatnuts, Krayzie Bone, Kwest tha Madd Lad, The Luniz
Nasty Boy Klick, Naughty By Nature
4
Хип-хоп як влада і сила (15%)

звання
титул
духовна перевага
master, professor, dr, sir, mr
prince, king, queen, royal, lord, duke

teacher, pastor, prophet

Master P., Grandmaster Flash, Dr. Dre, Mr. Doctor
Fresh Prince, Underground Kingz, Queen Latifah
Pastor Troy, Poor Righteous Teachers, The Prophet Posse
5
Хип-хоп як предмет музики (6%)

форми музики
звучання і музичні інструменти
funk(y), jazz(y), soul, boogie, rhythm

bass, mic

DJ Jazzy Jeff, Soul Kid Klik, Funky Aztecs
3rd bass, Mic Vandalz, Mic Geronimo
6
Хип-хоп як частина особи репера (43%)

власне ім'я /прізвисько
роль виконавця
вокальні дані
вік
персональні якості
інші якості
МС, DJ + name / nickname
lyrical, rapping, rhymes, poet
young, kid X lil' X
cool, fresh, def

+ name / nickname
Dana Dane, Lauryn Hill, Eric B. & Rakim
DJ Honda, DJ Craig G, МС Lyte, МС Pooh
Papoose the Lyrical One, Rappin Duke
Young Soldierz Lil' Slim, Kid Rock
Kool Keith, Def Squad, Kool Daddy Fresh
Heavy D, Evil E, Silkk the Shocker, Richie Rich Fat Pat, Big Ed
Тоді як назва або її компоненти поєднують в собі більш ніж одну категорію, аналіз назв, які одночасно ототожнюються з різними категоріями, налічує 75 назв, це 18% всіх класифікованих елементів. В більшості випадків, приналежність назв до багатьох категорій поєднує дві семантичні структури. Наприклад, назва Rappin Duke передає як соціальну значущість виконавця (кат. № 4) за допомогою терміну “величі ” duke, так і за допомогою вокальних даних (кат. № 6) через реповий модифікатор. Таким же чином, назва Fresh Prince, поєднує термін королівської приналежності prince, який виражає особисту заяву виконавця про свою особливість (кат. № 4), тоді як fresh виражає позитивну оцінку (кат. № 6). Деякі приклади приналежності назв до різних категорій також включають фонетичну вимову, яка може бути сприйняте як маркери національної приналежності. Наприклад, назва Dat Nigga Daz чітко визначена як діалект Black English, а назва Young Soldierz указує на молодий вік (кат. № 6) і військову позицію (кат. № 3), також відмічена приналежність до кольору шкіри завдяки вимові z (кат. № 2).
Проте, найбільш інтригуючий аспект даного вивчення стосується кількості назв, що не класифікуються, включаючи такі елементи як Main Source, Kish, K-Solo, Infinite Mass, D to the S. В цілому 306 елементів або 42% назв не піддалися класифікації по шести критеріях. Хоча цю кількість назв, що не класифікуються, і можна зменшити за допомогою експерта в даній області, але воно, ймовірно, відображатиме тенденцію вибору оригінальних, індивідуальних назв. Наприклад, ім'я відомого репера Ice-T це “кличка, яка поєднує слово Ice від слова Iceberg [Iceberg Slim, легендарний афро-американский злочинець], і букву T від його власного імені ”. Дане явище відповідає формальним моделям, які типові для назв хип-хоп груп, наприклад поєднання імен/кличок з ініціалами, але така схема семантично дуже індивідуальна, і тому не розглядається як певна область джерела і може бути об'єктом подальшого вивчення.
