На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Основн етапи формування культури Польщ, темпи її розвитку з прийняттям християнства. Особливост перших шкл при кафедральних костьолах та предмети, що викладалися в них. Досягнення польських вчених XV ст. в математиц, астрономї, розвиток лтератури.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Культурология. Добавлен: 29.11.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
План

Вступ.
1. Освіта
2. Наука, наукові вчення
3. Література в ХІV на початку ХV ст.
4. Література в кінці ХV - ХVІ ст.

Вступ
Польська культура бере свій початок з періоду формування слов'янської спільності, коли в умовах великого переселення народів (V-VII ст.) на мовній і територіальній основі відбувався поділ слов'ян на три відгалуження: західне, східне і південне. У західних слов'ян, в свою чергу, відбувалися процеси мовного поділу, створення ранніх феодальних держав.
Новий суспільний лад, що сформувався в Польщі у VIII-IX ст., знайшов своє відображення в організації загально-польської держави та в дальшому розвитку культури. Важливим елементом було будівництво городищ, навколо яких осідало населення і починало займатися різними ремеслами.
З прийняттям християнства в Польщі з'явилась латинська писемність, привілейована верхівка дістала можливість встановлювати контакти з іншими країнами. Проте офіційна латинська мова гальмувала виникнення писемності польською мовою, а знищення католицькою церквою пам'яток язичеської народної творчості підривало розвиток польської культури, негативно позначалося на розвиткові культурних зв'язків із спорідненими сусідніми слов'янськими народами.
У період формування ранньофеодальної монархії створювались польська народність, загальна польська єдність, загальна польська мова. Географічне і політичне ядро жителів країни, розташованої по середній Варті, яку називали «землею полян» - Польщею, поступово поширилось на сусідні польські племена. Вже до кінця X ст. на землях між Одрою і Західним Бугом зростає почуття внутрішньої єдності. Цю територію в іноземних джерелах та тих, що виникли на польських землях, почали називати Польщею, а її мешканців - поляками, що було важливим елементом у тривалому процесі визрівання єдності - як народної, так і державної.
Політичне об'єднання польських земель і зміцнення між ними економічних зв'язків створили базу для подальшого розвитку польської культури. Продовжувався процес формування і розвитку мови польської народності. Зокрема, серйозні зміни відбувалася у фонетиці польської мови. Зберігши ще до початку XIV ст. розходження між довгими і короткими голосними поступово зникало. Усе більш удосконалювався граматичний лад польської мови. Вироблялася й усе більш уточнювалася система відмінювання іменників, руйнувалися і зникали древні форми простих минулих часів аориста й імперфекта, великі зміни пережили і досягли сучасного виду форми складного минулих (перфект) і т.д. Істотно збагатився словниковий склад польської мови. Життя пліч-о-пліч з німцями-колоністами викликала постійний приплив німецьких запозичень. Запозичалися не тільки цілі слова, але й окремі суфікси. Однак і ті й інші піддавалися такій ґрунтовній переробці на основі законів польської фонетики, що найчастіше утрачали всяку подібність зі своїм німецьким оригіналом. Цей приплив германізмів ослабшав і припинився, мабуть, до половини XV ст., коли підсилився процес полонізації німецького елемента в містах. Багато слів сприйняла у цей час польська мова з чеської мови завдяки оживленим культурним зносинам і головним чином через писемність, тому що багато здобутків польської писемності XIV-XV ст. являють собою переклад з чеських оригіналів. Звичайно, поповнення словникового складу відбувалося аж ніяк не тільки за рахунок запозичень. Розвиток ремесла і торгівлі, соціальні зрушення, розвиток продуктивних сил викликали до життя нові терміни, чи переосмислювання відмирання старих слів.
1. Освіта

Перші школи при кафедральних костьолах існували вже в XI ст. і спочатку були призначені для підготовки духівництва. На початку XII ст. набула популярності бібліотека Краківського кафедрального собору, яка перебувала на рівні наукових центрів європейських країн того часу.
