На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Лекции Сутнсть значення радянсько-нмецьких договорв, їх наслдки. Включення до складу УРСР пвнчної Буковини й придунайських земель. Окупаця України вйськами Нмеччини та її союзникв. Особливост дяльност ОУН-УПА. Процес повоєнної вдбудови в України.

Информация:

Тип работы: Лекции. Предмет: История. Добавлен: 31.10.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Тема 1. Радянсько-німецькі договори й західноукраїнські землі

Мета. Охарактеризувати радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р, і таємний протокол до нього та Їх роль у розв'язанні Другої світової війни й у подальшій долі українських земель. Розкрити суперечливий процес приєднання до УРСР західноукраїнських земель та їх радянізації. Формувати в учнів уміння аналізувати й узагальнювати історичний матеріал. Виховувати учнів у дусі патріотизму, взаєморозуміння між народами на основі особистого усвідомлення досвіду історії.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник Турченко В.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України (1939-2001), стінна карта «Україна в роки Другої світової війни».
Етапи уроку: І. Оргмомент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Засвоєння нового матеріалу
ІV. Закріплення нових знань
V. Домашнє завдання
ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Засвоєння нового матеріалу
1. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р, і таємний протокол до нього та ix роль у розв'язанні другої світової війни й у подальшій долі українських земель.
Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією карт)
Напередодні Другої світової війни СРСР опинився в центрі міжнародних відносин. Від його позиції залежав їх подальший хід. Прихильності СРСР домагалися як Англія з Францією, так і Німеччина. Перед радянським керівництвом постала проблема остаточного вибору орієнтира.
На думку Сталіна союз з Англією та Францією, у кращому випадку, міг принести напружені відносини з Німеччиною (головний торговельний партнер СРСР), а в гіршому -- війну з нею. Союз же з Німеччиною залишав би СРСР на певний час осторонь світового конфлікту і давав можливість втрутитись у нього в зручний момент. Також можна було розраховувати на припинення бойових дій з Японією, що велись на території Монгольської Народної Республіки (мнр) в районі річки Халхін-Гол (з травня 1939 р.), на яку як союзник могла вплинути лише Німеччина, і на територіальні придбання за рахунок Польщі, Прибалтики, Фінляндії та Румунії. Німеччина була згодна на це, аби тільки вивести СРСР із гри та розв'язати собі руки для агресії проти Польщі, а згодом і проти країн Заходу. Зрештою Сталін схилився до союзу з Німеччиною.
Робота з документом.
Промова Й. Сталіна на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) 19 серпня 1939 р.

«Вопрос мира или войны вступает в критическую для нас фазу. Если мы заключим договор о взаимопомощи с Францией й Великобританией, Германия откажется от Польши и станет искать «модус вивенди» с западными державами. Война будет предотвращена, но в дальнейшем события могут принять опасный характер для СССР. Если мы примем предложения Германии о заключении с ней пакта о ненападении, она, конечно, нападет на Польщу, и вмешательство Франции и Англии в эту войну станет неизбежным. Западная Европа будет повергнута серьезным волнениям и беспорядкам. В этих условиях у нас будет много шансов остаться в стороне от конфликта, и мы сможем надеяться на наше выгодное вступление в войну.
Опыт двадцати последних лет показывает, что в мирное время невозможно иметь в Европе коммунистическое движение, сильное до такой степени, чтобы большевистская партия смогла бы захватить власть. Диктатура этой партии становится возможной только в результате большой войны. Мы сделаем свой выбор, и он ясен. Мы должны принять немецкое предложение и вежливо отослать обратно англо-французскую миссию. Первым преимуществом, которое мы извлечем, будет уничтожение Польши до самых подступов к Варшаве, включая Украинскую Галицию.
Германия представляет нам полную свободу действий в Прибалтийских странах и не возражает по поводу возвращения Бессарабии СССР. Она готова уступить нам в качестве зоны влияния Румынию, Болгарию и Венгрию. Остается открыть вопрос, связанный с Югославией… В то же время мы должны предвидеть последствия, которые будут вытекать как из поражения, так и из победы Германии. В случае ее поражения неизбежно произойдет советизация Германии и будет создано коммунистическое правительство. Мы не должны забывать, что советизированная Германия окажется перед большой опасностью, если эта советизация явится последствием поражения Германии в скоротечной войне. Англия и Франция будут еще достаточно сильны, чтобы захватить Берлин и уничтожить советскую Германию. А мы не будем в состоянии прийти на помощь нашим большевистским товарищам в Германии
Таким образом, наша задача заключается в том, чтобы Германия смогла вести войну как можно дольше, с целью, чтобы уставшие и до высшей степени изнуренные Англия и Франция были не в состоянии разгромить советизированную Германию. Придерживаясь позиции нейтралитета й ожидая своего часа, СССР будет оказывать помощь нынешней Германии, снабжая ее сырьем и продовольственными товарами. Но, само собой разумеется, наша помощь не должна превышать определенных размеров для того, чтобы не подрывать нашу экономику и не ослаблять мощь нашей армии.
