На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


научная работа К.М. Деревянко як один з небагатьох генералв, що нагороджений всма трьома орденами мен видатних полководцв. Вд каменяра у грантних карєрах до представника Радянського Союзу у завершенн Другої свтової вйни. Акт про каптуляцю на Мссур.

Информация:

Тип работы: научная работа. Предмет: История. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
кафедра українознавства
Індивідуальне навчально-дослідне завдання
з курсу історії України
на тему:
«Солдат, генерал, дипломат - К.М. Дерев'янко»

Перевірила:
Виконала:
Харків, 2007
Зміст
Вступ.
Розділ І. Від каменяра у гранітних кар'єрах до представника Радянського Союзу у завершенні Другої світової війни
Розділ ІІ. Акт про капітуляцію на «Міссурі»
Розділ ІІІ. Дерев'янко К.М. - військовик, воєначальник, дипломат
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ

Тему, яку я обрала для свого навчально-дослідного завдання, я вважаю досить актуальною, оскільки питання Другої світової війни, а також її учасників хвилює і досі багатьох людей. І не тільки істориків, а й інших людей, які хотіли б мати більше інформації про тих чи інших учасників бойових дій; щоб вшанувати пам'ять тих, хто поклав своє життя для світлого майбутнього нащадків.
Всі знають, що маршал Жуков прийняв капітуляцію фашистської Німеччини, а генерал Макартур (США) - капітуляцію Японії. Але мало хто знає про те, що від Радянського Союзу Акт капітуляції Японії підписав генерал-лейтенант Кузьма Миколайович Дерев'янко.
Мене часто цікавило: хто він? Чим займався? Чому саме його, а не когось з першої шеренги, обрали для виконання такого важливого завдання? Яка його доля? Провівши певне дослідження, я здивувалася, що радянські енциклопедії чомусь мовчать про дану особистість, а в сучасних книжках з історії інформації по цій темі мінімум.
Таким чином, у свої роботі я поставила завдання дати якомога об'єктивнішу і повнішу відповідь на поставленні запитання. Метою виконання даної роботи стали збір, дослідження і аналіз інформації про К.М. Дерев'янко, а також про той знаменний день - закінчення Другої світової війни.
Розділ І. Від каменяра у гранітних кар'єрах до представника Радянського Союзу у завершенні Другої світової війни