До середини ХІІІ ст. програма навчання в кафедральних і колегіатських школах включала в себе тривіум - граматику, діалектику, риторику. У 1267 році у вроцлавській, 1302 р. в познанській кафедральних школах почали викладати предмети другого, вищого освітнього рівня, що становили квадривіум - музику, арифметику, геометрію, астрономію. Разом тривіум і квадривіум охоплювали так званих сім вільних мистецтв. Не виключено, що елементів квадривіумі з останньої чверті ХІІІ століття навчали і в ряді інших кафедральних шкіл та в окремих колегіатських школах. Таке часткове викладання його могло мати місце в цих типах шкіл до середини ХІІІ ст. Приходські школи працювали за елементарною програмою, яка зводилась до вивчення латинської мови, катехізису, можливо, церковного співу.
Викладання, як і в часи Давньопольської держави, велося переважно латинською мовою. Поступово керівництво церкви почало звертати увагу на необхідність належного знання педагогами польської мови з метою її використання в навчальному процесі. Так, провінційний синод у Ленчиці 1257 р. який проходив під головуванням архієпископа, виносячи рішення про відкриття приходських шкіл, заборонив приймати вчителями німців, «Оскільки вони не володіють достатньо польською мовою і не можуть пояснювати польською мовою латинських авторів». А провінційний синод 1285 р. постановив, що ректорами кафедральних шкіл можуть бути тільки ті, хто добре знає польську мову і вміє викладати нею. Дехто з поляків продовжували своє навчання в італійських і в Паризькому університетах, деякі з них здобувати там ступінь магістра вільних мистецтв.
У ХІУ - ХУ ст. за характером і структурою шкільна освіта не відрізнялася від шкільної освіти доби роздробленості. Новим було хіба що те, що в кафедральних школах викладались елементи філософії і канонічного права. У ХУ ст. при деяких монастирях існували також елементарні школи для дівчат. За неповними підрахунками, на початку ХУ ст. у Польщі було 253 школи, з яких кафедральних - 16, колегіатських - 30, монастирських - 37, приходських - 170. Наприкінці ХУ ст. тільки приходських шкіл налічувалося близько 300. У той час міста і містечка мали, як пралило, приходські школи, у деяких з них було цих шкіл по кілька, наприклад, у Кракові - шість. Важливішими за програмою навчання і рівнем викладання залишалися кафедральні і колегіатські школи. Завданням їх було готувати кадри нижчого духовенства.
Першими писемними творами були житія святих, хроніка Галла Аноніма (з трьох книг), в якій події з історії Польщі доведено до 1113 р. Це перший історичний та літературний твір Польщі. Видатним хроністом ХІІ ст. був Вінценти Кадлубек. Ця перша хроніка, написана поляком, містить виклад подій з історії Польщі з найдавніших часів до 1202 р. Вона користувалась великою популярністю, її знайшли в кількох десятках рукописних примірників. У школах, очевидно, ця хроніка відігравала роль підручника. У XIII ст. з'являється література польською мовою, яка стала основою польської писемності. До цього часу належать перші рядки «Богородиці» - урочистої пісні польською мовою, яка відігравала роль польського гімну. З цією піснею польське військо йшло у бій під Грюнвальдом (1410 р.).
Великою культурною подією станової монархії було відкриття в 1364 р. Краківського університету, другого у Центральній і Східній Європі після Празького. Його відкриття було пов'язано з широкою законодавчою діяльністю Казиміра III, з потребою в юридичних кадрах. Університет мав три факультети: юридичний (8 кафедр з 11), медичний та факультет вільних «наук». Наприкінці століття університет занепадає, а з 1400 р. його робота (вже як Краківської академії) відновлюється Владиславом Ягелло. Додатково було відкрито богословський факультет.
