На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Результат поиска


Наименование:


Реферат Вода у навколишньому середовищ. Фзологчна потреба людини в нй. Сучасн нормативи та основн джерела водопостачання. Вода як один з головних чинникв загартовування та оздоровлення. Органолептичн, хмчн та епдемологчн показники питної води.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Охрана труда. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


РЕФЕРАТ
з дисципліни: Гігієна
На тему:
«Значення води для людського організму»
Донецьк 2009
Вода у навколишньому середовищі

Життя та здоров'я людини тісно пов'язані з навколишнім середовищем (біосферою). Одним із найважливіших компонентів цього середовища є вода, без якої неможливі були б зародження і послідовний розвиток органічного життя на Землі. Не випадково регіонами формування стародавньої цивілізації стали території, розташовані поблизу річок Тибр, Євфрат, Ніл, Йордан. Про велике значення води свідчать історичні документи, релігійні видання тощо.
Величезні світові запаси води мають особливе значення для існування сучасної людини. Загальний об'єм води на земній кулі досягає 1,5 млрд км3. Якщо прийняти їх за 100 %, то розподіл водних ресурсів буде таким: на частку світового океану-- 93--94 %, підземних вод -- 4,12 % (із них прісних -- 0,76 %, таких, що пов'язані з активним водообміном,-- 0,27 %), вод річок, озер, боліт та інших поверхневих об'єктів -- 0,06 %, льодовиків та постійного снігового покриву -- 1,65 %. Таким чином, відносні запаси прісної води не такі вже й великі і складають усього 2,63 % від загальної кількості води на земній кулі. Хоча об'єм води в річках становить усього 0,0002 % від загальних світових запасів, проте вони є одним із головних джерел питного водопостачання, оскільки основні запаси прісної води зосереджені в льодовиках і їх практично не використовують.
На відміну від взаємозамінюваних природних джерел тепла (вугілля, нафти, газу) практичної заміни воді немає. Тому цій проблемі потрібно приділяти значну увагу промисловості і побуті. З'ясовано, що якщо вода з одного несправного крана тече непреривною цівкою завтовшки із сірник, то за добу піде в каналізацію і буде втрачено майже 500 л води.
На жаль, бурхливий розвиток виробництва, поява і розвиток великих міст (урбанізація) та інші процеси, що супроводжують сучасний етап історичного розвитку людства, вкрай негативно відбилися на природному середовищі проживання людини.
У річки й інші водоймища часто без всякої фільтрації викидається велика кількість промислових та побутових стоків, що різко погіршує гігієнічні показники води, а інколи унеможливлює її використання для питних цілей через високий вміст хімічних, токсичних речовин і хвороботворних бактерій.
Особливо забруднена бактеріями вода річок, що протікають через великі міста, і в прибережній акваторії таких міст. У річці Неві бактеріальне обсіменіння води становить понад 20 тис. колоній в 1 мл, в річці Москві -- понад 40 тис, у міських каналах Санкт-Петербурга -- понад 500 тис. і т. д. У липні 1997 р. на пляжі Лузанівка, що в Одесі, було знайдено 240 тис. колоній в 1 мл води, а на пляжі Великого Фонтану -- майже в 10 разів більше.
Не обійшли наслідки сильного забруднення промисловими і тваринними відходами та хімікатами і, здавалося б, добре захищені підземні води. Значно погіршилась якість питної води в деяких підземних джерелах водопостачання Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької та інших областей із розвинутою мережею гірничовидобувних, коксохімічних та інших промислових підприємств. «Стічними канавами» небезпідставно стали називати багато великих річок світу: Міссісіпі, Волгу, Дніпро та ін.
Щороку в річки та інші водоймища світу скидається понад 400 км3 промислових та побутових стоків, здатних зробити непридатними для пиття майже 7000 км3 чистої води. Таке становище не може не справляти негативного впливу як на середовище перебування людини, так і безпосередньо на її організм. Слід підкреслити і той незаперечний факт, що вода є невід'ємною складовою нашого організму, провідним чинником підтримування оптимальної життєдіяльності кожної особистості.
Причому вода в організмі може знаходитись у вільному (вода судинного русла) і зв'язаному (вода інтерстиціального простору) станах та як конституційна (внутрішньоклітинна) вода.
Тканини організму людини являють собою водно-колоїдні системи. Вода бере безпосередню участь у багатьох складних біологічних процесах життєдіяльності, є універсальним розчинником, без якого неможливі ці процеси. Вода необхідна для процесів травлення, проміжного обміну. Про вагоме фізіологічне значення води свідчить і те, що тіло людини містить близько 72 % води. У крові цей показник досягає 83 %, у печінці -- 68 %. У організмі новонародженої дитини середній вміст води на 9--10 % перевищує цей показник у дорослої людини.
Майже вся вода, що потрапляє в організм, зосереджується в травному каналі. Через шлунок та кишки вода всмоктується в кров і лімфу. Плазма крові майже на 90 % складається з води. За добу через нирки проходить 600--700 л крові -- у 100 разів більше, ніж утримується в організмі.
Дуже важлива роль води в забезпеченні теплового комфорту людини. Випаровування з поверхні шкіри за нормальних умов складає 20--50 г за 1 год. Залежно від зовнішньої температури, вологості повітря та навколишніх предметів випаровування може збільшуватися або зменшуватися, що призводить до перегріву або охолодження організму.
При великих фізичних навантаженнях і дискомфортному (перегрівному) мікрокліматі протягом 1 год може випаровуватися більш як 0,5 л поту. При цьому різко збільшуються втрати різних солей, мікроелементів, вітамінів. Підраховано, що за 70 років життя залежно від місця проживання, клімато-погодних особливостей, побутових умов та умов праці людина виділяє в середньому від 50 до 150 т поту.
Без достатнього забезпечення організму людини водою нормальна його життєдіяльність неможлива. Відомо, що втрата води від 1 до 5 % від маси тіла спричиняє видимі патологічні зміни (в'ялість рухів, підвищення температури тіла, дратівливість, сонливість та інші ознаки перегріву). Якщо втрати води досягають 10 % і більше, це може призвести до важких наслідків і навіть смерті людини. Втрата води в кількості 20 % вважається смертельною (а в жаркому кліматі смертельною може бути і втрата 15--20 %).
Вода поряд із сонячною радіацією та повітрям -- Один із головних чинників загартовування та оздоровлення. У лікарській практиці широко застосовують мінеральні води. В Україні здійснюється розлив мінеральних, лікувальних і столових вод більше ніж із 60 джерел (понад 1000 млн л на рік), функціонує понад ЗО бальнеологічних санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів. У них використовують вуглекислі, сульфідні, радонові та інші води. Такі мінеральні води, як нафтуся, миргородська, поляна квасова, лужанська, берегівська, добре відомі і користуються заслуженим попитом у населення.
Фізіологічна потреба у воді