Народився Кузьма Миколайович Дерев'янко 14 листопада 1904 року в селі Косенівка Уманського повіту Київської губернії Російської імперії. Зараз це Уманський район Черкаська область в Україні. З трьох до дев'яти років жив на Вологодчині, куди (у Великий Устюг) заслали у 1907 році батька за участь у революційних подіях.
Трудову діяльність розпочав каменярем у гранітних кар'єрах і на будовах. Від 1922 року - курсант Київської військової школи, потім Харківської школи червоних старшин, де й досконало опановує японську мову. На цей час він вже має за плечима церковно-приходську школу, декілька класів гімназії і великий трудовий стаж.
Від 1933 по 1937 роки - слухач Військової академії імені М.Фрунзе. За цей час оволодів англійською та німецькою мовами. Звичайна і рівна до академії кар'єра: командир взводу, роти, помначштабу полку. У 1936 році він лише капітан. Але ряд відповідальних спеціальних доручень висунув по службі К.Дерев'янко до початку війни з Німеччиною.
Виконуючи урядове завдання, він у 1937-1938 роках створив перевалочну базу на станції Сари-Озек (Казахстан) і керував нею. База через гори Тянь-Шань і пустелю Гобі (маршрут понад 2 тис. км) постачала зброю та боєприпаси китайській армії, що вела війну з японськими агресорами. 1939-1940 роки - начальник штабу окремої особливої бригади.
На початку Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 роках - начальник розвідувального відділу Північно-Західного фронту. Особисто очолював розвідку й бойові операції в тилу німців. Від травня 1942 року - начальник штабу 53-ї армії. Влітку 1943 року воював у складі Степового фронту та брав участь у Курській битві 1943 року й звільненні м. Харків. Від січня 1944 року - начальник штабу 4-ї гвардійської армії Другого Українського фронту і Третього Українського фронту. Керував бойовими діями в ході Корсунь-Шевченківської операції 1944 (у тому числі при форсуванні Дніпра), Яссько-Кишинівської наступальної операції 1944-1945 та Віденської наступальної операції 1945 року.
Один з небагатьох генералів, що нагороджений всіма трьома орденами імені видатних полководців - Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького. Це був не звичайний «сухий» воїн, а жива людина з яскравими почуттями і пристрастями, хоробрістю і витримкою. Відправив у розвідку, а потім в училище свого п'ятнадцятирічного сина, який двічі успішно побував на фронті з глибокого тилу (Челябінськ). Дерев'янко дуже любив музику. В ще не повністю визволеному Відні доручив синові розшукати могили великих композиторів, а коли той знайшов кладовище, де похоронені Штраус, Шуберт, то дав гроші і доручив купити великі букети живих квітів і покласти їх на ці могили. Дуже шкодував Кузьма Миколайович, що могила Моцарта невідома.
Закінчив війну на Заході генерал Дерев'янко начальником штабу 4-ї гвардійської армї Третього Українського фронту (командарм - генерал-лейтенант Захватаєв Н.Д.). У зв'язку з війною з Японією, що мала незабаром бути, він був переведений на Далекий Схід на аналогічну посаду у 35-у армію. Але в серпні (в Читі) йому було наказано залишити потяг і прибути у ставку головкома радянськими військами на Далекому Сході маршала Василевського. Там йому була вручена телеграма Сталіна і начгенштаба Антонова про призначення представником Головного командування радянських військ на Далекому Сході при штабі Макартура.
25 серпня з Владивостоку Дерев'янко вилетів на Філіпіни, де в Манілі дислокувався штаб американських збройних сил на Тихому океані. Летіти довелося через ряд зон загороджувального вогню японської зенітної артилерії. Обійшлося...
Уже в Манілі 27 серпня Дерев'янко отримав телеграмою наказ про перепідпорядкування Ставці Верховного Головнокомандування і повноваженнях на підписання Акту про безсуперечну капітуляцію Японії від імені Радянського Верховного Головнокомандування.
30 серпня разом з Макартуром і представниками країн-союзниць Дерев'янко прибув у Японію, а 2 вересня 1945 року прийняв участь у церемонії підписання акту про капітуляцію...
Розділ ІІ. Акт про капітуляцію на «Міссурі»

