Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Теоретичн аспекти огляду мовно-стилстичних особливостей науково-популярних видань. Морфологчн, фразеологчн, граматичн, синтаксичн та стилстичн особливост оформлення тексту в процес редакторської пдготовки науково-популярного видання.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 04.09.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Зміст
Введення
Розділ 1. Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей науково-популярних видань
1.1. Морфологічні особливості
1.2. Фразеологічні особливості
1.3. Граматичні особливості
1.4. Синтаксичні особливості
1.5. Стилістичні особливості
Висновок
Використана література
Введення
Актуальність роботи.
Сучасні засоби популяризації наукових знань різноманітні. До них відносяться і кіно, і телебачення, і радіо, і періодичний друк. Особлива роль належить книжковим і журнальним виданням.
Найбільш фундаментальним засобом популяризації продовжують залишатися книжкові науково-популярні видання. У широкому значенні науково-популярним книжковим виданням слід рахувати видання, яке містить відомості про теоретичні і/або експериментальні дослідження і призначено для популяризації і пропаганди основ і досягнень науки і техніки, культури і результатів прикладної діяльності серед широких мас читачів в доступній для них формі.
Загалом предметом змісту науково-популярного видання можна вважати все, що має відношення до науки і наукових досліджень: результати наукових досліджень, наукову область, в якій проводяться (проведені) дослідження; об'єкт дослідження; наукову проблему (завдання), мету і метод дослідження; умови, в яких проводяться дослідження, і використовувані апаратура і матеріали; факти, складові основу дослідження (науки), включаючи дані спостережень і експериментів, відкриття, винаходи, теорії, закони, гіпотези і ін. Характеризуючи предмет змісту науково-популярного видання, можна сказати словами Н. Р. Чернишевського: «...Популярні книги перекарбовують в ходячу монету важкий злиток золота, виплавлений наукою».
Тематика науково-популярних видань може бути вельми широкою. Вона повинна визначатися потребами і завданнями суспільства, інтересами і попитом читачів. З цим пов'язано цільове призначення і функціональні властивості науково-популярних видань.
Цільове призначення науково-популярного видання - популяризація і пропаганда основ і досягнень науки, техніки, культури і результатів прикладної діяльності серед широких мас читачів. Що стосується функціональних властивостей, то вони вельми різноманітні.
Найважливішою функцією науково-популярної книги є популяризація і пропаганда наукових знань. Саме це в найзагальнішому визначенні складає цільове призначення даної книги. Дана функція, разом з просвітницькою і ознайомлювальний-освітньою, у всі часи була такою, що веде. Пропагуючи наукові знання, учений передає масам останнє слово в науці і тим самим знайомить їх з цим новим знанням, сприяючи підвищенню їх освітнього рівня і вирішуючи просвітницьку задачу. Наукові знання духовно збагачують читача науково-популярної книги, будить в нім подальший пізнавальний інтерес, сприяють розвитку його творчої ініціативи, нарешті, залучають до знання. Однією з головних цілей науково-популярної книги є формування наукового світогляду читача. Світоглядна функція припускає виклад в науково-популярній книзі природничонаукових знань і законів природи, освітлення досягнень в розробці теоретичних проблем, що відкривають нові перспективи науки і на її основі нові можливості прогресу виробництва. Реалізація функції формування наукового світогляду безпосередньо пов'язана із залученням людини до наукових знань, вихованням у читача сприйнятливості, розуміння суті науки, науково-технічного прогресу. Популярні видання по мистецтву виконують важливу функцію естетичного виховання.
Розділ 1. Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей
науково-популярних видань
1.1. Морфологічні особливості
В процесі редакторської підготовки науково-популярного видання велику увагу доводиться приділяти роботі над мовою і стилем. У системі словесно-образних засобів мови науково-популярних творів відбивається його залежність від змісту, функцій, цільового призначення, читацької адреси, жанру твору. Встановлено (Э.А. Лазаревич), що особливостями науково-популярного стилю як мовної системи є динамізм, конкретність, образність, суб'єктивно-об'єктивний характер викладу, чим і визначається його лексико-фразеологічне і морфолого-синтаксичні своєрідність: широке використання слів-уявлень і експресивно забарвлених засобів (зокрема метафор, епітетів, порівнянь, перифраз), багатство форм і значень дієслова.
