На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Загальн вдомост про гдромашини, їх класифкаця, енергетичн характеристики та види гдродвигунв. Особливост методики переврки гдромоторв: етапи проведення, аналз результатв. Вибр мкроконтролера, вбудованого аналого-цифрового перетворювача.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Схемотехника. Добавлен: 06.03.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


55
Міністерство освіти і науки України
Вінницький національний технічний університет
Інститут автоматики,електроніки та комп'ютерних систем управління
Пояснювальна записки до бакалаврської роботи
Метрологія та вимірювальна техніка
Розробка інформаційно-вимірювальної системи для провірки гідромоторів

Керівник к.т.н. доцент Кучерук В. Ю.
Розробив студент гр. 1АМ-01
Балтак К. В.
Вінниця 2005
Зміст
Анотація
Вступ
1. Загальні відомості про гідромашини
1.1 Класифікація гідромашин
1.2 Основні параметри гідромашин
1.3 Енергетичні характеристики гідромашин
1.4 Гідромотори
2. Методика повірки
2.1 Загальні вимоги до повірки
2.2 Проведення повірки
2.3 Оформлення результатів повірки
3. Розробка структурної схеми
4. Розробка інформаційно-вимірюваної системи для повірки параметрів гідромоторів
4.1 Вибір мікроконтролера
4.2 Вбудований аналого-цифровий перетворювач
4.3 Вибір перетворювача рівнів сигналу
4.4 Розробка принципової схеми
Висновок
Література
Додаток А. Структурна схема
Додаток Б. Схема принципова електрична
Анотація
В даній бакалаврській роботі наведена класифікація гідромашин та їх характеристики, що таке гідромотор і його параметри, розписані вимоги до повірки гідромоторів та порядок повірки, спроектована інформаційно-вимірювальна система для повірки гідромоторів, наведена її електрична, структурна схема. В додатках наведена електрична принципова схема та структурна.
Вступ
Інформаційно-вимірювальні системи - це сукупність апаратних, програмних та інших засобів, призначених для отримання і обробки вимірювальної інформації, керування потоками інформації, її перетворення та представлення у необхідному для користувача вигляді.
Інформаційно-вимірювальні системи, як правило, входить до складу системи автоматичного керування процесом і не здійснює керування процесом. Задачі керування покладені на системи автоматичного керування.
Інформаційно-вимірювальні системи поділяються на чотири групи:
- вимірювальні системи - це системи, призначені для отримання, обробки та представлення у необхідному вигляді вимірювальної інформації;
- системи технічної діагностики - такі системи, які призначені для знаходження місця і причини виникнення несправності об'єкту;
- системи розпізнавання образів - такі системи, які встановлюють належність об'єкту до заданого класу;
- системи контролю - системи, які визначають відповідає об'єкт заданим нормам чи не відповідає.
В даній бакалаврській роботі проведено загальний огляд гідромашин та гідромоторів і їх характеристики та спроектована інформаційно-вимірювальна система для повірки гідромоторів.
1. Загальні відомості про гідромашини
1.1 Класифікація гідромашин
Гідравлічні машини -- це машини, які створюють або використовують потік рідини під тиском, їх класифікують за різними ознаками. Залежно від напрямку передачі енергії виділяють дві основні групи: насоси, які сприймають енергію через приводний вал або шток і віддають її рідині, та гідродвигуни, які сприймаютьенергію від потоку рідини під тиском і віддають її на вихідний вал або шток. Більшість гідромашин може працювати як у режимі насоса, так і в режимі гідродвигуна.
Рис. 1. Класифікація гідромашин
За принципом дії насоси та гідродвигуни бувають двох класів: об'ємні та динамічні (рис. 1).
Об'ємні гідромашини працюють за рахунок зміни об'єму робо чих камер, які періодично з'єднуються з входом і виходом. До цьо го класу належать зворотно-поступальні та роторні машини, які мають декілька різновидів. Об'ємні насоси самовсмоктувальні. З об'ємних гідродвигунів використовують поршневі, які називають гідроциліндрами, роторні (гідромотори) і зворотно-обертальні (поворотні гідродвигуни). Останні мають обмежений, менше 360°, кут повороту вала, а гідромотори -- необмежений, тобто їхні вали виконують обертальний рух.