Далі ми розглядатимо мотивований зв'язок між моделями назв музичних груп і музичними стилями, в яких вони зустрічаються. Для того, щоб пояснити появу моделей назв в певній області мистецтва необхідно поєднати ці моделі із знаннями і цінностями джерела культури, в яких вони функціонують або з якими вони використовуються. Іншими словами, необхідний доказ того, що “семантичні моделі, які виходять з лінгвістичного аналізу, співвідносяться з дійсними специфічними аспектами культури поведінки і ментальності”[40, с. 54]. Застосування даної точки зору до музичної субкультури співпадає з теорією субкультури, яка указує на те, що останні характеризуються особливою системою переконань і цінностей. Насправді, література по музичній субкультурі демонструє доказ релевантності деяких концептів і цінностей, виражених в назвах музичних груп.
У загальних рисах, кожна музична культура представляє, щонайменше, на першому етапі, реакцію артиста на соціальні умови його походження і головні музичні напрями сучасності. Це справедливо і для чотирьох музичних культур даного дослідження: важкий метал виникає відразу ж після хіппі і ери психоделічного року, і є важчим дискурсом як в музиці, так і в текстах пісень. Розвиваючи свій власний “міф”, важкий метал запозичував ті області джерела, які не були достатньо досліджені, - окультизм і епоха середніх століть [59]. Через декілька років панк став вибуховим виразом соціальних проблем, з якими зіткнулася британська молодь робочого класу, зірки важкого метала і глем року пропагували ліквідацію радикального зламу руками еліти. Хип-хоп з'явився в рамках афро-американської національної культури, а реп виріс з усної риторики (хвастощів, грубих форм відповідей, образ). Досвід реального життя, наприклад, соціальна ізольованість, вживання наркотиків і зіткнення злочинних угрупувань обернулися в культурний капітал, який виражається в дискурсі репа [52]. Техно музика розвивалася у вельми розвинених країнах Європи і Північної Америки. Її вербальний і візуальний дискурс славиться технологічним прогресом, використовуючи фантастичні образи 60-х і 70-х рр., а також асоціюється з хімічними наркотиками [54].
Виникаючи в результаті взаємодії творчості і маркетингу, музичні культури розвивають свій власний “міф”, це сукупність знань, відносин і цінностей, через вибір і реконтекстуалізацію різних символічних ресурсів. Використовуючи термінологію когнітивної лінгвістики, я припускаю, що кожна музична культура розвиває певний набір концептуальних метафор. Як відомо, концептуальні метафори представляють спосіб мислення, який закладений в соціальній практиці. Метафори суспільства і культури співвіднесені з типовим чином мислення і життя, історії, фізичним середовищем і т.д. [40]. Ці метафори виражені в різних формах культурного дискурсу, як вербально (наприклад, в назвах студій записі, назвах пісень і текстах) так і візуально (наприклад, в обкладинках, буклетах, відео-кліпах, флаерах). Звичайно, назви музичних груп є цілком яскравим прикладом виразу культурних цінностей, завдяки прагматичній силі назв загалом, а також, завдяки багатообразним формам репродукції назв груп (наприклад, в логотипах, афішах, емблемах). Проте, традиція номінації груп і виконавців це символічний прояв особливості музичної культури, і саме так поп-культура одержує швидкий промоушн.
Слід зазначити, що культурне обгрунтування моделей номінації груп не спростовується наявністю назв, що не класифікуються, оскільки вираз приналежності до тієї або іншої культури - не єдина мета в назвах груп. Багато назв груп кожного стилю просто дуже індивідуальні, або використовують метафори, які не уживаються в музичній культурі; крім того, вони не були зафіксовані як істотні в ході кількісного аналізу.





2.3 Особливості змін в правилах номінації популярних музичних груп в період з 1923 по 2006 рік.