Це був історичний і дуже хвилюючий день для всіх учасників церемонії підписання офіційного документу, який увінчував Другу світову війну. Шість років кровопролиття позаду. Довгоочікуваний мир актом про безсуперечну капітуляцію Японії приходив у кожний земний дім, у кожну родину. Він увінчував перемогу Об'єднаних Націй над мілітаризмом і нестримною експансією сил знущань і пограбувань на Далекому Сході.
Церемонія відбувалася у Токійській затоці, але на американській території - на борту авіаносця «Міссурі» о 9 годині за токійським часом.
Опів на дев'яту на верхню палубу лінкора піднялися члени делегацій союзних держав, численні кореспонденти. Японська делегація була доставлена на борт «Міссурі» на американському есмінці «Ленсдаун» через двадцять п'ять хвилин. Дипломати - у чорних сюртуках і круглих циліндрах... Попереду - міністр закордонних справ Сігеміцу, спираючись на палицю і начальник Генштабу японської армії генерал Умедзу. Не дійшовши столу, японські представники зупинилися - настали «хвилини ганьби». Протягом «нестерпно довгих» п'яти хвилин японська делегація стояла під суворими поглядами представників союзних держав, що уособлювали собою на борту «Міссурі» миролюбні Об'єднані Нації, які одержали історичну перемогу над далекосхідним агресором.
Радянській делегації, в яку крім К.Дерев'янко входили також віце-адмірал Стеценко і генерал-майор авіації Воронов, матроси авіаносця влаштували овації.
Дев'ять годин. Генерал Макартур підходить до мікрофону і виголошує коротку промову, після чого сухим жестом пропонує японським представникам підійти до столу і поставити свої підписи під актом про безсумнівну капітуляцію Японії.
У тиші, що наступила, шкутильгаючи, підходить міністр закордонних справ Сігеміцу. Ні на кого не дивлячись, не читаючи акту, він повільно ставить свій підпис на всіх екземплярах документу і повертається на попереднє місце. Обличчя його безпристрасне, не виражає жодних емоцій.
Сігеміцу заступає біля столу начальник Генштабу армії генерал Умедзу. Він ставить підпис на всіх екземплярах акту від імені імператорської Ставки. Пом'ятий китель, польове кепі, чоботи і кавалерійські бриджи ще один раз підкресюють його схвильований внутрішній стан. Поважний «генштабіст» прибув на лінкор і без самурайського меча. Для того, щоб запобігти непередбачуваним ексцесам, американське командування не дозволило японським генералам мати їх при собі під час церемонії на «Міссурі».
До розкладених на столі папок з копіями документа підходить генерал Макартур. У присутності «асистентів», генералів Уайнрайта і Персіваля, він ставить свій підпис на акті від імені всіх союзних держав.
Процедура підписання акту повторюється представниками Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу, Великобританії, Франції, Китаю, Австралії, Нідерландів та Нової Зеландії. Свої підписи під актом поставили адмірал Німіц, генерал-лейтенант Дерев'янко, адмірал Фрейзер, генерал Леклерк, генерал Су Юнчан, генерал Блеймі, полковник Мур-Косгрейв, адмірал Хафріх і віце-маршал авіації Ісіт.
Акт про капітуляцію Японії проголошує:
«1. Ми, действуя по приказу и от имени императора, Японского правительства и японского императорского Генерального штаба, настоящим принимаем условия Декларации, опубликованной 26 июля в Потсдаме главами правительств Соединенных Штатов Америки, Китая и Великобритании, к которой в последствии присоединился и Советский Союз, каковые, четыре державы, будут впоследствии именоваться союзными державами.
2. Настоящим мы заявляем о безоговорочной капитуляции союзным державам японского императорского Генерального штаба, всех японских вооруженных сил и всех вооруженных сил под японским контролем вне зависимости от того, где они находятся.
3. Настоящим мы приказываем всем японским войскам, где бы они не находились, и японскому народу немедленно прекратить военные действия, сохранять и не допускать повреждения судов, самолетов, военного и гражданского имущества, а также выполнять все требования, которые могут быть предъявлены Верховным Главнокомандующим союзных держав или органами японского правительства по его указаниям.
4. Настоящим мы приказываем японскому императорскому Генеральному штабу немедленно издать приказы командующим всех японских войск и войск, находящихся под японским контролем, где бы они ни находились безоговорочно капитулировать лично, а также обеспечить безоговорочную капитуляцию всех войск, находящихся под их командованием.
5. Все гражданские, военные и морские официальные лица должны повиноваться и выполнять все указания, приказы и директивы, которые Верховный главнокомандующий союзных держав сочтет необходимым для осуществления данной капитуляции, и которые будут изданы им самим или же по его уполномочию оккупационной администрацией. Мы предписываем всем официальным лицам оставаться на своих постах и по-прежнему выполнять свои не боевые обязанности, за исключением тех случаев, когда они будут освобождены от них особым указом, изданным Верховным Главнокомандующим союзных держав или по его уполномочию.
6. Настоящим мы даем обязательство, что Японское правительство и его приемники будут честно выполнять условия Потсдамской декларации, отдавать те распоряжения и предпринимать те действия, которые в целях осуществления этой Декларации потребует Верховный Главнокомандующий союзных держав или любой другой назначенный союзными державами представитель.
7. Настоящим, мы предписываем Японскому императорскому правительству и японскому императорскому Генеральному штабу немедленно освободить всех союзных военнопленных и интернированных гражданских лиц, находящихся сейчас под контролем японцев, и обеспечить их защиту, содержание и уход за ними, а также немедленную доставку их в указанные места.
8. Власть императора и Японского правительства управлять государством будет подчинена Верховному Главнокомандующему союзных держав, который будет предпринимать такие шаги, какие он сочтет необходимыми для осуществления этих условий капитуляции.
Подписано в Токийском заливе. Япония, 2 сентября 1945г. 9 часов 04 минуты». [1, с. 365-266]
… Делегація союзних держав, отримавши по екземпляру підписаного акту про безперечну капітуляцію Японії, залишає «Міссурі» трішки пізніше і прибувають на берег на американських міноносцях. Радянська делегація без всякої затримки відправляється на аеродром в Ацузі і відлітає на батьківщину, в Хабаровськ. Вона з честю виконала покладену на неї відповідальну місію...
Трішки пізніше генерал-лейтенант Дерев'янко коротко доповів про результати свого перебування на «Міссурі» (див. додаток 1), після чого у Радянському Союзі, як і в інших державах почалося святкування перемоги над мілітаризмом (див. додаток 2).
Розділ ІІІ. Дерев'янко К.М. - військовик, воєначальник, дипломат

