На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Початок партизанської боротьби на окупованй територї України. Народна боротьба. Централзаця кервництва партизанським рухом. Роль пдпльних партйних органзаця для розвитку партизанського руху. Закордонн антифашисти в рядах партизанв України.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: История. Добавлен: 18.01.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
РЕФЕРАТ
На тему: " Партизанський рух в Україні"
П л а н.

І. Вступ.
ІІ. Партизанський рух і його роль.
1.Початок партизанської боротьби на окупованій території України.
2. Народна боротьба в тилу ворога на початку 1942 р.
3. Централізація керівництва партизанським рухом.
4. Дії партизанів влітку і восени 1942р. Наростання народної боротьби (1943 р.)
5. Роль підпільних партійних організація для розвитку партизанського руху. 5. Завершальний етап боротьби.
6. Закордонні антифашисти в рядах партизанів України.
ІІІ. Значення партизанського руху для звільнення України.
1 вересня 1939 року фашистська Німеччина початку Другу Світову війну, що по руйнуваннях і людських жертвах значно перевищила Першу Світову війну. Удару військ фашистської коаліції піддався і Радянський Союз, у тому числі й Україна.
Однієї з найважливіших складових боротьби з загарбниками був партизанський рух, розвиток якого і буде розглянуто в цій роботі.
Дана тема розглядається в дуже великій кількості літератури і, природно, у всій літературі діяльності партизана дана однозначно позитивна оцінка. Тому при написанні даної роботи використовувалася література, видана в радянський час.
*****
Найбільш активною формою всенародної боротьби в тилу ворога були збройні дії партизанських формувань. ЦК КП(б)У и місцеві підпільні організації велика увага приділяли зміцненню діючих і створенню нових партизанських загонів, забезпеченню їх кадрами й озброєнням. На виробництво партизанського озброєння і спорядження восени 1941 р. переключився ряд підприємств Харкова, була створена спеціальна лабораторія по розробці і виготовленню хв різних систем і ручних гранат, виготовлялися портативні короткохвильові радіостанції.
Військові ради фронтів і армій, що діяли на Україні, установлювали безпосередні зв'язки з партизанськими загонами і диверсійними групами прифронтових районів, допомагали їм зброєю і спорядженням.
З метою посилення військового керівництва партизанськими загонами в прифронтовій смузі і координації їхніх дій з частинами Червоної Армії при військових радах фронтів восени 1941р. стали створюватися спеціальні оперативні групи.
Бойові дії партизанських загонів у тилу ворога почалися відразу ж після вступу загарбників на українську територію. У Західних областях України, на которые довівся перший удар гітлерівців, уже влітку 1941 р. стали виявляти себе партизанські загони під командуванням Н.П.Конищука, М.С.Корчева, Д.М.Хвищука й ін.
Активно бороли з окупантами партизани Житомирщини, зокрема загони під командуванням И.В.Возбранного, Т.Л. Гришана й ін. На Київщині влітку і восени 1941р. діяло більш 20 партизанських загонів, що нападали на обози, штаби тилових частин і невеликі гарнізони. Особливо відрізнився загін під командуванням И.Ф.Боровика. Несучи великі втрати, загін зробив 700 - кілометровий рейд по території Київської, Житомирської Чернігівської і Сумської областей.
Сміливі рейди проводили в липні - серпні 1941р. у прифронтових районах київські загони. Свої дії вони погоджували з операціями Червоної Армії і добувалися успіху, знищуючи ворожих солдатів і техніку. Однак у грудні 1941р. ці загони були розбиті.
У лівобережних районах київської області діяв Броварський загін під командуванням Г.Н.Кузьменко й А.М.Светличного, що нараховувало близько 170 членів. У вересні 1941р. вони звільнили 900 військовополонених.
Понад 30 боїв у тилу ворога провів з липня по вересень 1941р. Київський партизанський загін " чиПеремога смерть" під командуванням С.П.Осечкина.
Героїчно діяв Черкаський загін під командуванням Ф.Р.Савченко, що нараховувало 137 чоловік. Він нападав на обози і штаби ворога, розганяв поліцію і старост, організовував мітинги і збора.
Партизанські загони Київщини вже в 1941 р. провели понад 450 боїв, знищивши 5600 гітлерівців і багато техніки.