Робота поршневих та діафрагмових гідромашин забезпечується або закінчується зворотно-поступальним рухом, а робота роторних -- обертальним.
До динамічних гідромашин належать лопатеві насоси, насоси тертя і лопатеві гідродвигуни, які називаються турбінами.
У лопатевих машинах робочим органом є колесо з лопатями. Енергія від робочого колеса до рідини (у насосі) або від рідини до робочого колеса (у турбіні) передається шляхом динамічної взаємодії лопатей з рідиною, що їх обтікає. Лопатеві насоси не-самовсмоктувальні. Відцентровим насосам відповідають радіальні турбіни.
Відомі гідроагрегати, в яких лопатеві машини працюють у зворотних режимах. Такі гідромашини, зв'язані з електромашинами, встановлені на гідроакумулюючих електростанціях. ГАЕС має два водоймища -- верхнє і нижнє. Ранком і ввечері під час піку споживання електроенергії воду зливають з верхнього водоймища, гідромашина працює як гідротурбіна, а електромашина -- як електрогенератор. Уночі і вдень електромашина працює як мотор, а гідромашина -- як насос, унаслідок чого вода перекачується з нижнього водоймища у верхнє.
У відцентрових насосах рідина рухається від центра робочого колеса до периферії, в осьових -- переміщується робочим колесом уздовж осі вала. У насосах тертя рідина рухається за рахунок тертя між нею і робочим органом, у вихрових -- по каналу, розташованому в корпусі вздовж зовнішнього кола робочого колеса, у шнекових -- уздовж осі шнека, у струминних переміщується потоком іншої рідини.
До гідромашин належать також гідропередачі -- системи, що мають насос, гідродвнгун та інші гідравлічні пристрої і призначені для надання дії механізмам та машинам за допомогою рідини.
Гідродинамічні передачі складаються з лопатевих насоса і турбіни, розташованих співвісно в одному корпусі й наближених один до одного, їхня дія грунтується на використанні швидкісного напору робочої рідини, що циркулює.
Об'ємний гідропривод (гідростатична передача) -- це сукуп-ність об'ємних насоса і гідромотора, трубопроводів та інших гідравлічних пристроїв. У цьому приводі використовується тиск рідини.
Гідропередачі застосовують на транспортних засобах, вантажно-підіймальному устаткуванні, у різноманітних верстатах. Для буріння свердловин використовують гідросистему, яка складається з встановленого на поверхні землі поршневого насоса, трубопроводу та осьової турбіни або гвинтового гідромотора, розташованих у свердловині на глибині до 5 ... 6 км.
1.2 Основні параметри гідромашин
Основні гідравлічні та енергетичні параметри гідромашин наступні.
Подача насоса Q -- витрата рідини через його напірний патрубок. Розмірність подачі в СІ -- м3/с. Використовують також розмірності л/с, см3/с, л/хв, м3/год.
Напір насоса Н -- це різниця енергій одиниці ваги рідини, або повних напорів після насоса і перед ним:
(1.1)
Індексом н позначені параметри напірного патрубка, тобто на виході з насоса; індексом в -- параметри всмоктувального патрубка, тобто на вході в насос.
Тиск насоса
(1.2)
Корисна, або гідравлічна, потужність насоса Nг -- це робота, яка передається насосом рідині за одиницю часу:
. (1.3)
Потужність у СІ вимірюється у ватах.
Від двигуна насос обертального типу споживає потужність на валу:
, (1.4)
де М -- крутний момент на валу насоса; -- кутова швидкість обертання вала.
Насос зворотно-поступального типу має потужність на штоці
, (1.5)
де -- зусилля на штоці; -- швидкість штока. Коефіцієнт корисної дії насоса
. (1.6)
Втрати потужності в насосах розподіляються на, три види: механічні -- втрати потужності на тертя в підшипниках, ущільненнях; їм відповідає механічний ККД зм; об'ємні -- втрати потужності на перетікання частини рідини через зазори між робочим органом і корпусом. Об'ємним втратам відповідає об'ємний ККД
, (1.7)
де Qк -- подача робочого органа
гідравлічні -- втрати потужності за рахунок втрат напору h під час руху рідини через елементи насоса, їм відповідає гідравлічний ККД
, (1.8)
де Hт -- теоретичний напір, тобто напір, який створює робочий орган.
