На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Повоєнн роки в СРСР. Кнець сталнщини. Початок Холодної вйни. Адмнстративно-карн заходи. Хрущовська Вдлига та роки застою. Поширення процессв загальносоюзного розподлу прац, взаємодоповнення. Правлння генсека Ю.В. Андропова та К.У. Черненко.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: История. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


3
Реферат на тему
Радянський Союз у другій половині ХХ ст.
План
    1. СРСР у повоєнні роки 3
    2. Кінець сталінщини (1945-1952 рр.) 6
    3. "Відліга" (1953-1964) 10
    4. Роки "застою" (1964-1985) 15
    Література 20

1. СРСР у повоєнні роки

Після закінчення війни проти гітлерівської Німеччини радянський народ одержав можливість розпочати мирну творчу працю. Перемога викликала в нього природну гордість за себе, за державу, сподівання на швидку відбудову народного господарства, житла, на краще майбутнє. Хоча не для всіх людей у Союзі війна закінчилася в травні 1945 р. Радянські люди візьмуть участь у серпні - вересні у війні проти Японії. У Західній Україні ще роками триватиме збройна боротьба воїнів Української повстанської армії проти радянського режиму, а в Прибалтиці проти нього боротимуться "лісні брати". Відбудова народного господарства відбувалася в складних умовах. За час війни країна втратила 27 млн. чоловік, 30% національного багатства.

Перехід до мирного будівництва ознаменувався переведенням відразу після закінчення війни частини оборонних підприємств на випуск товарів для населення, а пізніше прийняттям закону про демобілізацію значної частини армії. В березні 1946 р. був прийнятий план відбудови і розвитку народного господарства на 1946 - 1950 рр., який передбачав відбудову народного господарства, досягнення, а потім і перевершення довоєнного рівня в промисловості на 48% і сільському господарстві на 23%. І хоча в 1945 р. ЦК ВКП(б) планував відбудувати і будувати нові житла, школи, лікарні, фабрики, електростанції, шахти і заводи (саме в такій послідовності), в дійсності все було навпаки. Біда полягала не в тому, що соціальна сфера і в повоєнних планах поступалася першим місцем виробничій сфері, а в тому, що з самого початку була приречена на фінансування за залишковим принципом.

У зв'язку з "холодною війною", мілітаристськими настроями Сталіна і його оточення Рада Міністрів завантажила народне господарство багатомільярдним замовленням на розробку атомної зброї. Внаслідок цього довелося переглянути вже затверджені соціальні програми. Все менше і менше коштів спрямовувалося на будівництво житла і виробництво товарів народного попиту. В той же час радянське керівництво змогло зосередити величезні кошти на відродженні залізничного транспорту, паливно-енергетичного комплексу, металургії і машинобудування. Нові гіганти індустрії виникали на Уралі, в Сибіру, в республіках Закавказзя і Середньої Азії. Офіційно повідомлялося, що роботи для відбудови промисловості в основному були завершені в 1948 р., а на окремих підприємствах про­довжувалися ще і на початку 50-х рр.

Звідки ж радянський уряд брав кошти на відбудову промисловості і створення ядерного комплексу в країні, результатом якого стало випробування в 1949 р. атомної зброї? Затримаємося з відповіддю.

Звернімося до ситуації в сільському господарстві. Звичайно за час війни сільське господарство зазнало значних втрат, особливо в Україні,

Білорусі, Молдавії, ряді областей Росії. На третину зменшилась кількість працездатного населення, сільське господарство втратило значну частину техніки, зменшилися посівні площі. До цього додалася сильна посуха 1946 р. Багато селян, особливо тих, хто пройшов війну через Європу, сподівалися на розпуск колгоспів. Особливе незадоволення у селян викликала чергова державна позика оборони. Якщо у робітників кошти на позику автоматич­но відраховувалися від платні, то селянин повинен був продавати на ринку скупі припаси, щоб виплатити позику. Нерідко під позику забиралися у селян цінні речі. Не менше гнітили селян і непомірний грошовий податок, здача державі сільськогосподарської продукції тощо.