У Дніпропетровських плавнях у районі Нікополя кілька партизанських загонів були об'єднані а з'єднання, яким керувала рада командирів на чолі з Ф.Т.Рижиковим і А.Г.Резниченко. Склад цього перших на Україні партизанського з'єднання у вересні 1941р. перевищував 700 чоловік. Протягом вересня-жовтня 1941р. воно вело безупинні бої з переважаючими ворожими силами.
Значні втрати несли окупанти в Одеській області. Тутешні партизани знищували ворожі цистерни з бензином, автомашини з боєприпасами, візка з продовольством, солдатів і офіцерів. Партизанський загін під командуванням А.Ф.Солдатенко знищив румунський піхотний батальйон і склад зі снарядами. Загін В.А. Молодцова, що базувався в катакомбах під Одесою, протягом осені 1941р. організував 4 диверсії і знищив 3 склади з військами і боєприпасами. Дії загону змушували фашистів довгий час думати, що в катакомбах знаходяться регулярні частини Червоної Армії.
Усього, по неповним даним, у смузі Південного фронту діяло 44 партизанських загону, що нараховували близько 2600 бійців.
Швидко набирало силу партизанський рух на території Чернігівщини й у північних районах Сумщини. З осені 1941р. розгорнув активні дії об'єднаний загін під командуванням А.Ф.Федорова, що тільки протягом осені знищив біля тисячі гітлерівців, сотні одиниць ворожої техніки, п'ять складів з боєприпасами, п'ять ешелонів з живою силою і технікою, підірвав п'ять залізничних мостів.
У жовтні 1941р. у Сумській області почав свою діяльність об'єднаний загони під командуванням С.А.Ковпака і С.В.Руднєва.
На стику Чернігівської, Сумської й Орловської областей активні дії розгорнув партизанський загін на чолі з А.Н.Сабуровим, створений з військовослужбовців, що потрапили в оточення, Червоної Армії. Партизани підривали мости, ворожі ешелони з військами, зброєю і боєприпасами, спалювали склади зброї й автомашини.
Широкий розмах придбала партизанська боротьба в прифронтових районах Харківської і Донецької областей. Тут партизани вели боротьбу на лінії фронту й у ближньому тилу ворога в тісній взаємодії з Червоною Армією. Часто партизани виходили в розвідувальні рейди за лінію фронту. Активно діяли на лінії фронту й у ближньому тилу ворога загони А.П.Камышана, М.М.Ланцова, Н.П.Михайличенко й ін. По неповним даним, у 1941р. безпосередньо взаємодіяли з Червоною Армією 165 партизанських загонів.
Бойові успіхи Червоної Армії на фронті сприяли подальшому посиленню бойових дій партизанських сил. У цей час чернігівські і сумские партизанські загони часто проводили з партизанами Білорусії і Брянщины спільні бойові дії. Після встановлення в січні 1942р. регулярного зв'язку з радянським тилом і одержання відтіля матеріальної допомоги чернігівські партизани ще більше активізували бойову діяльність. Разом з орловськими партизанами в лютому і березні вони вели жорстокі бої з карателями. Активно діяли підривники цього загону на залізничних лініях Гомель-Прилук-Бахмач і Київ-Ніжин-Бахмач, де вони підривали мости і залізничну полотнину. У травні було пущено під укіс 20 ворожих ешелонів.
У північних районах Путивльский об'єднаний партизанський загін С.А.Ковпака і С.В.Руднєва утримував під контролем суміжну територію України і Росії з центром у с. Стара Гута. У бої з партизанами в с. Веселе ворог утратив понад 600 солдатів і офіцерів.
Важливу роль у посиленні збройної боротьби проти окупантів зіграло утворення нових великих партизанських з'єднань на базі загонів С.А.Ковпака й А.Н.Сабурова. У лютому 1942р. під командуванням С.А.Ковпака і С.В.Руднєва об'єдналися кілька невеликих загонів, що діяли в північних областях. У березні 1942р. ряд загонів, у тому числі й А.Н.Сабурова, об'єдналися в «Групу об'єднаних загонів України» під командуванням А.Н.Сабурова. У це об'єднання незабаром влилися й інші загони.
Завдяки об'єднанню партизанських сил значно поширився їхній вплив у суміжних районах України, Росії і Білорусії. У лісових районах на границі України і Росії українські партизани разом з орловськими утримували у своїх руках «партизанський край» розміром 170 на 70 км, де до лету діяло 24 партизанських объединения, частина з яких входили в найбільші об'єднання С.А.Ковпака й А.Н.Сабурова, і більш ста загонів самооборони. Так почалося створення великих «партизанських країв» на окупованій території.
