На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Наукова сутнсть проблеми географчного дослдження етнчного складу мського населення. Аналз взаємозвязку мж мстом та етносом. Вплив урбанзацї на етнчн спльноти. Мста як центри консолдацї етносу. Вивчення етнчного складу населення мста.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: География. Добавлен: 10.03.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


3
Зміст
    Вступ
      1. Етнічна культура
      2. Вплив факторів на ентнічні процеси
      3. Вивчення складу населення
      Виводи
      Література

Вступ

Упродовж останніх 100-150 років на Землі різко збільшилася кількість міст і чисельність міського населення, підвищилася його частка в усьому населенні планети, посилилася роль міст в усіх сферах життя суспільства. Відобразивши суттєві структурні зміни в економіці та соціальному житті, процес урбанізації, будучи назагал прогресивним явищем, спричинив багато нових проблем, які десятиліттями зберігають актуальність. Тому більшість сучасних суспільних наук, досліджуючи різні аспекти буття людини та суспільства, часто акцентують увагу саме на місті, міських жителях. Серед великої кількості проблем сучасного суспільного життя, що потребують детального вивчення, належне місце має посісти проблема взаємодії та взаємозв'язку міста й етносу.

Впродовж тривалого періоду в Україні було дуже мало наукових праць етноурбаністичного спрямування. Відсутність ґрунтовних досліджень із цієї проблематики зумовлювалася панівною у Радянському Союзі, до складу якого до 1991 р. входила Україна, офіційною марксистсько-ленінською ідеологією. Ця ідеологія визнавала перевагу класових інтересів над національними, що відвертало увагу від дослідження етнічного складу міського населення й загалом від вивчення етнічних проблем. Марксисти вважали також, що міська культура не є невід'ємною частиною національної культури, а навпаки - суперечить їй, нівелюючи національні традиції. Таке висвітлення проблеми відбувалося у процесі пропаганди псевдонаукової концепції “злиття націй у єдиний радянський народ", яка слугувала прикриттям процесу швидкої русифікації населення різних національностей колишнього СРСР. Натомість у зарубіжних країнах етноурбаністичні дослідження розвивалися в зовсім інших умовах. Наприклад, у США етнічний склад міського населення привернув увагу науковців ще в 30-х роках ХХ ст., оскільки особливістю цієї країни, як й інших країн Америки, є те, що їхнє населення формувалося за рахунок переселенців з багатьох реґіонів світу, тому характеризується значною етнічною строкатістю. В 70-80-х роках ХХ ст. вивчення етнічних груп у містах набуло актуальності й для країн Західної Європи у зв'язку із міґраціями робітників - вихідців із країн Північної Африки, Туреччини, колишньої Югославії та деяких інших реґіонів.

Відповідно до висловлених вище міркувань, метою цієї роботи є дослідження наукової сутності проблеми географічного дослідження етнічного складу міського населення (етногеографічного дослідження міського населення). Конкретні завдання роботи полягають в тому, щоб розкрити актуальність проблеми, проаналізувати взаємозв'язок між містом та етносом, охарактеризувати головні напрямки етногеографічного дослідження міського населення, дослідити питання методики та методології таких досліджень.

1. Етнічна культура

Безперечно, що у місті значною мірою втрачаються традиційні етнічні риси людини. Проте зникають здебільшого етнічні особливості традиційної матеріальної культури (причому далеко не всі), а загалом етнічне в людині залишається, воно лише переходить у її духовне життя, в її психологію. Існують два взаємопов'язані типи етнічної культури: традиційний сільський тип, в основі якого лежать багатовікові зв'язки селянина із землею, виражені в матеріальній культурі, побуті, традиціях, звичаях; і сучасний урбаністичний тип, який ґрунтується не стільки на зовнішніх етнічних атрибутах, скільки на внутрішньому психологічному усвідомленні етнічного коріння, тобто на етнічній самосвідомості.

Ще однією важливою перешкодою, що в совєтський період стримувала етнічне вивчення міст, було відведене етногеографії (науковій дисципліні, в межах якої найчастіше вивчають цю проблему) місце серед суспільних наук. У радянській системі суспільних наук етнічна географія розглядалася як етнографічна дисципліна, чи, в кращому випадку, як дисципліна, яка перебуває на стику етнографії та географії. В. Старовойтова навіть запропонувала виділити окрему субдисципліну - “урбаноетнографію", яка б вивчала різні етноси у містах. Очевидно, що лише етнографічний підхід до вивчення як проблеми просторового розміщення етносів загалом, так і етнічних відносин у містах, зокрема, хоч і є необхідним, але не найважливішим. Швидкий розвиток етногеографії у постсовєтський період одразу ж виявив помилковість віднесення етногеографії до етнографічних наук і засвідчив, що за предметом дослідження та методами дослідження, етногеографія виступає як географічна наука. Зрозуміло, що етнічним вивченням населення міст повинні займатися представники різних наук (етнографії, демографії, історії, соціології), але комплексне дослідження усіх аспектів цієї проблематики неможливе без геопросторового її бачення, тобто без географічного підходу, який дає змогу пов'язати дані різних суспільних наук і дослідити проблему як у локальному та загальнодержавному, так і в глобальному контекстах.