Насильницькими методами, які супроводжувалися репресіями і депортаціями, створювалися нові колгоспи в західних областях Білорусі та України, в Правобережній Молдавії, в республіках Прибалтики. Вся виробнича діяльність колгоспів і радгоспів знаходилася під жорстким контролем партійних і державних органів. Це далеко не повний перелік того, що свідчило про стан на селі. Таке становище селян плюс сильна посуха призвели до голоду і значних жертв. Проте саме завдяки такій системі фронтального здирання ресурсів із сільського господарства, доповненої жорсткою економією у витратах на соціальні потреби радянська командно-адміністративна система змогла зосередити значні кошти на відбудову і розвиток промисловості, на оборону. При цьому відбудова і розвиток проходили на старій, довоєнній технічній і технологічній основі, що запрограмувало подальше відставання СРСР в освоєнні результатів науково-технічного прогресу від США і Західної Європи, а також Японії. Звичайно, що це позначилося на ефективності народного господарства СРСР.

Зауважимо, що деякі соціальні заходи, зокрема відміна карткової системи 1947 р., обмін старих грошей на нові, кількаразове зниження цін суттєво не впливали на підвищення добробуту населення. На практиці грошова реформа вела до вилучення наявних у громадян грошей. Відміна карткової системи саме й супроводжувалася грошовою реформою, в процесі якої 10 старих карбованців обмінювалися на 1 новий. А нові ціни в державній і кооперативній роздрібній торгівлі були встановлені на рівні, близькому до попередніх комерційних. Все це сприяло зменшенню споживчого натиску на ринок товарів і послуг, а в подальшому і зниженню цін. Перше з них відбулося у квітні наступного року. Задовольнити попит голодних людей на продовольство вдалося більш-менш у Москві та Ленінграді.

Труднощі в економічній сфері, ідеологізація суспільно-політичного життя, посилення міжнародної напруженості - такі були основні результати розвитку радянського суспільства в повоєнні роки.

2. Кінець сталінщини (1945-1952 рр.)

Радянський народ, який переніс неймовірний тягар воєнного часу, зазнав труднощів економічного розвитку, природно сподівався на позитивні зміни в суспільстві, пом'якшення політичного режиму. Як і в попередні роки, у більшості людей ці сподівання були пов'язані з ім'ям Сталіна. Хоча війна піддала суворому випробуванню тоталітарне мислення, перебуваючи між її страшними жорнами, люди стали відкривати для себе, що можуть самостійно керувати собою, в них похитнулася сила ідеологічних містифікацій влади. Проте, як показали повоєнні роки, увага керівників держави і партії була спрямована не стільки на демократизацію суспільства і пошуки ефективних шляхів піднесення економіки, скільки на пошуки конкретних "винуватців" її незадовільного розвитку.

Авторитет Сталіна підтримувався всією системою командно-адміністративного ідеологічного апарату. За його дорученням розробляли проект нової Конституції і програми КПРС, які передбачали деяку демократизацію партії та держави. Проте сподіванням людей не судилося здійснитися. Більше того, беручи до уваги, що значна частина радянських громадян вбачала в США і Англії не лише вартий наслідування приклад, а й пов'язувала з ними надії на підтримку змін у радянській системі в бік демократизації, Сталіну необхідно було терміново створити з вчорашніх союзників постать нового ворога. А з тих людей, які дивляться в їхній бік, - "ворогів народу". Звичайно, без конфронтації зробити це було неможливо.

Цілеспрямована кампанія розпочинається в перші післявоєнні дні. На одній з нарад Сталіна маршал С.М. Будьонний визнав за помилку те, що Червона Армія зупинилася на Ельбі і не рухалася далі на Захід. Мілітаристські настрої панували не лише серед військових. Саме на ці настрої і розраховував Сталін. Придушувалася опозиція в країнах Східної Європи, під егідою радянських військ у Північному Ірані були створені дві автономії, висунуті територіальні претензії Туреччині, Компартія Китаю посилила боротьбу проти гомінданівського уряду.

