Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Славне минуле Мста Мукачеве. Мукачвський замок як визначний архтектурний памятник середньовччя, його сучасний опис. Експозицї музею замка, картинна галерея. Блий палац в Мукачев. Монастир на Чернечй гор. Таємниц мукачвських цвинтарв.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: География. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


20
Реферат з дисципліни “Культурологія” на тему:
Культові споруди Мукачівщини
Зміст

1. Слово про Мукачево
2. Замок “Паланок”
2.1 З історії замку
2.2 “ Паланок ” сьогодні
3. “ Білий палац ” в Мукачеві
4. Монастир на Чернечій горі
5. Таємниці мукачівських цвинтарі
Висновки
Список використаної літератури
1. Слово про Мукачево

Місто Мукачево має давню славну історію. Минуло понад 1100 років з часу першої писемної згадки про місто. За цей період Мукачево будувалось, розширювалось, змінювало склад населення. В різні періоди воно входило до складу різних держав, що позначилось на його архітектурі, звичаях, обрядах, мові людей.
Мукачево - колискова багатьох ремесел, що з віками переросли в потужний промисловий комплекс. В минулому далеко знали наших ливарів, каменярів, гончарів, склодувів, навіть виробників паперу. Тепер добре ім'я в Україні мають лижники, трикотажники, швейники, меблевими, кондитери та інші мукачівські виробники.
У ХVII - ХIХ століттях Мукачево було відомим в Європі виробами паперу і текстилю та ярмарками, на які з'їжджалися купці не тільки із Закарпаття, а й із Галичини, Польщі, Австрії, Трансільванії. Цьому сприяло географічне розташування міста, шляхи до якого вели звідусіль.
Мукачево відоме своїми архітектурними пам'ятками, такими як: замок “ Паланок ”, монастир на Чернечій горі, Білий палац, Ратуша та ін.
Скульптор Іван Бровді подарував місту пам'ятник Кирилу і Мефодію, Тарасу Шевченку, пам'ятник Матері, а Михайло Белень - Міхаю Мункачі.
Славнозвісна Ратуша, до речі, була споруджена у серпні 1809 року. Тут в минулому щорічно відбувалися вибори міського голови. Ратуша завжди була політичним і культурним центром міста. Тут проходили збори городян з різних питань, приймалися рішення по них. Після розпаду Австро-Угорської монархії в Ратуші працювала Директорія.
В 20-30 роках у Ратуші розміщались поліцейське і жандармське управління, всі цивільні служби. З1944 року тут працював міський Народний комітет і деякий час Народна Рада Закарпатської України.
Мукачево також відоме тим, що 26 листопада 1944 року в кінотеатрі “Перемога” відбувся Перший з'їзд Народних комітетів, на якому було прийнято Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною.
В 1934 році в Мукачеві було створено етнографічне товариство Підкарпатської Русі, головою якого було обрано Августина Волошина. Головним завданням товариства було створення етнографічного музею краю. За два роки з різних регіонів краю було зібрано понад 2 тисячі оригінальних експонатів народної культури Закарпаття: зразки народного одягу, вишивок, кераміки, ікон, предметів побуту тощо. Під час угорської окупації більшість експонатів безслідно зникла.
У 1915 році в мукачівському замку “Паланку” був розміщений створений у Страбичові і Горонді штаб українських січових стрільців. На замковій площі 29 квітня 1915 року проведено Шевченківське свято, на якому, крім біля тисячі стрільців, зібралося чимало селян району Паланку та гостей Мукачева.
Та це лише частинка того, що діялося у місті з часів його заснування. А ми заглибимось у історію та архітектуру міста над Латорицею, щоб дізнатися безліч цікавих речей.
2. Замок Паланок