В то же самое время мы должны вести активную коммунистическую пропаганду, особенно в англо-французском блоке и преимущественно во Франции. Мы должны быть готовым к тому, что в этой стране в военное время партия будет вынуждена отказаться от легальной деятельности и уйти в подполье. Мы знаем, что эта работа потребует многих жертв, но наши французские товарищи не будут сомневаться.
Их задачей в первую очередь будет разложение и деморализация армии и полиции. Если эта подготовительная работа будет обеспечена, это будет способствовать советизации Франции. Для реализации этих планов необходимо, чтобы война пролилась как можно дольше, и именно в эту сторону должны быть направлены все силы, которыми мы располагаем в Западной Европе и на Балканах.
Рассмотрим теперь второе предположение, то есть победу Германии. Некоторые придерживаются мнения, что эта возможность представляет для нас серьезную опасность. Доля правды в этом утверждении есть. Но было бы ошибкой думать, что эта опасность будет так близка и так велика, как некоторые ее представляют. Если Германия одержит победу, она выйдет из войны слишком истощенной, чтобы начать вооруженный конфликт с СССР по крайней мере в течение десяти лет. Ее основной заботой будет контроль за побежденными Англией и Францией с целью помешать их восстановлению. С другой стороны, победоносная Германия будет располагать огромными территориями, и в течение многих десятилетий она будет занята «их эксплуатацией» и установлением там германских порядков. Очевидно, что Германия будет занята в другом месте, чтобы повернуть против нас. Есть и еще одна вещь, которая послужит нашей безопасности. В побежденной Франции ФКП (Французская коммунистическая партия) всегда будет очень сильной. Коммунистическая революция неизбежно произойдет, и мы сможем использовать это обстоятельство для того, чтобы прийти на помощь Франции и сделать ее нашим союзником. Позже все народы, попавшие под защиту» победоносной Германии, также станут нашими союзниками. У нас будет широкое поле деятельности для развития мировой революции.
Товарищи! В интересах СССР -- Родины трудящихся, чтобы война разразилась между Рейхом и капиталистическим англо-французским блоком. Нужно сделать все, чтобы эта война длилась как можно дальше в целях изнурения двух сторон. Именно по этой причине мы должны согласиться на заключение пакта, предложенного Германией, и работать над тем, чтобы эта война, объявленная однажды, продлилась максимальное количество времени. Надо будет усилить пропагандист скую работу в воюющих странах для того, чтобы быть готовыми к тому времени, когда война закончится...» [27, с. 55--57].
Запитання до документа.
1) Чим мотивував Й. Сталін необхідність зближення з Німеччиною і підписання пакту?
2) Яку мету переслідував Й. Сталін?
Розповідь учителя
Після нетривалих переговорів міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа і наркома закордонних справ СРСР Молотова 23 серпня 1939 р. у Кремлі було підписано пакт про ненапад між двома країнами. Цей документ, що увійшов в історію під назвою «пакт Молотова--Ріббентропа» передбачав зобов'язання сторін утримуватися від агресивних дій стосовно одна одної або будь-яких інших дій спільно з третіми державами, які б загрожували інтересам однієї зі сторін, що домовлялися.
Окремою частиною радянсько-німецького договору став таємний протокол, що передбачав розмежування сфер впливу обох держав у Європі. Німеччина визнавала сферою Інтересів СРСР Фінляндію, Естонію, Латвію та Бессарабію, а Литву віднесла до сфери своїх інтересів. Протокол передбачав поділ Польщі. Лінія поділу мала проходити по річках Нарев, Вісла, Сян.
Таким чином, таємний протокол торкався українських земель, Що входили до складу Польщі. Віддаючи українські землі Сталіну, Гітлер удруге наче підкреслював свою незацікавленість Україною (уперше це було підкреслено діями Німеччини щодо Карпатської України, яка була передана Угорщині), хоча ще в 1938 р. «українська карта» активно розігрувалася німецьким керівництвом. Домовленості між СРСР та Німеччиною розв'язали руки останній для агресії проти Польщі й тим самим поклали початок Другій світовій війні.
1 вересня 1939 р. о 4 годині 45 хвилин залпи німецького броненосця «Шлезвіг-Гольштейн» по польському прикордонному укріпленні на косі Вестерплятте розпочали Другу світову війну
Одночасно німецькі війська атакували польську територію з пів ночі, заходу й півдня (з території союзної Німеччині Словаччини) Офіційний Берлін представив німецькі дії як вимушену відповідь на польську агресію (провокація у Глівіце): «За наказом фюрер і головнокомандувача вермахт взяв у свої руки активний захист рейху. Виконуючи накинуте ззовні завдання покласти край польському насиллю, сьогодні вранці німецькі сухопутні військ перейшли у контрнаступ на всьому польсько-німецькому кордоні»
Упродовж першого тижня війни організований опір польської армії було зламано. Вже 3 вересня 1939 р. головнокомандувач збройних сил Польщі маршал Риз-Смігли зрозумів, що поразка неминуча. Проте окремі польські частини продовжували чинити опір, а інод навіть здобували перемоги. Так, в одному з боїв німецька 1 танкова дивізія в результаті контрудару польської бригади втратила майже третину своєї бойової техніки і була ледь не розгромлена Героїчною сторінкою польської армії стала оборона Вестерплятте коли 182 польські солдати стримували наступ переважаючих сил гітлерівців. Мужньо боронилися захисники Варшави, Львова Ті інших міст. Але героїзм польських солдатів, не міг замінити військово-технічну відсталість країни і змінити загальної страті річної обстановки. Польща програла війну. ЇЇ союзники Англія та Франція, хоча й оголосили війну Німеччині, але реальних дій які б допомогли Польщі, так і не здійснили..
