Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Розвиток торгвл сприяв упорядкуванню грошового обгу на українських землях. Поширився продаж товарв у кредит, пд заставу. Поява векселв, укладання торгвельних контрактв, зародження потечної системи. Привлеї купецьких братств. Гостинне право.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: История. Добавлен: 07.03.2009. Год: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство освіти і науки України
Дніпродзержинський державний технічний Університет
Заочний факультет
Кафедра історії України
Контрольна робота
З дисципліни: «Економічна історія України»
Варіант № 11
Виконав: ст. гр.ОА-08-1з
Косенко Н.М.
Прийняв: доцент
Хлибова Л.В.
м. Дніпродзержинськ
2008р.
Внутрішня і зовнішня торгівля. Торгівельні компанії (XVI-XVIIст.)
Зростання обсягів виробництва, як сільськогосподарського, так і ремісничого, викликало пожвавлення торгівлі, розвиток економічних зв'язків між різними населеними пунктами, ринками і землями. Чим глибшим був суспі-льний поділ праці, тим більшою ставала потреба різних соціальних і професійних груп у виробничому спілкуванні.
Неабияку роль у розвитку внутрішньої торгівлі відігравали міські торги та базари, кількість яких постійно зростала. Вони обслуговували місцеві ринки і проводилися раз або двічі на тиждень у визначені, часто святкові дні, перетворюючись поступово на елементи постійної торгівлі. Право на влаштування торгів і базарів надавалося містам і містечкам спеціальними привілеями. На них приїжджали переважно жителі навколишніх сіл і міст. Шляхта й купці, козаки і селяни звозили туди хліб, крупи, рибу, віск, мед, прядиво, худобу, шкури, сіно, вироби сільських промислів і хатнього ремесла. Основними споживачами цих товарів були міщани. Однак і купці скуповували великі партії хліба, худоби тощо, аби вигідно перепродати в інших містах. Великим попитом користувалася зброя.
Важливим предметом торгівлі була сіль. Вона поставлялася з Галичини і Північного Причорномор'я в усі землі України і за кордон. З'явилась окре-ма категорія торговців сіллю, яких називали солениками, а пізніше -- чума-ками і коломийцями. Багатші з них в окремих містах монополізували торгі-влю сіллю.
Торги відрізнялися від базарів тим, що на них продавались товари певного виду. Так, у Дрогобичі в 1523 р. був установлений вільний торг м'ясом. На Лівобережжі продавали продукти харчування, сільсь-когосподарську сировину, вироби ремісників. Асортимент товарів свідчив про певну господарську спеціалізацію районів. У містечку Опішня на Лівобе-режжі крім «красного товару» і харчових продуктів продавали дерев'яний, глиняний і скляний посуд; у Глухові, Конотопі, Борзні -- хліб; у Полтаві, Ромнах, Ніжині -- тютюн; у Прикарпатті в містечку Лисець -- шкіряні ви-роби; у Бережанах -- вовну і полотно; на торгах і базарах Заліщиків і Зба-ража -- зерно; у Львові -- худобу і хліб.
Магістрати й ратуші стежили за якістю продукції і тим, щоб продукти харчування потрапляли передусім до міщан, а не до перекупників.
Обмежувалися права торговців, які не належали до відповідних цехових організацій. Так, «вільна» торгівля м'ясом у місті Дрогобичі в 1523 р. відбу-валася щопонеділка за такої умови: якщо чужі люди продаватимуть м'ясо, то мусять дати замку від кожної голови худоби лопатку; міщани від вола або телиці заплатити по одному грошу, від свині, вівці та теляти -- півгроша.
За місце на торзі брали відповідну плату, що не була постійною і одна-ковою для всіх міст, її визначали залежно від товару. Доход ішов на користь замку.
З XV ст. набули поширення ярмарки -- торги широкого значення, періодично організовувані у традиційно визначеному місці,які зв'язували між собою різні регіони України. Вони стали першою ознакою формування внутрішнього ринку і були спочатку універсальними, з часом посилювалася їх спеці-алізація. На ярмарках не тільки торгували, а й укладали угоди на виробництво та поставку певних товарів. Значно розширювалася оптова торгівля. Міста для проведення ярмарків визначались великокнязівськими і коро-лівськими грамотами (постановами).