Все це примусило лідера Англії У. Черчілля 5 березня 1946 р. в м. Фул-тоні заявити, що Заходу необхідні зусилля, щоб зупинити поширення радянських сил і доктрин. Звичайно, Захід мав свої інтереси і цілі в плані розподілу післявоєнного геополітичного простору. Сталін назвав Черчілля "підбурювачем війни". Поступово набирає темпів "холодна війна", в початку якої однаково винні дві сторони.

"Холодна війна" не лише ускладнила виконання планів відбудови народного господарства. На її тлі простіше було робити внутрішню політику більш жорсткою. Це стосувалося широких мас людей, творчої і технічної інтелігенції, окремих народів, партійних і державних діячів, навіть безпосереднього оточення Сталіна.

Адміністративно-карні заходи застосовувалися до людей, які пройшли полон і німецькі табори, були інтерновані до Німеччини і її союзників, перебували на окупованій території, їх налічувалися мільйони. Практично всі вони пройшли через сито адміністративно-карних органів, їх чекали смертна кара, тюрми, табори, великі будівлі комунізму, переселення до Си­біру, адміністративний нагляд тощо.

Із своїх історичних земель були виселені кримські татари, інгуші, чеченці, карачаївці, німці та інші народи. В Західній Україні з так званих баз Української повстанської армії до Сибіру в 1946 - 1949 рр. було депортовано близько 500 тис. чоловік. Із маленької Литви під час колективізації в травні - липні 1948 р. було виселено приблизно 70 тис. чоловік.

У 1946 - 1948 рр. керівництво КПРС здійснило наступ на творчу інтелігенцію. Були прийняті рішення щодо редакцій ряду журналів, кінофільмів, репертуару драматичних театрів, в яких відомі письменники і поети, драматурги і композитори звинувачувалися в антирадянщині і плазуванні перед Заходом.

Вже 1946 р. Сталін розпочинає багатоходову комбінацію проти свого оточення. Мабуть, першим в цю комбінацію попадає його перший заступник з оборонного відомства, герой минулої війни маршал Г.К. Жуков, якого звільняють з усіх посад і призначають на посаду командувача одного з військових округів (маршала!), а пізніше виводять зі складу ЦК партії. Ще 1 травня 1946 р. Г.М. Маленков підіймається третім на Ленінський мавзолей, слідом за Сталіним і Берією, а 4 травня Сталін звільняє його від обов'язків секретаря ЦК.

З квітня 1947 р. працівникам МДБ і МВС нав'язується думка, що якщо США стали тепер нашими потенційними противниками, а євреї там відіграють провідну роль в економіці і політиці, то і їхніх радянських союзників необхідно розглядати як потенційних шпигунів. На цій основі спочатку вбивають голову Єврейського антифашистського комітету, а потім здійснюють огульні арешти його активістів. Виникає так звана "ленінградська справа", в якій звинувачують 0.0. Родіонова (голова Ради Міністрів РРФСР) у неправильній розстановці кадрів у Ленінграді (раніше він працював там). У зв'язку з вищеназваними фактами з посади міністра іноземних справ звільняється В.М. Молотов (дружина - єврейка), з посади міністра зовнішньої торгівлі - А.І. Мікоян (сват Кузнецова). Одночасно фабрикується справа проти голови Держплану СРСР, відомого вченого-економіста М.О. Вознесенського.

Влітку 1951 р. Сталін ліквідує вище керівництво Міністерства державної безпеки на чолі з В.С. Абакумовим. Безпосереднім наслідком цього стала нова справа про так звану Мінгрелську націоналістичну організацію, яка начебто ставила метою ліквідацію радянської влади в Грузії.