Зверніть увагу!
Після початку бойових дій більшість українського населення залишилося лояльним до Польщі. Ті українці, що служили у польській армії (близько 200 тис. осіб, які переважно служили на німецько-польському кордоні) чесно виконали свій обов'язок не виявляючи чималий героїзм. За оцінками експертів кожен десятий з-поміж них загинув у бою або помер від ран, хвороб у таборі для полонених. Німеччина, розпочавши війну, намагалась втягнути в агресивних дії й СРСР з метою зробити його співучасником і своїм союзником. Кілька разів, 3, 5, 8, 12 вересня 1939 р., Гітлер звертався до Сталіна з вимогою розпочати бойові дії проти Польщі. Але радянське керівництво відповідало, що в потрібний час йому «обов'язково доведеться... почати конкретні дії. Але ми вважаємо, що цей момент поки що не настав», а «поспішність може зіпсувати справу і сприятиме згуртованості ворогів». Така позиція радянського керівництва була продиктована небажанням видаватися в очах світової громадськості агресором, воно очікувало падіння польської держави.
Вичікувальна позиція радянського керівництва спонукала німецьке командування до розв'язання «польського питання» без радянського Союзу. Німецькі,війська перетнули лінію, вказану з таємному протоколі, і присунулись далі на схід, підійшовши до Львова, Бреста, а також почали більш детально розглядати питання створення в Галичині Української держави, спираючись на ОУН, яка мала організувати антипольське повстання. Також німецькою розвідкою (абвером) у складі німецької армії було створено український легіон під командуванням Романа Сушка.
Додаткова інформація
12 вересня 1939 р. високопоставлені керівники Німеччини Ріббентроп, Канаріс, Кейтель провели засідання, на якому йшлося про можливість створення західноукраїнської держави. Через кілька днів у Відні Канаріс зустрівся з головою проводу ОУН А. Мельником. Керівник абверу наголосив на можливості створення незалежної Західної (Галицької) України. Мельник настільки повірив у це повідомлення, що навіть почав готувати список членів уряду майбутньої держави.
Тим часом структури ОУН, що діяли на території Польщі, організували серію повстань, щоб захопити міста Галичини і проголосити відновлення української держави. 10 вересня у Дрогобичі, Стрию, Бориславі, Калуші та інших містах відбулися збройні виступи бойовиків ОУН проти польської адміністрації, але захопити жодне з цих міст не вдалося. Наступний виступ був призначений на 18 вересня, але вступ загонів Червоної Армії в Галичину зірвав ці плани. Вичікувальна позиція радянського керівництва спонукала німецьке командування до розв'язання «польського питання» без радянського Союзу. Німецькі,війська перетнули лінію, вказану з таємному протоколі, і присунулись далі на схід, підійшовши до Львова, Бреста, а також почали більш детально розглядати питання створення в Галичині Української держави, спираючись на ОУН, яка мала організувати антипольське повстання. Також німецькою розвідкою (абвером) у складі німецької армії було створено український легіон під командуванням Романа Сушка.
Розповідь учителя.
14 вересня 1939 р. радянське керівництво повідомило, що Червона Армія готова розпочати бойові дії проти Польщі. Таким чином, пакт Молотова-Ріббентропа сприяв розв'язанню Другої світової війни, а західноукраїнські землі опинилися у сфері впливу СРСР. Подальша Їх доля залежала від дій Радянського Союзу.
Запитання на закріплення.
1) Який документ отримав назву «пакт Молотова--Ріббентропа»? Що передбачав таємний протокол?
2) Доля яких українських земель вирішувалася радянсько-німецькими домовленостями?
Робота з документом.
Позиція Й. Сталіна щодо початку Другої світової війни висловлена ним під час бесіди з керівниками Комінтерну (7 вересня 1939 р.)
...війна йде між двома групами капіталістичних країн (бідні й багаті стосовно колоній, сировини та ін.) за переділ світу, за панування у світі! Ми не проти, щоб вони добряче побилися і послабили один одного. Непогано, якщо руками Німеччини буде розхитано найбагатші капіталістичні країни (особливо Англію). Гітлер, сим цього не розуміючи і не бажаючи, розладнює, підриває капіталістичну систему... Ми можемо маневрувати, підштовхувати одну сторону проти іншої, щоб краще втягнулися в бійку. Пакт про ненапад у деякій мірі допомагає Німеччині. Наступний момент -- підштовхувати іншу сторону... ...знищення цієї держави (Польщі) в теперішніх умовах означає, що одною буржуазною фашистською державою буде менше! Що було б поганого, якби в результаті розгрому Польщі ми поширили б соціалістичну систему на нош території і населення [34, с. 18--19].
Запитання і завдання до документа.
