На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат сторичн й методологчн основи структуралзму: Празька лнгвстична школа. Копенгагенський структуралзм (глосематика) мовознавства. Вчення Матезуса про актуальне членування речення. Детермнацї та мовн плереми текств глосематики льмслева.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 14.08.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


15
Реферат на тему
Структуралізм як історичний напрям мовознавства
ПЛАН

1. Історичні й методологічні основи структуралізму
2. Празька лінгвістична школа
3. Копенгагенський структуралізм (глосематика)
4. Використана література
Для мовознавства, як і для будь-якої науки, ха-рактерні постійний пошук, переосмислення й переоцін-ка набутих знань, опрацювання нових підходів до вив-чення об'єкта. Мовознавців XX ст. не задовольняло принципове зведення їхніми попередниками теоретич-них проблем до вивчення мовних процесів і мовних змін, внаслідок чого поза увагою опинилися такі важ-ливі питання, як вивчення самої структури мови і ха-рактеру її функціонування. Цим викликана поява в 20-ті роки XX ст. нового мовознавчого напряму -- структуралізму, а згодом -- генеративізму.
1. Історичні й методологічні основи структуралізму

У період між першою і другою світовими війнами виник новий лінгвістичний напрям, опозиційний до молодограматизму й порівняльно-історичного мово-знавства взагалі. Він отримав назву структуралізм.
Структуралізм -- мовознавчий напрям, для якого характерне ро-зуміння мови як чітко структурованої знакової системи і прагнення до суворого (наближеного до точних наук) формального її опису.
Появу цього напряму зумовили успіхи в інших га-лузях наукового пізнання й виникнення нових філо-софських течій.
У всіх науках відбулася переоцінка результатів, до-сягнутих на основі індуктивних методів. Фізики від-крили недоступні для безпосереднього спостереження елементи атома -- електрони, протони, нейтрони. Ро-сійський учений І. П. Павлов здійснив відкриття у сфері фізіології центральної нервової системи. Виник-ла кібернетика, основним об'єктом дослідження якої є кібернетичні системи, що розглядаються абстрактно, незалежно від їх матеріальної природи. Усе це було досягнуто на основі дедуктивних мисленнєвих процедур, що позначилося на поглядах щодо значення індуктив-них і дедуктивних прийомів дослідження. Показовим є висловлення німецького філософа Е. Гуссерля: індук-тивна логіка уподібнена дерев'яному залізу. На пере-оцінку значення індуктивних і дедуктивних прийомів аналізу мала певний вплив і математизація різних га-лузей знання.
Методологічною основою структуралізму була фі-лософія неопозитивізму, особливо ідеї австрійських фі-лософів Рудольфа Карнапа (1891--1970), який опра-цьовував теорію логічного синтаксису мови науки, Людвіга Вітгенштейна (1889--1951), котрий запропонував програму побудови штучної «ідеальної» мови, прообра-зом якої є мова математичної логіки, а також англійця Бертрана Рассела (1872--1970), який розвинув дедук-тивно-аксіоматичну побудову логіки для логічного об-ґрунтування математики.
Теорія структуралізму і зразок нової методики лін-гвістичного аналізу вперше були викладені наприкін-ці 20-х років XX ст. у працях представників Празької школи структуралізму. Саме вчені Празького осередку застосували термін структура у значенні «побудова, організація системи». Незабаром з'явилися праці зі структурної лінгвістики в США і Данії.
Структуралізм не являв собою єдиного напряму. Однак для всіх його напрямів спільним є: 1) тверджен-ня, що синхронне дослідження мови -- головне завдан-ня мовознавства; 2) прагнення вивчити й описати факти мови передусім як особливого явища; 3) формалізація лінгвістичного аналізу й пошуки об'єктивних методів вивчення й опису мови (спроба підвести мовознавство до рівня математичних наук); 4) структурне членуван-ня мови й поняття рівня.
Крім спільних рис, кожне відгалуження структура-лізму має свої особливості. Чітко виокремилися три структуральні традиції: 1) Празька лінгвістична шко-ла; 2) копенгагенський структуралізм; 3) американсь-кий дескриптивізм. Дехто виділяє як окреме відгалу-ження Лондонську лінгвістичну школу Джона Фьорса.
2. Празька лінгвістична школа