Краківський університет став центром освіти і національної науки. Крім поляків, в ньому навчалося чимало угорців, німців, чехів, литовців, українців. У XV ст. він стає центром розвитку філософії, в ньому були представлені всі основні течії пізньої схоластики, зародилися антисхоластичні ідеї. Тут почали свою діяльність і перші гуманісти. Серед професорів Краківського університету були переконані гусити. Прогресивні ідеї знаходили прихильників і серед тих діячів польської культури і науки, які відкрито не пристали до гусизму. Одним з них був ректор Краківського університету Павел Владковиц, який на Константському соборі виступив на захист Гуса.
Університет брав активну участь у політичному житті країни. Жоден з частих у XV ст. конфліктів, жоден із соборів, власне кажучи міжнародних церковно-політичних конгресів, не обходився без участі професорів Краківського університету, що виступали на них як дипломатичних представників Польської держави, що відстоювала інтереси Польщі.
Видатним публіцистом другої половини XV ст., що співчував гуситським ідеям, був Ян Остророг - виразник передових ідей раннього етапу формування польської національної самосвідомості. В цей час Краківська академія стає міжнародним центром вивчення астрономії, на перше місце висуваються точні науки. Початок Краківської астрономічної школи пов'язаний з іменем Марціна Круля з Журавиців у 1491-1495 рр., тут вчився Миколай Коперник. Поряд з астрономією та математикою тут швидко розвивалась і географія.
Вихованцем Краківського університету був і Ян Другош (1415-1480), наукова праця якого «Історія Польщі» (12 книг, які охоплювали події від стародавніх часів до 1480 р.) являє собою вершину польської середньовічної історіографії. Велике місце в цій праці займає опис Грюнвальдської битви.
В XIVст. у Польщу із Західної Європи почали ввозити папір, більш дешевий і зручний матеріал порівняно з пергаментом. Це сприяло поширенню писемності латинською мовою - духовної та світської. Поряд з феодально-церковною літературою, покликаною зміцнювати становище панівного класу, в народних масах були популярними народна історична польська пісня, а також культові співи, які брали початок ще з язичества.
Успіхи в розвитку мови, освіти та науки знайшли відображення в розвитку польської літератури XVст. Література релігійного змісту поступається перед світською писемністю, з'являються перші публіцистичні твори, починає розвиватися поезія.
Серед творів світського характеру, написаних латинською мовою, значне місце займають хроніки. Так, у другій половині XIV ст. невідомим автором була складена Хроніка Великопольська, «Хроніка князів польських» викладає історію Сілезії до 1386 р. як невід'ємної частини Польщі, створювались хроніки, присвячені, життю і діяльності польських королів, окремих представників панівного класу.
Визначними пам'ятками юридичної думки XIV ст. були Вісліцький і Петрковський статути. Написані латинською мовою, вони відображали і відстоювали класові інтереси польських феодалів, сприяли зміцненню їхньої влади над феодально-залежним селянством.
2. Наука, наукові вчення
Великих успіхів досягла в XV ст. польська наука в області математики й астрономії. Марцин Круль із Журавиці, його учень Марцин Билиця з Олькуша і ряд інших учених своїми працями здобували славу молодому Краківському університету на батьківщині і за кордоном. В другій половині XV ст. особливо прославився своїми роботами в області астрономії Войцех із Брудзева, учитель геніального Миколи Коперника.
До цього часу, відносяться перші праці по природничих науках: великий каталог польської флори і фауни і словник польських термінів для позначення рослин, складені Яном Станком, одним з видатних ботаніків середньовічної Європи.