1) Схарактеризуйте політику Й. Сталіна щодо початку Другої світової війни,
2) Які аргументи наводилися на користь ліквідації польське держави? '
"Визвольний похід" червоної армії на західноукраїнські землі
Розповідь учителя..
Коли стало зрозумілим, що поразка Польщі неминуча, радянське керівництво розпочало рішучі дії. Було створено Білоруські (командуючий М. Ковальов) і Український (командуючий С. Тимошенко, начальник штабу М. Ватутін) фронти, яким була поставлено завдання перетнути радянсько-польський кордон і взяти під контроль радянську зону впливу.
До складу Українського фронту входило 28 стрілецьких, 7 кавалерійських дивізій, 10 танкових бригад, 7 артилерійських полків резерву Головного командування (240 тис. осіб, 2300 танків 1800 гармат і мінометів). Дії військ обох фронтів прикривали 4 тис. літаків. (Серед особового складу фронту вихідці з України складало близько третини.) Поляки на радянському кордоні мали всього 25 батальйоні (12 тис. осіб).
Наступ радянських військ був настільки несподіваним для польського керівництва, що головнокомандувач польської армія Ридз-Смігла віддав наказ: «...із Совєтами бойові дії не вести, лише у випадках з їх боку роззброїти наші частини. Задачі для Варшаві й Модліна, які повинні захищатися від німців, залишаються без змін. Частини, до розташування яких підійшли Совєти, повинні вести з ними. переговори з метою виходу гарнізонів до Румунії або Угорщини [21, с. 65].
Та уникнути сутичок не вдалося. Втрати Українського фронту складали декілька сот солдатів убитими, 10 танків, 33 автомашини, 5 гармат і 2 літаки. Загалом втрати Червоної Армії під час визвольного походу» склали,795 осіб убитими, 59 зниклими безвісти, 2019 пораненими.
У полон до Червоної Армії потрапило 452,5 тис. польських солдатів та офіцерів. Більша їх частина була відпущена, а 125,4 тис. опинились у таборах (в основному офіцери). Їхня доля склалася трагічно. У квітні-травні 1940 р. в катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше -- під Харковом та в інших містах понад 15 тис. осіб було розстріляно (800 з них за походженням були українці).
Наступ Червоної Армії був стрімким. Головною метою Українського фронту було якнайшвидше оволодіти Львовом. Такої мети дотримувалися й німецькі війська, які 13 вересня підступили до міста, а 18 вересня оточили місто з трьох сторін і намагалися оволодіти ним. Польські війська вчинили завзятий опір. 19 вересня 1939 р. між німецькими і радянськими частинами через непорозуміння стався бій, у якому з обох боків були втрати. Зрештою після переговорів німецькі війська були відведені від міста, а 22 вересня 1939 р. Львів зайняли радянські війська. Польський гарнізон не чинив опору радянським військам. Того ж дня у Бресті, Гродно, Пінську, Перемишлі відбулися спільні паради радянських і німецьких військ на честь перемоги над Польщею.
Додаткова інформація
Під час одного бою 27--28 вересня 1939 р. у полон до Червоної Армії потрапив поранений генерал Польської армії В. Андерс. Командуючий 12-ю армією І. Тюленєв переконав його написати звернення до польських солдатів із закликом добровільно скласти зброю. Після нападу Німеччини на СРСР В. Андерс став командувачем Польської армії, що формувалася У Поволжі. Тоді ж стало відомо про злочин, вчинений сталінським керівництвом щодо польських офіцерів, і Польська армія Андерса за домовленістю з союзниками була виведена через Іран до Північної Африки, де вела бойові дії разом з англійськими військами.
Розповідь учителя.
Плануючи напад на Польщу, радянське керівництво прагнуло знайти пропагандистське обґрунтування цій акції. Таким ґрунтуванням стало пригнічене становище українців й білорусів у Польщі та їхнє беззахисне становище після розпаду Польської держави.
Наступ радянських військ також збігся із від'їздом польського уряду 17 вересня 1939 р. до Румунії. Напередодні вступу радянських військ на територію Польщі польському послу в Москві було вручено ноту, у якій зазначалося:
Польська держава та її уряд фактично перестали існувати. Таким чином припинили свою чинність договори, укладені між СРСР і Польщею. Надана сама собі й залишена без керівництва, Польща перетворилась на зручне поле для всіляких випадковостей, несподіванок, які можуть створити загрозу для СРСР. Тому... радянський уряд не може... байдуже ставитися до того, що єдинокровні брати -- українці та білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишилися беззахисними. Унаслідок таких обставин радянський уряд дав розпорядження Головному командуванню Червоної Армії віддати наказ перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України та Західної Білорусії [29, с. 115--116].
Запитання до документа.
Які аргументи наводило радянське керівництво, виправдовуючи агресію зі свого боку? Свою думку доведіть.
Розповідь учителя.
Маючи таке ідеологічне обґрунтування, агресія проти Польщі були представлена як «визвольний похід» Червоної Армії. Під час «походу» Червона Армія зайняла територію меншу, не передбачалося таємним протоколом. Для врегулювання питанні кордонів у Москві розпочались переговори, результатом яких стало підписання 28 вересня 1939 р. Договору про дружбу і держави кордони і двох таємних протоколи до нього. За цим договором буж остаточно поділено сфери впливу в Східній Європі й встановлені спільний радянсько-німецький кордон.