«Празький лінгвістичний осередок» був заснований у 1926 р. Із короткою програмою осередку його пред-ставники виступили на міжнародному лінгвістичному конгресі в Гаазі в 1928 р. Із 1929 до 1939 р. «Праці» осередку друкувалися французькою мовою. У першо-му їх випуску опубліковано «Тези Празького лінгвіс-тичного осередку» -- програмовий документ цього структурального напряму.
До осередку входили чеські мовознавці Вілем Ма-тезіус (1882--1945), Богуміл Трнка (1895--1984), Богу-міл Гавранек (1893--1978), Ян Мукаржовський (1891-- 1975), пізніше Володимир Скалічка (1909--1991), Йозеф Вахек (1909--1996), а також російські мовознавці Ми-кола Трубецькой (1890--1938), Роман Якобсон (1896-- 1982) і Сергій Карцевський (1884--1955).
У своїй теорії празькі лінгвісти спиралися на вчен-ня Соссюра, Бодуена де Куртене і деякі ідеї Фортунато-ва. Зокрема, поняття структури мови йде від Соссюра, а поняття функції -- від Бодуена де Куртене. Вони запе-речили тезу Соссюра про неподолання меж між син-хронією і діахронією: «Кращим способом для пізнан-ня суті мови є синхронний аналіз сучасних фактів», од-нак «не можна зводити непрохідну стіну між методом синхронічним і діахронічним». Одним із найвагоміших досягнень Празької школи є положення про те, що синхронії й діахронії однаковою мірою притаманний системний характер. Водночас пражці наголосили на неможливості усунення поняття еволюції з синхро-нічного опису мови, вважаючи серйозною помилкою розглядати статику й синхронію як синоніми: «Син-хронічний опис не може цілком усунути поняття ево-люції, позаяк навіть у синхронічно розглядуваному сек-торі мови завжди наявне усвідомлення того, що дана стадія змінюється стадією, яка перебуває у процесі фор-мування».
Празькі структуралісти сприйняли й творчо розви-нули і другу основну ідею Соссюра -- концепцію мови і мовлення. У працях Трубецького це протиставлення стало основою розмежування фонології й фонетики.
Чи не найбільшою заслугою пражців є інтерпрета-ція мови як функціональної системи, тобто як «систе-ми засобів вираження, що служать якійсь певній меті». Застосувавши системно-функціональний підхід до ана-лізу звукової системи мови, празькі структуралісти за-мість декларативних тверджень про системність мови наочно довели правильність положення Соссюра про те, що в мові важливими є не звуки і значення самі по собі, а відношення між звуками і значеннями, що «матеріа-льний зміст [...] фонологічних елементів менш суттє-вий, ніж їх взаємозв'язок усередині системи». Трубецькой увів поняття опозиції (що є суттєвим внеском у мовознавство) і на його основі довів, що два різні звуки можуть в одній мові виступати як різні фонеми, а в іншій -- як одна. Усе залежить від системи протистав-лень (опозицій), яка має місце в кожній мові. Головним є не те, що звуки утворюють систему, а те, що у фоноло-гічних дослідженнях потрібно виходити із системи. Найповніше погляди Празької школи щодо фонології викладено в капітальній праці Трубецького «Основи фонології» (1938).
Пражці зацікавилися питанням, як мова викорис-товує свою фонологічну систему для творення таких мов-них одиниць, як морфема, слово, речення. Так з'явились нові розділи мовознавства -- морфонологія (морфоло-гічне використання фонологічних відмінностей), фоно-логія слова, фонологія синтагми.
Поняття і методи, опрацьовані на фонологічному матеріалі, згодом були застосовані пражцями для дослідження інших рівнів мови. Так, наприклад, Якобсон застосував методику опозиційного аналізу в досліджен-ні граматичних категорій і обґрунтував положення про бінарність граматичних опозицій.
Функціональний підхід застосовувався пражцями до мови в цілому. Так виникла проблема функцій мови і функціональних стилів. Найбільшу увагу празькі лінгвісти зосереджували на стилі художньої літерату-ри. Результатом функціонального підходу до літера-турних мов стало виникнення особливої лінгвістичної дисципліни -- історії літературних мов.