Науково-популярній манері оповідання властиве яскраво виражене образно-експресивне забарвлення. Лінгвістичне розуміння образності мови засноване на використанні слів в переносному значенні. При цьому лінгвістичні одиниці, одержуючі образне значення в художньому контексті, якоюсь мірою втрачають свою номінатівную функцію і набувають яскравого експресивного забарвлення. Вивчення образного значення слова в цьому сенсі направлене на дослідження лексичних прийомів, що додають мови эстетико-художнє значення.
Важливий засіб створення образності в науково-популярному творі - епітет. Він дозволяє дати яскраву емоційну характеристику предмету або явищу. Образність епітета неабиякою мірою визначається його мовним оточенням. У науковому тексті епітет набуває нейтрального мовного забарвлення, виступаючи, як правило, у складі термінологічних поєднань. Закономірне використання метафоричних епітетів з образністю, що не стерлася: «срібні і смарагдові зірки», «кришталевий купол неба».
Широке використання в науково-популярній книзі перифраз пояснюється прагненням автора звернути увагу читача на ті риси предметів, що зображаються, або явищ, які найбільш важливі в пізнавальному відношенні. Особливою виразністю зазвичай відрізняються індивідуально-авторські перифрази. Вони виконують в мові естетичну функцію. Індивідуально-авторські перифрази часто містять метафори, епітети, оцінну лексику. Образні перифрази додають мови самі різні експресивні відтінки - від патетики до невимушеного іронічного звучання.
Необразні перифрази, які зберігають пряме значення вхідних в них слів, виконують не тільки естетичну, але і смислову функції, допомагаючи авторові точніше виразити думку, підкреслити ті або інші особливості описуваного предмету: «молодий суперник», «середньовічний пророк», «представники іншої цивілізації». Широко застосовуються загальниймовні перифрази, що є стійкими поєднаннями слів, емоційно і експресивно забарвлені, наприклад «повітряні судна», «наші менші брати». Звернення до перифраз обумовлене прагненням додати мови невимушено-розмовний відтінок.
Тропом, що часто вживається в науково-популярній книзі, є уособлення типу: «народження всесвіту», «чорні дірки пожирають все», «всесвіт задає загадки», «реактор дихає». Використовується також прийом персоніфікації, при якому описувані предмети набувають реальної людської зовнішності: «Всесвіт-мати і сама була пристосована до життя, і дитяти на світло провела хороше», «Старенька-Земля винна була не тільки неабияк поважчати з віком, але і покритися кратерами, як це відбулося з її найближчою сусідкою - Місяцем».
Порівняння - один з найпоширеніших прийомів цікавості в науково-популярній книзі. Саме на використанні аналогії і порівнянні базується можливість популяризації складних явищ сучасній дійсності. За допомогою порівнянь роз'яснюється наукова термінологія: «Сьогодні на їх роль претендують цефєїди - небесні тіла, які, за словами одного з дослідників, «пульсують, немов серце». Причому кожне таке «серце» разів в 50 більше нашого Сонця і в 100 разів масивніше за нього». У одній з науково-популярних книг образні порівняння використовуються для того, щоб допомогти читачеві представити дію приладу термоськана: «Виявилось, що зображення були отримані за допомогою «термоськана» - апарату, за своїм принципом дії того, що нагадує скоріше ткацький верстат, ніж звичайний фотоапарат.».
Бувають розгорнені порівняння, вказуючі на декілька загальних ознак предметів, що зіставляються. У розгорнене порівняння включаються два паралельні образи, в яких автор знаходить багато загального. Художній образ, використовуваний для розгорненого порівняння, додає опису особливу виразність.