ККД гідромашини -- це добуток часткових ККД
. (1.9)
Пдродвигун є машиною, зворотною насосу. Корисна потужність гідромотора
. (1.10)
а силового гідроциліндра
(1.11)
Споживана гідродвигуном потужність (на вході)
(1.12)
де - різниця тисків на вході й виході двигуна. Отже, для гідромотора
(1.13)
для силового гідроциліндра
(1.14)
Ще один параметр гідромашин -- частота обертання робочого колеса n, с-1, або кількість подвійних ходів штока за секунду, яку позначають також n.
Для об'ємних гідромашин важливим параметром є робочий об'єм V0 -- різниця найбільшого і найменшого об'ємів робочих камер, через які рідина протікає за один оберт або один подвійний хід робочого органа.[1]
1.3 Енергетичні характеристики гідромашин
У реальних гідромашинах мають місце об'ємні втрати, внаслідок чого фактична кількість рідини, що проходить через робочі камери за одиницю часу, буде менша за геометричну подачу. Під об'ємними втратами розуміють втрати енергії внаслідок витоку рідини через зазори між деталями гідромашин, що переміщуються одна відносно одної, та втрати на лінії всмоктування. Сума подачі та об'ємних втрат
називається ідеальною (теоретичною) подачею об'ємної гідромашини і визначається за формулою
QT= (1.15)
де n - частота обертання приводного вала.
Фактична подача Qн насоса завжди менша від теоретичної на величину об'ємних втрат Qвт:
(1.16)
де QВ -- витік рідини по зазорах у робочих камерах і розподільному механізмі; QВС - втрати на всмоктуванні.
Об'ємні втрати на всмоктуванні QВС обумовлені стисливістю рідини, присутністю бульбашок нерозчиненого повітря, дією на рідину відцентрових сил, а також недостатнім заповненням робочих камер у зоні всмоктування внаслідок гідравлічного опору трубопроводів та каналів розподільних вузлів.
Витік рідини через зазори відбувається під дією перепаду тисків із зони високого в зону низького тиску. Оскільки зазори в робочих елементах гідромашин при змінюванні частоти обертання практично не змінюються, а швидкість течії рідини в зазорах значно більша за швидкість відносного переміщення елементів пар, які утворюють ці зазори, витік практично не залежить від частоти обертання.
Досвід експлуатації гідромашин показує, що витік через зазори практично змінюється прямо пропорційно перепаду тисків, як при ламінарному режимі течії рідини,
(1.17)
де Дp --перепад тисків на щілині; с -- коефіцієнт пропорційності, що враховує форму і параметри щілини; мд -- динамічна в'язкість рідини.
Об'ємним ККД насоса зо.н називають відношення корисної потужності Nк насоса до суми корисної потужності Nк та потужності Nвт, втраченої через витік рідини:
(1.18)
Коефіцієнт подачі Кп насоса -- це відношення подачі Qн до його теоретичної подачі Qт:
Кп=Qн/Qт (1.19)
Враховуючи, що тиск нагнітання об'ємних насосів значно більший за тиск усмоктування, витік Qв рідини визначають за формулою (1.17), а втрати на всмоктуванні при відсутності кавітаційного режиму незначні, тому можна вважати, що потужність Nвт прямо пропорційна перепаду тисків Дp і об'ємний ККД. можна визначити за формулою (1.19), підставляючи вирази (1.15) ... (1.17),
(1.20)
Витік рідини прямо пропорційний перепаду тисків, тому при сталій частоті обертання приводного вала і безкавітаційному режимі роботи насоса залежність об'ємного ККД від перепаду тисків лінійна (рис. 1.1, а). При зростанні перепаду тисків і зменшенні параметра регулювання е об'ємний ККД насоса знижується. Витік Qв рідини в насосі відбувається з порожнини нагнітання з тиском рн у порожнину всмоктування з тиском рвс, тобто спрямований проти основного потоку рідини, створюваного насосом.
