На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Реалзм в українському пейзаж. Аналз фахової лтератури щодо пейзажного живопису кнець ХХ поч. ХХ ст. Тем пейзажного живопису. Мистецтвознавчий аналз роботи В. Орловського На берез моря. Пейзажний живопис у творчост В.Д. Орловського.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Культурология. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Міністерство освіти і науки України
Харківська державна академія дизайну і мистецтв
Кафедра теорії та історії мистецтв

Кудельської Євгенії

Європейський вплив на український живопис у картині В. Д. Орловського «На березі моря»
(курсова робота за ІІ кур)

Керівник:
канд. мистецтвознавства,
доцент Мархайчук Н.В.
Харків
2007
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Аналіз фахової літератури щодо пейзажного живопису кінець ХІХ -- поч. ХХ ст. 4
Розділ 2. Мистецтвознавчий аналіз роботи В. Орловського „На березі моря”....................................................................................................11
Розділ 3.Пейзажний живопис у творчості В.Д.Орловського. 23
Висновки 35
Список літератури 37
Додатки
3
Вступ
Актуальність теми. Український пейзаж, як жанр сформувався у першій половині ХІХ століття, а вже з середини починається підйом, пов'язаний з реалізмом в зображенні навколишньої дійсності. На кінець ХІХ століття інші жанри поступаються пейзажу.
Кожного разу підходячи до осмислення пейзажного живопису українські митці намагалися вдосконалювати свою майстерність, прагнули віднайти щось нове. Вони постійно знаходились в пошуках нової інтерпретації природи, намагалися розглянути її з усіх сторін. Можна сказати, що питання природи не виходить з ужитку, тому на сьогоднішній день пейзаж являється актуальною темою в сучасній мистецтвознавчій науці.
Об'єктом роботи постає: Український пейзажний живопис ХІХ ст.
Предмет: Полотно В. Д. Орловського „На березі моря”.
Мета роботи полягає у виявленні європейського впливу на український живопис в картині В. Д. Орловського „На березі моря”.
Для вирішення цього питання нами було поставлено наступні завдання:
1. Зібрати та проаналізувати фахову літературу, що до пейзажного живопису кінця ХІХ-поч ХХ ст.
2. Реалізм в українському пейзажі кін. ХІХ -- поч. ХХ ст.
3. Зробити мистецтвознавчий аналіз роботи В. Д. Орловського „На березі моря”.
Структура курсової роботи.
Робота
містить вступ, два розділи основного тексту, висновки, список використаної літератури, додаток та альбом ілюстрацій.
Розділ 1
Аналіз фахової літератури щодо пейзажного живопису (кінець Хіх -- поч.ххст.)
Пейзажами цікавилися ще з античності, люди намагалися збагнути його таємниці. Незнищенна тяга до прекрасного наштовхувала людей створювати щось прекрасне. Вони намагалися передати простір, об'єм, форму, проте, на початкових етапах це не дуже вдавалось. Минав час, мистецтво вдосконалювалось, митці знаходили прийоми, через які могли більш повніше зобразити об'єкт. Використання матеріалу було різне, однак, лише з Х ст. почали застосовувати масляні фарби [2, с73].
Темі пейзажного живопису приділялося багато уваги. Написана не одна монографія, в якій розглядається пейзаж. Можна сказати, що пейзаж був невід'ємною частиною повсякденного життя людини, тому в певних пейзажах ми можемо побачити зображення людини, і не лише однієї, але й колективу. Багато авторів розглядаючи пейзажний живопис ділили його на певні періоди, певні відрізки часового простору, а також пейзажі певних країн. За характером визначають певні види пейзажного живопису, зокрема марини -- зображення моря, і так званні індустріальні пейзажі --зображення заводів, новобудов та ін. Можна зауважити, що з розвитком живопису в певній країні на нього міг мати вплив розвиток інших країн. Так ми можемо побачити, як на розвиток російського живопису мав вплив європейський живопис. Митці брали щось нове і виробляли своє власне бачення, процежуючи нові погляди через призму власного єства.
Була опрацьована певна кількість фахової літератури, проте, треба зауважити, що опису загальних відомостей про пейзаж знайдеться немало, а ось на конкретну тематику ще треба пошукати.