На початку XV ст. у Польщу проникнуло вчення Яна Гуса. Праці Гуса стали відомі в Польщі ще при його житті і жадібно читалися. На території Польщі з проповіддю гусизму виступав ближній сподвижник і друг Гуса Ієронім Празький. Серед професорів Краківського університету були чехи, переконані гусити - Маврицій Рвачка і Генрик Чех. Одним з активних послідовників Гуса був поляк професор Краківського університету Анджей Галка з Добчина. У піснях, написаних польською мовою які являються одними з кращих літературних творів цього часу, він вихваляв Виклефа, англійського реформатора, вчення якого було використано Гусом, нападав на католицьке духівництво з папою на чолі, що служить антихристу, обманює народ і ховає від нього істину, що укладена в вченні Виклефа.
Католицька церква, на чолі якої стояв краківський єпископ Збигнев Олесніцький, вела запеклу боротьбу з усіма проявами гусизму. Їй удалося домогтися осуду ряду його прихильників. Але вона вже не могла цілком відновити безмежний авторитет, яким користалася католицька ієрархія і, зокрема, її глава - римський папа.
Прогресивні ідеї боротьби проти зловживань папської курії знаходили прихильників і серед не примкнулих відкрито до гусизму діячів польської культури. Одним з найвизначніших їхніх представників був ректор Краківського університету Павло Влодковиц, здобутки якого зіграли велику роль у виникненні польського гуманізму. Патріотичні й антиклерикальні погляди Влодковица були розвиті в другій половині XV ст. видатним публіцистом Яном Гостророгом, що співчував гуситським ідеям. Гостророг відстоював програму об'єднання польських земель і був виразником раннього етапу формування польської національної самосвідомості.
Серед діячів польської культури середини XV ст. виділяється також професор Краківського університету Ян з Людзиска. Селянин по походженню, він рішуче виступав у захист пригнобленого й експлуатованого селянства. Ці почуття Ян з Людзиска виразив і в привітальній промові, що він говорив від імені університету при зустрічі в його стінах молодого короля Казимира Ягеллончика. Спрямована проти реакційних великих феодалів, перейнята патріотичним підйомом, промова Яна з Людзиска являє собою один з найсвітліших пам'ятників передової польської суспільної думки того часу. Усі ці успіхи в розвитку освіти, мови і науки знаходили висвітлення й у розвитку польської літератури, правда, література XIV ст. ще мало відрізняється від літератури попереднього періоду. Тут така ж бідність жанрів, та ж перевага здобутків релігійного характеру.
Серед добутків світського змісту, написаних латинською мовою, велике місце займають хроніки. Це - хроніка Великопольська невідомого автора, складена в другій половині XIV ст., так звана «хроніка Дзежви», хроніка князів польських, доведена до 1386 р. Що викладає історію Селезії. Автор останньої хроніки, Петро з Бичіни, розглядає Сілезію як невід'ємну частину Польщі.
Особливої уваги заслуговує хроніка, написана Янком з Чарнкова. Її автор, духовний, по походженню міщанин, займав впливове положення при дворі Казимира ІІІ, а після його смерті стояв в опозиції до Людовика Угорського. Хроніка охоплює період правління Людовика. Гострий полемічний тон автора стосовно політичних супротивників відрізняє хроніку Янка з Чарнкова від мнимої безпристрасності інших його сучасників хроністів. Серед здобутків політичного характеру виділяється також присвячена відомим подіям 1311-1312 р. пісня про війта Альберті, авторство якої приписується єпископу познанському Янові з Кемпи, автору декількох пісень релігійного змісту.
3. Література в ХІV на початку ХV ст.
Література польською мовою представлена в XIV ст. винятково здобутками релігійного змісту. Це - так званий Флорианський псалтир, що є перекладом з чеського оригіналу і уривки життя св. Блажея. От і усе, що дійшло до нас з літератури XIV ст. польською мовою, якщо не вважати численних описаних у латинських судових книгах текстів показань свідків, присяг по різних справах - найдорощого для мовознавця-полоніста пам'ятника живої розмовної мови XIV ст.
Найбільші пам'ятники юридичної думки епохи Казимира III - Віслицкий і Петрковский статути, мова про які вже йшла вище, були написані на латині.
