На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат сторичн дан про соцальний уклад та побут стародавнього мста Воїнь, його географчне розташування та значення в сторї древнх слов'ян. Вивчення оборонних споруд мста, особливост житлових господарських будвель. Зовншнй вигляд могильникв.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: История. Добавлен: 29.11.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Топографія стародавнього Воїня

Вступ

Перша згадка про місто Воїнь міститься у «Повісті временних літ» під 1055 р. В цьому році переяславський князь Всеволод Ярославич ходив до Воїня на торків, які з'явилися тоді вперше в південно-руських степах, і здобув перемогу. Потім Воїнь згадується під 1079 р. в зв'язку з міжусобною князівською боротьбою, активну участь у якій брали половці. Роман Святославич, позбавлений княжіння старшими князями Ярославичами, змушений був втекти до Тмутаракані. Тут він заручився підтримкою половців і разом з ними виступив на Русь проти своїх дядьків. Половці і з ними Роман підступили до Воїня. Але переяславському князю Всеволоду Ярославичу вдалося розладнати союз Романа з половцями і перетягти їх на свій бік. Роман втік з Воїня і був убитий своїми колишніми союзниками.
Під 1110 р. літопис розповідає про те, що до Воїня підійшли руські і половецькі війська, але супротивники з якихось причин не вступили в бій і розійшлися. Ще одна літописна згадка про Воїнь міститься під 1147 р. В цьому році під Воїнем був укладений мир між київським князем Ізяславом Мстиславичем і половцями.
Літописні згадки про Воїнь характеризують його як значний населений пункт, що був добре відомий на Русі. Саме за ним літописець визначає місце подій, які його цікавили. З літописних згадок випливає, що Воїнь знаходився на пограничній території Русі, на лівому березі Дніпра в межах Переяславського князівства.
Археологічні розкопки Воїнського городища почалися в 1956 р. в зв'язку будівництвом Кременчуцької гідроелектростанції і підготовкою території до затоплення. Вони провадилися протягом чотирьох років. Останнім сезоном розкопок було літо 1959 р., коли вже було закінчено переселення мешканців і закінчувалося очищення площі. Весною 1960 р. була перекрита гребля гідроелектростанції і почалося наповнення водосховища.
Кременчуцька древньоруська експедиція Інституту археології АН УРСР поставила перед собою завдання як можна ширше розкрити городище і вивчити матеріальні залишки Воїня. Обмежений час і велика площа не давали можливості виконати це завдання шляхом суцільного розкриття культурного шару. Тому роботи зосереджувалися на окремих ділянках, що здавалися найважливішими з точки зору планування та можливих результатів дослідження.
На дитинці роботи провадилися в північній, східній і південній частинах, на валу і прилеглій до нього площі, а також на розташованій між валом і внутрішнім ровом рівній площадці з добре виявленим культурним шаром. Деякі роботи були проведені на низькій заплаві між внутрішнім ровом і руслом річки.
На посаді з метою ознайомлення роботи провадилися в кількох місцях: в східній частині - недалеко від дитинця; в північній, прилеглій до Кривулі; на Івановому горбу; в західній частині, прилеглій до Рівчака; на південь від дитинця та в центрі. Розкопувався також могильник за Рівчаком. Досліджено територію площею 7735 км2, що становить близько 2,5% площі міста.
Дитинець

Оборонні споруди
Розташування Воїня на південно-східній окраїні руської землі і його роль як одного з пунктів Посульської оборонної лінії та укріпленої гавані вимагали будівництва потужних споруд. Вже зовнішній огляд валу і рову дають можливість зробити висновок, що вони дійсно відповідали захисним вимогам. При розкопках виявлені залишки кріпосних конструкцій і кілька систем, які або збудовані в різні періоди, або мали окремі фортифікаційні завдання.
Перші оборонні споруди Воїня були закладені під час заснування міста в X ст., певно, за часів Володимира Святославича, тоді, коли укріплялись кордони Русі. Від них збереглися лише сліди, виявлені в двох місцях дитинця в південній і північній частинах під залишками валу, насипаного вже під час другого будівельного періоду. Дитинець спочатку був обнесений двома валами, між якими був рів. Сліди валів висотою 5 м. І шириною 20-22 м та рову глибиною 6 м і шириною близько 16 м виявлені в південній частині при зачистці профілю валу, що тут розмивався річкою та в спеціально закладеній траншеї.
Внутрішній вал першого будівельного періоду був збудований з глини, у якій простежено сирцеву кладку з вальків або цегли. З певністю про таку будову валу можна говорити щодо південної його частини, де він обривався до Сули. З північної сторони дитинця вал мав і дерев'яні конструкції, від яких в траншеї, що тут була закладена, виявлено залишки гнилих стовбурів та колод. Але якими були ці конструкції, ми не знаємо.