Оскільки теоретична подача насоса прямо пропорційна частоті обертання його вала, а витік Qв рідини залежить від перепаду тисків і практично не залежить від частоти обертання, то при змінюванні частоти обертання від втрати на всмоктуванні незначні і об'ємний ККД збільшується (рис. 1.1, б). Подальше збільшення частоти обертання викликає зростання втрат на всмоктуванні. Об'ємний ККД при змінюється мало, а потім при > зменшується, тому що в лінії всмоктування виникає кавітація - розрив потоку рідини, що супроводжується пульсацією тиску на виході і підвищеним шумом. Кавітація може призвести до руйнування поверхонь деталей, біля яких мають місце кавітаційні явища. Таким чином, максимальна частота обертання насоса визначається, крім міцності деталей, також надійністю заповнення робочих камер насоса. Змістити кавітаційну точку праворуч можна створенням підпору в порожнині всмоктування або надлишкового тиску на поверхні рідини в гідробаці, чи застосуванням спеціального підживлюючого насоса
Насоси, подача яких залежить від частоти обертання (рис. 1.1, б) або параметра регулювання (рис.1.1, в), мають зону нечутливості , пов'язану з наявністю витоку рідини в насосі. Фактична подача насоса в цій зоні, а отже і його об'ємний ККД, дорівнює нулю, тому що вся подача насоса витрачається на компенсацію витоку, тобто QтQв. При зростанні перепаду тисків Дp насоса збільшуються витік рідини і зона нечутливості. Значення або можна знайти з виразу (1.20), якщо підставити в нього зо.н = 0.
Мінімальна частота обертання вала насоса визначається герметичністю його робочих камер (витоком рідини).
Об'ємний ККД у значній мірі залежить від зазорів у робочих елементах насоса. Насос більшого розміру серед насосів однієї конструктивної схеми матиме більші зазори і подачу, але в зв'язку з тім, що зазори збільшуються не прямо пропорційно теоретичній подачі, він матиме вищий ККД.
Кількість рідини, що проходить через гідромотор, так само як і через насос, за одиницю часу визначається за формулою (1.15). У гідромоторі втрати всмоктування Qвс відсутні, тому що рідина до робочих камер подається під високим тиском pн , а витік рідини через зазори спрямовується з напірної порожнини з тиском pн до зливної лінії з тиском , тобто співпадає з напрямом основного потоку рідини.
рис 1.1 Залежність обємного ККД насоса від перепаду тисків (а), частотиобертання (б), параметра регулювання(в)
Тому фактична витрата рідини в гідромоторі більша за теоретичну і визначається за формулою
(1.21)
Об'ємним ККД гідромотора називають відношення його теоретичної подачі Qт до фактичної Qм:
(1.22)
При збільшенні перепаду тисків на гідромоторі до максимально допустимого для підтримання заданої частоти обертання треба збільшити подачу Qм рідини в гідромотор для компенсації збільшеного в зв'язку з цим витоку рідини. Максимально допустимий перепад тисків визначається міцністю деталей, насамперед роботоспроможністю підшипників. При QмQв вся подача витрачається на компенсацію витоку, а частота обертання вала гідромотора дорівнює нулю. В регульованому гідромоторі зменшення параметра регулювання може призвести до необмеженого зростання частоти обертання вала гідромотора і до зниження крутного моменту на його валу. Тому діапазон зміни параметра регулювання гідромоторів вибирається в межах , де звичайно . Втрати енергії на подолання сил тертя механічних частин і рідини в кінематичних парах гідромашин називають механічними. Причинами механічних втрат, що виникають при подоланні опору рухові деталей та вузлів гідромашин, можуть бути: а) обертання блока циліндрів у корпусі, заповненому рідиною; б) відносне ковзання деталей в опорах валів, ущільненнях, шарнірних з'єднаннях, у парі поршень -- циліндр; в) відносне кочення деталей, наприклад, у зубчастих парах, шарикопідшипниках. Найбільші механічні втрати мають місце в опорах, розподільних механізмах, підшипниках, циліндро-поршнєвих парах.
