На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Дослдження паронмчних та парономастичних явищ, паронмчних конструкцй. Паронм як частина словникової системи англйської мови. Явище паронмї парономазї (парономасї) та особливост, повязан з вживанням паронмв в англйськй мов.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Ин. языки. Добавлен: 15.05.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
Кафедра германської філології
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАРОНІМІВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
КУРСОВА РОБОТА
Підготувала:
Студентка 4 курсу 1 групи
факультету іноземної філології
Нагорна Т.О.
Науковий керівник:
канд. філол. наук, доцент
Кирилюк Марія Андріївна
Умань-2008
ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Пароніми у мовній системі англійської мови
1.1. Паронім як частина словникової системи англійської мови
1.2. Явище паронімії і парономазії(парономасії) в англійській мові
РОЗДІЛ 2. Функціональні особливості паронімів в сучасній англійській мові
2.1. Особливості функціонування паронімів в англійській мові
2.2. Особливості, пов'язані з вживанням паронімів в англійській мові
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Явище паронімії привертає увагу вчених уже протягом багатьох століть. Будучи однією з актуальних проблем сучасного мовознавства, паронімія розглядалася з різних точок зору представниками філософії, психології, лінгвістики.
Серйозне дослідження паронімічних та парономастичних явищ, і паронімічних конструкцій зокрема, розпочалося тільки у 60-х роках ХХ століття. У зв'язку з цим питання про паронімічні явища лишається на сьогоднішній момент одним із найбільш дискутованих та недостатньо розроблених. Як відомо, пароніми - пари, рідше групи слів, які внаслідок звукової подібності, а іноді й часткового збігу морфологічного складу, можуть використовуватися в мовленні з певними семантично-стилістичними настановами. У ролі паронімів можуть також виступати фразеологічні одиниці та синтаксичні конструкції.
В англійській мові це явище вивчене недостатньо повно, про що свідчить наявність у сучасній лінгвістиці суперечливих поглядів на проблему паронімії, прагнення виявити нові підходи до вивчення цього явища, знайти більш адекватні способи опису паронімічних відносин між словами. У лінгвістичній літературі відсутнє всебічне висвітлення сутності паронімів, у кожному дослідженні пропонується своє визначення, досліджується обмежене коло питань, по-різному інтерпретуються лексико-семантичні контакти в групах співзвучних слів. Відсутність комплексного підходу до вивчення явища паронімії пояснюється структурною й функціональною неоднорідністю цього явища.
Визначення суті явища паронімії, встановлення факторів, механізмів і функцій, що спонукають до актуалізації в мовній свідомості й мовномисленнєвій діяльності смислової взаємодії формально подібних, але семантично різнородових одиниць, представляє значний науковий і практичний інтерес.
Цим і визначається актуальність обраної теми роботи.
Об'єктом дослідження є пароніми і явища паронімії та парономазії в англійській мові.
Предметом аналізу є особливості функціонування та вживання паронімів в сучасній англійській мові.
Теоретичну основу даної роботи склали дослідження таких учених як И. В.
Арнольд, О. С. Ахманової, И. Р. Гальперина, Н. П. Колесникова, Д. Н. Розенталя, В. В. Виноградова й інші роботи з проблеми.
Метою курсової роботи є вивчення особливостей функціонування паронімів у сучасній англійській мові.
Ціль дослідження визначила постановку наступних завдань:
1) вивчити, систематизувати й провести критичний аналіз досліджень, присвячених проблемі паронімії в англійській мові;
2) проаналізувати фактори, що спричиняються функціонування паронімів у мовленні;
3) виявити основні проблеми, пов'язані з вживанням паронімів.
Для рішення поставлених завдань у роботі застосовуються такі методи дослідження як
- комбінаторно-семантичний і комунікативно-прагматичний метод аналізу словникових дефініцій,
- метод компонентного й контекстуального аналізу - для опису змістовної структури паронімів,
- пошуковий метод,
- систематизація та узагальнення.
Матеріалом дослідження послужили близько 4000 прикладів мовних і контекстуальних паронімів, відібраних методом суцільної й часткової вибірки з художніх і публіцистичних здобутків англомовних авторів (у тому числі тексти поетичного жанру), а також дані англійських словників слововживання.
Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній є спроба всебічного розгляду вживання паронімів в англійській мові, при цьому, наскільки можливо й необхідно, ураховується масив попередніх досліджень.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати й висновки, поряд з поглибленням наукових видань про пароніми, паронімію і парономазію, сприяє з'ясуванню й вирішенню проблеми паронімії.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати й мовний матеріал можуть бути використані в практиці викладання англійської мови на різних етапах навчання, у читанні лекцій і проведенні семінарів по лексикології, стилістиці, прагмалінгвістиці, а також у науково-дослідній роботі студентів і аспірантів.
РОЗДІЛ 1
ПАРОНІМИ У МОВНІЙ СИСТЕМІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
1.1. Паронім як частина словникової системи англійської мови
Пароніми є одним із джерел мовних труднощів, у зв'язку із чим, у ряді досліджень паронімія розглядається з боку теорії культури мовлення (Гречок, Гвоздьов, Винокур, Костомаров, Розенталь, Шпаків, Akhmanova, Idzelis).
Паронімія - неодмінний предмет дослідження для авторів різних словників труднощів, паронімів, правильного й помилкового слововживання (Акуленко, Бєльчиков, Панюшева, Колeсникoв, Горбачевич, Fowler, Bryson, Herd, Morris, Partridge, Room, Wessen,). Однак у своїй діяльності лексикографи або обмежуються констатацією паронімічних помилок, спонукаючи до боротьби з ними (Grandjouan, Moufflet, Therive,) [30], або, беручи до уваги негативний характер паронімічних помилок, пропонують зробити цей матеріал предметом докладного лінгвістичного дослідження (Frei, Баллі,) [2]. У наш час програму багатьох наукових досліджень у сфері мовознавства визначає прагнення виявити нові підходи до проблеми паронімії й знайти раціональні способи опису паронімічних відносин між словами.
Актуальними являються питання сутності паронімії, відносини даного явища до суміжних понять, а також питання семантичного й прагматичного аналізу паронімії. Досліджуючи проблему паронімії, знаходимо безліч висловлювань і описів того, які слова є паронімами, хоча розробити чітке визначення цього явища, на жаль, не просто, через це лінгвісти по-різному трактують його. У вітчизняному мовознавстві паронімічне змішання розглядалося як певне порушення мовної норми. Про вивчення негативних фактів мови неодноразово писали В.В.Виноградов, Л.В.Щерба, Г.С.Винокур, Ш. Баллі, A.M. Пєшковський і ін. Л.В.Щерба писав про необхідність пильного вивчення "негативного мовного матеріалу", помилок мовлення, які "особливо показові тому, що вони-то й розкривають механізм цих (словотворчих) процесів; вони найчастіше дають ключ до розуміння причин історичних змін у мові" [27, 70]. Г.О.Винокур вважав за необхідне вивчати відхилення від мовної норми, які визначаються внутрішніми законами мовної комунікації [5,18-20]. Особливе значення вивченню нелітературної мови надавав A.M. Пєшковський, що підкреслював, що до будь-яких "окремих мовних фактів лінгвіст може ставитися в цей час тільки об'єктивно-пізнавально. Для нього немає в процесі вивчення <...> ні "правильного" і "неправильного" у мові, ні "гарного" і "некрасивого", ні "вдалого" і "невдалого" "[19].
Про необхідність вивчення мовних паталогій писав Ш. Баллі, що звертав увагу на те, що мовознавця повинні цікавити огріхи, що відбуваються в мовленні "у силу прихованого прагнення заповнити недоліки правильної мови" [2,35]. У сучасній лінгвістиці, як відзначає О.В.Вишнякова, немає "вірної думки про сутність паронімів, по-різному інтерпретуються лексико-семантичні контакти в групах співзвучних слів" [6,4]. Формальний критерій паронімів - "ті, що вимовляються подібно", "ті, що мають певну фонетичну подібність", "близькі, подібні за звучанням" (Gabrielli, Якобсон, Ахманова, Розенталь, Вишнякова, Колeсникoв, Федотова,) [1,313; 22,64; 6,8; 16,31]дуже приблизний. О.С.Ахманова визначає пароніми як "...слова, які внаслідок подібності у звучанні й частковому збігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використатися в мовленні" [1,313]. У даному визначенні вказується не тільки на сам факт фонетичної близькості, але й на результат такої близькості -змішання паронімів у мовленні. Подібна з даною позицією є і точка зору Д.Э. Розенталя, який розглядає пароніми як "слова, близькі за звучанням, але різні по семантиці, які у першу чергу розмежовуються по властивому їм значенню" [22, 64]. Важливість мовного змішання паронімів відзначається Ю.А. Бєльчиковим [3, 368], Н.І.Колесниковим [16, 3]. Так, Н.І.Колесников розуміє під паронімами "будь-які подібно звучні слова, що мають різне значення, які можуть помилково вживатися одне замість іншого" [16, 3], наприклад: контузити - конфузити, боцман - лоцман і ін. Того ж думки дотримується й Ж.Марузо, що розуміє під паронімом "...слово, близьке іншому слову своєю зовнішньою формою" [18, 202].