Значна втрата нанесла гітлерівцям з'єднання А.Н.Сабурова. За 6 місяців 1942р. партизани знищили 32 ешелону, підірвали 32 моста, 9 цистерн із пальним, знищили 1500 солдатів і офіцерів супротивника й ін.
Активно діяли партизанські загони в лісостепових ра-йонах. Тут діяли об'єднаний загін И.И.Копенкина в Полтавській і Харківській областях, а також Миргородський, Гадячский і Шишакский загони. Значні втрати наніс ворогу Харківський обласний партизанський загін И.Н.Кулишева
На Київщині особливо відрізнився Черкаський загін Ф.Р.Савченко, що вів бої на території п'яти районів.
Не менш запеклу боротьбу вели партизанські загони і групи в правобережних і західних областях. У Житомирській області навесні 1942р. почав бойові дії загін А.И.Цендровского. На території Вінницької області виник і розгорнув бойову діяльність загін И.И.Калашника. Продовжували наносити удари по тилах ворога і партизанські загони і групи в Одеській області, зокрема Одеський разведывательно - диверсійний загін В.А.Молодцова. Навесні 1942р. у Миколаївській області був створений партизанський загін «Чорноморець». Нові загони виникли й у Запорізькій області.
У Ровенській області активну діяльність розгорнули загони Д.С.Попова і М.С.Корчева, що у квітні 1942р. об'єдналися. У Волинській області також відбулося об'єднання декількох невеликих загонів в один загін під командуванням П.Х.Самчука.
Партизани України надавали значну допомогу радянським військам у прифронтових районах. У першій половині 1942р. у Донбасі взаємодіяли з армією 22 партизанських загону, 10 з них боролися безпосередньо на лінії фронту. Партизани Донецької області з моменту окупації до липня 1942р. знищили 5900 фашистів. У січні 1942р. два мелитопольских загони організували катастрофу ворожого ешелону з танками, машинами і спорядженням.
Особиста участь у бойових операціях радянських військ на фронті приймали кримські партизани. Вони боролися поруч з героїчними захисниками Севастополя. Тільки за 2 місяці до січня 1942р. ними було підірвано 70 вантажних автомашин, 58 візків з боєприпасами, три цистерни з пальним. З листопада 1941р. по липень 1942р. кримські партизани здійснили 624 бойові напади на ворога і вистояли в 112 боях з ним.
На 1 травня 1942 р. армійські органи мали зведення про 766 партизанські загони України чисельністю понад 26 тис. бійців і 613 диверсионно-истребительских групах, що нараховували близько 2 тис. чоловік. Ці загони і групи протягом першої половини 1942р. розгромили 13 ворожих гарнізонів, кілька штабів військових частин супротивника, знищили боле 30 тис. окупантів і їхніх прислужників, пустили під укіс 85 військових ешелонів, підірвали 227 мостів, спалили 86 складів, підбили 159 танків і бронемашин і знищили велика кількість різного озброєння, боєприпасів і військового майна гітлерівців.
Для керівництва партизанським рухом і координації його дій з операціями Червоної Армії 30 травня 1942р. при Ставці Верховного головнокомандування був створений Центральний штаб партизанського руху (ЦШПД) на чолі з першим секретарем ЦК КП(б) Білорусії П.К.Пономаренко. На Україні в червні 1942р. був створений Український штаб партизанського руху (УШПД), начальником якого був призначений Т.А.Строкач. Для забезпечення взаємодії партизана з регулярними військами при військових радах ряду фронтів і армій були створені представництва партизанських організацій. Також немаловажну роль в організації партизанського руху грало партійне підпілля. Таким чином, зі створенням штабів партизанського руху і зміцненням партійного підпілля в основному завершилася робота зі створення системи централізованого керівництва партизанським рухом. У розпорядження УШПД були виділені радіовузли, госпіталі, зброя, транспортні літаки й ін. Початку діяти школа по підготовці партизанських кадрів. Особливе увазі приділялося налагодженню радіозв'язку між партизанськими загонами й УШПД ( з 714 зареєстрованих у штабі партизанських загонів зв'язок підтримувався тільки з 21 ), формуванню нових партизанських загонів на базі підготовлених кадрів, організації партизанської розвідки.