Крутний момент Мн прикладений до вала насоса для перетворення механічної енергії на енергію потоку рідини, більший за теоретичний момент Мт, що створюється перепадом тисків Дp у порожнинах насоса. Оскільки гідромотор споживає гідравлічну енергію, перетворюючи її на механічну, то Мт > Мм, де Мм -крутний момент на валу гідромотора. Враховуючи це, механічні втрати ДМ насоса та гідромотора можна подати у вигляді
(1.23)
Механічні втрати при обертанні ротора у в'язкому середовищі
(1.24)
де -- довжина ротора; -- коефіцієнт динамічної в'язкості; -- кутова швидкість обертання ротора; -- зазор між ротором і корпусом; -- середній радіус дії сил тертя.
Теоретичний (індикаторний) момент об'ємної гідромашини з урахуванням виразу (1.15)
(1.25)
де -- теоретична потужність (потужність на виході насоса або на вході гідромотора).
Механічні втрати в об'ємних гідромашинах характеризуються механічним ККД. Механічний ККД [див. вирази (1.23), (1.25)] насоса
(1.26)
Механічний ККД гідромотора
(1.27)
При зростанні перепаду тисків (від 0 до Дp1) механічний ККД насоса зростає, тому що механічні втрати ДМ зростають значно повільніше, ніж момент Мн на валу насоса (рис. 1.2, а). В діапазоні зміни перепаду тисків від Дp1 до Дp2 механічний ККД практично не змінюється, тому що втрати збільшуються так само, як момент Мн. Подальше зростання тиску нагнітання призводить до зниження ККД, що зумовлено зростанням механічних втрат через зміну характеру тертя деталей насоса. Чисто рідинне тертя переходить в сухе через вичавлювання мастильної плівки в зоні взаємодії рухомих деталей, що зумовлено зростанням контактного тиску в ущільненнях.
Залежність механічного ККД гідромотора від перепаду тисків Др (рис. 1.2, б) характеризується зоною нечутливості 0...Др0. Перепад тисків Дp0 створює необхідний момент для зрушення вала гідромотора при подоланні опору тертя без зовнішнього навантаження. Для гідромоторів з регульованим робочим об'ємом Дp0 матиме більше значення при зменшенні робочого об'єму.
рис 1.2 Залежність механічного ККД насоса (а) та гідромотора(б) перепаду тисків.
Втрати на подолання сил тертя між частинками в'язкої рідини, яка рухається в каналах гідромашини, називають гідравлічними, а втрати моменту, викликані зменшенням тиску в напорній лінії через втрати по довжині каналів і в місцевих опорах об'ємної гідромашини, враховують гідравлічним ККД. Через складність вимірювання втрат напору, обумовлених гідравлічним опором, гідравлічні втрати окремо не обчислюють, а всі втрати на подолання сил тертя (контактних і між частинками рідини) враховують механічним ККД.
Загальним ККД гідромашини називають відношення корисної потужності (на виході) до витраченої потужності (на вході), враховуючи при цьому як об'ємні, так і механічні втрати енергії. Значення цього ККД обчислюється як добуток об'ємного і механічного ККД. Якщо через N позначити потужність на валу насоса або гідромотора, то з урахуванням (1.20), (1.22), (1.26), (1.27) загальні ККД насоса зн та гідромотора зм такі:
(1.28)
(1.29)
Для забезпечення високого значення загального ККД суттєву роль відіграє вибір рідини з відповідною динамічною в'язкістю. Застосування рідини з підвищеною динамічною в'язкістю позитивно впливає на об'ємний ККД гідромашини, зменшуючи витік. Однак підвищення в'язкості збільшує втрати на подолання сил тертя, зменшуючи механічний ККД. Вибір в'язкості, яка забезпечує в сумі найменші об'ємні та механічні втрати, дає можливість експлуатувати гідромашину з найбільшим загальним ККД.[2]
1.4 Гідромотори
Гідромотор -- це об'ємний гідродвигун обертального руху.