Помітним внеском Празької лінгвістичної школи в синтаксичну теорію є вчення Матезіуса про актуальне членування речення (див. тему «Синтаксичний рі-вень»). Матезіус висловлює думку про принципову від-мінність між формальним членуванням речення (виді-лення підмета і присудка), яке показує його граматич-ну структуру, і поділом речення на тему і рему, який виявляє його «функціональну перспективу».
Серед оригінальних ідей пражців -- теорія "мовних контактів і мовного союзу (об'єднання мов за подібніс-тю, що зумовлена контактуванням, взаємовпливами) Трубецького й типологічні ідеї Скалічки. Скалічка об-ґрунтував необхідність структурного порівняння мов незалежно від їхніх генетичних зв'язків. Оглядаючи типологічні студії попередніх часів, він указує на їхню прямолінійність, огрубления. Наявність одного з типо-логічних явищ (флексії, аглютинації тощо) не виклю-чає наявності інших, однак вони можуть неоднаково комбінуватись у різних мовах, а це якраз і характери-зує відповідні мови. Можна говорити про суто флектив-ний, суто аглютинативний тип і т. д. як про деякі ідеальні еталони, яким різною мірою відповідають конкретні мови. Скалічка вказав також на те, що мор-фологічна структура -- не єдина основа для типології. Він один із перших проводив зіставні дослідження фо-нологічних структур різних мов.
Уявлення про наукові здобутки Празької школи не будуть повними, якщо не згадати вчення Карцевського про асиметрію мовного знака, викладеного у статті «Про асиметричний дуалізм мовного знака» (1929), основна ідея якого зводиться до того, що «знак і зна-чення не покривають один одного повністю. їх межі не збігаються в усіх точках: один і той самий знак має декілька функцій, одне й те саме значення виражається декількома знаками. Будь-який знак є «омонімом» і « синонімом » одночасно ».
Отже, для вчених Празької лінгвістичної школи характерне максимально широке розуміння об'єкта лінгвістики (цим празький структуралізм вигідно відрізняється від інших шкіл структуралізму). Вони не відмовилися від вивчення семантики, історії мови, зовнішньолінгвістичної проблематики. Скалічка у стат-ті «Копенгагенський структуралізм і Празька школа» (1948) виділяє три проблеми мовознавства: «1) відно-шення мови до позамовної дійсності, тобто проблему семасіологічну; 2) відношення мови до інших мов, тоб-то проблему мовних відмінностей; 3) відношення мови до її частин, тобто проблему мовної структури».
Празька лінгвістична школа стала помітним яви-щем в історії мовознавства. її вплив на розвиток світо-вої науки про мову завжди був відчутним. Основні ідеї пражців не втратили своєї актуальності й нині. За зра-зком Празької лінгвістичної школи було створено лін-гвістичний осередок у Данії, який, щоправда, відійшов від дослідницького спрямування й методики дослі-дження празьких структуралістів.
3. Копенгагенський структуралізм (глосематика)

Однією з найоригінальніших структуральних течій є копенгагенський структуралізм.
Копенгагенський (датський)_струкгуралізм, або глосематика (від грец. glossema, род. відм. glossematos «слово»), -- лінгвістична те-чія структуралізму, яка мала на меті створення універсальної лінг-вістичної теорії; трактує мову як абстрактну структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її субстанцій (реа-льного змісту і звучання).
Тривалий час був найвпливовішим і найавторитет-нішим структуральним напрямом. Виник у 1931 р. внаслідок об'єднання датських мовознавців у лінгвіс-тичне товариство, так званий Копенгагенський осере-док. Засновником осередку був Луї Єльмслев (1899-- 1965) -- директор Інституту лінгвістики і фонетики при філософському факульт и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.