2. Вплив факторів на ентнічні процеси

Вплив урбанізації на етнічні спільноти є найрізноманітнішим. Почнемо з того, що вона, зазвичай, сприяє ускладненню етнічного складу населення території. Пов'язане це з міґраціями населення, завдяки яким зростають міста. Найбільші з них мають значні ареали міґраційного притягування, що можуть виходити за межі реґіону чи країни, де знаходиться місто, і охоплювати етнічні території декількох етнічних спільнот, завдяки чому і відбувається притік міґрантів різних національностей. Проте міжетнічні зв'язки, неминучі в процесі адаптації декількох етнічних груп у місті, пришвидшують різноманітні етнічні процеси, кінцевим результатом яких здебільшого є поступова асиміляція малих етнічних груп більшими, а отже, зростання етнічної однорідності міста.

Окремою важливою науковою проблемою є роль міст у процесі формування та розвитку тієї чи іншої етнічної спільноти. Міста завжди виступають центрами консолідації етносу, незалежно від того, більшість чи меншість у них становить корінний етнос, і це пов'язане з роллю політичних, економічних та культурних центрів, яку вони відіграють.

Ще одним наслідком впливу міста на етнічні групи є внутрішньоетнічні зміни, тобто модифікація основних етноформувальних ознак: мови, культури та ін. Наприклад, процес урбанізації зумовлює поступове зникнення локальних діалектних розбіжностей у мові того чи іншого етносу і сприяє поширенню літературної мови, а також - появі жаргонів різного походження.

Процес урбанізації поступово змінює антропологічні риси представників етнічної групи. Причиною цього є не лише міжетнічна взаємодія етнічних спільнот різних антропологічних типів, що відбувається у містах. Зміни значною мірою пов'язані зі специфічними властивостями міського середовища (особливий мікроклімат міста, вода, повітря тощо), що виникли в результаті взаємодії природних та техногенних факторів, та з умовами міського способу життя (зростання ролі розумової праці, зміни в харчуванні, способах відпочинку тощо). Усе це породжує контрасти в антропологічних рисах жителів міста та поступові загальні зміни їхніх найважливіших антропологічних ознак.

Важливою проблемою, що виникає у переселенців до міст, є потреба в адаптації до міських умов життя, міського середовища. Ця проблема посідає одне з провідних місць в урбаністичних дослідженнях у США, Канаді, країнах Західної Європи. Така увага зрозуміла: найбільш корисною для суспільства може бути лише та людина, яка у своїй щоденній життєдіяльності на всіх рівнях (від побутового до психологічного) відчуває себе комфортно. В поліетнічному місті труднощі адаптації зростають, оскільки виникає необхідність у пристосуванні не лише до нового способу життя, а й до інших етнічних культур. У цій ситуації відмінності у шляхах і умовах адаптації різних етнічних груп можуть спричинити соціальну нерівність між ними (в заробітній платні, освітньому рівні, умовах проживання та ін), що є потенційним джерелом конфліктних ситуацій на етнічному ґрунті.

Вивчення етнічного складу населення є одним із безпосередніх завдань етнічної географії. Етногеографи, як відомо, аналізують загальну кількість різних етнічних спільнот, що проживають на тій чи іншій території, та їх питому вагу в усьому населенні, а також особливості розселення етнічних груп, тобто форми та характер територіального розміщення, просторові форми взаєморозташування з іншими етнічними групами та міґраційні процеси. Географічне дослідження етнічного складу населення потрібно здійснювати з врахуванням його історичної динаміки та аналізувати в контексті загальносуспільного розвитку досліджуваної території з урахуванням найрізноманітніших природних, суспільно-політичних та економічних факторів.

Етнічний склад міського населення завжди був складнішим порівняно з етнічним складом навколишньої сільської території. Пов'язано це з генезою міст, тобто з особливостями їх формування й розвитку. Будь-яке місто - це передусім центр певної місцевості, певної системи розселення населення, своєрідна “фокусна точка" й, як і в будь-якому центрі, в місті перетинаються найрізноманітніші лінії, зв'язки, потоки, пришвидшується й урізноманітнюється дія всіх суспільних процесів. Крім цього, місто породжує нові явища й процеси, створює нові соціальні проблеми, специфічні, властиві лише йому.

Сільська місцевість, на відміну від міста, завжди характеризується повільнішим, більш консервативним способом життя, що можна пояснити багатовіковим зв'язком селянина із землею, яка, годуючи його, завжди була найбільшою цінністю. Для того, щоб змінити етнічний склад населення сільської місцевості потрібно було позбавити селян землі, або віднайти вільну землю, щоб поселити сільських іноземних колоністів. Отже, цілком зрозумілою є необхідність при етногеографічному вивченні населення досліджувати як етнічний склад міського населення, так і етнічний склад населення сільської місцевості, а не обмежуватися тільки відомостями щодо всього населення. У протилежному випадку виникає ймовірність неправильної оцінки етнічної ситуації у цілому. Типовим прикладом тут може бути етнічна ситуація, яка простежувалася в Галичині у першій третині ХХ ст. Назагал у складі населення реґіону тоді абсолютно переважали українці, однак у складі міського населення ситуація була зовсім іншою. Українці становили тільки четверту частину населення міських поселень, а основу їх населення складали представники інших етнічних спільнот: у великих містах це були, передусім, поляки, а також євреї; у середніх за людністю міських поселеннях переважали євреї, а на другому місці були поляки; тільки у малих міських поселеннях підвищувалася частка українців.