Завдяки властивості оборотності роторних насосів, кожної з них у принципі може бути використаний як гідромотор, тому гідромотори класифікують так само, як і роторні насоси, тобто розділяють на шестеренні, гвинтові, шиберні (пластинчасті) і поршневі (радіальні й аксіальні). У конструкції гідромоторів однак можна помітити деякі відмінності від відповідних роторних насосів, обумовлені різним функціональним призначенням цих гідромашин. Так, пластинчастий гідромотор на відміну від насоса має пружини, що виштовхують пластини з прорізів ротора і тим забезпечують пуск гідромотора. В аксіально-поршневих гідромоторах установлюється кут нахилу блоку циліндрів (до 40°) більший, ніж у таких же насосів (до 30°).
Найбільше поширення в гідроприводах літаків, тракторів, будівельно-дорожніх машин, верстатів і інших машин одержали роторно-поршневі гідромотори.
Так само як і роторний насос, гідромотор характеризується насамперед робочим обсягом, тобто ідеальною витратою рідини через гідромотор за один оберт ротора
Qи = V0n = Vкzkn (1.30)
Дійсна витрата через гідромотор більше, ніж ідеальний тому, що на відміну від насоса витоку в гідромоторі спрямовані в ту ж сторону, що й основний потік. Тому об'ємний ККД гідромотора виражається не так, як для насоса, а саме
(1.31)
Частота обертання вала гідромотора з обліком об'ємного ККД
(1.32)
Перепад тиску на гідромоторі визначається різницею між тисками на вході і на виході, тобто
pг.м.=p1-p2 (1.33)
Корисна потужність гідромотора дорівнює добуткові моменту, що крутить, на його валові на кутову швидкість вала:
(1.34)
Потужність, споживана гідромотором,
N=Q·pг.м (1.35)
Відношення Nп/N визначає загальний ККД гідромотора, що так само, як і у випадку роторного насоса, дорівнює добуткові Двох часток ККД -- об'ємного на механічний, тобто
(1.36)
Переписавши останнє вираження у виді
(1.37)
і замінивши з урахуванням попередніх формул після скорочення на n і з0, одержимо вираження для моменту на валові гідромотора називають ідеальним моментом, споживаним насосом або гідромотором, що розвивається, без обліку втрат енергії.
(1.38)
У цій формулі вираження
Ми = р0/2р (1.39)
ККД гідромоторів так само, як і роторних насосів, визначаються по теорії подоби роторних гідромашин як функції критерію подоби о. При цьому як і для насосів можна виявити оптимальні значення про, яким відповідають максимальні ККД. [3]
2. Методика повірки
2.1 Загальні вимоги до повірки
Похибка виміру параметрів при попередніх, приймальних, періодичних і типової повірки в не повинна перевищувати:
±0,5 % -- робочого об'єму ;
±1,5 % -- тиску;
±0,5'% -- частоти обертання;
±1,0% --обертальний момент;
±1,5 % -- витрати робочої рідини;
±2,0 % -- маси;
± 1 °С -- температури;
±3 % -- частоти реверса;
±0,02 з -- часу реверса;
±5 % -- кутової швидкості;
±0,1 з -- часу (крім часу реверса);
Похибка виміру параметрів при приймально-здавальної повірки не повинна перевищувати:
±2,5 % -- тиску;
±2,5 % -- витрати робочої рідини;
±2,0 % -- частоти обертання;
±2,0 % --обертального моменту;
±2 С -- температури.
При усіх видах повірка гідромоторів за схемою з рекуперацією енергій похибка виміру параметрів повинна бути зазначена в стандартах або технічних умовах на гідромотори конкретного типу.
Повірку гідромоторів варто починати з перевірки функціонування, міцності і герметичності.
Параметри варто вимірювати при сталому тепловому режимі. Відхилення температури робочої рідини в гідробаці від зазначеної в стандартах або технічних умовах на гідромотори конкретного типу при проведенні вимірів не повинні перевищувати:
±2°С -- при попередніх, приймальних, типових і періодичної повірки ;
±4°С -- при приймально-здавальних повірках .
Повірку варто проводити на робочій рідині, марка і клас чистоти якій зазначені в стандартах або технічних умовах на гідромашини конкретного типу. Перед повіркою гідромотори варто піддавати обкатуванню в обсязі і на режимах, установлених стандартами або технічними умовами на гідромотори конкретного типу. Допускається сполучати обкатування з перевіркою функціонування і герметичності.
