На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат сторя розвитку української культури. Розвиток освти наукових знань, початок книгодрукування. Українське мистецтво XIV-XVIII ст. Києво-Могилянська академя як центр освти науки України в XVIII ст. Внесок Сковороди в сторю духовної культури.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Культурология. Добавлен: 09.05.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Реферат
з дисципліни “УКРАЇНСЬКА ТА ЗАРУБІЖНА КУЛЬТУРА
тема «КУЛЬТУРА КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ»
Розвиток української культури у XIV-I половині XVII ст. відбувався у складних суспільно-політичних та історичних обставинах.
У середині XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Подніпров'я. Він полегшувався князівськими міжусобицями та занепадом Золотої Орди, яка розпалася на кілька улусів. У 1355-1356 рр. Литов- ський князь Ольгерд завоював чернігово-сіверські землі, пізніше захопив Київщину та Поділля. Литовське князівство стало великою феодальною державою, більшість якого становило руське населення.
Порівняно з литовцями Київська Русь мала більш розвинені виробничі відносини, сільське господарство, ремісництво, політичну систему. Широкі міжнародні зв'язки, високий рівень розвитку культури сприяли прийняттю Литовською державою більш досконалої системи управління, принципів і норм культурного розвитку. Литовці дотримувалися правила: «Ми старину не рушимо, а новини не вводимо». Місцеві руські феодали зберегли свої володіння, а руські землі - автономію. Русичі займали в державі рівнорядне становище з литовцями; основою литовського судочинства стала «Руська Правда». Руська мова дістала статус державної, нею велася офіційна документація, урядування, складання грамот і законів, навчання у школах, служба в церквах.
У Литовському князівстві набуває популярності православна віра, священикам надаються привілеї, а окремі члени литовської княжої сім'ї приймають православ'я (литовці в масі своїй були язичниками) та намагаються поріднитися з українськими князями. Культурні набутки Київської Русі дали поштовх становленню освітніх і культурних процесів у Литовському князівстві.
У XVI ст. велика частина українських земель підпала під владу Речі Посполитої. В Україні з'явилися польські магнати, яким король роздарував землі, національна культура та православна церква зазнали жорстоких утисків. Наслідки Берестейської унії (1596 р.) були дуже тяжкими для української культури: з однієї православної церкви було створено дві - уніатську (греко-католицьку) та православну, яка у другій половині XVII ст. потрапила в залежність від Московського патріархату.
Під впливом пропаганди єзуїтів, українська знать стала масово приймати католицизм, а разом з ним запозичувати польську мову та культуру. Тільки окремі українські магнати змогли протистояти наступу католицизму (князь К. Острозький). На захист православної церкви виступили також братства - невеликі релігійні організації, які виникали в середовищі міщан та ремісників у містах. Найбільш впливовими були Київське та Львівське братства.
У кінці XV-XVI ст. починає створюватися українське козацтво, яке організувало оборону окраїнних земель. У середині XVI ст. відомий козацький ватажок Байда (Д. Вишневецький) заснував Запорізьку Січ. Доба козаччини - період жорстоких війн і романтики, творення держави і формування нації. Суспільство висуває зі свого середовища героїв, борців за свободу та незалежність.
Головними осередками культури, як у попередні часи, залишалися монастирі, церкви, маєтки великих феодалів. Тут діяли школи, велось літописання, переписувалися книги. Учні отримували елементарні знання з письма та арифметики. Навчання у монастирях велося латинською мовою. Крім православних шкіл у деяких містах Галичини та Закарпаття діяли школи при католицьких костьолах. У XV-XVI ст. багато українців отримали освіту у Краківському, Болонському та Празькому університетах. У Краківському університеті було створено спеціальний «литовський колегіум», де навчалися литовці, українці та білоруси. Після укладення Люблінської унії в Україні створюються єзуїтські колегії - майже вищі школи, які були добре організовані та фінансово забезпечені. Єдиною умовою вступу для українців була католицька віра. Ці навчальні заклади виконували функцію полонізації населення.
З II половини XVI ст. виникають греко-слов'яно-латинські школи і першою стала Острозька вища школа. Вона була заснована відомим меценатом української культури князем Костянтином Острозьким у 1576 р. (відома під назвою Осторзька академія). За програмою навчання академія стояла нарівні з найкращими колегіями. У ній викладався курс «семи вільних мистецтв», який складався з тривіума і квадривіума. З 1624 р. школа була передана єзуїтам.