У деяких роботах паронімами називають тільки однокореневі слова (Вишнякова, Пономаренко, Бєльчиков, Панюшева, Никонов, Фоміна, Каратюк, WEUDEL,)[6,9; 3,3-4; 26,129; 15,81-87]. Фоміна, займаючись проблемою семантики однокореневих дієслів, вводить у своє дослідження пароніми, які розглядає як одиниці мови, і на матеріалі однокореневих дієслів російської мови показує розходження, з одного боку, між паронімічними й синонімічними дієсловами, де до уваги приймаються інтегральні ознаки, а з іншого боку, між паронімічними й антонімічними дієсловами, де на перший план виступають диференціальні ознаки [26, 3]. На думку О.В.Вишнякової, збіг кореня повинен підкріплюватися реалізацією ряду інших умов: "Пароніми - це близькі по звучанню однокореневі слова з наголосом на тому самому складі, які відносяться до одного логіко-граматичного ряду - до однієї частини мови, одного роду й різних понять, що позначають," [6, 8-9]. Наприклад: радник-порадник; означати-позначати; класний -класовий. М.І.Фоміна підкреслює у визначенні паронімів спільність лексико-граматичної приналежності слів-паронімів і споріднення кореня [26, 129]. У рамках такого підходу паронімія розглядається як прояв системних зв'язків мови, носить регулярний характер і займає певне місце в мовній структурі. У такому випадку прикладами служать: в українській мові: адресат -адресант; в російській мові: восход - всход; безответный - безответственный; в англійській мові: amiable - amicable; credible - credulous.
Члени паронімічної пари маніфестують різний ступінь семантичної близькості. Слова, які плутають, що є синонімами, взаємозамінними в певних оточеннях, називають синонімічними паронімами.
Наприклад:
- canal - channel
- raise - rise
- human - humane
Паронімічна помилка відбувається лише в тому контексті, коли проявляється розходження таких синонімів у семантичному або стилістичному відношеннях. Інший вид паронімів - це контактні пароніми. Вони не мають загальних словникових значень і тому в нормі не є взаємозамінними. Однак такі пароніми належать до одного семантичного поля.
Наприклад:
- special - specific
- campaign - company
Нарешті, дистантні пароніми відрізняються тим, що не мають явних семантичних зв'язків. Однак, на відміну від випадкових застережень, змішання дистантних паронімів регулярно відтворюється в мовленні й може бути розцінене як явище «негативної мовної норми», наприклад, помилкова взаємозаміна англійських слів
- accept «приймати» - except «заперечувати, виключати»
- bear «ведмідь» - beer «пиво»
- very «дуже» - vary «різноманітний»
- quiet «тихий» - quite «лише»
У загальній кількості виявлених співвідношень переважають контактні пароніми (близько 47%), далі випливають синонімічні (близько 30%), і, нарешті, найменша кількість випадків представлена дистантними паронімами (близько 23%).
Пароніми (від гр. раrа - поблизу, поруч і оnyma - ім'я) - це слова (пари слів), які мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням. Не всі слова, схожі за звучанням, мо-жна вважати паронімами. До паронімічних належать тільки ті, що мають неве-лику відмінність у вимові. Інколи в паронімів є спільна морфема:
- personal - personnel;
- anterior - interior;
- popular - populous;
- corps - corpse
Мовознавці давно звернули увагу на існування таких близькозвучних слів, на відмінності між ними у значенні та на можливі помилки у їх вживанні. Проте й до цього часу існує чимало розбіжностей у поглядах дослідників і на саме явище паронімії, і на групи, які можна включати до паронімів. При широкому розумінні паронімії до паронімів зараховують усі слова, що мають звукову подібність, не враховуючи морфемного складу слова, - і різнокореневі, і спільнокореневі (досвід -дослід, громадський - громадянський, верба-вербена, дерен-терен; hare - hair, skirt - shirt, diary - dairy, wander - wonder). Якщо ж розуміють паронімію вужче, то в паронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, які мають певний змістовий зв'язок (комунікативний-комунікаціиний, хронікальний-хронічний, фабрикант-фабрикат, співак-співець; career - carrier, human - humane, physics - physique). Семантичні зв'язки між паронімами можуть бути різними - синонімічними, антонімічними, іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичної групи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично пов'язані між собою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за походженням. Паронімічними відношеннями поєднується пара слів (lay - lie, suit - suite, seize - cease), значно рідше-три або більше (draught - draughts - drought).