До кінця серпня 1942р. було сформовано 230 загонів, у нові і вже існуючі загони направлялися професійно підготовлені радисти з радіоапаратурою, підривники, розвідники. Формування загонів продовжувалося і восени.
Для посилення партизанського руху військовим керівництвом країни було прийнято передислокувати ряд великих загонів з північних районів на Правобережжя, де проходили важливі комунікації гітлерівців. Державний Комітет Оборони також прийняв постанову про розвиток партизанського руху на Правобережжя.
Здійснені влітку і восени 1942р. заходу сприяли швидкому росту партизанського руху на Україні. До кінця осені на окупованій території діяло п'ять великих партизанських з'єднань, близько 900 загонів, понад тисячу диверсійних і розвідувальних груп.
Великі партизанські сили України діяли в північних, переважно лісових, районах. Тут, на границі з Росією українські партизани разом з орловськими утримували найбільш великий у той час партизанський край площею близько 12 тис. км2.
Улітку 1942р. проходили кровопролитні бої між партизанами м гітлерівцями. На боротьбу проти всього Брянського партизанського регіону були кинуті гітлерівські регулярні війська за підтримкою танків і авіації. Їм протистояли група загонів Орловської області й українських об'єднань С.А.Ковпака й А.Н.Сабурова, що охороняли партизанський край на границі Сумської і Чернігівської областей. Однак ні артилерія, ні авіація не зломили партизанів - всі атаки були відбиті.
Жорстокі бої із супротивником вели в цей час чернігівські партизанські загони, що у липні 1942р. об'єдналися в з'єднання А.Ф.Федорова.
Відчутні удари ворогу наносили партизанські загони Харківщини. Істотну допомогу Червоної Армії зробив загін А.М.Салова, що у червні 1942р. провів ряд боїв з фашистами. Завзяті бої із супротивником вели в цей час на території області загони, що рейдують, И.И.Копенкина і С.О.Лыбы, що воювали глибоко в тилу ворога. Об'єднавши, ці загони наприкінці травня - початку червня провели ряд боїв з карателями, звільнили 200 полонених, знищили ешелон з живою силою.
У Луганській області особливо активно діяв загін Я.И.Сиворонова, організований у липні 1942р. За півроку він провів 37 боїв. Восени на базі цього й іншого загонів було сформовано партизанське об'єднання чисельністю понад 250 чоловік під командуванням Я.И.Сиворонова і З.В.Изотова, що провело ряд успішних рейдів і нанесло відчутні удари по ворогу.
За розпорядженням УШПД героїчний 500 - кілометровий рейд від Берегів Волги до Червоного Лиману Донецької області зробив восени 1942р. партизанський загін на чолі з М.И.Карнауховым. Більш трьох місяців партизани вели безперервні бої, громили поліцейські управи, комендатури і невеликі гарнізони, спалили аеродром біля Миллерово, знищили ворожий ешелон з живою силою.
Росли партизанські загони й в інших південних областях.
4 загони виникли в Дніпропетровській області, 2 - у Миколаївської, п'ять великих загонів чисельністю 2760 чоловік діяли в Кіровоградській області. Нові загони і групи виникли в Запорізькій і Одеській областях. Однак у силу географічних умов у південних степових районах діяли переважно невеликі загони і групи, що головним чином здійснювали диверсії і розвідку.
Успішно розвивався партизанський рух у правобережних областях, особливо в північних лісових районах. У Київській області протягом другої половини 1942р. кількість загонів збільшилося в 8 разів, а загальна чисельність партизанів у них збільшилася до 6600.
У Житомирській області найбільш великими й активними формуваннями були партизанські загони Ф.А.Шуляка, А.И.Цендровского, Н.П.Гордєєва й ін. Загін Ф.А.Шуляка тільки на території Ружинского району пустив під укіс 28 ворожих ешелонів з живою силою і бойовою технікою. На території області тільки в липні-серпні 1942р. партизани зробили 391 напад, з них 31 на залізниці. За допомогою оперативної групи на чолі із С.Ф.Маликов, організаторських і диверсійних груп, спрямованих у Житомирську область УШПД, восени 1942р. було проведене об'єднання багатьох місцевих партизанських груп у великі загони і створений ряд нових загонів. У результаті до кінця 1942р. було сформовано велике Житомирське партизанське з'єднання на чолі із С.Ф.Малюковым.