З кінця XVI - початку XVII ст. важливу роль у розвитку освіти відіграли братські школи. Провідною була школа Львівського Успенського Братства, створена у 1586 р. До програм братських шкіл були включені поетика, риторика, музика, латинська та грецькі мови. При активній підтримці Львівської братської школи було видано три підручника: «Буквар» І. Федорова, «Граматика словенська» та граматика «Адельфотес». Осередком культури у Києві була Києво-Печерська Лавра та Київська братська школа (заснована у 1615 р.). У 1632 р. митрополитом стає Петро Могила. Його діяльність охоплює широкі сфери церковного та культурного життя України. Могила створює на базі Лаври та братської школи новий колегіум (пізніше названий його ім'ям). У 1701 р. за іні- ціативою гетьмана І. Мазепи колегіуму було надано звання Києво-Могилянської академії.
Освіта в Україні була тісно пов'язана з книгодрукарством. Існує думка, що першою друкованою книгою був «Апостол», виданий у Львові Іваном Федоровим у 1574 р. У 1578 р. І. Федоров надрукував за допомогою князя Острозького у місті Острозі «Буквар», а у 1581 р. - відому «Острозьку Біблію» (перше її повне видання слов'янською мовою). Пізніше були організовані інші друкарні, які діяли не тільки у містах, але й в селах при монастирях. В основному друкувалися книги релігійного характеру, але також видавалися наукові трактати.
Розвиток книгодрукарства зумовив і розвиток літератури. У XVI ст. були перекладені різні наукові трактати, довідники. Поширюються переклади Святого Письма, агіографія. Поряд з перекладною літературою з'являються оригінальні твори. У XVI ст. відбувається розквіт українського епосу - створюються балади, думи, історичні пісні. Популярними були цикли дум «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка» та ін.
У XVI - I половині XVII ст. українська культура переживала етап свого Відродження. Характерними її ознаками було поширення гума- нізму, антропоцентризм мислення. Це найбільш яскраво виявилося в українській літературі. Основоположниками гуманістичної культури в Україні вважають таких діячів та вчених, як Юрій Драгобич, Павло Русин, Лукаш, Станіслав Оріховський. Після прийняття Брестської унії в Україні поширилася полемічна література. Письменники-полемісти Мелентій Смотрицький, Захар Копистенський, Іван Вишенський засуджували вище православне духовенство за моральний занепад, зраду інтересам українського народу. Одночасно приділялася увага реформуванню православної церкви, розвитку освіти та книгодрукування. Поряд з полемічною літературою наприкінці XVI - початку XVII ст. розвивалася поезія. Українські поети того часу часто використовували біблійні сюжети, багато уваги приділялося моралі та релігії.
У XVII ст. популярною стає драматургія. Найбільш поширеними були два вида драми - релігійна та шкільна. Розвивалася також музична культура. Набули популярності різні жанри сімейно-обрядових та побутових пісень: весільні, колискові, похоронні плачі (голосіння). У роки визвольної боротьби українського народу виникають історичні пісні (наприклад, «Пісня про Байду»). Виконавцями історичних пісень були кобзарі, які мандрували містами і селами України. Розвивалися танцювальні жанри інструментальної музики, найбільш популярними були гопак і гопачок.
У XVI-XVII ст. в Україні формуються декілька шкіл церковного монументального живопису та іконопису. Поступово утверджується реалістичний напрям, релігійні образи втрачають колишню нерухомість і часто мають звичайних простих людей. Київська школа іконопису характеризується простотою зображення, колоритним одягом святих. Під впливом Києва розвивалося і мистецтво Галицько-Волинського кня- зівства. Часткою храмового живопису стають портрети. Але багато талановитої української молоді від'їздило до Росії. В Академію художеств були прийняті художники Д. Левицький (з Києва), В. Боровиковський (з Миргорода).
Українські традиції знайшли своє відображення і в декоративно-прикладному мистецтві: гончарстві, вишивці, килимарстві, різьбярстві, обробці металу.
У цей період формуються особливості українського стилю архітектури. Наприклад, у кам'яному будівництві Західної України ренесансний стиль поєднується з українським народним стилем. Найкращими пам'ятками архітектури були трибанні та п'ятибанні церкви. Зводилися замки-фортеці та замки-палаци, переплановувалися українські міста. Переважна більшість споруд мала оборонний характер, будували вали, рови і стіни. У 30-ті роки XVII cт. в архітектурі поряд з ренесансними з'явилися риси бароко. Нові гуманістичні ідеї в мистецтві мали вплив і на розвиток української скульптури.
Духовна культура українського народу у другій половині XVII-XVIII ст. розвивалась у складних умовах розгортання соціальної та національно-визвольної боротьби проти и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.