За цим договором ліквідовувалась Польська держава, встановлювався новий кордон по «лінії Керзонаа, сферою впливу Радянського Союзу стала Литва в обмін на етнічно польські землі, що відходили до Німеччини, тощо. За цим договором у сферу німецького вплив потрапили частково полонізовані українські етнічні землі -- Холмщнна, Підляшшя, частина Полісся, Посяння, Лемківщина, на якій проживало майже півмільйона українців. Ця обставина свідчить проте, що в своїх діях Сталін керувався не прагненням врятувати «єдинокровних братів», а суто власними стратегічними інтересами. У результаті поділу Польщі до СРСР відійшло 51,4 % її території та 37,1 % населення (12 млн. осіб).
Запитання на закріплення.
1) Чому радянське керівництво відтягувало дату нападу на Польщу?
2) Як були врегульовані відносини між Німеччиною та СРСР після загарбання Польщі?
3) Дайте оцінку договору від 28 вересня 1939 р.
Включення до складу УРСР північної Буковини й придунайських земель

Розповідь учителя.
Радянський Союз ніколи не визнавав приєднання Бессарабії до Румунії. Пакт про ненапад з Німеччиною і додатковий протокол до нього, а також початок Другої світової війни створили сприятливі умови для розв'язання «бессарабського питання» на користь СРСР. 29 березня 1940 р. В. Молотов, виступаючи на сесії Верховної Ради СРСР, заявив, що «у нас немає пакту про ненапад з Румунією. Це пояснюється наявністю невирішеного суперечливого питання щодо Бессарабії, захоплення якої Румунією Радянський Союз ніколи не визнавав, хоча ніколи і не ставив питання повернення Бессарабії воєнним шляхом». Ця заява занепокоїла румунське керівництво, яке намагалося знайти підтримку з боку Німеччини. Але остання, будучи зайнятою війною на заході, заявила, що «проблема Бессарабії Німеччину не цікавить -- це справа самої Румунії».
Початок німецького наступу у Франції прискорив дії радянського керівництва. Конкретні радянські воєнні приготування для вирішення бессарабського питання» розпочалися 9 червня 1940 р. Радянський нарком В. Молотов 26 червня 1940 р. вручив румунському послу ноту ультимативного характеру з вимогою передати СРСР Бессарабію на Північну Буковину. Румунія, яка розуміла безперспективність опору, змушена була погодитися з вимогою. 28 червня 1940 р. радянські війська Південного фронту під командуванням Г. Жукова перейшли Дністер і встановили свій контроль над зазначеними територіями.
Слід зазначити, що Північна Буковина не згадувалась у жодній Домовленості між СРСР і Німеччиною. Також ця територія ніколи не входила до складу Російської імперії на відміну від Бессарабії. Тому дії срср у Північній Буковині були сприйняті Німеччиною дуже негативно, і це прискорило розробку останньою планів війни Проти СРСР. У середині липня 1940 р. німецький генеральний штаб почав розробку плану «Барбаросса» -- плану нападу на СРСР.
Початок радянізації західних областей України

Розповідь учителя. Задля надання законності радянському режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нової влади було проведено виборів до Народних Зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднав її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні закони.
На території Західної України, що офіційно ввійшла до складу УРСР, у грудні 1938 р. було створено шість областей -- Львівське, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьке. Менш ніж через рік було законодавче оформлено і включено до складу УРСР території Північної Буковини та придунайських земель. 2 серпня 1940 р. за рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено Молдавську РСР, а на території Північі Буковини та Хотинського повіту Бессарабії утворено Чернівець область й передано до складу УРСР. У грудні. 1940 р. було утворено Ізмаїльську область, до складу якої увійшли Акерманські та Ізмаїльський повіти.
У листопаді 1940 р. між Українською РСР і Молдавською РСР було встановлено новий кордон. Частину колишньої Молдавські автономної РСР у складі УРСР було передано Молдавській РСР. У результаті від України було відчужено Придністров'я з етнічним українським населенням.
Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшило на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн територія розширилася до 565 тис. км2.
З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочав процес радянізації", тобто насадження в усі сфери життя вироблено за роки радянської влади стратегічних напрямків: націоналізація, колективізації, індустріалізації, культурної революції.
У процесі радянізації західноукраїнських земель виділяють 2 етапи:
- до весни 1940 р. режим зовні зберігав демократичність, а форми зустрічали підтримку населення;
- із весни 1940 р. відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, що супроводжуються масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістю місцевого населення.
Певна частина населення підтримала низку заходів:
ліквідація польського держапарату;
конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі промисловості (ці галузі здебільшого перебували в руках поляків та євреїв);
українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських; у Львівському університеті, який було перейменовано честь і. Франка, політехнічному, медичному, ветеринарному інституті, Вищій торговельній школі, консерваторії. Високій школі образотворчого мистецтва,а також технікумах та училищах мовою викладання стала українська);
розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.
Невдоволення викликали:
заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України;
насильницька колективізація (Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про колективізацію 1 жовтня 1940 р., на червень 1941 р. у колгоспи було об'єднано 15 % господарств);
тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);
розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як НТШ, «Просвітам, «Сільський господар», «Маслосоюз» та ін.;
масові репресії.