Повірку варто проводити на стендах, що повинні бути атестовані. Допускаються інші схеми повірки , технічно й економічно обґрунтовані конкретним виробництвом гідромоторів і задовольняючих вимог похибки виміру параметрів.
Через 500 ч роботи стенда, але не рідше одного разу в шість місяців, варто перевіряти в'язкість робочої рідини і клас її чистоти за ДСТ 17216--71.
2.2 Проведення повірки
Параметри гідромоторів і насосів-моторів при усіх видах приймально-здавальних випробувань, варто перевіряти при номінальному значенні перепаду тисків. При випробуванні гідромоторів на стендах з рекуперацією потужності допускається перевіряти параметри, узагальнені для двох одночасно випробовуваних гідромоторів.
Параметри при приймально-здавальної повірки варто перевіряти при номінальній частоті обертання і максимальному значенні робочого об'єму (для гідромоторів з регульованим робочим об'ємом ).
Допускається перевіряти параметри при тиску і частоті обертання, менше номінальних значень: для гідромоторів номінальною потужністю від 75 до 200 квт -- на 20 %, більш 200 квт -- на 40 % з наступним розрахунковим приведенням параметрів до номінального режиму.
Тиск на вході в гідромотор, на виході з нього і тиск дренажу варто вимірювати манометрами, встановленими в напірній, зливальній і дренажній гідролініях на мінімально можливій відстані від гідромотора.
При проведенні повірки манометр для грубого виміру повинний бути включений постійно, а манометр для точного виміру тільки на період виміру.
При вимірі тиску методом осцилографування варто здійснювати манометрами одночасний візуальний контроль тиску.
Зовнішній вигляд гідромоторів і насосів-моторів (огляд зовнішнього виконання, покрить, маркірування) варто перевіряти на відповідність вимогам ДСТ 17411-81, ДСТ 13823-78, ДСТ 15108--80.
Перевірку габаритних і приєднувальних розмірів варто проводити засобами вимірів лінійних і кутових величин.
Масу варто перевіряти зважуванням, при цьому порожнина гідромотора повинні бути вільними від робочої рідини.
Перевірку матеріалів деталей варто проводити по сертифікатах.
При перевірці функціонування варто перевіряти:
- здійснення обертання вихідної ланки гідромотора шляхом підведення робочої рідини до робочих порожнин гідромотора;
- зміна частоти обертання вихідної ланки гідромотора шляхом підведення робочої рідини перемінної витрати до робочих порожнин гідромотора;
- зміна напрямку обертання вихідної ланки гідромотора при зміні підведення робочої рідини до робочих порожнин гідромотора (при іспитах реверсивних гідромоторів);
- відсутність підвищеної вібрації, ударів, стукотів, різкого шуму, поштовхів тиску в магістралях, підвищеного нагрівання;
- характер виходу робочої рідини з дренажного трубопроводу (рівномірність, наявність повітряних пухирців і т.п.); витік робочої рідини з-під пробок, кришок, фланців по валі і т.п.;
Перевірку функціонування варто проводити в два етапи: на початку повірки без навантаження не менш двох короткочасних включень гідромотора на 5--10 с, а потім під навантаженням до максимального значення тиску.
Гідромотори повинні функціонувати зі збереженням заданих параметрів після випробувань тиском до максимального включно при тривалості випробувань, встановленої в стандартах або. технічних умовах на вироби конкретного типу.
При попередніх, приймальних, періодичних і типової повірки функціонування варто перевіряти при максимальній температурі робочої рідини, а також при інших температурах, зазначених у стандартах або технічних умовах на гідромотори конкретного типу.
Перевірці на міцність варто піддавати всі порожнини, у яких під час роботи гідромотора може бути створений робочий тиск.
Міцність гідромоторів варто перевіряти шляхом підведення робочої рідини до порожнини гідромотора при тиску 1,5 номінального, (але не менш максимального) з витримкою не менш 3 хв.
При повірці потіння зовнішніх поверхонь, текти по різьбленнях і стикам не допускаються.
Перевірці на зовнішню герметичність варто піддавати всі порожнини, у яких під час роботи гідромотора може бути створений робочий тиск.