Загальна потреба у воді включає: фізіологічну потребу та потребу у зв'язку з використанням води для гігієнічних цілей (особиста гігієна), прибирання приміщень, миття посуду, прання білизни, поливу зелених насаджень і т. п.
Фізіологічна потреба у воді дорослої людини в умовах помірного клімату складає в середньому 2--3 л на добу. Ця вода надходить в організм шляхом вживання води, чаю, різних напоїв, з продуктами, рідкими кулінарними виробами і в невеликій кількості (0,45--0,63 л) -- за рахунок обмінних процесів в організмі.
Залежно від рівня санітарно-технічного благоустрою та пов'язаного з ним поліпшення культурних і гігієнічних умов життя кількість води, що її використовує людина, коливається в широких межах. У сучасних містах із централізованим водопостачанням, гарячою водою, газом та каналізацією кількість води па одного мешканця в середньому складає 300--500 л і більше па добу. Історичні документи свідчать про те, що стародавній водопровід, побудований рабами Риму з водозабором із річки Тибр, забезпечував населення цього міста водою в кількості в середньому 1000 л на добу.
Отже, серед основних функцій, які виконує вода у повсякденному житті людини, слід виділити фізіологічну, санітарну, господарсько-побутову, виробничу та фізкультурно-оздоровчу функції.
Які ж сучасні нормативи водопостачання?
Підраховано, що у житлових районах з локальним водогоном або з вуличними водорозбірними колонками вони становлять ЗО--50 л на добу на 1 людину, в будинках з централізованим водопостачанням та з внутрішньою каналізацією, проте без ванн -- 125--160 л на добу на 1 людину, в будинках з централізованим водопостачанням -- 250--350 л на добу на 1 людину.
Якість питної води характеризують три основні групи показників: органолептичні, хімічні та епідеміологічні.
Органолептичними показниками якості води є прозорість, колір, запах, присмак і температура. Люди завжди надавали великого значення саме органолептичним властивостям питної води. Дійсно, уявімо таку ситуацію -- за своїми хімічними та іншими властивостями будь-яка вода безпечна і придатна для вживання, але якщо в цю воду додати нешкідливий харчовий барвник, що забарвлює її в темно-синій колір, то людина, яка керується зовнішніми органолептичними ознаками обов'язково утримається від вживання такої води.
Хімічні властивості води визначаються вмістом у ній різних мікро- і макроелементів, різноманітних хімічних елементів та сполук, а також ступенем мінералізації. У більшості природних вод рівень мінералізації, що зумовлений наявністю твердого залишку, становить 300--400 мг на 1 л. Цей показник може бути і вищим. Звичайно він (у нашій півкулі) збільшується у південних географічних широтах і зменшується у північних.
У помірних широтах вода з мінералізацією понад 1000 мг/л вважається мінералізованою.
Що більша мінералізація води, то вона твердіша. Високо-мінералізована (тверда) вода, особливо при високому (більше як 300--400 мг на 1 л) вмісті сульфідів і хлоридів, набуває неприємного присмаку (гірко-солоного), впливає на секрецію і моторику шлунка і кишок. Тверда вода непридатна для миття волосся, використання з метою задоволення господарсько-побутових потреб.
Вміст у воді деяких мікроелементів суттєво впливає на стан здоров'я людини, зумовлює виникнення специфічних захворювань. Так, при вмісті у воді понад 40 мг/л нітратів у немовлят, яким дають споживчі суміші, виготовлені із застосуванням такої води, може з'явитися важке захворювання -- водно-нітратна метгемоглобінемія. При цій хворобі нітрати, що потрапили в організм немовляти, перетворюються на нітрити, які, вступаючи у зв'язок із гемоглобіном, утворюють метгемоглобін, тим самим блокуючи основну функцію гемоглобіну -- сполучатися і транспортувати кисень до органів і тканин організму.
Відомо, що концентрація мікроелемента фтору в питній воді впливає на стан зубів і кісткового скелета. Серед тих, хто використовує воду з вмістом фтору менше як 0,5 мг/л, значно більше (у 2--3 рази) поширений карієс зубів. У доброякісній питній воді фтору має бути 0,75--0,95 мг/л. Якщо його концентрація перевищує 1--1,5 мг/л, може виникнути флюороз зубів.