Після захоплення краю Червоною Армією практично відразу розпочалися репресії. Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою опору залишалась Організація українських націоналістів (ОУН). Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії:
-- з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано як політично неблагонадійних й депортовано близько 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн. осіб). Смертність серед депортованих склало. 16 % (депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. українців);
-- десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями;
-- людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси (січень 1941-- Львівський процес над 59 членами ОУН).
Цікаво знати
Негативні прояви встановлення радянської влади стали все більше проявлятися в другій половині 1940 р. Як наслідок відбувається активізація кількості ОУН. За другу половину року вона провела ЗО терористичних за два місяці 1941 р. -- 17. Активно налагоджувалося співробітництво з німецькою розвідкою -- Абвером. Відбувалася підготовка до антирадянського повстання на випадок початку війни між Німеччиною та СРСР.
Додаткова інформація
24 вересня 1939 р. відбулася зустріч української делегації (Допомоговий комітет) під проводом д-ра К. Левицького (до якої входили професор К. Студинський, д-р Р. Перфецький, адвокати Л. Петрушевич, С. Магад, 3. Пеленський, д-р С. Баран, інженер Ган) з радянським комендантом Львова генералом Івановим й уповноваженим Міщенком. К. Левицький, який упродовж піввіку був оборонцем українства перед чужими режимами в Заході Україні, виголосив промову, у якій, між іншим, сказав: західні українці знають нової влади, але просять, аби не було репресій за минуле, дозволяла і далі організовувати культурне й економічне життя, щоб було збереже газету «Діло», не переслідувалося духовенство тощо. У відповідь радянськи представники відповіли: що було дотепер, пускається в небуття, а радянська влада вимагає від своїх громадян лише лояльності й разом з визволенні приносить західним українцям багато благ. Але вже за декілька днів газ «Діло» було закрито, у приміщенні її редакції розміщено редакцію газети «Радянська Україна». К. Левицький та інші діячі українського руху к. XIX -- 30-х рр. XX ст. були заарештовані й відправлені до Москви.
Закріплення нових знань
1) У результаті яких подій західноукраїнські та придунайські землі увійшли до складу УРСР?
2) Чи можна називати напад СРСР на Польщу «визвольним ходом» Червоної Армії? Свою думку обґрунтуйте.
3) Що негативного та позитивного можна виділити у процесі входження земель до складу УРСР?
4) Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.
Навчаючий тест.
1) Коли було укладено Пакт про ненапад між Німеччиною СРСР?
а) 23 серпня 1939 р.;
б) 1 вересня 1939 р.;
в) 17 вересня 1939 р.;
г) 28 вересня 1939 р.
2) Виберіть твердження, які є основними положеннями додаткові протоколу до Пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР:
а) розподіл Польщі на сфери впливу між двома країнами;
б) розподіл Східної Європи на сфери впливу між двома державами;
в) укладення воєнного союзу між Німеччиною та СРСР; ,
г) участь СРСР у захопленні англійських колоніальних володінь.
3) Яка угода між СРСР та Німеччиною отримала назву Пакт Ріббентропа--Молотова?
а) Пакт про ненапад між СРСР та Німеччиною;
б) Договір про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною;
в) приєднання СРСР до держав «осі».
4) Друга світова війна розпочалася з нападу Німеччина на...
5) Радянські війська розпочали «визвольний похід» на західноукраїнські землі у ….
6) Які фронти були-утворені радянським командуванням на території України після нападу Німеччини на СРСР?
а) Центральний і Південний;
б) Південно-Західний і Південний;
в) Західний і Південно-Західний; Південний і Український.
7) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною та СРСР передбачав розподіл Польщі по...
а) по річках Нарев, Вісла, Сян;
б) «лінії Керзона»;
в) лінії етнічного розселення українців та білорусів.
8) Які українські землі потрапили в німецьку сферу інтересів за Договором про дружбу і кордони?
9) Яким актом було узаконено радянський режим на західноукраїнських землях?
10) Політика радянізації західноукраїнських земель включає в себе такі заходи: ...
11)Установіть відповідність між датами та подіями.
23 серпня 1939 р.
1) Вступ Червоної Армії в Бессарабію та Північну Буковину
28 вересня 1939 р.
2) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР
22 жовтня 1939 р.
3) Вибори до Народних Зборів Західної України
28 червня 1940 р.
4) Договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною
12) Які області були утворені на українських землях, що були приєднані до УРСР у 1939--1940 рр.?
а) Львівська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька;
б) Львівська, Драгобицька, Тернопільська, Станіславська, Волинська, Рівненська, Чернівецька;
в) Львівська, Драгобицька. Тернопільська, Станіславська, Волинська, Рівненська, Чернівецька, Ізмаїльська.
Заключне слово вчителя.
Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР, без суvніву, було подією великої історичної ваги. Уперше за багато століnmукраїнці об'єдналися у межах однієї державної структури. Проте це було здійснено сталінським тоталітарним режимом, який керував власними інтересами.
Територіальні зміни України в 1939--1940 рр.