Найдавніші вали дитинця насипалися і будувалися в північній і західній частинах на підвищеному плато на рівні природного горизонту, а в південній-на рівні низької заболоченої заплави. Матеріалом для підсипки був ґрунт, викинутий з рову, а на заплаві - принесений з інших місць; він складався з чорнозему, глини, піску і болотної землі, пророслої корінням рослин.
Перша, найраніша лінія укріплень дитинця проходила там, де вона була і пізніше. Розміри дитинця залишалися в основному однаковими з часу його заснування до загибелі.
До першого будівельного періоду належить рів, виявлений на захід від дитинця на відстані близько 100 м. Він являв собою другу лінію оборони і проходив від Кривулі на півночі до заболоченої заплави на півдні, обіймаючи дугою частину плато, де розташовувався посад. Цей рів був засипаний ще в давнину. Виявлений він при розкопках. Його слідами на поверхні є дуже малопомітне пониження площі. В трьох місцях (на півночі, в центрі та на півдні) були зроблені поперечні розрізи рову, які дають можливість говорити про його розміри. Ширина рову 7-8 м, глибина від древнього рівня поверхні 2,5-3 м, ширина нижньої частини - близько 2 м. Паралельно рову з внутрішнього боку проходив вал, ніяких зовнішніх ознак якого не залишилося. Він був знесений під час засипки рову. На місці, де він знаходився, залишилась лише широка смуга дуже твердого грунту, що утворився, треба думати, в результаті тиску насипу на нижні шари.
Рів спочатку захищав посад Воїня, шо знаходився на захід від дитинця. Судячи з відстані між ровом і дитинцем (100 м), посад спочатку мав незначні розміри. В результаті зростання населення постала необхідність розширити територію посаду. Коли він вийшов за межі рову і став займати всю площу між дитинцем і Рівчаком, рів почав заважати, і його засипали. Сталося це десь в XI ст. На місці, де проходили рів і вал почали будувати наземні та заглиблені в грунт приміщення, залишки яких виявлено розкопками.
В XI ст. укріплення дитинця були значно реконструйовані. На місці двох валів і рову між ними було зведено один великий вал, а на ньому збудована потужна і складна лінія фортифікаційних систем, кожна з яких захищала дитинець з певної сторони.
В південній частині городища ця система складалася з двох рядів засипаних землею дерев'яних клітей, поставлених вздовж по валу і збудованих шляхом поділу трьох поздовжніх паралельних стін поперечними. Така система оборонних споруд називається терасами на відміну від городень, що являли собою ряд окремих дерев'яних зрубів, поставлених щільно один до одного в напрямку валу. За довжиною всі тераси в обох рядах були однакові, бо однаковою була відстань (3 м) між поздовжніми стінами. Ширина терас відповідала відстані між поперечними стінами і становила приблизно 1,5 м. Відхилення у розмірах окремих терас пояснюється зміщенням деревин від стін в результаті зсувів ґрунту. В цілому ширина всієї системи в південній частині, включаючи перший і другий ряд терас, була 6 м. Тераси засипалися землею, взятою, мабуть, з заплави. Вона мала грудкувату структуру і сліди зотлілих трав.
Збереженість терас різна. В більшості випадків залишилися лише одна-дві деревини, в окремих місцях стінки збереглися на висоту понад 1 м, де простежено від них 6-7 вінців. Вінця терас виявлені у 20-40 см від рівня поверхні валу, в ґрунт вони заглиблюються на 1 м і більше. Верхні вінця здебільшого обпалені, а нижні - напівзотлілі. Матеріалом для терас служили дубові стовбури, діаметр яких іноді досягав 30 см. Деревини мали різну довжину, бо стики між стовбурами знаходилися в різних місцях поздовжніх стін. На кутах стіни закріплювалися врубуванням одного стовбура в інший.
В південно-західній стороні вал був розкритий на 72 м: від місця, де він обривається в Сулу, до того місця, де він круто повертає на захід. На цьому відрізку виявлено 81 терасу: 40 - в першому ряду і 41 - в другому.
Виявлені з південної і північної сторін городища залишки стін являють собою лише нижні вінця терас. Вони будувалися вздовж валу, нижньою частиною входили в насип, захищаючи вал від сповзання і осідання. Основна частина терас підвищувалася над рівнем валу, утворюючи суцільну кріпосну стіну дитинця вздовж валу, над ровом. Тераси, мабуть, також засипалися землею, що робило їх більш міцними.