Зовнішню герметичність варто перевіряти візуально при підведенні робочої рідини в робочі порожнини гідромотора під тиском до максимального, але не нижче 1,25 номінального, при максимальній температурі робочої рідини і максимальному тиску дренажу.
При повірці потіння зовнішніх поверхонь, текти робочої рідини через нерухомі з'єднання й ущільнення, стінки, стики, зварені і нарізні сполучення не допускаються.
Не допускається витік робочої рідини через рухливі з'єднання, якщо в стандартах або технічних умовах на гідромотори конкретного типу не встановлене значення витоку.
Примітка. Допускається при приймально-здавальній повірці перевіряти гідромотори на зовнішню герметичність при температурі робочої рідини, при якій визначають основні параметри гідромоторів, і при тиску дренажу не вище максимального.
Робочий обсяг варто вимірювати за ДСТ 17108--79.
Номінального, максимального і максимального і мінімальну частоты обертання варто перевіряти при номінальному перепаді тисків або при перепадах тиску, зазначених у стандартах або технічних умовах на гідромотори конкретного типу.
Максимальну частоту обертання варто визначати як граничну частоту обертання вихідного, ланки гідромотора, при якому гідромотор нормально функціонує. Критерії нормального функціонування необхідно встановлювати в стандартах або технічних умовах на паромотори конкретного типу.
Примітка. Критеріями нормального функціонування можуть бути: відсутність неприпустимого шуму, вібрацій і перегріву безвідривний рух робочих ланок; відсутність збільшення або коливання перепаду тиску при збереженні сталості навантаження на вихідній ланці гідромотора і т.д.
Для гідромоторів, що не допускають роботу з потужністю вище номінальної, максимальну частоту обертання варто перевіряти при перепаді тисків, при якому потужність не перевищує номінальної.
Критерієм оцінки мінімальної частоти обертання гідромотора є коефіцієнт нерівномірності обертання при заданому моменті інерції навантаження, визначаться по формулі
(2.1)
де --відповідно максимальні і мінімальна кутові швидкості протягом
одного обороту вихідної ланки гідромотора, рад/с.
Значення моменту інерції навантаження на вихідній ланці гідромотора необхідно встановлювати в стандартах або технічних умовах на гідромотори конкретного типу.
Дані для розрахунку визначають осцилографірованіем сигналу аналогового вимірювального приладу кутової швидкості або інших методів, що забезпечують необхідну точність виміру. При цьому варто здійснювати одночасний візуальний контроль частоти обертання тахометром.
Номінальну частоту обертання варто визначати як частоту обертання при номінальній витраті,
Гідромеханічний ККД при повірці гідромоторів варто розраховувати по формулі:
(2.2)
де -- гідромеханічний ККД гідромотора;
М -- дійсний (ефективний) обертальний момент гідромотора, Н·м;
МТ --теоретичний обертальний момент гідромотора, Н·м;
Др- перепад тисків, МПа;
V0-дійсний робочій об'єм гідромотора, см3.
При гідромоторів за рекуперативною схемою навантажень необхідно визначати середнє значення гідромеханічного ККД випробовуваних гідромоторів. Середнє наближене значення гідромеханічного ККД одного гідромотора при випробуванні за рекуперативною схемою з взаємним навантаженям з твердим з'єднанням вихідних ланок випробуваних гідромоторів варто розраховувати по формулі:
(2.3)
де р - тиск нагнітання на вході у випробуваний гідромотор, МПа;
рвх - тиск на вході в гідромотор, використовуваний як навантажувальний пристрій, МПа; -
pвих -- тиск на виході випробуваного гідромотора, МПа.
Примітка. При повірці гідромоторів по інших схемах з рекуперацією потужності метод визначення гідромеханічного ККД випробуваного гідромотора необхідн установлювати відповідно до конкретної
схеми випробувань.
ККД гідромотора і насоса-мотора з варто розраховувати по формулі
(2.4)
де n --частота обертання, об/хв;
Дp -- перепад тиску, МПа;
Qвих. -- витрата, обмірювана витратоміром на виході з гідромотора, дм3/х и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.