1952 - 1953 рр. була порушена "справа лікарів", які обслуговували Сталіна і його найближче оточення, їх звинуватили в належності до шпигунської організації і в намірі здійснити терористичні акти проти державних та партійних діячів. "Справа лікарів" тісно пов'язувалася з євреями-шпигунами, адже з восьми заарештованих відомих кремлівських лікарів шість були євреями. Вони немов діяли за завданням міжнародної єврейської буржуазно-націоналістичної організації ДЖОЙНТ, створеної американською розвідкою. На середину березня 1953 р. готувався грандіозний судовий процес, який мав завершитися смертельними вироками і публічними стратами. Слідом за цим мала відбутися масова депортація євреїв, для чого за завданням Сталіна Міністерство оборони готувало значні військові ешелони.

В останній час свого життя у Сталіна посилився склероз мозкових артерій, що супроводжувалося порушенням ряду функцій його нервової системи. Його сердитість переростає в злість, підозрюваність стає настільки хворобливою, що переходить в манію переслідування. Це у свою чергу накладалося на давню загублену орієнтацію особистості, коли людина не відрізняє хороше від поганого, нормальне від шкідливого, товариша від ворога.

28 лютого 1953 р. у Сталіна на підмосковній дачі Кунцево відбулася чергова застольна, після якої він кілька днів не давав про себе знати.

2 березня охорона повідомила в Кремль: "Не виходить, не телефонує, не відповідає". Коли на дачу з'явилися члени Політбюро, Сталін один помирав у своїй кімнаті. 5 березня лікарі констатували смерть.

Тридцять років Сталін керував величезною країною, в якій проводився перший у світі соціалістичний експеримент. За цей час країна пройшла індустріалізацію, насильницьку колективізацію, хвилі масового терору, руйнуючу війну і перетворилася в одну з двох наддержав

3 атомною зброєю, які тримали в руках долі світу. СРСР володів найбільшою сухопутною армією світу і посів друге місце після США за промисловістю, що вдалося досягти завдяки тотальній системі управління. Проте в умова-х цієї системи виникла глибока суперечність між необхідністю змін у соціально-політичній і економічній сферах і нездатністю державного апарату усвідомити і здійснити ці зміни.

3. "Відліга" (1953-1964)

Смерть Й.В. Сталіна в березні 1953 р. викликала в радянському суспільстві широку палітру настроїв. Проте смерть вождя полегшила пошуки виходу з суперечностей, які охопили всі сфери суспільного життя.

Хрущовська "відлига" охоплює процес десталінізації, перетворення в суспільно-політичному житті, оновлення партії, перетворення в економії і лібералізацію зовнішньополітичного курсу.

Вже навесні 1953 р. були проведені зміни в складі партійного і державного керівництва. Секретаріат ЦК партії очолив М.С. Хрущов - відомий партійний діяч, який багато років керував великими партійними організаціями. Головою Ради Міністрів був призначений Г.М. Маленков.

Перші кроки шляхом відновлення законності'в країні були здійснені у квітні 1953 р., коли припинилося слідство у "справі лікарів", звільнили учасників "мінгрельської справи". Був заарештований міністр внутрішніх справ (об'єднання МВС і КДБ) Л.П. Берія як "ворог народу" і відданий під суд. У пресі розпочалася критика культу особи Сталіна. Здійснювалася робота з реабілітації невинних жертв репресій. На початок 1956 р. було реабілітовано 16 тис. чоловік.

Важливою віхою в процесі десталінізації став XX з'їзд КПРС, на закритому засіданні якого М. Хрущов проголосив доповідь "Про культ особи і його наслідки".

В доповіді наводилися численні факти про масові репресії і депортації народів у ЗО - 40-ві роки. Причини її пов'язувалися з культом особи Й. Сталіна, з рисами його характеру і відступом від марксистського-ленін-ського вчення про роль особи в історії. Після з'їзду була прийнята відповідна постанова ЦК КПРС про культ особи. Проте доповідь М. Хрущова не була оприлюднена.

З метою зміцнення законності була здійснена реформа системи правопорядку, правосуддя, розроблене і затверджене нове кримінальне законодавство, прийняте положення про прокурорський нагляд. З депортованих народів були зняті необгрунтовані звинувачення, і їм було повернено авто и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.