Товщина захисної стіни дорівнювала ширині обох рядів терас і становила в південній стороні 6 м, а в північній 8 м. її висоту встановити важко, оскільки не залишилося ніяких прямих свідчень про неї. Але висота стіни повинна була перевершувати товщину принаймні разів у півтора, що приблизно становить 9-12 м. Можливо, що зверху стіна була тоншою, ніж внизу. Якщо внизу вона дорівнювала ширині обох рядів терас, то зверху повинна була відповідати ширині лише першого зовнішнього ряду терас, а другий внутрішній ряд закінчувався десь посередині, утворюючи уступ, що використовувався як бойова площадка для оборони міста.
Частина валу, що захищав дитинець з півдня, відрізняється від інших. Вал тут вужчий, ширина його лише 10 м, на поверхні відсутня рівна площадка, що смугою проходить гребенем в інших місцях валу. Замість такої площадки є гостроверхий висип. Тут виявлено на протязі 28 м ряд деревин, покладених горизонтально вздовж валу і присипаних зверху землею. Вал складався з паралельних деревин і мав загальну ширину близько 2,5 м. Між паралельними деревинами виявлено ряди вертикальних, трохи похилених стовбурів. Ряди ці проходили поперек валу на різних відстанях один від одного. Нижні кінці входили в землю поміж горизонтальними деревинами, верхні були відхилені в зовнішній бік. Число стовбурів у поперечних рядах дорівнювало числу горизонтально покладених деревин поздовжнього ряду. Відстань між поперечними рядами стовбурів була різною. В північній частині вона досягала 1,8 м. далі на південь стовбури були розташовані майже впритул. Всього їх виявлено 29. Конструкція складалася з дубових значної товщини деревин, що досягали 20 см в діаметрі. Там, де вони були присипані землею, їх залишки збереглися в напівзотлілому стані, а де виходили з землі.
Залишки оборонної споруди, що захищала дитинець з заходу, важко піддавалися реконструкції. Мабуть, вони являли собою лише нижню присипану землею частину оборонних споруд. Найбільш ймовірно, що верхня частина, яка згоріла, була подібна до неї основними конструкціями. Якщо це так, то оборонні споруди, що захищали дитинець з заходу, являли собою дерев'яну стіну з паралельно покладеними деревинами вздовж валу, укріпленими рядами сторч поставлених стовбурів. Від споруди залишився лише нижній ряд, присипаний в землі. Товщина стіни становила 2,5 м. Але немає ніяких даних щодо її висоти. Можливо, що вона складалася з кількох розташованих один на другому горизонтальних рядів, а її висота в цьому місці не могла бути меншою за висоту в інших місцях. Інакше це порушувало б ефективність всієї оборонної системи Воїня в цілому.
Таким чином, маємо три типи оборонних споруд у Воїні, кожна з яких захищала дитинець з певної сторони. З південної - це стіна, що складалася з двох рядів засипаних землею терас однакових розмірів. З північної сторони проходила стіна з двох рядів терас різних розмірів. З заходу - кріпосна стіна.
Різноманітність укріплень у Воїні і наявність різних типів кріпосних стін, що захищали дитинець, не можна пояснити їх функціональними особливостями. З усіх боків, де дитинець був доступніший ворогові, потрібні були оборонні споруди більш-менш однакової потужності. Очевидно, вони будувалися не одночасно і за різних обставин. Спочатку будувалися найбільш потужні укріплення в північній і південній частинах; з якихось причин будівельники не могли закінчити їх. При будівництві укріплень в західній частині застосували інший тип споруд - менш трудомісткий і менш потужний.
Можна припустити, що оборонні споруди Воїня мали вежі. Підставою для такого припущення є зовнішні ознаки валу. В двох місцях з західної і північно-західної сторін він робить круті повороти, утворюючи помітний кут. Його обриси нагадують прямокутник. В цих же місцях вал має помітні підвищення, зручні для будівництва веж, дуже потрібних для нагляду за військовими діями і командування під час оборони міста.
На жаль, культурний шар у цих місцях знищений бліндажами під час Великої Вітчизняної війни, і розкопками тут виявлено лише скупчення в безладному стані горілого дерева в більш значній кількості, ніж в інших місцях.
Кліті
Житлові й господарські будівлі Воїня різних конструктивних типів. У дитинці, біля укріплень, зосереджувалися пов'язані з оборонною системою кліті. Недалеко знаходилися відокремлені заглиблені в ґрунт наземні приміщення.
Розкопками, що провадилися на внутрішніх схилах валу, виявлено великі скупчення перепаленої землі, переважно глини, та обгорілого дерева. Шар цей проходив по внутрішньому схилу валу, причому найбільшим він був внизу схилу і поширювався частково на площу, що примикала до валу. Він досягав місцями 0,5 м товщини. Нижче лежав шар вугілля, попелу і обпаленого дерева. Місцями дерево добре зберегло свою форму. Це товсті кругляки (до 20 см), покладені один біля одного щільними рядами, перпендикулярно лінії валу. Під ними іноді вдавалося простежити шар обаполів, покладених вже паралельно лінії валу. Нижче, в шарі завалу, простежувалися деревини від стін приміщень. Ще нижче виявлялися залишки дощок або рівна глиняна обпалена площадка, тобто дерев'яна або глиняна підлога. Все це - залишки клітей, що розташовувалися біля кріпосної стіни дитинця, примикаючи до неї з внутрішньої сторони. Вони дають змогу уявити в загальних рисах конструктивну систему клітей в цілому, а також будову та планування окремих приміщень.