Використану літературу умовно можна розділити на дві групи. До першої групи можна віднести літературу, дослідники якої аналізують пейзажний живопис певної країни, певного періоду, епохи, розглядають пейзажі конкретних художників, їх творчість. Серед цих авторів можна виділити таких як А. А. Жаборюк, Б. Б. Лобановський, Н. Ю. Асєєва, П. І. Говдя та ін. До другої можна віднести літературу таких дослідників, які розглядають теоретичні проблеми живописного пейзажу. Перш за все це дослідження присвячені вивченню засобів художньої виразності живопису: композиційних рішень, колориту та ін засобів. Тому можна назвати таких авторів, які розглядали ці проблеми, як: М. М. Волков, С. М. Даніель та ін.
Розглядаючи монографію Н. Ю. Асєєвої „Українсько-французькі художні зв'язки 20-30-х років ХХ ст., в ній досліджується процес становлення та розвиток контактів між Радянською Україною та Францією. В мистецтві визначаються нові риси художніх взаємозв'язків між цими країнами ти іншими. Розкривається та простежується ріст популяризації українського мистецтва у Франції. Розглядаються питання взаємовпливу з обох сторін. Зазначимо, що на той час існують тісні відносини з європейськими країнами такими, як Італією, Францією, Фінляндією та ін. На той час велика увага приділялась вирішенню таких живописних проблем, як розробка та передача світло-повітряного простору, яскравість та безпосередність враження від явищ природи, втілення на практиці теорії кольорових рефлексів та ін. Тому українські художники брали активну участь у художньому житті Парижа. В цій монографії детально не розглядається творчість В. Д. Орловського, проте, деякі питання трохи розкриваються.
Окрім цієї монографії Н. Ю. Асєєва писала ще таку, як „Українські та європейські художні центри”. Це, так би мовити доповнення, та продовження попередньої книги. Проте, у цій книзі вона розглядає питання, які пов'язані з українськими митцями окрім російських, що вплинуло на їх оцінку писати пейзажі, на чому вони засновуються, а також вплив європейських художників на творчість українських живописців. Розглядаються зв'язки з значними культурними центрами провідних європейських країн, в яких формуються перетворення стосовно пейзажного живопису. Оцінка провідних центрів, що до ставлення вже відживаючої оцінки, яку застосовував академізм. Розкриваються нові тенденції, що до створення реального пейзажного живопису, що необхідно, щоб створити його реальним, як потрібно підходити до його трактування, а також його світлотіньове моделювання. Авторка намагалася проаналізувати найбільш яскраві приклади зв'язків українських художників з трьома європейськими культурними центрами на рубежі віків.
Якщо брати монографію А. А. Жаборюка, то тут досліджується розвиток українського живопису останньої третини ХІХ -- поч. ХХ ст. В ній можна знайти розглядання творчості деяких українських митців таких як В. Д. Орловський та інших майстрів пензля. Розкриваються ідейно-естетичні проблеми боротьби в колі українських митців, показуються інтернаціональні зв'язки їх з митцями інших країн і передусім з російськими художниками-передвижниками. Дещо говориться про реалістичний напрям, який був характерний тому періоду. В його монографії розкривається питання стосовно біографії В. Орловського та періоду, в якому він працював, які впливи були характерні на той період, як працювали митці для освоєння певних правил що до пейзажу. Розглядаються питання, як передати колористичне звучання повітря, сонячне чи місячне світло, та багато інших питань, без яких не можна створити реалістичний пейзаж.
Дуже цікава монографія П. І. Говді „Володимир Данатович Орловський В. Д. Орловський 1842- 1914”, в якій автор зібрав усі данні, що стосуються біографії В. Орловського. Він дав детальний огляд творчості митця, а також європейський вплив стосовно його творів. Він розкриває навчання, причини поступлення, розвиток творчої людини, перераховує аспекти, яким чином художник виїжджає за кордон у пансіонерську подорож, як вплинули на нього погляди європейських митців. Так би мовити дається розкрита інформація що до біографії В. Орловського.