Даний пункт визначає раптові і повні зміни в назвах відомих музичних груп, які мали місце в 1965-1966 рр. Зміни відбулися в структурі назв від використання слів множини (наприклад, The Temptations) до слів однини (наприклад, Better Than Ezra). У цей період відбулися також інші, менш істотні зміни.
У даному розділі досліджені назви 1854х відомих груп, які були сформовані або вперше з'явилися в популярних музичних чартах в період 1923-2006 року. Вони були розподілені на п'ять категорій, що взаємно виключні, згідно кількості слів в назві, а також множині або однині:
- Назви множини, що складаються з 1-2 слів (наприклад, The Platters, The Supremes).
- Назви однини, що складаються з 1-2 слів (наприклад, Oingo Boingo, Aztec Camera).
- Назви множини, що складаються з 3 і більше слів (наприклад, Nine Inch Nails, These Immortal Souls).
- Назви однини, що складаються з 3 і більше слів (наприклад, Naughty By Nature, Toad The Wet Sprocket).
- Збірні назви (наприклад, Jimmy Dorsey Orchestra, The Alan Parsons Project).
Крім того, дані назви відмічені спеціальними маркерами, щоб показати семантичні особливості, що містяться в них. Це:
· Буквальний опис (наприклад, Atlanta Rhythm Section).
· Вигадані слова (наприклад, Fugees).
· Безглузді слова (наприклад, The Soup Dragons).
· Гра слів (наприклад, The Beatles).
· Власні імена (наприклад, The Greg Kihn Band ).
· Числові назви (наприклад, The Jackson Five U2).
Аналіз даних демонструє зміни в практиці номінації в 1965-1966 рр. До 1965 року, назви множини, що складаються з 1-2 слів, складали 80% узятих назв. У період з 1965-1974 рр., це процентне співвідношення впало до 31%, а в період з 1965-2006 до 15%, в основному замінювалися назвами однини, що складаються з 1-2 слів. Така форма назв виросла з 3% до 49% в період 1965-74 р. і на 70% до 2006 року.
Подібний процес відсоткового співвідношення відбувся і з назвами однини, що складаються з трьох і більш слів, який виріс з 1% до 7% починаючи 1965 року. Назви множини, що складаються з трьох і більш слів склали 5% і залишилися незмінними протягом всього часу.
Схожий, але менш раптовий спад спостерігається в збірних назвах, таких як orchestra, band, і group,который з 15% в 1955-64 рр. знизився до 3% до 1995-2006 рр. Також спостерігаються зміни в семантичному змісті узятих назв. Групи з послівною назвою скоротилися з 18% в 1955-64 рр. до 1% до 1995-2006 рр., а групи, назви яких утворені іменами власними, з 38% знизилися до 5%.
Помітно збільшилося використання безглуздих слів і гри слів в назвах, а також оригінальної вимови, але дане явище виникло пізніше, ніж морфологічні зміни.
Дане дослідження обмежується роздумом про причини, які зумовили морфологічні зміни і єдиного множини в структурі назв груп, а саме слідують разом з підйомом контркультури 60х років і зміною музичного стилю від професійно створених і комерційних груп до музики, створеної в гаражах. Зміни в правилах номінації - це спроба диференціювати новий стиль від старого.
Strawberry Alarm Clock, Toad The Wet Sprocket, Concrete Blonde: все це безглузді і дивні назви рок груп. Проте, ми цілком спокійно сприймаємо на слух подібні назви. Вони можуть бути безглуздими, але вони найбільш традиційні для назв рок груп. Проте так було не завжди. Раніше групи рок-н-ролу мали такі назви як Little Anthony and the Imperials, The Four Freshmen і The Shirelles. Коли, як і чому сучасні правила номінації музичних груп і виконавців увійшли до моди?