Рік
Територіальні зміни
1939
Закарпаття (Карпатська Україна) ~ окупація і приєднання Угорщиною
Східна Галичина, Західна Волинь -- входження до складу УРСР
Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина -- встановленні німецької окупаційної влади (увійшли до складу Польського генерал-губернаторства)
1949
Північна Буковина, Хотинщина, Придунайський край - входженнн до складу УРСР
Домашнє завдання
1) Опрацювати § 1];2) Підготувати реферати за темами: «Діяльність ОУН у 1939-1941 рр.», «Становище України напередодні війни». 3) Випереджальне завдання. Підготуватися до семінарського? Заняття за темою «Окупація України військами Німеччина її союзників».
Тема 2. Окупація України військами Німеччини та її союзників

Мета. Охарактеризувати хід бойових дій на території України в 1941-1942 рр. Розкрити причини поразки Червоної Армії та окупації України німецькими військами та їх союзниками. Показати героїзм воїнів у боротьбі проти загарбників. Закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах. Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.
Етапи уроку: І. Оргмомент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Засвоєння нового матеріалу
ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Засвоєння нового матеріалу
22 червня 1941 р. війська фашистської Німеччини та її союзників здійснили напад на СРСР. За детально розробленим планом «Барбаросса» Німеччина та ЇЇ союзники зосередили на кордоні з Радянськ Союзом 190 дивізій кількістю 5,5 млн осіб. Їм протистояло угрування радянських військ, яке налічувало 170 дивізій і 2 бригади (2,9 млн осіб). Німецький план був розрахований на швидке просування військ до найважливіших політичних та економічних центрів, оточення і розгром радянських частин у прикордонних боях. На Україну було спрямовано наступ групи армій «Південь», якої входили також румунські та угорські війська. Їм протистояли війська Київського Особливого та Одеського військового округів.
Загалом війська ворога поступалися радянським військам в Україні як кількісно, так і в озброєнні. Але на напрямі головні удару ворог мав перевагу. Уже в перший тиждень війни голої сили гітлерівців мали оволодіти Києвом. Але події розгортали інакше. 23 червня 1941 р. головні частини німецьких військ контратаковані радянськими механізованими корпусами в район міст Луцьк-Ровно-Дубно-Броди. Розгорілась перша в Другій світовій війні грандіозна танкова битва, що тривала до 29 червня. Хоча Червона Армія (РККА) й зазнала поразки, їй вдалося зупинити просування німецьких військ на тиждень.
Після поразки в прикордонних боях радянські війська почали відходити на лінію укріплень старого кордону («лінія Сталіна»), на якій передбачалося зупинити просування німецьких військ. Не всі радянські частини змогли вдало здійснити маневр по відходу. 5 липня 1941 р. німецькі війська зуміли прорвати оборону стиці 5-І і 6-ї радянських армій і вийшли до оборонних споруд міста. Цей день вважається початком Київської стратегічної оборона операції, що тривала 83 дні. Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося справою в ближчого часу. На 21 липня Гітлер призначив парад на Хрещатику. Та цим планам не судилося здійснитися. Німецькі частини, підійшли до першої смуги оборони, не змогли її подолати.
Перший штурм Києва 11--14 липня виявився для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчній обороні міста, що тривала 71 день. Невдалими були і наступні спроби оволодіти містом. Героїзм захисників міста (понад 120 тис. бійців, із яких 33 тис. становило народне ополчення) стійко тримали оборону. 21 серпня Гітлер приймає рішення припинити лобові атаки міста. Під Києвом ворог утратив 100 тис. осіб. Наступ на Київ тимчасово припинився.
Тим часом оперативна ситуація навколо Києва стала ускладнюватися. На Правобережжі в районі Умані радянські війська були оточені й розгромлені. Ворог вийшов до Дніпра південніше Києва. На початку вересня 1941 р. німецькі війська з півночі форсували Десну і в районі Кременчука Дніпро. Над військами Південно-Західного фронту нависла загроза оточення. Єдиним способом врятувати радянські війська від оточення було залишити Київ. Але Сталін категорично заборонив це. Така ситуація дозволила німецьким військам у середині вересня завершити оточення київського угруповання радянських військ. Лише 17 вересня Ставка віддала наказ залишити Київ, але було вже пізно. Війська Південно-Західного фронту потрапили в оточення і були розгромлені. Загинуло практично все керівництво фронту на чолі з М. Кирпоносом. У полон потрапило 663 тис. червоноармійців. 19 вересня у Київ вступили німецькі війська.
5 серпня 1941 р. 300-тисячне німецько-румунське угруповання розпочало наступ на Одесу. Після героїчної оборони 16 жовтня 1941 р. захисники залишили місто. Евакуйовані частини було перекинуто до Севастополя, який знаходився у ворожому оточенні. Оборона міста тривала 250 днів. За п'ять місяців війни ворогові вдалося просунутись на 900-І200 км углиб України. Не окупованими залишалися лише території на сході України.
Причини поразки радянських військ
- Радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до відсічі ворога; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією Мірних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (заява ТАРС від 14 червня 1941 р., у якій версія про підготовку Німеччини для нападу на СРСР називалася провокаційною).