Підсилили свою діяльність і Вінницьких партизанів. Особливо відрізнився загін И.И.Калашника, що здійснював рейди по території Вінницької, Київської, Кіровоградський областей і наносив удари по ворожих гарнізонах.
У Кам'янець-Подільській області на території Славутского району розгорнув бойову діяльність партизанський загін ім. Ф.М.Михайлова під командуванням А.З.Одухи. За цим загоном фашисти полювали невпинно, за голову командира фашистська адміністрація обіцяла ціле имение. Невеликі партизанські і диверсійні групи виникли й в інших районах області.
Базою для розвитку партизанської боротьби на території Волинської області були загони Н.П.Конищука, П.Х.Самчука, Ю.М.Собесяка й ін. Значну роль у посиленні тут партизанської боротьби зіграли також загони, що прибули в серпні-листопаду 1942р. з Білорусії. Навколо них об'єднався ряд місцевих загонів і груп. З початку війни до листопада 1942р. волинські партизани пустили під укіс 60 ворожих ешелонів, розгромили близько 30 поліцейських ділянок, 30 складів з пальним і продовольством, знищили 5 тис. фашистів.
Таким чином, до осені 1942р. партизанським рухом була охоплена вся окупована територія України. Протягом літа й осені 1942р. партизанами було розгромлено 35 ворожих гарнізонів, штабів, комендатур і поліцейських посад, підірвали 117 мостів, 69 складів, пустили під укіс 158 ешелонів, зашкодили 52 літака, 116 танків, 759 машин, вивели з ладу 29 підприємств. Бойовими діями в тилу ворога вони скували близько 120 тис. ворожих військ. Партизани виконували також важливу розвідувальну роботу. За 8 місяців 1942р. у радянський тил було передано 293 повідомлення про дислокацію ворожих військ і військових об'єктів.
Для подальшого розвитку партизанського руху велике значення мали проведені восени 1942р. рейди. У вересні 1942р. на нараді командирів партизанських загонів у Москві було вирішено провести глибокий рейд на Правобережжя найбільших з'єднань А.Н.Сабурова і С.А.Ковпака. Для участі в рейді з з'єднання С.А.Ковпака було виділено 1075 чоловік, А.Н.Сабурова - 1617. Інші бійці цих загонів були залишені в Сумській області. Загони були ретельно підготовлені, укомплектовані особовим складом, зброєю, медикаментами, продовольством і ін. Для проведення розвідувальної роботи в ці загони було спрямовано три розвідувально-оперативні групи чисельністю 40 чоловік.
26 жовтня 1942р. з'єднання вийшли із сіл Стара Гута і Белоусовка і рушили рівнобіжними дорогами спочатку на південь, потім на захід. Ведучи завзяті бої, загони за 14 днів пройшли 300 км, перетнули залізничні магістралі Гомель-Бахмач і Гомель-Чернігів, успішно форсували Дніпро, Прип'ят, громлячи на своєму шляху ворожі гарнізони. До кінця 1942р. обоє з'єднання завершили виконання рейду і вийшли в суміжні райони Житомирської і Поліської областей. За 30 днів з'єднання пройшли 750 км, перетнули 8 залізничних магістралей і вісім шосейних доріг, форсували ряд рік, знищили 2127 фашистів, підірвали 55 мостів, пустили під укіс два ешелони, вивели з ладу багато військово-господарських об'єктів, озброєння, боєприпасів.
Проведений рейд сприяв пожвавленню всієї народної боротьби в районах рейду. Місцеві партизани, загони С.А.Ковпака й А.Н.Сабурова і білоруські партизани утворили новий великий партизанський край, що охопив 14 районів України і Белоруссиии в чотирикутнику Олевск - Овруч - Мозир - Турів з населенням близько 200 тис. чоловік.
Наприкінці року почалася передислокація інших українських загонів із Брянських лісів на Україну. На територію Сумської області перейшли загони під керівництвом Я.И.Мірошника, П.Ф.Куманька, Н.И.Воронцова. Їх успішні бойові дії і широкі зв'язки з місцевим населенням сприяли швидкому росту партизанських сил в області. Тільки за листопад 1942р. виникло нове партизанське з'єднання Сумської області чисельністю близько 1,5 тис. чоловік. Готувалося до рейду на Україну Чернігівське з'єднання А.Ф.Федорова.
Таким чином, до кінця 1942р. партизанський рух на території України вступило в новий етап розвитку и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.