Якщо розглядати Образотворче мистецтво Радянської України, то в ньому у загальних рамках іде характеристика періоду, якому було характерне реалістичне відображення життя, його побуту, демократичної спрямованості народів. Розглядається як російська, так і українська культура, її взаємовплив між собою. Також розповідається про передвижництво. Дуже мало інформації подано по розгляданню таких проблем, як вплив європейських митців на український пейзаж.
Розглядаючи твір Б. Б. Лобановського та П. І. Говді „Українське мистецтво другої половини ХІХ -- поч. ХХ ст. Нарис з історії українського мистецтва”, можна зазначити, що вони приділяють увагу пересувним виставкам, розповідають про талановитих живописців серед яких зазначають В. Орловського. Розповідають про його біографію, про поїздку за кордон, але про те як вплинула ця поїздка, яке відношення вона мала до українських живописців ми можемо не знайти.
Крім монографій розглядалися ще енциклопедії такі як Радянська, Митці України -- Енциклопедичний довідник, Словник художників України. Розглядаючи ці книги можна зауважити, що як для енциклопедій, в них досить гарно описується життя, творчість В. Орловського, але все описується коротко. Занотовуються в книзі основні дати, назви картин, коротше кажучи -- бібліографічні данні.
П. Білецький розглядав багато питань. З назви книги „Українське мистецтво у світовому художньому процесі” ми можемо здогадатися, що він розглядає не окремий період в українському мистецтві. Він починає розглядати образотворче мистецтво ще з первісних часів. У нього кожен розділ присвячений розгляданню певного періоду в мистецтві. Останній розділ присвячений образотворчому мистецтву другої пол. ХІХ ст. Він розглядає мистецтво в дуже широкому аспекті, поверхово дає подробиці періоду ХІХст, який вплив йому був характерний. Він розглядає також різних видатних майстрів.
Монографія П. І. Говді „Українське мистецтво другої половини ХІХ --поч. ХХст” цікава тим, що книга знайомить нас з українським образотворчим процесом другої половини ХІХ поч. ХХ ст. У ній подається історія боротьби кращої передової частини українських художників за утвердження ідейності й реалізму в мистецтві, його наближення до життя. Автор зупиняється на характеристиці художньої спадщини найвидатніших живописців тієї доби, розкриває значення цієї спадщини для подальшого розвитку українського мистецтва.
Найцікавішими є статті, виступи та інше. Серед багаточисельних є стаття про крелекцію П. І Харитоненка, в якій знаходилася картина В. Орловського. Розповідається де ця колекція була, які картини в ній були, а також куди вони потрапили після смерті власника.
Також розглядався журнал Оброазотворчого мистецтва 1981р №4, в ньому була стаття присвячена українському живопису ХІХ -- поч ХХ ст. з приватних заібрань Києва. У статті розповідаолось про природу українського живопису ХІХ-поч. ХХ ст. його характерні особливості, а також йшлося про українських митців, які працювали у цеі період.
В журналі Мистецтво, в якому є стаття П. І. Говді -- Пейзажі В. Орловського, він дає бібліографічні данні. Паралельно з ними він коротко описує період, в якому працював митець. Автор не розглядає знайомство з пейзажами митця -- все у нього у загальному вигляді.
Дуже важливим являється журнал Студії мистецтвознавчі, в якому подається стаття Людмили Міляєвої -- мистецтвознавця, яка зібрала архівний матеріал статей В. Д. Орловського. Вона надає всі листи, які змогла знайти в архіві Петербурзької Академії мистецтв. Там подані данні з того дня, коли художник вступив до Академії: його творчий шлях, звіти до Академії та багато іншого матеріалу.
У другій частині літератури розглядаються монографії, автори яких розглядають теоретичні проблеми. Серед них ми можемо назвати таких як С. М. Даніель, Н. Н. Волков, М. Алпатов, М. О. Тамручі, Ф.В. Ковальов, П. О. Білецький та ін.
У працях С. М. Даніеля „Мистецтво бачити” ми можемо знайти композиційне вирішення, що створює ритмічність картини, просторовість живопису, почерк живописця. Зсилаючись на його працю та беручи деякі цитати, переосмислюючи та застосовуючи їх, що до своєї роботи, ми можемо знайти композиційне рішення, ритм, кольорові градації та ін. прийоми живопису.