Купці приганяли зі сходу України великі стада худоби, привозили хутро, мед, віск, шкури, рибу, ремі-сничі вироби. Активними учасниками ярмарків були міщани і селяни, які купували сукно, полотно, вироби ужиткового призначення, зброю тощо.
Крім базарів, торгів та ярмарків, розвивалася також постійна торгівля, якою займалися купці, багаті міщани, цехові ремісники через стаціонарні заклади -- крамниці, магазини, рундуки, склади, корчми, шинки, ятки (ларки), де продавалися взуття, одяг, прянощі, прикраси тощо. Для прикладу, у Кременці та Володимирі-Волинському у середині XVIст. налічувалося відповідно 70 і 30 крамниць, Кам'янці-Подільському (1570р.) - 40, Овручі (1629р.) - 30. У 1566р. тернопільські купці отримали привілей на воло-діння оптовими магазинами текстильних товарів і солі, у 1585 р. польський король дозволив будувати 20 крамниць навколо ринку в Стрию. В середині XVI ст. на ринку у Львові працювали 15 крамниць, відкривалися нові. У тих крамницях («крамах») вирувало торгове життя: були ятки шевські, крамниці золотарів, аптекарів, кушнірів, слюсарів, будки перекупок, саджавки з ри-бою.
Доволі поширеною була така форма торгівлі, як корчмарювання. Торгува-ли горілкою, пивом, медом. У Галичині корч-марювання було на відкупі у корчмарів, переважно польських євреїв.
Надзвичайно важливу роль у господарському розвитку України відігравала зовнішня торгівля. Серед її головних центрів виділялися такі міста, як Київ, Львів, Кам'янець-Подільський, Луцьк. Провідне місце у торгівлі як зі Сходом, так і з Заходом посідав Львів. Через нього йшли сухопутні шляхи левантійської торгівлі. Важливим транзитним пунктом був Київ, з якого йшли шляхи на Кавказ, у Середню Азію, Крим, Московську державу Конкурентом Львова у південній торгівлі був Кам'янець-Подільський. Однак ці міста не здобули монопольного права на торгівлю, як Львів.
У розвитку торгівлі певну роль відігравали річкові шляхи - Дніпром, Дністром, Тисою. Київські купці жваво торгували по Дніпру -- із Твер'ю і Смоленськом, по Десні - з Москвою, по Дніпру, Прип'яті та Березині -- із білоруськими та литовськими містами. В 1571р. в Києві існувала ціла торгова флотилія: 20 ком'яг -- невеликих річкових кораблів.
Зі Сходу і з Півдня привозили переважно предмети розкоші - шовкові, парчеві тканини, оксамит, килими, саф'ян, вина, коней, із Заходу -- сукна, полотно, залізо, сталь, зброю, скло, папір. З України вивозили продукти сільського господарства та промислів - мед, віск, хутро, деревину, худобу, шкури. Вивозили також рабів.
Із XVIст. значно активізувалися зовнішньоторгові зв'язки України із Заходом. Через бурхливий розвиток мануфактур та зростання міст там зменшилися обсяги сільськогосподарського виробництва. Як на-слідок, такі країни, як Англія, Голландія, стають величезним ринком збуту сировини та продукції сільського господарства з України. Водночас Україна була ринком збуту виробів мануфактурної промисловості західних країн.
На Захід вивозили передусім багато лісових матеріалів -- бруси, дошки, клепки, щогли, попіл, а також волів, коней, зерно, шкури, мед, віск, закар-патські вина, полотно, пряжу, поташ, сіль тощо. Завозилися в Україну на-самперед промислові вироби для потреб заможних верств населення. На ринках можна було зустріти німецькі, англійські, голландські, французькі товари -- ювелірні вироби, зброю, тонке полотно, сукно, прикраси, книги і т. ін. Торгові зв'язки здійснювали переважно магнати, які мали економічні переваги над купцями, середньою шляхтою, оскільки не сплачували регіонального мита і податків, користувалися безплатним гужовим транспортом своїх кріпаків для доставки товарів до пристаней на річках Сян, Буг, Вепр. Великі маєтки давали змогу їм нагромаджувати для продажу значну кіль-кість продукції, утримувати власні річкові судна, навіть цілі флотилії. У період сприятливої кон'юнктури останньої чверті XVI -- першої чверті XVIIст. експорт з Галичини і Волині досяг великих розмірів.
XVI - перша половина XVIIст. характеризувалися також дальшим посилен и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением оригинальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.