Відповіді на питання “коли” і “як” чітко представлені в аналізі даних, зібраних в даній роботі. Зміни відбулися в короткий період, а саме в 1965-66 рр. і найяскравіше це помітно в структурах однини та множини.
Відповідь на питання “чому” - більш гіпотетична. Можливо, це відбулося із-за соціальних, музичних і комерційних змін, які мали місце у той час. Групи, які узяли назви нового стилю, знаходилися на піку культурних змін в 1960х роках. Вони також музично відрізнялися від своїх попередників і нові назви груп указували на подальшу свою диференціацію від раніше популярних музичних груп. Врешті-решт, змінився і музичний бізнес. Раніше важко було створити групу, ще важче студію грамзапису, а назви підбиралися з тією метою, щоб збільшити рівень продажів. Нові групи були сформовані артистами, які не мали досвіду ні в музичних стилях, ні в маркетингу, але вони підбирали свої назви.
Дана робота виходить із спостережень, що правила номінації груп рок-н-ролу зазнали раптових змін в другій половині 60х років. Тоді як в ранніх назвах груп переважали власні імена вокалістів разом з дивним позначенням учасників групи (наприклад, Bill Haley and The Comets), знов освічені групи схилялися до вживання одного імені з позначенням об'єднаного цілого (наприклад, Spooky Tooth).
Починаючи з 1965 відбулися зміна в назвах груп множини, що складаються з 1-2 слів (наприклад, The Beatles) у бік назв однини, полягаючих з1-2 слів (наприклад, Bananarama).
Дослідження охоплює 1854 назви відомих груп з двох джерел, Rolling Stone Encyclopedia Of Rock & Roll (George-Warren, 2001) і The Billboard Book of Top 40 Hits (Whitburn, 2004). Даних два джерела надають велику кількість відомих груп другої половини XX століття. George-Warren зосередив свою увагу на тих групах, які мають музичне значення, таке як популярність, включаючи групи, які не увійшли до чартів, але зробили вплив на інших музикантів. Увага зосереджена на рок-н-ролі, але також і інших стилях, популярних в першій половині XX століття. Дане джерело уявляє інформацію про дату формування групи. Whitburn, з іншого боку, приділяє увагу тим групам, які увійшли до чартів. Він не розглядає дату формування групи, а надає інформацію про те, коли групи вперше з'явилися в чартах Billboard.
З аналізу виключені солісти і дуети, назви яких представлені іменами виконавців (наприклад, Elvis Presley, Hall and Oates). Але включені групи ширшого складу, які використовували в назві власні імена (наприклад, The Charlie Daniels Band). Не було зроблено спроб відокремити псевдоніми і сценічні імена від власних імен. Сценічні імена солістів і дуетів, які не відповідають моделям власних імен (наприклад, Nine Inch Nails, сценічне ім'я музиканта Трента Рензора ) також включені в аналіз. Групи, сформовані в неангломовних країнах і такі, що мають неанглійські назви (наприклад, німецьке Kraftwerk) виключені з дослідження, але розглянуті групи з неанглійськими назвами, які були сформовані в англомовних країнах (наприклад, Los Lobos, сформована в Америці). Через те, що групи багатонаціональні і складаються з музикантів різних країн, не проводився аналіз назв груп згідно країнам їх походження. Дані джерела використовують ті групи, які робили вплив на американську музичну культуру, незалежно від країни походження.