За характером смислових зв'язків пароніми поділяють на кілька груп:
а) пароніми синонімічні (special - specific, campaign - company, canal - channel, raise - rise, human - humane);
б) пароніми антонімічні (employer - employee,immigrant - emigrant, evolution - revolution). Пароніми переважно належать до однієї частини мови, мають однакові граматичні ознаки. На відміну від синонімів - слів, що позначають близькі поняття і тому можуть заміняти одне одного, - для паронімів така взаємозамінність неможлива. Якщо омонімія як різновид лексичних відношень, пов'язаних із формою знака, ґрунтується на повному збігові його фонетичного складу, то паронімія передбачає частковий збіг, подібність структури і вимови слів, різних за значенням (дефектннй-дефективний, психіатричиий-психічний; mayor - major, low -law). Серед основних чинників, що визначають особливості паронімів, є семантична зумовленість. Кожна паронімічна пара чи група здебільшого має свою специфіку, тому при зіставленні паронімів слід виявляти здатність кожного з них до сполучення з іншими словами.
За ступенем зближення (подібності) звукового оформлення морфемного складу виділяють як мінімальні, так і максимальні пароніми.
Максимальні відрізняються не більше, ніж однією звуковою одиницею: стрес-струс, гамувати-тамувати; hare - hair,wander - wonder.
Мінімальні-більш ніж однією: апендикс-апендицит; company - campaign.
На основі паронімії будується парономазія (гр. paronomasia) - сти-лістична фігура, в якій поряд розміщуються різні за значенням, але подібні за звучанням слова з метою їх зіставлення.
1.2. Явище паронімії і парономазії(парономасії) в англійській мові
Твердження, що співзвуччям приділяється істотне місце в сучасній практиці мовного спілкування, ставить лінгвістів перед необхідністю детального й планомірного вивчення співзвучних слів у мовленні. У зв'язку із цим, звернемося до явища, основна категоріальна особливість якого полягає в частковому (неповному) збігу звукових оболонок, а саме, до паронімії.
"Паронімія" (від греч. para - біля, біля; onyma - ім'я) - досить неоднозначне явище, що йде коріннями в глибоку давнину. Уже класична філософія виділяла паронімію як особливе явище в колі загальної проблеми зв'язку звуку й змісту.
Перші спроби філософського осмислення питання були початі давньогрецькими риториками (Горгій, Трасімах), які на основі вивчення звукової організації змов, заклинань і молитов зробили висновок про вплив звуків мовлення на "душу" слухача. Горгій є одним з перших, хто виявив і класифікував різні форми співзвуччя в мовленні: на початку, всередині й в кінці слова. Продовжуючи традиції давньогрецьких риториків, римські філософи Діонісій, Деметрій, Квінтиліан, Цицерон займалися вивченням і розробкою словесних фігур. Великий інтерес представляють роботи Квінтиліана, що виділив і описав цілий ряд фігур, утворених співзвуччям. Для нас важливий "третій рід фігур - той, коли увага слухача збуджується й загострюється або співзвуччям, або подібністю, або протилежністю слів" .
Викладене вище свідчить про те, що явище паронімії цікавило лінгвістів з давніх часів, незважаючи на те, що спроби рішення даної проблеми в античній філології носили емпіричний характер. Явище паронімії залишається у фокусі уваги вчених протягом декількох століть. Будучи однією з актуальних проблем сучасного мовознавства, паронімія розглядалася з різних точок зору представниками філософії, психології, лінгвістики. Згадки про це явище знаходимо в роботах таких видатних вітчизняних і закордонних лінгвістів, як Ш.Балли [2], В.В.Виноградов [4], Г.О.Винокур [5], А.М.Пєшковський [19], А.А.Реформатський [20], Д.Э.Розенталь [21], Л.В.Щерба [27], E.Elster [28] і ін.