2.1 З історії замку

Древній замок видно, з якого б ви боку не наближались до Мукачева. Овіяний легендами й бойовою славою, він увінчує своїми могутніми фортечними спорудами одиноку гостроверху сопку на довколишній рівнині.
Мукачівський замок - визначний архітектурний пам'ятник середньовіччя - був збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, що схрещувалися тут. Один із цих шляхів проходив через Верецький перевал і в сиву давнину називався Великими руськими воротами. Біля міста Мукачева він виходив у Середньо-Дунайську низовину, з'єднуючи її з Східною Європою. Це був один із тих історичних шляхів, яким переселялися народ.
Про виникнення замку точних історичних відомостей немає. Гадають, що вже у ІХ-Х сторіччі на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі за Карпатами. Пізніше замість цієї фортеці тут збудували феодальний замок. За народними переказами супроводження його приписують руському князю Федору Корятовичу, володіння якого на Поділлі захопив литовський князь Вітовт. Корятович знайшов притулок на Закарпатті. У той час Закарпаття перебувало під владою угорських феодалів. Угорський король Сигізмунд, з яким Корятович був у союзі, у 1393 році подарував йому Мукачево й закріплені за ним володіння.
Князь Корятович перетворив Мукачівський замок У свою резиденцію. Замок являв собою квадратну жилу башту (донжон), розташовану на вершині гори. Пізніше цю башту називали старою баштою. Під нею Корятович наказав видовбати у скелі колодязь глибиною 85 метрів, для якого мешканці Великих Лучок щорічно поставляли канат довжиною 50 сажнів.
Стара башта була обнесена ровом і фортечною стіною з чотирма круглими баштами. Три з них збереглися до наших днів.
Час вносив свої поправки в архітектуру замка. Поступово забудовувалася вся замкова земля-гора, висота якої становить 68 метрів над оточуючою її рівниною. Замкова гора - крута сопка вулканічного походження. Але в народних легендах вона фігурує як штучна гора, насипана в страшенних муках невільниками. Звідси начебто й пішла назва міста.
Навколо гори викопаний рів, що заповнювався водою. Його внутрішній берег обнесений дубовим частоколом, який називався паланком. Звідси й пішла назва замку - “Паланок”. За частоколом біля підніжжя гори жили майстрові. Вони обслуговували замок, а також брали участь в його обороні, якщо він був у облозі.
Південним схилом гори до замку вела крута звивиста дорога. Пізніше, на початку ХVІІІ сторіччя, на західному схилі збудували нову дорогу. Вона є і зараз.
На першій терасі знаходяться залишки при ворітної башти, спорудженої посередині сухого рову, через який був перекинутий міст. Друга тераса вища від першої на 10 метрів. На ній збудовано Нижній замок. До нього від при ворітної башти вів підйомний міст. Коли міст піднімали, він закривав собою ворота. Підступи до воріт Нижнього замку охоронялися двома бастіонами, товщина стін яких 3,5 метра. На третій терасі розміщувався Середній замок, обведений також сухим ровом. Пізніше був перекинутий третій міст. Біля воріт височать два бастіони.
Від воріт до квадратного двору Середнього замку веде вузький коридор, оточений дво- й трьоповерховими корпусами, які служили казармами для гарнізону. Напроти в'їздних воріт - одноповерховий будинок, в якому жив капітан фортеці. Біля цього будинку зліва знаходилася цистерна, куди стікала питна вода, що подавалася з колодязя. Справа вузьким склепистим тунелем вели сходи під одну з уцілілих башт Корятовича - на верхній замок (акрополь), що розташований на вершині гори. Сюди вів потай ний хід, вихід якого тепер замуровано. Верхня тераса підковоподібне забудована триповерховими палатами, утворюючи великий двір, відкритий лише з півдня в бік Середнього замку. У цих хоромах жили його володарі. З південного сходу до хоромів прилягала замкова церква.
У замку понад 120 приміщень. З них, половина - житлові приміщення, а друга половина відведена під каземати та склади.
Кожна з терас на випадок проникнення ворога в фортецю могла захищатися самостійно. Головними оборонними засобами, крім природних, служили стіни фортець і 9 бастіонів, де розташувалась артилерія.
Протягом віків замок не раз зазнавав нападу. Але взяти його припустимо тогочасними воєнними засобами було майже неможливо. У1688 році після облоги, яка тривала два з половиною роки, замком оволоділи австрійські війська. Обороною керувала Ілона Зріні.
Після капітуляції замок перебудовувався. У відповідності до вимог тогочасної воєнної техніки були знесені надто високі башти, які виступали наперед і слугували хорошою мішенню для ворожої артилерії. Тоді ж зруйнували і стару башту. Від цієї перебудови дуже змінився зовнішній вигляд замку.
На початку ХVІІІ сторіччя знесли паланок і на його місці побудували зовнішні укріплення, які обнесли ровом і водою. До наших днів від цих укріплень залишилися лише сліди.
У 1789 році замок перетворили у тюрму для політичних в'язнів. В'язні Мукачівського замку знаходилися в страшних умовах. Заковані в ланцюги, у темних брудних казематах, що були заповнені пацюками, мученики вмирали повільною смертю від голоду і тортур.
15 березня 1848 року В Угорщині почалася буржуазна революція для завоювання національної незалежності. Революційно настроєні народні маси Мукачівщини 2 травня 1848 року звільнили з казематів замку політичних в'язнів. У честь цього на півкруглому бастіоні замку була посаджена липа - “дерево свободи”. Липа росла І тільки ураган 21липня 1960 року звалив старе дерево.
Після придушення революції замок у 1856 році знову перетворили на в'язницю. За документами 1889 року у в'язниці замку було ув'язнено 19700 чоловік. У жовтні 1896 року міністерство юстиції угорського уряду Австро-Угорщини, у зв'язку із тисячоліттям приходу угорців у Дунайську низовину, закрило тюрму в Мукачівському замку. Він опустів, почав руйнуватись.
У 1922-1926 роках чеські власті замок відбудували і перетворили на казарму. У радянський час тут була школа механізаторів сільського господарства, школа голів колгоспів, а потім профтехучилище. Влітку 1960 року у Верхньому замку відкрити музей.
Зараз же замок “Паланок” є окрасою міста Мукачева.
2.2 “Паланок” сьогодні