Н. Н. Волков „Колір в живописі” та „Композиція в живописі” розглядає все: композицію, колорит, насиченість та ін питання. Проте, якщо застосовувати його поняття до станкового живопису, то можна знайти деякі протиріччя. Розглядаючи монографію та застосовуючи їх на практиці, треба стежити за його думками.
Н. Н. Волков не обмежився однією працею. В його „Думках про мистецтво” крім розповіді про творчий процес, відношення до матеріалу є гарний пункт присвячений почеркові.
Цікавим є твір „Сприйняття картини”, в якому він детально розповідає як потрібно розглядати картину, яким аспектам треба приділяти увагу, щодо розкриття зображення.
П. О. Білецький „Мова образотворчих мистецтв” важливу роль надавав колориту, гармонії кольорів, композиційному вирішенню та іншим питанням, які характерні живопису.
Н. О. Тамручі та А. Д. Альохін дуже поверхово розглядають теоретичні проблеми, проте в їх працях можна знайти шедеври живопису, творчі портрети про художників та інше. М. Алпатов „Композиція в живописі” розглядає художні аспекти, проте інтерпретирувати та застосувати їх майже неможливо.
Висновки до І розділу

Таким
чином, літератури, в якій осмислюється український пейзажний живопис певного періоду відносно небагато. Важливий матеріал подається у монографіях Н. Ю. Асеевої, А. А. Жаборюка, П. Н Говді, які подають, як біографічні данні В. Орловського, так і зокрема данні про період кінця ХІХ-поч.ХХст., в якому В. Орловський працював, що було характерним у той час, що впливало на погляди українських митців. Іде стиль осмислення ідей, які впливають на живопис митців. Розглядається переомислення європейських ідей та тлумачення їх з точки зору україїнсокого живопису.
Розділ 2
Мистецтвознавчий аналіз роботи В. Орловського „На березі моря”.
Великий досвід роботи з пейзажем накопичили в своїй практиці українські художники. Адже саме в цей період спостерігається розквіт соціально забарвленої жанрової картини. І звичайно, в творчості провідних майстрів великого значення надавалося виражальним можливостям пейзажу.
Як було сказано вище, обрана робота В. Орловського „На березі моря” є соціальним пейзажним живописом, який він написав у постфранцузький період 1884 року. Під час написання цієї картини, на митця дуже вплинула пенсіонерська подорож за кордон, де він вивчав мистецтво барбізонців і в той же час сформував власне художнє мислення.
Зауважимо, що автору хотілося створити пейзаж реального світу, де все б виглядало правдиво. Знайомство художника з французькою, італійською та іншими виставками і художниками дозволило йому пізнати особливості живопису, його реальність відтворення на холсті, передача кольорової гами. Можна сказати, що спілкування з видатними людьми лягли в основу написання пейзажу, обумовивши його пластичне та колористичне вирішення, особливий ритм і динаміку мазків, зіставлення кольорів, нюансів, які перебувають у процесі безперервного руху і мінливості.
В основу написання картини було покладено постфранцузькі ідеї. Для українських художників того періоду було характерне відображення реалістичних тенденцій того часу, які полягали у передачі світло-тіньового моделювання передачі світла, повітря, тобто, створення реалістичної дійсності у картині. Тому, в роботі відчутне нашарування європейського впливу на реалістичність манери данного живопису. Після історичного живопису на художньому поприщі важливе місце займає пейзажний живопис, з розвитком якого людина стає частиною цього простору. Можна сказати, що людина і природа взаємодоповнюють один одного. Надається важливе місце не тільки зображенню природи, але і навколишньому середовищу, серед якого можна виділити шляхи, хутори, левади та ін. Тому, в пейзажі може бути виявлено зображення не лише марин, або лісу, але і зображення людини, а також можуть бути присутні так званні індустріальні простори.
На кінець ХІХ століття пейзаж виходить на передові позиції. Людина починає бути задіяна у пейзаж, чи то марину, тому що вона являється найближчою до них. Тут і розкривається взаємозв'язок природи і людини, соціальне звучання, яке виражається у постаті та у побудові композиціі.