«А що знаходиться між галактиками? За допомогою гігантського телескопа Паломарськой обсерваторії в середині 70-х років нашого століття були сфотографовані «нитки» і цілі «мости», що зв'язують деякі галактики. На підставі цих даних група дослідників запропонувала концепцію гіпергалактик, яку охочі на хльосткі порівняння журналісти охрестили сотами Всесвіту. Суть цієї концепції полягає в наступному. Коли фахівці почали уважно розглядати великомасштабну об'ємну карту Всесвіту, створену на підставі спостережень останніх років, то звернули увагу, що галактики в ній розташовуються зовсім не рівномірно, а складають як би стінки осередків, «сотів», заповнених чимось невидимим оку».
Риторичні питання - найпоширеніша стилістична фігура, що характеризується яскравістю і різноманітністю емоційно-експресивних відтінків. Риторичні питання містять твердження або заперечення, співпадаючі по зовнішньому граматичному оформленню із звичайними питальні пропозиціями. Відрізняючись яскравою окличною інтонацією, риторичні питання виражають особливу напругу відчуттів: «Куди дивилися прогнозисти?»; «Що десяток-другой покалічених, коли по відомству Лаврентія Павловича проходили і зникали без суду і слідства мільйони?».
Науково-популярний текст може відрізнятися своєрідністю оформлення інтонаційної пунктуації. Пунктуація дозволяє передати уривчастість мови, створити несподівані паузи, що направляють увагу читача на сприйняття найбільш важливої інформації. Наприклад: «Коли свого часу ми запускали на Місяць місяцеходи, то усередині них були... люди», «Ракета піднялася над землею... Але із-за втрати керованості політ був перерваний».
З метою активізації інтуїції читача можуть бути використані несподівані пропуски в ланцюзі повідомлень: «Згодом Костянтин Птушко переглянув свої погляди. Створена в його КБ ракета-носій працює саме на водні. Але у той час.». Тут свідомо не доказується думка і тим самим надається читачеві можливість самостійно завершити виклад.
Емоційну напруженість мови додають приєднувальні конструкції. Синтаксично несамостійні відрізки тексту утворюють асоціативний ланцюг, набуваючи при цьому великої виразності і емоційної насиченості: «Про яку тут війні йдеться? Про першу світову? Про другу? Афганською? Чеченською? Або ще про якусь ранішу змову трьох правителів?».
Нанизування однотипних синтаксичних одиниць створює градацію: «Людей би розплющило, роздавило, розтрощило», «знову глиби, уламки, камені». Кожна подальша лексична одиниця підсилює емоційне звучання попередньою, завдяки чому створюється особлива експресивність мови. В деяких випадках градацію утворює нанизування питальні пропозицій: «Ну, а як йде справа з тисячами тих експериментів, які нібито підтверджують теорію відносності? Ким вони проводилися? Коли?». Нанизування питальні пропозицій дозволяє створити ефект безпосереднього спілкування з читачем.
Найважливішим чинником цікавості в науково-популярній книзі може стати гумор або іронія. Широко використовуються каламбури. Наприклад, «теорія еволюції і сама зазнає істотну еволюцію», «роздумуючи над природою самої природи», «де ховається прихована маса». Можуть бути і такі каламбури: «звучить, звичайно, все це принадно, але і брехливо». Думка, виражена в каламбурній формі, виглядає яскравішою, гостріше. Гумор дозволяє уникнути монотонності оповідання, полегшує сприйняття твору.
Широке використання знаходять елементи розмовного стилю. Спостерігається характерна для розмовної мови тенденція до вільної побудови мовних одиниць, вживання окказіональних граматичних конструкцій. Більшість окказіоналізмов («прілетельци», «лунопроходци») побудовані на основі образного осмислення їх словообразующей моделі. Розмовна лексика(«затягнули», «зациклившись», «мудрованих», «нехитре», «погано-бідно») сприяє імітації фразеологізм невимушеної персонально адресованої неофіційної мови. Як прикмети розмовного стилю використовуються слова просторічні, лайкові, такі, що знаходяться за межами літературної норми: «Тільки дурні, пробачите за грубість, вчаться на власних помилках». Розмовна лексика привносить в науково-популярний текст відтінки емоційності, образності. Стилізація діалогу з читачем досягається шляхом використання семантично спустошених конструкцій («так би мовити», «така справа»), слів, вказуючих на гадану дії («а може», «напевно»), междометій («уф», «ну і ну»).