У другій половині XX століття у вітчизняному й закордонному мовознавстві з'явилися спеціальні дослідження, присвячені паронімії на матеріалі різних мов: Багударова, Вишнякова, Голуб, Горкинский, Грабчиков, Григор'єв, Граник, Бондаренко, Кінцева, Евграфова, Критенко, Колeсникoв, Никонов, Пономаренко, Расторгуева, Снетова, Фоміна, Щепин, Янко-Триницкая, - на матеріалі російської мови; [ 6; 8; 10; 6; 26; ]; Каратюк, Яркова, - на матеріалі німецької мови [ 15 ]; Воронюк, Розенталь, Теленкова, Смирницкий, Nikolenko - на матеріалі англійської мови [ 7; 23; 21; 22; 24; 28 ].
Питання паронімії викликають інтерес також у тих учених, для яких пароніми не є спеціальним предметом дослідження: Розенталь, Ахманова, Шумиліна, Щепин, Duch'acek, Me. Neill, Matthews, Postman, Keppel [ 23; 22; 21; 1].
Велику увагу проблемам паронімії приділяє В.И.Каратюк, що на матеріалі німецької мови ретельно досліджує онтологію однокореневих слів з певною звуковою подібністю й семантичною спільністю [15, 81-87]. Відзначаючи, що співзвучні слова, які можуть змішуватися в мовленні (наприклад: Diplomat-Diplomand; verteilen-zerteilen і ін.), безсумнівно повинні представляти окремий об'єкт вивчення з боку лінгвістів, автор не намагається виділити пароніми як особливий клас слів у лексичній системі мови.
У ряді випадків паронімія трактується як неповний збіг коренів [5, 76]. Винокур розглядає стилістичні функції словосполучень із однаково або подібно звучними коренями для створення комічного ефекту (каламбуру) і наводить різні приклади прояву паронімічної атракції [5].
Деякі дослідники розуміють під паронімами різнокореневі одиниці (Elster, Гвоздьов, Григор'єв) [ 27,34; 10,264 ]. Так, В.П. Григор'єв відзначає: "<...> паронімію ми визначаємо як систему парадигматичних відносин між подібними в плані вираження різнокореневими словами" [10, 264].
В.Д. Горкінський у статті "Розмежування абсолютної паронімії й суміжних лексичних явищ у синхронії польської мови" зіставляє паронімію з варіантністю слів, антонімією, омонімією й парономазією [8, 112].
Явище парономазії (із гр. para - біля, onomazo - називаю) полягає у звуковій подібності слів, що мають різні морфологічні корені (порівн.: лоцман - боцман, кларнет - корнет, ін'єкція - інфекція; pour - poor, modal - model, price - prize). Як і при паронімії, лексичні пари при парономазії належать до однієї частини мови, виконують у реченні аналогічні синтаксичні функції. У таких слів можуть бути однакові префікси, суфікси, закінчення, але корені у них завжди різні. Крім випадкової фонетичної подібності, слова в подібних лексичних парах нічого спільного не мають, їхнє предметно-означальне співвідношення зовсім різне. Парономазія на відміну від паронімії не носить характеру закономірного й постійного явища. І хоча в мові є чимало подібних у фонетичному відношенні слів, зіставлення їх як лексичних пар є результатом індивідуального сприйняття: один побачить парономазію в парі тираж - типаж, іншої - у тираж - міраж, третій - у тираж - вітраж. Однак паронімія й парономазія близькі з погляду вживання в мовленні подібних по звучанню слів.
Приклади парономазів:
Low - law
Quay - queue
Hair - hear
Very - vary
Здатність паронімів до змішання в мовленні призвела до того, що під терміном «паронімія» нерідко поєднуються два поняття - власне паронімія, тобто вид мовних системних відносин між лексичними одиницями, і парономазія (або парономасія) - стилістичний прийом, що складається в навмисному зближенні слів, що мають подібність у звучанні. Ці слова не обов'язково повинні бути паронімами, часто для цілей автора буває досить випадкового звукового збігу. Використання парономазії дозволяє підсилити виразність тексту; особливо часто цей прийом зустрічається в поезії й фольклорі.