Площина являється композицією картини, на якій зображений пейзаж моря одного осіннього дня. Відмітимо, що В. Орловському у зв'язку зі станом здоров'я було характерно писати у теплий період, тому більшість картин написана у весняно-осіній період.
У картині явно наявними є три плани: перший-- зображення чоловіка з собакою, другий -- морська гладина, третій -- комплекс будівель, ймовірно, щовидніється індустріальне підприємство. ледь бачиться на горизонтній прямій, проте ми можемо сказати, що то видьніється комплекс побудов, можливо це індустріальне підприємство. Воно відіграє особливе значення так як цей центр вказує на соціальність пейзажу. Він ледь видніється, проте він є. Передній план відокремлюється від другого полосою хвилі, яка світліша полоси синього моря та темніша горизонта.
Композиція полотна чітко продумана, кожен предмет у просторі має своє визначне місце. Композиційним центром полотна є чоловік, який стоїть на березі моря. Чоловік розташований справа від центральної вертикальної лінії композиції (іл 3). Зрозуміло, що автор повинен був виділити головну постать у картині. Але можна поставити тут питання -- чому фігура децентралізована? Можливо, коли б автор її розмістив у центрі, вона б краще виглядала? Однак, не завжди головна постать гарно виглядає у центрі. Якщо розглядати пейзаж марин, то морю необхідний простір, глибочинь, а якщо змістити фігуру ближче до центральної вертикальної лінії, тобто лівіще, то простір між фігурою і рамою буде зажато, в результаті чого простір на картині не буде відчуватися і це вже, можна так сказати, не буде пейзажем марин.
Три четвертих полотна займає небо. Лінія горизонта розмежовує небо та землю.Розглянемо побудову відрізків золотої пропорції [21, с10-15]. Якщо винайти лінії золотого перетину, центр буде знаходитись, майже на середній горизонтальній лінії неба (іл. 2). Можна знайти відрізки золотого ділення наступним чином. Це роблять геометричним способом. Тобто: 1/ з правого нижнього кута ставиться перпендикуляр вгору, який дорівнює1/2 нижньої сторони картини; 2/ від точки з правої сторони картини проводим діоганаль до нижнього лівого кута. На цій діоганалі відкладаємо відрізок, який дорівнює перпендикуляру. Відрізки золотої пропорції виражаються іраціональною дріб'ю, округлюючи її до 0, 62 та 0, 38. Тому нижню сторону картини ми помножуємо на ці числа і отримуємо нерівні відрізки (іл. 7). Розділивши картину на певні відрізки АВ, ВС, СД, АС, ДЕ ми отримуємо дві пропорції золотого перетину. Одну пропорцію ми відокремимо лінією, іншу -- пунктиром (іл. 6). Виходячи з цього ми можемо сказати, що фігура людини у картині В. Орловського „На березі моря” розміщена (майже) на лінії золотого перетину у правій частині картини. У нижній частині можна побачити ділення на три рівні частинки геометричним способом. Їх утворюють: море в лівій частині картини до краю берега, найбільш приближеного до моря, друга частина від краю берега до постаті собаки, та третя включаючи її край берега, море -- до правої частини картини. (іл. 6). Також ми можемо знайти лінію золотого перетину на картині по горизонталі, для цього нам потрібно лише провести діоганалі. Їх стик з лініями золотого перетину по вертикалі покажуть точки, через які будуть стикатися горизонтальні лінії золотого перетину (іл. 2, 3).
Для того, щоб максимально виявити динаміку композиції ми маємо знайти на картині лінію прямої перспективи. Вона буде виходити за межі картини з правого боку. Крім цієї точки ми можемо знайти ще одну точку, яка вже буде знаходитись на площині картини. Таким чином ми знайдемо дві композиційні точки, які нашаровуються одна на одну. Стикаючись вони утворюють сітку прамокутників, правельної та неправельної форми, яка розташовується на картині.Відтак ми можемо сказати, що динаміка картини надається за допомогою двох точок. Лінії, які будуть виходити з цих точок будуть утворювати піраміди, верхівки яких будуть знаходитись як на площині, так і поза межами картини. Утворені піраміди будуть динамічними, тому що вони знаходяться у русі. Їх основа майже не буде знаходить на горизонтальній площині. Композиція являється віялоподібною (іл. 4).