Проте, виділяючи етнічний склад міського населення, помилкою було б досліджувати його у відриві від етнічного складу сільського населення. Адже місто завжди розташоване на якійсь етнічній території, тобто “не в абстрактному середовищі, а в етнічно специфічному, що активно й вибірково" впливає на місто, на етнічні групи, що у ньому проживають. Більшість міст виникали саме із сільських поселень, і саме за рахунок сільського населення, як правило, вони зростають. Навіть якщо корінний етнос не становить більшості в населенні міста, воно залишається центром консолідації етносу, зростання національної інтелігенції, розвитку національної культури. Отже, дослідження етнічного складу населення міста неможливе без вивчення процесу формування й розвитку етнічної території народу, що є корінним для реґіону, у якому розташоване місто. Відповідно, вивчення різних етнічних груп у місті треба поєднувати з вивченням проблем корінного етносу та інших етнічних спільнот, розселених в одній історико-етнографічній області й об'єднаних спільною історичною долею та тривалими етнокультурними контактами.

3. Вивчення складу населення

Вивчення етнічного складу населення міста слід розпочати з аналізу його географічного положення. Насамперед треба дослідити власне етногеографічне положення міста, тобто його розташування в межах етнічної території корінного народу, а також положення стосовно етнічних територій безпосередніх етнічних сусідів. Етногеографічне положення міста передусім залежить від положення та конфігурації етнічної території корінного етносу. Свого часу В. Покшишевський, порівнюючи етнічний склад населення столиць союзних республік колишнього СРСР та вибірково деяких інших міст, поділив усі міста за їхнім розташуванням у межах території “розселення основної частини нації" (етнічної території, але з урахуванням щільності населення. - Л.Р.) на центральне, периферійне, нібито-периферійне (коли місто розміщене на околиці етнічної території, але в місці значної густоти населення) та альтернативне (виділялося тоді, коли етнічна територія була розділена на дві відокремлені частини). Зрозуміло, що цей поділ потребує уточнення з урахуванням інших складових частин етногеографічного та загалом географічного положення, адже різні елементи останнього (політико-географічне та геополітичне, економіко-географічне, фізико-географічне положення) опосередковано, а доволі часто й прямо впливають на етнічний склад населення міста.

У процесі вивчення етнічного складу населення міста виділяють декілька головних напрямків, які, по суті, виступають поступовими стадіями дослідження проблеми. Найвідомішими є етнодемографічний, етномікрогеографічний та етнопроцесуальний напрямки. Кожен з напрямків характеризується певним набором проблем, які необхідно вирішити, та методів, за допомогою яких ці проблеми вирішуються.

Суть першого напрямку полягає в дослідженні кількісного співвідношення етнічних груп, що проживають у місті, та динаміки їхньої чисельності й питомої ваги. Його застосування передбачає аналіз основних показників етнодемографічної ситуації щодо реґіону, міста й етнічних груп, які у ньому проживають, а також вивчення міґраційних процесів. Основою підходу є вивчення та інтерпретація статистичних даних.

Дослідження етнічного складу населення міста в тих випадках, коли він особливо складний, доцільно проводити за допомогою коефіцієнта етнічної мозаїчності. Першим, хто зробив описову спробу кількісного визначення етнічної мозаїчності міста, був В. Сметанич. Він виділив містоформувальні (становлять не менше ніж 1% населення міста) і містовизначальні (не менше ніж 10% населення) національності та за кількістю відповідно перших і других запропонував обчислювати етнічну мозаїчність населення міста. Згодом низка науковців вивели математичні показники етнічної мозаїчності міст.

Наступний напрямок вивчає етномікрогеографію міста, тобто просторові особливості розміщення різних етнічних груп у межах території міста (району, кварталу, вулиці чи навіть окремого будинку). Цей напрямок передбачає чи не найбільш копітку й трудомістку роботу, логічним завершенням якої має бути етнічна карта міста. Спроб детального вивчення етномікрогеографії міста в колишньому СРСР було небагато попри те, що це питання має великий науковий інтерес. Прикладом застосування методу можуть бути етнічні карти, складені у процесі здійснення в 70-80-х роках ХХ ст. Інститутом етнографії АН СРСР наукового проекту “Оптимізація соціально-культурних умов розвитку й зближення націй у СРСР".

Третій напрямок вивчення етнічного складу населення міста передбачає дослідження етнічних процесів у ньому. Складність цього підходу полягає в тому, що при його застосуванні матеріали переписів населення можуть використовуватися лише дуже незначною мірою, а головним джерелом інформації тут, як правило, виступають результати конкретно-соціологічних досліджень населення міста.

Цими напрямками дослідження етнічного складу населення міста не обмежується. Так, персп и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.