У ряді регіонів земної кулі, частіше в гірських та передгірських, поширене захворювання щитоподібної залози -- ендемічний зоб. Виникнення цієї хвороби пов'язане з нестачею йоду у воді і місцевих харчових продуктах. Установлено, що вміст йоду у воді зазначених регіонів звичайно невеликий і становить менш як 10 мг/л, що в декілька разів нижче від норми.
Медико-географічні дослідження доводять зв'язок між рівнем твердості води і ступенем поширення серцево-судинних захворювань. Рівень останніх більш високий у регіонах із м'якою водою і навпаки. Ендемічний характер, тісно пов'язаний із вживанням дуже твердої води, мають так звані «кам'яні» хвороби, наприклад, сечокам'яна та жовчнокам'яна хвороби.
Вода має велике епідеміологічне значення і може бути чинником розвитку численних інфекційних захворювань. Водним шляхом можуть передаватися такі захворювання, як кишкові інфекції (черевний тиф, паратифи, холера, дизентерія та ін.), зоонозні хвороби, вірусні захворювання, гельмінтози тощо.
Використання води, забрудненої збудниками цих хвороб, може спричинити епідемічні спалахи. В історії людства відомо декілька великих епідемій водного походження, що призвели до масових важких захворювань населення. Зокрема, водні епідемії холери в Гамбурзі в 1892 р., що забрали життя близько 9 тис. осіб, та в Санкт-Петербурзі в 1908 р., коли захворіло 29 тис. осіб, з яких 4 тис. чоловік померло.
Таким чином, серед основних гігієнічних вимог, що пред'являються до питної води, слід відзначити такі:
* вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізичні властивості;
* вода повинна мати оптимальний хімічний склад;
* вода не повинна погіршувати біологічної цінності їжі;
* вода не повинна бути твердою;
* вода не повинна вміщувати (не більше ГДК та ГДР) токсичні хімічні та радіоактивні речовини;
* вода повинна бути безпечною в епідеміологічному відношенні, тобто не повинна вміщувати патогенних мікроорганізмів.
На основі численних наукових досліджень та спостережень сучасна гігієнічна наука сформулювала чіткі вимоги до якості питної води. Існують спеціальні міжнародні, регіональні і державні стандарти, в яких викладено ці вимоги.
Стисло наведемо основні з них.
Доброякісну питну воду характеризують такі органолептичні показники: прозорість не менше як ЗО см (через такий шар води можна прочитати шрифт розміром 3--4 мм); каламутність не більше як 1,5 мг/л; колірність не більше як 20° порівняно із спеціальною калориметричною шкалою -- за такого показника вода практично безбарвна; інтенсивність побічних запаху та присмаку до 2 балів (оцінюються за 5-бальною шкалою).
У природній воді міститься декілька десятків різноманітних хімічних речовин, концентрація яких може значно коливатися залежно від хімічного складу ґрунтових порід, які беруть участь у формуванні води, глибини водоносного шару, характеру джерела (відкритий, підземний), наявності та інтенсивності забруднення, кліматогеографічних та інших чинників.
Мінералізацію води можна оцінити за інтегральними показниками, до числа яких слід віднести щільний залишок, активну реакцію та ступінь твердості води.
Щільний залишок, що являє собою загальну кількість розчинених у воді мінеральних речовин (у міліграмах на літр), які залишилися після випаровування профільтрованої води за температури ПО °С, дозволяє судити про загальну мінералізацію води. Воду із сухим залишком менше ніж 500 мг/л вважають слабомінералізованою, більше ніж 1000 мг/л -- мінералізованою. Державний стандарт допускає вміст сухого залишку в межах 100 мг/л, в окремих випадках і за узгодженням із СЕС не більше ніж 1500 мг/л.
Активна реакція (рН) у природних водах коливається від 6,5--9,2. Згідно з Держстандартом вона має бути в межах 6,5-- 8,5. Визначення рН має важливе значення у разі можливого забруднення систем водопостачання стічними водами.
Твердість води відображує вміст у воді розчинних солей кальцію і магнію. Розрізняють загальну твердість сирої води (зумовлену солями кальцію та магнію), усунену (жорсткість, зумовле и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.