Можна сказати, що простір картини перетворюється в анфіладу безкінечної глибини. Митець детально не вдивляється у предметні деталі пейзажу, інакше б виникло велике різноманіття предметних кольорів. Він зберіг цільність сприйняття, виходив з основного контраста синьої далечини. В картині присутній вузький діапазон змін кольору та світлоти. Яскравість та затемненість, важкість плями, розташовує фігури та предмети по ступені їх складності, визначає порядок читання композиції. Саме тому головна постать зразу кидається в очі, хоча і не розташована в центрі, її силует більш пророблений, чіткий, розташований на передньому плані. Інші деталі йдуть в глибину, розміщуючись на другому, третьому плані, проробка їх контурів не чітка. Простір будується трьохплановістю, яка створює глибину картини. За рахунок низького горизонту відмічається глибока просторовість, можна сказати, безмежність. Ще вона виявляється нашаруванням хмар одна на одну, яка дає відчуття неосяжності, безкінечності. Просторовість картини зображакється ще лінією горизонта, хвилями, а також насиченою кольоровою гамою.
Хоча митець детально не відобразив ландшафт, проте ми вже помітили, що третім планом буде являтися низка побудов, які розташовуються одна біля одної, стисло, пліч-о-пліч. Навпаки, крім того, що розвивався пейзаж -- йому було характерне зображення міста, індустріі. Впровадження „антиакадемічних” принципів не означало, що пейзаж повинен зображатися без присутності індустріального комплексу. Треба було показакти всю реалістичність руху, яка була характерна на той час. І не випадково ми можемо зустріти у тексті А.Д.Альохіна , що існує як пейзажний живопис мари -- зображення моря, і так званні індустріальні пейзажі -- зображення заводів, новобудов та ін.
Картина В. Орловського „На березі моря” виражається динамічністю, розвитком, ритмом, тобто являється свідотством життя. Зсилаючись на С. М. Даніеля, якщо розглядати симетричність, то картина має динамічну симетрію, так як вона не спроможна сполучатися з собою за допомогою відображення, або за допомогою поворота навколо центра. Центром буде являтися фігура чоловіка. Картина буде мати змінене співвідношення перцептивних сил -- рухливих сил сприйняття. Якщо розділити картину навпіл по горизонталі, то золотий перетин нижнього прямокутника ми маємо, а золотий перетин верхнього прямокутника буде ідентичним (іл. 5).
Фігура чоловіка та фон взаємодоповнюють один одного. Як стверджує М. Алпатов, „фон у картині повинен слідувати основним рисам фігурної композиції, служити її немовби акомпонементом”, тому силует людини набуває плавних, пишних форм [1, с. 102 ].
Аналізуючи полотно, ми бачимо, що картина розділена на дві частини земне та небесне. Розділом буде являтися горнизонт, який на картині занижений. Центр композиції зміщен у праву сторону і ним буде являтися фігура чоловіка та собаки, яка вписується у трикутник (іл. 4). Розглядаючи, ми можемо побачити, що вся композиція складається з трикутників: по-перше це основна композиція, по-друге композиційними трикутниками можуть складатися хмари, по-третє море утворює трикутник починаючи з права наліво. Площина, на якій знаходиться чоловіча фігура, буде теж являтися трикутною площиною Тому у картині створюється ритмічність, яка простежується в горизонтальних, вертикальних лініях та в косих діагоналях. Окрім трикутників ми можемо побачити напівколо, яке виявляється написанням берега: з правої сторони край берега з лівої -- омивання берега хвилями моря. Це все ще доповнюється окресленням хмар та контурами чоловіка і собаки. Навіть хвилі утворюють трикутників. Розглядаючи третій план ми знаходимо низку трикутників (іл. 8), які знаходяться один біля одного. Спираючись на період, в якому працював майстер, відмітимо, що на третьому плані знаходиться комплекс новобудов промисловості, можна вважати, що то є індустріальне місто.