Автори науково-популярних книг звертаються до багатства фразеологізму російської мови як до невичерпного джерела мовної експресії. Властива фразеологізмам образність пожвавило оповідання, додає йому невимушене іронічне забарвлення. Розмовно-просторічна фразеологія використовується для стилізації авторської мови з метою невимушеного спілкування з читачем. Наприклад: «Досвідчені інженери сушать собі голови над тим, як з розкопаних археологами фактів відтворити або реконструювати щось, схоже з сучасними машинами і пристроями».
Як засіб цікавості в науково-популярних творах використовуються прислів'я і приказки: «Але перший млинець, як відомо, грудкою»; «Хороший початок півсправи відкачав». Яскраве емоційно-експресивне забарвлення прислів'їв і приказок обумовлене образністю використовуваних в них мовних засобів. Прислів'я і приказки носять розмовний характер, вони забарвлені в жартівливі, іронічні тони, тому їх використання додає невимушену довірчість розповіді.
Простота і ясність в науково-популярному виданні тісним чином зв'язана з використанням термінології. У складі термінологічної лексики можна виділити декілька «шарів», що розрізняються сферою вживання, змістом поняття, особливостями об'єкту, що позначається. Це ділення відбивається в розмежуванні загальнонаукових термінів, складових понятійний фонд науки в цілому, і спеціальних, закріплених за певними областями знань. Термінологічна лексика незвичайно інформативна, тому її використання є необхідною умовою лаконічності, точність викладу.
Вимоги, які пред'являють до термінології популярних творів, залежать від освітніх і вікових особливостей аудиторії. Наприклад, у виданнях для дітей молодшого і середнього шкільного віку повинна бути мінімальна кількість вузькоспеціальних термінів. У виданнях, призначених для дорослих читачів, недоцільно відмовлятися від професійної термінології. Проте введення термінів в текст повинне бути мотивоване, зловживання вузькоспеціальною лексикою позбавляє мова простоти і доступності.
Для того, щоб полегшити сприйняття інформації, автори пояснюють значення термінів. Пояснення етимології термінологічних виразів може служити разом з тим засобом створення цікавості. Наприклад: «Свою назву вони (нейтронні зірки) отримали через те, що, на думку теоретиків, електрони і протони атомів речовини, з якої складалися ці небесні тіла, були зім'яті силою гравітації до такого ступеня, що перетворилися на компактніші нейтрони»; «Цефєїди - небесні тіла, які, за словами одного з дослідників, «пульсують, немов серце... Назва «цефєїди» походить від зірки Дельта Цефея - одному з найбільш типових для даного класу небесних тіл».
Практика популяризації сформувала цілий ряд прийомів введення термінів в текст.
1.Даючи визначення терміну, автор може привести декілька відомих читачеві прикладів.
«Камінь, - пише А. Е. Ферсман, - це мертва частина природи: булижник мостової, проста глина, вапняк тротуарів, коштовний камінь у вітрині музею, залізняк на заводі і сіль в сільниці».
2. Знайомлячи з новою назвою, автор не приводить повного визначення, а називає лише найхарактерніші ознаки поняття.
Використавши термін берилій, А. Е. Ферсман обмежується тим, що повідомляє: «якнайлегший метал землі».
3. Значення спеціального поняття іноді розшифровується як би мимоходом, в дужках або однім-двумя словами. Приклад:
«Там, в щільному вапняку, попадалися цілі жеоди, або прошарки щільного бурого кремнію».
4. Терміни, що не мають широкого розповсюдження, повідомляються в дужках: «Я... не говорив про чудові глини з властивостями вибілювання (гжель), вогнетривких і кислототривких».