Після цього настала пора виконати друге завдання. З величезною небезпекою для здоров'я генерал декілька разів відвідує міста Хіросіма і Нагасакі, що були бомбардировані американцями. Склавши про побачене детальний звіт, він разом з альбомом фотографій пред'явив його в Генштаб, а потім особисто Сталіну при доповіді 30 вересня 1945 року. Український біограф генерала доктор історичних наук В.Шевченко стверджує, що матеріали К.Дерев'янко про атомне бомбардування були використані в процесі розробки радянської атомної зброї.
Простеживши за життям К.М.Дерев'янко, я хочу зробити декілька припущень відносно того, чому Сталін для такої важливої місії обрав К.М.Дерев'янко. По-перше, був необхідний відповідний статус, а точніше - генеральське звання. У Дерев'янка воно було і цілком заслужено. Першу генеральську зірку К.Дерев'янко отримав у складний період - 4 травня 1942 року (одночасно із призначенням начальником штабу 53-ї армії Північно-Західного фронту і нагородженням орденом Червоної Зірки). Представлення робили комфронту Ватутін і замначгенштабу Василевський. Другу генеральську зірку К.Дерев'янко отримав 19 квітня 1945 року.
По-друге, необхідним було знання англійської і японської мови. Останньою Дерев'янко зацікавився ще у Харківській школі червоних старшин, де навчався на початку 20-х років. Син героя - В.К. Деревянко, який написав про батька книгу «Солдат, генерал, дипломат», стверджує, що, за словами людей, які служили разом із Дерев'янком (І.Усаченко), до випуску зі школи Кузьма Дерев'янко уже розмовляв і писав по-японському. [2, с. 7-9]
Не випадково у Воєнній академії ім. М.В.Фрунзе, куди він вступив у 1933 році, для вивчення ним були обрані англійська і японська мови.
Третя риса Дерев'янко: він штабник и аналітик, який вміє як спостерігати, так і діяти у відриві від основних сил. Саме ці якості були потрібні в Японії. А проявилися вони давно.
У 1936-38 рр. капітан Дерев'янко виконав секретну операцію по постачанню зброї китайським військам, що воювали з японськими агресорами. Орден Леніна за це йому вручав у Кремлі особисто «всесоюзний староста» Калінін.
Під час фінської війни (1939--40 рр.) доброволець майор К.Дерев'янко -- начальник штабу Окремої особливої лижної бригади. Це був розвідувально-диверсійний підрозділ, сформований в основному з студентів Ленінградського інституту фізкультури ім. Лесгафта. Сам Дерев'янко займався не тільки плануванням. Коли лижний загін майстра спорту В.Мягкова (посмертно -- Героя Радянського Союзу) попав у засідку білофіннів и був розгромлений, Дерев'янко на чолі другого загону виніс поранених і загинувших загону Мягкова. За фінською війну Дерев'янко нагороджений орденом Червоної Зірки і позачергово став полковником. З серпня 1940 року К.Дерев'янко -- зам. начальника розвідвідділу Прибалтійського особливого воєнного округу.
У січні - березні 1941 року він виконував особливе завдання у Східній Прусії, а з 27 червня 1941 року -- начальник розвідвідділу штабу Північно-Західного фронту. У цій якості він у серпні 1941 року очолив рейд у тил гітлерівців, у ход и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.