Мукачівський замок це - відреставрована середньовічна фортифікована архітектура, старовинні двори та галереї, в яких розташовані виставки сучасної скульптури.
Історичний музей
Експозиції музею й досі знаходяться у Верхньому замку, де стіни дихають історією. Тут експонуються рідкісні предмети кам'яного віку, мідно-бронзової доби, знайдені під час археологічних розкопок на теренах Закарпаття. Це кам'яні, залізні та дерев'яні знаряддя праці та експонати, що стосуються середньовічної історії краю, зокрема захисників замку, матеріали про події, що відбувалися в Мукачеві та Закарпатті у ХХ столітті. У відділі етнографії музею широко представлено життя та побут мешканців міста та Закарпаття у ХІХ-ХХ століттях.
Картинна галерея музею
У галереї експонуються полотна видатних живописців Закарпаття: Федора Манайла, Антона Кашшая, Юрія Герца, Андрія Коцки, Володимира Микити, Івана Бровдія, Золтана Мички та багатьох ін.
Поруч з картинами видатних закарпатських художників розгорнута виставка сучасного живопису українських, угорських та польських майстрів пензля.
3. Білий палац в Мукачеві

Серед знаменитих архітектурно-історичних пам'яток Мукачева значний інтерес, безумовно, викликає двоповерховий будинок у ансамблі старовинних споруд нинішньої площі Миру. З давніх-давен він увійшов в біографію міста під романтичною назвою “Білий палац”.
Кілька років томі реставратори, відновлюючи первозданний вигляд споруди, змушені були зняти навколо палацу досить глибокий шар ґрунту. Колись сходинки його парадного входу вели вгору, сьогодні, щоб підійти до темних, увінчаних старовинною геральдикою дверей палацу, треба спуститись кількома сходинками вниз, немовби в історичну давнину минулих віків.
Палац було споруджено у другій половині ХVІІ століття трансільванськими князями династії Ракоці і до 1711 року служив їм міською резиденцією. Після придушення визвольної війни 1703-1711 років, якою керував Ференц Ракоці ІІ, палац спочатку переходить у власність імператора Австрії, а потім, в 1728 році, передається разом з величезними земельними угіддями в подарунок німецькому графу Шенборну-Бухгейму.
“Білий палац” був місцем урочистих прийомів знаті й іноземних послів. Значно пізніше, в 1747 році, одноповерхова споруда була перебудована і значно розширена за проектом відомого німецького архітектора Йоганна-Бальтазара Неймана. Це була досить складна реконструкція. Необхідно було використати старі елементи споруд, добудувати новий корпус з дотриманням архітектурних пропорцій і симетрії.
“Білий палац ” є цінним пам'ятником палацової архітектури ХVІІ-ХVІІІ століть і взятий під охорону держави.
В більш пізній період у палаці розміщалася експозиція Мукачівського краєзнавчого музею, заснованого відомим закарпатським археологом Тивадором Легоцьким. Там була і канцелярія графа шен борна, де працював юристом Легоцький.
Деякий час після Великої вітчизняної війни у стінах палацу розміщувався штаб військового з'єднання Радянської Армії, потім тут містилася одна з середніх шкіл міста.
Тепер господарями цього затишного палацу є обдаровані діти - з 1979 року тут відкрито першу на Закарпатті дитячу художню школу. “Білий палац” тепер у надійних руках.
4. Монастир на

Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.