У XV ст. література релігійного змісту починає поступатися місцем писемності світській, з'являються перші публіцистичні праці, розвивається поезія. Латинська мова також переважає в літературі, але і польська мова завойовує собі поступово усе біьші права. Це - результат швидкого росту польського міського населення, результат прилучення до культури широких шарів шляхти, що зміцніла економічно і завойовує політичні позиції. Видатною науковою працею цього часу була «Історія Польщі» Яна Длугоша. Ян Длугош (1415-1480) - краківський канонік, вихованець Краківського університету і секретар єпископа Олесницького, що не розділяв, однак, антинаціональних поглядів останнього. Видатний політичний діяч своєї епохи, він брав активну участь у житті держави, брав участь у дипломатичних переговорах Польщі з Орденом і т.д. По роду обов'язків Длугошу довелося багато подорожувати, що розширило його кругозір і збагатило його бібліотеку великою кількістю рукописів, привезених головним чином з Італії. Длугош сприйняв у гуманістів любов до класичних авторів і класичної латині, якою він володів у досконалості, але світогляд його залишався типово середньовічним, зокрема, авторитет церкви, перевага духовної влади над світською для нього завжди були незаперечні. Це цілком відбилося і на його «Історії Польщі», що тому і не задовольняла його молодших сучасників - польських гуманістів. «Історія Польщі» Длугоша - капітальна праця в 3 томах (12 книгах), що охоплює події з найдавніших часів до 1480 р. Заснована на ретельному вивченні джерел місцевих і іноземних, у тому числі російських літописів, для чого під кінець життя Длугош спеціально вивчив російську мову, «Історія» Длугоша є вершиною середньовічної Польської історіографії. Книги Длугоша перейняті гарячою любов'ю до батьківщини і вірою у велике майбутнє Польщі. Длугош ніколи не втрачав надії на те, що прийде година, коли західні землі знову з з'єднаються з Польщею. Відзначаючи у своїй історії під 1322 р. утрату Сілезії, він виражає відразу тверду впевненість у тім, що «Вроцлав по милості божій коли-небудь з'єднається з королівством».
У XV ст. широко розвивається поезія латинською мовою, як духовна, так світська. Писалися релігійні пісні і гімни на честь святих, а поруч з ними - панегірики на честь сильних світу цього і надгробні епітафії. Збереглася епітафія Владиславу Ягайлу, написана Гжегожем із Санока, діалог, присвячений пам'яті єпископа Збигнева Олесницького, поема про смерть знаменитого польського лицаря Завіші Чорного й ін. Створювалися й епічні добутки, присвячені найбільшим історичним подіям. Одне з них оспівує Грюнвальдский бій, інше описує фатальну битву під Варною. З'явилися перші досвіди в області лірики, спочатку у виді листів до улюблених (чи, скоріше, рецептів, як писати ці листи), що виходили із середовища, студентської молоді, а з другої половини XV ст. вже і дійсно любовні вірші, авторами яких були Гжегож із Санока, Каллимах.
Видним поетом того часу був Станіслав Целєк (1382-1437). Крім релігійних пісень, він писав сатиричні вірші на шлюб Владислава Ягайла з Єлизаветою і поему про Краків, що оспівує красу його природи і його визначні пам'ятки.
Писемність польською мовою й у XV ст. представлена також здобутками релігійного змісту. Зберігся ряд молитов, збірник проповідей (так названі Гнезненскі проповіді), молитовник Навойки. З великих рукописів польською мовою вкажемо на Пулавьский псалтир (переклад з чеського оригіналу) і на біблію королеви Зофї (Сарошпатацький кодекс), написану за замовленням останньої дружини Ягайла (теж переклад з чеського).
До цього часу відноситься ряд перекладів на польську мову пам'ятників польського права. З доручення мазовецького князя Болеслава IV, Свентослав з Войцешина перевів близько 1423 р. Вартский статут Ягайла, а и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.