Групи розділені по датах їх формування, але якщо немає такої інформації, то по даті випуску першого альбому або першої появи в чартах Billboard. 1854 розглянутих групи розподілені п'ять що взаємно виключають категорії, згідно кількості слів в назві, а також однині та множині:
· Назви множини, що складаються з 1-2 слів. Наприклад: The Chantels. The Four Freshmen, The Smiths. Фокусуючись на назві групи, виключається ім'я вокаліста з кількості слів в назві; так такі групи як Buddy Holly and the Crickets включені в дану категорію. Артиклі і присвійні займенники також виключені з кількості слів в назві, а прийменники і інші маленькі слова - ні.
· Назви однини, що складаються з 1-2 слів. Наприклад: Sister Sledge, Santana, Garry Puckett, The Union Gap і XTC.
· Назви множини, що складаються з 3 і більше слів. Наприклад: Mothers of Invention, Commander Copy and His Lost Planet Airmen, New Kids on the Block.
· Назви однини, що складаються з 3 і більше слів. Наприклад: Barclay James Harvest, The Strawberry Alarm Clock, Rage against the Machine. Назви з елементами множини, але форма яких в цілому є одниною, включені в цю категорію, наприклад Guns'n'Roses.
· Збірні назви. У цю категорію входять такі назви, в яких уживаються збірні іменники. Наприклад:
The Tommy Dorsey Orchestra, Butterfield Blues Band, The Alan Parsons Project.
Крім того, дані назви відмічені спеціальними маркерами, щоб показати семантичні особливості, що містяться в них. Це:
· Буквальний опис. Наприклад: The Walker Brothers, The Blues Project.
· Вигадані слова. У цій категорії містяться назви, в яких присутні вигадані і безглузді слова. Наприклад: Archie Bell and the Drells, Cibo Matto. Назви з дивною вимовою існуючих слів не включені в цю категорію, але розглянуті в категорії “Гра слів”.
· Безглузді слова. Дану категорію склали назви груп, що складаються із слів, які в словосполученні один з одним не представляють ніякого сенсу. Наприклад: matchbox 20, The Soup Dragons, Electric Prunes.
· Гра слів. Назви, в яких використані дивні вимови, гра слів і інші способи креативного використання мови, розглянуті в цій частині. Наприклад: The Count Five, The Beatles, The Voxpoppers.
· Імена власні. Назви груп, в яких містяться імена одного або декількох учасників груп. Наприклад: Jimmy Bowen with the Rhythm Orchids, Paul Revere and the Raiders, Jackson 5.
· Числові назви. Назви груп, які складаються з чисел або слів, вказуючих на кількість музикантів в складі. Наприклад: NRBQ (quartet), The Louis Ramsey Trio, Fun Boy Three.
1854 назви груп охоплює період з 1923 по 2006 рр. Але в період з 1923-54 рр. розглянуто 34 назви, відповідно висновки по даному відрізку часу не слід сприймати буквально, проте вони включені в аналіз, оскільки демонструють стійку модель змін структури назв, які спостерігається і в подальшому періоді. Повна класифікація по датах представлена в наступній таблиці:
Таблиця 1: Класифікація назв по датах і категоріях
Дата
Всього
Множ.
1-2 слова
Одн.
1-2 слова
Множ.
3 і більше слів
Одн.
3 і більше слів
Збірні
слова
1923-54
34
30
0
0
0
4
1955-64
375
296
13
5
4
57
1965-74
499
155
246
16
36
46
1975-84
406
117
215
9
23
42
1985-94
366
77
213
12
37
27
1995-06
174
26
121
9
13
5