Наприклад: «Леса - лоси - лисы / Леса обезлосели, Леса обезлисели» (В. Хлебников). Отже, парономазія - це навмисне вживання паронімів Якщо змішання паронімів - груба лексична помилка, то навмисне вживання двох слів-паронімів в одному реченні являє собою стилістичну фігуру, що називається парономазією (пари + поруч + називаю).
Також паронімія відноситься до феномена «фальшивих друзів перекладача». Найбільш точним слід визнати визначення паронімів О.В. Вишнякової, а саме: «пароніми - це близькі за звучанням однокореневі слова з|із| наголосом на одному і тому ж складі, що відносяться до одного логіко-граматичного ряду|лави,низки| - до однієї частини|частки| мови|промови|, одному роду (і вигляду|виду|, якщо це дієслова і їх форми) - і що позначають|значать| різні поняття» [6, 5].
Розглядаючи|розглядуючи| слова, схожі по звучанню і формі, але|та| різні по значенню, що відносяться до лексики двох різносистемних мов|язиків| слід говорити про змішання співзвучних слів, різних по значенню на міжмовному рівні.
Готліб, розглядаючи|розглядуючи| слова німецької і російської мов, схожі за звучанням і формою, але|та| різні по значенню в лінгвістичному аспекті, вважає|лічить|, що «більш відповідним|придатним| в цьому випадку є термін «междуязычные| аналогизмы|» для позначення слів з|із| аналогічним (схожим) зовнішнім оформленням» [9, 437].
В.В.Дубічинський пропонує нову концептуальну систему - теорію лексичних паралелей. Під «лексичними паралелями» автор розуміє «співпадаючі в плані виразу і схожі/несхожі в плані змісту|вміст,утримання| лексеми двох і більше синхронно| порівнюваних або контактуючих мов|язиків|» [12, 4]. У разі міжмовної паронімії наголос може падати і на інший склад. Так, в англійській і українській мовах існують пароніми desert [?d?z?t] «пустеля» і «десерт», які відрізняються зокрема наголосом. Лексема dessert [di?z?:t] "десерт" є|наявний| і в англійській мові, а тому ці слова по суті не омоніми, а пароніми. Категорії міжмовних омонімів і міжмовних паронімів взаємозв'язані і взаємозалежні|, проте|однак| на відміну від омонімів пароніми можуть істотно|суттєво| розрізнятися своїм написанням. Відповідно відрізняється і механізм «заплутування» перекладача, оскільки змішання подібної лексики під впливом міжмовної інтерференції відбувається|походить|, як правило, на рівні однієї лексичної одиниці, а не двох: через співзвучність слова мови|язика|, що вивчається |речи| з|із| схожою лексичною одиницею рідної мови, по загальному|спільній| логіко-понятійному співвіднесенні. Більшість міжмовних паронімів - слова полісемантичні. «Наявність одного або декількох загальних|спільних| значень схожих по звучанню слів двох мов приводить|призводить,наводить| до механічного перенесення іншим значенням слова рідної мови на іноземне, в якому цих значень фактично немає. Так, наприклад, хто вивчає німецький мову неправильно переносить на німецьке слово die Garderobe значення «Шафу для одягу» з української мови, а ті, хто вивчають українську мову додає слову гардероб значення «Убиральня актора, вішалка для верхнього одягу», що має німецьке слово, оскільки ті, хто говорять на цих мовах знають два загальні|спільні| значення даних слів: «роздягальня і весь носильний одяг однієї людини» [15, 75-76]. Слід помітити|відмітити|, що О.В.Вишнякова розуміє міжмовні пароніми трохи інакше, на її думку: «до міжмовних паронімів належать тільки|лише| такі лексичні одиниці мов, що зіставляються|співставляються|, які в обох даних мовах|язиках| можуть викликати|спричинити| помилкові асоціації, ототожнюватися одна з|із| іншою при фактичній розбіжності|розходженні| їх значень, наприклад, українські пароніми емігрант - іммігрант і англійські emigrant - immigrant » [ 6, 10].
Паронімія являє собою особливе лексичне явище, багатоплановість якого визначила можливість його вивчення як у функціональному, так і в нормативному аспекті. Нормативна точка зору лінгвістів на паронімію найповнішим чином представлена дослідженнями довідково-методичного характеру: «словниками труднощів», «словниками паронімів», різними дидактичними посібниками, підручниками, що включають вправи на розмежування й коректне використання паронімів, та ін.
Вітчизняну лексикографію відрізняє прагнення виділити пароніми із и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.