5. Розглядаючи явище, автор не називає його відразу, а як би примушує читача самого пригадати термін. У «Цікавій мінералогії» читаний:
«Найчастіше стінки печер вистилає вуглекислий кальцій - кальцит, той прозорий або такий, що просвічує мінерал, який поволі і поступово осідає з крапель води, що просочуються... Крапелька за крапелькою, падаючи вниз, витягають трубки в довгі, в декілька метрів, тонкі стебла. Цілий ліс таких вертикальних ниток-стебел, а внизу, під ними, трубки, що обломилися і впали, покриваються химерними гіллястими кущиками білих натікань... Так поступово ростуть сталактити зверху і сталагміти знизу, поки вони не зустрінуться і не зростуться разом у великі завіси, в масивні колони або суцільні гірлянди».
6. Розкриваючи зміст наукового поняття, автор іноді приводить всі загальноприйняті його позначення.
«Залізний колчедан - один з найпоширеніших мінералів в земній корі. Він широко зустрічається і на рівнині, і в горах; його виблискуючі, золотисті кристали є майже в кожній колекції. Його наукова назва «пірит» походить від грецького слова «пюр» (вогонь) - чи тому, що він іскриться на сонці, або тому, що ударом стали об його шматок можна висікати яскраві іскри... У історії людства він має велике значення, оскільки містить до 50 відсотків сірі, чому нерідко його називають сірчаним колчеданом».
Важливо, щоб використання термінів було обгрунтованим і не утрудняло розуміння і сприйняття змісту. Останнє слово в рішенні цієї задачі за редактором.
Сучасний науково-популярний стиль не схильний до уніфікації і стереотипності. Специфіка популярної манери викладу зумовлює вираз індивідуально-авторського образу мислення.
«Редактор популярного твору про науку допомагає авторові знаходити слова яскраві поняття, що запам'ятовуються, точно виражаючі, уникати як трафаретів, так і штучною цветістості зображення, пам'ятаючи, що мова популярних книг про науку повинна володіти точністю мови літератури науковою, яскравістю літератури художньою і бути зрозумілим читачам, на яких розрахований твір»[1, с.79-89].
Морфологічний лад науково-популярної літератури має дієслівний характер, діалогичен, суб'ектівно-об'ектівен і в нім велика увага до дії, до його виробника, активніша роль автора і його взаємозв'язок з читачем, чим в науковому стилі. Редакторові важливо враховувати, що абстрактність мови, абстрагованість теоретичних висновків і формулювань несумісні з мовою і стилем науково-популярного видання. У нім слід уникати сухості мови, абстрактності подачі матеріалу, властивих науковій манері викладу, засобів, вказуючих на зв'язок попередньою і подальшої інформації («як указувалося», «як мовилося»), союзів, що відображають причинно-наслідкові зв'язки («отже», «у зв'язку з тим що», «тому»), слів, що позначають послідовність думок («спочатку звернемося», «заздалегідь розглянемо», «перш за все проаналізуємо»), вживати дієслова з ускладненим лексичним значенням («відбувається зниження», «знаходити застосування»).
Популярному викладу протипоказане згортання інформації. Тому небажане нанизування родових відмінків, використання абстрактних слів «проблема», «питання», «уявимо, що.», дієслів відособленої дії, безособових дієслів: «було продемонстроване», «вже сказане», пов'язаних з ними займенникових конструкцій 3-ої особи: «автор вважає потрібним сказати», «на погляд автора», лекційно-канцелярських оборотів «ми бачимо тепер», «ми вже встановили».
Різноманітність мовних і стилістичних засобів і їх роль в популяризації науки надають редакторові можливість широкого прояву своїх професійних і творчих здібностей.
Найбільш характерною особливістю мови письмової наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Це знаходить свій вираз у всій системі мовних засобів. Науковий виклад складається головним чином з міркувань, метою яких є доказ істин, виявлених в результаті дослідження фактів дійсності.