В. Орловський був майстром сонячного пейзажу [19, с121], тому у картині зображено літній день, дещо похмурий. Небо затягнуто хмарами, проте сонячні промені розрізають простір хмар, що створює багату серію колористичних нюансів та градацій (іл. 10, 11). В картині відчувається сила та краса моря, що тягнеться аж за горизонт. Враження безмежної долини підсилюють хмарки, що пливуть у блакиті неба.
Якщо розглядати світові аспекти, то у своєму полотні митець зобразив другу половину дня. Людина стоїть на березі моря і дивиться у далечінь. Золотий промінь сонця, догораючи, кидає відблиски на небо та на море, посилюючи її загальний характер. Сонце своїм золотим сяйвом пронизує водяний пил, який провисає у повітрі, піну та хвилі, які прибиваються до берега (іл. 11, 12, 13, 14). Мальовнича пишність догораючого сонячного дня над морем, передається художником чудовою сміливістю та силою. Він поєднав в єдине ціле золотисті, голубі, сірі та коричневі тони. Усе в картині знаходиться в русі, інколи, здається, що кольори змінюють один одного
Загальна композиція пейзажу є ефектною та багатозначною. Колорит виведений із законів природи. Художник відтворив світло-насичені та темно-насичені кольори (поєднання світлоти та насиченості), характерні холодні та теплі тони. В основному автор застосовує холодну гаму кольорів, в якій простежується невелика кількість теплої гами (іл. 1). Контраст тіні та сильного світла на відкритому повітрі це проблема другої половини ХІХ століття. Як зазначає Волков «тло і фігура контрастують через використання світла та кольору, тому поява контрасту тим сильніша, чим насиченіший колір навколишнього поля навколо фігури. Контраст сильніший по краям фігури (краєвий контраст)» (іл. 1). Зазначимо, що картина як витвір мистецтва -- багатослойна структура, компоненти якої зв'язані між собою, переплітаються. Якщо говорити про контраст, то хмарки темно-сирі на синьому фоні під впливом сонячних променів будуть ближче до помаранчевого кольору (мал. 10). Цей прийом розповсюджений у європейському живописі [11, с.263] (іл. 11).
Якщо розглядати кольорову гаму, то зі слів Даніеля, «основними спектральними кольорами прийнято вважати тріаду: червоний, зелений, синій, яку ми можемо побачити на картині у різному співвідношенні». Також ми можемо побачити, що Даніель у своїй роботі розділяє кольори по кольоровому тону на теплі та холодні. «Жовтий, помаранчевий та червоний відчуваються як теплі; фіолетовий синій та зелений як холодні» Як помітив П. О. Білецький „теплі тони збуджують, холодні заспокоюють. Емоційний колір залежить від його насиченості та світлоти”. Має місце основний світловий акцент у лінії горизонта, який створює перспективно динамічний ефект [15, с.114, 116].
Полотно В. Орловського «На березі моря» виявляє індивідуальне світовідчуття автора. Трактовка деталей на картині пов'язана з загальним холодним колоритом, виділившим чоловіка та собаку на всьому фоні. Головна фігура розташована на пісчаному березі, який веде до моря. Головні фігури майже не відрізняються по темноті, вони утворюють одне ціле. І в цьому є смисл. Чоловік пристально дивиться у далечінь в його жесті ми читаємо деяку напругу, можливо тугу чогосьминулого, пройденого, якого вже не повернути. Обличчя чоловіка вдивляється вдалечінь. Ймовірно, він дивиться на пароплав, намагаючись розпізнати найважливіше.
Колорит обумовлений методом нанесення фарб, який оснований на змішанні кольорів. У картині використано темний колір з різноманітними відтінками. Надається перевага складним кольорам, тобто автор поєднує не тільки три кольори але і більше, проте насиченість зберігається. Автор надає перевагу таким кольорам як синій, білий, коричневий. Крім колориту, який базується на кольоровій зав'язці та на протиставленні, протиріччі світлого та темного, одного колориту та іншого, існує ще в картині кольоровий стрій. Він базується на гармонічній парі поєднання голубого та білого, темного-коричневого та синього. Кольори, які застосовував майстер, мають насичений колір, тому що, як показує історія -- європейського мистецтва, на той час любили використовувати контрасти.