За роки розкопок у всіх частинах дитинця їх було виявлено 52. Але насправді у дитинці древнього Воїня було значно більше клітей. Довжина лінії, що йшла паралельно валу з внутрішнього боку і по якій проходив ряд клітей, становила у тій частині городища, що збереглася, близько 400 м. Довжина однієї кліті разом з інтервалом між двома клітями становила в середньому 4,5 м. Таким чином, всіх клітей по лінії від того місця, де вона обривається руслом Сули на південному сході, до місця, де городище було частково змите старим руслом Сули на півночі, мало бути близько 90. До них треба додати ще кліті, що існували в південній і північній частинах і були знищені водами Сули. Отже, всіх клітей у Воїні було близько сотні.
Більшість розкопаних клітей була залишена ще до загибелі городища і згоріла вже пустими. У них не виявлено речей, що належали мешканцям городища. Нижні вінця клітей, ближчих до терас, були замулені наносами грунту ще до моменту пожежі і згнили, в той час як верхні вінця, не замулені, згоріли. Цікаво, що у шарі мулу простежується значна кількість спадаючих прошарків, які утворилися наносами і відповідають періодам замулення порожніх клітей.
Кліті дитинця древнього Воїня поділяються на два конструктивних типи. Ті, що знаходилися в південній частині і проходили по лінії з сходу на захід, будувалися одночасно з кріпосними стінами-терасами і є їх конструктивною частиною. По лінії оборони будувалися три ряди приміщень-клітей, що утворювалися поділом простору між чотирма поздовжніми паралельними стінами рядом поперечних стін, поставлених на певній відстані. Терасам відводилися два зовнішніх ряди, клітям - третій внутрішній ряд. Для будівництва клітей готувалася площадка. В кількох місцях виявлена вимостка з кісток нижче рівня підлоги. Вона була зроблена, мабуть, для того, щоб перешкодити проникненню вологи в приміщення. Спочатку зводилися стіни клітей, а коли вони досягали висоти валу, лаштувались і стіни терас шляхом накладання вінець на всю систему. Крайня, обернена до середини дитинця поздовжня стіна терас була одночасно і тильною стіною клітей. Кліті і тераси пов'язувалися поперечними стінами, що в багатьох випадках були для них. спільними. Таким чином вся система зводилася на певну висоту. Паралельно терасам копався рів, земля з якого йшла на їх засипку. Тераси засипалися землею всередині та присипалися зовні, збоку рова. Кліті залишалися порожнистими.
Всі кліті в південній частині мали ширину 2,5 м. що дорівнює відстані між поздовжніми стінами. Поперечні стіни будувалися на відстані 1,5 і 3,5 м і, таким чином, поділяли простір між поздовжніми стінами на приміщення розмірами 1,5x2,5 м та 3,5x2,5 м. У деяких приміщеннях відстань між стінами була іншою. Відхилення пояснюються зміщенням деревин від їх первинного положення в результаті зрушень при пожежі, осідання валу тощо. Менші приміщення являли собою лише проміжні інтервали між клітями.
Кліті західної частини дитинця, що проходили з півдня на північ, мали дещо іншу конструкцію. Вони являли собою дерев'яні, поставлені паралельно лінії терас зруби і примикали до них. Кожна кліть ряду була окремою будовою і конструктивно не пов'язувалася ні з іншими зрубами, ні з терасами. Вона могла окремо і самостійно будуватися і перебудовуватися. У багатьох клітях-зрубах західного ряду простежено на засипці терас відбитки деревин від західних тильних стін. Можливо, що тераси тут не мали внутрішньої, оберненої до центра дитинця стіни, а її роль виконували внутрішні, обернені до валу стіни зрубів.
Кліті-зруби за розмірами були майже однакові і мали по лінії вздовж валу від 3 до 3,4 м і в поперечному напрямку від 2,5 до 3 м. Відстань між клітями-зрубами становила 1,1 - 1,2 м. Причому кінці поздовжніх стін виступали за межі поперечних на 20 - 30 см і ніби замикали проміжки між клітями, утворюючи окремі приміщення. Простір між виступаючими за межі поперечних стін кінцями поздовжніх стін, що становив 50-60 см, служив входом до міжклітьових приміщень. Ці приміщення мали підлоги на рів и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.