1854
701
808
51
113
181

Ця класифікація дат представлена у відсотковому співвідношенні в наступній таблиці:
Таблиця 2: Відсоткове співвідношення категорій по десятиліттях
Дата
Множ.
1-2 слова
Одн.
1-2 слова
Множ. 3 і більше слів
Одн. 3 і більше слів
Збірні слова
1923-54
88%
0%
0%
0%
12%
1955-64
79%
3%
15%
1%
15%
1965-74
31%
49%
3%
7%
9%
1975-84
29%
53%
2%
6%
10%
1985-94
21%
58%
3%
10%
7%
1995-06
15%
70%
5%
7%
3%
З цих даних видно, що з 1965 року почалися несподівані зміни в правилах номінації відомих музичних груп. Ця зміна кількості використання назв множини, що складаються з 1-2 слів (наприклад, The Dream Weavers, The Five Satins, Little Anthony and the Imperials, The Monotones) на назви однини (наприклад, The Velvet Underground, Buffalo Springfield, Fairport Convention, The Experience).
До 1965 року вісімдесят і більше відсотків узятих назв множини і майже всього вони складаються з 1-2 слів. Такі назви як The Drifters і The Platters типові для цього періоду.
Велика частина назв популярних груп, що залишилися, містять збірні імена іменники, такі як The Spencer Davis Group, The Philip Upchurch Combo, Sammy Kaye and His Orchestra. Модель [власне ім'я ] і His Orchestra характерне явище до 1965 року, яке зустрічається тридцять два рази. До 1955 року не виявлено вживання назв однини.
З 1955 по 1964 рр. знайдено тільки тринадцять назв груп однини, що складаються з 1-2 слів і ще чотири, що складаються з більш, чим двох слів. До тринадцяти назв відносяться такі: Sister Sledge, The Mark IV, Tavares, Golden Earring, Bloodstone, The guess Who, Status Quo, The Essex Harper's Bizarre, Styx, Them, The Main Ingredient, і The Who. До чотирьох назв наступні: The Cowboy Church Sunday School, Creedence Clearwater Revival, Ides of March, і Ladysmith Black Mambazo.
Ці зміни в співвідношенні кількості слів в назві груп відбулася в дворічний період, в 1965-66 рр. У цей період рідко зустрічалися назви однини, всього 10% існувало в першій половині 60х рр. У 1965 цей відсоток зростає до п'ятнадцяти. А в 1966 р. спостерігається збільшення до п'ятдесяти відсотків груп, що сформували свої назви, використовуючи слова однини. У подальшій десятирічний період це процентне співвідношення продовжує рости, поки не досягне вісімдесяти відсотків. Також починаючи з 1965 р. спостерігається стабільне зростання назв однини, що складаються з 3 і більш слів.
З 1965г. виходять з вживання такі структури назв як the/his [band name], наприклад: Gladys Kneght and the Peps або Bruce and the E Street Band. Така структура налічує шість з тридцяти чотирьох проаналізованих назви, які були розглянуті до 1955 р., це склало 18%, а для назв в період 1955-64гг. - 27%. До 2006 року таке процентне співвідношення склало 1%.
Підгрупою даної структури є [ім'я власне] і His Orchestra. Для того часу така форма назви була характерна в період до 1965 р. такі назви зустрілися тридцять чотири рази, що склало 8% всіх проаналізованих назв і 56% разом із збірними іменами.
Після 1964 року відбулося різке зменшення використання такої форми назв. Деякі групи, які існували після переломного моменту, мали таку структуру назви, але це обумовлено тим, що вони були сформовані до 1964 року.
Вживання збірних слів в назвах груп в період до 1955 р. склало 12%, наприклад, The Ferko String Band, The King Cole Trio, Billy Vaughn and His Orchestra, Hugo Winterhalter and His Orchestra.orchestra, але також і такі як: groups, bands, trios, quartets, quintets, combos, company, chorus, incorporated; використовувалися цифри, такі як three, five і six.
Після 1964 р. вживання збірних назв стабільно знижується до тих пір, поки не досягне 3% назв всіх груп тих, що сформувалися з 1995 по 2006 рр. На відміну від змін однини та множини в структурі назв, ця зміна відбувалася рівномірно впродовж багатьох років. Найбільш характерне для такої форми назви слово “band”, але використовуються також і такі слова як: club, organization, crew, productions, gang, network.

2.4 Семантичні зміни в структурі назв

Разом з морфологічним змінами відбуваються і семантичні. Назви груп були відмічені шістьма різними маркерами, для того, щоб позначити чи мають вони певну семантику, зміст. Чотири з цих маркерів указують на тенденцію зменшення і збільшення змін впродовж багатьох років; решта маркерів не означає таких різких змін.
· Зменшення використання політерного опису і власних імен в структурі назв груп:
Також скоротилося вживання імен власних, наприклад, Bobby Moore and the Rhythm Aces, Crosby Stills Nash& Young. Використання власних імен з 38% знизилося до 5% до 2006 року.
Таблиця 3: Семантичний аналіз по десятиліттях
Дата
Буквальний опис
Вигадані
слова
Безглузді
слова
Гра слов
Власні
ім'я
Числові
назви
1923-54
6
1
0
0
11
6
1955-64
69
42
2
25
141
26
1965-74
36
32
31
26
87
17
1975-84
22
57
69
114
81
21
1985-94
7
25
25
50


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.