Хвилювання, які зазнає людина виражаються тут хвилюванням моря, його динамічністю. Всі „важкості” руху картини є не що інше, як розкриття смислу. Тому ми можемо сказати, що автор відобразив ту атмосферу переживань, яка була характерна тому періоду, і не випадково він взяв вид марин. Темі моря характерний і спокій, і бурхливість, і перевтілення (іл. 13, 14). Також разом з морем стан неспою цього стану неспокою у хмарах. Невипадково митець застосовує як світлі кольори так і темні, насичені світлотою. Як зазначає Н. Н. Волков «виразність кольору -- головна внутрішня основа колориту картини». Тому, можна сказати, що виразність кольорів, поєднання, несуть у собі відголос людських почуттів та елементів пізнання життя [9, с.128]. Окрім того ще прописується простір води, її колористичне вирішення, попадання світових променів на гладь, відтворення хмарок з м'яким нюансуванням кольору та світловими переходами.
В центральній фігурі закладене велике психологічне навантаження. Тут контрастують світлі і темні кольори. Темна постать являється різким контрастом на світлому тлі. Постать чоловіка є статичною, проте вся композиція є динамічною. Психологізм, який втілив В. Орловський у своїй картині, є шедевром. Сприйняття та переосмислення композиційного вирішення на шкалі європейського світобачення є найважливішим живописним багатством. Тому, спираючись на Н. Н. Волкова, ствердимо, що „чим переконливіше, яскравіше, реалістичніше буде витвір мистецтва, тим менше підстав для довільних домислів та довільної сотворчості глядача”. З цього можна зробити висновок, що картина побудована таким чином, що все в ній є зрозумілим: і композиційна постанова, і колористичне вирішення, фон і таке інше [8, с.16].
Якщо говорити про збереження картини, то воно є не ідеальним; ми можемо побачити на всій площині картини кракелюри, які утворились з часом. Кольоровий шар з часом тускніє, кольори стають не такими як вперше були використані. Можна сказати, що автор застосовував як пастозні мазки різної сили і об'ємності, так і легкі, ледь помітні. Також використовував лесіровку. Альохін зазначає, «що при лесіровці тонкі, прозорі та напівпрозорі шари накладаються на інші, добре просохлі, щоб надати їм необхідну силу та чистоту тона». Виконаний лесіровками твір набуває дивовижну світлоту, насиченість, та звучність фарб [2,с.72]. Зазначимо, що на той час В. Орловський був майстром пейзажного живопису і це відчувається у тому, як митець наносив мазки (іл. 13, 14, 15). Гарно він виявляє перехід від світлого до темного за допомогою світлових розтяжок. По цьому ми можемо сказати, що йому була властива впевненість, цілеспрямованість в досягнені певної мети. Це автор, який самоствердився, пройшов не легкий шлях розвитку, щоб досягнути успіху.
Картина знаходиться у рамці, що є для картини важливим. Сприйняття картини залежить не тільки від того, що написано на ній, але і від того, як картина оформлена, це нібито людина, яка є одягненою. Звісно, тієї справжньої рамки, яка існувала вперше, ми не знайдемо, проте можна задовольнитись тим що є. Як стверджує С. М. Даніель, „рама -- межовий знак картини, її крайність та границя. Одночасно вона -- ворота, двері, вікно у той світ, де людина впізнає себе у магічних перевтіленнях, які творяться живописом”. В кожній картині рама носила свою орнаментацію. Виходячи з цього, можна сказати, що картина має прямокутну форму, а її сторони можна трактувати як орієнтир по сторонам світу, тому земний простір розділяється двома вісями -- горизонтальною та вертикальною. Їхня їнтерпретація як праве ліве, верх низ [15, с.70].
Кожному митцю властивий свій почерк письма. Після того, як В. Орловський побував за кордроном, у нього виробляється самостійна техніка письма. Він намагається відійти від академізму. Як зазначає Н. Н. Волков, „у митця завжди є спокуса заявити про свою індивідуальність шляхом вироблення оригінального та незмінного, саме свого почерка”. Те, що В. Орловський відмовився від академічного письма, все це буде сприяти глибокому перетворенню творчого процесу [10, с и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.