Для науково-популярного тексту характерні смислова закінченість, цілісність і зв'язність. Найважливішим засобом виразу логічних зв'язків є тут спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв'язки, вказуючі на послідовність розвитку думки (спочатку, перш за все, потім, по-перше, по-друге, значить, отже і ін.), суперечливі відносини (проте, тим часом, тоді як, проте), причинно-наслідкові відносини (отже, тому, завдяки цьому, згідно з цим, внаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (перш ніж перейти до.., звернемося до.., розглянемо, зупинимося на.., розглянувши, перейдемо до.., необхідно зупинитися на.., необхідно розглянути), підсумок, висновок (отже, таким чином, значить, на закінчення відзначимо, все сказане дозволяє зробити висновок, підвівши підсумок, слід сказати).
Як засіб зв'язки можуть використовуватися займенники, прикметники і дієприкметники (дані, цей, такий, названі, вказані і ін.).
Не завжди такі і подібні ним слова і словосполучення прикрашають склад, але вони є своєрідними дорожніми знаками, які попереджають про повороти думки автора, інформують про особливості його розумового шляху. Читач відразу розуміє, що слова "дійсно" або "насправді" указують, що наступний за ними текст призначений служити доказом, слова "з іншого боку, навпроти" і "втім" готують читача до сприйняття зіставлення, "бо" - пояснення.
В деяких випадках словосполучення розглянутого вище типу не тільки допомагають позначити переходи авторської думки, але і сприяють поліпшенню рубрикації тексту. Наприклад, слова "приступимо до розгляду" можуть замінити заголовок рубрики. Вони, граючи роль невиділених рубрик, роз'яснюють внутрішню послідовність викладу, а тому в науковому тексті дуже корисні.
На рівні цілого тексту для наукової мови чи не основною ознакою є цілеспрямованість і прагматична установка. Звідси робиться зрозумілим, чому емоційні мовні елементи в мові не грають особливої ролі. Науковий текст характеризується тим, що в нього включаються тільки точні, отримані в результаті тривалих спостережень і наукових експериментів зведення і факти. Це обумовлює і точність їх словесного виразу, а отже, використання спеціальної термінології.
Завдяки спеціальним термінам досягається можливість в короткій і економній формі давати розгорнені визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ.
Встановлено, що кількість термінів, вживаних в сучасній науці, значно перевищує загальну кількість слів, що вживаються в літературно-художніх творах і розмовній мові.
Слід твердо пам'ятати, що науковий термін не просто слово, а вираз суті даного явища. Отже, потрібно з великою увагою вибирати наукові терміни і визначення. Не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію, пам'ятаючи, що кожна наука має свою, властиву тільки їй, термінологічну систему. Не можна також вживати замість прийнятих в даній науці термінів профессионалізми. Профессионалнзми - це не позначення наукових понять, а умовні, надзвичайно диференційовані найменування реалій, використовувані в середовищі вузьких фахівців і зрозумілі тільки їм. Це свого роду їх жаргон. У основі такого жаргону лежить побутове уявлення про наукове поняття [11, с.107].
1.2. Фразеологічні особливості
Фразеологія науково-популярної прози також вельми специфічна. Вона покликана, з одного боку, виражати логічні зв'язки між частинами вислову (такі, наприклад, стійкі поєднання, як "привести результати", "як показав аналіз", "на підставі отриманих даних", "резюмуючи сказане", "звідси витікає, що" і т.п.), з іншого боку, позначати певні поняття, будучи, по суті справи, термінами (такі, наприклад, обороти фразеологізмів і складні терміни, як "струм високої напруги", "державне право", "коробка передач" і т.п.).
1.3. Граматичні особливості
З погляду морфології слід зазначити в науково-популярному виданні наявність великої кількості іменників з абстрактним значенням, а також віддієслівних іменників (дослідження, розгляд, вивчення і т.п.).
У науково-популярній прозі широко представлені відносні прикметники, оскільки саме такі прикметники на відміну від якісних здатні з граничною точністю виражати достатні і необхідні ознаки понять.
Як відомо, від відносних прикметників не можна утворити форми ступенів порівняння. Тому в науковому тексті при необхідності використання якісних прикметників перевага віддається аналітичним формам порівняльного і чудового ступеня.
Для утворення чудового ступеня найчастіше використовуються слова "найбільш", "найменше". Не уживається порівняльний ступінь прикметника з приставкою "по" (наприклад, " и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.