- Серйозні прорахунки були допущені Й. Сталіним і Генеральним штабом у визначенні напрямку головного удару ворога. Радянське командування головним помилково вважало наступ на Україну, тоді зг'ідно з планом «Барбаросса» головний удар мала наносити група армій «Центр» на Білорусію у напрямку на Москву. -- Значний бойовий досвіт німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванні значної кількості танків і літаків.
-- Невдале розташування радянським військ для ведення оборонних боїв. Війська були розміщені трьома ешелону ми (57-ма, 52і і 62-га дивізії), що призвело до того, що з'єднання вступали у і по черзі, й це давало можливість розбиті-і їх частинами
-- Радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв. Вій передбачалося вести «малою кров'ю й на території ворога». Склади боєприпасів та іншого воєнного майна були розташовані занадто близ до кордону і вже в перші дні опинились у руках ворога.
-- Оборонні споруди на новому кордоні не були добудовані до початку бойових дій. До того ж вони були невдало розташовані («лінія Молотова»), Оборонні споруди на старому кордоні були роззброю
-- Масові репресії 1937--1938 рр. в армії та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної Армії. Було знищено близько 45 тис. осіб командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад Київського Військового округу). Нові командири не мали достатнього бойового і життєва досвіду.
-- Війська не були вчасно приведені в бойову готовність (за окремим виключенням), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те, що сталінське керівництво було вчасно попереджено можливий напад.
-- Авіація була скупчена на основних аеродромах, а не розпорошені на по польових, що призвело до величезних втрат на початку війни (у перші години війни на 66 аеродромах було знищено 579 літак
Із початком бойових дій на території України почалась мобілізація ресурсів для боротьби з ворогом. Промисловість переводилась на воєнні рейки, йшла мобілізація до лав Червоної Армії". Так у перші місяці війни із 16 областей України було мобілізовано 2 млн. 515 тис. 891 ос.
До народного ополчення до кінця 1941 р. вступило 1300 тис. У липні 1941 р. у винищувальних загонах налічувалось 158,7 тис. Просування ворога територією України потребувало в терміновому порядку організувати евакуацію промислових об'єктів, ресурсів, цінностей углиб країни. Так, до східних районів СРСР були евакуйовані понад 550 великих підприємств тридцяти галузей промисловості (після визволення повернулося лише кілька). ЗО тис. тракторів, 125 млн. пудів зерна та іншого продовольства, 6 млн. голів худоби, евакуйовані установи Академії наук УРСР, 70 вузів, 50 театрів. Виїхало 3,5 млн. осіб населення. Те, що не підлягало евакуації передбачалося знищити.
Героїчний опір Червоної Армії й прагнення німецького командування оволодіти ресурсами України призвели до перенесення головного удару німецьких військ з центральної ділянки радянсько-німецького фронту (Західний фронт) в Україну. Незважаючи на поразку радянських військ в Україні та її окупацію, героїчний опір Червоної Армії" призвів до зриву планів «блискавичної війни» і був довершений розгромом ворога під Москвою (зима 1941--1942 рр.).
Цікаво знати
Перші успіхи під Москвою дали можливість радянському командуванню - „згорнути наступальні операції на інших ділянках радянсько-німецькому фронту. Так, командуванню Південно-Західного і Південного фронтів було поставлено завдання прорвати фронт ворога в районі Балаклеї та Артемівська, вийти в тил донбаського угруповання ворога й відрізати йому відступ на захід. Одночасно передбачалося завдати удару в напрямку Краснограда, маючи на меті забезпечити успіх наступальних дій з півночі й визволити Харків. Ці далекосяжні плани не були забезпечені достатньою кількістю сил, тому результати наступу 18--31 січня 1942 р. виявилися обмеженими (Барвінківсько-Лозовська операція). Хоча радянські війська й просунулися на Захід на 100 км, але жодної стратегічної мети не досягли. Наступ призвів до утворення Барвінківського виступу, що загрожував донбаському угрупованню ворога. Упродовж лютого--квітня 1942 р. в районі виступу точилися запеклі бої, бо ворог намагався його ліквідувати, а радянське командування прагнуло забезпечити плацдарм для нового наступу на Харків,що відбувся у травні 1942 р.
Здобувши перемогу в битві під Москвою, радянське керівництво стало помилково вважати, що ворога можна перемогти, розгорнувши загальний наступ по всіх фронтах. Навесні 1942 р, було заплановано низку наступальних операцій в Україні (район Харкова) та в Криму. На той самий час німецьке командування влітку 1942 р. готувало великий наступ на південному фланзі фронту, де зосередило головні сили з метою виходу до Сталінграда і Кавказу
Для цього потрібно було завершити розгром радянських військ У Криму (Керченський півострів, що був звільнений радянськими військами взимку 1942 р. в результаті Керченське-Феодосійської операції, та Севастополь).
За такого стратегічного розкладу сил рішення радянського командування виявилося помилковим і призвело до двох нових поразок радянських військ (травень 1942 р.). У районі Харкова потерпіла поразку Барвінківська наступальна операція. Головні сили радянських військ на цій ділянці були оточені й розгромлені. 227 тис. Червоноармійців потрапили в полон, а Південно-Західний фронт залишився без будь-яких резервів.
Радянські війська також потерпіли по и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.